МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА”
Навчально-науковий інститут економіки і менеджменту
Кафедра зовнішньоекономічної та митної діяльності
/
ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №5
з дисципліни: «Міжнародні кредитно-розрахункові та валютні операції»
на тему: «Побудова взаємодії учасників міжнародних розрахунків»
Варіант №17
ЗМІСТ
ВХІДНІ ДАНІ 3
ХІД РОБОТИ 4
ВИСНОВОК 4
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 4
ВХІДНІ ДАНІ
За умовами лабораторної роботи №2 та вихідними даними, поданими у табл. 2.1 методичних вказівок, описувати будемо таку форму розрахунку - акредитив з оплатою на пред’явлення.
Акредитив з оплатою на пред’явлення (платіжний) найчастіше застосовується в міжнародних розрахунках. Розрахунки з бенефіціаром здійснюються банком-платником безпосередньо після подання документів, які відповідають умовам акредитива.
За результатами використання акредитивної форми розрахунків банк здійснює оплату на користь бенефіціара у разі належного представлення їм документів за акредитивом, тобто, як правило, після відвантаження товару/надання послуг. Під час здійснення операцій за акредитивами всі сторони мають справу лише з документами (проти яких здійснюватиметься платіж), а не з товарами, послугами або роботами, яких можуть стосуватися такі документи.
ХІД РОБОТИ
1. Описати сутність та особливість акредитиву з оплатою на пред’явлення, вказавши на переваги та недоліки при використанні у здійсненні ЗЕД.
2. Схематично відобразити процес здійснення вказаної форми розрахунку з деталізацією всіх учасників цього процесу.
3. Здійснити детальний опис етапів здійснення зовнішньоекономічних розрахунків.
Акредитив з оплатою на пред’явлення (платіжний) найчастіше застосовується в міжнародних розрахунках. Розрахунки з бенефіціаром здійснюються банком-платником безпосередньо після подання документів, які відповідають умовам акредитива.
За результатами використання акредитивної форми розрахунків банк здійснює оплату на користь бенефіціара у разі належного представлення їм документів за акредитивом, тобто, як правило, після відвантаження товару/надання послуг. Під час здійснення операцій за акредитивами всі сторони мають справу лише з документами (проти яких здійснюватиметься платіж), а не з товарами, послугами або роботами, яких можуть стосуватися такі документи.
Банки мають право на певний час для перевірки документів, який не може перевищувати семи банківських робочих днів після дати отримання документів. Оперативна перевірка документів дає змогу бенефіціару отримати платіж або повідомлення про причини відмови в оплаті документів у прийнятні терміни. Тривала перевірка документів затримує платежі і впливає на ставлення клієнтів, у тому числі і банків-кореспондентів, до роботи банку в цілому. Якщо виконуючий банк виявляє, що документи не відповідають умовам акредитива, він зобов’язаний повідомити про це бенефіціара не пізніше сьомого банківського робочого дня після дати отримання документів. У цьому разі, якщо бенефіціар є клієнтом виконуючого банку, він має можливість виправити деякі розбіжності в документах і подати їх знову. Якщо ж внесення поправок з будь-яких причин неможливе, у міжнародній банківській практиці використовуються такі варіанти дій:
Виконуючий банк повідомляє банк-емітент про виявлені розбіжності і просить його, незважаючи на це, уповноважити на виплату.
Виконуючий банк пропонує бенефіціару відправити документи в банк-емітент на ухвалення тому, хто віддав наказ відкрити акредитив, що за своєю економічною сутністю ідентично інкасовій формі розрахунків, оскільки саме покупець після ознайомлення з документами приймає остаточне рішення про їх оплату.
Виконуючий банк може (однак це не є його обов’язком) оплатити документи «умовно» («під резерв»). При цьому якщо покупець або банк-емітент повідомляє про відмову оплатити документи з розбіжностями, бенефіціар зобов’язаний відшкодувати банку суму платежу, а також комісійні витрати і нараховані відсотки.
У платіжному акредитиві має бути вказівка стосовно тратти: чи потрібне її використання, чи ні. Якщо тратта потрібна, то вона має бути виставлена після пред’явлення бенефіціаром на виконуючий банк і подана до сплати разом з іншими документами. Тратта в платіжних акредитивах виконує допоміжну роль, що підтверджується відкриттям значної кількості подібних акредитивів, які не вимагають виставлення тратт.
У табл.5.1 – табл.5.2 представлено переваги та недоліки акредитивної форми розрахунку для експортера та імпортера.
Таблиця 5.1
Переваги та недоліки акредитивної форми розрахунку для експортера
Переваги
Недоліки
Для експортера:
експортер захищений від ризику того, що іноземний покупець відмовиться або буде неспроможний заплатити за товар, тобто існує гарантія оплати товару;
Для імпортера:
після відвантаження продукції (виконання робіт, надання послуг) бенефіціар подає виконуючому банку потрібні документи, що передбачені умовами акредитива, які той в свою чергу ретельно перевіряє щодо дотримання всіх умов акредитива і в разі порушення хоча б однієї з умов не проводить виплати Це слугує запорукою отримання для покупця товарів, робіт, послуг якості та кількості, що обумовлена договором.
Строковість акредитиву також є важливим регулюючим та дисциплінуючим елементом, що забезпечує своєчасне отримання товарів, виконання робіт, надання послуг, адже у випадку прострочки подання необхідних документів акредитив не оплачується
Гарантія усім учасникам, що банк-емітент виконає свої платіжні зобов’язання під час виконання всіх умов акредитива.
Розрахунки у формі документарних акредитивів дають змогу підприємствам збільшити кількість торгових партнерів і, як наслідок, збільшити обсяги виробництва;
Вибір оптимальної і вигідної для підприємств схеми операції завдяки консультаціям з досвідченими працівниками банку.
Для імпортера - ризик того, що експортер не постачатиме товар або постачатиме несвоєчасно й іншої якості чи специфікації чи не в повному обсязі;
Для імпортера - імпортер кредитує поставку на відповідний період до того, як фізично отримає товар.
В Україні за акредитив імпортер сплачує мінімум 0,6% від суми контракту, але не менше ніж 150 - 200 дол. США. Залежно від складності операції комісійні за акредитивом можуть сягати 3%. Крім цього, розвиток акредитивної форми розрахунків в Україні сповільнюється через вимогу 100% покриття, що робить цю операцію малопривабливою для імпортера.
/
Рис.1 «Схема розрахунків за платіжними акредитивами»
Укладання договору;
Доручення на відкриття акредитива;
Повідомлення про відкриття акредитива;
Підтвердження акредитива;
Поставка товару;
6, 7, 8 – передання документів, платіж.
Етапи акредитивних розрахунків:
Експортер відправляє імпортеру товару факс про готовність товару до відвантаження і просить виставити на його користь акредитив. 2. Імпортер дає вказівки своєму банку відкрити акредитив на користь бенефіціара у себе чи за кордоном.
Банк імпортера повідомляє експортера про відкриття акредитива і відправляє акредитивний лист, в якому докладно викладені умови акредитива.
Банк експортера повідомляє бенефіціару про відкриття на його користь акредитива і про умови цього акредитива.
Експортер відвантажує на адресу покупця товари у відповідності до умов договору.Продавець передає виконуючому акредитив банку товаросупроводжуючі документи.
Виконуючий банк перевіряє відповідність наданих товаросупроводжуючих документів умовам акредитива й відправляє їх банку-емітенту.
Банк імпортера також перевіряє документи і тоді перераховує відповідну суму валюти на кореспондентський рахунок виконуючого банку.
Виконуючий банк зараховує відповідну суму валюти на рахунок бенефіціара.
Банк імпортера відправляє товаросупроводжуючі документи разом з акредитивним листом імпортеру.
Імпортер, одержавши документи, перевіряє їх відповідність умовам акредитива і приймає для акцепта. Якщо зауважень немає, банк списує гроші з рахунку наказодавця по акредитиву й відправляє останньому виписку.
ВИСНОВОК
Акредитиви часто використовуються при здійсненні міжнародних транзакцій, щоб гарантувати отримання платежу, особливо коли покупець та продавець не знайомі один з одним і працюють у різних країнах. У цьому випадку продавець наражається на кредитний ризик та легальний ризик, який викликаний відстанню, різним законодавством та труднощам у визначенні особи контрагента. Існує ризик шахрайства: іноді трапляється так, що платіж відбувається в обмін на неіснуючий чи марний товар.
Схильний до ризику також і банк-емітент (хоча він може спробувати пом'якшити його за допомогою різних методів): приказодавець може виявитися неспроможними до того, як погасити акредитив. Також банк може наражатися на ризик шахрайства з боку продавця, який знову ж таки може надати підроблені документи для отримання платежу. При цьому якщо співробітникам банку буде відомо про те, що документи є підробленими або здобуті нелегальним шляхом, вони самі будуть вважатися співучасниками шахрайства.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Міжнародні кредитно-розрахункові та валютні операції: методичні вказівки для виконання лабораторних робіт для студентів спеціальності 073 «Менеджмент» усіх форм навчання / Укл.: Моторнюк У.І., Стасюк Н.Р. – Львів: Видавництво Національного університету «Львівська політехніка» - 2021. – 30 с.
Віртуальне навчальне середовище. Курс «Міжнародні кредитно-розрахункові та валютні операції [03218]» [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: https://vns.lpnu.ua/course/view.php?id=6289