ЗАКОН УКРАЇНИ "ПРО СТАНДАРТИЗАЦІЮ" Цей Закон установлює загальні правові та організаційні засади стандартизації в Україні і спрямований на забезпечення єдиної технічної політики у цій сфері. РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Стаття 1. Основні терміни та їх визначення У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні: стандартизація - діяльність, що полягає у встановленні положень для загального і багаторазового застосування щодо наявних чи можливих завдань з метою досягнення оптимального ступеня впорядкування у певній сфері; міжнародна стандартизація – стандартизація, участь у якій відкрита для відповідних органів усіх країн; регіональна стандартизація - стандартизація, участь у якій відкрита для відповідних органів країн певного географічного, політичного або економічного простору; національна стандартизація – стандартизація, що проводиться на рівні однієї країни; орган стандартизації - орган, що займається стандартизацією, визнаний на національному, регіональному чи міжнародному рівні, основними функціями якого є розроблення, схвалення чи затвердження стандартів, доступних для широкого кола користувачів; нормативний документ - документ, який установлює правила, загальні принципи чи характеристики різних видів діяльності або їх результатів. Цей термін є родовим терміном, що охоплює такі поняття, як "стандарт", "технічні умови", "кодекс усталеної практики" та "технічний регламент"; стандарт - документ, що встановлює для загального і багаторазового застосування правила. загальні принципи або характеристики, які стосуються діяльності чи її результатів, з метою досягнення оптимального ступеня впорядкованості у певній галузі, розроблений на основі консенсусу та схвалений визнаним органом стандартизації; кодекс усталеної практики (звід правил) - документ, що містить практичні правила чи процедури проектування, виготовлення, монтажу, технічного обслуговування, експлуатації обладнання, конструкцій чи виробів. Кодекс усталеної практики може бути стандартом, частиною стандарту або окремим документом; технічні умови - документ, що встановлює технічні вимоги, яким повинні відповідати продукція, процеси чи послуги. Технічні умови можуть бути стандартом, частиною стандарту або окремим документом; технічний регламент -документ, прийнятий органом влади, що встановлює технічні вимоги до продукції, процесів чи послуг безпосередньо або через посилання на стандарт чи відтворює їхній зміст. Технічний регламент є нормативно-правовим актом; прийняття міжнародного (регіонального) стандарту - опублікування національного стандарту, що ґрунтується на відповідному міжнародному (регіональному) стандарті, чи підтвердження того, що міжнародний (регіональний) стандарт має той самий статус, що і національний стандарт, із зазначенням будь-яких відхилень від міжнародного (регіонального) стандарту. Стаття 2. Сфера дії Закону Цей Закон регулює відносини, пов'язані з діяльністю у сфері стандартизації та застосуванням її результатів, і поширюється на суб'єкти господарювання незалежно від форми власності та видів діяльності, органи  РОЗДІЛ 11. ОРГАНІЗАЦІЯ СТАНДАРТИЗАЦІЇ Стаття 6. Суб'єкти стандартизації Суб'єктами стандартизації є: національний орган стандартизації України; рада стандартизації; технічні комітети стандартизації; інші суб'єкти, що займаються стандартизацією. Стаття 7. Національний орган стандартизації Національним органом стандартизації є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади, який організовує, координує та проводить діяльність щодо розроблення, схвалення, прийняття, перегляду та скасування національних стандартів відповідно до сфери дії цього Закону Національний орган стандартизації виконує такі основні функції: забезпечує реалізацію державної політики у сфері стандартизації; вживає заходи щодо гармонізації розроблюваних національних стандартів з відповідними міжнародними (регіональними) стандартами; у межах своєї компетенції бере участь у розробленні і узгодженні технічних регламентів та інших нормативно-право...