Особливості обстеження і семіотика захворювань центральної нервової системи Щоб скласти правильне уявлення про стан нервової системи, деякий час необхідно спостерігати за поведінкою дитини, її позами, рухами, реакцією на навколишній світ. Це особливо важливо для дослідження немовлят, яке проводять у теплій кімнаті. Відчуття страху, неспокою тощо можуть змінити поведінку дитини, її реакцію. Дослідження неврологічного статусу дитини шкільного віку майже не відрізняється від дослідження дорослого, проте у дитини раннього віку має ряд особливостей. У немовлят чутливість визначають лише приблизно, оскільки немає взаєморозуміння. Проте слід прагнути і в цих дітей оцінити якомога повніше всі функції нервової системи. Стан нервової системи досліджують послідовно, дотримуючись певної схеми. Оцінюючи симптоми ураження, враховують, що вищі нервові утворення, які формуються пізніше, мають гальмівну дію на структури, що лежать нижче. При ураженні вищих нервових центрів настає розгальмовування, посилюються функції нижчих структур. Схема неврологічного обстеження дитини 1. Загальна оцінка поведінки дитини, відповідність її нервово-психічного розвитку вікові, рівень II свідомості. 2. Менінгеальні симптоми. 3. Дослідження функції черепних нервів. 4. Дослідження рухових функцій. 5. Рефлекси. 6. Координація рухів. 7. Чутливість. 8. Дослідження функцій вегетативної нервової системи. 9. Дослідження вищих коркових функції і психіки. Для того щоб дати загальну оцінку поведінки хворого, спостерігають за його здатністю реагувати на оточення, за його положенням у ліжку, здатністю пересуватися в просторі. Необхідно оцінити наявність у дитини певних рухових навичок, відповідність рівня її статокінетичного розвитку вікові; вміння дитини самостійно утримувати голову, сидіти, стояти, ходити і т. ін. Слід відмітити наявність судорожних приступів і вчасно розпізнати їх. Судороги можуть бути поширеними і місцевими. Основними ознаками судорожного приступу β тонічне напруження м'язів, що супроводжується звичайно зупинкою дихання (тонічні судороги), ритмічним скороченням м'язів (клонічні судороги), розладом свідомості. Приступ, що має тонічну і клонічну фазу, супроводиться глибоким виключенням свідомості, залученням усіх м'язових груп, називають великим генералізованим судорожним приступом (Grand mal). Малі судорожні приступи (Petit raal) характеризуються менш глибоким виключенням свідомості на кілька секунд, судорог, як таких, може не бути зовсім. При спазмофілії спостерігається ізольоване тонічне напруження окремих м'язових груп. Особливо небезпечні судороги, що тривають понад 5 хв, бо вони призводять до кисневого голодування головного мозку. Під час огляду визначають, чи немає у хворої дитини розладу свідомості. Розрізняють три ступені розладу свідомості: сомнолентність, або сонливість, сопор і кому. При сомнолентності, знижені рухова активність, інтерес до навколишнього. Дитина стає апатичною і сонливою, але ще реагує на голосну мову, її можна розбудити, а з дітьми старшого віку можна дещо обмежено ввійти в контакт. Сопор — наступний за важкістю ступінь розладу свідомості. Він характеризується станом, який нагадує глибокий сон. Діти реагують лише на дуже сильні подразники, наприклад больові. Однак ця реація не відповідає ситуації, а є дифузною, захисною. Спостерігається незв'язне буркотіння та гримасування. Кома — найтяжчий ступінь розладу свідомості. Вона характеризується відсутністю реакції навіть на сильні подразники, згасанням усіх рефлексів. Дуже важливо перевірити менінгеальні симптоми, які виникають при подразненні оболонок мозку, найчастіше при менінгіті. До них належать такі: 1. Ригідність потиличних м'язів — ранній і постійний симптом менінгіту. Рухи голови обмежені, спроба пасивно нахилити голову хворого спричинює біль і є утрудненою або іноді навіть неможливою через напруження м'язів шиї. 2. Симптом Брудзінського — при пасивному згинанні голови вперед у дитини, що лежить на спині з розігнутими ногами, настає «захисне» згинання нижніх кінцівок...