Курсова робота з дисципліни“Релілгієзнавство” на тему: "Іслам. Основні джерела ісламу" Зміст. Вступ. 3 Виникнення ісламу. 3 Посланець Алаху. 3 Основна частина. 7 Загальна характеристика мусульманського права. 7 Джерела мусульманського права. 8 Коран. 8 Сунна. 9 Іджма. 10 Кияс. 10 Фірмани, кануни. 11 Заключна частина. 12 Список використаної літератури. 13 Вступ. Виникнення ісламу. Іслам одна з трьох ( нарівні з буддизмом і християнством ) так званих світових релігій, що має своїх прихильників практично на всіх континентах і в більшості країн світу. Мусульмани складають переважну більшість населення багатьох країн Азії і Африки. Іслам є ідеологічною системою, що впливає значний чином і на міжнародну політику. У сучасному розумінні іслам – це і релігія, і держава, внаслідок активного втручання релігії в державні справи. Але рогзглянемо історичне коріння цього явища. "Іслам" в перекладі з арабського означає покірність, "мусульманство" ( від арабського " муслим " ) – що віддав себе Алаху. Засновником ісламу є арабський " пророк " Мухамед (Мухаммед або Магомет), значення якого на загальні долі людства важко переоцінити, тому на цій історичній особистості треба зупинитися особливо. Посланець Алаха. Маулід – день народження пророка Мухамеда – відмічається 12 числа місяця раби ал-аввай по місячному календарю. Це сталося в "рік слона", тобто в 570 р. Маулід співпадає з днем смерті Мухамеда. Символічний збіг дат народження і смерті, тобто народження для вічного життя, був даний Мухамеду Творцем в знак його особливої місії носія Прозріння, останнього, як прочитає іслам, Пророка в історії людства. Згідно з переказами, народження Мухамеда було передбачене пророками Ібрахимом (Авраамом), Ісмаїлом, Мусой (Моїсеєм) і Ісой (Іїсусом Христом ). У цих "подвійних" іменах немає нічого дивного, оскільки іслам відноситься до так званих авраамічних релігій і мусульмани нарівні з іудеями і християнами шанують одних і тих же старозавітних пророків, а так само Іїсуса Христа як одного з них. Мухамед був уродженцем Мекки, міста в західній частині Аравійського півострова, де давно осіло сильне плем'я курейш. У час джахимеї, так іменується доісламська епоха, коли араби не знали істинного Бога, в Мекке влаштовувалися великі торгові ярмарки. У святилищі Кааба ( "куб") і на заборонній території ( "харам") не можна було сваритися, проливати кров, тому що все це могло образити релігійні почуття різних арабських племен, кожне з яких поклонялося своїм божествам, але однаково шанувало Каабу. У центрі язичницької Хааби стояв Хубал; древні араби шанували це божество племені курейш як повелителя небес і місяця, володаря громів і дощу. Статуя Хубала в образі людини із золотою рукою була виконана з сердоліку (золото замінило колись відбиту кам'яну руку ). Чорний камінь, що знаходився з древніх часів в Хаабе (який на думку вчених мав метеоритне походження ) втілював небесну силу Хубала. Навколо головного божества розташовувалися численні ідоли бетіли, що зображали інші аравійські божества (до 300 в Хаабе ). Жили в Мекке і іудаісти, і християни, а так само ханіфи аскети, благочестиві люди, що сповідали суворе принцип єдиного Бога. Пантеон язичницької Мекки складався з безлічі богів, один з яких носив ім'я Алах. Благополучний брак дав Мухамеду забезпечене життя, що дозволяло мати досить вільного часу, який протягом багатьох років він присвячував релігійному шуканню. Духовне напруження, що спонукало Мухамеда до роздумів про мету і значення життя, про основи світобудови, з роками все міцніло і, нарешті, оформилося в переконання, що саме він має дізнатися істинного Бога і виконати місію сповіщення одноплемінникам істинної віри. Я не буду зупинятися на видіннях і прозріннях, що неодноразово сходили на Мухамеда через обмеження роботи по об'єму, хоч це цікаве, скажу тільки, що Мухамед, подолавши невпевненість, все ж зважився на те, чого вимагав від нього Алах: він став проповідувати Слово Боже. Мухамед зі схилу горба Сафа, криком, що звичайно попере...