Л Е КЦІЯ № 5 Тема: Епідеміологія госпітальних інфекцій. Внутрішньолікарняні інфекції (синоніми, ятрогенні інфекції, нозокоміальна інфекція, госпітальна інфекція) виникають внаслідок зараження хворих в стаціонарах В сучасний період в розвинутих країнах виникає приблизно 5-12% госпітальних інфекцій по відношенні до загальної кількості госпіталізованих хворих. Захворюваність на них росте. На І місці стоять ГРЗ, потім ГСІ (до 30-35% хірургічних втручань ускладнюються ГСІ (гострі пневмонії, сепсис, інфекції сечових шляхів в урологічних відділеннях, в пологових будинках – захворюваннях новонароджених і породіль). Кишкові захворювання (сальмонельоз в дитячих лікарнях, у будинках грудної дитини). Серйозна проблема вірусного гепатиту В, С, Д, ВІЛ-інфекції, як побічний результат парентеральних втручань і гемотрансфузій, геморагічні вірусні контагіозні гарячки. Госпітальні інфекції мають негативний вплив на перебіг основного захворювання, приводять до збільшення термінів перебування хворого в стаціонарі, до хронізації процесу, інвалідизації, а іноді до смерті хворого. Особливості розвитку внутрішньолікарняного епідемічного процесу визначаються особливостями контингенту госпіталізованих хворих і популяції збудників (госпітальні штами), а також умовами, в котрих розвивається епідемічний процес госпітальної інфекції. “Госпітальна” популяція людей, яка знаходиться на лікуванні в реанімаційних, дитячих, урологічних, гематологічних відділеннях мають знижену неспецифічну резистентність, а також не рідко порушення системи імунітету. При травмах і хірургічних втручаннях відбуваються пошкодження місцевих бар’єрів, факторів захисту організму. Відкриті рани, порушення трофіки тканин – це вхідні ворота для ГСІ. Реанімаційні заходи підтримують життя у надзвичайно ослаблених людей і такий прошарок в стаціонарі може бути досить значний, збільшується кількість людей похилого і старечого віку, яким продовжують життя медичними заходами, недоношених дітей, дітей з вадами, які внаслідок недоліків імунної системи дуже чутливі до інфекцій. А стаціонар з онкохворими, психлікарнів. Широке застосування антибіотиків, імунодепресантів, хіміотерапії, променевої терапія, різноманітні лікувальні та діагностичні маніпуляції (кров’яні катетери, сечові катетери, ендоскопія, колоноскопія) сприяють розповсюдженню збудників ГСІ та інших інфекцій серед специфічного контингенту населення – серед хворих людей, з ослабленою резистентністю, з порушенням імунітету та відкритими вхідними воротами - дуже сприйнятливих, що забезпечує збуднику швидке розповсюдження. Епідемічний процес в такій популяції може підтримуватись також поступленням нових сприйнятливих людей, а також нових джерел інфекції. Соціальні умови, які сприяють розповсюдженню госпітальних штамів інфекцій: це цілодобове перебування хворих у стаціонарі в тісному контакті; малі приміщення, великі палати; один туалет на відділення; недоліки поточної дезінфекції; порушення асептики і антисептики. Понижена резистентність організму госпіталізованих хворих веде до того, що в лікувальних закладах можливі спалахи захворювань, які викликані не тільки патогенними збудниками, а також умовнопатогенними і навіть мікробами – опортуністами. Мікроби – опортуністи – це непатогенні паразити, котрі призводять до розвитку патології, тільки в екстремальних випадках. В нормальних умовах вони зовсім нешкідливі (наприклад, у онкохворих на тлі проміневої хвороби). Для встановлення умовнопатогенної флори, як збудників госпітальної інфекції, має значення також характер взаємовідносини між самим хворим, між хворими і персоналом. В госпітальних умовах спостерігається підключення нових додаткових шляхів і факторів передачі. Крім того додаткові шляхи і фактори передачі формують нові незвичайні вхідні ворота, котрі в позалікарняних умовах не зустрічаються. В умовах стаціонару діє: 1) особливий побутовий шлях передачі – руки здорових людей, після дотику до контамінованих об’єктів зовнішнього середовища заносять збудника в орг...