Свідомість. Проблема походження свідомості, її сутності, структури є однією з центральних філософських і наукових проблем. Свідомість – багатовимірна реальність, що історично розвивається, тому її можна розглядати в різних аспектах. По-перше, свідомість є продуктом людської діяльності і розглядати її слід через розкриття суті цієї діяльності. По-друге, свідомість – це вища форма відображення, сутність і специфіку якого розкривають через еволюцію форм відображення у живій природі. По-третє, свідомість – не лише продукт діяльності (особливо трудової), а й спілкування соціальної взаємодії, що передбачає пізнання сутності свідомості через діалектику праці, спілкування і мови. СВІДОМІСТЬ – це вища, властива лише людині і пов’язана з мовою функція мозку, яка полягає в узагальненому оціночному і цілеспрямованому відображенні дійсності, у її конструктивно-творчому перетворені, у попередньому мисленому моделюванні дій, у передбаченні їх результатів, у розумному регулюванні і самоконтролі поведінки людини. Основні властивості свідомості. 1. Свідомості притаманна властивість універсальності, у ній можуть відображатися усі властивості матеріального світу. 2. Свідомість має властивість предметності, тобто у людській свідомості відображається не світ взагалі у всій його багатовимірності, нескінченному різноманітті, а лише певні властивості, окремі сторони - ті, що включені у практичну діяльність людини, є предметом її діяльності. 3. Свідомість має властивість ставити мету. Оскільки людина взаємодіє із зовнішнім світом, прагнучи досягти певних цілей, використовувати зовнішній світ для задоволення своїх потреб та інтересів, за допомогою свідомості (відображення реальності у чуттєвих і розумових образах) відбувається фіксація, відображення цілей людської діяльності. За допомогою усвідомлення існування людини, її дії набувають цілеспрямованого характеру. 4. Свідомості людини властива об'єктивність. З одного боку, у ній відображаються властивості світу об'єктів, об'єктивна реальність, з другого - свідомість через матеріальну діяльність і мову може об'єктивуватися у зовнішньому світі, тобто переходити із світу суб'єкта, з ідеального плану у зовнішній об'єктивний світ, у матеріальну дійсність. 5. Свідомість має властивість активності. Це зумовлено сутністю людського буття, в основі якого закладене не пристосування до середовища проживання, а активне його перетворення практичною діяльністю для задоволення потреб. Свідомість має цю властивість тому, що на основі змісту свідомості (знань, цінностей, ідеалів і т. д.) людина не лише відображає зовнішній світ, а й творить його. 6. Свідомість - це передусім суспільний продукт. Це вища форма відображення дійсності, яка виникає у процесі соціалізації людини, тобто розвитку форм взаємодії між людьми. Суспільна природа свідомості полягає в тому, що спілкування між людьми є передумовою і постійною умовою виникнення й розвитку свідомості. Отже, свідомість виникає не як індивідуальна форма відображення, а як форма колективного відображення для забезпечення буття людини. Нерозривність свідомості й діяльності виявляється в тому, що свідомість має "знаряддя". У цьому аспекті свідомість характеризують такі форми відображення, як відчуття, сприйняття, уявлення, поняття, судження, висновки, форми художнього відображення, цінності, ідеали та ін. З цієї точки зору свідомість характеризують також закони мислення, методи пізнання і т. д. Свідомість, спілкування і мова. Свідомість і спілкування два взаємозумовлених, взаємопов'язаних моменти. Лише за допомогою свідомості здійснюється їх спільна діяльність, її організація й координація, передаються знання, цінності, досвід від однієї людини до іншої, від старшого покоління до молодшого. З другого боку, свідомість виникає і функціонує через необхідність здійснення взаємодії між людьми. Свідомість, спілкування і мова невіддільні одне від одного. Спільна діяльність людей (суспільне виробництво, праця чи спілкування у широкому розумінні цього слова) потребує певної знаково...