сучасні тенденції змін конкурентних відносин. Контрольна робота з теорія конкуренції. Робота № 100082

Перехід до торгівельного партнера Binance

сучасні тенденції змін конкурентних відносин

Інформація про навчальний заклад

ВУЗ:

Національний університет Львівська політехніка

Інститут:

Іінститут економіки і менеджменту

Факультет:

Факультет економіки та підприємництва

Кафедра:

Кафедра теоретичної і прикладної економіки України

Інформація про роботу

Рік:

2020

Тип роботи:

Контрольна робота

Предмет:

теорія конкуренції

Група:

мк 42

Варіант:

1 10 13

Завантажити

Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТУТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА» НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ АДМІНІСТРУВАННЯ ТА ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ КАФЕДРА ТЕОРЕТИЧНОЇ ТА ПРИКЛАДНОЇ ЕКОНОМІКИ / КОНТРОЛЬНА РОБОТА №1 з дисципліни «Теорія конкуренції» на тему: «Сучасні тенденції змін конкурентних відносин» Зміст 1. Загальна характеристика конкуренції та її види. 3-7 ст. 2. Особливості конкуренції на різних рівнях економічних відносин. Прояви мережевих ефектів. 7-13 ст. 3. Механізм державного впливу на конкурентні відносини. 13-15 ст. 4.Аналіз кондитерської галузі та потенціал її розвитку в Україні. 15-17 ст. Висновки 17 ст. Список використаної літератури: 18 ст. 1. Загальна характеристика конкуренції та її види. Необхідною умовою ефективного функціонування механізму саморегулювання ринкової економіки є конкуренція. Вона є важливою рушійною силою розвитку ринкової економічної системи. Конкуренцію породжують об'єктивні умови ринкового господарювання: різні форми власності на засоби виробництва; повна економічна відокремленість і свобода вибору господарської діяльності товаровиробників, їх повна економічна залежність від кон'юнктури ринку; боротьба за джерела сировини, ринки збуту виробленої продукції, сфери використання капіталу з метою отримання найбільшого прибутку. Конкуренція - це суперництво (змагальність) між різними учасниками ринкової економіки за найбільш вигідні умови виробництва та реалізації товарів і послуг, за привласнення найбільшого прибутку. Вона виступає силою, яка мобілізує особистий економічний інтерес і підприємницький потенціал та спрямована на їх максимальну реалізацію. / У Законі України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності" зазначається: конкуренція - це "змагальність підприємців, коли їх самостійні дії обмежують можливості кожного з них впливати на загальні умови реалізації товарів на ринку і стимулюють виробництво тих товарів, яких потребує споживач". Боротьба на ринку великої кількості різних товаровиробників і постачальників ресурсів за споживача (покупця) і економічний успіх - об'єктивний економічний закон. Закон конкуренції відображає об 'єктивну взаємозалежність і причинно-наслідковий зв 'язок між різними економічними суб'єктами, можливостями виробництва різноманітних товарів та послуг, які потрібні споживачам (покупцям), і можливостями реалізувати їх з максимальною економічною вигодою для всіх суб 'єктів ринкової економіки. У нерозривній єдності законів конкуренції і вартості виражені суспільно нормальні умови розвитку ринкової економіки і властиві їй суперечності. Залежно від конкурентних умов, які складаються в тій чи іншій національній економіці, а також у світовому господарстві в різні періоди історичного розвитку, економічна конкуренція виявляється в різних видах та формах. Можна виділити такі головні види конкуренції: товаровиробників (продавців), споживачів (покупців), продавців і покупців, досконалу (чисту) і недосконалу, внутрігалузеву, міжгалузеву, цінову і нецінову тощо. Усі вказані види економічної конкуренції мають відмінності та деякі однакові риси і загальні тенденції. В умовах конкурентної боротьби перемагає той, хто створює високоякісний товар за найменших індивідуальних витрат виробництва завдяки використанню досягнень науково-технічного прогресу, удосконалення організації та управління виробництвом. Конкуренція спонукає товаровиробників постійно запроваджувати нововведення, метою яких є поліпшення результатів їхньої економічної діяльності. Основна функція конкуренції - завоювати ринок, в економічній боротьбі за споживача (покупця) перемогти своїх конкурентів, забезпечити привласнення найбільшого прибутку. Конкуренція як один із важливих елементів функціонування ринкового механізму діє через попит, пропозицію та ринкову ціну. Так, якщо ціни на товари та послуги зростають (за інших рівних умов), то попит зменшується, якщо із посиленням конкуренції між товаровиробниками пропозиція товарів і послуг збільшується, то ціни на них можуть знижуватися. Отже, ринкова ціна товарів та послуг формується у результаті конкурентної боротьби між виробниками і споживачами (покупцями). Рівновага ринкових цін встановлюється за оптимального (збалансованого) співвідношення між попитом і пропозицією, тобто коли кількість товарів і послуг, які хочуть купити споживачі (покупці), відповідає кількості товарів і послуг, яку хочуть продати продавці. Економічна конкуренція впливає на попит, пропозицію і ринкову ціну. За допомогою ринкової ціни економічна конкуренція забезпечує збалансоване співвідношення між суспільними потребами і суспільним виробництвом. Суть економічної конкуренції полягає в наявності на ринку великої і кількості незалежно діючих товаровиробників (продавців) і споживачів (покупців) всіляких товарів, послуг та ресурсів. Конкуренція Продавців - це постійна економічна боротьба серед товаровиробників (продавців) за найвигідніші умови виробництва, за спооїсивачів (покупців), вигідний продаж товарів, отримання прибутку. Практика показує: якщо ринкова ціна зростає і піднімається вище від точки рівноваги (коли розмір попиту дорівнює розміру пропозиції), то пропозиція товарів перевищує попит, а внаслідок цього посилюється конкуренція серед продавців. У такій конкуренції перемагає той виробник (продавець), у якого нижчі індивідуальні витрати виробництва, хто може продати свої товари дешевше, щоб стимулювати купівельний попит і одержувати при цьому прибуток. Конкуренція між продавцями зумовлює зниження цін. Конкуренція покупців - це боротьба між покупцями (споживачами) за право придбати якісні товари за меншими цінами. Внаслідок цієї конкуренції розпочинається рух ринкової ціни в напрямку до точки рівноваги. А коли ціна стає нижчою точки рівноваги, попит перевищує пропозицію, і посилюється конкурентна боротьба між покупцями. Тут перемагає той покупець, який вчасно запропонував вищу порівняно з ринковою ціну. Отже, конкуренція між покупцями зумовлює зростання цін. Конкуренція продавців і покупців - це конкурентна боротьба між продавцями і покупцями, які займають на ринку протилежні позиції щодо рівня цін на товари та послуги. В результаті такої конкуренції на ринку встановлюється загальна ціна на однорідні товари та послуги, які мають однакову якість. Залежно від існуючих типів ринку розрізняють досконалу (чисту) і недосконалу конкуренцію. Досконала (чиста) конкуренція означає, що на ринку діють багато продавців і покупців якого-небудь подібного товару, існує вільний доступ товаровиробників до будь-якої економічної діяльності. При цьому кожний окремий продавець чи покупець за цих умов не може серйозно впливати на рівень ринкових цін товарів та послуг. Досконала (чиста) ринкова конкуренція забезпечує економічний успіх тим виробникам, які турбуються про те, щоб розширити виробництво, удосконалити його технічну базу, технологію і організацію, підвищити продуктивність праці, поліпшити якість продукції, її асортимент, зменшити витрати виробництва тощо. Така економічна конкуренція може бути внутрігалузевою та міжгалузевою. Внутрігалузева конкуренція - це економічна боротьба між різними товаровиробниками, які діють в одній галузі економіки, виробляють і реалізують однакові товари, що задовольняють одну й ту саму потребу, але мають відмінності у виробничих затратах, якості, ціні, тощо. Це конкуренція за більш вигідні умови виробництва, за розширення ринків збуту своїх товарів, за одержання найбільшого прибутку на вкладений капітал. її результатом є перетворення окремих індивідуальних витрат виробництва, індивідуальних вартостей на єдину ринкову вартість. У процесі внутрігалузевої конкуренції підвищується ефективність всієї галузі, її технічний рівень та конкурентоспроможність, удосконалюється структура виробництва відповідно до нових потреб. Міжгалузева конкуренція - це конкуренція між товаровиробниками різних галузей економіки за вигідніше вкладання капіталу і привласнення більшого прибутку. Об'єктом такої конкуренції є вища норма прибутку, яка у різних галузях має різну величину. За такої конкуренції капітал намагається перейти з менш прибуткових галузей у більш прибуткові. У результаті переміщення капіталів з одних галузей в інші створюється середня норма прибутку на рівноцінні капітали різних галузей виробництва. Отже, міжгалузева конкуренція - це конкуренція капіталів у боротьбі за більш прибуткове їх застосування. Досконала (чиста) конкуренція зумовлює концентрацію виробництва і капіталів, створення великих фірм, а це породжує монополію. З виникненням монополій досконала конкуренція перестала бути домінуючою. Вона перетворюється на недосконалу конкуренцію. Недосконала конкуренція - це конкуренція між великими фірмами і середніми та дрібними фірмами. За такої конкуренції лише декілька великих фірм виробляють основну масу певного товару, мають можливість впливати на встановлення ціни, існують жорсткі бар'єри для проникнення на конкретні ринки нових товаровиробників. Недосконала конкуренція виявляється у формах монополістичної та олігополістичної. Монополістична конкуренція - це конкурентна боротьба між монополіями - економічними союзами товаровиробників у певній галузі економіки, з метою усунення конкуренції інших, щоб контролювати ринок збуту, й отримання монопольно високого прибутку. У підручнику американських економістів К. Макконнелла і С. Брю "Економікс: принципи, проблеми і політика" підкреслюється, що монополія - це ситуація, за якої кількість продавців стає настільки малим, що кожний продавець уже в змозі впливати на загальний обсяг пропозицій, а тому і на ціну продукту, що продається. Монополістична конкуренція виникає там, де необхідна широка диференціація товару, пов'язана або з його властивостями (якість, марка, дизайн, упакування), або з особливими смаками споживачів, які доводиться брати до уваги при продажу товару. Відрізняючись від досконалої (чистої") конкуренції, монополістична конкуренція контролюється і обмежується монополіями, які стають на ринку єдиним продавцем певного товару, а тому можуть нав'язувати споживачам власні умови й одержувати монопольний прибуток. Олігополістична конкуренція (термін "оліго" у перекладі з грецької мови означає "малий, декілька продавців") виникає, коли на ринку діє не один монополіст-продавець однорідних товарів, а декілька (три, чотири) великих продавців. За цих умов кожен з них розробляє і здійснює власну ринкову і маркетингову стратегію (визначає ціну, обсяги продажу тощо), але при цьому мусить враховувати стратегію і дії своїх конкурентів. Олігополісти здебільшого домовляються про спільні дії на ринку, з допомогою служб маркетингу уважно стежать за конкурентами, сприяючи стабільності ринку. Отже, існування монополістичних об'єднань товаровиробників не знищує економічну конкуренцію, а лише видозмінює її. Монополістична і олігополістична конкуренція означають боротьбу за монополізацію ринків збуту, джерел сировини, енергії, за володіння заощадженнями населення, цінними паперами, інтелектуальною власністю (ліцензіями, патентами), інформацією тощо. Найважливішими ознаками цієї конкуренції є встановлення монопольно високих і монопольно низьких цін та отримання на цій основі монополістичних надприбутків. За методами здійснення конкурентної боротьби існують такі види конкуренції, як цінова й нецінова. Цінова конкуренція — це боротьба між товаровиробниками за споживача (покупця). Така конкуренція передбачає продаж однорідних і приблизно однакових за якістю товарів і послуг за більш низькими цінами ніж у конкурентів з метою залучення більшості покупців, навіть за рахунок тимчасової втрати частини прибутку. У такій конкурентній боротьбі перемагає той товаровиробник, який шляхом зменшення витрат виробництва завдяки впровадженню досягнень науково-технічного прогресу, підвищенню продуктивності праці домагається нижчої ніж ринкова ціна вартості свого товару без істотної зміни його якості. Цінові методи конкуренції були поширені на ранніх етапах підприємницької діяльності. В сучасних умовах такі методи конкуренції застосовуються дуже рідко. Зустрічається в основному прихована цінова конкуренція, коли впроваджується новий товар зі значно кращими якостями, а ринкова ціна підвищується незначно, що рівноцінно продажу товару за зниженими цінами. Нецінова конкуренція — це боротьба між великими товаровиробниками за споживачів (покупців) методами підвищення якості й надійності товарів, поліпшення їх асортименту та сервісного обслуговування споживачів, надання кредиту для покупців, реклами тощо. Така конкуренція Грунтується на технічних перевагах, впровадженні нововведень, наефективніших методах збуту товару тощо. В сучасних умовах на Заході нецінова конкуренція набуває дедалі більшого поширення. її ведуть, як правило, олігополії. Світова практика свідчить, що і цінова, і нецінова конкуренції нерідко супроводжуються порушеннями загальноприйнятих правил і норм конкурентної боротьби. Для протидії проявам недобросовісної економічної конкуренції створюються відповідні органи: антитрестівське управління Міністерства юстиції та Федеральна комісія з торгівлі (у США); Федеральне управління картелів (у Німеччині); Рада у справах конкуренції (у Франції); комісія зі справедливих угод (у Японії). В Україні для захисту конкуренції створений Антимонопольний комітет України (АМКУ) [1]. 2. Особливості конкуренції на різних рівнях економічних відносин. Прояви мережевих ефектів. Поняття конкурентоспроможність модифікується в залежності від цілей і задач, вивчення вимагають аналіз суб’єктів ринкових відносин (інвесторів, конкурентів, партнерів та інші). Та врахування також масштаби діяльності – внутрішні та зовнішні ринки. Поняття конкурентоспроможність найчастіше орієнтоване на оцінку теперішнього рівня без врахувань факторів майбутнього впливу чи динаміку в наступному періоді. Підвищення конкурентоспроможності в такому випадку випускається з уваги , його умови існування та особливості. Поняття конкурентоспроможність для деяких суб’єктів ринку є не адаптованою методикою по її оцінці. Відповідно призводить до невідповідних параметрів та критеріїв, без можливості порівняння та опрацювання їх реального рівня конкурентоспроможності. Поняття конкурентоспроможність є не всезагальним, оскільки для різних суб’єктів несе різні методи та способи його досягнення. Враховуючи динамічний розвиток економічної та соціальної системи ще й набуває нового значення та сутності. За відсутності введення сучасних елементів в категорію конкурентоспроможності способи оцінки його втрачають економічної вагомості. Виділяють критерії які закладені в основу «конкурентоспроможності регіону», як здатність : - Досягнення високого рівня життя населення регіону. - Досягнення більшого валового регіонального продукту на душу населення - Реалізація економічного потенціалу регіону - Створення відповідних сприятливих обставин для створення суб’єктів господарювання та утримання ними своїх конкурентних позицій на ринку діяльності. - Виробництво товарів та послуг які витримують зовнішню та внутрішню конкуренцію. - Створення інвестиційної привабливості регіону. - Використання інновацій в діловому житті регіону. Згідно таких критерій проглядаються погляди вчених економістів, які можна класифікувати в три групи. Наприклад, прихильники першого підходу пов’язують конкурентоспроможності регіону з його здатністю витримувати конкуренцію на товарних ринках. Разом з тим це не що інше, як один з предметів конкуренції – підприємство. Проте досягнення тільки конкурентоспроможності підприємств на ринку не завжди свідчить про високий рівень конкурентоспроможності всієї території. Прихильники другого підходу пояснюють конкурентоспроможність як здатність регіональної економіки забезпечувати зростання добробуту населення регіону. Але й тут простежується один предмет конкуренції – населення. Можна також припустити, що обмеженою є думка про досягнення регіоном конкурентоспроможності лише при зростанні рівня життя населення. Представники третього підходу під конкурентоспроможністю регіону розуміють його здатність виявляти, створювати, використовувати конкурентні переваги для поліпшення конкурентних позицій серед регіонів-конкурентів. На наш погляд, ця точка зору найбільш близька до дійсності. Під конкурентоспроможністю регіону нами буде розумітися здатність витримувати конкуренцію з боку інших регіонів у боротьбі за ресурси, необхідні для стійкого розвитку території та вирішення на цій основі соціально – економічних завдань. Необхідно також відмітити що конкуренція між регіонами включає в себе не тільки економічну складову, але і політичну, екологічну, соціальну, культурну, законотворчу. При цьому різнопланові інтереси регіонів в сукупності з їхніми потенціалами та можливостями дають певний успіх в конкретних сферах. Регіональна конкурентоспроможність єдиний вид конкурентної боротьби при якій переймання досвіду та використання результатів інших регіонів є приємливим і бажаним. Оскільки конкурентоспроможність регіону не базується на погіршення рейтинговий позицій регіонів – конкурентів, а передбачає покращення великого спектру покращення показників регіону та їх утримання. В деякій мірі можна стверджувати що дана конкуренція є спільна з всіма учасниками за ради досягнення індивідуального успіху, що кардинально відмінно від інших предметних конкурентоспроможностей (товару, підприємства, країни). Результати проведених досліджень, вивчення теорії та практики дозволяють виокремити основні властивості категорії «конкурентоспроможність регіону», а саме: - порівнянність: конкурентоспроможність регіону визначається та досліджується у порівнянні з реальними конкурентами; - просторовість: конкурентоспроможність регіону визначається в межах певного конкретного ринку, сфери діяльності оскільки за рівних умов регіон може ідентифікуватись як конкурентоспроможне на одному ринку та неконкурентоспроможне – на іншому; - динамічність: поняття конкурентоспроможності є обмеженим у часі, адже регіону може бути конкурентоспроможним у одному періоді, і втратити ці позиції в іншому періоді; тобто конкурентоспроможність регіону не є сталою величиною; - предметність: передбачає виокремлення переліку та сукупності параметрів, які формують конкурентоспроможність регіону; - атрибутивність: виокремлення унікальної характеристики, яка насамперед формує конкурентну перевагу регіону; - інтегральність: оцінювання конкурентоспроможності регіону не може здійснюватись за одним критерієм, а обов’язково базується на використанні інтегрального показника, що акумулює найбільш репрезентативні індикатори; - врахування внутрішніх та зовнішніх умов функціонування: при оцінюванні чи прогнозуванні конкурентоспроможності регіону необхідно враховувати усю сукупність чинників, що вплинули чи потенційно можуть вплинути на його формування; - релевантність: означає, що конкурентна позиція регіону може бути визначена лише в межах відповідного середовища функціонування; - системність: передбачає врахування усієї сукупності параметрів та умов, що формують конкурентоспроможність регіону, а також взаємозв’язки між ними та взаємовпливи. Вибір та систематизацію основних критеріїв, що визначають сутність категорії «конкурентоспроможність регіону», можна провести на основі методології системного аналізу в основу якого є системний підхід. Він характеризується упорядкованістю та логічністю вивчення проблеми, що представляється до розгляду об’єкта в вигляді системи. Конкурентоспроможність регіону несе в собі не тільки властивості економічної системи але і являється сомостійною, системою з відповідними властивостями та ціллю. Дана досліджувальна категорія дозволяє регіону ефективно вести конкуренцію для досягнення економічної, соціальної, екологічної та інших цілей. Конкурентоспроможність регіону як система володіє всіма ознаки системи, до яких слід віднести: - Цілеспрямованість - конкурентоспроможність регіону має свою цілі, завдання що передують ним та бачення отримання результату. Поведінка системи підлягає керуванню. - Складність – багатоманітність елементів, компонентів, що переплітаючись з факторами впливу створюють закономірності зовнішніх та внутрішніх зв’язків. Також ця ознака безпосередньо залежить від зовнішніх незмінних факторів, таких як економічний розвиток країни, територіальне розташування регіону, наявність історично розвинутих галузей та інше. - Ділимість системи передбачає наявність підсистем конкурентоспроможності регіону, що виокремленні за окремими ознаками. Наприклад згідно територіальної ознаки виділяють систему районів, суспільних угрупувань; згідно ознаки характеру цілей – економічна, соціальна, екологічна, інституціальна та інші. - Цілісність означає наявність інтегративних, емерджентних якостей, які присутні у системі в цілому і відсутні в окремих її елементах або підсистемах. - Багатоманітність даної системи пов’язано з її різноманітними автономними елементами регіональної конкурентоспроможності. - Структурованість визначена наявністю стійких взаємозв’язків між елементами системи та їх розподілом за рівнями ієрархії. - Ієрархічність відбувається на основі декомпозиції, являючи собою відносно постійний порядок просторово часових зв’язків між її елементами та зовнішнім середовищем. Отже «конкурентоспроможність регіону» це системне поняття, яке відображає конкурентні переваги конкретного регіону над іншими за сукупністю параметрів (економічних, фінансових, виробничих, ринкових, інвестиційних, інноваційних, та інших), що певним чином між собою поєднані та формують пріоритетну унікальність та закріплюють позиції в певній сфері і у конкретному проміжку часу та при визначеному впливі середовища функціонування [2]. У кожній галузі формується власне конкурентне середовище. Саме тому підприємство повинно правильно оцінити його конкурентів та їх інтереси, галузь (або галузі), в якій воно функціонує, щоб виробити найбільш ефективні конкурентні стратегії, які б забезпечували його високу конкурентоздатність та конкурентостійкість. Внутрішньогалузева конкуренція - це економічна боротьба між різними товаровиробниками, які діють в одній галузі економіки, виробляють і реалізують однакові товари, що задовольняють одну й ту саму потребу, але мають відмінності у виробничих затратах, якості, ціні, тощо. Це конкуренція за більш вигідні умови виробництва, за розширення ринків збуту своїх товарів, за одержання найбільшого прибутку на вкладений капітал. її результатом є перетворення окремих індивідуальних витрат виробництва, індивідуальних вартостей на єдину ринкову вартість. У процесі внутрішньогалузевої конкуренції підвищується ефективність всієї галузі, її технічний рівень та конкурентоспроможність, удосконалюється структура виробництва відповідно до нових потреб. Міжгалузева конкуренція - це конкуренція між товаровиробниками різних галузей економіки за вигідніше вкладання капіталу і привласнення більшого прибутку. Об'єктом такої конкуренції є вища норма прибутку, яка у різних галузях має різну величину. За такої конкуренції капітал намагається перейти з менш прибуткових галузей у більш прибуткові. У результаті переміщення капіталів з одних галузей в інші створюється середня норма прибутку на рівноцінні капітали різних галузей виробництва. Отже, міжгалузева конкуренція - це конкуренція капіталів у боротьбі за більш прибуткове їх застосування. Зовнішньоекономічна політика є складовою частиною національної економічної політики. Тому вона спрямована на досягнення чотирьох основних цілей, які стоять перед економікою кожної країни: забезпечення повної зайнятості, стабільності рівня цін, економічного зростання та рівноваги платіжного балансу. Очевидно, що вказані цілі водночас можна розглядати і як критерії ефективності зовнішньоекономічної політики. Забезпечення конкурентоздатності національної економіки визначає зовнішньоекономічну стратегію практично всіх країн з ринковою економікою. При цьому мається на увазі, що конкурентоспроможність нації — це складна й багатопланова категорія, аналіз якої вимагає чіткого усвідомлення таких основних моментів методологічного характеру: 1. На світовому ринку конкурують фірми, а не нації. Тому саме фірми повинні передусім створювати й утримувати конкурентні переваги над своїми суперниками з інших країн. Держава має визначати та впливати на середовище, в якому оперують компанії, та його інфраструктуру. 2. Конкурентні переваги у виробництві мають відносний характер. Тому окремі уряди при виробленні економічної політики мають насамперед орієнтуватися на міжнародні досягнення, норми та стандарти. 3. Для створення конкурентних переваг національного виробництва потрібно десять років і більше (тобто виходить за межі трьох- чи чотирьохрічного економічного циклу). 4. Нації набувають переваги завдяки відмінностям, а не подібності. Треба відзначити, що критерії конкурентоспроможності національної економіки не є сталими, й останнім часом сам підхід до її визначення зазнав суттєвих змін. Якщо раніше вважалося, що перспективи країни на світовому ринку визначаються передусім наявністю та структурою природних ресурсів, ємністю внутрішнього ринку, співвідношенням рівнів витрат цін, то нині на перший план виходять інші фактори — насамперед структурного, науково-технічного, соціально-культурного та управлінсько-адміністративного плану. Зараз вважається, що національні переваги в тій чи іншій галузі виробництва обумовлені такими факторами: 1) наявністю і структурою виробничих ресурсів; 2) характером попиту на певні продукти й послуги; 3) розвитком суміжних галузей та галузей-постачальників; 4) стратегією фірми, її структурою, конкуренцією на національному ринку. Отже, визначення конкурентоспроможності вимагає комплексного аналізу економіки окремої країни та передбачення можливих змін у світовому господарстві та на національному рівні. Такий аналіз будується на великій кількості показників. Наприклад, Європейський форум менеджерів при вивченні порівняльної конкурентоспроможності країн із ринковою економікою розглядає 340 показників, які групуються в 10 блоків: динамічність економіки; промислова (виробнича) ефективність; динамічність ринку; фінансова динамічність; людські ресурси; роль держави; природні ресурси та інфраструктура; орієнтація на зовнішні зв'язки; орієнтація на передові нововведення; соціально-економічний консенсус і стабільність. Наприкінці XX ст. центр ваги системи міжнародних економічних відносин дедалі більше переміщується до інформаційноємних нематеріальних інфраструктур або мереж. У результаті цього конкурентоспроможність різних учасників міжнародної економічної взаємодії значною мірою залежить від їхніх можливостей ефективно вирішувати такі завдання: придбавати й використовувати інформаційні технології (засоби далекого зв'язку, комп'ютерні технології тощо); створювати, експлуатувати та обслуговувати місцеве технічне обладнання (лінії зв'язку, комп'ютерне обладнання) та елементи національної інфраструктури (порти, аеропорти, залізничну мережу, автомобільні дороги); мати доступ до основних мереж (торговельної, фінансової, інформаційної та процедурної). Глобальна конкуренція — це багатоаспектна категорія, яка відображає процес суперництва цивілізацій, регіонів, країн, глобальних галузей, ТНК та інших суб’єктів глобального простору за конкурентні переваги в умовах високого рівня монополізації, посилення сукупного впливу раніше ізольованих чинників та зміни всієї парадигми їх розвитку. На сучасному етапі глобальна конкуренція ведеться вже не так між країнами, як між наднаціональними відтворювальними системами. Глобальний економічний розвиток визначається поєднанням двох суперечливих тенденцій, а саме: підпорядкуванням світової економіки інтересам транснаціонального капіталу, з одного боку, та конкуренцією національних економічних систем — з другого. Високий рівень конкурентоспроможності економіки є фундаментальною умовою інтеграції України у світовий економічний простір як рівноправного учасника міждержавних економічних відносин. Забезпечення конкурентоспроможності виступає і метою, і основою сталого економічного розвитку країни, спрямованого на суттєве підвищення суспільного добробуту. Низька конкурентоспроможність України на світових ринках пояснюється рядом причин: а) низькою ефективністю господарських реформ, особливо на макроекономічному рівні; б) ігноруванням необхідності посилення оптимального втручання держави в процес регулювання та управління економікою — концепції «економічного етатизму»; в) відсутністю науково обґрунтованої державної промислової політики, а також системи державного регулювання конкурентоспроможності; г) погіршенням структури економіки, особливо промисловості; ґ) «детехнологізацією» промислового експорту; д) недостатньою увагою до проблеми якості як фактора підвищення конкурентоспроможності в умовах трансформації економіки і мізерним фінансуванням науково-дослідних та дослідно-конструкторських розробок. Реальним і високоефективним фактором підвищення конкурентоспроможності національної економіки є формування і проведення державної промислової політики як органічної частини загальної державної економічної політики. Державна промислова політика передбачає діяльність держави, спрямовану на зростання обсягів виробництва, підвищення конкурентоспроможності промислової продукції, а також на координацію дій економічних суб’єктів. Така політика може або безпосередньо впливати на розвиток окремих галузей промисловості та її структуру, або справляти опосередкований вплив, використовуючи такі чинники, як технологія, інфраструктура, попит, інституціональні рамки, інновації. Важливою функцією державної промислової політики є обрання пріоритетів у розвитку промисловості, розробка системи протекціонізму, створення режиму найбільшого сприяння перспективним галузям та підприємствам. Особливо важливу роль державна політика відіграє в розробці сучасної науково-технічної та технологічної політики, в реалізації великомасштабних загальнонаціональних програм. Державі слід організувати моніторинг конкурентоспроможності і знайти форми підтримки виникаючих та зростаючих компаній, особливо інноваційних. Держава зобов’язана реально сприяти посиленню конкуренції, активізувати роботу компаній, вирівняти умови конкуренції, сприяти іноземним інвестиціям [3]. Мережевий ефект — ефект в економіці та бізнесі, коли користувач товару або послуги надає цінності цього товару або послуги для інших користувачів. Класичним прикладом прояву мережевого ефекту є телефонізація. Чим більше користувачів володіють телефонами, тим ціннішою є участь у мережі для кожного її користувача. Цінність збільшується внаслідок зростання кількості абонентів, через те, що підключення кожного додаткового абонента означає можливість зв'язатися з великою кількістю людей. Це приклад позитивної екстерналії. Характер позитивного мережевого ефекту виражається законом Меткалфа, який стверджує, що цінність мережі збільшується пропорційно квадрату числа її користувачів. Поняття «мережевий ефект» часто застосовується у позитивному сенсі. Однак мережеві екстерналії можуть бути й негативними, наприклад, викликаючи сповільнення роботи комп'ютерної мережі або "пробки" на дорогах [4]. 3. Механізм державного впливу на конкурентні відносини. Передусім держава здійснює правовий захист підприємців і споживачів від недобросовісної конкуренції. В Україні діє Закон України "Про захист від недобросовісної конкуренції", який спрямований на встановлення, розвиток і забезпечення торгових та інших чесних засобів ведення конкуренції при здійсненні підприємницької діяльності в умовах ринкових відносин. Закон створює сприятливі умови захисту прав і інтересів учасників ринкових відносин, формує основи цивілізованої економічної конкуренції. Існують такі види правопорушень, передбачених законодавством: неправомірне використання ділової репутації господарюючого суб'єкта (підприємця); створення перепон підприємцям у процесі конкуренції й досягнення неправомірних переваг у конкуренції; неправомірний збір, розголошення і використання комерційної таємниці. Крім того, держава забезпечує необхідний рівень конкуренції шляхом застосування певних критеріїв для оцінки стану ринків. Наприклад, у практиці країн з розвинутою ринковою економікою використовують індекс Хіршмана. Згідно з цим індексом, безпечний рівень ринку з погляду його монополізації вимагає присутності на ньому не менше десяти конкуруючих фірм. При цьому встановлена межа в загальному обсязі продаж для кожного випадку. Наведемо обмеження рівня монополізації компаній: питома частка однієї, найбільш великої, компанії в загальному обсязі усіх продаж певного товару на ринку не повинна перевищувати 31%; питома частка двох, найбільш великих, компаній не повинна перевищувати 44%; питома частка трьох, найбільш великих, компаній не повинна перевищувати 54%. питома частка чотирьох, найбільш великих, компаній не повинна перевищувати 64%. Подібним чином обмежується монопольне становище підприємства на ринках згідно з чинним законодавством України. Якщо частка підприємства на ринку певного товару більша ніж 35%, його становище визнається монопольним. До такого суб'єкта підприємницької діяльності держава має право застосовувати додаткові заходи з обмеження його монопольного становища. Крім того, держава захищає підприємців від неправомірного використання фірмових найменувань, "оманливої" реклами. Антимонопольне регулювання підприємницької діяльності, захист від недобросовісної конкуренції спрямований на підвищення ефективності підприємницького сектора, гармонізації його інтересів з інтересами суспільства в цілому. Головним напрямком регулювання конкуренції є сприяння розвитку середнього та малого підприємництва, забезпечення сприятливих умов для розширення мережі нових підприємств. Активна політика держави щодо підтримки малого та середнього підприємництва, посилення контролю за ринками є заходом створення конкурентного середовища. Саме таке середовище у найкращий спосіб стимулює підприємництво, пошук нових шляхів задоволення суспільних потреб. Водночас держава враховує інтереси зростання фірм, підвищення ефективності та конкурентоспроможності їх діяльності. Тому втручання держави в процеси зростання фірми, збільшення її частки в загальному обсязі виробництва й збуту не можуть бути прямолінійними, надмірно жорсткими. Адже бажання суб'єктів підприємницької діяльності знайти додаткову підтримку, узгодити та захистити свої інтереси можуть виявитися у створенні форм виробничої, фінансової та комерційної взаємодії. Такі заходи спрямовані на зниження витрат виробництва, підвищення якості продукції, освоєння нових ринків, зростання обсягу продаж. Отже, регулювання конкуренції, контроль за станом ринків відповідає інтересам підприємницького сектора [5]. 4. Аналіз кондитерської галузі та потенціал її розвитку в Україні. Український ринок кондитерських виробів завершив етап свого формування і знаходиться в стані жорсткої конкурентної протидії. Утримання і заохочення нових споживачів можливе за рахунок новинок продукції, рекламної та маркетингової політики, пошуку нових ринків збуту (переважно за рахунок експорту), а також - освоєння виробництва некондитерської продукції (снеки, кава і т.д.). ведучі українські кондитерські компанії планують закріпить свої лідируючі позиції за рахунок експорту продукції в Росію, Грузію, Казахстан, Вірменію, Азербайджан, Балтику, Молдову та інші країни. Зараз на ринку кондитерських виробів працюють близько 800 підприємств. Із них 28 вважаються великими. При цьому, близько двох третин всього ринку і три четверті експорту контролюють 9 виробників кондитерської галузі, а саме: АВК, Бісквіт-Шоколад, "Житомирські ласощі", Конті, Kraft Foods Україна, Полтавакодитер, Roshen, "Світ ласощів", та "Світоч" (Nestle). Об’єм виробництва кондитерських виробів за 2007 рік склав 1020-1022 тис. тон, вартістю близько 1,5 млрд. дол. За минулий рік структура виробництва кондитерської продукції була розподілена таким чином: доля виробництва нешоколадної продукції склала 24%, шоколаду та шоколадних виробів - 30%, мучних виробів - 46%. Продаж шоколадних виробів зріс на 10% - до 230 тис тонн. А загальний обсяг виробництва кондитерських виробів у 2007 році перевищив 1 млн. тон. Експерти пояснюють зростання виробництва кондитерських виробів підвищенням доходів населення та культури споживання солодощів. В середньому щороку один українець споживає майже 2,5 кг шоколадних цукерок. / Рисунок 1- Розподіл часток між учасниками ринку Позитивним можна назвати і активне витіснення шоколадного імпорту з українського ринку, в якому сьогодні частка закордонних марок складає в сукупності біля 5%. Не більше, ніж 5% -у долю займають і російські марки. Сьогодні на ринку активно працюють такі інтегровані структури, як АО "Укрпродспілка" (об'єднує 348 підприємств, в тому числі 3 кондитерські фабрики і 185 кондитерських цехів), концерн "Укрпромінест" (його підсистема "RОSНЕN" об'єднує 4 кондитерські фабрики - Вінницьку, Київську та ін) і концерн "А.В.К." (об'єднує 5 кондитерських фабрик - Донецьку, Луганську і Мукачевську, "Март", "Пчела"). Найбільш популярним в Україні є шоколад з добавками (горіхи, родзинки), які споживають 44,1% споживачів шоколадної плитки. Наступне місце у рейтингу популярності займає пористий шоколад - 14,8% споживачів. Потім − чистий шоколад без добавок (11,8%). Дослідження показують, що найменшим попитом користуються шоколад з наповнювачами (4%), зменшується попит на традиційний молочний шоколад, що миттєво відобразилося на пропозиції кондитерів, які замінюють молочну продукцію новинками − з різноманітними видами горіхів та хрусткими наповнювачами. Аналізуючи переваги споживачів щодо вибору типу шоколаду можна простежити певні тенденції: 44,5% споживачів віддають перевагу молочному шоколаду, 33,3% - чорному і 5,7% - білому. Визначимо складові мікросередовища, її можливостей, фактори макросередовища, які чинять опосередкований вплив на діяльність із задоволення потреб споживачів найбільш ефективним способом. Складовими мікросередовища є: постачальники, посередники, клієнтура, конкуренти, контактні аудиторії. Безпосередніми конкурентами "Світоч" є всі фірми, що виробляють аналогічну продукцію в Україні ("АВК","ROSHEN", "Крафт Фудз Україна", "MILLENNIUM"). Заміщуючими конкурентами є: фабрики, які виготовляють цукерки, білий шоколад; підприємства, що спеціалізуються на кондитерських виробах. Потенційними конкурентами є всі закордонні виробники, які реалізують свою продукцію в Україні. Отже мікросередовище прямо чи частково впливає на стратегію розвитку ринку в Україні. Опосередкований вплив на діяльність фірми здійснюють також і фактори макросередовища такі як: 1) Природні фактори.2) Екологічні фактори. 3) Науково-технічні фактори. 4) Політичні фактори (найбільш характерним є те, що Україна вступила до світової організації торгівлі в зв’язку з чим їй необхідно рівнятися на європейських товаровиробників: удосконалювати постійно якість, системи та методи збуту продукції, щоб бути гідним конкурентом). Економічні фактори. Особливих пільг фабрика "ROSHEN" не має, а традиційні фактори (наприклад, подорожчання енергії, девальвація національної валюти, інфляція і багато інших) вона постійно враховує. Демографічні фактори. Фабрика максимально намагається враховувати побажання споживачів з вимогами якості, асортименту, доступності товару. 3. Сильні та слабкі сторони діяльності підприємства Виконаємо оцінку сильних і слабких сторін діяльності підприємства, а також ринкових можливостей підприємства за шкалою 1-4 (1-майже не впливає на діяльність підприємства; 4-має великий вплив на діяльність підприємства). Ця оцінка характеризує ступінь впливу сильних і слабких сторін діяльності підприємства на перспективи використання існуючих можливостей і протидії загрози. Характеристика підприємства і зовнішнього середовища Сильні сторони Слабкі сторони Можливість витрачати значні кошти на рекламу Широка відомість марки Наявність розвиненої дистриб’юторської мережі Наявність постійного постачальника сировини Висока якість продукції Залежність від постачальників Високі оперативні витрати Слабка диверсифікація продукції Можливості Вихід на новий ринок 4 4 3 2 4 3 3 2 Попит на нову продукцію 4 4 4 ...

Контрольна робота теорія конкуренції

YuliiaK

25.04.2021 13:04-

Коментарі

Ви не можете залишити коментар. Для цього, будь ласка, або зареєструйтесь.

Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!

Маєш корисні навчальні матеріали, які припадають пилом на твоєму комп'ютері? Розрахункові, лабораторні, практичні чи контрольні роботи — завантажуй їх прямо зараз і одразу отримуй бали на свій рахунок! Заархівуй всі файли в один .zip (до 100 МБ) або завантажуй кожен файл окремо. Внесок у спільноту – це легкий спосіб допомогти іншим та отримати додаткові можливості на сайті. Твої старі роботи можуть приносити тобі нові нагороди!

поділитись