«Історико-культурна спадщина Житомирської області та перспективи її використання в туризмі» (за матеріалами туристичної агенції «Патріот»). Кваліфікаційна робота з Туристична діяльність. Робота № 100783

Перехід до торгівельного партнера Binance

«Історико-культурна спадщина Житомирської області та перспективи її використання в туризмі» (за матеріалами туристичної агенції «Патріот»)

Інформація про навчальний заклад

ВУЗ:

Київський національний торговельно-економічний університет

Інститут:

Не вказано

Факультет:

ІСМ

Кафедра:

Не вказано

Інформація про роботу

Рік:

2024

Тип роботи:

Кваліфікаційна робота

Предмет:

Туристична діяльність

Завантажити

Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):

Міністерство освіти і науки України Київський національний торговельно-економічний університет Вінницький торговельно-економічний інститут Кафедра туризму та готельно-ресторанної справи КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА На тему: «Історико-культурна спадщина Житомирської області та перспективи її використання в туризмі» (за матеріалами туристичної агенції «Патріот») Здобувача вищої освіти III курсу, групи Т-31зс, Спеціальності 242 «Туризм» __________________ Підпис здобувача Прізвище, ім’я, по батькові Науковий керівник науковий ступінь вчене звання __________________ Підпис керівника Прізвище, ім’я, по батькові Науковий консультант науковий ступінь вчене звання __________________ Підпис консультанта Прізвище, ім’я, по батькові Гарант освітньої програми науковий ступінь вчене звання __________________ Підпис гаранта Прізвище, ім’я, по батькові Вінниця 2024 ЗМІСТ ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1. ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ІСТОРИКО- КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ В ТУРИЗМІ 6 1.1 Визначення особливостей історико-культурної спадщини 6 1.2 Вплив історико-культурної спадщини на розвиток туристичних дестинацій 11 РОЗДІЛ 2. ВИКОРИСТАННЯ ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ В ТУРИЗМІ 18 2.1 Оцінка історико-культурної спадщини Житомирської області 18 2.2 Розвиток історико-культурного туризму в Житомирській області 26 2.3 Загальна характеристика та аналіз фінансово-економічного стану туристичної агенції «Патріот» 33 РОЗДІЛ 3. ПЕРСПЕКТИВИ ВИКОРИСТАННЯ ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ 44 3.1 Пропозиції щодо використання історико-культурної спадщини Житомирської області в туризмі 44 3.2 Розробка історико-культурного туру 50 ВИСНОВКИ 56 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 58 ДОДАТКИ 64 ВСТУП Актуальність теми. Розвиток туристичної сфери стає ключовим фактором спеціалізації регіональної економіки в різних областях України, що сприяє збільшенню доходів до місцевих бюджетів, спонукає до створення нових робочих місць, підвищує рівень розвитку промислового та сільськогосподарського секторів регіону, а також зменшує міграцію сільського населення до обласних центрів та інших міст. Житомирська область, завдяки своєму унікальному географічному положенню та різноманітному природному та культурному потенціалу, відзначається як один з перспективних регіонів для туризму в Україні. Її прилягання до центральних регіонів сприяє розвитку різноманітних форм відпочинку для туристів, забезпечуючи можливість цілорічного туристичного обслуговування. Значна кількість сільського населення сприяє розвитку сільського туризму, що стає додатковим привабливим фактором для відпочиваючих. Отже, на сьогоднішній день важливим завданням є визначення проблем розвитку туристичного регіону Житомирської області та розробка теоретичних й методологічних підходів до формування стратегії їхнього подальшого туристичного розвитку, враховуючи унікальні характеристики та особливості функціонування. Аналіз останніх досліджень та публікацій. Проблеми розвитку туристичної сфери регіонів України, включаючи Житомирську область, були досліджені у працях вітчизняних науковців, таких як А.А. Бейдик, Л.С. Гринів, В.Г. Гуляєва, М.І. Долішнього, В.Ф. Кифяка, В.С. Кравця, М.П. Мальської та інших. Щодо маркетингових досліджень туристичних можливостей Житомирської області, цей напрямок тільки починає розвиватися та вже має окремі дослідження, проведені І.В. Бережною, П.В. Гудзею, Д.М. Стеченком та іншими. Метою дослідження є вивчення історико-культурної спадщини Житомирської області та аналіз перспектив її використання у розвитку туризму. З огляду на мету постають наступні завдання: 1. Провести аналіз історико-культурної спадщини Житомирської області, визначивши основні об'єкти та їх значення для туристичного потенціалу регіону. 2. Дослідити вплив історико-культурної спадщини на розвиток туристичних дестинацій Житомирської області, зокрема, її роль у привабленні туристів та створенні туристичного образу регіону. 3. Провести аналіз фінансово-економічного стану туристичної агенції "Патріот" у Житомирській області, визначивши її потенціал у розвитку історико-культурного туризму. 4. Розробити стратегію розвитку історико-культурного туризму в Житомирській області, враховуючи попередній аналіз та перспективи розвитку туристичної галузі. 5. Створити програму історико-культурного туру, яка б включала в себе основні пам'ятки області та розважальні заходи для туристів, зокрема, враховуючи їхні інтереси та потреби. Об'єктом дослідження є історико-культурна спадщина Житомирської області. Предметом дослідження є можливості та перспективи використання історико-культурної спадщини Житомирської області для розвитку туризму. Методи дослідження. Методологічні підходи, які використовувалися під час написання дипломної роботи, включають теоретичний аналіз джерел інформації з проблем дослідження, що полягав у зібранні та аналізі наявних наукових та статистичних даних про історико-культурну спадщину Житомирської області, а також вивченні теоретичних основ туризму та методів його розвитку; метод системного аналізу дозволив розглянути історико-культурну спадщину як складну систему, вивчити її структуру, взаємозв'язки та вплив на розвиток туризму в цілому; аналіз економічних показників та їх динаміки був використаний для оцінки потенційних економічних вигід від розвитку туризму на основі історико-культурної спадщини; графічний метод допоміг візуалізувати територіальне розміщення культурних об'єктів та їх взаємозв'язки, що сприяло кращому розумінню географічного розподілу потенційних об'єктів туристичного інтересу; методи моделювання та прогнозування використовувалися для розроблення прогнозів щодо розвитку туризму в Житомирській області на основі зростання зацікавленості у відвідуванні історико-культурних об'єктів. Практична значимість. Дипломна робота сприяє розвитку туризму в регіоні, оскільки дослідження історичних пам'яток, культурних традицій і природної краси може привертати туристів, що сприятиме економічному зростанню та розвитку інфраструктури. Крім того, вона сприяє збереженню історичних та культурних об'єктів, що важливо для збереження культурної та історичної ідентичності регіону. Наукова новизна полягає в комплексному підході до вивчення історико-культурної спадщини, використанні передових методів аналізу та прогнозування, а також у розробці конкретних рекомендацій для розвитку туризму в Житомирській області. Структура роботи. Дипломна робота складається зі вступу, трьох розділів із підрозділами, загальних висновків та списку використаних джерел у кількості 47 найменувань. РОЗДІЛ 1. ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ІСТОРИКО- КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ В ТУРИЗМІ 1.1 Визначення особливостей історико-культурної спадщини У процесі формування незалежності та відродження національної свідомості об'єкти культурної спадщини стають важливими агентами соціальної трансформації. Вони втілюють дух минулого України, сприяючи глибокому осмисленню історії народу та розкриттю різноманітних періодів його розвитку. З урахуванням великої кількості культурних об'єктів можна стверджувати, що Україна належить до країн з багатою історією. Зараз зареєстровано понад 130 тисяч пам'яток різних епох: археологічних, історичних, архітектурних, монументальних та міського планування. Понад 12 тисяч з них включені до Державного реєстру нерухомих пам'яток, а шість об'єктів культурної спадщини внесені до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, з іншими 17 об'єктами в очікуванні на включення [13]. Культурна спадщина, незалежно від свого рівня міжнародної відомості, є джерелом глибоких наукових досліджень та нових знань. Вона впливає на формування колективної свідомості, встановлює основи культурного світогляду та підтримує почуття національної гідності. Об'єкти культурної спадщини генерують фундамент для подальшого розвитку, отримують визнання світовим співтовариством та сприяють взаємовигідній співпраці з іншими країнами. Отримуючи різні визначення історико-культурної спадщини від різних авторів, можна побачити багатогранність цього поняття та його значення для суспільства. Відтак, історико-культурна спадщина включає в себе не лише матеріальні об'єкти, такі як пам'ятники, музеї або артефакти, але й безмежний обсяг духовних цінностей, таких як традиції, обряди, мова та спосіб життя. Вона є важливим компонентом культурної ідентичності народу і має велике значення для збереження і розуміння минулого, формування національної свідомості та сприяння міжкультурному діалогу. Табл. 1.1 виділяє різноманітність підходів до розуміння історико-культурної спадщини та підкреслити важливість цього поняття для суспільства в цілому. Таблиця 1.1 – Визначення поняття історико-культурної спадщини Автор Визначення В.С. Гуменюк Історико-культурна спадщина - це збережений чи втрачений у розвитку історичний об’єкт, фіксований пам’ятниками, артефактами, традиціями, обрядами та іншими проявами духовної культури народу, що має велике значення для розуміння його минулого та формування ідентичності. Ю.М. Толстик Історико-культурна спадщина - це культурні цінності, що передаються від одного покоління до іншого, відображаючи історичний досвід, традиції та цінності суспільства. Н.В. Колодяжна Історико-культурна спадщина - це сукупність об'єктів матеріальної та духовної культури, які мають велике історичне та культурне значення і є об'єктом збереження для майбутніх поколінь. Сьогодні ми стикаємося з надзвичайною загрозою: руйнуванням об'єктів культурної спадщини України та втратою безцінних артефактів. Це проблема величезних масштабів, що потребує термінового вирішення для збереження спадщини для сучасних та майбутніх поколінь. Багатогранна історико-культурна спадщина втілює в собі норми, цінності та досвід різних поколінь, що створює неповторне середовище, яке нас оточує [6]. Від місцевих церков до парків, від замків до міських вулиць — це все наші спадкові надбання, які формувалися протягом віків у результаті взаємодії різних культурних впливів. Багатство культурного спадку стало жертвою війн, імперської політики та тоталітарних режимів, які спрямовано знищували або ідеологічно перетворювали ці цінності. Сьогодні ми стикаємося з випадками недбалого ставлення до цього надбання, особливо в міських середовищах. Молоде покоління має усвідомити, що збереження культурної спадщини та нашого довкілля є спільною відповідальністю кожного громадянина, а не лише влади. Табл. 1.2 пропонує огляд основних аспектів історико-культурної спадщини, щоб зрозуміти її значення, розподіл і використання. Таблиця 1.2 – Визначення особливостей історико-культурної спадщини Особливість Опис Епоха/Період Указує на часовий період, коли була створена або активно використовувалася спадщина. Це допомагає розуміти її історичний контекст. Регіон Вказує на географічне місце розташування спадщини, що може включати країни, регіони або міста. Тип спадщини Розподіляє спадщину на матеріальну та нематеріальну, що дозволяє розуміти її різноманітність та значення. Види об'єктів Вказує на конкретні об'єкти або явища, які входять до складу спадщини, такі як пам'ятники архітектури, мистецькі твори, традиції, мова тощо. Історичне значення Описує роль спадщини у формуванні історії, культури та суспільства, визначаючи її важливість для нащадків. Сучасне використання Розглядає, як спадщина використовується у сучасному світі, включаючи туристичний потенціал, культурні заходи, наукові дослідження тощо. Загрози та заходи збереження Визначає проблеми, які загрожують збереженню спадщини (наприклад, війна, природні катастрофи, руйнування) та заходи, що приймаються для її збереження (консервація, реставрація, освіта тощо). У Конвенції про охорону всесвітньої культурної та природної спадщини під терміном "культурна спадщина" мається на увазі різноманітність об'єктів, що відображають історичну, мистецьку та наукову цінність, що включає в себе пам'ятки архітектури, монументальні скульптури та живопис, археологічні елементи та структури, а також написи, печери та інші об'єкти, які мають велике універсальне значення для історії, мистецтва та науки [11]. Також увага приділяється ансамблям — групам будівель або архітектурних споруд, які мають особливий зв'язок з природним середовищем та мають велику цінність з точки зору культурної спадщини. Додатково, визначені місця включають в себе твори або спільні твори людини та природи, а також археологічні зони, які мають важливе значення з точки зору історії, естетики, етнології та антропології. Об'єкти культурної спадщини національного значення відзначаються своєю особливою історичною та культурною цінністю. Вони повинні відповідати критерію автентичності і принаймні одному з таких критеріїв [21]: - Відіграли значну роль у розвитку культури, архітектури, містобудування та мистецтва країни. - Прямо пов'язані з історичними подіями, віруваннями, життям та діяльністю видатних особистостей. - Представляють собою шедевр творчого генія та є етапними творинами видатних архітекторів чи митців. - Служили витворами зниклої цивілізації або мистецького стилю. Критерій автентичності передбачає, що об'єкт культурної спадщини повинен зберегти свою форму, матеріально-технічну структуру та історичні шари, а також зберігати свою роль у навколишньому середовищі. Об'єкти культурної спадщини місцевого значення повинні також відповідати критерію автентичності, а також принаймні одному з наступних критеріїв [22]: - Впливали на розвиток культури, архітектури, містобудування та мистецтва певного населеного пункту чи регіону. - Пов'язані з історичними подіями, віруваннями, життям та діяльністю видатних особистостей певного населеного пункту чи регіону. - Є творами відомих архітекторів або інших митців. - Представляють собою культурну спадщину національних меншин або регіональних етнічних груп. За офіційними даними, в Україні зареєстровано понад 130 тисяч нерухомих об'єктів історії та культури. Це включає 57 206 археологічних пам'яток, 51 364 пам'ятки історії, 5 926 пам'яток монументального мистецтва та 16 800 пам'яток архітектури і містобудування. Кілька об'єктів України також увійшли до Списку всесвітньої культурної і природної спадщини ЮНЕСКО: Софійський собор та Києво-Печерська лавра у Києві (1990 рік), Історичний центр Львова (1998 рік), 4 об'єкти Геодезичної Дуги Струве (міжнародний проект, 2005 рік) та Букові праліси Карпат (2007 рік) [5]. Створено 63 історико-культурні заповідники, серед яких 13 є національними. Також був затверджений Список історичних населених місць України у 2001 році, до якого увійшло 401 пункт. У країні функціонує 437 державних та муніципальних музеїв, з яких 22 є національними. У їхніх фондах зберігається понад 11 мільйонів предметів рухомої спадщини. Крім того, існують відомчі та громадські музеї [10]. Все це величезне надбання рухомої та нерухомої спадщини потребує належного законодавчого регулювання. Протягом років незалежності було прийнято кілька законів та підзаконних актів, спрямованих на визначення та удосконалення правових, організаційних та матеріально-технічних засад охорони пам'яток. Серед них особливе місце займають такі "основні" закони як "Про музеї та музейну справу" (1995 р.), "Про охорону культурної спадщини" (2000 р.; зміни і доповнення у 2004 р.), "Про охорону археологічної спадщини" (2004 р.), а також окремі статті інших законодавчих актів, наприклад, Земельного та Кримінального кодексів України. Історико-культурна спадщина - це надбання, яке включає в себе всі аспекти життя певного народу чи регіону, що відображають їхню історію, культуру та традиції. Ця спадщина може виявлятися у різних формах, таких як архітектура, мистецтво, релігійні обряди, література, музика, ремесла та багато іншого. Архітектура є одним з найбільш помітних виявів історико-культурної спадщини. Споруди, такі як пам'ятники, церкви, міські фортеці, палаці та будинки, відображають техніку будівництва, стиль епохи, а також історичні та культурні впливи. Мистецтво також відіграє важливу роль у виявленні культурної спадщини. Мистецтво може бути втілене у вигляді живопису, скульптури, гравюри, різьблення [12]. Ці твори не лише передають естетичні цінності, але і розкривають історичні події, соціальні умови та духовні переконання певної епохи. Релігійні обряди та свята також є складовою частиною історико-культурної спадщини. Вони відображають віру, традиції та цінності народу чи громади. Ці обряди можуть бути передаваними з покоління в покоління і мати глибоке історичне значення для спільноти. Література та музика, також відображають історичні та культурні аспекти суспільства. Літературні твори, фольклор, пісні та музичні інструменти створюють культурний контекст, який допомагає розуміти минуле та ідентифікувати себе з певною культурною спадщиною. Таким чином, історико-культурна спадщина - це живий вияв культурної та історичної ідентичності народу або регіону, який нагадує про їхнє минуле, формує їхню сучасну ідентичність та відображає їхні цінності та традиції. 1.2 Вплив історико-культурної спадщини на розвиток туристичних дестинацій На сьогодні немає сумнівів: культурна спадщина грає важливу роль у суспільстві, виконуючи різноманітні функції, які сприяють збалансованому розвитку. Вона не лише надає нам знання, виховує, викликає науковий і естетичний інтерес, але й допомагає нам розуміти як сучасне життя, так і історичне минуле українського народу. Проте ігнорування потенціалу культурної спадщини може призвести до формування у громадян зневажливого ставлення до неї [8]. Це, у свою чергу, може спричинити руйнування зв'язків між поколіннями та викликати неуважне ставлення до наших природних і культурних багатств. Найстаріші пам'ятки людства, які існують від часів палеоліту, є цінними свідками минулого і джерелом досвіду для майбутніх поколінь. Вони кодують у собі політичні, релігійні, моральні та естетичні цінності попередніх епох, і водночас є джерелом історичного пізнання і важливим засобом формування світогляду наших сучасників. Процес еволюції нерухомих пам'яток яскраво свідчить про трансформацію як людини, так і державності. В контексті України вивчення об'єктів культурної спадщини дозволяє переглянути її історію, яка неодноразово переписувалася, і відновити реальний перебіг подій. У період формування незалежної державності та націотворення об'єкти культурної спадщини, що віддзеркалюють багаторічну історію українського народу, перетворюються на скарбниці його духовної і матеріальної культури [14]. Вони відіграють значущу соціальну роль, стаючи осередками пам'яті та сприяючи осмисленню минулого, що становить основу для глибокого розуміння життя народу. Вплив історико-культурної спадщини на розвиток туристичних дестинацій є ключовим фактором у формуванні привабливості різних місць для подорожуючих. Табл. 1.3 ілюструє різноманітні аспекти цього впливу, розглядаючи різні елементи спадщини та їх вплив на розвиток туризму. Кожен елемент спадщини має відмінні характеристики та привабливість для подорожуючих, що сприяє формуванню унікального туристичного продукту. Таблиця 1.3 – Вплив історико-культурної спадщини на розвиток туристичних дестинацій: Аналіз різних аспектів Елемент спадщини Вплив на туристичний розвиток Приклади туристичних дестинацій Архітектурні пам'ятки Залучення туристів за історичними та архітектурними цінностями; розвиток інфраструктури (готелі, ресторани тощо) Париж, Флоренція, Стамбул Музеї та виставкові комплекси Культурна освіта та розваги для туристів; створення тематичних турів та екскурсій Лувр у Парижі, Музей Метрополітан у Нью-Йорку, Ермітаж у Санкт-Петербурзі Святині та релігійні місця Паломництва, духовні ретрити, культурні свята; створення інфраструктури для паломників та туристів Ватикан у Римі, Мекка, Ангкор Ват у Камбоджі Історичні міста та вулиці Створення аутентичного атмосферного середовища; розвиток тематичних екскурсій та гастрономічного туризму Старе місто у Праги, Венеціанські канали, Японський квартал у Сан-Франциско Фольклорні та традиційні заходи Привертання уваги туристів до місцевих обрядів та свят; створення туристичних заходів та фестивалів Карнавал у Ріо-де-Жанейро, Хеллоуїн у США, Сакурасаку у Японії Правильне визначення, оцінка та ретельне використання історико-культурних ресурсів мають не лише культурне і національне значення, але й велику економічну вигоду. Культурна спадщина, яка є складовою національного багатства, має значний економічний потенціал, що може зрівнятися з іншими ресурсами країни. Ці ресурси є фундаментом для розвитку різних галузей економіки, особливо туризму. Культурна спадщина виступає як матеріальна та духовна основа для розвитку різних форм туризму, зокрема культурного туризму. Термін "культурний туризм" став загальноприйнятим після засідання Міжнародної ради пам'яток та історичних міст у Брюсселі в 1976 році. За даними Всесвітньої туристичної організації, на сьогодні культурний туризм становить приблизно 40% усіх туристичних поїздок, і щорічно попит на цей вид туризму стрімко зростає [18]. Зацікавлення туристів у культурній спадщині громади стимулює місцевий розвиток, надаючи не лише значні економічні переваги, а й викликаючи почуття гордості за власну історію. Це впливає на підвищення зацікавленості у збереженні місцевої історії та пов'язаних з нею артефактів. Освідомлення цінності власної культурної спадщини сприяє зростанню загальної поваги до місцевого середовища, сприяє активізації громадського життя і зміцнює почуття локальної ідентичності. Постійне розширення культурних вражень, які споживаються туристами, розширює коло зацікавлених сторін на цьому ринку. Це сприяє процесу демократизації як самого культурного туризму, так і самих громад, які пропонують свої послуги. Згідно з Рамковою конвенцією Ради Європи про значення культурної спадщини для суспільства, схваленою у 2005 році у місті Фаро і підписаною Україною у 2007 році, культурна спадщина є сукупністю ресурсів, успадкованих від минулого [17]. Ці ресурси вважаються відображенням і вираженням постійно змінюваних цінностей, вірувань, знань та традицій, незалежно від належності осіб. Вона охоплює всі аспекти навколишнього середовища, які виникли внаслідок взаємодії між людьми та простором протягом історичного розвитку. Різноманіття поглядів на зміст культурної спадщини відображається в дослідженнях вчених, і цікаво, що значна частина українських дослідників вважає визначення з Закону України недостатньо конкретним та неясним. Вони вважають, що це поняття, яке становить основу зовнішнього виразу національної культури, потребує комплексного переосмислення та доопрацювання з урахуванням міжнародного досвіду та українських реалій. З огляду на прийняття в 2003 році Конвенції про охорону нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО та приєднання України до неї у 2008 році, важливо розглядати закріплення поняття "нематеріальна культурна спадщина" у національному законодавстві [21]. Під цим терміном розуміють звичаї, форми вираження, знання, навички та пов'язані з ними предмети, артефакти та культурні простори, що визнані спільнотами та групами. Повертаючись до вищезгаданого Закону України, варто відзначити, що національне законодавство робить розмежування між "нерухомими об'єктами культурної спадщини" та "рухомими предметами, пов’язаними з ними". На сьогоднішній день в Україні на державному обліку перебуває близько 130 тисяч пам'яток історико-культурної спадщини. Серед них 56 тисяч – це пам'ятки історії, 7 тисяч – пам'ятки монументального мистецтва, та приблизно 15 тисяч – пам'ятки містобудування та архітектури [24]. Деякі нерухомі об'єкти культурної спадщини зберігаються під відкритим небом, тоді як інші знаходяться у музеях України, представляючи різноманітні аспекти історії, матеріальної та духовної культури нації. Щодо об'єктів культурної спадщини, які занесені до Реєстру, їх кількість постійно змінюється: вилучаються ті, що знищені або втрачені, і додаються нові позиції. Процедура включення нових об'єктів у Реєстр визначена Законом України «Про охорону культурної спадщини». Власники пам'яток (або місцеві органи влади відповідно до компетенції) готують пропозиції для включення в Реєстр і подають необхідні документи до Міністерства культури та інформаційної політики України [26]. Наказ про включення об'єкта до Реєстру готується на підставі роботи профільної Експертної комісії. Однак ця процедура часто виявляється довготривалою та недостатньо ефективною. Основні причини цього - складна та тривала процедура підготовки документів, а також обмежені можливості кадрового забезпечення місцевих органів виконавчої влади, які відповідають за охорону культурної спадщини та внесення пропозицій про включення об'єктів до Реєстру. Поглиблення проблеми в Україні зумовлене відсутністю єдиного повного публічного реєстру об'єктів культурної спадщини, а також розбіжностями між даними, що надаються на сайті профільного Міністерства та відкритими даними інших Інтернет-ресурсів. На початку червня 2019 року Міністерство культури анонсувало запуск пілотного проєкту - електронного обліку об'єктів культурної спадщини під назвою «Державний реєстр нерухомих пам'яток України», який випробовувався у Вінницькій області [15]. Цей проєкт передбачав можливість внесення інформації про пам'ятки кожним користувачем, після чого дані мали бути перевірені Міністерством. Створення електронного реєстру мало на меті надати об'єктивну картину стану об'єктів культурної спадщини, включаючи їх характеристики, поточний стан та процеси реставрації. Проте, наразі є рано говорити про значні досягнення у цій сфері. Однією з головних проблем, що стикається сучасна Україна, є збереження пам'яток минулого. Велика частина об'єктів історико-культурної спадщини була втрачена через війни та знищення, що відбувалися під тоталітарним режимом. Навіть зараз, не дивлячись на міжнародні зобов'язання та законодавчі норми, що передбачають збереження культурних цінностей, Україна річно втрачає сотні пам'яток. Історичні середовища багатьох міст перебувають у кризовому стані, цінна архітектура руйнується, а пам'ятки нерухомої культурної та археологічної спадщини знищуються безкарно [9]. Додатково, історичні центри населених пунктів стикаються з дисгармонійною забудовою та низьким рівнем умов для проживання. Ця ситуація супроводжується різким зменшенням обсягів відновлювальних робіт та зменшенням кількості історичних поселень, де проводиться реставрація пам'яток минулого. Однією з найактуальніших проблем, які стикається Україна у сфері культурної спадщини, є недостатнє фінансування її збереження та розвитку. Зазвичай основним джерелом фінансування об'єктів культурної спадщини є кошти місцевих бюджетів. Окрім того, з Державного бюджету України виділяються кошти для збереження об'єктів, які включені до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО [21]. Це надає таким об'єктам значні переваги, оскільки вони стають візитівками держави на міжнародному рівні та отримують гарантоване фінансування на охорону та реконструкцію. Україна також реалізує програми збереження культурної спадщини на різних рівнях влади, включаючи державні, обласні, районні та міські програми. Наприклад, у 2020 році було оголошено про запуск Програми "Велике будівництво. 100 об'єктів культури", яка передбачала реставрацію значних культурних об'єктів по всій країні. Очікується, що на відновлення перших 100 об'єктів у 2025 році може бути витрачено близько 10–15 мільярдів гривень, а загалом програма передбачає виділення не менше 55 мільярдів гривень на протязі наступних чотирьох років [31]. Проте, незважаючи на ці заходи, проблема фінансування залишається актуальною, і додаткові зусилля необхідні для збереження та розвитку культурної спадщини в Україні. Тому, культурна спадщина відіграє важливу роль у збереженні історичної пам'яті народу та формуванні національної свідомості. Вона є свідком історичних подій і сприяє розумінню та вивченню минулого. Для українського народу це особливо актуально, оскільки культурна спадщина свідчить про тяжіння до незалежності та боротьбу за державність [3]. Шляхом збереження та вивчення об'єктів культурної спадщини науковці можуть розкрити реальну картину української історії та проаналізувати її різні аспекти. Це дозволяє уникнути спотворень та більш об'єктивно оцінити минуле. Охорона культурної спадщини є одним з пріоритетних завдань для України, оскільки вона сприяє розвитку національної ідентичності та утвердженню країни як повноправного учасника світової спільноти. З цього випливає, що успішне збереження та використання культурної спадщини має важливе значення для майбутнього розвитку України. РОЗДІЛ 2. ВИКОРИСТАННЯ ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ В ТУРИЗМІ 2.1 Оцінка історико-культурної спадщини Житомирської області Житомирська область розташована в центрі Східноєвропейської рівнини, на півночі Правобережної України (рис. 2.1). За площею вона становить 29,9 тисяч квадратних кілометрів, що складає 4,9% всієї території України. За своїми розмірами вона одна з найбільших областей України, поступаючись лише Одеській, Дніпропетровській, Чернігівській та Харківській областям. Протяжність області з заходу на схід становить 170 кілометрів, а з півночі на південь - 230 кілометрів. Ці розміри еквівалентні відстаням, які потрібно подолати, щоб перетнути країни Західної Європи, такі як Нідерланди або Швейцарія [14]. Житомирський край багатий своїм історичним минулим, тісно пов'язаним з визначними подіями і видатними діячами історії, культури, архітектури тощо. Пам'ятні історичні події, що відбувалися на теренах сучасної Житомирської області, залишили по собі низку унікальних об'єктів історико-культурної спадщини, які не дозволяють забути про подвиги та історію життя і розвитку минулих поколінь. На сьогодні держава утримує під своєю охороною тисячі об'єктів і пам'яток археології, архітектури та історії. Саме з цих складових сформувалася цілісна культурна спадщина народу. В обласному реєстрі Управління культури Житомирської області нараховується близько 4 тисяч об'єктів, із них значна частина розташована у Житомирському районі, який займає в області одне з провідних місць за їх кількістю. / Рисунок 2.1 – Карта Житомирської області із адміністративно-територіальними одиницями Джерело: складено автором на основі [10] Проаналізувавши наукові роботи щодо класифікації пам'яток історії та культури, ми вирішили провести оцінку об'єктів, поділивши їх на такі класи: пам'ятки історії, пам'ятки археології, пам'ятки містобудування і архітектури, пам'ятки мистецтва, ландшафтні пам'ятки, об'єкти науки і техніки, об'єкти садово-паркового мистецтва та сакральні об'єкти. Клас «пам'ятки історії Житомирщини» включає об'єкти, пов'язані з важливими історичними подіями, видатними особистостями, а також місця, що відображають культурний і соціальний розвиток регіону в різні історичні періоди (табл. 2.1). Таблиця 2.1 – Клас «пам'ятки історії Житомирщини» Назва Категорія Опис Коростишівський каньйон Природна пам'ятка Унікальна природна пам'ятка, розташована неподалік від міста Коростишів. Відомий мальовничими пейзажами, скелі з граніту. Популярне місце для відпочинку, пікніків, фотографії. Радомишльський замок Історична фортеця Датується XVII століттям. Відреставрований та перетворений на музей, зберігає середньовічний шарм. Відображає багату культурну спадщину регіону. Бердичівський монастир Релігійна пам'ятка Заснований у 1435 році. Один з найстаріших монастирів регіону. Відомий своєю архітектурою та історичним значенням, символ релігійної віри та культури. Житомирський обласний музей космонавтики Музей Присвячений космічній ері та видатному космонавту Сергію Корольову. Пропонує унікальні експонати та інтерактивні виставки, розповідає історію космічних подорожей. Чуднівський замок Історична руїна Побудований у 16 столітті. Зруйнований, але залишки вражають величністю. Важливий свідок історичних подій, розташований у мальовничому куточку Житомирської області. Поліський заповідник Природний заповідник Найбільший природний заповідник в Україні. Охороняє унікальні природні ландшафти та дику фауну. Рай для любителів природи, пропонує можливості для екологічного туризму та відпочинку. Кожна з цих пам'яток має свою унікальну історію та значення, що розкриває різноманітність та багатство культурної спадщини Житомирської області, роблячи її важливою частиною історії України. Клас "пам'ятки археології" Житомирської області включає об'єкти, що відображають матеріальну культуру та історію людської діяльності в регіоні. Ці пам'ятки є важливими джерелами інформації про минулі епохи, побут і спосіб життя давніх мешканців території сучасної Житомирщини (табл. 2.2). Таблиця 2.2 – Клас "пам'ятки археології" Житомирської області Назва Тип Опис Стоянка Городське Стоянка первісних людей Знайдені кам'яні знаряддя та рештки тварин, що датуються палеолітом. Кургани Кодня Кургани Поховання з бронзовими та залізними виробами доби бронзи. Городище Овруч Поселення та городище Залишки укріплень, знайдені керамічні та металеві артефакти раннього середньовіччя. Культурний шар Житомира Культурні шари Знахідки артефактів від епохи неоліту до середньовіччя. Античні знахідки Тетерівки Античні об'єкти Римські монети та грецька кераміка, що свідчать про торгові зв'язки з античними цивілізаціями. Археологічні пам'ятки Житомирщини є невід'ємною частиною культурної спадщини регіону, що дозволяють глибше зрозуміти історичний розвиток і культурні зміни на цій території. Пам'ятки містобудування і архітектури Житомирської області відображають багатий історичний та культурний розвиток регіону. Ці об'єкти свідчать про різні архітектурні стилі, впливи та епохи, які формували обличчя Житомирщини (табл. 2.3). Таблиця 2.3 – Клас «пам'ятки містобудування і архітектури» Назва Категорія Опис Чуднівський замок Середньовічний замок Залишки укріплень 16 століття, важливий історичний символ регіону. Бердичівський монастир Релігійна споруда Заснований у 1435 році, відомий своєю величною архітектурою. Садиба Терещенків, Андрушівка Палацова архітектура Палац кінця 19 століття, відображає стилі неоренесансу та неоготики. Житомирський обласний музично-драматичний театр ім. Івана Кочерги Громадська будівля Побудований у стилі неокласицизму, важливий культурний центр регіону. Водонапірна башта, Коростень Інженерна споруда Промислова архітектура початку 20 століття. Пам'ятки містобудування і архітектури Житомирщини представляють важливий елемент культурної спадщини регіону. Вони відображають різноманітність архітектурних стилів та історичних періодів, зберігаючи пам'ять про минулі покоління і їхній внесок у розвиток сучасної культури. Збереження та популяризація цих пам'яток є важливими для підтримки культурної ідентичності та історичної пам'яті Житомирської області. Пам'ятки мистецтва Житомирської області є важливою складовою культурної спадщини регіону. Вони відображають різні епохи, стилі та напрямки мистецтва, зберігаючи духовну та художню спадщину народу. Таблиця 2.4 – Клас «пам'яток мистецтва Житомирщини» Назва Категорія Опис Пам'ятник Тарасу Шевченку, Житомир Скульптура та монумент Встановлений на честь видатного українського поета і художника. Колекція картин, Житомирський обласний краєзнавчий музей Живопис Включає роботи українських та європейських художників різних епох. Іконостаси та ікони, Бердичівський монастир Іконопис Релігійне мистецтво, виконане у традиціях українського іконопису. Вітражі, Житомирський обласний музично-драматичний театр ім. Івана Кочерги Мозаїка та вітражі Декоративні елементи, що прикрашають будівлю театру. Колекція народного мистецтва, музей в Ружині Народне мистецтво та ремесла Включає вишиті рушники, керамічні вироби та дерев'яні скульптури. Пам'ятки мистецтва Житомирської області представляють важливий елемент культурної спадщини регіону. Вони відображають різноманітність художніх стилів та напрямків, зберігаючи пам'ять про духовні та культурні досягнення минулих поколінь. Збереження та популяризація цих пам'яток є важливими для підтримки культурної ідентичності та історичної пам'яті Житомирщини. Ландшафтні пам'ятки Житомирської області є важливими об'єктами, які відображають природні краси та унікальність ландшафту регіону. Ці пам'ятки є особливими в їхній природній красі, біорізноманітті та екологічній важливості (табл. 2.5). Таблиця 2.5 – Ландшафтні пам'ятки Житомирської області Назва об'єкту Опис Житомирський лісостеп Великий лісостеповий масив, що займає значну частину території області. Містить унікальні ландшафтні та природні комплекси. Річка Тетерів Одна з найбільших річок області, що протікає через різноманітні ландшафти та мальовничі куточки. Національний природний парк "Лугові озера" Природний парк з великою кількістю озер та багатою флорою та фауною. Це важливий центр для збереження біорізноманіття. Колодязь Шуранівського лісу Мальовниче місце в лісостеповій зоні області, з великою кількістю джерел та струмків, що створюють унікальний ландшафт. Геологічний пам'ятник "Бердичівський каньйон" Унікальний геологічний об'єкт, який представляє собою рельєфну форму, сформовану природніми процесами у каньйоні річки. Об'єкти науки і техніки в Житомирській області є важливими спадщинами, які відображають наукові досягнення та технічний прогрес регіону. Ці об'єкти можуть включати історичні наукові установи, технічні пам'ятки, музеї та інші заклади, пов'язані з розвитком науки та технологій (табл. 2.6). Таблиця 2.6 – Об'єкти науки і техніки в Житомирській області Назва об'єкту Опис Житомирський національний агроекологічний університет Науково-освітній заклад, який займається дослідженнями в галузі сільського господарства та екології. Музей науки та техніки в Житомирі Музей, що відображає історію розвитку науки та техніки в області, експонує різноманітні винаходи та технічні досягнення. Житомирський фізико-технічний інститут Навчальний заклад та науковий центр, спеціалізований у фізичних та технічних науках, здійснює наукові дослідження. Житомирський обласний музей космонавтики Музей, присвячений космічній тематиці, показує історію космічних подорожей та видатних космонавтів. Житомирська обсерваторія Спостережний пункт для астрономічних досліджень та спостережень за космічними об'єктами. Об'єкти садово-паркового мистецтва відображають різноманітність та красу ландшафтних композицій у Житомирській області. Вони є не лише місцями відпочинку, але й важливими культурними об'єктами, які відображають історію та традиції регіону (табл. 2.7). Таблиця 2.7 – Об'єкти садово-паркового мистецтва в Житомирській області Назва об'єкту Опис Парк «Древлянський» (м. Коростень) Парк є справжньою окрасою Коростеня та вражає своєю вродою. Розташований на обох скелястих берегах річки Уж, його площа орієнтовно становить 8 га. Крім неповторної природи, тут можна знайти альтанки, містки, фонтани, унікальний військовий музей "Скеля" та численні пам'ятники. Багато відзначають зовнішню схожість парку з відомим уманським дендропарком "Софіївка", проте, на відміну від нього, всі ландшафти "Древлянського" парку є природного походження.. Парк Верхівнянський Парк у селі Верхівня на Житомирщині є важливим об'єктом садово-паркового мистецтва національного значення в Україні. Село стало відомим завдяки своєму колишньому мешканцю, великому письменнику Оноре де Бальзаку. Парк розташований на площі понад 34 гектари і має багату історію, що налічує свої коріння ще з 1600 року. Його заснував Ян Ганський у 1780–1790 роках, а його рослинний світ головним чином складається з місцевих порід дерев, таких як дуби, ясени, липи та тополі, деяким з яких понад сто років. В парку можна побачити палац колишніх власників села, Ганських, а також костел зі склепом-усипальницею, де поховано дочку Ганської та Бальзака. У селі також є літературно-меморіальний музей, присвячений життю та творчості Оноре де Бальзака.

Кваліфікаційна робота Туристична діяльність

darynakond

01.10.2024 14:10-

Коментарі

Ви не можете залишити коментар. Для цього, будь ласка, або зареєструйтесь.

Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!

Маєш корисні навчальні матеріали, які припадають пилом на твоєму комп'ютері? Розрахункові, лабораторні, практичні чи контрольні роботи — завантажуй їх прямо зараз і одразу отримуй бали на свій рахунок! Заархівуй всі файли в один .zip (до 100 МБ) або завантажуй кожен файл окремо. Внесок у спільноту – це легкий спосіб допомогти іншим та отримати додаткові можливості на сайті. Твої старі роботи можуть приносити тобі нові нагороди!

поділитись