Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
ФУНКЦІОНУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ ДЕРЖАВИ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Магістерська робота
Предмет:
Інші
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МАГІСТЕРСЬКА РОБОТА
НА ТЕМУ
ФУНКЦІОНУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ ДЕРЖАВИ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ
ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ І. КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ СОЦІАЛЬНОЇ ДЕРЖАВИ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ 8
1.1. Загальна характеристика соціальної держави та її функцій 8
1.2. Соціальна держава під впливом зовнішніх загроз функціонуванню політичної системи суспільства 17
1.3. Вплив воєнного стану на економіку країни та роль держави у забезпеченні розвитку економіки та зменшення соціальної напруги 25
РОЗДІЛ ІІ. ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ ДЕРЖАВИ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ (НА ПРИКЛАДІ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ) 31
2.1. Аналіз соціальних програм та допомоги, які надає уряд в умовах воєнного стану. 31
2.2. Роль громадянського суспільства у підтримці соціальних програм та допомоги в умовах воєнного стану. 37
2.3. Роль зовнішніх донорів та підтримка країн союзників у забезпеченні функціонування соціальної держави 41
ВИСНОВКИ 49
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 52
ДОДАТКИ 58
ВСТУП
Актуальність роботи. Україна, як і більшість країн світу, намагається забезпечити своїм громадянам стабільність, благополуччя та безпеку. Однак, в умовах війни, такі завдання стають значно складнішими. Війна породжує загрози не тільки зовнішньої агресії, але й внутрішнього розколу, соціальної напруги та нестабільності.
У даній роботі буде зосереджено увагу на дослідженні того, як держава повинна діяти у такі складні періоди, щоб забезпечити своїм громадянам максимальну можливу захищеність та добробут.
Зважаючи на актуальні події в Україні, пов'язані з війною з росією, магістерська робота буде спрямована на аналіз того, як умови війни впливають на функціонування соціальної держави в Україні. Зокрема, на дослідженні того, як умови війни впливають на рівень соціальної захищеності населення, які соціальні програми мають бути прийняті державою, щоб забезпечити максимальний рівень соціальної захищеності та які ризики пов'язані з погіршенням стану прав людини в умовах війни.
Така магістерська робота є дуже актуальною в контексті поточної ситуації в Україні, а також в інших країнах, де війна та конфлікти мають серйозний вплив на життя громадян та функціонування соціальної держави.
Стан наукової розробки проблеми. Питання теорії та практики функціонування соціальних держав є досить частою фігурою в дослідженнях вітчизняних та зарубіжних науковців. Праці вітчизняних і російських дослідників здебільшого зосереджують увагу, по-перше, на теоретичних аспектах соціальної держави, а отже, на можливості впровадження різноманітних теоретичних моделей соціальної держави у сферу практичного державотворення та державного управління. Зокрема, у цьому контексті слід виділити таких дослідників: С. Калашнікова [15], який досліджував соціальну державу в контексті функціональної теорії; А. Силенко [38], який приділив велику увагу теоретичному розмежуванню термінів «соціальна держава» та «держава загального добробуту»; В. Шаповал [49], який наголошував на правових аспектах функціонування соціальної держави, та В. Чернега [47],
З іншого боку, зарубіжні науковці, в тому числі з країн Північної Європи, у своїх дослідженнях приділяють велику увагу проблемам і викликам, з якими стикалася соціальна держава на рубежі ХХ-ХХІ століть. Досліджувалися наслідки економічних криз [57], процеси глобалізації, взаємозв’язок пан’європейської та скандинавської політики соціального захисту).
Окремої уваги заслуговують праці тих дослідників, які звертали увагу на специфіку функціонування соціальної держави в окремих країнах Заходу, зокрема на скандинавську модель соціальної держави. Зокрема, йдеться про дослідження В. Антропова [1], О. Гордієнко [6], І. Гришина [7], В. Каспрука [16], Н. Мудролюбової [29] та ін.
Значна кількість дослідників, торкаючись проблеми соціальної держави в країнах Північної Європи, наголошують на політиці гендерної рівності як важливому факторі формування скандинавської моделі соціальної держави. Зокрема, це розглядають К. Мацан [26], Н. Степанова [41] та ін.
Іншою відмінністю зарубіжної літератури від вітчизняної є наявність наукових видань, які детально розглядають питання соціальної держави та соціальної політики, наприклад, Journal of European Social Policy. Натомість національні наукові публікації обмежуються або окремими статтями на цю тему, або окремими розділами (наприклад, у журналі «Людина і політика» є окремий розділ, присвячений проблемам соціальної держави).
Джерельною основою для дослідження стали численні правові акти західноєвропейських країн, зокрема конституції. Не позбавленим значення був і факт розміщення інформації на численних сайтах інформаційних агентств (служб новин), які, на відміну від друкованих ЗМІ, значно швидше реагували на суспільно-політичні події в скандинавських країнах та розміщували на своїх інтернет-ресурсах відповідні аналітичні матеріали.
Об'єктом дослідження є функціонування соціальної держави в умовах воєнного стану.
Предметом дослідження є вплив умов воєнного стану на соціальну захищеність населення та функціонування соціальної держави в цілому.
Метою дослідження є вивчення того, як війна впливає на рівень соціальної захищеності населення, які соціальні програми мають бути прийняті державою, щоб забезпечити максимальний рівень соціальної захищеності та які ризики пов'язані з погіршенням стану прав людини в умовах війни.
Для досягнення мети роботи були визначені наступні завдання:
Дати загальну характеристику соціальної держави та її функцій.
Описати специфіку існування соціальної держави під впливом зовнішніх загроз функціонуванню політичної системи суспільства.
Охарактеризувати вплив воєнного стану на економіку країни та роль держави у забезпеченні розвитку економіки та зменшення соціальної напруги.
Зробити аналіз соціальних програм та допомоги, які надає уряд в умовах воєнного стану.
Визначити роль громадянського суспільства у підтримці соціальних програм та допомоги в умовах воєнного стану.
Визначити роль зовнішніх донорів та підтримка країн союзників у забезпеченні функціонування соціальної держави.
Гіпотеза дослідження може бути сформульована наступним чином: воєнний стан має негативний вплив на функціонування соціальної держави та рівень соціальної захищеності населення. При цьому, міра впливу залежить від таких факторів, як тривалість та інтенсивність війни, наявність ресурсів та ефективності державних соціальних програм. Таким чином, дослідження має на меті перевірити цю гіпотезу шляхом аналізу впливу воєнного стану на функціонування соціальної держави та на рівень соціальної захищеності населення в контексті конфлікту між Україною та росією в 2023 році.
Методи дослідження. До основних методів дослідження можна віднести наступні:
Аналіз законодавства та політики соціального захисту в умовах воєнного стану. Цей метод включає вивчення документів, що регулюють соціальну політику в умовах воєнного стану, та аналізує їх вплив на соціальну захищеність населення.
Експертні опитування фахівців. Цей метод передбачає проведення інтерв'ю з експертами в галузі соціальної політики та соціального захисту населення. Вони можуть надати цінну інформацію щодо того, як воєнний стан впливає на соціальний захист населення та які механізми можуть допомогти забезпечити максимальний рівень соціальної захищеності.
Аналіз статистичних даних. Цей метод включає вивчення статистичних даних щодо соціальної захищеності населення та ефективності державних соціальних програм в умовах воєнного стану. Вивчення цих даних може допомогти з'ясувати, як війна впливає на рівень соціальної захищеності та які соціальні програми є найбільш ефективними.
Кейс-стаді метод. Цей метод передбачає детальне вивчення випадків, коли соціальна держава працювала в умовах воєнного стану.
Наукова новизна. Наукова новизна даної теми полягає в тому, що вона дозволяє з'ясувати, як війна впливає на функціонування соціальної держави та на рівень соціальної захищеності населення, і як це може бути подолано або зменшено за допомогою ефективних соціальних програм. Дослідження відкриває нові можливості для розуміння взаємозв'язку між соціальною державою та воєнним станом, а також розробки рекомендацій для політичних діячів та правозахисних організацій. Також, в рамках дослідження можуть бути використані нові методи аналізу соціальних даних та статистичного моделювання для отримання більш точних результатів та прогнозів. Отже, ця тема має великий потенціал для наукового дослідження та внесення нових знань в галузь соціології, політичних наук та економіки.
Практичне значення отриманих результатів. Отримані результати дослідження про функціонування соціальної держави в умовах воєнного стану можуть мати практичне значення на рівні державної політики та соціальних програм, спрямованих на забезпечення соціальної захищеності населення.
Зокрема, результати дослідження можуть бути використані для:
Оцінки ефективності існуючих соціальних програм в умовах воєнного стану і розробки нових програм, які б максимально задовольняли потреби населення;
Підвищення ефективності державної політики у сфері соціального захисту населення в умовах воєнного стану;
Створення стратегій для забезпечення економічної стійкості та соціальної захищеності населення в умовах воєнного стану;
Розробки нових інструментів та підходів до оцінки впливу воєнного стану на соціальну захищеність населення.
Отже, результати дослідження можуть допомогти у покращенні життя населення в умовах воєнного стану та забезпеченні стійкості соціально-економічної системи держави.
Структура роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, що містять 6 підрозділів, висновків, списку використаних джерел (список __ позиції), _ додатків. Повний обсяг роботи –сторінок, з них основного тексту –сторінок.
РОЗДІЛ І. КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ СОЦІАЛЬНОЇ ДЕРЖАВИ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ
1.1. Загальна характеристика соціальної держави та її функцій
Загальна характеристика соціальної держави та її функцій є важливим введенням до дослідження функціонування соціальної держави в умовах воєнного стану.
Соціальна держава є формою державного устрою, в основі якої лежать соціальні принципи та ідеї, а саме, забезпечення соціальної справедливості, рівності та піклування про благополуччя всіх громадян. Головним завданням соціальної держави є забезпечення соціального захисту та підтримки населення у важких життєвих ситуаціях.
Соціальна держава виконує свої функції через систему соціального захисту, яка включає в себе різноманітні соціальні програми, послуги та пільги. Основні функції соціальної держави включають:
Забезпечення соціального захисту населення - ця функція передбачає надання допомоги людям, які потребують особливої уваги, таких як малозабезпечені та безробітні громадяни, інваліди, пенсіонери, діти та інші соціальні групи.
Забезпечення доступу до якісної освіти та охорони здоров'я - ця функція передбачає надання всім громадянам можливості отримати якісну освіту та медичну допомогу, незалежно від їх соціального стану та матеріальних можливостей.
Забезпечення соціальної справедливості - ця функція передбачає рівність можливостей для всіх громадян, без дискримінації за будь-якимиознаками, такими як національність, стать, вік та інші.
Забезпечення соціального піклування про дітей та сім'ї - ця функція передбачає створення умов для здорового розвитку дітей та підтримку сімей з маленькими дітьми, зокрема надання пільг та соціальних послуг для батьків.
Забезпечення соціального забезпечення в разі непрацездатності - ця функція передбачає надання допомоги людям, які не можуть працювати з медичних причин, таких як травми, хвороби або інвалідність.
Умови воєнного стану можуть суттєво вплинути на функціонування соціальної держави. У таких умовах, держава може стикатися з необхідністю забезпечення соціальної підтримки тисячам людей, які перебувають в евакуації або на передовій. Водночас, воєнний стан може призвести до скорочення бюджету держави та обмеження доступу до деяких соціальних послуг та пільг. Враховуючи це, необхідно провести аналіз та визначити, які функції соціальної держави можуть бути обмежені в умовах воєнного стану та як це може вплинути на життя громадян.
Термін «соціальна держава» (dasSozialstaat) вперше запропонував Лоренц фон Штейн (1815-1890) у 1850 році. Він вважав, що ідея держави полягає у встановленій рівності та свободі, у піднесенні нижчих і знедолених класів до рівень багатих і могутніх, щоб держава «зробила економічний і соціальний прогрес усіх своїх членів, тому що розвиток одного є умовою і наслідком розвитку іншого, і в цьому сенсі ми говоримо про соціальний або добробут». держава» [5, c. 20].
Феномен, який в Італії називають «державою допомоги», в англосаксонських країнах і Німеччині – «державою загального добробуту», у Франції – «державою соціального забезпечення», «залежною державою», а в нас – "держава добробуту" найбільш яскраво почала проявлятися після Другої світової війни, коли питання соціального забезпечення почали відігравати величезну роль у політиці. Більш того, це явище почало зазнавати конституційного закріплення. Таким чином, відповідно до ст. 20 Конституції Німеччини «Федеративна Республіка Німеччина є демократичною і соціальною федеративною державою» [32]. Франція, відповідно до статті 1 Конституції Французької Республіки, «є неподільною, світською, соціальною і демократичною Республікою. Він забезпечує рівність перед законом усім громадянам, незалежно від походження, раси чи релігії» [20]. Відповідно до ст. 1 Конституції Королівства Іспанія: «Іспанія утворена як правова, соціальна і демократична держава, яка визнає свободу, справедливість, рівність і політичний плюралізм найвищими цінностями правового порядку» [12]. Не є винятком і Конституція України, у статті 1 зазначено, що «Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна і правова держава» [19].
При розгляді соціальних станів можна виявити певні методологічні та географічні суперечності.
Перший – методологічний – полягає в тому, що у вітчизняній літературі найчастіше вживається термін «соціальна держава», а в англомовній – «wellarestate». Тому необхідно знайти відмінність і тотожність між певними поняттями.
Другий – географічний – полягає в тому, що чотири обрані країни (Швеція, Норвегія, Данія та Фінляндія) об’єднуються в наукових дослідженнях як мінімум у трьох варіантах. Перший варіант – скандинавські країни (за винятком Фінляндії, всі інші належать до скандинавських країн). Другий варіант – членство в Європейському Союзі (Швеція, Данія та Фінляндія є членами ЄС, а Норвегія – ні). Третій варіант – групування, відповідно, за схожістю показників соціально-економічного розвитку та наближеністю до географічного положення (усі чотири країни розглядаються разом і в контексті нашого дослідження називаються «північними державами загального добробуту» або країни Північної Європи). Іноді у вітчизняній літературі можна зустріти ситуацію, коли всі ці країни вважаються «скандинавськими», що є наслідком перекладу англійського словосполучення «Nordiccountries» як «Скандинавські країни». Розглядаючи моделі соціальної держави, звернемо більше уваги на ці особливості.
Торкаючись першої, методологічної проблеми, А. Силенко зазначає, що соціальна держава є не синонімом поняття «загальний добробут», а його новою якістю, яка дозволяє більш раціонально та ефективно виконувати соціальні функції в сучасних умовах [38, приблизно 148]. Дослідник також наводить такі відмінності між державою загального добробуту та державою добробуту. Якщо перший характеризується високим ступенем державної відповідальності за соціальне забезпечення, то другий базується не лише на відповідальності держави, а й на можливості реалізації власного потенціалу відповідальності громадян та громадських організацій. організацій. Це природно що існування різних моделей держави загального добробуту не дозволяє визначити чіткі критерії її відмінності від держави добробуту. Можна також стверджувати, що жодна модель не може існувати в чистому вигляді – держава загального добробуту чи держава добробуту. Проте А. Силенко стверджує, що, враховуючи основні критерії, які можна віднести до більшості моделей загальної соціальної держави, можна виявити низку відмінностей. [36, приблизно 127]. Більш детально вони перераховані в Додатку А (Таблиця 1).
Але, зрештою, А. Силенко стверджує, що ця дискусія більше наукова, ніж політична. Більш того, якщо порівняти визначення у вітчизняних словниках під терміном «соціальна держава» та в іноземних словниках під терміном «держава загального добробуту», то можна побачити певну схожість у цих визначеннях і навіть їх тотожність.
Так, український «Політичний енциклопедичний словник» дає таке визначення соціальної держави: це «вид організації державного і суспільного життя, що ґрунтується на пріоритеті суспільних цінностей, насамперед, права людини на «гідне життя». " Концептуальним ядром теорії соціальної держави є положення щодо зростання відповідальності держави за добробут, розвиток і безпеку громадян. Практична реалізація цих положень здійснюється потужною соціальною політикою» [33, С. 620].
Британська енциклопедія пропонує таке тлумачення «держави добробуту»: це «концепція державного управління, в якій держава відіграє ключову роль у захисті та стимулюванні економіки та соціального добробуту. Держава загального добробуту базується на принципах рівних можливостей, розподілу національного багатства та соціальної відповідальності за тих знедолених громадян, які не в змозі забезпечити себе найнеобхіднішим для нормального життя. Загалом вона може включати різні форми економічної та соціальної організації, але головною ознакою соціальної держави є наявність розгалуженої системи соціального забезпечення» [71].
Враховуючи те, що ця дискусія про різницю понять відбувається більше у сфері науки, ніж у суспільно-політичній практиці, надалі ми будемо ототожнювати поняття «соціальна держава» та «держава загального добробуту».
Варто звернути увагу на те, які моделі соціальної держави існують в Європі. А також визначити місце обраних нами країн у класифікаціях держав добробуту.
Провідні дослідники соціальної держави Т. Маршалл, К. Еспін-Андерсон, Т. Тілтон, Н. Ферніс у 1970-х рр. намагалися уточнити зміст терміну «соціальна держава» та дати йому історичну класифікацію. Зокрема, вони виділили три його різновиди:
«Позитивний стан соціальної захищеності» — стан, спрямований на вирівнювання шансів на подальшу зайнятість усіх громадян, забезпечення та гарантування «рівних можливостей»; прикладом такої країни є США;
«Соціальна держава» — крім забезпечення рівних можливостей громадян, створює умови для повної зайнятості та гарантує всім без винятку громадянам дохід не нижчий від прожиткового мінімуму; приклад – Велика Британія;
«Ласкава соціальна держава» - забезпечує повну зайнятість, вирівнює різницю в доходах усього населення, створює численні постійні державні та громадські соціальні служби; приклад – Швеція [15, прибл.87].
З цієї класифікації випливає, що автори ототожнюють поняття «держава добробуту» та «соціальна держава», відзначають динаміку розвитку основних ознак соціальної держави, а їх періодизація етапів в основному збігається з об’єктивним розвитком соціальної держави. стан.
Досить поширеним, особливо в Росії (В. Мілецький [27], В. Торлопов [42]), є спроба зрозуміти сутність соціальної держави через її політичний характер. Прикладом такого аналізу може бути поділ соціальної держави на ліберальну, консервативну та соціал-демократичну.
У цій класифікації ліберальна держава добробуту забезпечує рівні соціальні можливості для громадян і випливає із залишкового принципу фінансування бідних, стимулюючи їх до активного пошуку роботи. Консервативна держава добробуту базується на необхідності збалансувати патерналістські дії влади з цільовими програмами соціальної підтримки для різних груп, професійних і матеріальних прошарків. Вона орієнтована на пріоритетне соціальне забезпечення сім'ї, а не особистості. Соціальна демократична держава загального добробуту сприяє забезпеченню рівних соціальних прав громадян, забезпечує їм однакові соціальні умови та блага. Тут забезпечується реальна рівність соціальних умов, фактично ця класифікація базується на принципі протиставлення ринку соціальній орієнтації держави, протиставленні ліберальних і соціальних ідей [15, c.87–91].
Незважаючи на прийняття багатьма авторами вибору «ліберального», «консервативного» та «соціал-демократичного» типів соціальної держави, критерії такої класифікації досить умовні.
Іншу, хоча й не менш поширену, класифікацію європейських соціальних держав (держав загального добробуту) пропонує Дж. Квіст, який вказує на три ідеальні типи (моделі) держави загального добробуту – скандинавську, континентально-європейську та англосаксонську. моделі. Їх характеристика наведена в додатку А (табл. 2). Дж. Квіст зараховує до скандинавської моделі три країни: Данію, Фінляндію та Швецію [63, прим.13, 16, 20].
Проте деякі дослідники використовують у своїх дослідженнях не «скандинавську модель», а т. зв «північна модель» або «північна модель загального добробуту». Т. Андерсен [55] і Дж. Кіандер [61] до «північної моделі» відносять п'ять країн (Фінляндію, Данію, Швецію, Норвегію та Ісландію). Проте Т. Андерсен у своєму дослідженні обмежується першими трьома: «Північна група в нашому випадку обмежена Фінляндією, Данією та Швецією, оскільки Норвегія та Ісландія заслуговують на особливу увагу через те, що вони не є членами ЄС. і значною мірою залежать від видобутку нафти та рибальства відповідно» [55, С. 13].
Натомість більшість північноєвропейських дослідників називають «Північною моделлю» чотири країни – Фінляндію, Данію, Швецію та Норвегію. Як приклад можна навести дослідження таких учених, як Б. Грив [59], Шт. Кунле [62], О. Кангас і Дж. Пальме (ставили знак рівності між «скандинавською» і «північною» моделями) [70, с. 1–2] і навіть згаданий Дж. Квіст, який у своїй ін. праць [64 ; 65] також включає чотири країни, перелічені в цій моделі.
Мистецтво Зокрема, Кунль каже, що порівняно з іншими європейськими країнами Фінляндія, Данія, Швеція та Норвегія мають близько 12 унікальних характеристик. Ці особливості:
Вищий рівень активного державного втручання порівняно з іншими країнами. Наприклад, держава гарантує всім мешканцям базову пенсію та безкоштовне або субсидоване медичне обслуговування, хоча наданням таких послуг зазвичай керує місцева чи провінційна влада.
За міжнародними стандартами, більшість робочої сили задіяна в соціальному секторі, сфері охорони здоров'я та освіти - близько 30%.
Покладання на державний сектор у наданні соціальних та освітніх послуг; близько 90% загальної робочої сили в цих секторах є соціальними працівниками. Для європейських країн відповідні значення коливаються від 40 до 80%, в США близько 45%.
Організація соціального забезпечення в рамках узгоджених національних систем, які беруть на себе повну відповідальність за загальні пенсії, допомогу у зв'язку з хворобою, допомогу на дітей і роботу служб охорони здоров'я.
Відносно вищий рівень довіри громадян до влади. Скандинавські суспільства є більш «дружніми до держави», ніж інші європейські суспільства.
Комплексні або універсальні схеми соціального страхування, що охоплюють усе населення або невеликі групи, наприклад: кожен житель має право на базову пенсію за віком після досягнення пенсійного віку, навіть за відсутності підтвердження попередньої оплачуваної роботи; сімейна допомога надається всім сім'ям з дітьми, незалежно від рівня доходів; всі громадяни мають право на найкраще медичне обслуговування, незалежно від достатку, соціального статусу чи особистих характеристик. Це на відміну від більшості європейських країн, де наявність такого права залежить від успішної участі на ринку праці.
Найвищий рівень гендерної рівності, особливо в результаті законодавства з 1970-х років, яке робить усі доходи «ґендерно нейтральними», де до жінок ставляться як до осіб зі своїми потребами та правами, а не лише до дружин і матерів. Скандинавські ринки праці характеризуються високим рівнем зайнятості жінок, майже рівними доходами жінок і чоловіків у різних професіях, розвиненою системою підтримки працюючих матерів.
Системи соціального забезпечення є рівними для всіх без класових чи професійних упереджень. Люди з вищими доходами мають рівні права за системою страхування з тими, хто має низькі доходи або взагалі їх немає.
Загальне оподаткування як основний засіб фінансування перерозподіляє доходи. Завдяки цій універсальній перерозподільній системі соціального забезпечення рівень бідності в скандинавських країнах є одним з найнижчих у Європі. Мінімальна пенсія не дуже висока, але вона трохи вища за мінімальну пенсію в більшості інших країн.
Більший акцент на наданні послуг, на відміну від прямого перерозподілу доходів, порівняно з європейськими країнами. Соціальні служби включають широку мережу закладів догляду та виховання, будинків престарілих, надомного догляду за важкохворими та людьми похилого віку.
Традиційно сильний акцент на повній зайнятості як меті та умові створення необхідних економічних ресурсів для загального добробуту держави.
Сильна громадська підтримка. Такі питання, як добробут дітей, охорона здоров'я, турбота про людей похилого віку тощо є пріоритетними у свідомості громадян і на виборах. Жодна політична партія, яка шукає широкої підтримки населення, не може дозволити собі ігнорувати ці проблеми [62].
Підсумовуючи розгляд методичних проблем у дослідженні, варто відзначити таке:
По-перше, поняття «держава добробуту» та «держава загального добробуту» в цій статті є ідентичними, оскільки ця стаття розглядає державу добробуту більше як феномен, ніж як концепцію, тобто не на науково-теоретичному рівні. на рівні - як ідея та її розвиток цілого комплексу концепцій, а на емпіричному рівні - як реальна практика державних інститутів у вирішенні соціальних проблем суспільства. Загалом, будемо спиратися на визначення, наведене в англомовній енциклопедії «Британіка».
По-друге, «скандинавська» та «північна» моделі держави добробуту в цьому дослідженні також будуть розумітися як пов’язані та охоплюватимуть наступні чотири країни – Фінляндію, Данію, Швецію та Норвегію. Те саме стосується географічних термінів «Скандинавські країни» та країни Північної Європи. Такий висновок продиктований наступними передумовами:
вирази «Nordiccountries» (північні країни) і «Scandinaviancountries» (скандинавські країни) в англомовній науковій літературі часто вживаються як синоніми з перевагою першого варіанту ( найбільш відомі в цьому відношенні твори Дж. Квіста, О. Кангаса та Я. Пальма), з іншого боку, у вітчизняній літературі часто зустрічаємо словосполучення «Скандинавські країни»;
більшість дослідників з країн Північної Європи аналізують у своїх роботах соціальні умови в цих чотирьох країнах, за винятком
1.2. Соціальна держава під впливом зовнішніх загроз функціонуванню політичної системи суспільства
Умови воєнного стану, які можуть бути спричинені зовнішніми загрозами, є серйозним викликом для функціонування соціальної держави. Війна може призвести до значного збільшення рівня бідності, безробіття, соціального виключення та інших проблем, з якими зазвичай стикаються люди в умовах економічної нестабільності.
У таких умовах важливо забезпечити функціонування соціальної держави та її функцій для того, щоб забезпечити соціальний захист населення. Це можна зробити за допомогою заходів державного соціального захисту, таких як надання соціальної допомоги, медичної допомоги та інших форм допомоги.
Крім того, умови воєнного стану можуть також вимагати змін в політичній системі країни, що може впливати на функціонування соціальної держави. У такому випадку можуть бути потрібні реформи в сфері державного управління, розроблення нових законів та політик, що сприятимуть ефективному функціонуванню соціальної держави в умовах війни. [5]
Забезпечення функціонування соціальної держави під час воєнних конфліктів є важливим завданням для держави. Важливо розробляти ефективні стратегії соціального захисту, забезпечувати ефективне державне управління та приймати необхідні законодавчі акти, що забезпечать функціонування соціальної держави під час воєнних конфліктів.
Кризи та війни можуть спричинити певні зміни у функціонуванні соціальної держави, але в більшості випадків ці зміни пов'язані з посиленням ролі соціальної держави у захисті своїх громадян. Наприклад, у часи війни або кризи держава зазвичай змушена приймати додаткові заходи з соціального захисту своїх громадян, оскільки вони потребують більшої допомоги та підтримки.
Також варто зазначити, що кризи та війни можуть привести до тимчасового скорочення деяких соціальних програм або зменшення обсягів соціальних виплат, але це зазвичай є лише тимчасовою мірою, оскільки у майбутньому держава намагається відновити рівень соціальної підтримки належним чином.
Україна - це приклад країни, яка зазнала значних випробувань через останні роки, включаючи революції, анексію частини своїх територій та війну на сході країни. Однак, уряди України не припинили своєї діяльності з підтримки соціальної держави, навпаки - багато програм було запроваджено для того, щоб допомогти людям, що постраждали від конфлікту.
Крім того, уряди України здійснювали реформи для поліпшення соціальної сфери, включаючи впровадження універсальної медичної страховки та збільшення мінімальної зарплати. Такі заходи допомагають забезпечити основні потреби громадян та підтримати соціальну державу в умовах кризи та війни.
Отже, можна стверджувати, що кризи та війни не призводять до демонтажу соціальної держави, а навпаки, можуть стати каталізатором для посилення ролі держави в забезпеченні соціального захисту та допомоги населенню.
Розбудова соціальної держави в Україні, труднощі та суперечності, пов’язані з цим процесом, змушують вітчизняних дослідників активно вивчати досвід розбудови соціальної держави в західноєвропейських суспільствах. Одним із найкращих прикладів можуть бути скандинавські країни. Протягом багатьох років країни Північної Європи, за різними оцінками, незмінно займають перше місце в рейтингах якості життя в світі. [35]
У статті Шкірчак С. І. "До питання впливу економічних криз на трансформацію соціальної держави у країнах Північної Європи" досліджується вплив економічних криз на соціальні держави країн Північної Європи - Данії, Швеції, Норвегії та Фінляндії. Автор аналізує динаміку соціальної політики та показники соціального захисту населення у зв'язку з економічними кризами, що сталися в цих країнах. У статті зазначається, що на півночі Європи соціальна держава має досить високий ступінь розвитку, тому відносно легко переживає економічні кризи. Навіть у період кризи, соціальна держава зберігається, а інвестиції у неї навіть збільшуються. Автор стверджує, що соціальна держава в цих країнах не тільки не розпадається під впливом економічних криз, але й навпаки, зміцнює своє становище. Так, в період кризи 2008-2009 років, Данія збільшила свої соціальні витрати на 2,5%, Норвегія - на 3,6%, Фінляндія - на 2,6%, а Швеція - на 1,4%.[14]
Проблема соціальної держави є досить частою фігурою в дослідженнях вітчизняних та зарубіжних науковців. Праці вітчизняних і зарубіжних дослідників здебільшого зосереджені на теоретичних аспектах соціальної держави, а також на спробах впровадження різних теоретичних моделей соціальної держави в практику побудови внутрішньої держави та державного управління. Натомість зарубіжні науковці, особливо скандинавські, більше уваги у своїх дослідженнях приділяли викликам і проблемам, з якими зіткнулася держава загального добробуту на межі ХХ-ХХІ століть. Досліджувалися наслідки економічних криз [19-23; 25; 28], процеси глобалізації [18; 26], взаємозалежність європейських та скандинавських особливостей соціальної політики [24; 27]).
Нові рамки сучасного суспільства призвели до втрати універсальності загальним страхуванням і дозволили деяким авторам зробити висновок, що «страхування — не що інше, як міф». Так, у доповіді Європейського співтовариства за 1993 рік «Соціальний захист у Європі» зазначено: «У період кризи, коли фінансові ресурси обмежені, а потреби зростають, є серйозні підстави для адресної допомоги тим, хто її найбільше потребує». Протягом цього часу цільова допомога поширюється на більшість країн, а сума змінюється залежно від доходу або загального рівня безпеки. Таким чином була відкинута одна з головних догм держави загального добробуту – догма загальної допомоги» [6, с.77-78].
Натомість Дж. П.Рус зазначає, що «універсалізм» сьогодні дуже відрізняється від його початкової ідеї загальних єдиних страхових ставок для всіх. «Загальність тепер означає, що кожен громадянин має право на страхову допомогу, суворо дорівнює його попередньому заробітку, що тому трактується як «рівність» [28, с.119]. Однак деякі дослідники зазначають, що «універсалізм» лише змінив своє значення відповідно до вимог сучасності, і немає нічого поганого в тому, щоб спрямувати допомогу, оскільки вона дозволяє надавати допомогу лише тим, хто її дійсно потребує.
Заздалегідь зазначимо, що висновки скандинавських вчених дещо суперечать уявленню, яке існувало з початку 80-х до середини 90-х років 20 століття почався етап руйнування та кризи держави загального добробуту (принаймні у випадку країн Північної Європи).
Завдяки першій роботі стала доступна додаткова інформація про політичні зміни та зростаючу різницю в доходах у скандинавських країнах. Ці та подібні питання були предметом другого дослідження, опублікованого під назвою «Скандинавські соціальні держави в європейському контексті» [24]. Зміни в західноєвропейській соціальній політиці та умовах життя вивчали шляхом порівняння чотирьох скандинавських країн – Данії, Фінляндії, Норвегії та Швеції – з Нідерландами, Німеччиною та Великою Британією відповідно. Там, де це можливо, включено додаткові країни.
Важливе питання стосувалося рівня підтримки різними країнами відмінної соціальної політики. Тобто чи відбулося «зближення» в соціальній політиці? На це питання вчені дають однозначну відповідь - «ні».
Всупереч більш поширеному припущенню, є докази того, що скандинавські держави добробуту переживають «європеїзацію». Сучасна тенденція виявилася протилежною. Цей висновок ґрунтується на аналізі емпіричних фактів у таких сферах: розподіл доходів, гендерна рівність та гендерна політика, охорона здоров’я та соціальний захист, політична реакція на зміни в сім’ї, активізація соціального забезпечення, політика зайнятості та фінансування держав загального добробуту [27] .
Скандинавські дослідники дійшли висновку, що незважаючи на вплив глобалізації, економічна криза на межі 1980-1990-х рр. та наростаючих тенденцій до реалізації єдиної європейської соціальної політики в ЄС скандинавська модель суспільства залишається досить актуальною. Це не раз помічав у своїх дослідженнях Дж. Квіст [23; 25]. Крім того, Дж. П. Руз, захищаючи скандинавську державу загального добробуту, поставив своїм ідеологічним опонентам таке запитання, яке, мабуть, дає точну відповідь на запитання, поставлені раніше: «якщо скандинавська держава загального добробуту не ефективна, чому вона спрацювала в 1990-х, коли його оголосили банкрутом?" і погрожували з усіх боків?" [28].
Ще одним викликом для держав загального добробуту Північної Європи стала світова фінансова криза, яка почалася в 2008 році і, за різними оцінками, триває досі. Вона вплинула на соціальну політику західноєвропейських держав добробуту значно більше, ніж криза 1990-х рр. Це змусило вчених і журналістів знову заговорити про кризу і навіть занепад європейської соціальної держави [7; 8; 11; 16; 17]. Проте, за статистикою Всесвітнього економічного форуму (Давоського форуму), скандинавські країни виявилися найстабільнішим економічним регіоном Європи і спокійно пережили фінансово-економічну кризу. «Перспективи для Швеції, Данії та Норвегії виглядають дуже добре», — стверджує Крістіан Кетелс провідний економіст Гарвардської школи бізнесу та Стокгольмської школи економіки.
Професор економіки Норвезької школи менеджменту Е. Моен (Espen Moen) вбачав причини такої стабільності в тому, що «сильна соціальна держава, система безкоштовної освіти та медичного обслуговування виступали як буферні зони, стабілізуючі економіку» і фінанси. У 2008 році у працівників бюджетної сфери економіки зафіксовано солідне зростання заробітної плати. Вони ніколи не отримували стільки грошей. Ці гроші забезпечували попит і підтримували функціонування економіки. Все елементарно просто» [1]. Таким чином, державний сектор економіки також допоміг північним країнам впоратися з кризою. в Данії, У Швеції та Норвегії там зайнятий кожен третій працівник. Для порівняння, у Великобританії - кожен п'ятий. Міністр фінансів Норвегії Кристиан Халворсен також зазначив, що «загалом наші системи соціального забезпечення з високими податками та дорогим соціальним захистом виступали якорями. Високий рівень інвестицій в освіту та професійне навчання також забезпечує високу якість робочої сили. А це, у свою чергу, дає скандинавським країнам можливість легко та швидко адаптуватися до мінливих економічних реалій. Великий державний сектор є страховкою від раптових коливань чи потрясінь на ринках» [13].
Противники скандинавської моделі участі держави в економіці та підтримки системи соціального захисту стверджують, що, враховуючи розміри країн (населення від 5 до 9 млн осіб), скандинавам легко витрачати такі гроші на соціальний захист. І це навіть при податках понад 50-60%. Але самі вони впевнені, що їхня система працює бездоганно, і підтвердити це – легкий спосіб подолати світову фінансову кризу. Так, свою систему державного соціального захисту данці назвали «найбільшим національним досягненням» [13].
Однак представники державної влади та представники бізнесу підтверджують, що скандинавські країни впевнено долають наслідки економічної кризи. Зокрема, депутат норвезького парламенту (Стортінг),
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора