Тема 13. «Філософія історії».
Специфіка історичного буття людства. Проблематика та основні завдання філософії історії.
Філософія історії про спрямованість та сенс історії.
Проблема суб’єкту історії, її рушійних сил, чинників та факторів.
Поняття історичного досвіду людства. Історична, соціальна та національна пам'ять в структурі історичного досвіду народів.
Специфіка історичного буття людства. Проблематика та основні завдання філософії історії.
Філософія історії – розділ філософії, пов'язаний з інтерпретацією історичного процесу та історичного пізнання. Звідси випливає, що філософія історії являє собою складову частину філософії. Предметом філософії історії є інтерпретація, розкриття змісту історичного процесу та історичного пізнання. Однак такий підхід до визначення філософії історії є не єдиним, оскільки впродовж історичного розвитку предмет, проблематика філософії історії істотно змінювалися і сьогодні сприймаються різними напрямками філософії історії не однаково. Так, наприклад, предметом дослідження істориків і філософів античного періоду (Геродот, Платон, Аристотель, Плутарх та ін.) була взаємодія природи і людини, опис та розгляд історичних фактів без їх теоретичного осмислення та зведення їх в єдину філософсько-історичну систему. Предметом філософії історії Середньовіччя (Августин та ін.) була проблема взаємодії Бога і людини, визначення змісту історичного процесу, (рушійною силою якого вважалося Боже провидіння), дослідження призначення і завдань історичного розвитку. В епоху Відродження та Нового часу (Н. Макіавеллі, Дж. Віко, Ф. Бекон, Т. Гоббс та ін..) предметом філософії історії стає спрямованість історії, а також роль людини, суспільства в історичному процесі (О. Тьєррі, Ф. Гізо, О. Мінье) В епоху Нового часу виникає і сам термін “філософія історії”, який вперше використав у 1765 р французький просвітитель Вольтер, який довів, що історик повинен не просто описувати історичні події, а філософськи осмислювати історичний процес. Пізніше для Гегеля і засновників діалектичного матеріалізму (К. Маркс і Ф. Енгельс) основним предметом філософії історії став пошук загальних закономірностей і діалектики історичного прогресуючого процесу. В кінці XIX – на початку XX ст. виникло багато нових напрямків філософії історії, кожен з яких, у свою чергу, мав свій власний предмет дослідження. Так, наприклад, представники теорії історичного кругообігу (М. Данилевський, О. Шпенглер, А. Тойнбі), як і їх попередники, ставили метою виявлення закономірностей історичного процесу культурний розвиток. Представники численних напрямів християнської філософії історії: неотомізму (Ж. Марітен, Е. Жильсон та ін ), неоавгустинізму (М. Блонд, Г. Марсель, Ж. Лакруа), тейярдизму (Пєр Теяр де Шарден), а також екзистенціалізму (Карл Ясперс) центральну проблему бачили в проблемі сенсу історії. Прихильники гносеологічної теорії і критики історичного пізнання (В. Дільтей, Б. Кроче) не обмежуються історіографією, а ще й досліджують історичне пізнання в широкому сенсі цього слова. У філософії історії остання постає у вигляді цілісного процесу, що зв'язує воєдино минуле, сьогодення і майбутнє. Але таким історичний процес можна побачити тільки в тому випадку, коли йому надано концептуальну оформленість, коли він спрямований, хоча б у теорії, до такого майбутнього стану, який філософ визнає за кінцеву мету, неважливо, в абсолютному значенні або у відносному. Тому, філософія історії, всупереч її назві, спрямована рівним чином від теперішнього як в минуле, так і в майбутнє. Філософія історії як теоретичне знання починається з ідеї історії. Звідки вона береться? Окремі натяки на неї, різні аспекти постійно обговорюються в різних сферах культури суспільства. Філософія покликана вловити ці умонастрої, складові самосвідомості певної епохи, і виразити їх в теоретичній формі, у вигляді філософського тексту. Філософія висловлює духовні, ідеальні устремління конкретного суспільства або цивілізації, яким вона намагається надати теоретичну форму, тобто логічно пос...
