Міністерство освіти і науки України Київський політехнічний інститут ім. Ігоря Сікорського Теплоенергетичний факультет Кафедра АПЕПС Комп’ютерна схемотехніка та архітектура комп’ютерів ЗВІТ ДО Модульної контрольної роботи Варіант № 20 Дата: «20» Грудня 2021  Варіант № 20 1. Способи зображення булевих функцій. 2. Класифікація запам’ятовуючих пристроїв. 3. Побудувати функціональну схему лічильника-дільника на 23. 1. Способи зображення булевих функцій. 1) Задання булевої функції таблицею істинності. Так називається таблиця, що складається із двох частин: у лівій частині перераховуються всі набори значень аргументів (булеві вектори простору B) у звичайному порядку, тобто за зростанням значень чисел, що подаються цими векторами, а у правій частині – значення булевої функції на відповідних наборах. / Приклад. Таблиця для f1(x1, x2), f2(x1, x2) и f3(x1, x2). / 2) Задання булевої функції характерними множинами. Так називаються дві множини: M1f, що складається з всіх наборів, на яких функція приймає значення 1, тобто M1f = {α / Bn:f(α) = 1}; M0f, що складається з всіх наборів, на яких функція приймає значення 0, тобто M0f = {α / Bn:f(α) = 0}. Приклад. M1f = {011,101,110,111}, M0f = {000,001,010,100}. • 3) Задання булевої функції вектором її значень. φf=f(0,0, …, 0)f(0,0, …, 1) … f(1,1, …, 1). Приклад. φf=00010111. • 4) Задання булевої функції матрицею Грея. Булевий простір задається матрицею Грея, і набори (комірки матриці), на яких булева функція f(x1, …, xn) приймає значення 1, відзначаються і називаються точками. 5) 5) Інтервальний метод задання булевої функції. Булеву функцію f(x1, …, xn) можна встановити безліччю інтервалів If = {I1, I2, …, Ik}, об'єднання яких утворює множину M1f, тобто I1/ I2/… / Ik = M1f. Багато інтервалів If називається достатнім для функції f(x1, …, xn). 6) Задання булевої функції формулами 2. Класифікація запам’ятовуючих пристроїв. ЗП, що будуються на базі тригерів, належать до статичних ЗП. Записана інформація, тобто стан тригера не руйнується з часом експлуатації, а змінюється лише при наданні зовнішніх керуючих сигналів. ЗП, що використовують у ролі запам’ятовувачів конденсатори, належать до динамічних ЗП. Через неминучі струми витікання конденсатора останній після запису розряджається, а при зчитуванні зарядженого стану частина заряду розтікається по шині зчитування. Тому динамічну пам’ять час від часу треба поновлювати. ЗП будують, як правило, за матричним принципом. На відміну від ПЛМ, на перетинах шин включають запам’ятовувальні комірки або статичні, або динамічні, тому й ЗП носять назву або статичних, або динамічних. За функціональною ознакою інтегральні ЗП поділяють на два класи: оперативні та постійні. Оперативні запам’ятовувальні пристрої (ОЗП) призначені для тимчасового зберігання двійкової інформації. ОЗП виконують операції запису й зчитування за наявності напруги живлення. Щодо зберігання інформації, то в одних ОЗП воно здійснюється під дією напруги, а в інших – енергонезалежно. Постійні запам’ятовувальні пристрої (ПЗП) призначені для тривалого зберігання записаної інформації. Зміст запису в ПЗП не змінюється під час експлуатації і за відсутності напруги живлення не руйнується. ПЗП бувають двох типів: одноразового запису та такі, що допускають поновлення занесеної інформації декілька разів. Цей процес реалізують за допомогою спеціальних пристроїв – програматорів. За способом звернення ЗП класифікують на адресні та безадресні. Матриця ЗП має всього дві шини – запису і зчитування. Оскільки запис або зчитування може здійснюватись тільки для одного запам’ятовувача, то для цього організовують адресну вибірку, згідно з якою шукану комірку знаходять за номером стовпчика і рядка, тобто за адресою, яка має вигляд комбінації п-розрядного двійкового числа. Адресні ЗП мають спеціальні адресні входи і можуть бути з довільним або з послідовним звертаннями. У перших пошук інформації здійснюється шляхом безпосереднього звернення до перетину шин, адрес яких задається двійковим числом. У других – ...