МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ "ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА"
ПЛАНУВАННЯ ЕКСПЕРИМЕНТІВ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ до виконання лабораторної роботи “Імітаційне моделювання системи масового обслуговування типу М\М\1 із застосуванням методу зміни системного часу з кроком до наступної події” для студентів базового напрямку "Комп’ютерні науки" спеціальності “Інформаційні управляючі системи та технології” Затверджено на засіданні кафедри автоматизовані системи управління Протокол ( 4-2011/2012 від 2.09.2008 року Львів - 2012 ПЛАНУВАННЯ ЕКСПЕРИМЕНТІВ: Методичні вказівки до виконання лабораторної роботи “Імітаційне моделювання системи масового обслуговування типу М\М\1 із застосуванням методу зміни системного часу з кроком до наступної події” для студентів базового напрямку “Комп'ютерні науки” спеціальності “Інформаційні управляючі системи та технології”. Укл.: О.В. Кузьмін – Львів: Видавництво Національного університету “Львівська політехніка”, 2012 - 12 с. Укладач: Кузьмін О.В., канд.техн.наук, доц. Відповідальний за випуск: Шпак З.Я., канд.техн.наук, доц. Рецензент: Різник В.В., док.техн.наук., проф.  1. Мета Ознайомлення з методом імітаційного моделювання по подіях із змінним прирістом кроку часової змінної для дослідження систем масового обслуговування (СМО). Об’єм роботи: 4 години. 2. Теоретичні положення 2.1. Механізм системного часу. Однією з найбільш важливих задач при створенні моделі і виборі мови програмування є визначення механізму регламентації подій і процесів. Поняття регламентації в імітаційному моделюванні включає два етапи або дві функції: просування часу або коректування часової координати стану системи і забезпечення узгодженості різних блоків і подій в системі. Оскільки дії, які виконуються різними блоками залежать від дій і станів інших елементів, вони повинні бути скоординовані у часі або сихронізовані. Таким чином функціонування моделі повинно протікати у штучному часі, забезпечуючи появу подій в належному порядку і з належним часовим інтервалом між ними. Хоча компоненти реальної системи функціонують одночасно, компоненти цифрової імітаційної моделі діють послідовно, оскільки в цифровій ЕОМ в кожен момент часу виконується лише одна команда (принцип дії її послідовний), тобто обробляється лише один компонент системи. Оскільки в різних частинах реальної системи події можуть виникати одночасно, необхідно побудувати деякий механізм задання часу для синхронізації дій компонентів системи на даному часовому інтервалі. Існують два основних методи задання часу – за допомогою фіксованих і змінних інтервалів часу. Їх також називають відповідно методами фіксованого кроку і кроку до наступної події. По методу фіксованого часового кроку відлік системного часу ведеться через попередньо визначенні часові інтервали постійної довжини моделювання протікає у звичайному часі з фіксованим кроком. При використанні методу змінного кроку або кроку до наступної події, стан системи, яка моделюється, оновлюється з появою кожної суттєвої події незалежно від інтервалів часу між ними (моделювання протікає у часі подій). Імітаційні моделі також зручно класифікувати по двох основних категоріях: моделі з неперервною зміною стану; моделі з дискретною зміною стану; В перших використовуються механізми фіксованого приросту часових інтервалів. Ними зручно описувати поведінку системи, які представляються неперервними потоками інформації. Моделі другого виду знаходять застосування тоді, коли дослідника цікавить поведінка окремих елементів в системі. В більшості моделей з дискретною зміною станів використовується метод відліку часу до наступної події. Розглянемо діаграми, які демонструють способи представлення і управління часом в обох випадках (рис.1). По осі часу відкладена одна і та ж сама послідовність подій ei. Стрілки вказують на точки, в яких відбувається приріст часу на один такт, і момент наступлення чергових подій. а) змінного кроку
б) фіксованого кроку
Рис. 1. Механізм управління часом. В моде...