Семінарсько-практичне заняття № 2 Тема: ПРИРОДА МОВИ, ЇЇ ПОХОДЖЕННЯ. ІСТОРИЧНИЙ РОЗВИТОК МОВ Суспільна природа мови. Безумовним є той факт, що передумови появи і функціонування мови можуть виникати тільки у людей, об'єднаних загальною діяльністю.  Незважаючи на розбіжність позицій учених про шляхи походження мови, її соціальний характер ніколи не оспорювався. Людська мова виникла разом з людським суспільством як необхідний засіб спілкування людей в процесі їх спільної діяльності, в процесі праці люди прийшли до того, що у них з'явилася потреба щось сказати один одному. Мова - передусім засіб спілкування. Спілкування наше, проте, відбувається в різних місцях, в різний час і з різними співрозмовниками. Легко помітити, що залежно від ситуації ми по-різному використовуємо мовний арсенал. Одне з найважливіших завдань лінгвістики - з'ясувати, як люди застосовують мову в процесі комунікації.  Мова виникає, розвивається і існує як соціальний феномен. ЇЇ основне призначення полягає в тому, щоб обслуговувати потреби людського суспільства і, передусім, забезпечити спілкування між членами великого або малого соціального колективу, а також функціонування колективної пам'яті цього колективу. Поняття суспільства відноситься до одного з важко визначних. Суспільство - це не просто безліч людських індивідів, а система відношень між людьми, що належать до тих або інших соціальних, професійних, статевих і вікових, етнічних, конфесійних груп, де кожен індивід займає своє певне місце і через це виступає носієм певного суспільного статусу, соціальних функцій і ролей. Індивід як член суспільства може бути ідентифікований на основі великої кількості відносин, які його зв'язують з іншими індивідами. Особливості мовної поведінки індивіда і його поведінки взагалі виявляються значною мірою обумовлені соціальними чинниками. Біологічні теорії походження мови. В античні часи (V-IV ст. до н.е.) проблема походження мови порушувалася в межах філософських дискусій про сутність мови. Представники школи Платона вважали, що назви предметам даються не довільно, а відповідно до їх природи, що свідчить про природний характер мови і, відповідно, закономірну біологічну зумовленість її виникнення. Представники школи Демокріта стверджували, що назви зовсім не пов'язані з природою речей, що жоден предмет не потребує її. Назви предметів потрібні тільки людям для передавання думки про предмети іншим і тому встановлюються за умовною домовленістю. Це є свідченням того, що й мова виникла свідомо, за домовленістю. У XVII-XIX ст. з'явилося кілька гіпотез походження мови - звуконаслідувальна, звукосимволічна, вигукова, соціального договору, трудових вигуків, жестів та ін. Звуконаслідувальна гіпотеза. Полягає в тому, що мова виникла шляхом наслідування людиною звуків природи. Відтворення ревіння звірів, крику птахів, шуму води, вітру зумовлювало появу перших слів, наприклад, му, гав-гав, дзінь-дзінь, бац, кап тощо, від яких потім утворилися похідні типу гавкати, гавкання, гавкіт', капати, капання, капля тощо. Інколи подібні за звучанням звуконаслідувальні слова властиві декільком мовам: зозуля по-чеськи звучить кукачка, по-французьки куку, по-іспанськи куко, по-румунськи кук, по-болгарськи кукавіца, по-словацьки кукавіца, по-польськи кукулка, по-російськи кукушка. Проте зазвичай звуконаслідувальні слова в різних мовах не збігаються. Ця гіпотеза була започаткована ще Демокрітом (460 до н.е. - ?) і Платоном (427-347 р. до н.е.). У XIX ст. її підтримував Вільям Уїтні (1827-1894). Прийняти таку гіпотезу неможливо, бо згідно з нею мова виникла випадково, а не за необхідністю, тому існування суспільства для її виникнення не є обов'язковим. Слів, утворених шляхом звуконаслідування, дуже мало, причому в розвинених мовах їх значно більше, ніж у нерозвинених. І звучать вони в різних мовах, як було зазначено, неоднаково. Так, скажімо, українцям чується, що качка кричить кря-кря, англійцям - квак-квак (quack "крякати"), французам - кан-кан (cancaner "крякати"), датчанам - рап-рап (гарре "к...