Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Репресії та репресивна машина 30
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Систем управління
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2025
Тип роботи:
Практична робота (завдання)
Предмет:
Історія Української культури
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Репресії та репресивна машина 30-х років в УРСР
Причини масових репресій 30-рр. ХХ ст. в Україні: 1.Репресії в Україні були цілеспрямованою політикою винищення соціальної бази українського національного руху. 2.Репресії призвели до страшних наслідків. Один лише голодомор 1932 – 1933 р. забрав близько 9 млн. життів; скільки ж українців загалом було розстріляно, замордовано в застінках НКВС та померло в таборах невідомо й досі. 3.Тоталітарний режим в СРСР. 4. Зміна вищого керівництва в СРСр.Насадження в суспільстві політики страху та віри у вождя. 5. Суцільна колективізація. Примусовий характер праці. 6. Форсована індустріалізація. 7. Курс СРСР на світову революцію та підготовку ІІ світової війни.
Масові репресії – невід’ємний елемент сталінської системи управління. Ста́лінські репре́сії — масові репресії, що здійснювалися в СРСР в 1930-і-1950-і роки і звичайно пов'язані з іменем Й. В. Сталіна.
Періодизація масових репресій 30- рр. ХХ ст. в Україні: Перший (1928-1931 рр.) – це «шахтинська справа», харківські політичні процеси над українською інтелігенцією, «шкідниками» і «саботажниками», насильство над селянами, початок розкуркулення і депортацій під час колективізації; процес «Спілки Визволення України (СВУ)», ліквідація УАПЦ. Другий (1932-1934 рр.) – це терор голодом, заборона процесу «українізації» і постишевські репресії проти української інтелігенції, діячів культури, науки і освіти, письменників, журналістів і представників мистецтва. Третій (1936- 1938 рр.) – це доба «великого терору», була повʼязана з найбільш масовими репресіями, в центрі якого були репресії проти військових.
1928 р. – Шахтинська справа. За неї були притягнуті до відповідальності інженери та техніки Донецького басейну, яких обвинувачували у свідомому шкідництві, організації вибухів на шахтах, злочин них зв'язках з колишніми її власниками, закупівлі непотрібного імпортного обладнання, порушенні техніки безпеки, законів про працю. Насправді ніякої організації не існувало, хоча факти безгосподарності, порушення техніки безпеки, несумлінного ставлення до справи, безумовно, були. Однак вони не могли бути підставою для політичного процесу.
1930 р. – Cправа СВУ. Репресії проти української інтелігенції. Процес Спі́лки ви́зволення Украї́ни — показовий процес над 45 керівниками і головними діячами СВУ, що відбувся в оперному театрі у Харкові. Судили 45 чоловік, а репресували 474. Репресії проти діячів українізації та української культури.
В 1931 р. відбувся ще один процес – так званого „Українського національного центру”, за яким були репресовані 50 представників української інтелігенції. Репресії проти українських істориків. Арешт і заслання М. Грушевського. Смерть М. Грушевського у м. Кисловодську.
1932 р. – розстріл українських кобзарів. Репресії проти діячів української культури та носіїв історичної народної пам'яті. Було розстріляно за різними оцінками від 200 до 337 бандуристів.
Українська Автокефальна Православна Церква. Все священство та активні вірні УАПЦ були заарештовані, заслані та розстріляні НКВД протягом 1930 — 1937 рр. Напередодні Другої світової війни були ліквідовані майже всі прояви УАПЦ в підрадянській Україні. Було розстріляно колишнього митрополита УАПЦ Василя Липківського.
Голодомо́р 1932–1933 років — масовий, навмисно зорганізований радянською владою голод, що призвів до багатомільйонних людських втрат. Загинуло більше 6,5 - 10 млн. чоловік. Викликаний свідомими і цілеспрямованими заходами вищого керівництва Радянського Союзу на чолі зі Сталіним, розрахованими на придушення українського національно-визвольного руху і фізичного знищення частини українських селян.
1933 - 1934 рр. – Cправа УВО.Репресії проти української творчої інтелігенції. Початок згортання українізації. Репресували Остапа Вишню. 1933 р. – самогубство М. Хвильового, М. Скрипника. У грудні 1934 р. у справі так званого „Українського центру білогвардійців-терористів” було засуджено до розстрілу 28 представників української інтелігенції. Черговими жертвами репресій стали: М. Куліш, М. Зеров, Є. Плужник.
Друга половина 1930-х рр. – «Розстріляне відродження»: Масове знищення української творчої інтелігенції та діячів українізації. В Академії наук України, за неповними даними, було репресовано 250 осіб, в тому числі 19 академіків. Протягом 1933 р. від наукової роботи за політичними звинуваченнями було усунуто 1649 науковців. Жахливого удару було завдано українській літературі: 89 письменників було знищено, 212 — примушено замовкнути, 64 – заслано, 83 – емігрували. У цілому за ці роки Україна втратила близько 500 талановитих письменників.
3 листопада 1937 на честь 20 річниці Великого Жовтня у Соловецькому таборі особливого призначення за вироком трійки було розстріляно понад 100 представників української іінтелігенції. За 4 дні розстрілів було вбито 1111 вязнів.
З 1933 р. до 1936 р. проводилося «генеральна чистка» ВКП (б) Багато членів партії, що займали досить видне положення, були засуджені (в основному до розстрілу). Дехто не став чекати арешту і покінчив життя самостійно, щоб врятувати сім’ю від переслідувань. За різними звинувачуваннями були знищені видні діячі революції Бухарін, Троцький, Зіновєв, Каменєв, Риков.
В 1937 р. почався розгул репресій. Знищенню підлягала тепер Червона армія.У вищому керівництві армії були знищені з 5 маршалів – 3, з 5 командирів І рангу – 3, ІІ рангу – 10, з 57 командирпів корпусів – 50, з 186 комдивів – 154, з 16 армійських комісарів І та ІІ рангу – 16, з 26 корпусних комісарів – 25, з 64 дивізійних комісарів – 58, з 456 командирів полків – 401.
7 квітня 1935 р. — в СРСР прийнята постанова РНК № 3.598, яка передбачала смертну кару для дітей віком від 12 років. Фото дітей ворогів народу. Спецдитбудинок Наркомпросу. СРСР, 1930-ті.
Великий терор — найменування періоду в історії СРСР (1937 — 1938 роки), коли сталінські репресії були різко посилені й доведені до максимуму своєї інтенсивності. Інша поширена назва цього періоду, «Єжо́вщина», пов'язана з тим, що керівником народного комісаріату внутрішніх справ у той час був Микола Іванович Єжов. Сигналом до початку масових репресій послужило вбивство С. Кірова 1 грудня 1934 р. ЦВК і РНК СРСР прийняли постанову «Про внесення змін у діючі кримінально-процесуальні кодекси союзних республік».
Отже, в 30-ті роки терор був тотальним, охоплював усі верстви населення. У суспільстві поширилися доноси, взаємна підозра, пошуки „ворогів народу”. Головним наслідком масових репресій було фізичне винищення найбільш активної та інтелектуальної частини нації і тотальне розтління тих, кого терор не зачепив. Шляхом репресій відбулося остаточне утвердження сталінського тоталітарного режиму в СРСР і в Україні зокрема.800 000 чоловік- розстріляні 18 000 000 чоловік- позбавлені волі За підрахунками деяких істориків, 80 мільйонів людей було б в Україні нині, якби не репресії та голодомори за радянської влади. ЖЕРТВИ «ВЕЛИКОГО ТЕРОРУ»
10.04.2024 14:04-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора