МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Національний університет “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА”
Загальне ознайомлення iз системними викликами операцiйної системи Linux ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 5 З ДИСЦИПЛІНИ “МЕРЕЖЕВІ ОПЕРАЦІЙНІ СИСТЕМИ”  Львів 2010 Мета роботи Познайомитися iз повним набором системних викликiв операцiйної системи Linux та призначенням i синопсисом найвживанiших системних викликiв. Короткі теоретичні відомості Ядро ОС виконується в привiлейованому режимi работи процесора. Для виконання мiжпроцесної операцiї чи операцiї,яка вимагає доступу до обладнання, програма звертається до ядра, яке, в залежносi вiд повноважень викликаючого процесу, виконує чи вiдмовляє у виконаннi такого виклику. Таке звертання до ядра ОС називають системним викликом. Веpсiї Linux 0.99.2 налiчувала 116 системних виклики, версiя 2.2.14 має 162 найменування, а версiя 2.6.18 – 243 (див. Список системних викликів у Додатку 1. Документацiя до них можна знайти безпосpедньо в самiй документацiї по Linux. Iснують процедури, якi дозволять встановити свiй власний системний виклик. В Linux/UNIX системнi виклики майже один до одного вiдповiдають бiблiотечним функцiям, якi використовуються для звертання до системного виклику. Тому у цiй лабораторнiй роботi ми фактично знайомимося iз вiдповiдними бiблiотечними функцiями. Уточнимо деякi поняття важливi при ознайомленнi iз системними викликами: Ядро ОС Linux - програма, що забезпечує роздiлення часу центрального процесора мiж процесами, що виконуються, здiйснює управлiння пам'яттю та пристроями вводу-виводу, реалiзує файлову систему. Системнi виклики представлять собою iнтерфейс мiж програмами користувача i ядром операцiйної системи Linux (чи UNIX). Реалiзацiя системних викликiв - одна iз функцiй ОС Linux. Iдентифiкатор процесу (PID). Кожний активний процес в системi iдентифiкується унiкальним цiлим додатнiм числом, яке називається "iдентифiкатором процесу". Дiапазон представлення iдентифiкатора процеса - вiд 0 до PROC_MAX (значення PROC_MAX встановлюються при генерацiї системи). Iдентифiкатор процеса-предка (PPID). Iдентифiкатор процеса, який породив даний процес (див. опис виклику fork). Iдентифiкатор групи процесiв. Кожний активний процес є членом якої-небудь групи процесiв. Як iдентифiкатор групи процесiв використовується iднтифiкатор процеса старшого в групi (спiльно предка всiх процесiв групи). Об'єднання процесiв в групу дозволяє працювати з групою, як з одним об'єктом, наприклад , передавати сигнал всiм процесам групи. Реальнi iдентифiкатори користувача i групи (UID i GID). Кожний користувач системи iдентифiкуєтьсяцiлим додатнiм числом, яке називається "iдентифiкатором користувача". Крiм того, користувач може бути членом однiєї чи декiлькох груп. Групи вiдрiзняються одна вiд одної специфiчними правами доступу. Додатнє цiле число, поставлене у вiдповiднiсть групi, називається "iдентифiкатором групи". Процеси мають реальнi идентифiкатори користувача i групи, значення яких рiвнi вiдповiдним iдентифiкаторам користувача, який iнiцiював даний процес. Реальнi iдентифiкактори успадковуються всiма нащадками процеса. Ефективнi iдентифiкатори користувача i групи, список груп доступу. Доступ до системних ресурсiв визначається трьома значеннями: "ефективним iдентифiкатором користувача", "ефективним iдентифiкатором групи" i "списком груп доступу". Ефективний iдентифiкатор користувача i групи при стартi процеса переважно спiвпадають з реальними. Виняток становлять випадки, коли статус виконуваного файла мiстить ознаки set-UID i set-GID (див. опис виклику execve). Список груп доступу разом з iдентифiкатором групи використовується для визначення прав доступу до системних ресурсiв. Привiлейований користувач i привiлейований процес. Процес вважається привiлейованим, тобто отримує винятковi права доступу, до всiх ресурсiв, якщо його єфективний iдентифiкатор користувача рiвний нулю. Системнi процеси. Процеси з iдентифiкаторами 0, 1 вважаються системними. Це - планувальник (процес 0), який iнiцiалiзує проц...