Міністерство освіти і науки України Національний університет ”Львівська політехніка” Інститут прикладної математики та фундаментальних наук Лабораторна робота №33 з курсу: «Основи охорони праці» на тему: «Первинні засоби пожежогасіння та дослідження якості вогнегасної речовини» Мета: ознайомитись з первинними засобами пожежогасіння; дослідити та встановити придатність піноутворювача для одержання вогнегасної речовини (піни). Теоретична частина Первинні засоби пожежогасіння застосовуються для боротьби з пожежами на початковій стадії. До них належать: пожежні кран-комплекти, вогнегасники, пожежний інвентар (резервуари з водою, ящики з піском, пожежні відра, лопати), а також різний переносний пожежний інструмент (кирки, сокири, багри, ломи і т. ін.). Для гасіння пожеж промисловість випускає різні вогнегасники. Найбільшого поширення набули водопійні, водяні, газові (вуглекислотні) і порошкові. За ефективністю пожежогасіння, економічністю та іншими показниками більш перспективними вважаються порошкові вогнегасники. Первинні засоби пожежогасіння розміщують на пожежних щитах, які встановлюють на виробничій території з розрахунку один щит на 5000 м2. Вони фарбуються у червоний колір. Залежно від способу транспортування, вогнегасники бувають переносні (до 20 кг) та пересувні (до 450 кг). Залежно від об’єму вони поділяються на малолітражні (до 5 л), ручні (до 10 л), пересувні (понад 10 л). Вогнегасники маркують буквами, що означає їх вид, та цифрами, що означають їх об’єм. Побудова і застосування водопійних вогнегасників Водопійні вогнегасники за параметрами формованого ними пінного потоку поділяють на вогнегасники: генераторами піни низької кратності (кратність піни від 5 до 20 включно); з генераторами піни середньої кратності (кратність піни понад 20 до 200 включно). За принципом витиснення вогнегасної речовини вогнегасники поділяють на: закачні; з балоном стисненого чи зрідженого газу. Вогнегасник складається з корпуса для зберігання вогнегасної речовини та запірно-пускового пристрою. Запірно-пусковий пристрій складається з головки, насадки-розпилювача або гнучкого рукава з насадком, ручки для транспортування та важеля управління подачею вогнегасної речовини, запобіжної чеки від випадкового спрацювання, клапана перекривання подачі вогнегасної речовини, сифонної трубки, джерела надлишкового тиску (газовий балон або газогенеруючий елемент) та кнопки взведення (у закачаних вогнегасників газ-витискувач міститься в корпусі), а також пристроїв, що запобігають перевищенню тиску вище допустимого. Джерело надлишкового тиску у пересувних вогнегасниках знаходиться зовні корпуса. Окрім того, закачні вогнегасники оснащуються манометрами або індикаторами тиску. Внутрішня поверхня корпусу вогнегасника вкрита епоксидною емаллю. Вогнегасник закачного типу працює таким чином: при натисненні на важіль рукоятки металевий шток з клапаном опускається вниз, стискаючи пружину пускового пристрою. Під дією надмірного тиску робочого газу розчин води по сифонній трубці підіймається вгору і через насадку викидається назовні. Для приведення вогнегасника в дію необхідно піднести його до місця горіння, утримуючи за ручку, встановлену на корпусі вогнегасника, натиснути на важіль і направити струмінь рідини на вогнище пожежі. Пінні вогнегасники рекомендовано застосовувати для гасіння горючих рідин, а також твердих горючих матеріалів. їх не можна встановлювати біля нагрівальних приладів, а також застосовувати для гасіння пожеж в електроустановках, провідниках та приладах, що знаходяться під напругою. їх не застосовують для гасіння загорянь лужних металів. Будова вуглекислотних вогнегасників та коли їх застосовувати Всі вуглекислотні вогнегасники мають майже однакову будову і відрізняються один ВІД одного лише розмірами. Корпусом вуглекислотного вогнегасника є сталевий балон місткістю відповідно 2,5 і 8 л наповнений зрідженим двоокисом вуглецю. В горловині балону змонтований спеціальний пусковий пристрій з сифонною трубкою. Вогнегасники мають шарнірні ручки. Прив...