МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРІЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»
Кафедра хімічної технології
Переробки нафти і газу
/
ЗВІТ
З виробничої практики на кафедрі ХТНГ Національного університету Львівська політехніка та АТ «Укрнафтохімпроект»
ЛЬВІВ 2021
ЗМІСТ
Частина 1. Кафедра хімічної переробки нафти і газу
Загальні відомості про кафедру ХТНГ
Загальні відомості про процес гідроочищення дизельного палива ( установка)
Частина
АТ "УКРНАФТОХІМПРОЕКТ"
Висновки
ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО КАФЕДРУ ХТНГ ІХХТ
Історія кафедри розпочалася ще у 1924 році, який вважають роком заснування кафедри. У далекому ХІХ сторіччі постановою цісаря Австро-Угорської імперії від 18 червня 1871 року у Технічній Академії міста Львова (тепер Національний університет «Львівська політехніка») були відкриті три нові кафедри, серед них і хімічної технології. Через те що вузької спеціалізації хіміків тоді не було, то на кафедрі з серпня 1880 року почали читати лекційний курс «Технологія палива і матеріалів для освітлення» (професор Ю. Брюль, завідувач кафедри).
У 1885 році керівником кафедри хімічної технології був призначений професор Б. Павлевський, який у 1883-1891 рр. водночас очолював станцію дослідження нафти. У цей період були опубліковані три його праці з нафтової технології.
У 1886 році при Політехнічній школі була організована експериментальна лабораторія для нафтової промисловості. У 1891 році її очолив славетний український науковець – Роман Залозецький, роботи якого в галузі переробки нафти широко відомі світовій науковій громадськості.
На науково- дослідній станції Р. Залозецький проводив дослідження на замовлення державних установ і приватних підприємств та за власною ініціативою. Вчений вивчав хімічний склад і властивості нафти вдосконалював методи її дослідження, застосовував отримані результати для дослідження складу нафти в інших галузях нафтової науки, зокрема в нафтовій геології. Більшість результатів його досліджень застосовувалися в промисловості, за що вчений отримав три конкурсні нагороди, а саме: в галузі знебарвлення озокериту; використання відпрацьованої сульфатної кислоти ( кислого гудрону), а також за новий спосіб виготовлення нафтових лаків. Він першим ідентифікував ізопарафінові вуглеводні у складі високомолекулярних вуглеводнів нафти і озокериту також виправив помилкове твердження проф. Б.Павлевського щодо оптичної неактивності прикарпатських нафт. У 1907 році науковець разом з Клярфельдом довели, що всі прикарпатські нафти є оптично активними, що мало велике практичне значення для вивчення їх походження. Ще в цей час Р. Залозецький був редактором технічного часопису «Nafta», він надрукував понад 40 наукових праць, більшість з яких написані німецькою і польською мовами. Великі знання і працездатність вченого захоплювали молодь, його лекції відвідувало багато студентів не лише нафто- переробного спрямування, а й інші майбутні хіміки-технологи. Напередодні війни професор опрацював детальну програму спеціальності « Технологія нафти» , планувалася організація нової кафедри, проте війна внесла свої корективи.
Започатковані проф. Р. Залозецьким наукові дослідження продовжували і розвивали наступні покоління вчених. Проблематика його наукових досліджень стосувалася таких напрямків:
Дослідження складу нафти;
Дослідження процесу розділення нафтових фракцій;
Очищення нафтопродуктів за допомогою адсорбентів;
Дослідження кислих гудронів та їх використання.
Починаючи з 1904 року доктор С. Пілят вивчав процес окиснення нафтенових вуглеводнів та досліджував ароматичні вуглеводні нафти також постійно займався створенням технологій, проектуванням і реалізацією проектів нафтової дистиляції, процесами очищення стічних вод нафтопереробки, руйнуванням водно-нафтових емульсій та безпосередньо керував нафтопереробкою.
Від 2 жовтня 1944 р. в ЛПІ був відкритий новий – нафтовий факультет з 8-ма кафедрами, серед яких і кафедра ТНГ.
5 червня 1947 року відбулося об’єднання двох факультетів – харчового і хіміко-технологічного під назвою хіміко-технологічний факультет (ХТФ). До складу факультету ввійшли 7 кафедр, серед яких кафедра «Технологія переробки нафти та газу»
Наказом МО СРСР від 13.06.1951 р. нафтовий факультет розділений на три.
Гірничо промисловий
Нафтовий
Геолого-розвідний
6 листопада 1967р. хіміко- технологічний факультет розділяють на два- ХТФ і ФТОР до його складу входило 5 кафедр.
У травні 1994 року завідувачем кафедри хімічної технології переробки нафти та газу за конкурсом обрано Михайла Миколайовича Братичака. Під його керівництвом працівники кафедри провели шість міжнародних конференцій під назвою «Поступ в нафтогазопереробній та нафто-хімічній промисловості», участь у яких брали представники з понад 10 країн світу.
У 2019 році кафедра «Хімічна технологія переробки нафти і газу» відсвяткувала свій ювілей — 95 років з дня заснування.
Сьогодні головним науковим напрямом роботи кафедри є розроблення наукових засад одержання високооктанових компонентів моторних палив, поверхнево-активних речовин, смол і допоміжних матеріалів з нафтової та газової сировини. Визнаними напрямками наукової діяльності кафедри є:
1. Створення композиційних полімерних матеріалів на основі нафтової сировини (кер. проф. Братичак Михайло Миколайович);
2. Розроблення методів одержання високоякісних бітумних матеріалів (кер. проф. Гринишин Олег Богданович);
3. Розроблення та дослідження процесів вилучення сірки із вуглеводневої сировини (кер. проф. Пиш'єв Сергій Вікторович);
4. Одержання і застосування модифікаторів та пластифікаторів бітумів і адгезійних добавок (кер. проф. Пиш'єв Сергій Вікторович);
5. Розроблення хімічних реагентів для захисту нафтопереробного та нафтовидобувного обладнання від корозії (кер. проф. Топільницький Петро Іванович).
6. Розроблення методів регенерації відпрацьованих нафтопродуктів та одержання паливно-мастильних компонентів з відновлювальних джерел сировини (кер. доц. Червінський Тарас Ігорович).
Наукову роботу виконують всі викладачі кафедри та наукові підрозділи — держбюджетна лабораторія, науково-дослідна лабораторія НДЛ-12, а також аспіранти та навчально-допоміжний персонал кафедри.
Кафедра співпрацювала та співпрацює з відділом матеріалознавства Північно-Техаського університету (м. Дентон, США), Університетом Нап’єр (м. Единбург, Шотландія), Університетом Монтпельє-ІІ (м. Монтпельс, Франція), Хіміко-технологічним інститутом (м. Прага, Чехія), Університетом Гамбурга (м. Гамбург, Німеччина), Варшавською, Краківською та Гданською політехніками ( Польща), Інститутом нафто і газу (м. Краків, Польща), Інститутом макромолекулярної хімії Федерального університету в Ріо-де-Жанейро (Бразилія), Автономним національним університетом в Кворетаро (Мексика).
ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО УСТАНОВКУ ГІДРООЧИЩЕННЯ ДИЗЕЛЬНОГО ПАЛИВА
1.2. Процес гідроочищення грунтується на реакції помірної гідрогенізації, в результаті якої з'єднання сірки, кисню і азоту перетворюються у присутності водню і каталізатора у вуглеводні з виділенням сірководня, води і аміаку, олефіни перетворяться в стабільніші вуглеводні парафінового або нафтенового рядів залежно від природи олефінів початковій сировині.
Відносна швидкість і глибина протікання реакції залежить від умов процесу, фізико-хімічних властивостей сировини, що переробляється, вживаного каталізатора і його стану.
Установка гідроочищення дизельного палива призначена для переробки дизельної фракції 230-360ºС Західносибірської нафти і виготовлення стабільного гідрогенізата дизельного палива зі вмістом сірки до 0,2%.
У комплекс установки входять наступні блоки:
- блок гідроочищення сировини;
- блок стабілізації отриманого гідрогенізата;
- блок очищення від сірководню циркуляційного водневмісного газу і вуглеводневого газу моноетаноламіном;
Теплообмінник Т-205 експлуатується в блоці гідроочистки.
Основне обладнання на установці: колони, ємності, теплообмінники, насоси. Колони на установці призначені для проведення масообмінних процесів ректифікації . Вони працюють під атмосферним тиском чи під надлишковим тиском.
Колона працює наступним чином. Підігріта в печі сировина подається в середню частину колони. Легкокиплячі компоненти у вигляді пари піднімаються догори і зустрічаються з циркуляційним зрошенням, охолоджуються, з них відбирається висококиплячий компонент у вигляді рідкої фази
Сепаратори на установці призначені для розділення суміші газу з рідиною, за рахунок збільшення об’єму, що займає ця суміш. Вони складаються з циліндричного корпуса, еліптичного або конічного днищ, штуцерів та опори.
Апарати повітряного охолодження - АПО призначені для охолодження продуктів реакції спрямованим потоком повітря.
Вони складаються з трубних пучків, зібраних розподільними камерами в призматичні секції. Ці секції з'єднані між собою й до них подається теплоносій. Секції встановлені на металоконструкції. Під секціями на фундаментній плиті змонтований вентилятор , що приводиться до руху від двигуна і редуктора. Для переміщення сировини і продуктів реакції по установці відповідно до технологічної схеми використовуються відцентрові насоси
Вони складаються з равлико подібного корпуса, в якому обертається відцентрове колесо. У корпусі насоса розташовані всмоктувальний і нагнітальний патрубки по яким відбувається подача рідини.
Технологічна схема установки гідроочистки дизельного палива наведена на рисунку 1.1.
Фракція 230-360 ºС подається на установку з насосної пропарку на сировинні насоси Н-201/1-4 з температурою 60ºC і подається на змішування з водневмісним газом, що нагнітається компресором ЦК-201. Суміш сировини і водню (газосировинна суміш ) надходить у міжтрубний простір теплообмінників Т-202/1,2,3,4, де нагрівається потоком стабільного палива, що надходить з нижньої частини стабілізаційної колони К - 201 до температури 160÷180ºС. Потім ця суміш надходить у теплообмінники Т-201/1,2, де нагрівається потоком газоподуктової суміші до температури 290-320ºС. Остаточне нагрівання суміші здійснюється в печі П-201 до температури 350÷400ºС. З такою температурою газосировинна суміш надходить у реактор Р- 201.
У реакторі відбувається процес гідрування сірчаних з'єднань, що містяться в дизельному паливі. У результаті реакції утворюється сірководень, вуглеводневі гази, легкі бензинові фракції.
Ця суміш продуктів (газопродуктова суміш ) з реактора Р- 201 надходить у теплообмінник Т- 201/1,2, де охолоджується до температури 240÷300ºС і надходить у гарячий сепаратор С- 201. Суміш газу із сепаратора С -201 охолоджується в теплообміннику Т - 205 до температури 240ºС, потім у теплообміннику Т - 208 до температури 180ºС, потім у повітряних холодильниках Х - 201/1-3 до температури 50ºС, у водяному холодильнику Х - 202/1,2 до температури 40ºС и надходить у холодний сепаратор С - 202.
/
Рисунок 1.1- Технологічна схема блоку гідроочистки дизельного палива
(1 - сировина, 2 - свіжий ВВГ, 3 - газосировинна суміш, 4 - стабільне дизельне паливо, 5 - газопродуктова суміш, 6 - суміш парів і газів, 7 - циркуляційний газ, 8 - очищений циркуляційний газ.)
Перед повітряним холодильником Х - 201 у потік парогазової суміші вводиться розчин інгібітору корозії насосом Н- 213/1,2 з ємності Е - 209.
У сепараторі С - 202 відбувається розділення нестабільного гідрогенізата і циркуляційного газу, а також відокремлюється вода.
З сепаратора С - 202 циркуляційний газ направляється в абсорбер К-202 на очищення від сірководню 15% розчином моноетаноламіна МЕА, який подається в абсорбер насосом Н - 204/1,2.
Розчин МЕА в абсорбер К - 202 подається насосом Н - 204/1,2 з ємності
Е - 201 і Х - 205.
Очищений у колоні К - 202 циркуляційний газ через сепаратор С - 203 і фільтр Ф - 206 направляється на прийом циркуляційного компресора.
ЦК- 201. Для підтримки потрібної концентрації водню у циркуляційному газі на прийом компресора ЦК - 201 перед сепаратором С - 203 постійно подається свіжий водневмісний газ.
Подальше розділення гідрогенізату, який відбирається з сепараторів
С - 201 і С - 202 відбувається в колоні стабілізації К - 201. Зверху колони відбираються пари бензину і газ, а знизу відбирається очищене дизельне паливо.
Пари бензину і газ конденсуються в конденсаторі ХК - 201 і охолоджуються в холодильнику Х - 209.
Розділення цих продуктів на бензин і вуглеводневий газ відбувається в сепараторі С - 205. Бензин далі поступає в колону К - 206, де відбувається віддув сірководню з бензину очищеним вуглеводневим газом. Очищений бензин виводиться з установки насосами.
Насичений сірководнем газ з колони К - 206 прямує на очищення розчином МЕА в колону К-204. Очищений вуглеводневий газ використовується як паливо для печі П -201, а також скидається в паливну мережу заводу.
Очищене дизельне паливо охолоджується в холодильниках, збирається в ємкості і виводиться з установки.
2. АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "УКРАЇНСЬКИЙ ІНСТИТУТ ПО ПРОЕКТУВАННЮ НАФТОПЕРЕРОБНИХ І НАФТОХІМІЧНИХ ПІДПРИЄМСТВ "УКРНАФТОХІМПРОЕКТ"
(скорочено - АТ "УКРНАФТОХІМПРОЕКТ") - лідер у розробці проектно-кошторисної, конструкторської документації, проведення інженерно-геологічних та топографо-геодезичних робіт для капітального будівництва, реконструкції, розширення і технічного переоснащення підприємств нафтопереробної і нафтохімічної промисловості а також об'єктів промислового призначення України, Республіки Казахстан, Республіки Білорусь, Російської Федерації та інших країн.
АТ "УКРНАФТОХІМПРОЕКТ" - генеральний проектувальник трьох найбільших нафтопереробних заводів України:
Лисичанського
Кременчуцького
Херсонського.
При виконанні проектування, використовуються базові технологічні процеси провідних зарубіжних компаній: "ABB Lummus Global", "UOP LLC" (Honeywell company), "Mеrichem" (США), "WorleyParsons Resources & Energy" (Австралія), "Foster Wheeler", "Webster Griffin" (Англія), "AXENS", "TECNIP" (Франція), "Sandvik AB" (Німеччина), "Technimont" (Італія), Haldor Topsoe (Данія) і ін.
На сьогоднішній день співробітники АТ "УКРНАФТОХІМПРОЕКТ" задіяні в проектах : АТ «Укргазвидобування», ПАТ «Укртранснафта», ПАО «Укртрансгаз», ГП «Національна енергетична компанія «Укренерго», АТ «Конденсат», ТОВ Проектний інститут «Промбудпроект», ТОВ «Павлоградский нафтохімічний завод» та інших.
Інститут розробляє техніко-економічні обгрунтування і обгрунтування інвестицій в будівництво нафтопереробних і нафтохімічних заводів, розробляє проектно-кошторисну і конструкторську документацію для капітального будівництва, реконструкції, розширення, технічного переозброєння підприємств і окремих технологічних установок нафтопереробної і нафтохімічної галузей, проводить топографо-геодезичні роботи на проммайданчиках будь-якої складності, здійснює авторський нагляд за ходом будівництва, пуск налагоджувальні роботи по введенню в експлуатацію окремих технологічних установок і пускових комплексів нафтопереробних виробництв.
Новий етап розвитку інституту почався на рубежі 21 століття. Пройшовши через важкий період, пов'язаний з розривом господарських зв'язків і загальним спадом у розвитку економіки, перетворений у Відкрите Акціонерне Товариство, інститут "УКРНАФТОХІМПРОЕКТ" став сучасною інжиніринговою компанією.
Ефективний перерозподіл акцій і недержавні інвестиції забезпечили суттєві якісні перетворення: було здійснено технічне переозброєння інституту, відремонтовані його виробничі та допоміжні приміщення. 100% робочих місць співробітників інституту оснащені персональною комп'ютерною технікою, придбано ліцензійне програмне забезпечення, у тому числі унікальні програми для моделювання технологічних процесів і 3D проектування.
За положеннями АТ "УКРНАФТОХІМПРОЕКТ" головний інженер проекту несе встановлену законом відповідальність за техніко-економічний рівень і архітектурно-будівельні рішення споруджуваних об'єктів, за якість, своєчасну розробку і комплектність проектно-кошторисної документації, правильне визначення кошторисної вартості і черговості будівництва, за досягнення підприємствами проектних показників у встановлені терміни, а також за виконання всіх обов'язків, покладених на нього цим Положенням.
Завдання головного інженера проекту є управління проектуванням ввірених об'єктів, контроль за дотриманням норм і стандартів з проектування, будівництва та експлуатації об'єктів, інших індивідуальних вимог замовника до технічного рівня і якості, архітектурної виразності об'єктів, застосування при проектуванні передових науково-технічних досягнень і прогресивних технологій.
Робота на підприємстві відбувається за такими принципами: після створення макета графіка диспетчер передає його ГІПу (Головному Інженеру Проекта) у вигляді електронної таблиці Excel. ГІП розглядає документ і повертає його диспетчеру зі своїми зауваженнями і виправленнями. Диспетчер вносить зміни по зауважень ГІПа і розміщує цей документ у мережі за електронною адресою. Начальники відділів розглядають цей макет графіка, в колонці «Ресурси» заповнюють виконавців, які планується використовувати для виробництва робіт, при необхідності формують свої пропозиції і зауваження до переліку завдань, термінів їх виконання і взаємним зв'язкам. Після цього документ з правками начальника відповідного відділу пересилається диспетчеру з індексом найменування відділу в позначенні його файлу. Термін узгодження графіка на рівні начальників відділів - 1 день.
При неотриманні в зазначений термін зауважень від відділів, графік вважається ними узгодженим, і зауваження по ньому не приймаються. Зауваження та пропозиції начальників відділів за графіком зводяться і взаємно пов'язуються диспетчером, після чого розглядаються ГІПом, який приймає остаточне рішення. В окремих випадках остаточне рішення приймає директор з проектування.
На підставі погодженого макету графіка диспетчер складає остаточний графік виконання проекту і представляє його на затвердження ГІПу і директору з проектування. Затверджений графік поміщається в папку «Графіки проектів» у диспетчера. Копії графіка передаються під розпис начальникам відділів для оперативного контролю, а сканований файл графіка поміщається на сервері в папці.
За результатами дослідження Національного бізнес-рейтингу, АТ "УКРНАФТОХІМПРОЕКТ" визнано одним з найефективніших підприємств України в своїй галузі, а підтвердженням високого статусу, надійності й ефективності ведення бізнесу стала престижна нагорода "Лідер року 2018".
ВИСНОВКИ
Пройшовши практику на кафедрі хімічної переробки нафти і газу я детально розглянула історію створення та змін на кафедрі також деталізовано вивчила установку гідроочищення дизельного палива. У даній установці основними параметрами, що характеризують гідроочищення, являються температура, тиск, об’ємна швидкість подачі сировини, кратність, циркуляція водневмісного газу по відношенню до сировини і активність каталізатора, підбір оптимальних температур гідроочищення залежить від якості початкової сировини, від умов ведення процесу, втрати активності каталізатора з часом і лежить в межах 340-400С°. Важка сировина очищається при вищій температурі, ніж легка сировина. Найдоцільніше вести процес при мінімальній температурі, що не викликає утворення коксу. При вивченні чинників, що впливають на глибину гідроочищення, було визначено, що гідруванню в основному сприяє не підвищення загального тиску в системі, а то, що з підвищенням загального тиску в системі гідроочищення росте парціальний тиск водню.
Пройшовши тиждень практики на АТ "УКРНАФТОХІМПРОЕКТ" і ознайомившись з роботою дізналася, що підприємствоє генеральним проектувальником трьох найбільших нафтопереробних заводів України. Можна зробити висновок, що на підприємстві існує гарно налаштована система роботи. Також я закріпила теоретичні знання, які були отримані в процесі навчання, набула практичних навичок на основі вивчення роботи підприємства, знайомства з його загальною структурою, принципами виробництва, планування і виконання завдань.