Міністерство освіти і науки України
Вінницький національний технічний університет
Факультет інформаційних технологій і комп'ютерної інженерії
Кафедра комп'ютерних наук
Лабораторна робота №3
з дисципліни: "Алгоритмізація та програмування"
Тема:
підготовка і розв’язання на пк задач лінійного характеру
Мета:
набути практичні навики з підготовки, відладки та виконання лінійних програм
Хід роботи:
1. Основні теоретичні відомості
а) Алфавіт та ключові слова
Алфавіт мови програмування — це скінчений набір символів. За допомогою цих символів можуть бути записані ідентифікатори, вирази та оператори мови.
Алфавіт мови Pascal є підмножиною символів із кодової таблиці ASCII (від American Standard Code for Information Interchange — Американський стандартний код обміну інформацією). Кожному такому символу відповідає числовий код від 0 до 255. Частина символів кодової таблиці ASCII з кодами від 0 до 127 ідентична для всіх IBM-сумісних комп'ютерів. Символи алфавіту мови Pascal можна поділити на такі категорії:
символи, що використовуються для складання ідентифікаторів (малі латинські літери з кодами ASCII від 97 до 122, великі латинські літери з кодами ASCII від 65 до 90, десяткові цифри від 0 до 9 з кодами ASCII від 48 до 57, символ підкреслення (_) із кодом ASCII 95);
розділовий символ пробілу, код ASCII 32;
спеціальні символи, які використовуються у процесі побудови конструкцій мови ( + - * / = > < . , ; : ' ( ) [ ] { } ^ @ $ #);
керуючі символи, що мають ASCII-коди від 0 до 31.
Із символів алфавіту складаються лексичні одиниці мови, або лексеми — мінімальні значущі одиниці в текстах програм. Множина всіх допустимих лексем називається словником мови програмування. У мові Pascal розрізняють такі види лексем: спеціальні символи, зарезервовані (ключові) слова, ідентифікатори, неіменовані константи, коментарі та директиви компілятора.
Лексеми спеціальних символів, окрім спеціальних символів з алфавіту мови, містять ще складені спеціальні символи, що сприймаються компілятором як єдине ціле ( <= >= := (* *) ..).
Зарезервовані (ключові) слова мають строго визначений зміст. їх призначення не може змінюватися. Зарезервовані слова використовуються для позначення алгоритмічних конструкцій, розділів програми тощо.
Ідентифікатор — це ім'я, значення якого може варіюватися від програми до програми або навіть у межах однієї програми. У мові Pascal розрізняють стандартні ідентифікатори та ідентифікатори користувача.
Стандартними ідентифікаторами є імена вбудованих у мову процедур і функцій (read, write, sin, cos тощо), типів даних (integer, real, char тощо) і директив (forward, virtual, absolute тощо). Для стандартних ідентифікаторів припустимим є переозначення, при якому вони втрачають стандартний зміст у межах даної програми.
Ідентифікатор користувача — це ім'я, яке обирає програміст для позначення (ідентифікації) елементів програми (іменованих констант, змінних, типів, полів запису, процедур, функцій, модулів, програм). Існують правила запису ідентифікаторів:
ідентифікатор починається буквою або символом підкреслення;
ідентифікатор може складатися із букв, цифр, символу підкреслення;
ідентифікатор може мати довільну довжину, але значущими є тільки перші 63 символи;
в ідентифікаторі неприпустимо використовувати символи пробілу, крапки та і інші символи пунктуації;
малі та великі літери в ідентифікаторах не розрізняються;
зарезервовані слова не можуть використовуватись як ідентифікатори.
Наведемо деякі рекомендації щодо використання імен у програмах:
використовуйте мнемонічні ідентифікатори (такі, що легко запам'ятовуються);
використовуйте довгі ідентифікатори, що складаються із декількох слів, кожне з яких починається з великої літери, наприклад: ComputerGraphicsInterface, MnemonicCode;
замість транслітерацій українських і російських слів бажано використовувати їх переклади англійською мовою.
Дотримання цих рекомендацій, нарівні із застосуванням коментарів, зробить текст програми більш зрозумілим. Серед неіменованих констант можна вирізни...
