Міністерство освіти і науки України
Вінницький національний технічний університет
Факультет інформаційних технологій та комп’ютерної інженерії
Кафедра КН
Лабораторна робота № 1
Налаштування комп’ютерів для їх роботи у мережі на прикладі ОС Windows
з дисципліни «Комп’ютерні мережі та хмарні технології»
Вінниця 2020
Мета: вивчення, налаштування та дослідження основних мережевих компонентів ОС Windows. Налаштування параметрів мережевого оточення з нуля та зрозуміти, як вони працюють.
Хід роботи
Налаштування вручну
1. Налаштування підключення до Інтернету:
1.1. Пуск → Параметри (рисунок 1) → Мережа та Інтернет (рисунок 2) → Ethernet (рисунок 3) → Налаштування параметрів адаптера (див. рис. 3).
/
Рисунок 1 – Параметри
/
Рисунок 2 – Мережа та Інтернет
/
Рисунок 3 – Ethernet та налаштування параметрів адаптера
1.2. З’являється діалогове вікно “Мережеве підключення”.
Мережеве підключення → Підключення по локальній мережі (рисунок 4) → Властивості (див. рис. 4) → IP версии 4 (TCP/IPv4) (рисунок 5) → Властивості (див. рис. 5).
/
Рисунок 4 – Мережеве підключення
/
Рисунок 5 – IP версии 4 (TCP/IPv4)
2. Налаштування адаптера (рисунок 6):
Використовувати наступний IP-адрес → Ввести свої данні → Зберегти внесені зміни.
/
Рисунок 6 – Налаштування IP версии 4 (TCP/IPv4)
3. Налаштування “Proxy server” (рисунок 7):
Використовувати сценарій налаштування → Адрес сценарію → ввести IP-адресу будь якого проксі сервера → Порт → ввести порт → зберегти.
/
Рисунок 7 – Налаштування “Proxy server”
Автоматичне налаштування комп'ютерної мережі
Щоб налаштувати мережу інтернет автоматично, не потрібно робити нічого. Комп'ютер та провайдер зроблять усе самі, потрібно просто увімкнути комп'ютер. Тепер є доступ до мережі.
Автоконфігурація
Відкрити “Командну строку” → ввести команду “ipconfig” (система автоматично згенерує IP-адресу та маску підмережі, які потрібно буде ввести у налаштування).
Звіт
Комп’ютерна мережа – це система зв'язку між двома чи більше комп'ютерами.
Мережні послуги – це системне і прикладне ПЗ, що надає користувачеві засоби організації зручної та ефективної роботи у складі комп'ютерної мережі.
Протоколи передавання інформації – це системне ПЗ, що організовує на основі передавального середовища безпосередню передачу деяких даних між об'єднаними в мережу комп'ютерами.
Середовище передачі інформації – це спеціалізована апаратура, необхідна для підключення персонального комп'ютера до мережі.
Комунікаційна мережа – це система, що складається з об'єктів (які здійснюють функції генерації, перетворення, зберігання і споживання продукту), званих пунктами (вузлами) мережі, і ліній передачі (зв'язків, комунікацій, з'єднань), що здійснюють передачу продукту між пунктами.
Інформаційна мережа – це комунікаційна мережа, в якій продуктом генерування, переробки, зберігання і використання є інформація.
Обчислювальна (комп'ютерна) мережа - це інформаційна мережа, до складу якої входить обчислювальне обладнання.
Локальна обчислювальна мережа (ЛОМ) – це система зв'язку окремо розташованих ЕОМ на відносно невеликій відстані.
Корпоративна обчислювальна мережа – це локальна обчислювальна мережа (великої) організації, що працює на протоколах Інтернету (стек TCP/IP) і використовує сервіси Інтернет.
Глобальна обчислювальна мережа – це комп'ютерна мережа, що охоплює величезні території (мегаполіси, області або держави і містять у собі десятки, сотні а то і мільйони комп'ютерів).
Робоча група – це набір комп'ютерів, об'єднаних для зручності при прогляданні мережевих ресурсів одним іменем.
Домен – це визначена адміністратором мережі сукупність комп'ютерів, що використовують загальну базу даних і систему захисту, кожен домен має унікальне ім'я.
Вузол – це підключений до мережі пристрій (зазвичай комп'ютер), що ідентифікується власною адресою.
Топологія – це фізична конфігурація машин в мережі.
Мережева архітектура – це концепція, що представляє логічну, функціональну і фізичну організацію технічних і програмних засобів мережі і визначає основні елементи інформаційної мережі, характер і топологію взаємодії цих елементів.
ПЗ комп'ютерних мереж – це комплекс програм, що підтримує функції обміну інформацією між окремо розташованими ЕОМ.
У локальних мережах інформація передається на невелику відстань. Локальні мережі поєднують комп’ютери, що розташовані недалеко один від одного. Для передачі інформації використовується високошвидкісний канал передачі даних, швидкість у якому приблизно така сама, як швидкість внутрішньої шини комп’ютера.
У глобальних мережах використовується декілька виділених серверів. Управляє роботою мережі мережевий сервер. Може існувати декілька файл-серверів, які використовуються для зберігання великих обсягів інформації та організації доступу з робочих станцій.
Автоматичний спосіб налаштування є найпростішим для звичайного користувача, якому не потрібні більшість функцій
Спосіб налаштування вручну зачасту використовують у великих компаніях. У такому випадку є сенс налаштування вручну, адже, це забезпечить економію інтернету і, головне, безпеку.
Спосіб автоконфігурації має дуже обмежені можливості, тому краще використовувати тільки у тому випадку, коли неможливо скористатися попередніми двома способами.
IP-адрес – це ідентифікатор мережевого рівня, який використовується для адресації комп'ютерів чи пристроїв у мережах, які побудовані з використанням протоколу TCP/IP.
Маска підмережі – це коротка довідка про те, які комп'ютери знаходяться в одній мережі з вашим, а які вимагають шлюз для з'єднання.
Шлюз за замовчуванням – мережевий шлюз, на який пакет відправляється у тому випадку, якщо маршрут до мережі призначення поки не відомий.
DNS-сервер – це телефонна книга у якій замість імені людини адреса сайту, а замість телефонного номеру людини або її адреси IP-адрес сайту.
Proxy server – це віддалений комп’ютер-посередник, основні задачі якого це трансляція усіх запитів користувача у мережу та відсилання отриманих відповідей.
Висновок
За результатами виконаної лабораторної роботи:
– здійснено налаштування мережі на прикладі ОС Windows без допомоги провайдера трьома способами, в результаті чого досліджено особливості кожного з них;
– встановлено, що найпростішим способом налаштування мережі є автоматичний; для реалізації безпечного підключення та економії інтернету, що характерно для великих компаній, бажано використовувати налаштування вручну; але якщо попередні випадки неможливо реалізувати, то можна скористатися автоконфігурацією мережі.