Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Практична №5. Валютне регулювання ЗЕД
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний Університет біоресурсів і природокористування
Інститут:
О
Факультет:
Аграгного менеджменту
Кафедра:
Маркетингу та міжнародної торгівлі
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Практична робота (завдання)
Предмет:
Регулювання ЗЕД
Варіант:
9 6
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Практична робота №5
Тема. Валютне регулювання ЗЕД
Мета: дослідити еволюцію розвитку світової валютної системи та визначити особливості
Методичні рекомендації: на основі аналізу світової валютної системи спрогнозувати курс вітчизняної валюти до долара США
Список завдань:
Дайте відповіді на запитання
«Золотий стандарт»
Золотий стандарт – це грошова система, у якій головним видом грошей є золоті монети, а всі інші види грошей можуть розмінюватися на них за твердим курсом. Види золотого стандарту: золотомонетний, золотозливковий, золотодевізний, золотовалютний, золотодоларовий.
Основні причини вибору саме золота як стандартної грошової одиниці:
відносна висока вартість;
довговічність, незмінність при зберіганні;
подільність і об’єднуваність;
можливість ідентифікації за кольором, вагою, мірою ковкості, акустичними властивостями.
«Золотозливковий стандарт»
Перша світова війна істотно вплинула на грошово-кредитні системи країн. Після війни золотомонетний стандарт не було відновлено в країнах Європи, і ті з них, які мати достатні золоті запаси (зокрема Велика Британія і Франція) запровадили золотозливковий стандарт.
Золотозливковий стандарт – це вид золотого монометалізму, для якого характерні відсутність в обігу золотих монет, заборона на їх вільне карбування, обмін банкнот лише на стандартні золоті зливки. Золотозливковий стандарт використовувався переважно для міжнародних розрахунків.
«Золотодевізний стандарт»
Золотодевізний стандарт – це вид золотого монометалізму, для якого характерні відсутність в обігу золотих монет та їх вільного карбування, здійснення обміну банкнот на золото через обмін на іноземну валюту (девізу), яка, в свою чергу, обмінюється на золото. У такий спосіб зберігався непрямий зв’язок грошових одиниць тридцяти країн світу із золотом. Система золотодевізного стандарту була юридично оформлена рішенням Генуезької конференції (1922 p.).
«Золотодоларовий стандарт»
Золотодоларовий стандарт – система, при якій центральні банки США обмінювали долари на золото для іноземних урядів і центральних банків інших країн. Ні американські, ні іноземні особи, фірми і банки такого права не мали. Центральні органи країн, що мали цю валюту, здобули право офіційно обмінювати її на золоті злитки за твердою ціною американського казначейства. Це означало посилення державної власності на валюти і панування цієї форми власності на монетарне золото. Золотодоларовий стандарт офіційно припинив своє існування у 1971 із скасуванням США обміну доларів на золото.
Дайте розширені письмові відповіді на наступні завдання
3. Визначте функції валюти
Валюта – це грошова одиниця, що використовується для вимірювання величини вартості товару.
Валюта в міжнародних економічних відносинах виконує такі функції:
виступає в якості рахункової одиниці ціни товарів;
опосередковує обмін товарів на міжнародному ринку;
використовується в якості засобів накопичення;
використовується в якості міжнародного засобу платежу.
Виступає в якості рахункової одиниці ціни товарів. Світовий ринок висуває певні вимоги до товарів за ціною, якістю, відповідності екологічним стандартам. Ціни на світовому ринку виражаються, як правило, в ключових валютах. Однак ціни на деякі товари на національних ринках (автомобілі, квартири) нерідко вимірюються в так званих умовних одиницях (найчастіше в американських доларах), що свідчить про слабкість національної грошової одиниці, низьку довіру учасників ринку до національної грошової системі.
Опосередковує обмін товарів на міжнародному ринку. В даному випадку валюта виступає в якості міжнародного засобу обігу. Потреба у використанні міжнародного засобу обігу закріплюється за стійкими вільно конвертованими валютами.
Використовується в якості засобів накопичення. Так, ключові валюти входять до складу золотовалютних резервів країни. Більшу частину складають долари, але останнім часом їх частка скорочується за рахунок євро. Наявність золотовалютних резервів необхідно для усунення короткострокових коливань і підтримки стабільного курсу національної валюти (за рахунок проведення так званих валютних інтервенцій).
Використовується в якості міжнародного засобу платежу. Як засіб платежу валюта виступає основою фінансових, кредитних відносин, між країнами, між країною і міжнародними організаціями. Як засіб платежу між країнами використовуються, як правило, долари США. Погашення заборгованості країн міжнародному валютному фонду (МВФ) може здійснюватися в спеціальних правах запозичення (СДР). СДР є міжнародною розрахунковою одиницею.
8. Класифікація валютних операцій
Валютні операції – це операції, пов’язані з переміщенням валютних цінностей між суб’єктами валютного ринку. Ці операції класифікуються за:
терміном здійснення платежу з купівлі-продажу валюти: касові та строкові;
механізмом здійснення операцій: операції спот, форвардні, ф’ючерсні, опціонні;
формами здійснення: безготівкові та готівкові;
масштабами операцій: оптові та роздрібні.
До касових операцій відносять угоди типу «овернайт» (overnight), коли куплена валюта має бути надана в розпорядження покупця в день укладання угоди або наступного дня, та угоди спот (spot), якими передбачається поставляння валюти через два робочі дні від дати угоди.
Якщо період від дати укладання валютної угоди до дати проведення реального обміну валютами – дати валютування, становить понад два робочі дні, то операція називається строковою, або форвардною.
Ф’ючерсні валютні операції – це строкові стандартизовані угоди на біржах, що являють собою купівлю-продаж валюти і за яким продавець приймає зобов’язання продати, а покупець – приймає зобов’язання купити стандартну кількість визначеної валюти на визначену дату у майбутньому (більше трьох робочих днів) за курсом, заздалегідь установленому при укладанні угоди.
Валютний опціон – двостороння угода про передачу прав (для покупця) і зобов’язання (для продавця) купити чи продати визначену суму іноземної валюти за фіксованим курсом в узгоджену дату або термін. Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» дається визначення валютного опціона як документа, який засвідчує «...право придбати (продати) ...кошти на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією ціни на час укладення такого опціона або на час такого придбання за рішенням сторін контракту». Також визначено, що продавець опціона «...несе безумовне і безвідкличне зобов’язання щодо продажу ...коштів на умовах укладеного опціона...». Покупцеві ж надано право на відмову від виконання опціона у будь-який момент.
Безготівкова валютна операція – це обмін валюти однієї іноземної держави на валюту іншої держави з використанням розрахункового рахунку та за курсом міжбанківського валютного ринку. При безготівковій валютній операції банк обмінює кошти, що знаходяться на рахунку клієнта, за його заявкою.
Операція конвертації готівкової іноземної валюти – це операція обміну готівкової валюти однієї іноземної держави на готівкову валюту іншої держави з використанням крос-курсу банку, що діє на час проведення операції.
Оптові валютні операції здійснюються між банками, а роздрібні здійснюються між банками та їх клієнтами.
9. Рівні валютного регулювання
Валютне регулювання економіки здійснюється на трьох рівнях: міждержавному, регіональному, національному.
Міждержавний рівень – тобто функції регулювання міжнародних валютних відносин покладені світовим співтовариством на Міжнародний валютний фонд (МВФ), який керується у своїй діяльності статутом Фонду та спільно прийнятими країнами-учасницями постановами та угодами.
Регіональний рівень пов’язаний з існуванням регіональних об’єднань, в межах яких проводиться узгодження валютних політик держав або здійснюється спільна валютна політика.
Національний рівень – коли інституційна структура, принципи та норми встановлюються законодавчими актами кожної країни з урахуванням принципів та рекомендацій, встановлених Міжнародним валютним фондом та регіональними союзами. Механізм регулювання на національному рівні, його інституційні структури, принципи та нормативні параметри визначаються законодавчими актами кожної країни.
Статутом МВФ визначено, що метою цієї організації є забезпечення співробітництва у міжнародних валютних проблемах, сприяння стабілізації валют, створення, багатосторонньої системи платежів і розрахунків, досягнення рівноваги в платіжних балансах країн-учасниць.
У квітні 1977 р. директорат МВФ у межах своїх повноважень щодо спостереження за політикою у сфері валютних курсів визначив три основні принципи, якими мусять керуватися країни-учасниці Фонду:
по-перше, кожна країна-член Фонду повинна не допускати такої маніпуляції валютними курсами, яка б дала їй змогу отримати несправедливі конкурентні переваги над іншими країнами;
по-друге, обов’язком кожної країни є здійснення валютного регулювання, спрямованого на уникнення руйнівних наслідків, які викликані короткостроковими коливаннями обмінних курсів;
по-третє, при проведенні політики регулювання валютного курсу мають враховуватися інтереси інших членів Фонду, включаючи інтереси тих країн, у валютах яких здійснюється інтервенція.
Валютне регулювання на національному рівні здійснюється на основі принципів і методів, що визначаються МВФ і регіональними союзами, в які входять окремі країни. У своєму практичному втіленні воно охоплює широкі аспекти зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів валютного ринку.
Зміст валютного регулювання конституюється діючим законодавством і правовими нормами окремих держав. У такому законодавстві визначаються загальні принципи здійснення валютних операцій у внутрішньогосподарському обігу та міжгосподарських розрахунках, функції державних органів у валютному регулюванні й управлінні валютними ресурсами, права й обов'язки громадян і юридичних осіб у питаннях володіння, користування та розпорядження валютними цінностями, напрямки валютного контролю та відповідальності за порушення валютного законодавства тощо.
Механізм валютного регулювання на національному рівні являє собою систему контролю за припливом і відпливом іноземної валюти з країни в країну. З цією метою урядом приймаються постанови щодо валютного регулювання з різноманітними обмеженнями. Як правило, це постанови, які:
вимагають від окремих осіб чи фірм, що отримують іноземну валюту, передати або продати її урядові;
нормують запаси іноземної валюти.
Задача
Варіант 9
Курси деяких валют світу за 1 дол. США були:
27,8 українська гривня
0,94 швейцарський франк
147,85 ямайський долар
110,61 японська єна
Розрахуйте:
1) зворотне котирування
2) крос-курс кожної валюти до української гривні
Розв’язання:
1) зворотне котирування:
1 українська гривня = 1/27,8 = 0,0360
1 швейцарський франк = 1/0,94 = 1,0638
1 ямайський долар = 1/147,85 = 0,0068
1 японська єна = 1/110,61 = 0,0090
2) крос-курс кожної валюти до української гривні:
1 дол. США = 27,8 українська гривня
1 дол. США = 0,94 швейцарський франк
ЗВІДСИ:
1 укр. гривня = 0,94/27,8 = 0,0338 швейцарський франк
1 дол. США = 27,8 українська гривня
1 дол. США = 147,85 ямайський долар
ЗВІДСИ:
1 укр. гривня = 147,85/27,8 = 5,3183 ямайський долар
1 дол. США = 27,8 українська гривня
1 дол. США = 110,61 японська єна
ЗВІДСИ:
1 укр. гривня = 110,61/27,8 = 3,9788 японська єна
16.12.2021 16:12-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора