1.Суть управлінської діяльності Перш ніж розкрити тему завдання , вважаю за потрібне з’ясувати що ж являє собою сама управлінська діяльність. Вона є основним механізмом забезпечення існування, розвитку, ефективної діяльності організації . Якщо бути конкретнішим, управлінська діяльність – сукупність скоординованих дій та заходів, спрямованих на досягнення певної мети в межах організації. Головним суб’єктом і об’єктом управлінської діяльності є людина та її творчість. Саме тому управлінські дії спрямовані на врахування всієї багатоманітності психологічних факторів, які виникають в управлінському процесі. Вони потребують врахування індивідуальних, соціально-психологічних, психофізіологічних, мотиваційних особливостей особистості, що сприятиме зростанню соціальної, економічної та моральної ефективності в діяльності організації. Недбале ставлення до психологічних явищ, факторів управління може призвести до суперечностей, непорозумінь, конфліктів, плинності кадрів тощо [1]. Тому необхідно враховувати такі особливості управлінської діяльності: - велику різноманітність видів діяльності на різних рівнях управлінської ієрархії; - неалгоритмічний, творчий характер діяльності, здійснюваний при нестачі інформації і в умовах часто мінливої, нерідко суперечливої обстановки; - яскраво виражену прогностичну природу розв'язуваних управлінських завдань; - значну роль слід надати комунікативній функції; - висока психічна напруженість, викликана великою відповідальністю за прийняті рішення. Актуалізація ролі управління як виду суспільної діяльності обумовила широке використання досягнень багатьох наук, серед яких провідне місце посідають "поведінські науки". До них відносяться ергономіка, психологія та соціологія управління. Та найбільш актуальним для мене буде питання , що стосується саме етичної сторони управлінської діяльності. 2.Проблематика управлінської етики Питання моралі й етики управлінської діяльності в їх практичному втіленні є одним з головних детермінант ефективного управління. Будь – яке питання реального здійснення управлінської діяльності має етичний аспект, оскільки головним, визначальним у соціальному управлінні є людський фактор – люди з їхніми інтересами, потребами, поглядами, емоціями. Управлінська етика — це система етичних знань і практичних рекомендацій, які зорієнтовані на управлінську діяльність. Вона зв'язана з внутрішніми цінностями, а вони у свою чергу є частиною корпоративної культури і впливають на прийняті рішення, визначають їхню соціальну допустимість у рамках зовнішнього середовища [2]. Основними принципами сучасної управлінської етики є колективізм, соціальна справедливість, єдність слова і діла, тому рішення і дії управлінця повинні бути проникнуті дійсною увагою до людей, турботою про їхнє здоров’я, всебічний духовний і фізичний розвиток Ділова етика в широкому розумінні - це сукупність етичних принципів і норм, якими має скеровуватися діяльність організацій та їхніх членів у сфері менеджменту і підприємництва. Вживання термінів - "етика" і "мораль" - не є випадковим. В українській мові існує ще слово "моральність". Розрізнення змісту цих трьох термінів має в етиці і філософії свою історію. У літературі, присвяченій проблемам ділової етики, як правило, передбачається, що етичні аспекти представлені в соціальних взаємодіях, а моральні - у внутрішніх оцінках особистості. Однак і в тому й в іншому випадку йдеться про розрізнення добра і зла, справедливого і несправедливого, гарного і поганого. Проблеми, що стосуються моральності, є, мабуть, найбільш хвилюючими. Етична проблема виникає в тому випадку, коли дії окремої людини чи організації можуть завдати шкоди або, навпаки, принести користь оточуючим. Всі дії людини визначаються трьома системами норм. Перша - це система законів, закріплених у документах норм і цінностей, на варті дотримання яких стоїть судова система держави. Юридично встановлено, що дії організації та її членів обмежені певними рамками. Інша група - дії індивіда , які ви...