Міністерство освіти і науки Укаїни
Національний Університет «Львівська політехніка»
Контрольна робота
З дисципліни «Логістика»
Варіант 23
Львів 2020
Теоретична частина
Традиційна і логістична концепція організації виробництва.
Логістична концепція організації виробництва включає в себе наступні основні положення: відмова від надлишкових запасів; відмова від перевищеного часу на виконання основних і транспортно-складських операцій; відмова від виготовлення серій деталей, на які немає замовлення покупців; усунення простоїв обладнання; обов'язкове усунення браку; усунення нераціональних внутрішньозаводських перевезень; перетворення постачальників з ворожої сторони в доброзичливих партнерів. На відміну від логістичної традиційна концепція організації виробництва передбачає: ніколи не зупиняти основне обладнання та підтримувати високий коефіцієнт його використання; виготовляти продукцію як можна більш великими партіями; мати максимально великий запас матеріальних ресурсів.
Традиційна концепція найбільш прийнятна для умов "ринку продавця", а логістична концепція - для умов "ринку покупця". Коли попит перевищує пропозицію, можна бути впевненим, що виготовлена партія виробів буде реалізована, тому максимально завантажується обладнання. Причому, чим більше буде виготовлена партія, тим нижче виявиться собівартість одиниці виробу. Завдання реалізації на першому місці не стоїть. Ситуація змінюється з приходом на ринок "диктату" покупця. Завдання реалізації виробленого продукту в умовах конкуренції виходить на перший план. Мінливість і непередбачуваність ринкового попиту роблять недоцільним створення і утримання великих запасів. У той же час виробник вже не має права упустити жодного замовлення. Звідси виникає необхідність в гнучких виробничих потужностях, які здатні швидко відреагувати на попит, що виник.
Виробництво в умовах ринку може вижити лише в тому разі, якщо воно здатне швидко змінювати асортимент і кількість продукції. До 70-х роках XX століття весь світ вирішував цю задачу за рахунок наявності на складах запасів готової продукції. Сьогодні логістика пропонує адаптуватися до змін попиту за рахунок запасу виробничої потужності. Запас виробничої потужності виникає при наявності якісної та кількісної гнучкості виробничих систем. Якісна гнучкість забезпечується за рахунок наявності універсального обслуговуючого персоналу і гнучкого виробництва. Кількісна гнучкість може забезпечуватися за рахунок резерву обладнання та робочої сили. Наприклад, на деяких підприємствах Японії основний персонал складає не більш 20 % від максимальної чисельності робітників, решта 80 % - тимчасові працівники.
Підходи до управління матеріальними потоками у виробничій логістиці.
У виробничій логістиці велика роль належить процесам своєчасного постачання виробництва всіма необхідними матеріалами, заготовками, напівфабрикатами, комплектуючими виробами.
Закордонними фахівцями розроблено і впроваджено у практику декілька систем управління цими процесами. Управління матеріальними потоками у рамках внутрішньовиробничих логістичних систем грунтується на двох принципово різних підходах: штовхаючому і тягнучому.
Перший підхід називається «штовхаюча» система і є системою організації виробництва, у якій предмети праці, які надходять на виробничу ділянку, безпосередньо цією ділянкою в попередньої технологічної ланки не замовляються. Матеріальний потік «виштовхується» кожному наступному адресату строго за розпорядженням (командою), яке надходить на передавальне ланку з центральної системи управління виробництвом.
Протягом свого виготовлення деталі проходять шлях від попередньої стадії процесу виробництва до наступної. Однак у цьому випадку важко перебудуватися під час збоїв у якихось технологічних процесах або за умови зміни попиту. Використовуючи дану систему управління, протягом місяця доводиться неодноразово змінювати виробничі графіки для всіх технологічних стадій одночасно, що часто зробити дуже важко.
«Штовхаючі» моделі управління матеріальними потоками характерні для традиційних методів організації виробництва. Можливість їх застосування для логістичної організації виробництва з'явилася у зв'язку з масовим розповсюдженням обчислювальної техніки і сучасних інформаційних технологій.
Незважаючи на те, що «штовхаючі» системи здатні управляти функціонуванням різного ступеня складності виробничо-господарських механізмів, поєднуючи всі їх елементи у єдине ціле, вони в той же час мають обмежені можливості. Характеристики переданого від ланки до ланки естафетою матеріального потоку оптимальні тією мірою, якою центр управління може його врахувати, оцінити і скорегувати. Один із основних недоліків даної системи полягає в тому, що чим більше факторів щодо кожної із ланок логістичного ланцюжка повинен враховувати центр управління, тим складнішим, дорожчим і досконалішим повинне бути програмне, інформаційне та матеріально-технічне забезпечення.
Крім того, за такої системи в підприємства повинні бути матеріальні запаси на всіх стадіях виробництва, для того щоб запобігти збоїв і пристосуватися до змін попиту. Тому така система припускає створення внутрішніх статичних потоків між різними технологічними етапами, що часто призводить до заморожування матеріальних засобів, встановлення надлишкового устаткування і залучення додаткових робітників.
Найбільш відомими апробованими логістичними моделями систем даного типу є MRP I, MRP II та інші.
«Штовхаючі» (виштовхуючі) системи знайшли своє застосування не тільки в сфері виробництва (виробничій логістиці), але й у сфері обігу як на стадії здійснення закупівель, так і на стадії реалізації готової продукції.
У процесі матеріально-технічного забезпечення «штовхаюча» система є системою управління запасами впродовж всього логістичного ланцюга, у якому рішення про поповнення запасів у складській системі на всіх рівнях приймається централізовано. Під час реалізації готової продукції «штовхаюча» система проявляється як стратегія збуту, спрямована на випереджаюче щодо попиту формування товарних запасів в оптових і роздрібних торгових підприємствах.
Другий варіант організації логістичних процесів на виробництві грунтується на принципово іншому способі управління матеріальним потоком. Він називається «тягнучою» системою і є системою організації виробництва, у якій деталі і напівфабрикати подаються на наступну технологічну операцію з попередньої в міру необхідності.
Тут центральна система управління не втручається в обмін матеріальними потоками між різними ділянками підприємства, не встановлює для них поточних виробничих завдань. Виробнича програма окремої технологічної ланки визначається розміром замовлення наступної ланки. Основною функцією центра управління є постановка завдання перед кінцевою ланкою виробничого технологічного ланцюга.
Перевагою «тягнучих» (витягуючих) систем є те, що вони не вимагають загальної комп'ютеризації виробництва. У той же час вони передбачають високу дисципліну і догримання всіх параметрів постачань, а також підвищену відповідальність персоналу всіх рівнів, особливо виконавців. Це пояснюється тим, що централізоване регулювання виробничих процесів обмежене.
Основними цілями «тягнучих» (витягуючих) систем є:
- запобігання поширенню зростаючих коливань попиту або обсягу продукції від наступного процесу до попереднього;
- зведення до мінімуму коливання параметрів запасів між технологічними операціями;
- максимальне спрощення управління запасами в процесі виробництва шляхом його децентралізації, підвищення рівня оперативного цехового управління.
До «тягнучих» логістичних систем належать системи KANBAN і ОПТ.
У сфері обігу широко застосовуються як штовхаючі системи, так і тягнучі. На стадії закупівель вони утворюють системи управління матеріальними потоками з децентралізованим процесом прийняття рішень про поповнення запасів. Підчас реалізації готової продукції «тягнуча» (витягуюча) система є стратегією збуту, спрямованою на випереджальне щодо формування товарних запасів стимулювання попиту на продукцію в оптовій і роздрібній торговій ланці.
Практична частина
ЗАДАЧА №1
Тема: «Проектування логістичного рішення стосовно вибору складових частин виробу для власного виготовлення»
Формування спектра (асортименту) матеріалів, частин і вузлів включає їх перелік, місячний обсяг за кількістю та вартістю і групові оцінки сталості їх споживання. Вартісні оцінки лежать в основі так званого ABC-аналізу, а групові оцінки сталості - в основі XYZ- аналізу. Суть ABC-аналізу полягає в наступному: необхідний асортимент матеріалів, частин і вузлів стосовно вибраного періоду часу таблично розміщується в порядку зменшення вартісних оцінок, що дає можливість в наступній графі розрахувати просумовані вартісні оцінки та їх процентний вміст. Одночасно розраховуються структурні оцінки кількісної позиції та накопичений процентний вміст.
Формуючи основу XYZ-аналізу спеціальна література дає наступні рекомендації:
група X - майже стабільне (детерміноване) споживання, несталість випадкова і складає менше 20% щомісячно, тижнева передбачуваність споживання частин, вузлів становить більше 95%;
група Y - споживання частин, вузлів характеризується сильними нестабільностями, несталість споживання знаходиться між 20% і 50% щомісячно, тижнева передбачуваність споживання частин не менше 70%;
група Z - стохастичне споживання, нестійкість споживання складає більше 50% щомісячно, тижнева передбачуваність споживання частин менша 70%.
При використанні XYZ-аналізу у викладеному розумінні виникає проблема кількісної оцінки нестійкості (несталості), тобто проблема мірила оцінок. Рекомендується користуватися наступними оцінками:
група X - стабільне споживання, оцінка 9-10 балів;
група Y - нестійке (нестале) споживання, оцінка 4-8 балів; - група Z - стохастичне споживання, оцінка 1-3 бали.
Віднесення до груп А, В, С здійснюється за розрахунковим показником:
/
де індекси "в" і "н" означають відповідно верхні і нижні значення цих показників. Інтервали цього показника відповідають:
група А: V > 3.0:
група В: 0.7 <V < 3.0:
група С: V < 0.7.
Результати обчислень доцільно записати у вигляді таблиці.
Таблиця 1.1
№
п/п
Складові частини
Місячний обсяг
заготовок
(тис. грн.)
Частка заготовок (за вартістю)
Частка від загальної кількості
Сталість споживання
(бали)
Рекомендовані групи
%
∑%
%
∑%
ABC
XYZ
Для формування логістичних рішень рекомендується скористатись методами матричного представлення інтегрованого ABC-XYZ-аналізу (див. рис. 1.)
X
Y
Z
А
В
С
Рис. 1. Матричне представлення ABC-XYZ-аналізу з оптимальним розподілом частин
При дотриманні логістичних постановок цілей укрупнений аналіз використання потужності може бути рекомендований після проведення ABC-XYZ-аналізу в якості одного із можливих варіантів рівня спеціалізації.
Вихідні дані:
Вихідні дані подані в табл.
Складові частини товару
Місячний обсяг частки, грн
Частка в загальному обсязі заготовок, %
Частка від загальної кількості, %
Оцінка сталостей споживання, бали
Ч1
825
8,8
15,7
4
Ч2
550
5,87
7,5
5
Ч3
985
10,51
5,4
7
Ч4
730
7,79
10,8
10
Ч5
750
8
18
1
Ч6
230
2,45
10,5
8
Ч7
2010
21,44
6,2
2
Ч8
1990
21,23
7
10
Ч9
790
8,43
6,6
8
Ч10
515
5,5
12,3
9
Сума
9375
100,00
100
-
Завдання:
Використовуючи ABC- та XYZ-аналіз, визначити поділ запропонованої номенклатури складових частин виробу на групи: власного виробництва; стороннього виробництва (ЛТпостачання); Результати розрахунку представити в матричній формі ABC/XYZ - аналізу. Навести економічну інтерпретацію отриманих результатів.
Результати проміжних розрахунків наведені у таблиці 1.3.
Таблиця 1.3
№ n/n
Част ини
Місячний обсяг
заготовок, грн
Частка заготовок
(за варт.), %
Частка від загальної кількості, %
Сталість cпож.,
бали
Рекомендовані групи
Vij
Сі
∑Сі
Ni
∑Ni
j(A,B,C)
k(X,Y,Z)
7
Ч7
2010
21,44
21,44
6,2
6,2
2
A
Z
3,46
8
Ч8
1990
21,23
42,67
7
13,2
10
A
X
3,23
3
Ч3
985
10,51
53,18
5,4
18,6
7
В
Y
1,95
1
Ч1
825
8,8
61,98
15,7
34,3
4
В
X
1,001
9
Ч9
790
8,43
70,41
6,6
40,9
8
В
Y
0,92
5
Ч5
750
8
78,41
18
58,9
1
В
Z
0,79
4
Ч4
730
7,79
86,2
10,8
69,7
10
В
Y
0,77
2
Ч2
550
5,87
92,07
7,5
77,2
5
В
Z
0,77
10
Ч 10
515
5,49
97,56
12,3
89,5
9
В
Y
0,72
6
Ч 6
230
2,45
100
10,5
100
8
C
Y
0,23
Сума
9375
100
100
Група А включає три перші позиції частин (частини 7,8), оскільки: