Міністерство освіти і науки України Національний університет „Львівська політехніка” Кафедра ЕОМ Звіт Системне програмування ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 6 СТВОРЕННЯ БІБЛІОТЕК ДИНАМІЧНОГО КОМПОНУВАННЯ ТА ЇХ ВИКОРИСТАННЯ В РЕЖИМІ НЕЯВНОГО ЗВ’ЯЗУВАННЯ Львів 2012 Мета: Ознайомитись з технологією створення та використання бібліотек динамічного компонування з використанням неявного зв’язування. Теоретичні відомості DLL (англ. Dynamic-link library — динамічно завантажувана бібліотека) — реалізовані компанією Microsoft загальні бібліотеки в ОС Windows. Як правило бібліотеки мають розширення файлу *.dll, *.ocx (для бібліотек, що містять елементи керування ActiveX) або *.drv (драйвери старих версій ОС). Структура DLL така сама, як і в PE-файлів (Portable Executable) для 32-, 64-розрядних Windows, та New-Executable (NE) для 16-бітових Windows. DLL може містити 2 типи функцій: експортні та внутрішні. Експортні функції визначаються за допомогою ключового слова __declspec(dllexport) і можуть бути викликані з програм, що завантажили динамічну бібліотеку, яка містить ці функції. Внутрішні функції – це функції, які використовуються в середині DLL і не можуть бути викликані ззовні. DLL є модулем (module). Тобто, вона складається з: сегментів коду, сегментів ресурсів та одного сегменту даних. Крім цього DLL може містити точку входу. Точка входу – це функція DllMain, яка викликається при завантаженні або вивантажені бібліотеки потоком або процесом. Ця функція має наступний прототип: BOOL APIENTRY DllMain( HANDLE hModule, // Хендл DLL модуля DWORD ul_reason_for_call, // Причина виклику LPVOID lpReserved ); // Зарезервовано Якщо DllMain повертає FALSE, то бібліотека вважається такою, що не завантажилася. При неявному зв’язуванні це призведе до відмови запуску програми, а при явному – помилки завантаження лише цієї бібліотеки. В процесі виконання вміст бібліотеки залишається незмінним (сегменти коду та сегменти ресурсів), що дозволяє завантажувати її в пам’ять в єдиному екземплярі і використовувати багатьма завданнями одночасно. Використання dll дозволяє економити пам’ять, забезпечити модульність програм, полегшити процес встановлення програм. Можливі 2 способи використання динамічних бібліотек. Вони називаються явним та неявним зв’язуванням. Явне та неявне зв’язування бібліотеки з програмою мають суттєві відмінності в процесі написання та компіляції програми. Неявне зв’язування бібліотеки з програмою (Load-time dynamic linking) полягає в тому, що бібліотека (яка міститься у файлі з розширенням .dll) завантажується в пам’ять в момент завантаження програми. При відсутності бодай однієї з бібліотек при запуску програми відбудеться збій та припинення виконання програми. Щоб реалізувати неявне зв’язування необхідно до проекту програми включити прототипи функцій, що містяться в бібліотеці та бібліотеку імпорту (має розширення .lib). На даному етапі наявність файлу з розширенням .dll не є необхідною. При компіляції лінкер створює виконавчий файл, який містить код, що забезпечує систему інформацією, яка необхідна для автоматичного завантаження бібліотеки з .dll файлу та інформацією, яка необхідна для зв’язування імен функцій у програмі з їх адресами у бібліотеці. Неявне зв’язування дозволяє здійснювати виклик функцій з бібліотеки написанням коду програми в стилі притаманному мовам С\С++. Хід виконання: Варіант 17 Скласти програму для викреслювання із слів тексту всіх букв, що стоять на непарних місцях. Я написала програму, яка складається з 2-ох етапів. На першому етапі створила бібліотеку. На другому етапі – створила програму, яка викликає функції з створеної бібліотеки. 1-ий етап: DLLLAB.h #ifndef _DLLLAB_H_ #define _DLLLAB_H_ #include <iostream> #include <stdio.h> #include <windows.h> #include <string> using namespace std; extern "C" __declspec(dllexport) void Del(); #endif DLLLAB.cpp #include "DLLLAB.h" #include <iostream> #include <stri...