Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Підприємництво і його роль у соціально-економічному розвитку суспільства
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
О
Факультет:
КСА
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Економічна теорія
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
КИЇВСЬКИЙ КООПЕРАТИВНИЙ ІНСТИТУТ БІЗНЕСУ І ПРАВА
Кафедра підприємництва, торгівлі та біржової діяльності
КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни «Економічна теорія»
на тему: «Підприємництво і його роль у соціально-економічному розвитку суспільства»
ЗМІСТ
ВСТУП
3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПІДПРИЄМНИЦТВА ЯК СКЛАДОВОЇ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ
6
1.1 Сутність поняття підприємництва
6
1.2 Історичний огляд становлення та розвитку підприємництва
10
1.3 Сучасний стан підприємництва у світі та в Україні
18
РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ ПІДПРИЄМНИЦТВА НА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК В УКРАЇНІ
27
2.1 Оцінка економічного внеску підприємництва у соціальний розвиток
27
2.2 Створення робочих місць та зниження безробіття
35
2.3 Розвиток інфраструктури та підвищення життєвого рівня населення
43
РОЗДІЛ 3. ВДОСКОНАЛЕННЯ ПІДПРИЄМНИЦТВА ЯК СТРАТЕГІЧНИЙ НАПРЯМОК РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА
48
3.1 Державна підтримка як один із чинників розвитку підприємництва
48
3.2 Інноваційні програми та технологічний прогрес у розвитку підприємництва
56
ВИСНОВКИ
63
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
65
ВСТУП
Актуальність теми. Підприємництво – це ключовий каталізатор соціально-економічного розвитку сучасного суспільства. Його роль у формуванні та забезпеченні сталого економічного зростання, соціальної стабільності та підвищенні якості життя населення не може бути переоцінена. Підприємництво сприяє створенню нових робочих місць, розвитку інновацій, підвищенню конкурентоспроможності та збагаченню культурного середовища.
Сучасне суспільство постійно еволюціонує, а одним з ключових чинників, які впливають на його розвиток, є підприємництво. Підприємництво визначається як процес створення, впровадження та управління підприємства з метою отримання прибутку. Проте його роль у сучасному соціально-економічному розвитку суспільства не обмежується лише прибутковістю. Підприємництво виступає важливим стимулом для економічного зростання, соціального прогресу та загального підвищення рівня життя.
Сучасне глобалізоване суспільство стикається з численними викликами, такими як економічна нестабільність, соціальна нерівність, зміни клімату та інші глобальні проблеми. У цьому контексті підприємництво виступає не лише як засіб досягнення комерційного успіху, але і як ефективний інструмент розв'язання соціальних, екологічних та економічних проблем.
Аналіз останніх досліджень та публікацій. Дослідження сутності, функцій та проблем розвитку підприємництва є актуальним завданням як для зарубіжних, так і для вітчизняних науковців у контексті його впливу на соціально-економічний розвиток суспільства. Наукові праці відомих фігур, таких як К. Бодо, Р. Кантильон, А. Маршал, А. Сміт, Ж.-Б. Сей, стали основою для подальших досліджень в цій сфері. Українські вчені, такі як Ж. Дерій, Б. Буркинський, А. Бутенко, А. Гальчинський та інші, спираючись на цей фундамент, розвинули сучасні наукові підходи до визначення підприємництва як соціально-економічного явища.
Метою кваліфікаційної роботи є аналіз ролі підприємництва в соціально-економічному розвитку суспільства.
З огляду на мету постають наступні завдання:
- розглянути основні аспекти сутності підприємництва, зокрема його ролі у соціально-економічному розвитку;
- вивчити історичні етапи становлення та розвитку підприємництва з метою з'ясування його впливу на сучасну соціально-економічну ситуацію;
- дослідити сучасний стан підприємництва, зосереджуючись на ключових тенденціях та проблемах;
- проаналізувати економічний внесок підприємництва в соціальний розвиток України;
- визначити можливості підвищення ефективності підприємництва через державну підтримку та інноваційні програми.
Об’єктом дослідження є підприємництво та його роль у соціально-економічному розвитку суспільства.
Предметом дослідження є аспекти функціонування підприємництва.
Методи дослідження. Для проведення дослідження були використовані різноманітні методи, котрі допомогли отримати об'єктивну інформацію та аналізувати вплив підприємництва на розвиток суспільства, зокрема це аналіз літературних джерел та наукових публікацій (для розуміння історії, теорій і тенденцій у галузі підприємництва та його впливу на економіку й соціальний розвиток); аналіз статистичних даних про кількість підприємств, зайнятих осіб, обсяги виробництва та інші економічні показники (для оцінки внеску підприємництва у соціально-економічний розвиток); вивчення кейс-стадій успішних або неуспішних підприємницьких проектів (для розуміння конкретних факторів, які впливають на успіх підприємства та його внесок у розвиток); SWOT-аналіз (для визначення сильних та слабких сторін, можливостей та загроз підприємництва для подальшого розвитку).
Практична значимість. Дослідження спрямоване на вивчення впливу підприємництва на соціально-економічний розвиток суспільства з використанням традиційних методів аналізу та економіко-математичних моделей. Отримані результати мають потенціал для поліпшення підприємницького середовища та сприяння підвищенню його ролі в загальному розвитку країни.
Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів із підрозділами, загальних висновків та списку використаних джерел у кількості 30 найменувань.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПІДПРИЄМНИЦТВА ЯК СКЛАДОВОЇ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ
1.1 Сутність поняття підприємництва
Обговорюючи суть та роль підприємництва у суспільстві, важливо відзначити, що існують різні точки зору на те, що саме воно означає (табл. 1.1).
Таблиця 1.1
Підходи до визначення сутності поняття «підприємництво»
Підхід
Визначення
Атрибутивний
Сукупність таких складових як мотивація для дії, що включає бажання збагатитися, механізм дії, який базується на інвестуванні у певні галузі економіки, і ризик, пов'язаний з невизначеністю результатів прийнятих рішень та забезпеченням фінансового покриття особистих цілей.
Процесуальний
Складний процес створення чогось нового і цінного, який вимагає великих зусиль і часу, а також відповідальності перед суспільством і фінансовими обов'язками. Цей процес може приносити як фінансовий успіх, так і особисте задоволення.
Діяльнісний
Ініціативна економічна діяльність, спрямована на задоволення потреб суспільства та отримання прибутку, що базується на інтелектуальних здібностях та соціальній організації.
Функціональний
Й. Шумпетер вказав на потребу у специфічній підприємницькій діяльності, що полягає у впровадженні інновацій або нових комбінацій у виробництві. Ця функція змінюється від різних суб'єктів і може перетворюватися на рутинні дії з часом. При цьому підприємець може імітувати чужий досвід.
Інституціональний
У період трансформацій значний вплив на формування підприємницької активності відіграють зовнішні фактори середовища, які визначають умови для функціонування підприємництва. Ці фактори створюють передумови для розвитку підприємництва як ключового елементу ринкової економіки, включаючи соціально-економічні, політичні, організаційно-правові, культурно-освітні та технічні аспекти.
Джерело: складено автором на основі [11] [7]
В сучасних умовах можна сформулювати концепцію кумулятивного підходу до розуміння підприємництва. Згідно з цим підходом, підприємництво - це активна діяльність, що ґрунтується на зібраному досвіді, виконується шляхом виконання певних функцій в умовах ризику та невизначеності, і об'єднує індивідуальні якості підприємця з зовнішніми чинниками, маючи на увазі створення нової доданої вартості.
Підприємництво суттєво пов'язане з творчою сутністю людини і виявляється у конкретних історичних і економічних умовах. Це розглядається як одна з основних форм соціальної діяльності, яка впливає не лише на умови життєдіяльності, але й на саму людину: її поведінку, погляди, статус у суспільстві і т.д. [1].
Отже, розвиток підприємництва визначається як наявністю підприємницьких якостей у конкретних осіб, так і зовнішніми факторами, що визначають умови для формування та функціонування підприємницьких структур. Отже, важливо розглянути детальніше складові підприємницького середовища та їх вплив на економічний розвиток.
У наукових дослідженнях зазвичай аналізують підприємницьке середовище через його складові елементи, важливі показники та фактори, що впливають на нього. Згідно з Т. Ткаченком, підприємницьке середовище визначається як сукупність соціально-економічних умов і чинників, що оточують підприємство та вимагають адекватної реакції [27]. У інших дослідженнях [26] під підприємницьким середовищем також розуміється комплекс умов і чинників зовнішнього порядку, які впливають на можливості та кінцеві результати діяльності суб'єктів ринкових відносин.
У науковому дослідженні [26] "підприємницьке середовище" визначається як суспільно-економічна обстановка, що охоплює рівень економічної свободи, присутність або можливість формування підприємницького сектору, переважання ринкових відносин, можливість створення підприємницького капіталу та доступ до необхідних ресурсів.
Дослідники описують підприємницьке середовище як сукупність умов, що впливають на можливості створення та реалізації підприємницьких ініціатив. Це включає різноманітні аспекти, які визначають можливості та обмеження для бізнесу. Ключові елементи цього середовища можна узагальнити наступним чином: економічна свобода, особисті інтереси, наявність ринкового простору, умови забезпечення ресурсів, включаючи енергію та кадри, споживачів, науково-технічний прогрес, політичну та правову обстановку, демографічну ситуацію та роль держави. Ці елементи спільно формують контекст, у якому діють підприємці, і впливають на їх можливості та стратегії. Розуміння цих факторів допомагає аналізувати та прогнозувати динаміку розвитку підприємництва в конкретній країні чи регіоні [16].
Ключовим у формуванні підприємницького середовища є наявність та доступність основних компонентів для старту бізнесу, таких як фінансування, приміщення, обладнання, сировина та матеріали. Також важливе співвідношення між фіскальною та економічною функціями податків, що сприяє розвитку виробництва, а також загальна економічна стабільність в країні. Додатковими факторами є наявність державної підтримки для підприємництва, розвинута інфраструктура, яка сприяє розвитку підприємницьких структур, та процедури реєстрації підприємств. Загальна точка зору економістів полягає в тому, що підприємницьке середовище формується у суспільстві і впливає на розвиток та функціонування підприємництва. Однак для кращого розуміння цього середовища доцільно розглянути його компоненти, які через різноманітні фактори впливають на підприємництво в Україні (рис. 1.1) [5].
Науковці ідентифікують ряд чинників, які негативно впливають на розвиток та функціонування підприємництва в Україні. Ці чинники включають недоліки та протиріччя в нормативно-правовій базі, зростання адміністративних перешкод (таких як процедури реєстрації, ліцензування, сертифікація, контроль та дозволи, регулювання оренди), відсутність чітких правил для малих підприємств, невизначеність щодо стабільності умов діяльності, надання переваг деяким суб'єктам підприємницької діяльності з боку державних органів, відсутність ефективних механізмів фінансово-кредитної підтримки, державне втручання та корупцію, надмірне оподаткування та складну систему звітності. Це складне середовище вимагає системних заходів для вирішення [5].
/
Рисунок 1.1 – Компоненти підприємницького середовища в Україні
Джерело: складено автором на основі [5]
Всі ці аспекти формують підприємницьке середовище, яке можна охарактеризувати як непридатне і потребуюче подальшого вдосконалення.
1.2 Історичний огляд становлення та розвитку підприємництва
Хоча сучасні матеріали намагаються показати українських підприємців як патріотів і благодійників, у масовій свідомості все ще існують стереотипи про власників, які виникли за часів класичної літератури. Комуністична пропаганда підсилена ці уявлення, зображаючи капіталістів як жадібних та деспотичних. Деякі негативні аспекти сучасного бізнесу ще більше укріплюють ці стереотипи. Тому важливо, щоб сучасна історична наука висвітила справжні риси українського підприємницького класу, представники якого, такі як Терещенки, Ханенки, Симиренки, Харитоненки, Яхненки, володіли розумом, ринковими навичками і усвідомлювали важливість співвідношення між особистим успіхом і загальними інтересами [9].
Протягом майже двох століть історія українського підприємництва була нерозривно пов'язана з корпоративними об'єднаннями - купецькими гільдіями. Основи корпоративної організації українського купецтва було закладено у XVIII столітті, коли, разом із зменшенням політичної автономії України, структура абсолютистської держави поширилася на неї, встановлюючи становий ієрархічний порядок (табл. 1.2) [9].
У історико-економічній літературі наголошується, що реформи, проведені царем Петром I, сприяли значному прогресу в розвитку продуктивних сил, який можна порівняти з індустріалізацією радянського періоду [10]. Ця епоха відзначилася великим попитом на підприємницьку діяльність, проте в XVIII столітті відбулася значна зміна у ролі держави в економіці, коли її вплив став надзвичайно значущим.
Таблиця 1.2
Історичний огляд етапів становлення та розвитку підприємництва
Етап
Період
Характеристика
Ранні часи
До XV століття
Період раннього підприємництва відзначався переважно сімейною формою організації бізнесу. Люди займалися ремеслами та майстерністю, виготовляючи товари на замовлення або для продажу на ринках. Торгівля також відігравала важливу роль, забезпечуючи обмін товарами між різними регіонами. Власники малих підприємств були залежні від власної робочої сили та невеликих капіталів.
Промислова революція
XVIII - початок XIX століття
Промислова революція призвела до кардинальних змін у підприємницькій діяльності. Поява фабрик та фабричного виробництва спричинила потребу в більшому капіталі та робочій силі, що привело до формування підприємств більшої масштабності. Винайдення парової машини та інших технологічних нововведень полегшило виробництво та збільшило його обсяги. Великі підприємства стали домінувати у багатьох галузях, а підприємницькі відносини стали більш залежними від капіталу та менш особистими.
Постіндустріальний період
Початок XX століття - сьогодення
У цьому періоді підприємництво пережило ряд важливих змін. Зростання глобалізації спричинило появу міжнародних корпорацій, які діють у різних країнах та сферах економіки. Технологічні інновації, зокрема Інтернет та цифрові технології, змінили способи ведення бізнесу та створили нові можливості для підприємців. Зростання уваги до сталого розвитку та соціальної відповідальності підприємств стало характерною рисою цього періоду. У цьому контексті, підприємництво стало більш різноманітним та адаптивним до змін у суспільстві та економіці.
Джерело: складено автором на основі [9]
Володіючи значними матеріальними і фінансовими ресурсами, а також безліччю прав щодо землі та надр, держава взяла на себе контроль над усім, пов'язаним із виробництвом і обміном. Цей контроль охоплював все, починаючи з місць розташування підприємств та визначення асортименту продукції і закінчуючи регулюванням процесу реалізації. Це була спроба створити так звану "регулярну" економіку, яку через два століття назвуть державно-монополістичною або адміністративно-командною. Для економічного розвитку України це мало дуже негативні наслідки.
У 1742 році за указом Єлизавети було створено три купецькі гільдії, що становило наступну спробу організувати купецький стан. Хоча офіційно гільдії ділилися за комбінованим принципом - функціонально-майновим, на практиці враховувалася лише функціональна роль у торгівлі. Держава продовжувала керуватися фіскальними міркуваннями, оскільки різні види торгівлі приносили різний рівень прибутків [2]. Гільдійська система сприяла активізації підприємницької діяльності, залучаючи до неї представників різних соціальних верств, включаючи тих, хто раніше був "підлого звання". Це також підвищило соціальний статус купецтва. Однак гільдії не досягли очікуваного ефекту держави, не збільшивши надходження до державної казни. Вони залишили недоторканним "сорокаалтинний" податок, який продовжував бути обтяжливим для купецького стану.
У середині XVIII століття купецтво, особливо на Лівобережній Україні, почало активно просити державу про встановлення монополії на проведення торговельних операцій. Згідно з Торговим статутом 1755 року, селянам було заборонено торгувати у "близькій від міст відстані". Таким чином, купецтво поступово стало привілейованою категорією населення з вираженими ознаками станової відособленості.
В останній чверті XVIII століття розпочався новий етап у розвитку вітчизняного торговельного підприємництва та корпоративної організації купецтва. Під керівництвом "освіченої самодержиці" Катерини II, яка була вплинута ідеями французького Просвітництва, відбулось значне послаблення державного контролю над торгівлею. Протягом її правління було скасовано багато указів та регламентів, що обмежували торговельну діяльність купецтва. Катерина II розширила особисті та індивідуальні права купецького стану і звільнила його від сплати подушного податку, що символізувало звільнення від "великого рабства", як зазначали купці у своїх зверненнях до цариці [11]. У її відомому "Наказі" було вказано, що торгівля буде процвітати там, де її не обмежують, і страждати там, де є тиск та переслідування.
Торговельна діяльність була суворо регламентована, особливо для третьогільдійських купців, які були обмежені у підприємницьких правах через привілейоване становище купців перших і других гільдій. Ефективність таких заходів є складною для оцінки. З одного боку, виділення купецтва у відокремлену корпорацію із певними правами й привілеями захищало їх від деспотичних дій чиновників та дворянської еліти. Проте гільдійська система, як будь-який економічний регламент, створювала обмеження, які могли стримувати розвиток торгівлі та підприємницької ініціативи.
Грамотою 1785 року купецтво отримало значне полегшення у відношенні до рекрутської повинності, яку вони тепер могли сплачувати. Крім того, представники великого торговельного капіталу - купці перших і других гільдій - були звільнені від тілесних покарань і призовів до війська. їм було надано право вільного переміщення та проживання на всій території країни, а також можливість бути нагородженими орденами і чинами за важливі послуги для Батьківщини. Купцям першої гільдії навіть дозволили деякі дворянські привілеї, такі як з’явлення при імператорському дворі при шпагаті, право носити мундири губернаторів [13].
Державна політика спрямованого на моральне заохочення торгівлі та підприємництва купців відображалася в різних законодавчих актах. Наприклад, у 1800 році купцям першої гільдії та видатним громадянам, які протягом дванадцяти років безперервно були членами купецької корпорації, було надано можливість отримати почесне звання Комерційного радника. У 1824 році були введені звання Негоціанта (для купців, які займалися великою заморською торгівлею) і Банкіра. Крім того, привілейоване становище купецтва виявлялося у можливості отримання визначними представниками підприємницького класу особистого та спадкового дворянства. У початку XIX століття введено новий інститут "першостатейного купецтва", що замінив скасований інститут іменитих громадян [3].
Володарі цього престижного звання були включені до Оксамитової книги з метою відзначення шляхетних купецьких родин. У 1832 році для представників третього стану було введено звання "почесний громадянин", а купці першої гільдії, які були членами протягом не менше 12 років, отримали право на звання Мануфактурних радників.
Створення станово-корпоративних торговельних товариств, або купецьких гільдій, створило реальні економічні, соціальні та правові умови для розвитку самостійного купецького стану в Україні. Це сприяло швидкому розширенню класу вітчизняних підприємців. Однією з характерних рис нового купецтва, яке відрізняло його від попередніх торговців та інституту гільдій Західної Європи, було те, що воно функціонувало як "відкрита корпорація". Приналежність до купецького стану не передавалася спадково або пожиттєво, але потребувала річної "атестації" через сплату гільдійського збору (1% від оголошеного капіталу). Комерційні неуспіхи або погіршення економічної ситуації часто призводили до неможливості вчасно сплатити гільдійський збір, що змушувало купців покидати гільдії та приєднуватися до стану міщан [6].
Українське купецтво кінця XVIII - початку XIX століть мало свої особливості, серед яких була відсутність історичної спадкоємності у соціальному розвитку та дискретність еволюції. На відміну від західноєвропейських гільдій, вітчизняні купецькі організації не мали статутних документів, обов'язкових випробувальних термінів або корпоративних церемоній. Стан купецтва був відкритим для нових членів, а процес вступу був спрощеним, вимагав лише сплати державного податку - гільдійського збору.
Тривала тривідома гільдійська система існувала аж до 1863 року, коли була анульована третя гільдія, яка вважалася занадто масштабною для корпоративного товариства. Хоча перша і друга гільдії існували формально до 1917 року, вони втратили свою колишню практичну вагу задовго до цього. Значним переломом у визначенні соціальних пільг купецького стану став 1874 рік, коли був припинений рекрутський набір і введено загальну військову повинність [19].
Розвиток українського купецтва в межах економічної та правової системи феодально-абсолютистської держави мав негативний вплив на його історичну долю і суттєво вплинув на подальшу еволюцію вітчизняної економіки. Оскільки підприємництво існувало в умовах авторитарного регулювання і вільного ринкового режиму, для розвитку господарства України наприкінці XVIII - XIX століть характерним був переважно авторитарний режим. Це означало, що українські купці-підприємці перебували під жорстким контролем абсолютистської держави, яка через систему державних монополій та прямих податків не лише здійснювала значні вилучення з їх прибутків, але й визначала умови та обмеження для підприємницької діяльності. Це призводило до того, що українські підприємці були схильніше спеціалізуватися в сфері торгівлі, де було легше і швидше отримати прибуток та приховати його від влади [21].
Час після реформ вважається періодом процвітання українського підприємництва. Вперше в історії купецтво отримало можливість вільного розвитку та реалізації своїх підприємницьких потенціалів. Це стало сильним фундаментом для піднесення вітчизняної економіки. Хоча Україна все ще відставала за провідними світовими індустріальними центрами за рівнем економічного розвитку і темпами зростання промислового виробництва та товарообігу, вона вже не поступалася їм в цих показниках.
У 1873 році на території України було видано 625 купецьких свідоцтв першої гільдії і 17,4 тисячі свідоцтв другої гільдії, що становило 21,4% загальної кількості гільдійських посвідчень, що видані на території Європейської Росії. Хоча ці дані можуть умовно визначати зростання чисельності купців-підприємців (оскільки один власник міг придбати декілька патентів), але статистика свідчить про широкий розмах, глибину і нерівномірність розподілу підприємництва, а також про певні співвідношення між великою і дрібною буржуазією [12].
У 1873 році видано було 4,2 тисячі посвідчень першої гільдії та 1 і 2 класів другої гільдії, що давали право на підприємницьку діяльність у великих торговельних і промислових закладах. Це становило 18% від загальної кількості посвідчень виданих на території Європейської Росії у той період. Посвідчення від 3 до 5 класу отримали купці, які були власниками дрібних і середніх підприємств. Ця категорія отримала 13,8 тисяч посвідчень, що становило 23% від загальної кількості видачі посвідчень у Європейській Росії. Головним регіоном розвитку купецького підприємництва був Південь, на який припадало 42,6% посвідчень. На Правобережжі і Лівобережжі відповідно припадало 32,1% і 25,3% посвідчень. У порівнянні з Півднем, купецьке підприємництво на Лівобережжі, зокрема на Полтавщині, було менш розвиненим, як свідчать статистичні дані.
Проте на Лівобережжі та Правобережжі, де була значна кількість дрібних підприємців, був великий попит на посвідчення для здійснення дрібних промислових справ. Хоча ці посвідчення не надавали права на здійснення торговельних операцій, які залишалися під монополією об'єднаного купецького стану [4].
Проте наприкінці XIX – на початку XX століття численність купецтва вже не корелювала прямо з рівнем розвитку промисловості або торгівлі в країні. Купецька корпорація об'єднувала лише обмежений верхівковий шар заможних людей, багато з яких навіть не мали ділових інтересів. Це стосувалося як представників родин, які традиційно мали купецький статус через кілька поколінь, так і тих, хто шляхом придбання купецького посвідчення отримував можливість зменшити адміністративний тиск [13]. Поширення купецьких свідоцтв для "звання" було визначено соціальною психологією заможних верств тогочасного суспільства, яке формувалося в умовах ієрархічної системи. Чисельність таких "умовних купців" була значною, особливо серед представників другої гільдії. Це також стосувалося обмежених у правах представників єврейської національності.
Нетипові для епохи соціалізму випадки економічної активності можна виявити не лише в період непу, але й у неофіційній сфері економіки за часів застою, а також у проведених у радянські часи експериментах у галузі економіки, де новаторство та підприємницька ініціатива були неминучими. Навіть під час строгого сталінського режиму не вдалося повністю придушити дрібні ремесла і торгівлю, які на мікрорівні також відображали приватну підприємницьку діяльність в умовах тоталітарного режиму.
1.3 Сучасний стан підприємництва у світі та в Україні
Підприємництво завжди було основною складовою суспільного розвитку, відображаючи динаміку економічного прогресу та інновацій. У сучасному світі, де технології постійно змінюються, а ринки стають все більш глобальними, підприємництво набуває нових форм та викликів. Здатність адаптуватися до змін і інноваційно мислити стає вирішальними факторами для успіху. Україна, як країна з багатою історією та традиціями підприємництва, також відчуває вплив глобальних тенденцій. Після отримання незалежності в 1991 році, українське суспільство та економіка переживали різні етапи змін, а підприємництво стало ключовим фактором у становленні нової держави [6].
Сьогодні українське підприємництво продовжує свій шлях розвитку, пристосовуючись до викликів глобалізації, впроваджуючи нові технології та шукаючи можливості для росту. На тлі сучасних технологічних зрушень та змін у споживчих уподобаннях споживачів, українські підприємства мають унікальну можливість використовувати свої таланти та ідеї для виходу на нові ринки та конкурування на міжнародній арені. У цьому контексті дослідження та розуміння сучасного стану підприємництва у світі та в Україні є надзвичайно важливими для економічного й соціального розвитку країни. Дослідження забезпечують можливість виявити тенденції, проблеми та перспективи, які впливають на розвиток підприємницької діяльності, що, в свою чергу, допомагає створити ефективні стратегії для сприяння підприємництву та забезпечення стійкого економічного зростання [27].
У лютому 2022 року було завдано значних збитків українській економіці через повномасштабне військове вторгнення. За оцінками Київської школи економіки станом на 1 серпня 2022 року прямі збитки від пошкодження та руйнування будівель та інфраструктури складають $108.3 млрд, а непрямі втрати оцінюються в $128.8 млрд. Крім того, війна суттєво вплинула на діяльність бізнесу. За результатами опитувань власників та керівників підприємств, практично половина підприємств (46,8%) припинили або майже повністю припинили свою роботу з 24 лютого 2022 року. Тільки 12,4% підприємств не змінили або навіть збільшили свою активність порівняно з передвоєнним періодом. За загальною самооцінкою власників та керівників, загальні втрати малих та середніх підприємств за період війни складають $85 млрд (без урахування втраченого доходу) [29].
9% підприємств змушені перенести свою діяльність, більшість з них із східних областей України. За дослідженням стану та потреб бізнесу в умовах війни, 41% підприємств із східних областей вже розпочали або планують релокацію найближчим часом.
Скорочення обсягів роботи також призвело до звільнення працівників у малих та середніх підприємствах. Згідно з дослідженням, 20% персоналу було відправлено у відпустку, 27% працюють за зменшеними зарплатами, а 20% було звільнено (понад 1 млн осіб). Також фіксується міграційний настрій серед підприємців, зокрема в ІТ-секторі. Наприклад, згідно з дослідженням IT Research Resilience, 12% IT-спеціалістів планують емігрувати.
За даними дослідження Gradus, 32% респондентів вже переселили або мають намір переселити свій бізнес. Більшість з них (72%) обирають переміщення в межах України, 11% планують переїхати за кордон, а 17% розглядають обидва варіанти. Головними причинами таких переміщень є збереження бізнесу (38%), наявність замовлень на нових ринках (30%) та логістичні проблеми (28%). При виборі країни для переміщення бізнесу головними критеріями є попит на продукти/послуги (36%), розвинена інфраструктура (29%) та мінімальні законодавчі бар'єри (29%). Також важливою є впевненість більшості респондентів (83%) у конкурентоспроможності українського бізнесу на європейських ринках [3].
Дослідження виявили основні потреби бізнесу в умовах війни. Загалом, підприємства малого та середнього бізнесу потребують $73,9 млрд фінансування, при цьому 41% з них вважають пошук фінансування пріоритетним завданням. Для релокованих підприємств основні потреби полягають у пошуку виробничих та складських приміщень, житла для працівників та фінансовій підтримці для покриття оборотних коштів та закупівлі обладнання.
Більшість місцевих громад знає про релоковані підприємства у своїй області і допомагає у пошуку приміщень та житла. Проте лише деякі області запровадили програми безповоротної фінансової підтримки. Низький рівень взаємодії між бізнесом, місцевими органами влади та громадами відзначений у дослідженні. Більшість бізнесу (80,1%) не співпрацюють з місцевими органами влади та громадами, а 96,1% не мають інформації про програми підтримки бізнесу від них. Дослідження також виявили низький рівень використання державних та міжнародних програм підтримки бізнесу. За результатами опитування, 72% представників МСБ не користувались жодними програмами підтримки [30].
Незважаючи на усі труднощі, за дослідженням, 93,4% бізнесу активно залучені до допомоги країні під час війни, і близько 70% з них безпосередньо займаються волонтерською діяльністю. Кожен п'ятий бізнес стверджує, що розвиток свого бізнесу, створення нових робочих місць та вчасна сплата податків є важливим внеском у перемогу України у війні з Росією.
За даними порталу Дія.Бізнес, третина підприємств вже адаптувалася до умов військового часу і прийняла нову стратегію дій, половина знаходиться в процесі інтуїтивного управління та обміркує свою стратегію, а 11,1% не бачать сенсу розробляти стратегії в умовах війни. Важливо підкреслити, що за результатами досліджень відбувається зміна бізнес-стратегій серед малих та середніх підприємств. 43% з них планують розвиток експорту. За регіональним розподілом, на експорт орієнтовані 48,2% підприємств на заході, 47,8% на півночі, 33% у центрі, 36,2% на сході та 30% на півдні [23].
Згідно з дослідженнями, починаючи з квітня 2022 року, розпочалася активна фаза відновлення бізнесу. У липні темп реєстрації нових підприємств становив 63% порівняно з відповідним періодом 2021 року і 85% порівняно з 2020 роком. Загалом за період війни (з 1 березня по 31 липня 2022 року) було зареєстровано 80 121 суб’єкт господарської діяльності. Найбільше нових підприємств розміщується у місті Києві, а також у Дніпропетровській та Львівській областях [5].
Фізичні особи-підприємці (ФОПи) становлять 85% всіх зареєстрованих суб’єктів за весь період війни. Поширеність цієї форми бізнесу пояснюється відсутністю необхідності у статуті, статутному фонді та печатці для ФОПів. Також спрощена реєстрація ФОПів та надання їм податкових пільг сприяли цьому явищу. Щодо сфери діяльності, найбільше ФОПів зареєстровано у сферах комп'ютерного програмування, роздрібної торгівлі, вантажних автомобільних перевезень, а також у сфері ресторанного бізнесу та надання послуг мобільного харчування.
Наявність ресурсів, переважно фінансових, залишається основною потребою бізнесу. За висновками власників та керівників підприємств, основними перешкодами у розвитку бізнесу є [26]:
Відсутність достатньої кількості платоспроможних клієнтів на внутрішньому ринку – 62%;
Непрогнозованість розвитку ситуації в Україні та на внутрішньому ринку – 48%;
Відсутність достатнього капіталу – 43%;
Непередбачувані дії держави, які можуть погіршити стан бізнесу – 29%;
Недоступність кредитних коштів, включаючи програми 5-7-9, кредитів під 0% та інше – 28%;
Зруйнованість ланцюгів постачання – 26%;
Неефективна, довга та дорога логістика – 23%.
Дослідження UNITY, проведене в травні 2022 року, виявило основні проблеми молодих підприємців, які в цілому не суттєво відрізняються від проблем, з якими зіштовхуються усі підприємці в країні. Серед них [29]:
Зменшення попиту на їх товари і послуги;
Руйнування ланцюгів постачання;
Зростання вартості матеріалів і послуг;
Підвищення цін на обладнання та обмежена пропозиція;
Погіршення витрат;
Втрата працівників;
Втрата клієнтів і ринків збуту;
Втрата або пошкодження активів;
Вичерпання оборотних коштів та заощаджень;
Обмежений доступ до фінансування.
Дані опитування Європейської Бізнес Асоціації також показують, що підприємці оцінюють свою фінансову стійкість негативно. 34% заявляють, що у них достатньо фінансових резервів лише на кілька місяців (у квітні 2022 року ця цифра становила 40%). 12% мають резерви лише на один місяць, а ще 12% - на півроку. Лише 5% зазначають, що у них достатньо фінансових резервів на рік і більше. Про відсутність фінансових резервів повідомили 29% компаній.
Серед ключових стратегічних рішень бізнесу на 2022-2023 роки власники та керівники підприємств вказали наступні [26]:
Пошук нових клієнтів / каналів продажів – 68%;
Скорочення витрат – 52%;
Пошук фінансування – 41%;
Запуск нових напрямів бізнесу – 35%;
Антикризове управління – 33%;
Пошук партнерів на зовнішніх ринках – 32%;
Розвиток експорту – 30%;
Отримання заборгованості від клієнтів – 21%;
Скорочення персоналу – 20%.
Представники малого та середнього бізнесу, які були опитані Європейською Бізнес Асоціацією, також вказують на плани щодо скорочення персоналу. За результатами опитування, 39% заявили, що планують здійснити звільнення працівників, а 22% вказали на зниження зарплати. Від початку війни уряд України вніс ряд змін і доповнень до законодавства, які стосуються трудових відносин, ведення бізнесу, податкової політики та інших аспектів, що регулюють економічну діяльність в країні.
У зв'язку зі станом воєнного та надзвичайного стану в Україні з 1 квітня 2022 року внесено ряд змін у податкове законодавство. Тепер третя група платників єдиного податку може включати як фізичні особи - підприємці, так і юридичні особи різних організаційно-правових форм. Ці платники не обмежені за обсягом доходу або кількістю працівників. Ставка єдиного податку для цієї групи становить 2% від доходу, і ця ставка включає податок на додану вартість [15].
Фізичні особи - підприємці, які сплачують єдиний податок I та II груп, тепер мають право на звільнення від сплати цього податку. Також, ФОПи I-II груп повністю звільняються від сплати єдиного внеску на соціальне страхування. Щодо ФОПів III групи, вони також звільняються від сплати єдиного внеску на соціальне страхування за своїх найманих працівників, які були призвані до Збройних Сил України або інших захисних формувань. Крім цього, введено мораторій на проведення перевірок, за винятком камеральних перевірок декларацій при бюджетному відшкодуванні ПДВ та фактичних перевірок. Усі розпочаті перевірки були призупинені, а також скасовані штрафи за несвоєчасну сплату податків та подання податкової звітності протягом періоду воєнного стану.
Роботодавцям надається компенсація у розмірі 6 500 гривень на місяць за кожного працівника, який був працевлаштований серед внутрішньо переміщених осіб через бойові дії під час військового стану в Україні та протягом 30 днів після його закінчення. Ці витрати компенсуються за рахунок коштів резервного фонду державного бюджету.
Програма релокації українських виробництв, яка запроваджена Міністерством економіки України з середини березня 2022 року, спрямована на підприємства, що опинилися у зоні активних бойових дій або під загрозою їх появи. Особливий пріоритет надається стратегічним підприємствам та тим, які виробляють товари першої необхідності. Релокація здійснюється у безпечні регіони України, а перевезення підприємств відбувається безкоштовно за участю АТ «Укрзалізниця» та АТ «Укрпошта». Релоковані підприємства отримують широкий пакет державної підтримки, який включає підбір місця розташування, допомогу з перевезенням обладнання, розселенням працівників, які переїжджають разом із підприємством, пошуком нових співробітників, а також підтримку у відновленні логістики, закупівлі сировини та пошуку ринків збуту [24].
З метою цифровізації процесу релокації, ДП “Прозорро.Продажі” спільно з E-Tender та eDocs розробило ІТ-систему, яка дозволяє бізнесу подати заявку та отримати допомогу у переміщенні свого обладнання на безпечні території України. Користування цією платформою для всіх користувачів є безкоштовним.
У співпраці з Офісом з розвитку підприємництва та експорту було створено цілий комплекс платформ, які надають актуальну інформацію для українських експортерів, що готові постачати свою продукцію за кордон в умовах війни. Одна з таких платформ - Каталог українських експортерів, де у безкоштовному онлайн-сервісі розміщується інформація про українських виробників товарів і послуг, які зацікавлені у експорті. Цей каталог спрямований на налагодження прямих бізнес-контактів між іноземними та українськими компаніями. Додатково, платформа "Biz For Ukraine" створена для українських компаній, які можуть надавати свої сервіси дистанційно для іноземних партнерів. Ця платформа містить каталог компаній зі сфери IT, креативної індустрії, інжинірингу та консалтингу.
Також існує The Supply Chain Resilience (SCR) platform, яка допомагає українським компаніям знаходити міжнародних партнерів та захищати міжнародні ланцюги постачання. Крім цього, Ukrainian Food Platform спрямована на продаж готового продовольства на іноземні ринки.
Ініціатива Do Business With Ukrainians, започаткована випускниками бізнес-школи УКУ (LvBS), спрямована на просування українського малого та середнього бізнесу за кордоном. Ця ініціатива допомагає шукати та пропонувати міжнародним компаніям співпрацю з верифікованими компаніями з України та допомагає українським підприємцям успішно виконувати міжнародні контракти, забезпечуючи освітню та менторську підтримку.
Отже, війна мала серйозний негативний вплив на економіку України, призводячи до значних втрат і змін у функціонуванні підприємств. З метою підтримки бізнесу уряд впроваджує різноманітні заходи, включаючи зміни в регуляторній та податковій політиці, фінансову підтримку, програми релокації та підтримку експорту. Однак, не зважаючи на існуючі програми та ресурси, лише обмежена кількість бізнесів долучається до цих програм, що вказує на потребу у більш ефективній комунікації та розповсюдженні інформації про наявні можливості підтримки.
РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ ПІДПРИЄМНИЦТВА НА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК В УКРАЇНІ
2.1 Оцінка економічного внеску підприємництва у соціальний розвиток
Процес становлення та розвитку духу підприємництва є складним і багатоплановим явищем, яке відбувається в контексті глибоких змін у соціокультурних відносинах. Ці зміни відіграють критичну роль у взаємодії між суспільством та підприємницькою діяльністю, оскільки вони впливають на різні аспекти життя людей.
Однією з ключових складових є морал...
01.10.2024 14:10-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора