Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний Університет біоресурсів і природокористування
Інститут:
О
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
СП
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ
Кафедра овочівництва
і закритого ґрунту
КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни «Грибівництво»
спеціальність 203 Садівництво та виноградарство
„АГРОТЕХНОЛОГІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ТЕХНОЛОГІЇ КУЛЬТИВУВАННЯ ГЛИВИ ЗВИЧАЙНОЇ ЕКСТЕНСИВНИМ СПОСОБОМ”
ЗМІСТ
ВСТУП 3
1. МІКОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВИДУ 4
2. ХАРЧОВА ЦІННІСТЬ ТА ХІМІЧНИЙ СКЛАД ПЛОДОВИХ ТІЛ ВИДУ 7
3. ВИМОГИ ВИДУ ДО УМОВ ВИРОЩУВАННЯ 9
3.1. Особливості живлення виду 9
3.2. Температурні вимоги виду 9
3.3. Вимоги виду до вологості повітря і компосту 10
3.4. Вимоги виду до склада газового середовища 10
3.5. Вимоги виду до освітлення 10
4. ХАРАКТЕРИСТИКА ШТАМІВ ВИДУ 11
5. ПОСІВНИЙ МІЦЕЛІЙ КУЛЬТИВОВAНИХ ГРИБІВ 15
5.1. Підтримaння колекційної і мaточної культури грибa 15
5.2. Хaрaктеристикa субстрaтів для приготувaння посівного міцелію 15
5.3. Технологія приготувaння посівного міцелію 15
5.4. Контроль якості посівного міцелію тa його зберігaння 16
6. ХАРАКТЕРИСТИКА ДЕРЕВИНИ ДЛЯ ВИРОЩУВАННЯ ВИДУ 18
7. ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОЩУВАННЯ ВИДУ 19
7.1. Вибір місця закладання плантації 19
7.2. Строки і способи інокуляції 19
7.3. Розрахунок потреби у посівному міцелії 20
7.4. Догляд за культурою 20
7.5. Плодоношення і збір урожаю 21
8. ХВОРОБИ І ШКІДНИКИ ВИДУ ТА БОРОТЬБА З НИМИ 22
ВИСНОВКИ 25
СПИСОК ВИКОРИСТАННОЇ ЛІТЕРАТУРИ 26
ВСТУП
Народна українська назва цього гриба — «глива», хоча СУМ-11 фіксує, що гливою називається інший гриб — печіночник (Fistulina hepatica), а словник Грінченка тлумачить це слово як позначення гриба, що росте на дереві, без уточнення. М. Я. Зерова та З. Г. Лавітська іменують вид «плеврот черепичастий», хоча словники фіксують назву «плеврот звичайний». Місцеві назви — дублянка, гливичка звичайна, дуплянка їстівна, калічка.
Латинський видовий епітет ostreatus і англійська назва гриба oyster mushroom віддзеркалюють його схожість на устрицю. В японській мові гриб має назву «хіратаке» (ヒラタケ), що означає «плаский гриб».
Вирощування гливи - це виробництво без відходів. Екологічна технологія, яка забезпечує ефективну утилізацію субстратів, що забруднюють навколишнє середовище. Більше ніж 70% залишків, що звичайно не використовуються в інших галузях промисловості, можуть бути перероблені грибами в лікарські речовини та продукти харчування.
Вражаюча властивість грибів «глива» - це їх здатність перетворювати органічний субстрат, в плодові тіла грибів, багатих білком, амінокислотами, вітамінами і іншими біологічно активними речовинами. Продуктивність грибів складає 25% від сухої повітряної маси органічного субстрату, а врожайність досягає 350-420 кг/м2 /рік.
Встановлено, що найбільш істотною частиною плодових тіл грибів є вода. Залежно від зовнішніх умов її вміст складає 88-91% маси грибів.
Завдяки тому, що більшість глив, що надходять сьогодні в продажі, вирощено на екологічно чистому субстраті рослинного походження, їх плодові тіла не накопичують у собі важкі метали і токсичні речовини. Крім того, багато гурманів визнають, що за смаковими якостями гливи перевершують печериці, а при вмілому приготуванні нагадують за смаком білі гриби.
В даній курсовій роботі представлена технологічна схема культивування гливи екстенсивним способом.
МІКОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВИДУ
Глива звичайна або плеврот черепичастий, (Pleurotus ostreatus) — вид деревних їстівних грибів роду плеврот родини плевротових (Pleurotaceae).
Глива звичайна (устрична) (лат. Pleurotus ostreatus) – їстівний гриб, який також має назви устричний гриб або глива. Розміри м’ясистого капелюшка коливаються від 5 до 15 см, досягаючи у деяких грибів 25 см в діаметрі. По мірі старіння гриба злегка опуклий, округлий або овально-видовжений капелюшок стає більш плоским, приймаючи в деяких випадках воронкоподібну форму. Колір капелюшка гливи досить мінливий і буває світло-сірим, злегка буруватим або попелястим з легким фіолетовим відтінком. По мірі старіння він вицвітає і стає блідо-сірим або злегка жовтуватим. Загнуті всередину краї капелюшка поступово розпрямляються і стають хвилястими або розсічено-лопатевими. Якщо звичайні гливи ростуть в умовах підвищеної вологості, на гладкій глянцевій поверхні капелюшка може утворюватися міцеліальний наліт.
У природних умовах гриби ростуть на органічних рештках чагарників і листяних дерев (пеньки, хмиз або повалені стовбури, відходи лісозаготівель). Найбільш часто в якості субстрату може виступати деревина осики, липи, дуба або вільхи. Зростки грибів можна помітити на тополі та березі, каштані, а також на деяких хвойних деревах. Практично всі види глив утворюють великі групи, у які може входити до 30 і більше плодових тіл, а маса такої «грони» може досягати 3-х кілограмів. На стовбурах зростки розташовуються один під іншим або ростуть поруч без якої-небудь системи.
Ніжка гливи звичайної білувата, циліндрична, злегка вигнута і звужена до основи гриба, по відношенню до капелюшка розташовується ексцентрично, приймаючи часом бічне положення. Довжина ніжки ледь досягає 5 см, а діаметр варіюється від 8 мм до 3 см. Її гладка поверхня у самого заснування часто стає бархатисто-повстяною. Світлі пластинки гименофора, розташовані досить рідко, низько збігають по ніжці. По мірі старіння гриба їх колір змінюється на брудно-сірий або жовтуватий. Плодове тіло щільне і пружне, хоча з часом м’якоть стає твердою і досить волокнистою.
Смак молодих глив приємний, з незначною присутністю анісових ноток. У природних умовах цей вид глив поширений у країнах з помірним кліматом, де росте в листяних і мішаних лісах на трухлявих пнях або скупченнях відмерлих та повалених гілок. Зустрічається гриб також на ослаблених хворобами стовбурах берези, дуба, осики, горобини або верби. Найчастіше ці гриби утворюють масові скупчення, з яких формуються багатоярусні пучки – в них можуть входити більше тридцяти плодових тіл. Масовий збір гливи устричної починається в серпні-вересні і триває до середини листопада-початку грудня. У деяких випадках, обумовлених сприятливою погодою, перші плодові тіла можуть з’явитися вже в кінці травня або початку червня.
Капелюшок діаметром 5-15 (30) см, м'ясиста, суцільна, округла, з тонким краєм; форма раковиноподібна або майже кругла. У молодих грибів капелюшок опуклий і з загорнутим краєм, пізніше — плоский або широковоронковидний з хвилястим або лопатевим краєм. Поверхня капелюшка гладка, глянцева, часто хвиляста. При зростанні у вологих умовах капелюшок гриба часто покритий міцеліальним нальотом. Колір капелюшка мінливий, змінюючись від темно-сірого або буруватого у молодих грибів до попелясто-сірого з фіолетовим відтінком у зрілих грибів, а з плином часу вицвітаючи до білуватого, сіруватого або жовтуватого.
Ніжка коротка (іноді практично непомітна), щільна, суцільна, ексцентрична або бічна, циліндрична, звужена до основи, часто вигнута, 2-5 см завдовжки і 0,8—3 см завтовшки. Поверхня ніжки біла, гладка; біля основи бурувата і злегка повстяна. У старих грибів ніжка стає дуже жорсткою.
Пластинки середньої частоти і рідкісні, 3-15 мм шириною, тонкі, спадні по ніжці, близько ніжки з анастомозами (перемичками); у молодих грибів білуваті, з віком жовтіють або сіріють. Споровий порошок білий або рожевий. Спори 8-13 або 3-4 мкм, гладкі, циліндричні, подовжено-яйцеподібні, безбарвні.
М'якоть біла, щільна, у молодих грибів м'яка і соковита, пізніше жорстка і волокниста (особливо в ніжці), без вираженого запаху. Смак описується як приємний, з присмаком анісу, завдяки присутності бензальдегіду.
ХАРЧОВА ЦІННІСТЬ ТА ХІМІЧНИЙ СКЛАД ПЛОДОВИХ ТІЛ ВИДУ
Глива містить всі необхідні людському організму речовини: білки, жири, вуглеводи, вітаміни та мінеральні солі. Вона має низьку калорійність, але навіть у невеликій кількості здатна вгамувати голод. За вмістом білка та амінокислот цей гриб близький до овочевих культур, а за кількістю жирів та вуглеводів їх перевершує.
У м’якоті глив міститься повний набір корисних речовин, які необхідні для нормальної життєдіяльності організму людини.
За складом вітамінів глива схожа з м'ясом - м'якоть цих грибів містить вітаміни групи B, а також С, Е, і D2. За рівнем вмісту вітаміну PP глива вважається найціннішим грибом. Крім того, при вживанні цих грибів в їжу організм отримує ферменти, що сприяють розщепленню жирів і глікогену. На 7-8% м'якоть глив складається з мінеральних речовин, серед яких необхідні людині залізо, калій, йод, кальцій і т.д. Вважається, що в результаті вживання гливи знижується рівень холестерину в крові, а сік цього гриба пригнічує розвиток кишкової палички.
Жири, що містяться в тілі гриба в невеликих кількостях, відносяться до групи поліненасичених жирних кислот, які значно знижують рівень вмісту в крові холестерину.
Вуглеводи, що входять до складу м’якоті глив, майже на 20% складаються із сахарози, фруктози і глюкози, що легко засвоюються організмом та не призводять до відкладення жирів. Полісахариди глив є потужним імуномодулюючим засобом, що володіє протипухлинною дією. Це завдання, як стверджують вчені, лежить на полісахаридах глюканах, інші ж полісахариди - хітин і маніт - чудово вбирають у себе всілякі токсичні речовини і виводять їх з людського організму, що особливо важливо при хіміотерапії та променевому опроміненні під час лікування пацієнтів з онкологічними захворюваннями.
Спиртові витяжки і екстракти, приготовані з м’якоті цих грибів, дозволяють проводити дієву профілактику:
тромбофлебітів,
гіпертонічної хвороби,
атеросклерозу,
ожиріння.
Глива має бактерицидні властивості, сприяє виведенню радіоактивних елементів з людського організму. Сухий грибний порошок все частіше використовується в медицині як один із засобів для зниження холестерину, тригліцеридів та продуктів перикисного окиснення в крові, печінці, нирках. Глива здатна також знижувати шкідливі наслідки променевої фізіотерапії і підвищує у ряді випадків стійкість організму в радіації.
Завдяки низькій калорійності, наявності великої кількості харчових волокон та клітковини, гриби активно застосовуються в дієтології для боротьби із зайвою вагою.
ВИМОГИ ВИДУ ДО УМОВ ВИРОЩУВАННЯ
Особливості живлення виду
Глива звичайна може рости на стовбурах багатьох листяних дерев, однак найкращими для неї є різні види тополі, верби, грабу, буку й дубу. На листяних породах з м'якою деревиною (тополя, верба, граб) міцелій гливи розростається швидше, але врожайність її нижча, ніж на деревах з більш твердою деревиною (бук, дуб), на яких грибниця розвивається повільніше.
За характером харчування гливи є грибами-ксилотрофами групи сапрофітів, що харчуються органічними речовинами зі зруйнованої деревини, тому вони вважають за краще селитися на старих пнях, хмизі, мертвих деревах.
Температурні вимоги виду
Активно плодоносить при температурі повітря 18-22° С, а деякі штами і при більш високій температурі. Під час росту та розвитку гливи виділяють дві фази: вегетативну та генеративну.
Вегетативна фаза характеризується розростанням міцелію в субстраті. Оптимальна температура субстрату в цей період 26-28° С. Нижча або вища температура субстрату призводить до затухання ростових процесів міцелію гриба. При температурі субстрату вище за 35°С міцелій гине. У цій фазі проходить активне ділення та ріст клітин міцелію. Цей процес супроводжується виділенням вуглекислого газу і тепла.
Генеративна фаза розпочинається з утворення примордій , які протягом 4-6 діб виростають до зрілих плодових тіл. Для переходу з вегетативної у генеративну фазу потрібне пониження температури повітря до 12-17° С, а для зимових штамів ще й температурний холодний шок.
Оптимальна температура росту міцелію 24 – 26°С. Міцелій повністю опановує субстрат за 12 – 15 днів після висіву. Плодоношення відбувається за температури 5 – 15°С.
Вимоги виду до вологості повітря і субстрату
Міцелій гливи стійкий до підвищеної концентрації вуглекислого газу в повітрі до 3%. Вентиляція в цей період не проводиться. Необхідність у вентиляції повітря виникає лише тоді, коли необхідно понизити температуру субстрату. Вологість повітря утримують на рівні 80-90%.
Вимоги виду до склада газового середовища
Для отримання великих урожаїв якісних плодових тіл гливи система вентиляції свіжим повітрям повинна забезпечювати у вирощувальному залі середній рівень вуглекислого газу близько 700 ррт.
Вимоги виду до освітлення
У зв'язку з тим, що гливи не містять хлорофілу, світло в їхньому житті не має значення. Гливи прекрасно розвиваються і плодоносять в повній темряві. Пряме сонячне світло підсилює добові коливання температури, знижує відносну вологість повітря, що призводить до зниження врожайності і товарності грибів. У незатемнених приміщеннях шкірочка капелюшків грибів швидко грубіє, розтріскується, стає лускатою.
4. ХАРАКТЕРИСТИКА ШТАМІВ ВИДУ
Глива звичайна має великий вибір штамів для вирощування. Нижче представлені відомі існуючі штами гливи звичайної:
НК – 35 (Duna HK–35) – високоврожайний штам, один із найпоширеніших штамів гливи в Україні. Рис 1.2. та рис.1.3.
/ / Р Рис.1.2. НК-35 Рис.1.3. НК-35
Шапинка плодового тіла товста, сірого забарвлення, округлої форми діаметром від 6 до 12 см. Ніжка біла, довжиною 2-4 см. Гриби ростуть групою, рідше поодиноко. Для культивування штаму використовують: солому злакових культур, лушпиння соняшника, відходи від переробки кукурудзи. Норма висіву зернового міцелію – 2 – 4% від маси зволоженого субстрату. Оптимальна температура росту міцелію 24 – 26°С. Міцелій повністю опановує субстрат за 12 – 15 днів після висіву. Плодоношення відбувається за температури 5 – 15° С та вологості повітря 80 – 90%. Якість грибів залежить від інтенсивності освітлення.
Р – 77 - утворює невеликі сірі або ж сіро-коричневі плодові тіла, які ростуть на малій ніжці (Рис.1.4.). Гриби щільної консистенції добре зберігаються при заморожуванні. Високоврожайний штам. Колір шапинки залежить від температури вирощування. Оптимальна температура росту міцелію в субстраті 22 – 25°С, інкубація міцелію в субстраті триває 14 – 17 днів. Температурний шок проводять за допомогою інтенсивного провітрювання приміщення з утриманням температури повітря після її зниження 12 – 14°С та вологості 90%.
/ /
Рис.1.4. Штам Р-77 Рис.1.5. Штам 107
Штам 107 – високоврожайний штам, плодові тіла ростуть групами, колір шапинки темно-сірий. Плодові тіла мають дуже привабливий вигляд: коротка ніжка і практично однакові шапинки у діаметрі (Рис.1.5.). Плодові тіла добре зберігаються, не змінюють форми шапинки при транспортуванні. Виділяють приємний грибний запах. В якості субстрату використовують суміш соломи (подрібненої до довжини 2-4 см) та соняшникового лушпиння у співвідношенні 3 : 1. Добре росте на субстраті, що приготовлений ксеротермічним способом. Норма висіву міцелію – 3% від маси приготовленого субстрату. Оптимальна температура розвитку міцелію в субстраті – 24 – 26°С. Субстрат повністю обростає міцелієм на 12 – 16 день. Плодоношення відбувається при температурі 11 – 24°С, вологість повітря 90 – 53 95%.
Штам 420 – високоврожайний штам (Рис.1.6.). Плодові тіла світло-сірого або кремового забарвлення, з’являються на субстраті групами. Добре розвивається і плодоносить на подрібненій соломі. Можна застосовувати суміш декількох матеріалів для приготування субстрату. Перед використанням субстрат зволожують до 70 – 75% з послідуючою пастеризацією чи ферментацією. Під час інкубації міцелію температура субстрату не повинна перевищувати 30°С. Міцелій обростає субстрат за 11 – 14 днів. Плодоношення відбувається при температурі повітря 8 – 18° С та вологості у 80 – 90%. Гриби вимогливі до складу повітря, погано утворюються і ростуть при температурі повітря вище 22° С.
/ /
Рис.1.6. Штам 420 Рис.1.7. Р-20
ІБК-431 - придатний для використання як в інтенсивному, так і в екстенсивному виробництві. Характеризується швидкостиглістю та здатністю утворювати великі зростки з великою кількістю грибів. Колір шапинок від світло- до темно-коричневого. За вищої освітленості формуються гриби з темнішою шапинкою. Характерною особливістю є темно-коричнева смуга, яка проходить практично по краю шапинки, та яскраво виражена розсіченість її країв, яка вказує на перепад вологості та температури. Чим вища температура та вологість, тим глибші розсічення. Цьому штаму притаманні стійкість до хвороб та інтенсивне освоєння субстрату. Штам високотемпературний і плодоносить навіть за 30° С, утворюючи зростки практично за добу. Оптимальною є температура 14-16° С.
P-20. Високоврожайний штам селекції фірми “Italspawn” (Італія). Плодові тіла бежевого кольору, середнього розміру, на маленькій ніжці (Рис.1.7.). Ростуть зростками. Як субстрат можуть бути використані пшенична солома, соняшникове лушпиння, відходи переробки кукурудзи. Субстрат має бути подрібнений до 2-4 см і зволожений до 70-75%.
P-24. Високоврожайний штам селекції фірми “Italspawn” (Італія). Колір грибів залежить від температури та вологості повітря. При 14-16° С він сірий, за вищих температур – світлішає, за нижчих – темнішає (Рис.1.8.). Найкращий субстрат – солома злаків, або суміш соломи (60%) з подрібненими стеблами кукурудзи (40%). Штам характеризується здатністю зав’язувати зростки різних розмірів, залежно від складу субстрату та способу вирощування. Рекомендована температура для росту міцелію 25°С.
/ /
Рис.1.8. Штам Р-24 Рис.1.9. М-5
P-160 .Штам є відносно новим на ринку України. Характеризується м’ясистою, округлої форми шапинкою темного кольору та сприятливим співвідношенням шапинки та ніжки. Характерною особливістю є утворення примордіїв практично чорного кольору, які в процесі росту та розвитку плодового тіла можуть змінити забарвлення на темно-коричневе. Висока врожайність, здатність утворювати гарні, практично правильної форми плодові тіла, виділення відносно невеликої кількості спор, невибагливість до інтенсивності освітлення, здатність давати якісний врожай у підвальних приміщеннях переводять цей штам у розряд перспективних для вирощування у виробничих умовах України.
М-5 (АМ). Гриби характеризуються соковитим смаком. Їх м'якоть м'ясиста, відрізняється ніжністю. Глива штаму М5 підходить як для вживання в свіжоприготовленному вигляді, так і для переробки - соління, маринування, сушіння. Колір капелюшків грибів може змінюватися (від кремово-коричневого до шоколадного відтінку), вони мають округло-овальну форму. Всі екземпляри дуже щільно прилягають один до одного. Грибів багато, при цьому вони не дуже великі за розміром (діаметр капелюшків від 3 до 5 см), але досить щільні.
Плодоношення штаму М5 йде при температурах від +8 до +28° С і вище. Оптимальний рівень вологості при цьому - близько 85-95%. Потреба грибів в кисні не надто висока, тому, на відміну від інших штамів гливи, на стадії плодоутворення їм досить помірної вентиляції приміщення (Рис.1.9.).
5. ПОСІВНИЙ МІЦЕЛІЙ КУЛЬТИВОВAНИХ ГРИБІВ
Підтримaння колекційної і мaточної культури грибa
Зерновий міцелій гливи, як правило, виготовляють в спеціалізованих лабораторіях, в стерильних умовах і при необхідному температурному режимі. Це дає гарантію якості, швидкого зростання і формування грибниць. Природно, що найбільш продуктивним буде вирощування міцелію гливи в спеціальних парниках, де дотримані всі кліматичні умови, при наявності якісного, професійного обладнання та спеціально навченого персоналу. Але часто трапляється так, що люди, які хочуть самостійно і в невеликих кількостях вирощувати гриби, не мають можливості придбати в своєму регіоні міцелію бажаного виду грибів.
Хaрaктеристикa субстрaтів для приготувaння посівного міцелію
Для культивування гливи найкраще використовувати свіжо зрубану деревину, яка містить достатню кількість вологи для розвитку міцелію гриба. У разі використання давно зрубаної деревини її спочатку вимочують у воді впродовж тижня, а потім у день інокуляції (або напередодні) розрізають на бруски (обрубки). Оптимальний діаметр деревини становить 30–40 см завдовжки 30–35 см. Використовувати стовбури діаметром менш як 15 см не рекомендується, оскільки врожайність грибів на них буде низькою.
Технологія приготувaння посівного міцелію
Для приготування посівного матеріалу збирають стиглі капелюшки грибів, бажано відібрати найкращі і великі, без пошкоджень. Замочують їх у чистій кип'яченій воді на добу. Після зливають воду, а капелюшки розімніть в кашку.
Якщо гриби вирощують на пеньках або живцях, то кашка закладається в заздалегідь зроблені прорізи (поглиблення в дереві). У субстрат міцелій тіла грибів поміщається між шарами. Для проростання грибів важливо, щоб весь інкубаційний період зберігалася температура в районі + 23-25 ºC і висока вологість там, де розташовані мішки з субстратом або живці.
Інші варіанти вирощування міцелію грибів в домашніх умовах доступні, тільки якщо у вас в будинку є міні-лабораторія з автоклавом та іншою спеціальною технікою.
Також, сьогодні дуже популярні палички з міцелієм. Їх продають спеціально для розсади на підприємствах, що займаються розведенням грибів, і в спеціальних магазинах.
Це звичайні невеликі палички листяної деревини, заражені міцелієм. Вони зберігаються до 6 місяців при кімнатній температурі і вологості більше 50%. Досить помістити таку паличку в живильне середовище, і незабаром підуть сходи грибів.
Контроль якості посівного міцелію тa його зберігaння
Зазвичай питання постає про зберігання міцелію, що представляє собою спеціально оброблену структуру зернового або компостного походження, на якій згодом і ростуть гливи. Саме недостатні знання про зберігання міцелію і призводять початківців-грибоводів до невдач.
При кімнатній температурі зазначені терміни зберігання зменшуються в десять, а то і в п'ятнадцять разів. Справа вся в тому, що, навіть перебуваючи в стадії зберігання, міцелій продовжує свій розвиток і зростання. Відбувається це повільно, але вже через деякий час він змінює свій колір і запах, збільшується його вологість, що негативно позначається на якості грибниці. При цьому зростання міцелію і обплутування гифами зернової основи викликає передчасне старіння зернової або компостної основи для вирощування грибів, що також не сприяє отриманню високих урожаїв в майбутньому.
Зберігати міцелій гливи необхідно при негативних температурах. Тому в домашніх умовах для цього найкраще підійде морозильна камера, температура в якій становить мінус 20ºC. Як показує практика досвідчених грибоводів, таке зберігання дозволяє отримати до необхідного терміну матеріал хорошої якості без яких-небудь значних змін. Після нетривалого часу спокою, коли міцелій знаходиться при кімнатній температурі, структура продовжує вегетувати. Тільки багаторазова зміна температурного режиму, наслідком якої є відтавання і повторна заморозка матеріалу, здатне призвести до погіршення його якостей, що, звичайно, не сприяє високій врожайності гливи. Тому дуже важливо для грибівника забезпечити стабільну температуру зберігання міцелію, незалежно від факторів і умов зовнішнього середовища. Особливо, якщо виробництво грибів поставлено на потік і є головним джерелом доходу.
6. ХАРАКТЕРИСТИКА ДЕРЕВИНИ ДЛЯ ВИРОЩУВАННЯ ВИДУ
Глива звичайна може рости на стовбурах багатьох листяних дерев, однак найкращими для її розвитку є тополя, верба, граб, бук й дуб. На листяних породах з м’якою деревиною (тополя, верба) міцелій гливи розростається швидше, але врожайність її нижча, ніж на деревах з більш твердою деревиною (граб, бук, дуб), на яких грибниця розвивається повільніше.
Екстенсивним способом гливу звичайну можна культивувати і на пеньках. Для інокуляції використовують пеньки листяних порід тільки в рік рубки, бажано зимово-весняної. Найкращий діаметр їх 40-70 см. Посівний міцелій наносять у травні-червні на заболонну частину поверхні пенька, попередньо зрізавши з нього диск товщиною 3-5 см. Після посіву диск прибивають двома цвяхами. Норма витрати міцелію - 70-100 г на один пеньок.
Для культивування гливи найкраще використовувати свіжо зрубану деревину, яка містить достатню кількість вологи для розвитку міцелію гриба. У разі використання давно зрубаної деревини її спочатку вимочують у воді впродовж тижня, а потім у день інокуляції (або напередодні) розрізають на бруски (обрубки). Оптимальний діаметр деревини становить 30–40 см завдовжки 30–35 см. Використовувати стовбури діаметром менш як 15 см не рекомендується, оскільки врожайність грибів на них буде низькою.
ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОЩУВАННЯ ВИДУ
Вибір місця закладання плантації
В натуральних умовах глива утворює плодові тіла під кінець вересня на початку жовтня, тому поліна в серпні переносять з приміщення в місця з високою вологістю повітря та відсутностю безпосереднього попадання сонячних променів. Рельєф поля, по можливості, повинен бути рівним. На нерівній місцевості температурний і світловий режими впливають на формування і плодоношення гриба (поєднання північного схилу і перезволоженого ґрунту створює нижчу температуру ґрунту, а південні схили з піщаним ґрунтом - підвищену температуру).
Плантацію розбивають на полоси шириною 5-10 м, розміщуючи між ними 64 дороги шириною 4-6 м, що полегшує закладку та подальший догляд. Поліна, на яких гриби будуть рости вкопують в землю приблизно на 1/3 їх висоти; навколо колоди повинен бути вільний простір радіусом не менше 30 см. Поліна розміщують рядковим способом на відстані 20-25 см один від одного. Місця, де встановлюються поліна не повинні бути надто вологими, а ґрунтова вода неповинна підходити досить близько до них.
Строки і способи інокуляції
Існує два способи інокуляції гриба.
Перший спосіб: дерев'яні бруски поміщають в підвал або траншею та інокулюють міцелій у верхній кінець кожного обрубка. Складати бруски треба один на другий, а висота конструкції не повинна перевищувати 2,5 м. Міцелій наноситься до заболонних частин деревини, шар повинен складати 1 см. Щоб зберегти вологу у блоках, їх слід накрити соломою, товщина шару близько 40 см Якщо ви використовуєте траншею, то поверх соломи необхідно насипати шар ґрунту, завтовшки в 15-20 см. Ґрунт і солому поливають кілька разів на тиждень і підтримують вологість не менше 80%. Через декілька місяців міцелій вже добре розвинеться по усьому обрубку.
Другий спосіб: посівний міцелій вноситься під основу кожного бруска в кількості до 100 г. Бруски прикопують в землю на 10-12 см. Розташовують обрубки порядково з відстанню 30-50 см. Інокуляція проводиться у кінці весни – початку літа. Переваги такого способу очевидні. Вам не треба готувати приміщення або рити траншею, переносити бруски, а плодоносіння буде більш раннім. Плеврот черепичастий в природному середовищі плодоносить в середині осені. Тому бруски з міцелієм, посадка якого робилася першим способом, треба перенести у кінці літа на поляну в ліс, щоб плеврот отримав достатньо сонячного світла і природної вологи. Обрубки прикопують в ґрунт на 10-12 см. Екстенсивний метод передбачає вирощування гливи і на пнях. Використовувати їх можна тільки свіжими, бажано, щоб дерево було зрубане взимку або весною. Оптимальний діаметр пня — від 40 до 70 см. З пня заздалегідь необхідно зрізати верх на 5 см, а потім, після інокуляції, накрити пень цим диском і прибити. Витрата міцелію на один пень не повинна перевищувати 100 г. Висівають міцелій в травні або червні.
Розрахунок потреби у посівному міцелії
Якщо брати стандартну колоду з розміром 40см в довжину і 15-20см в діаметрі , то приблизно треба внести 100г міцелію.
Дано 50 шт. колод.
Тобто: 100г * 50шт = 5 000г міцелію.
Догляд за культурою
З метою формування умов вирощування, необхідно для утворення плодових тіл підтримувати вологість ґрунту на рівні 60-70%. Окрім обов’язкового поливу після садіння полін в ґрунт необхідно періодично поливати плантацію ( в суху погоду поливають 2 рази в тиждень). Однак, надмірне зволоження може привести до загибелі міцелію гриба, який з деревини проникає в ґрунт, отримуючи з нього поживні речовини та вологу.
Трава або інші рослини, які ростуть навколо поліна не викликають шкідливого впливу, а навпаки, впливають на утримування високої вологості повітря біля полін, що запевняє правильне формування шапинки плодового тіла.
Плодоношення і збір урожаю
Плодоношення гливи звичайної на полінах може тривати до 3-4 років. Найбільшу величину врожаю гливи отримують у перший рік вирощування. Величина плодових тіл залежить від діаметру поліна. Чим менший діаметр поліна, тим меншими будуть плодові тіла. З одного поліна необхідно збирати всі плодові тіла, тому що порушені тіла не ростуть і засихають. В послідуючі роки догляд за полінами не вимагає великих зусиль, окрім проведення додаткового поливу перед початком плодоношення другої хвилі.
Плодоношення другої хвилі в першу чергу залежить від якості міцелію, вологості поліна, атмосферних умов. В цілому, протягом 3 - 4 років вирощування гливи звичайної урожайність з одного поліна становить 1-3 кг або із 100 кг деревини -15-20 кг.
8. ХВОРОБИ І ШКІДНИКИ ВИДУ ТА БОРОТЬБА З НИМИ
Ворогами грибів , в основному , будуть комахи-шкідники та різні хвороби , які набуваються при неправильній технології вирощування чи зберігані .
Існують різні комахи, які шкодять цьому унікальному продукту. Серед паразитів зустрічаються: мокриці і кліщі, галиці і мухи-горбатки, а також грибні комарики. Личинки таких комариків здатні пошкоджувати міцелій, а також плодове тіло гливи. Зараження плода паразитами відбувається через недотримання санітарно-гігієнічних заходів або якщо поруч розташований джерело інфекції. У деяких ситуаціях причиною пошкодження плоду є неправильна система культивування.
Личинки кліщів. Ці паразити харчуються гифами (системами розгалужених і дуже тонких ниток), дорослі особини здатні пошкоджувати міцелій. Причиною поширення кліщового паразита є неякісна сировина, або неправильне зберігання або наступна обробка субстрату.
Мокриці. Ще один паразит, який пошкоджує ушкоджують міцелій гливи. Зараження відбувається при підвищеній вологості приміщення. Зараження паразитом може передаватися через взуття персоналу.
Мошка. Даний шкідник є бідою абсолютно всіх грибних ферм. Вивести мошкору без шкоди практично неможливо. Більшість опитаних грибоводов рекомендує знищувати заражені мошкою блоки. Далі буде потрібно продезінфікувати приміщення хімічними препаратами. Надалі необхідно підтримувати грибне приміщення в чистоті. Також рекомендується зробити сіточку на всіх вентиляційних отворах. Раз на півроку або рік обприскувати приміщення 2-4% розчином хлорного вапна, при цьому необхідно закрити приміщення на пару діб. Обробляти заражену мошкою плантацію інсектицидами небезпечно. Частина хімічних препаратів в будь-якому випадку залишається в грибах. Крім того, вони істотно гальмують ріст міцелію і згубно впливають на врожайність.
Окрім комах існують також різні хвороби гливи, які можуть призвести до зниження ефективності вирощування.
Найбільш поширеною хворобою плода є зелена цвіль. Через неї міцелій повільно зростає або відмирає. У чому ж причина поширення захворювання? Однією з головних причин є перевищення температури субстрату. Ще однією важливою причиною захворювання вважається збільшення відсотка азотних добавок. Зелена цвіль може призвести до сповільненого росту міцелію.
Затримка початку плодоношення є наслідком зеленої цвілі. Вона може викликати алергію персоналу. Своєю появою цвіль зобов'язана грибам роду Триходерма. Отруйний зелений колір колонії виникає за рахунок самих спор цвілі
Ферменти тріходерми руйнують міцелій гливи. Під час ранньої стадії біла форма агресора практично не відрізняється від примордії плода. З цим захворюванням боротися можна по-різному. В гриби слід додати фундазол (не більше 0,2 кг на 1 тонну). Якщо вони запліснявіли, то настав перший симптом хвороби.
Патогенний гриб дактіліум є причиною появи паутіністий цвілі, яка здатна змінити саму форму плоду.
Всі недосконалі гриби є конкурентами гливи. Вони аналогічно шукають джерела живлення. Причина поширення цієї хвороби - недотримання санітарно-гігієнічних норм.
Волохата цвіль - ще один конкурент гливи, який шукає джерела живлення. Хвороба розвивається через порушення температурних норм в стадії інкубації.
Помаранчева цвіль заважає розвиватися мицелию продукту. У деяких випадках причина поширення - застосування зараженого матеріалу при посадці.
Коричнева цвіль аналогічно конкурує з грибами за джерела харчування. Через цю неї можливі затримки початок плодоношення. Є ймовірність, що у деяких працівників почнеться алергічна реакція. Дане захворювання виникає при перевищенні відсотку вмісту азоту.
З метою профілактики слід обов'язково проводити пастеризацію. Важливо рівномірно зволожувати субстрат
Дуже часто на грибах виявляють збудників хвороби, які дуже характерні для печериць. Потворних гриби утворюються завдяки порушеному клімату в камері. Найчастіше хвороби гливи утворюються під впливом патогенних організмів.
Поширення хвороб можна запобігти. Обов'язково щільно прикривайють двері камер, а вентиляційні отвори закривайте невеликої сіткою. Слідкують за тим, щоб в приміщення не залітали вуличні мухи. Субстрат потрібно дуже уважно перевіряти і переконатися, що в ньому немає шкідників.
ВИСНОВКИ
Отже, в даній курсовій зазначені всі етапи, технології, способи культивування гливи звичайної екстенсивним способом вирощування. Цей спосіб не такий поширений як інтенсивний, але їм може оволодіти кожен «любитель» та вирощувати гриб без високих затрат.
Основним джерелом для субстратів є деревина та трав’янисті рослини. Основою субстрату повинні виступати листки та стебла рослин. У якості живильної білкової або білково-жирової добавки, без якої гриб не буде зростати, повинні бути переважно лушпиння насіння, насіння, висівки. Перед тим, як використовувати субстрат, він обов’язково повинен перевірятися на присутність шкідливих речовин (тяжких металів, радіонуклідів) та на присутність азоту, який повинен бути оптимальним.
Для розвитку міцелію гливи як аеробного організму обов’язково наявність в субстратному повітрі певної кількості кисню. Наявність достатньої кількості рідини в субстраті необхідно для забезпечення водою міцелію і плодових тіл грибів, що складаються на 90% з води.
Також важлива й щільність субстрату, бо при переущільненні глива не зможе повноцінно розвиватися. З метою підвищення поживності застосовуються живильні добавки, які містять легкодоступні сполуки вуглецю та азоту (сіно люцерни, стебла бобових тощо).
На мою думку, в Україні саме грибівництво не популярне , а про екстенсивний я вже мовчу. Спосіб , який більш підходить «для душі», чим для реалізації гливи на прилавках та й економічно не вигідне. Тому вирощування гливи у промислових масштабах може стати тим поштовхом, який відкриє споживачу цей гриб з іншої, не менш цікавої сторони.
СПИСОК ВИКОРИСТАННОЇ ЛІТЕРАТУРИ
http://jak-zrobyty.pp.ua/8811-sposobi-viroschuvannya-gnribov-gliva-openkv.html
2. http://shampinionov.net/biologichni-ta-morfologichni-osoblivosti-glivi-zvichajno%D1%97-ta-sposobi-%D1%97%D1%97-viroshhuvannya/
https://agrarii-razom.com.ua/plants/gliva-zvichayna
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D1%80%D0%B8%D0%B1%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%82%D0%B2%D0%BE
https://agrarii-razom.com.ua/plants/gliva-zvichayna
http://mikos.info/riznovydy-hlyvy/
http://www.udec.ru/gribi/veshenki-vyr.php
http://agroua.net/plant/catalog/cg-50/c-131/info/cag-234/
https://www.ogorodnik.com/articles/z-vlasnogo-dosvidu-nayprostishiy-sposib-viroshchuvannya-glivi
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора