Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Менеджмент
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2018
Тип роботи:
Конспект лекцій
Предмет:
Міжнародні економічні відносини
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»
МІЖНАРОДНИЙ ФОНДОВИЙ РИНОК
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЇ
для студентів першого (бакалаврського) рівня підготовки
спеціальності
292 «Міжнародні економічні відносини»
усіх форм навчання
Затверджено
на засіданні кафедри менеджменту і міжнародного підприємництва Протокол № 1 від 30.08.18 р.
Львів 2018
Міжнародний фондовий ринок: Конспект лекцій для студентів першого (бакалаврського) рівня підготовки спеціальності 292 «Міжнародні економічні відносини» усіх форм навчання / Укл.: Кузьмін О.Є., Григор’єв О.Ю., Дорошкевич К.О., Вороновська М.М. – Львів: Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 20118. – 65с.
Укладачі: Кузьмін О.Є., проф., д.е.н.
Григор’єв О.Ю. ст. викл,
Дорошкевич К.О. доц, к.е.н.
Вороновська М.М., ст. викл., к.е.н.
Відповідальний за випуск Чернобай Л.І., к.е.н., проф.
Рецензенти: Скибінський О.С., к.е.н., доц.
Бала О.І., к.е.н., доц.
ЗМІСТ
ПЕРЕДМОВА 4
ТЕМА 1. ЗАГАЛЬНИЙ ОГЛЯД МІЖНАРОДНОГО ФОНДОВОГО РИНКУ 5
Означення, класифікація, об’єкти та суб’єкти міжнародного фондового ринку 5
Фондова біржа: сутність та різновиди 6
Біржові системи 7
ТЕМА 2. ЗАГАЛЬНИЙ ОГЛЯД РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ, ЩО ОБЕРТАЮТЬСЯ НА МІЖНАРОДНОМУ ФОНДОВОМУ РИНКУ 10
Означення, призначення та види цінних паперів 10
Поняття емітента та інвестора цінних паперів 11
Класифікація цінних паперів 12
ТЕМА 3,4. АКЦІЇ 15
Означення та призначення акцій 15
Види цін на акції 17
Класифікації акцій: на пред’явника та іменні, прості та преференційні акції. Класифікація акцій за призначенням: емісійні, портфельні. Інші види акцій 18
Дивіденди: означення, види виплат та методи обчислення 22
Показники положення конкретної акції на фондовому ринку 23
Привілейовані (преференційні акції): сутність і різновиди 23
ТЕМА 5. ОБЛІГАЦІЇ 25
Означення та призначення облігацій 25
Класифікація облігацій 27
Корпоративні, державні та муніципальні облігації 30
Оцінка якості облігацій 28
ТЕМА 6. ВЕКСЕЛІ 34
Векселі: означення та призначення 34
Класифікація векселів. Звичайні та перевідні векселі 36
Суб’єкти та об’єкти операцій з векселями: тратта, трассат, трассант та ремітент 38
Акцепт, аваль та індосування векселів 39
ТЕМА 7. ДЕПОЗИТНІ СЕРТИФІКАТИ ТА ІНШІ ЦІННІ ПАПЕРИ 42
Депозитні сертифікати: означення, призначення та класифікація. Суб’єкти та об’єкти операцій з депозитними сертифікатами 42
Ф’ючерсні контракти, учасники та різновиди ф’ючерсних контрактів 43
Операції своп 44
Спекулятивні операції із ф’ючерсами 46
Сутність хеджування у біржовій торгівлі та його різновиди 47
ТЕМА 8. ОПЦІОНИ 50
Означення опціону та причини його застосування. Інвестори та емітенти опціоні 50
Види, типи опціонів 51
Екзотичні опціони 52
Спекулятивні стратегії з опціонами 54
ТЕМА 9. ІНДЕКСИ 56
Індекси ділової активності фондових та товарних бірж 56
Найбільш відомі індекси ділової активності 57
Угоди та операції із біржовими індексами 58
ПЕРЕДМОВА
Метою вивчення дисципліни «Міжнародний фондовий ринок», що призначена для студентів економічних спеціальностей є отримання студентами знань про поняття, особливості і закономірності функціонування первинного і вторинного фондового ринку та оволодіння практичними навиками управління портфелем цінних паперів, що полягає у проведенні операцій із цінними паперами на ринку капіталів.
Пропонований конспект лекцій призначений для підготовки та проведення практичних і семінарських занять при вивченні навчального курсу «Міжнародний фондовий ринок». Структура курсу передбачає розгляд основних питань, що стосуються міжнародних фінансово-економічних процесів, засад та тенденцій у розвитку міжнародних фінансових відносин.
Кожна тема конспекту лецій містить детальний огляд відповідної термінології та тлумачення визначальних понять.
Автори виражають щиру подяку к.е.н., професору Коліснику М.В. за цінні зауваження та надані поради і рекомендації при підготовці видання практикуму.
ТЕМА 1. ЗАГАЛЬНИЙ ОГЛЯД МІЖНАРОДНОГО ФОНДОВОГО РИНКУ
Означення, класифікація, об’єкти та суб’єкти міжнародного фондового ринку (МФР)
Фондова біржа: сутність та різновиди
Біржові системи
1. Означення, функції, об’єкти та суб’єкти міжнародного фондового ринку (МФР)
Фондовий ринок, або ринок цінних паперів, становить систему відносин купівлі-продажу різноманітних фінансових активів або фондових цінностей. На фондовому ринку наявні різні учасники, функції яких визначаються завданнями їхньої діяльності і які, згідно з формами укладання угод на ринку, діляться на три групи.
1. Індивідуальні учасники — фізичні особи, які мають здатність у процесі ринкової взаємодії користуватися правами й виконувати обов’язки (громадяни даної країни, іноземці, особи без громадянства).
2. Інституційні учасники — юридичні особи, які не є органами державно-правового регулювання. Їхні основні риси такі: наявність організаційної єдності; наявність розрахункового рахунка в банку; відокремлене майно; спроможність вступати від свого імені у відносини з приводу цінних паперів. Як інститути зазвичай виступають підприємства, організації, установи, товариства, компанії, фонди, корпорації тощо.
3. Органи державно-правового регулювання — органи законодавчої, виконавчої та судової влади, а також державні, які підпорядковані законодавчій владі (Національний банк України або Фонд державного майна України).
Основними суб’єктами фінансових відносин на ринку цінних паперів є емітенти, інвестори та особи, які займаються професійною посередницькою діяльністю на ринку цінних паперів.
Емітентом цінних паперів може бути держава, представлена вповноваженим органом, юридичною особою та у випадках, передбачених законодавством, фізичною особою. Емітент від свого імені випускає цінні папери й зобов’язується виконувати обов’язки, що випливають з умов їх випуску. Особливе місце серед учасників ринку цінних паперів належить інвесторам (від англ. іnvestor, від лат. invest — вкладати), тобто суб’єктам інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладання власних, позичкових і залучених грошових, майнових та інтелектуальних цінностей в інструменти ринку цінних паперів. Інвестори можуть придбавати цінні папери від свого імені та за власний рахунок для одержання доходу чи збільшення їхньої вартості або набуття певних прав, що надаються власнику цінних паперів згідно з чинним законодавством. У ролі інвесторів на вітчизняному ринку цінних паперів можуть виступати: держава; фізичні особи — громадяни України, іноземці та особи без громадянства; юридичні особи України та інших держав.
Фінансовими посередниками на ринку цінних паперів є юридичні особи, робота яких тісно пов’язана з наданням професійних послуг щодо опосередкування діяльності на ринку емітентів та інвесторів. Посередники повинні мати ліцензію на здійснення своєї діяльності. У більшості випадків вони надають брокерські, дилерські й андерайтерські послуги.
Брокер (біржовий маклер, комісіонер, курт’є, стокброкер) — посередник, який діє за дорученням і за рахунок клієнтів, отримуючи за посередництво комісійні (куртаж). Брокером зазвичай є брокерська компанія. Фізична особа також може здійснювати брокерські функції, якщо зареєструється як підприємець. В обов’язки брокера входить добросовісне виконання доручень клієнта, яким повинна віддаватися перевага разом з угодами самого брокера, якщо він також має право виконувати функції дилера.
Депозитарій — це інститут, який дає можливість здійснювати розрахунки в цінних паперах через комп’ютеризовану систему депозитарного обліку та спрощує їхній обіг на вторинному ринку за рахунок використання електронного документообігу, що значно збільшує ефективність та інвестиційну привабливість ринку цінних паперів України.
Зберігач — комерційний банк або торговець цінними паперами, який має ліцензію зберігача ДКЦПФР та зберігає й обслуговує рахунки в цінних паперах.
Дилер — це посередник, який здійснює операції з купівлі-продажу цінних паперів від свого імені та за власний рахунок. Дилером може бути тільки юридична особа.
Інфраструктурними учасниками фондового ринку є юридичні особи, які виконують такі основні види професійної діяльності з інструментами ринку цінних паперів: з організації торгівлі на ринку, з управління цінними паперами, з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, депозитарну, розрахунково-клірингову, консультаційну та аудиторську діяльність тощо.
Реєстратор — юридична особа, суб’єкт підприємництва, який займається одним видом діяльності — веденням реєстрів власників іменних цінних паперів на основі ліцензії ДКЦПФР. Діяльність реєстраторів регулюється Положенням про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів. Емітент може й самостійно вести реєстр власників іменних цінних паперів, якщо їхня кількість не перевищує 500 осіб. У цьому випадку він зобов’язаний мати одного штатного співробітника, атестованого як спеціаліст із питань ведення реєстру та з кваліфікаційним сертифікатом установленого зразка, який займається реєстраторською діяльністю.
Фондовий ринок поділяється на первинний і вторинний. На первинному ринку здійснюється продаж, первинне розміщення нових випусків (емісії) цінних паперів з метою одержання емітентом фінансових ресурсів. Емітентами можуть бути уряд, місцеві органи влади, різноманітні підприємства, організації. Покупцями на цьому ринку є індивідуальні та інституційні інвестори. До них належать державні установи, інвестиційні і пенсійні фонди, інвестиційні банки, страхові компанії, трастові відділи комерційних банків, траст-компанії та ін.
Після того як цінні папери нових випусків розміщені на первинному ринку, вони стають об'єктом перепродажу. Перепродаж цінних паперів здійснюється на так званому вторинному ринку.
Як на первинному, так і на вторинному ринку є багато способів продажу і купівлі цінних паперів. Основним з них є торгівля цінними паперами на фондовій біржі.
2. Фондова біржа: сутність та різновиди
Фондова біржа - це організаційно оформлений постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами та іншими фінансовими інструментами.
З організаційно-правового погляду фондова біржа є фінансовою посередницькою установою з регламентованим режимом роботи, де відбуваються торгові угоди між продавцями і покупцями фондових цінностей з участю біржових посередників за офіційно закріпленими правилами. Ці правила встановлюються як біржовим (Статут біржі), так і державним законодавством. Варто мати на увазі, що фондова біржа, як і її персонал, не здійснює угод з цінними паперами. Вона лише створює умови, необхідні для їх здійснення, обслуговує ці угоди, зв'язує продавця і покупця, надає приміщення, консультаційні та арбітражні послуги, технічне обслуговування, тобто все необхідне для того, щоб угода могла відбутися.
До основних функцій фондової біржі належать:
• мобілізація і концентрація вільних грошових капіталів і нагромаджень за допомогою продажу цінних паперів;
• кредитування і фінансування держави й інших державних організацій шляхом купівлі їх цінних паперів;
• забезпечення високого рівня ліквідності вкладень в цінні папери. Фондова біржа дає можливість забезпечити концентрацію попиту і пропозиції цінних паперів, де збалансованість на основі біржового ціноутворення реально відбиває рівень ефективності функціонування акціонерного капіталу.
З погляду правового статусу у світовій практиці існують три типи фондових бірж: публічно-правові, приватні і змішані.
Як публічно-правова організація фондова біржа перебуває під постійним державним контролем. Держава бере участь у складанні правил біржової торгівлі і контролює їх виконання, забезпечує правопорядок на біржі під час торгів, призначає біржових маклерів і усуває їх від роботи. Публічно-правовий тип фондової біржі поширений у таких європейських країнах, як Німеччина і Франція.
Фондові біржі як приватні компанії створюються у формі акціонерних товариств. Такі біржі абсолютно самостійні в організації біржової торгівлі. Всі угоди на біржі здійснюються відповідно до чинного у країні законодавства, порушення якого передбачає правову відповідальність. Держава не бере на себе ніяких гарантій із забезпечення стабільності біржової торгівлі і зниження ризику торгових угод. Цей тип бірж характерний для Англії, США.
Якщо фондові біржі створюються як акціонерні товариства, але при цьому не менше 50% їхнього капіталу належить державі, їх відносять до типу змішаних. На чолі таких бірж стоять виборні біржові органи. Проте Біржовий комісар здійснює нагляд за біржовою діяльністю й офіційно реєструє біржові курси. Такі біржі функціонують в Австрії, Швейцарії і Швеції.
Фондова біржа в Україні, згідно з чинним законодавством, створюється як акціонерне товариство, що зосереджує попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу та здійснює свою діяльність відповідно до Закону України "Про цінні папери та фондову біржу" і Статуту та Правил біржової торгівлі.
Фондова біржа може бути створена не менш як 20 засновниками-торговцями цінними паперами, які мають дозвіл на здійснення комерційної і комісійної діяльності з цінними паперами, за умови внесення ними до статутного фонду не менш як 10 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Фондова біржа обов'язково підлягає реєстрації Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Тільки після реєстрації в Державній комісії вона має право здійснювати операції з цінними паперами.
У чинному законодавстві також зазначено, що фондова біржа створюється не з метою одержання прибутку, а займається виключно організацією укладання угод купівлі-продажу цінних паперів та їх похідних. Вона не може здійснювати операцій з цінними паперами від власного імені та за дорученням клієнтів, а також виконувати функцію депозитарію.
Нині у світі налічується близько 200 фондових бірж. В окремих країнах існує власна національна історично сформована система бірж, що визначає характер функціонування біржової системи країни загалом і місце кожної конкретної біржі зокрема.
3. Біржові системи
Розрізняють моноцентричні і поліцентричні біржові системи. У моноцентричній біржовій системі абсолютне домінуюче становище займає одна біржа, розташована у фінансовому центрі країни, а інші фондові біржі мають місцеве значення. Її прикладом є біржова система Англії, яку очолює Міжнародна Лондонська фондова біржа, а всі провінційні біржі, позбавлені фактичної самостійності, приєднані до неї. Моноцентрична модель характерна також для Франції і Японії.
В умовах поліцентричної системи, крім головної фондової біржі, в країні можуть функціонувати ще кілька великих бірж. Як приклад такої системи є Австралія, Німеччина і Канада.
У США розвиток біржової торгівлі зумовив становлення своєрідної біржової системи, яку не можна з повною впевненістю зарахувати ні до моноцентричної, ні до поліцентричної моделі. У цій країні при беззастережному лідерстві Нью-Йоркської фондової біржі регіональні біржові інститути не перетворилися в її придаток, а зберегли самостійність і стабільно функціонують у межах загальнодержавної біржової системи.
Що стосується нашої країни, то, згідно із статистичною звітністю за 1999 p., в Україні діяло 26 фондових бірж та їх філій, які розміщені в 20 областях та містах Києві і Севастополі. Загальний обіг за цей період становив 1,8 млрд. грн., з яких половина припадає на цінні папери, а половина - на акції та векселі. З них 7% припадає на облігації державних і місцевих позичок. Лідером на фондовому ринку країни є Українська фондова біржа.
Фондова біржа є одним із регуляторів фінансового ринку. Основна роль біржі полягає в обслуговуванні потоків фінансових і позичкових капіталів: нагромадженні і концентруванні капіталів, з одного боку, і кредитуванні і фінансуванні держави і різноманітних господарських структур - з другого.
Роль фондової біржі в економіці країни визначається насамперед ступенем роздержавлення власності, а точніше, частки акціонерної власності у виробництві валового національного продукту. Крім того, роль біржі залежить від рівня розвитку ринку цінних паперів загалом.
ТЕМА 2. ЗАГАЛЬНИЙ ОГЛЯД ЦІННИХ ПАПЕРІВ, ЩО ОБЕРТАЮТЬСЯ НА МІЖНАРОДНОМУ ФОНДОВОМУ РИНКУ
Означення, призначення та види цінних паперів
Поняття емітента та інвестора цінних паперів
Класифікація цінних паперів
1. Означення та призначення цінних паперів. Способи емісії цінних паперів
Цінні папери представляють собою титул власності, тобто вони є юридичними документами, що свідчать про право їх власника на певний дохід або майно.
Права власника цінних паперів та способи підтвердження таких прав є різними і залежать від конкретного виду цінного паперу.
В загальному випадку цінні папери можна поділити наступним чином:
Основні цінні папери:
акції;
облігації;
депозитні сертифікати;
векселі.
Похідні цінні папери:
ф’ючерсні контракти;
опціони;
варранти.
Допоміжні цінні папери:
купони;
талони;
чеки.
Між даними видами цінних паперів існують відмінності з точки зору прав, які набуваються по них. Слід зауважити, що ці відмінності є типовими для кожного класу цінних паперів, а різновид кожного їх виду в межах певного класу дозволяє наблизити один клас цінних паперів до іншого або навіть акумулювати права декількох класів цінних паперів в одному.
Акції являють собою цінні папери, які засвідчують право їх власника на певну частину майна юридичної особи, яка їх випустила, на отримання частини прибутку даної юридичної особи та право управління справами цієї особи в межах тої частини майна якою володіє власник акції у відповідності з зазначеним титулом власності.
Випуск акцій широко використовується автотранспортними підприємствами у випадку необхідності розширити основні фонди компанії. Компанія не зобов’язується повертати чи компенсувати власникові ту частку майна, котра йому належить за титулом власності але надає право на участь у управлінні справами.
Облігації являють собою цінні папери, які засвідчують заборгованість юридичної особи, що випустила облігації тримачеві даного титулу власності. Автотранспортна організація, що випустила у обіг облігації гарантує повернення боргу з додатковою компенсацією, котра буде виплачена з її доходу. Облігації не дають права на управління справами організації.
Випуск облігацій застосовується компанією при необхідності збільшити власні обігові кошти за рахунок притягнення позикових коштів зі сторони, або у випадку потреби у реалізації фінансування зі сторони певних організаційно технічних заходів.
Депозитні сертифікати письмові свідоцтва кредитних установ про депонування грошових засобів, які посвідчують право власника на отримання такого депозиту.
Депозитні сертифікати широко використовуються для субституції цінних паперів зарубіжних, по відношенню до їх власника. При цьому самі цінні папери зберігаються кредитною установою, а власник отримує депозитний сертифікат, який посвідчує його титул власності на ці цінні папери.
Вексель письмове договірне зобов’язання, складене в відповідності до вимог законодавства, що дає його власникові безумовне право вимагати до кінця терміну з особи, що виписала вексель, обумовленої в ньому грошової суми.
Згідно із Законом України "Про цінні папери і фондову біржу" № 1201-ХП від 18 червня 1991 p. та доповненнями до нього до цінних паперів належать:
• акції;
• облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик;
• облігації місцевих позик;
• облігації підприємств;
• казначейські зобов'язання держави;
• ощадні сертифікати;
• інвестиційні сертифікати;
• векселі;
• приватизаційні папери.
2. Поняття емітента та інвестора цінних паперів
Емітент цінних паперів це юридична особа (державний орган, орган місцевої адміністрації, підприємство, установа, організація), котра випускає від свого імені в обіг цінні папери та зобов’язується нести обов’язки, які витікають з такого випуску, перед власниками цінних паперів.
Емітент повинен всі зобов’язання, що виникають в зв’язку з випуском цінних паперів, виконувати в термін та в порядку передбаченому діючим законодавством даної країни.
Обов’язки та права емітента виникають з моменту підписання угоди про передачу цінних паперів у власність особі, яка їх купує і набуває таким чином статус інвестора.
Інвестор цінних паперів юридична або фізична особа, яка від свого імені (безпосередньо) чи через посередника (маклера, брокера) придбала цінні папери на позабіржовому чи біржовому, первинному чи вторинному ринку.
Інвестор зобов’язується пред’являти свої права, що виникають з даного титулу власності, в термін та в порядку передбаченому законодавчими та нормативними актами країни, на ринку якої здійснена емісія.
Права та обов’язки інвестора цінних паперів виникають з моменту підписання угоди про купівлю ним цінних паперів безпосередньо у емітента на первинному ринку чи у іншого інвестора на вторинному біржовому, чи позабіржовому ринку.
Емісія цінних паперів здійснюється:
При заснуванні акціонерного товариства.
При збільшенні розміру початкового статутного капіталу вже діючого акціонерного товариства шляхом випуску акцій.
При залученні позикового капіталу фірмою шляхом випуску облігацій чи інших боргових зобов’язань.
Формою емісії цінних паперів керівництво автотранспортної організації може обрати:
випуск іменних цінних паперів.
випуск цінних паперів на пред’явника.
емісія цінних паперів шляхом реалізації бухгалтерських записів.
Видатки організації при емісії цінних паперів включають в себе: гербовий збір за реєстрацію цінних паперів, комісійні гарантії розміщення цінних паперів, видатки на друкування цінних паперів, гонорари юристам та аудиторам, що обслуговують дану емісію, тощо.
Емісія (випуск) фондових цінностей, як правило, вирізняється масовим характером. При цьому обумовлюється як кількість призначених до емісії цінних паперів, так і сума на яку здійснюється дана емісія.
З метою забезпечення високої ліквідності цінних паперів на вторинному ринку після їх емісії на первинному є забезпечення тотожності новоемісованих цінних паперів з аналогічними титулами власності попередніх емісій даного емітента.
3. Класифікація цінних паперів
В більшості країн розрізняють грошові й інвестиційні (капітальні) цінні папери, що обертаються відповідно на грошовому ринку і ринку капіталів.
Грошові цінні папери - комерційні і фінансові векселі; банківські акцепти; короткострокові комерційні папери, що емітуються підприємствами і корпораціями; короткострокові ощадні і депозитні сертифікати, що емітуються банками різних типів; казначейські векселі, що емітуються від імені уряду на термін до одного року. Головна особливість цих паперів полягає в тому, що вони можуть водночас виконувати і функції грошей (тобто бути кредитними грошима), і бути інструментом короткострокового інвестування капіталу з метою отримання прибутку. Всі угоди з грошовими цінними паперами здійснюються в межах кредитно-банківської системи.
До інвестиційних цінних паперів належать акції, коротко- і довгострокові облігації уряду, місцевих органів влади, банків і промислових корпорацій, паї кооперативів, інвестиційні сертифікати, іпотеки (заставні під нерухомість). Економічна роль інвестиційних цінних паперів полягає у створенні значних капіталів для фінансування виробництва шляхом акумуляції дрібних капіталів і заощаджень.
Інвестиційні цінні папери, у свою чергу, можуть бути борговими або частковими зобов'язаннями. Похідні від боргових чи часткових зобов'язань, або "гібридні", фінансові інструменти є цінними паперами другого порядку і виконують в основному посередницьку роль при здійсненні угод із первинними (борговими і частковими) цінними паперами. Часткові цінні папери підтверджують право їхнього власника на частку в реальній власності.
Характерною ознакою всіх боргових зобов'язань є повернення (вкладений капітал повертається власнику після закінчення певного терміну) і фіксований прибуток. До боргових цінних паперів належать різноманітні види облігацій, сертифікати, іпотеки.
Цінні папери можуть бути іменними або на пред'явника.
Для реалізації цінних паперів на пред'явника досить простого пред'явлення і підтвердження прав власників (до них належать акції й облігації на пред'явника, прості складські свідчення (варранти), коносамент на пред'явника, пред'явницькі чеки та ін.).
Іменні цінні папери, якщо в них спеціально не зазначено, що вони не підлягають передачі, передаються шляхом повного індосаменту (передатним записом, який засвідчує перехід прав за цінним папером до іншої особи). До цієї категорії цінних паперів належать іменні акції, облігації та сертифікати.
Цінні папери за зовнішнім виглядом і способом випуску поділяються на основні, в яких записано основне майнове право або вимога, і допоміжні, що підтверджують додаткові права, вимоги й умови. Характерним прикладом допоміжних цінних паперів є купон, що дає право його власнику на періодичний прибуток у вигляді відсотка або дивіденду. Навіть якщо основний папір (акція або облігація) іменний, купон найчастіше видається на пред'явника. Допоміжні цінні папери обертаються на ринку незалежно від їх основного цінного паперу.
Залежно від характеру операцій і угод, а також мети випуску цінних паперів вони поділяються на комерційні папери, що обслуговують процес товарообігу і певні майнові угоди (векселі, чеки, коносаменти, складські і заставні свідчення, заставні та ін.), і фондові, які, у свою чергу, поділяються на папери, що обертаються на фондовій біржі, і папери, включені в позабіржовий обіг. Через позабіржовий ринок проходить основний продаж облігацій державних позик і акцій дрібних фірм, не включених у біржові списки. Позабіржова торгівля цінними паперами здійснюється за допомогою особистих і телефонних контактів, а також через електронний позабіржовий ринок, що включає в себе спеціальні комп'ютерні телекомунікаційні системи. В країнах з розвиненим фондовим ринком обсяги позабіржових угод у багато (часом у десятки) разів перевищують біржові обороти. Проте це не свідчить про незначущість біржового ринку, оскільки тільки на ньому представлені всі основні компанії країни.
Аналізуючи вимоги, яким повинен відповідати біржовий товар, легко переконатися в тому, що цінні папери є класичним біржовим товаром. До основних характеристик цінних паперів варто зарахувати їх масовість, стандартність і взаємозамінність. Цінні папери у великій кількості емітуються численними акціонерними товариствами, підприємствами та організаціями. Тому їх загальна маса, що обертається на ринку, є достатньо репрезентативною. Відповідність емітованих цінних паперів вимогам і параметрам, передбаченим чинним законодавством, робить їх взаємозамінними і стандартними в межах певних груп і видів цінних паперів. Особливо важливою обставиною, що характеризує одні цінні папери біржовим товаром на відміну від інших цінних паперів, є ідентичність кожної акції (облігації) одного випуску іншій, а також те, що їм належить певна частка в акціонерному (облігаційному) фонді. Цінні папери, що обертаються на фондовій біржі, мають ще одну властивість:
Основні ознаки цінних паперів, якими здійснюється торгівля на біржах:
• вільна купівля-продаж без обмежень з боку органу (емітента), що випустив цей цінний папір;
• надійність емітента, його беззбиткова діяльність і виконання узятих ним зобов'язань;
• розмір компанії-емітента, кількість акцій, облігацій, що перебувають у вільному обігу.
ТЕМА 3,4. АКЦІЇ
Означення та призначення акцій
Види цін на акції
Класифікації акцій: на пред’явника та іменні, прості та преференційні акції. Класифікація акцій за призначенням: емісійні, портфельні. Інші види акцій
Дивіденди: означення, види виплат та методи обчислення
Показники положення конкретної акції на фондовому ринку: ліквідність, оборот, запозичуваність фінансових засобів, прибутковість
Привілейовані (преференційні акції): сутність і різновиди
Означення та призначення акцій
Акція — це цінний папір без встановленого строку обігу, що засвідчує пайову участь у статутному капіталі акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.
Емітент самостійно приймає рішення про розмір його статутного фонду, про те, на скільки рівних частин він буде поділений. При цьому емітент повинен ураховувати встановленні законодавством обмеження, що стосуються мінімальних розмірів статутного фонду, якщо вони існують. Власник акції є власником частки майна, грошових коштів, цінних паперів, а також майнових та немайнових прав, що належать емітенту на правах власності. Конкретно — пайова участь акціонера означає не тільки те, що йому належить певна частка статутного фонду емітента, а й те, що йому належить пропорційна цій частці частина перерахованої власності емітента, що була придбана останнім у процесі підприємницької діяльності.
Акція повинна мати такі реквізити: власне найменування акціонерного товариства (AT) та його адресу; найменування цінного папера — «акція»; її порядковий номер, дату випуску; вид акції та її номінальну вартість; ім'я власника (для іменних акцій); розмір статутного фонду AT на день випуску акцій, що випускаються; строк виплати дивідендів та підпис голови правління AT або іншої уповноваженої на це особи, печатку AT. До акції може додаватися купонний лист на виплату дивідендів. Акції сплачуються в національній валюті, а у випадках, передбачених статутом AT, і в іноземній валюті або, шляхом передачі майна. Незалежно від форми внеску, вартість акцій виражається в гривнях. Підприємства, організації та установи можуть придбати акції за кошти, що надходять у їх розпорядження після сплати податків та відсотків за банківський кредит.
Після повної сплати їх вартості акції видаються покупцеві. AT може викуповувати в акціонера акції, що належать йому, для їх наступного перепродажу, розповсюдження серед своїх працівників або анулювання. Ці акції мають бути реалізовані або анульовані в строк не більше одного року. Протягом цього періоду розподіл прибутку, а також голосування і визначення кворуму на загальних зборах акціонерів здійснюється без урахування придбаних акціонерним товариством власних акцій.
За підсумками року в порядку, передбаченому статутом AT, з прибутку, що залишається у його розпорядженні після сплати передбачених законодавством податків, інших платежів до бюджету та відсотків за банківський кредит, на акції виплачуються дивіденди. У випадку, коли прибуток відповідного року є недостатнім, дивіденди на привілейовані акції виплачуються з резервного фонду. Якщо розмір дивідендів, що виплачуються акціонерам на прості акції, перевищує розмір дивідендів на привілейовані акції, то власникам останніх може здійснюватися доплата до розміру дивідендів, виплачених іншим акціонерам. Порядок використання переважаючого права на отримання дивідендів визначається статутом AT. Оподаткування доходів з цінних паперів здійснюється згідно із законодавством України.
Після придбання акцій між емітентом та акціонером виникає низка прав і обов'язків.
До переліку прав емітента можна віднести: право на визначення напрямів господарської діяльності; право на укладання контрактів від свого імені; право відповідати за свої обов'язки і не відповідати за обов'язки акціонера; право розпоряджатися долею випущених, але не сплачених у встановлені строки акцій; право вимагати інформацію, яку акціонер зобов'язаний повідомляти емітентові згідно із статутом.
До переліку основних обов'язків емітента, як правило, належать: обов'язок направляти акціонерам щорічні звіти про результати господарської діяльності та фінансове становище; сплата дивідендів у строки, зазначені в статуті чи умовах випуску акцій; проведення щорічних зборів акціонерів; повідомлення акціонерів про матеріально значиму інформацію та інше.
Права акціонера можна розділити на майнові та немайнові. До майнових належать: право отримувати дохід у вигляді дивіденду; право на отримання частки майна емітента, грошових коштів, цінних паперів, майнових прав, які залишаються у нього після розрахунків з бюджетом та кредиторами; право на придбання за пільговою ціною акцій нового випуску або інших цінних паперів, що випускаються потім емітентом; право на придбання за пільговою ціною товарів та послуг, що виробляються емітентом; право на обмежену відповідальність у межах пайової участі за боргами емітентів перед третіми особами у випадку ліквідації останнього (в даному контексті термін «треті особи» означає кредиторів емітента, його партнерів по господарській діяльності, трудовий колектив та деякі інші).
До групи немайнових прав акціонерів належать: право на участь в управлінні справами емітента; право голосу на загальних зборах акціонерів; право на висунення кандидатур у виборні керівні органи емітента; право на внесення пропозицій щодо господарської діяльності емітента; право на отримання регулярних звітів емітента, що стосуються результатів його господарської діяльності та фінансового становища; право на отримання від емітента інформації, що може суттєво вплинути на рішення акціонера щодо купівлі нових або продажу старих акцій; право на участь у розподілі власності, що належить емітенту, у випадку його ліквідації та інше.
Основними обов'язками акціонерів можуть бути: обов'язок своєчасно сплатити вартість акцій, що продаються за підпискою; за запитом емітента повідомляти відомості про те, чи є він дійсним чи номінальним власником акцій; надавати емітенту інформацію, що заноситься до книги реєстрації іменних цінних паперів; доводити до відома емітента у випадку придбання п'яти і більше відсотків випущених акцій та інше.
Види цін на акції
Показник ціни на акції має важливе значення в процесі взаємодії на ринку. Поряд з іншими чинниками він ураховується при прийнятті рішення щодо доцільності придбання акцій конкретного емітента, їх кількості, а також часу придбання.
Існують такі ціни на акції: номінальна, емісійна, ринкова і балансова.
Номінальна ціна акції — це ціна, яка позначається на бланку акції, вартість однієї частки, на яку розподілений увесь статутний фонд акціонерного товариства.
Під емісійною ціною акції вважається ціна, за якою акції продаються емітентом безпосередньо або через посередників при їх випуску. Коли емітент продає акції, що випускаються безпосередньо, він може це робити за ціною, рівною номінальній. Якщо ж він користується послугами посередників, то, як правило, акції продаються за ціною вище номінальної. За рахунок різниці сплачуються послуги посередників.
Ринкова ціна акцій — це ціна акцій певного емітента на кожний момент ринкової операції. Вона встановлюється внаслідок укладення угод на конкретні акції та коливається залежно від попиту і пропозиції на них у конкретному місці і в конкретний час.
Балансова ціна акції — це ціна, що встановлюється за балансовими документами емітента. Умовно її визначають як вартість однієї частки майна емітента, що припадає на одну акцію, коли б емітент підлягав ліквідації в даний момент. Таким чином, говорячи про ціну на певні акції, необхідно уточнити, про який саме її вид ідеться.
При прийнятті рішення щодо того, купляти чи не купляти акції будь-якого емітента, інвестори спочатку їх оцінюють. Результати оцінки беруть до уваги також при визначенні доцільності продажу акцій, що є в наявності. У практиці розвинутих іноземних ринків використовуються різноманітні якісні та кількісні показники оцінки акцій. Деякі з них є досить складними математичними формулами, інші є більш простими коефіцієнтами. Однак було б невірно стверджувати, що застосування більш складних кількісних показників уже само по собі гарантує досягнення успіху на ринку цінних паперів. Основною ж метою використання будь-яких показників є допомога у прийнятті рішень щодо оцінки тих чи інших акцій.
Класифікації акцій: на пред’явника та іменні, прості та преференційні акції. Класифікація акцій за призначенням: емісійні, портфельні. Інші види акцій
Акції бувають прості і привілейовані (приференційні), іменні та на пред'явника, а залежно
14.10.2023 00:10-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора