Міністерство освіти і науки України Національний університет “Львівська політехніка” Кафедра “Телекомунікації” М. Павликевич Телекомунікаційні мережі 4 Віртуальні приватні мережі Лекції для студентів cпеціальності 7.092402 “Інформаційні мережі зв’язку” Львів, 2002  ВСТУП Віртуальна приватна мережа – це комунікаційне середовище, у якому доступ контрольований через дозвіл сполучення між респондентами тільки всередині визначеної спільноти за інтересами і побудований на певних формах спільного використання основного комунікаційного середовища, де це основне комунікаційне середовище забезпечує послуги мережі на невиключній основі. Найпростіше трактувати термін “приватна” у тому сенсі, що комунікації між двома (або більше) пристроями є певним чином секретними, що пристрої, які не беруть участі у “приватній” природі комунікацій, не мають доступу до вмісту комунікації і повністю вільні від особливих (приватних) взаємовідносин з будь-ким. Інше трактування терміну “приватна” витікає з його протиставлення поняттю “публічна”. Публічні засоби доступні відкрито та адмініструються через публічні адміністративні органи як загальнодоступні публічні ресурси. На відміну від цього, доступ до приватних засобів обмежений до визначеної множини учасників та адмініструється органами, які мають вийняткове право доступу. Ще один важливий аспект “приватності” VPN полягає в технічному визначенні, яке описує приватність систем адресації та раутінгу в тому сенсі, що адресація всередині спільноти VPN є окремою і відмінною від адресації в основній спільній мережі та від VPN інших спільнот. Це саме справедливе для систем раутінгу у VPN та в основній спільній мережі. Термін “приватна” досить складним чином пов’язаний із концепцією “віртуалізації”. Значення терміну “віртуальна мережа” слід в даному контексті трактувати як “симульована” або “модельована”, тобто така, що здійснює функції чогось, чим вона не є в дійсності. Аспект “віртуалізації” подібний до вже описаної “приватності”, однак сценарій тут дещо модифікований –приватна комунікація здійснюється через мережеву інфраструктуру, яка спільно використовується більше, ніж однією організацією. Приватні ресурси тепер будуються із використанням логічного поділу певних основних спільних ресурсів замість створення окремих виділених фізичних кіл та комунікаційних послуг, тобто “приватній” мережі не відповідаає “приватна” комунікаційна система. Тому “приватна” мережа” є віртуальним твором, яка не має фізичного відовідника. Віртуальна комунікація між двома (або більше) пристроями обумовлена тим фактом, що пристрої, які не є учасниками віртуальної комунікації, не мають доступу до вмісту даних і не пов’язані приватними відносинами між віртуальними партнерами. Поєднання цих понять приводить до віртуальної приватної мережі – приватної мережі, приватність якої впроваджена певними методами віртуалізації. VPN може бути побудована між двома кінцевими системами, між двома організаціями, між окремими кінцевими системами всередині однієї організації або між багатьма організаціями через глобальний Internet, між індивідуальними застосуваннями або для довільної комбінації вказаних вище. Про віртуальні приватні мережі також можна сказати, що вони є дискретними, тобто відокремленими мережами. Дискретна природа VPN дозволяє приватність і віртуальність. Оскільки VPN не є повністю відокремленими у фізичному сенсі, то їх відокремленість забезпечується тим, що вони оперують дискретно через спільну інфраструктуру, створюючи виключне комунікаційне середовище, яке не є спільним із іншими в жодному пункті сполучення. Тому VPN не обов’язково означає комунікаційну ізоляцію, а скоріше керовану сегментацію комунікацій для спільнот за інтересами через спільну інфраструктуру. Слід також відзначити, що оскільки віртуальні приватні мережі можуть бути побудовані відповідно до будь-якої кількості певних бізнесових потреб або технічних вимог, то сучасні VPN-розв’язання повинні підтримувати доступ через комутовані канали, доступ до багатьох відда...