Політика безпеки Розділ присвячено одному з фундаментальних понять інформаційної безпеки - політиці безпеки. 4.1. Поняття політики безпеки Фундаментальним поняттям захисту інформації є політика безпеки (ПБ), або політика захисту. Важливість цього поняття важко переоцінити - існують ситуації, коли правильно сформульована політика є чи не єдиним механізмом захисту від НСД. З ПБ пов'язується поняття оптимальності рішень з організації та підтримки системи захисту. Іноді вдається досягти загально прийнятного розуміння оптимальності прийнятого рішення і навіть довести його існування. Однак, коли розв'язок багатоальтернативний, то загально прийнятного розуміння оптимальності немає, а в тих випадках, коли розглядається питання про оптимальний у якомусь сенсі розв'язок, то його існування, частіше за все, вдається довести лише в окремих задачах [7]. Подібна ситуація існує і в задачах захисту інформації, оскільки неоднозначним є рішення про те, що система захищена. Крім того, система захисту - не самоціль, а має лише підпорядковане значення і має виконувати підпорядковану функцію порівняно з головною метою обчислювального процесу. Наведемо приклади. Приклад 4.1. Нехай два відділи в деякій організації ведуть розробки двох проблем. Кожний з відділів користується своїми базами даних, у тому числі і для збору інформації про вирішення проблем. Припустимо, що серед множин задач першого і другого відділів виявилися однакові. На жаль, звичайний офіцер служби безпеки, що дозволяє чи забороняє доступ до баз, не в змозі встановити, що в двох базах накопичується інформація з вирішення одного і того ж завдання. Розглянемо різні рішення офіцера щодо забезпечення безпеки інформації. Якщо він дозволить доступ відділів до баз один одного, то співробітники одного з них, взявши інформацію з іншої бази чи зі своєї, анонімно, і тому безкарно, зможуть продати цю інформацію, тому що немає персональної відповідальності (неможливо встановити, хто саме продав інформацію з даної бази). При цьому безкарність іноді може навіть стимулювати злочин. Якщо він не дозволить доступ відділів до баз один одного, то виникає небезпека збитків через недоступність інформації (одні вирішили завдання, а інші - ні; тоді завдання іншого відділу виявиться невирішеним, через що можливі великі збитки для фірми, тому що відповідну проблему могли вирішити конкуренти). Очевидно, що в обох випадках досягається зменшення однієї небезпеки за рахунок зростання іншої. Приклад 4.2. Нехай у базі даних збирається інформація про здоров'я приватних осіб, яка у більшості країн вважається конфіденційною. База даних потрібна, тому що ця інформація дозволяє ефективно робити діагностику. Якщо доступ до цієї бази з точки зору захисту інформації сильно обмежений, то в такій базі не буде користі для лікарів, які ставлять діагнози, і не буде користі від самої бази. Якщо доступ відкрити, то можливий витік конфіденційної інформації, за який через суд може бути поданий великий позов. Яким має бути оптимальне рішення? Результатом рішення в наведених прикладах та інших аналогічних задачах є вибір правил розподілу і збереження інформації, а також поводження з інформацією, що й називається політикою безпеки. Під поняттям ПБ інформації розуміється організована сукупність документованих керівних рішень, спрямованих на захист інформації й асоційованих з нею ресурсів системи. ПБ викладає систему поглядів, основних принципів, практичних рекомендацій і вимог, що закладаються в основу реалізованого в системі комплексу заходів із захисту інформації. Формування ПБ є дуже складним аналітичним процесом, який важко формалізувати. Існують різні типи конкретних політик, причому деякі з них передбачають достатньо високий рівень формалізації. Більше того, існують точні доказові методи оцінки ПБ. Дотримання ПБ має забезпечити виконання того компромісу між альтернативами, який вибрали власники цінної інформації для її захисту. Вочевидь, будучи результатом компромісу, ПБ ніколи не задовольнить усі сторони, що...