Область застосування мікропроцесорної техніки. Побутова техніка; ПК які використовуються в побуті, наукових дослідженнях, на виробництві та інших сферах; Системи управління технологічними процесами; Інформаційно вимірювальна техніка; Технічні системи загального призначення (військова техніка, авіція, бортрві комп’ютери). Системи зв’язку. Елементною базою мікроароцесорних систем є н/п пристрої. Основні властивості. Програмованість мікропроцесора; Малі габарити; Ціна; Надійність. Класифікація мікропроцесорів. Універсальність програмованого процесу для ЕОМ. Високоінтегрованість однокристального мікропроцесора для систем обробки та керувань; Однокристальні мікро-ЕОМ , використовується для проектування вбудованих мікропроцесорних систем; Сигнальні процесори; Мультимедійні; Трансп’ютери; Нейропроцесори. Характеристики Основні характеристики мікропроцесорів. Відповідність характеристик мікропроцесорів для реалізації функціональних можливостей мікропроцесорних систем; Конструеторсько-технологічні характеристики: а) пристрої для лабораторної експлуатації (0 – +70С) б) індустріальний варіант (-40 – +70С) в) військовий варіант (-55 – +85С) г) автомобільний (-55 – +125С) Ееономічні параметри. Основні технічні характеристики мікропроцесорних систем. Внутрішня структура процесора, яка відображає основні функції вузлів мікропроцесора; Робоча частота ядра (max, min, номінальна); Розрядність мікропроцесора; Напруга живлення; Програмна модель (відображає характеристики засобів які доступні програмісту для розробки програмного забеспечення): структура пам’яті (програмна пам’ять, пам’ять користувача, оперативна пам’ять даних, адресний простір); програмнодоступні регістри ядра та переферії комп’ютера; характеристика системи команд. Програмна модель міеропроцесора. Програмна модель – це засоби які представлені програмісту для реалізації програм. Структура адресного простору різних процесорів є різною. (Для прикладу наведемо програмну модель процесора Intel)
OF – переповнення розрядної сітки; DF – визначає напрям обробки ланцюжків даних; IF – дозвіл переривання (цей біт дозволяє або забороняє масковані переривання які поступають по лініях INT); TF – признак покрокового режиму виконання команди (TF=’1’ – після виконання кожної команди відбувається переривання на трасування програми); SF – біт знаку; ZF – признак нуля; AF – перенос із тетради при виконанні операцій десяткової арифметики; PF – признак парності (встановлюється при парній кількості ‘1’ в байті); CF – перенос із старшого розряду. Одержання фізичної адреси. SFR – спеціальні функціональні регістри (це група регістрів які задають відповідні режими функціонування ядра). Внутрішня структура мікропроцесора: Основою мікропроцесора є так зване мікропроцесорне ядро Структура ядра:  EMBED Visio.Drawing.6 
 Операційний пристрій – призначений для обробки дискретної інформації відповідно до програм що зберігаються в програмній пам’яті мікропроцесора. Пристрій керування – призначений для формування керуючих сигналів, що забезпечують вибір команд з програмної пам’яті та даних з пам’яті даних, декодування коду операцій команд і забезпечення функціонування основних вузлів мікропроцесора згідно коду команди. Блок регістрів - включає регістри загального призначення, які використовуються при обробці інформації, ряд регістрів спеціального призначення, що забезпечують функціонування мікропроцесора, та регістри окремих функціональних вузлів мікро - процесора (регістр ознак, лічильник команд, регістр команд, регістри тестування, регістри для реалізації програмно – апаратного налагодження). Внутрішній інтерфейс, забезпечує обмін інформацією між вузлами МП. Від розрядності внутрішніх ліній даних інтерфейсів залежить їх продуктивність. Зовнішній інтерфейс, забезпечує обмін інформації між ядром та зовнішніми компонентами МП системи. Лінії зовнішнього інтерфейсу можна розділити на три групи : ША, ШД, ШК. З метою мінімізації ...