Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
«Використання інтерактивних методів навчання в закладах професійно-технічної освіти» (на прикладі ДПТНЗ «Дніпровський центр ПТОТС»)
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Академія педагогічних наук України
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Педагогічний
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Магістерська робота
Предмет:
Основи психології та педагогіки
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ
NATIONAL ACADEMY OF PEDAGOGICAL SCIENCES OF UKRAINE
ДЗВО «УНІВЕРСИТЕТ МЕНЕДЖМЕНТУ ОСВІТИ»
SIHE «UNIVERSITY OF EDUCATIONAL MANAGEMENT»
БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ ІНСТИТУТ НЕПЕРЕРВНОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ
BILA TSERKVA INSTITUTE OF CONTINUOUS PROFESSIONAL EDUCATION
Кафедра педагогіки, психології та менеджменту
Department of Pedagogy, Psychology and Management
КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА МАГІСТРА
на тему «Використання інтерактивних методів навчання в закладах
професійно-технічної освіти»
(на прикладі ДПТНЗ «Дніпровський центр ПТОТС»)
THESIS FOR THE MASTER’S DEGREE
« Use of interactive learning methods in institutions vocational education»
(on the example of the «Dniprovsky center of PTOTTS» DPTNS)
ЗМІСТ
ВСТУП
5
РОЗДІЛ 1. ІНТЕРАКТИВНІ МЕТОДИ В ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ: ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ
10
1.1 Інтерактивні методи: поняття, види, значення, аналіз становлення
10
1.2 Сучасні підходи до використання інтерактивних методів в освітньому процесі
25
1.3 Умови використання інтерактивних методів в освітньому процесі
37
Висновки до першого розділу
42
РОЗДІЛ 2. КОМПЛЕКСНО-ЦІЛЬОВА ПРОГРАМА «ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ В ЗАКЛАДІ ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ» (НА ПРИКЛАДІ ДПТНЗ «ДНІПРОВСЬКИЙ ЦЕНТР ПТОТС»)
44
2.1 Структура і зміст комплексно-цільової програми
44
2.2 Організаційно-педагогічні умови реалізації комплексно-цільової програми
60
2.3 Інструментарій для визначення ефективності використання комплексно-цільової програми в умовах ДПТНЗ «Дніпровський Центр ПТОТС»
69
Висновки до другого розділу
78
РОЗДІЛ 3. ДОСЛІДЖЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВПРОВАДЖЕННЯ КОМПЛЕКСНО-ЦІЛЬОВОЇ ПРОГРАМИ «ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ В ЗАКЛАДІ ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ» (НА ПРИКЛАДІ ДПТНЗ «ДНІПРОВСЬКИЙ ЦЕНТР ПТОТС»)
80
3.1 Аналіз результатів впровадження комплексно-цільової програми в освітньому процесі ДПТНЗ «Дніпровський Центр ПТОТС»
80
3.2 Методичні рекомендації щодо впровадження комплексно-цільової програми в закладах професійно-технічної освіти
99
Висновки до третього розділу
105
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
106
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
111
ВСТУП
Актуальність теми. Сучасний світ постійно змінюється, вимагаючи від закладів освіти постійної адаптації до нових умов. Зокрема, заклади професійно-технічної освіти є важливими ланками в системі підготовки фахівців, які відповідають вимогам ринку праці та потребам суспільства. Для ефективного навчання в таких закладах освіти необхідно використовувати сучасні технології та методи, серед яких особливе місце займають інтерактивні методи.
Однією з ключових проблем у сучасній освіті є пасивність учнів під час навчання. Традиційні лекційні методи навчання часто не сприяють активному залученню здобувачів освіти до процесу вивчення матеріалу та не стимулюють розвиток їхніх критичних мислення та творчого потенціалу. У цьому контексті використання інтерактивних методів стає ключовим механізмом для активізації навчального процесу та підвищення ефективності навчання.
Застосування інтерактивних методів навчання в закладах професійно-технічної освіти є актуальним з точки зору підготовки майбутніх фахівців до реальних викликів ринку праці. Інтерактивні методи дозволяють створити навчальне середовище, яке відображає сучасні вимоги до комунікативних та творчих навичок, здатних забезпечити успішну кар'єру в сучасному світі. Крім того, зростаюча роль технологій у сучасному світі накладає вимоги до використання інтерактивних методів навчання, які включають в себе використання різноманітних цифрових інструментів та онлайн-ресурсів. Використання таких методів допомагає створити інноваційне навчальне середовище, адаптоване до потреб сучасних здобувачів освіти та реалій сучасного світу.
Актуальність дослідження полягає в тому, що професійно-технічна освіта має забезпечувати підготовку кваліфікованих фахівців, які вміють працювати з сучасним обладнанням та вирішувати складні завдання. Таким чином, необхідно впроваджувати інтерактивні методи навчання, які стимулюють активну участь здобувачів освіти у процесі навчання, сприяють розвитку їхніх аналітичних та творчих здібностей, а також навичок комунікації та співпраці.
Інтерактивні методи, такі як групова робота, проектне навчання, використання віртуальних інструментів та симуляційних програм, дозволяють здобувачам освіти отримати практичні навички та вирішувати реальні проблеми, що відповідають сучасним вимогам ринку праці. Такий підхід до навчання також сприяє підвищенню мотивації здобувачів освіти, оскільки вони більш зацікавлені та залучені до процесу навчання, а також розвивають у собі відповідальність за власне навчання та самостійність.
Отже, в контексті сучасних викликів у сфері освіти та ринку праці дослідження використання інтерактивних методів навчання в закладах професійно-технічної освіти є актуальним і важливим для підвищення якості навчання та підготовки майбутніх фахівців.
Аналіз останніх досліджень та публікацій. Проблема впровадження технологій у сферу освіти обговорювалася в роботах таких вчених, як А. Дистервег, Й. Песталоцці, Ж.-Ж. Руссо, А. Макаренко, Я. Коменський, В. Сухомлинський, К. Ушинський, Д. Дьюї, а також у подальших наукових дослідженнях сучасних педагогів та методистів, таких як В. Безпалько, Г. Ващенко, А. Блонський, М. Данилов та інших. У цих дослідженнях значна увага приділяється теоретичному обґрунтуванню актуальності та важливості впровадження інноваційних технологій у навчальний процес.
Дослідження щодо використання інтерактивних методів навчання в закладах професійно-технічної освіти зосереджені на теоретичних і методичних аспектах розвитку комунікативної компетентності у майбутніх фахівців. Ці аспекти досліджуються такими науковцями, як Р. Осадчук, Л. Петровська, С. Петрушина, Л. Столяренко, О. Тюптя та ін. Вони аналізують особливості формування комунікативної компетентності у майбутніх професіоналів в рамках професійно-технічної освіти.
Теорія та практика інтерактивного навчання та використання інтерактивних технологій широко висвітлені в наукових дослідженнях таких авторів, як К. Баханов, Г. Волошина, Н. Коломієць, О. Комар, І. Луцик, Л. Пироженко, Н. Побірченко, О. Пометун, Т. Сердюк, П. Шевчук та інші.
Метою кваліфікаційної роботи є дослідження ефективності використання інтерактивних методів навчання в закладах професійно-технічної освіти.
З огляду на мету постають наступні завдання:
1. Вивчити існуючі інтерактивні технологій в освіті для визначення їхнього потенціалу та можливостей застосування в професійно-технічній освіті.
2. Розробити комплексно-цільову програму «Використання інтерактивних методів навчання в закладі професійно-технічної освіти», враховуючи потреби та специфіку ДПТНЗ «Дніпровський Центр ПТОТС».
3. Визначити організаційно-педагогічні умови, необхідні для успішної реалізації комплексно-цільової програми в навчальному процесі закладу.
4. Підготувати інструментарій для систематичного визначення ефективності впровадження інтерактивних методів навчання у ДПТНЗ «Дніпровський Центр ПТОТС».
5. Провести дослідження ефективності впровадження комплексно-цільової програми та розробити методичні рекомендації для інших закладів професійно-технічної освіти на основі отриманих результатів.
Об’єктом дослідження є безпосередньо інтерактивні методи навчання, їх види, особливості впровадження та вплив на процес навчання і результативність освітнього процесу.
Предметом дослідження є процес використання інтерактивних методів навчання в закладах професійно-технічної освіти.
Методи дослідження включають аналіз літературних джерел (для оцінки сучасних підходів до використання інтерактивних методів навчання), анкетування здобувачів освіти та викладачів (для збору даних щодо їхнього досвіду та думок про ефективність цих методів), спостереження за практикою використання інтерактивних методів в освітньому процесі та статистичний аналіз отриманих результатів для висновків про їх ефективність.
Практична значущість дослідження полягає у можливості вдосконалення освітнього процесу в закладах професійно-технічної освіти, зокрема у ДПТНЗ «Дніпровський центр ПТОТС», шляхом оптимізації використання інтерактивних методів навчання, що дозволить підвищити якість підготовки фахівців і покращити їхні навчальні результати, а також забезпечити відповідність освітнього процесу потребам сучасного ринку праці та технологічному розвитку.
Наукова новизна полягає в аналізі та систематизації досвіду використання інтерактивних методів навчання в професійно-технічній освіті з фокусом на конкретному закладі, а також у виявленні особливостей їхнього впливу на освітній процес та результативність навчання учнів. Такий підхід дозволяє зробити висновки, які можуть бути корисні для подальших досліджень у галузі педагогіки та професійної освіти.
Апробація роботи. Основні положення роботи викладались на ІІ Всеукраїнській здобувач освітиській науково-практичній конференції «Соціально-освітні домінанти професійної підготовки сучасного компетентного фахівця» (18 травня 2022 р.); під час Міжрегіонального науково-практичного семінару «Розвиток науково-методичної компетентності педагогічних працівників на засадах цифрової дидактики» (23 березня 2023 р.).
На матеріалах дипломної роботи опубліковано статтю «Використання інтерактивних технологій під час підготовки конкурентоспроможного випускника ЗВО».
Структура роботи. Кваліфікаційна робота складається зі вступу, трьох розділів із підрозділами, висновків до кожного розділу, загальних висновків та списку використаних джерел у кількості 94 найменувань.
РОЗДІЛ 1. ІНТЕРАКТИВНІ МЕТОДИ В ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ: ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ
1.1 Інтерактивні методи: поняття, види, значення, аналіз становлення
Інноваційні тенденції в системі освіти вимагають від сучасних закладів освіти підготовки фахівців нового типу. Ці фахівці повинні бути здатні працювати в нових умовах, де вимоги суспільства постійно зростають і технологічні зміни швидко розвиваються. Реалізація цих вимог вимагає пошуку та впровадження таких технологій навчання, які відповідали б світовим стандартам освіти та забезпечували б підготовку майбутніх спеціалістів на високому професійному рівні. У цьому контексті заклади освіти переосмислюють зміст професійної підготовки, побудовують його на гуманістичних засадах та акцентують увагу на суб’єкт-суб’єктних відносинах між учнями та викладачами. Це означає, що здобувачі освіти стають активними учасниками освітнього процесу, а викладачі виступають як наставники та наставниці, які сприяють розвитку інтелектуальних та творчих здібностей своїх учнів.
Для досягнення цих цілей використовуються інтерактивні технології навчання, які залучають здобувачів освіти до активної участі в процесі навчання через використання інтерактивних вправ, віртуальних навчальних середовищ, відеоуроків та інших інноваційних засобів. Це дозволяє створити більш динамічне та захоплююче навчальне середовище, яке сприяє ефективному засвоєнню матеріалу та розвитку критичного мислення, комунікативних та інших ключових навичок в учнів. Отже, інноваційні тенденції в системі освіти вимагають не лише оновлення змісту навчальних програм, але й перетворення самого освітнього процесу на більш інтерактивний, людиноцентрований і зорієнтований на розвиток компетентностей, необхідних у сучасному суспільстві.
Розглядаючи концепцію «технології», слід відзначити, що у перекладі з грецької це слово означає «знання про майстерність» [15]. Технологія визначається як сукупність форм, методів, прийомів та засобів передачі соціального досвіду, а також як технічне забезпечення конкретного процесу [66]. Педагогічна технологія аналізується як проект певної педагогічної системи, що практично реалізується [11].
Для аналізу будь-якої технології, включаючи педагогічну, важливим є виділення таких складових як принципи та засоби. Технологію можна визначити як збірність знань про зміст, організаційні форми процесів навчання й виховання. Згідно з О. Дубасенюком, вибір цих складових у конкретній технології залежить переважно від кінцевої та проміжних цілей, а також від різних факторів, таких як рівень попередньої підготовки здобувачів освіти, їх здібності та індивідуальні особливості сприймання, рівень технічної оснащеності та інші [29].
Отже, в аналізі педагогічних технологій, принципи і засоби грають важливу роль. Принципи визначають основні ідеї та концепції, які лежать в основі використання технології, в той час як засоби визначають конкретні інструменти, методи та матеріали, які використовуються для реалізації цих принципів. Наприклад, якщо метою є стимулювання активності здобувачів освіти та розвиток їх критичного мислення, можуть бути вибрані принципи проблемного навчання та групової роботи. Засобами для реалізації цих принципів можуть бути використання методу проектів, дискусій, кейсів тощо.
Далі, рівень технічної оснащеності також грає важливу роль у виборі засобів. Наприклад, якщо у закладі освіти є доступ до комп'ютерів та Інтернету, можна використовувати веб-сайти, відеоматеріали, інтерактивні програми тощо. Таким чином, аналіз педагогічних технологій вимагає уваги до як принципів, так і засобів, а також врахування контексту їх використання, таких як потреби та можливості здобувачів освіти та технічна інфраструктура закладу освіти.
Варто описати педагогічну технологію як систему, що проектується для організації спільної діяльності викладача і учнів, виходячи з цілей навчання та за допомогою дидактичних засобів та умов навчання. Крім педагогічної технології, Н. Самсонова визначає поняття освітньої технології [77, с. 192].
На сьогодні в педагогічній науці існує понад 300 визначень поняття «освітні технології». Освітню технологію розглядають з різних поглядів:
Новітній засіб навчання: Освітні технології можуть включати в себе використання сучасних інформаційних технологій, програмного забезпечення, інтерактивних методик тощо, які допомагають підвищити ефективність навчання.
Педагогічна система: Освітні технології можуть бути розглянуті як складова частина педагогічної системи, що включає в себе методику навчання, організацію навчального процесу, оцінювання та інші аспекти педагогічної діяльності.
Сукупність дій (система дій) чи діяльність: Освітні технології можуть бути розглянуті як конкретні дії або система дій, спрямованих на досягнення освітніх цілей і завдань.
Проект (модель) навчально-виховного процесу: Деякі визначення освітніх технологій орієнтовані на їхню роль у створенні моделей навчально-виховного процесу, що базуються на певних педагогічних концепціях і методиках.
Галузь науки або педагогічного знання чи наука: Освітні технології можуть розглядатися як окрема галузь педагогічного знання або наукова дисципліна, що вивчає методи та засоби оптимальної організації освітнього процесу.
На основі поглядів вчених, освітню технологію можна розуміти як сукупність способів і засобів оптимального досягнення мети суб’єктами освітнього процесу. Це означає, що освітні технології включають в себе різноманітні методи, прийоми, техніки, засоби та організаційні форми, спрямовані на покращення якості освіти та ефективність навчального процесу.
Н. Самсонова відзначає, що освітня технологія характеризується рядом методологічних вимог, що визначають її технологічність [77, с. 193]. Ці вимоги включають:
Концептуальність - наукове обґрунтування.
Системність - послідовність.
Керованість - наявність зворотного зв'язку.
Відтворюваність - наявність інвентаря.
Ефективність - досягнення раніше запланованих результатів.
За думкою Н. Самсонової, в освітній технології повинні присутні всі характеристики системи (цілісність, структурованість, взаємозв'язок усіх частин тощо), а також науково обґрунтовані цілі. Вона правильно зауважує: «оскільки будь-яка технологія є невід'ємною складовою освітнього процесу, вона повинна мати основні ознаки цього процесу» [77, с. 193]. З цієї причини вона виділяє такі характеристики технології: постановка цілей, оцінювання педагогічних систем, оновлення планів і програм на альтернативній основі, операційні компоненти, засоби і способи організаційної діяльності, постійне зростання ефективності процесу, педагогічні результати, які потенційно можуть бути відтворювані. З цього погляду, В. Беспалько зазначає, що науково обґрунтована технологія навчання та виховання – це педагогічна майстерність [10, с. 52].
Освітня технологія відображає загальну стратегію розвитку освіти та спрямована на створення єдиного освітнього простору. Її призначення полягає у вирішенні стратегічних завдань для системи освіти, таких як прогнозування розвитку освіти, проектування та планування цілей, результатів, основних етапів, способів та організаційних форм освітньо-виховного процесу. Такі освітні технології включають в себе концепції освіти, освітні закони та освітні системи.
Педагогічна технологія вже відображає тактику реалізації освітніх технологій в освітньому процесі за певних умов. Вона акумулює та виражає загальні ознаки та закономірності освітнього процесу незалежно від конкретного навчального предмета. Кожна конкретна педагогічна технологія відображає модель освітнього та управлінського процесів у закладі освіти, об’єднує в собі їх зміст, форми та засоби.
Серед педагогічних методів, що застосовуються в установах освіти України, найбільш поширеними є інтерактивні технології (автори: О. Пометун, Л. Пироженко).
Термін «інтерактивний» походить від латинських слів «inter» - між, та «activ» - активний. Згідно з лексичним значенням слова «інтерактивність» у перекладі з англійської мови, «inter» означає взаємний, «act» - діяти, що вказує на здатність взаємодіяти [3]. Суть інтеракції в наукових дослідженнях (зокрема, О. Кравчини, О. Пометун, А. Самохіної та ін.) пояснюється як взаємодія, вплив одного на одного, що виникає внаслідок індивідуальних особливостей її учасників, соціальної ситуації, домінантних стратегій поведінки, цілей учасників взаємодії та можливих суперечностей, що виникають у процесі спільної діяльності та спілкування [78, с. 36].
О. Комар визначає інтерактивність як принцип побудови і функціонування педагогічного, психологічного, комп’ютерного спілкування в режимі діалогу. В рамках реалізації технологічних принципів навчання, інтерактивна педагогічна технологія передбачає взаємодію комп’ютерних засобів навчання та організацію педагогічного процесу з акцентом на навчанні через інтерактивне спілкування [44]. Після аналізу педагогічних джерел варто виокремити основні ознаки інтерактивності (рис. 1.1).
Рисунок 1.1 – Основні ознаки інтерактиву
Отже, згідно з аналізом рис. 1.1, серед ключових ознак інтерактивного навчання визначаються наступні:
активна роль здобувачів освіти у процесі пізнання, спрямована на багатосторонню комунікацію, групову роботу та творчу взаємодію;
ситуація, де кожен може висловлювати свою думку та рефлексувати, використовуючи власний досвід і знання;
акцент на процесі взаємодії та співпраці, а не на простому передачі готових знань;
створення атмосфери позитивного співробітництва та підтримки, що дозволяє кожному відчувати себе комфортно, досягати успіхів та цінувати досягнення інших учасників групи;
використання різних форм діяльності, таких як індивідуальна, партнерська, групова та робота в командах;
різноманітність форматів навчання, таких як дослідницькі процеси, ділові ігри, аналіз документів, робота з різними джерелами інформації та творчі завдання;
поєднання різних видів активності учасників, таких як фізична, соціальна та змістовна активність відносно тематики [35, с. 8].
І. Луцик визначає інтерактивне навчання як організацію освітнього процесу, що ґрунтується на проблемно-пошуковій природі, використанні засобів комунікації та спільній діяльності між педагогом і здобувачами освіти, де викладач виступає у ролі фасилітатора, а здобувачі освіти активно взаємодіють між собою та з викладачем [52].
О. Пометун трактує інтерактивне навчання як організацію освітнього процесу педагогом за допомогою конкретної системи методів і прийомів, що ґрунтується на принципах:
- рівності статусу між педагогом і учнем;
- активній багатосторонній комунікації;
- активному конструюванні знань учнем;
- використанні зворотного зв'язку;
- постійній активності учня [63, с. 7].
Враховуючи вищезазначене, інтерактивна модель навчання передбачає постійне взаємодію його учасників за принципом «полілогу».
Згідно з моделлю «полілогу», інтерактивне навчання передбачає постійне спілкування між усіма учасниками освітнього процесу процесу. Це охоплює такі види діяльності, як ділові та рольові ігри, дискусії, мозковий штурм, фронтальне опитування, круглі столи, дебати та інші [63, с. 7].
Авторський колектив під керівництвом О. Пометун виділяє переваги інтерактивного навчання, вказуючи, що це спрямовано на розвиток у здобувачів освіти таких навичок:
- Зробити навчання більш доступним.
- Формулювати власну думку, аргументувати та дискутувати.
- Слухати інших та поважати альтернативні погляди.
- Моделювати різні соціальні ситуації та збагачувати свій соціальний досвід.
- Будувати конструктивні відносини в групі, вирішувати конфлікти та шукати компроміси.
- Аналізувати навчальну інформацію та творчо підходити до засвоєння матеріалу.
- Знаходити спільні рішення проблем.
- Розвивати навички проектної діяльності та самостійної роботи [63, с. 17].
І. Роберт відзначає, що інтерактивне навчання включає навчання за допомогою прямих та зворотних зв'язків між здобувачами освіти та викладачами, використання інтерактивних технологій для технологічного доступу до навчальних матеріалів, а також адаптацію системи навчання до індивідуальних особливостей здобувачів освіти та керування їх навчальною діяльністю [71].
У інтерактивному навчанні ключовим є взаємодія учасників освітнього процесу щодо предметного змісту та обміну власним досвідом. Л. Гейхман відносить до найважливіших принципів інтерактивного навчання наступне:
- зосередженість на особистісно-орієнтованому спілкуванні;
- використання рольової організації навчального процесу;
- акцент на колективній (груповій) взаємодії;
- структурованість в організації навчального матеріалу та навчального процесу;
- використання поліфункціональних вправ [24].
Використання інтерактивності має сенс у випадку, коли здобувач освіти має можливість самостійно вибирати свої навчальні дії. Здатність до вільного опанування знань дозволяє майбутнім фахівцям активно виражати свої особисті погляди в освітньому просторі, що сприяє їхній професійній самореалізації та сприяє глибокому засвоєнню фахової інформації [14, с. 44]. Л. Варго визначає різні типи інтерактивності в освітньому процесі, а саме:
- інтерактивність зворотного зв'язку, що дозволяє здобувачам освіти ставити запитання, отримувати відповіді або контролювати процес засвоєння навчального матеріалу;
- часова інтерактивність, яка дає можливість здобувачам освіти самостійно визначати час початку та тривалість навчання, а також темп та швидкість засвоєння навчального матеріалу;
- порядкова інтерактивність, що дозволяє здобувачам освіти вільно обирати послідовність використання фрагментів інформації;
- змістова інтерактивність, яка дозволяє здобувачам освіти змінювати, доповнювати або скорочувати обсяги інформації;
- творча інтерактивність, що виявляється у створенні здобувачами освіти продуктів креативної діяльності [44, с. 45].
Інтерактивний зворотний зв'язок грає критичну роль у підвищенні ефективності навчання здобувачів освіти, особливо в контексті засвоєння навчального матеріалу. Л. Варга виділяє два основних види зворотного зв'язку. Перший - це оцінний зворотний зв'язок, який передбачає оперативне надходження інформації від навчальних програм щодо дій здобувача освіти. Цей тип зворотного зв'язку дозволяє здобувачу освіти аналізувати та робити висновки про ефективність своєї навчальної діяльності. Він також стимулює здобувача освіти до рефлексії та обдуманих дій, допомагає йому оцінити та виправити результати навчання.
Завдяки оцінному зворотному зв'язку здобувач освіти може:
Аналізувати власні дії: Здобувач освіти може оцінити, наскільки ефективними були його дії в процесі навчання. Він може розуміти, які методи навчання працюють краще, а які потребують корекції.
Самоконтроль: Зворотний зв'язок надає здобувачам освіти можливість відстежувати свій прогрес та порівнювати його зі своїми особистими цілями.
Виправлення помилок: Здобувач освіти може ідентифікувати помилки або проблемні місця у своєму навчанні та працювати над їх виправленням.
Стимулювання саморозвитку: Оцінний зворотний зв'язок може надихнути здобувача освіти на пошук нових методів навчання та самовдосконалення.
Підвищення мотивації: Зворотний зв'язок може бути стимулом для здобувача освіти, оскільки він бачить конкретні результати своєї праці та прогрес у своєму навчанні.
Таким чином, оцінний зворотний зв'язок є важливим інструментом для підтримки ефективного навчання здобувачів освіти, оскільки він надає їм можливість аналізувати свою діяльність та приймати обдумані рішення щодо подальшого розвитку.
Інтерактивний зворотній зв'язок другого виду часто розглядають як ефективний засіб для підвищення ефективності навчання. Під час організації проектної діяльності керівники проектів часто включають налагодження оперативного зворотного зв'язку як реакцію на результати діяльності партнерів у комунікації. Важливо підкреслити значення раціонально організованого зворотного зв'язку в інформаційному освітньому середовищі, що сприяє формуванню стійкої позитивної мотивації для навчальної діяльності здобувачів освіти.
Перший вид зворотного зв'язку, який часто використовується в тестах, може мати кілька рівнів реалізації:
1) повідомлення про неправильний результат розв'язання завдань без аналізу помилок та рекомендацій;
2) фіксація неправильного результату розв'язання завдань без аналізу помилок, але з загальними рекомендаціями;
3) повідомлення про неправильний результат розв'язання завдань з конкретними рекомендаціями для коректування та частковим аналізом помилок.
Другий вид зворотного зв'язку - це реакція викладача або інших учасників комунікації на навчальну діяльність здобувача освіти. Саме в інтерактивному навчанні реалізується інтерактивна технологія, що передбачає спільну навчально-пізнавальну та активно-пошукову діяльність викладачів і здобувачів освіти, основою якої є взаємодія, діалог та взаємне навчання. Засобом такої діяльності є міжособистісна комунікація [44, с. 45].
Розглядаючи інтерактивну технологію, Т. Розумна зауважує, що ця технологія вимагає спеціальної організації пізнавальної діяльності здобувачів освіти і має конкретну мету - створити сприятливі умови для навчання, де кожна особистість відчуває свою успішність та інтелектуальну здатність. Вона підтримує погляд Е. Голанта щодо того, що викладач у інтерактивному навчанні не лише передає інформацію та знання, а також виступає як фасилітатор, проектувальник та консультант. Крім цього, вона вказує на те, що інтерактивна технологія передбачає організацію та розвиток комунікації, яка сприяє взаєморозумінню, взаємодії та колегіальному вирішенню загальних завдань, що мають значення для кожного учасника [25, с. 92.].
Інтерактивна технологія є носієм діалогічних форм пізнання, спрямованих на активізацію пізнавальних потужностей і інтересів здобувачів освіти, збільшення мотивації до навчання, розвиток самостійного інтересу до вивчення, формування власних методів діяльності та розвиток здатності концентруватися на творчому процесі і відчувати задоволення від нього. Отже, інтерактивний процес характеризується інтенсивною комунікацією, обміном ідеями, різноманітністю видів діяльності, зміною ролей учасників, систематичною рефлексією та діалогом [44, с. 264]. Ця цитата відображає ключову роль рефлексії в процесі інтерактивного навчання.
Рефлексія є не просто завершальним етапом, але і важливим компонентом, який дозволяє учням усвідомлювати свої дії, розмірковувати про них і вивчати з них. Вона дозволяє учням активно взаємодіяти зі знанням та навичками, що вони здобули, і переносити їх на нові ситуації або завдання. Рефлексія в інтерактивному навчанні може мати різні форми і прийоми, такі як обговорення в групах, написання відгуків або рефлексивних записів, самооцінка та оцінка однолітків тощо. Вона допомагає учням зрозуміти, як вони навчаються, що для них працює, а що - ні, і як вони можуть покращити свої навички та знання. Такий процес робить навчання більш ефективним та зміцнює засвоєння матеріалу.
Інтерактивне навчання включає в себе ряд структурних компонентів, які є необхідними для ефективної реалізації цього процесу (табл. 1.1).
Таблиця 1.1 – Компоненти структури інтерактивного навчання
Компоненти
Мета
Тривалість
Мотивація
Мета цього етапу полягає у залученні уваги здобувачів освіти до проблеми та викликанні інтересу щодо обговорюваної теми. Для досягнення цієї мети можна скористатися запитаннями, цитатами, короткими історіями, невеликими завданнями та іншими методами.
5% робочого часу
Представлення теми та очікуваних навчальних результатів
Цей етап передбачає, щоб здобувачі освіти розуміли, що їм потрібно досягти під час заняття і які очікувані результати від них має викладач. Іноді корисно включити всіх учасників заняття до визначення цих очікуваних результатів.
5 хвилин
Надання необхідної інформації
На цьому етапі здобувачі освіти вчаться шукати необхідну інформацію для виконання практичних завдань. Це може включати міні-лекції, ознайомлення з матеріалами, презентації домашніх завдань. Інформацію можна надати письмово для попереднього вивчення. На занятті викладач може повторити інформацію, дати практичні поради та пояснення.
10 хвилин
Інтерактивна вправа
Ця частина заняття спрямована на розвиток навичок здобування знань. Вона включає інструктування, формування груп або розподіл ролей, виконання завдання та презентацію результатів.
60% робочого часу
Підведення
Підсумків та оцінювання результатів заняття
У цій частині заняття здобувачі освіти узагальнюють знання, навички і вміння, отримані під час заняття. Обговорюються очікувані результати, які були визначені на початку заняття. Здобувачам освіти ставляться запитання про нові відомості, отримані навички, корисність у житті та що сподобалося на занятті.
20% робочого часу
Інтерактивне навчання, як вважають багато науковців, відіграє ключову роль у сучасній освіті, оскільки воно вирішує кілька важливих завдань одночасно.
Розвиток комунікативних вмінь і навичок: Інтерактивне навчання сприяє зближенню здобувачів освіти, допомагає встановлювати емоційні контакти та розвивати навички спілкування. Через взаємодію у групах або під час діалогів, здобувачі освіти вчаться висловлювати свої думки, слухати інших і будувати конструктивні відносини.
Вирішення інформаційних завдань: Інтерактивне навчання надає здобувачам освіти доступ до необхідної інформації, яка є ключовою для успішної спільної діяльності. Це може бути не лише теоретична база, а й практичні навички та приклади, що допомагають зрозуміти тему глибше.
Розвиток загальних навчальних та наукових вмінь і навичок: Інтерактивне навчання сприяє розвитку критичного мислення, аналітичних та синтетичних навичок, вміння ставити цілі і працювати над їх досягненням.
Виховна мета: Інтерактивне навчання навчає здобувачів освіти працювати в команді, враховувати думку інших, вирішувати конфлікти та досягати спільних цілей. Це сприяє розвитку емпатії та толерантності.
Крім того, інтерактивне навчання також може допомагати здобувачам освіти відпочити, зняти стрес і нервове напруження, змінити форму навчання для кращого засвоєння матеріалу. Таким чином, воно відіграє важливу роль у підтримці психічного здоров'я здобувачів освіти.
Отже, інтерактивні технології - це набір методів і прийомів, які сприяють досягненню освітніх цілей. Вони стимулюють здобувачів освіти до активної творчої діяльності, допомагають створити освітній шлях для розвитку особистісних і професійних якостей, необхідних у сучасному суспільстві для успішної комунікації і гармонізації взаємодії.
Сучасна педагогічна наука надзвичайно багата на різноманітні інтерактивні технології та підходи до їх класифікації. Класифікація, походячи від латинських коренів «classis» - клас і «facio» - роблю, визначається як система розподілу на групи за наперед встановленими ознаками [15]. Для розподілу інтерактивних технологій науковці використовують різні критерії. Наприклад, Т. Сердюк пропонує класифікацію інтерактивних технологій [78], яка базується на таких критеріях:
- Дидактична мета: інформаційна передача, розвиток практичних навичок, саморегуляція, розвиток творчості, формування ключових компетенцій;
- Форми організації навчально-пізнавальної діяльності: індивідуальні, парні, групові, колективні;
- Методи навчання: інформаційні, проблемно-пошукові, імітаційно-ігрові, дослідницькі;
- Засоби навчання: спрямовані на людину (гомоорієнтовані) або на технології (техноорієнтовані).
У своїй роботі з інтерактивним навчанням, О. Пометун та Л. Пироженко розробили класифікацію інтерактивних технологій [64, с. 33], яка представлена на рис. 1.2.
Рисунок 1.2 – Класифікація інтерактивних технологій
(за Л. Пироженко та О. Пометун)
Рис. 1.2 розділяє інтерактивні технології на чотири основні категорії:
Технології кооперативного навчання, які включають роботу в парах, трійках, каруселях, малих групах тощо.
Технології ситуативного моделювання, такі як імітаційні ігри, рольові ігри, драматизація та інші.
Технології опрацювання дискусійних питань, такі як метод ПРЕС, займання позиції, кейс-метод, дискусії тощо.
Інтерактивні технології колективно-групового навчання, такі як мікрофон, незакінчені речення, мозковий штурм, ажурна пилка та інші.
Згідно з роботою О. Пометун та Л. Пироженко, технології кооперативного навчання включають у себе роботу в парах і групах, що може бути організовано як на лекціях, так і на практичних чи семінарських заняттях. Ця модель сприяє співпраці між здобувачами освіти та дозволяє їм досягати вищих результатів у засвоєнні знань і формуванні вмінь. Кооперативне навчання легко поєднується з традиційними методами та формами навчання і може застосовуватися на будь-якому етапі навчання [64, с. 22]. У рамках парної діяльності здобувачі освіти співпрацюють в парах, щоб обмінятись ідеями та думками, розвивати навички спілкування, критичного мислення та переконливості, а також брати участь у дискусіях.
Отже, використання інтерактивних методів в навчанні сприяє не лише активізації здобувачів освіти, а й розвитку їх критичного мислення, комунікативних навичок та здатності до співпраці, що є важливими компетенціями в сучасному освітньому середовищі.
1.2 Сучасні підходи до використання інтерактивних методів в освітньому процесі
Робота здобувачів освіти у невеликих групах, що складаються з не менше ніж трьох осіб і мають спільну навчальну мету або завдання, відбувається під керівництвом викладача та співпрацею зі здобувачами освіти. Цей метод може бути застосований для оволодіння новим матеріалом, усвідомлення, повторення, закріплення і контролю знань. В основі цього методу лежать протиріччя між інтеграцією та диференціацією - потребою діяти як єдине ціле та забезпеченням індивідуальної функціональності кожного учасника групи. Для успішної роботи в невеликих групах викладач потребує спеціальної підготовки, складання відповідних завдань та відбору необхідного матеріалу. Також важливо забезпечити зручне розташування місць здобувачів освіти, доступ викладача до кожної групи та наявність необхідного навчального матеріалу. Проте не всі здобувачі освіти можуть виконувати функціональні ролі або виявляти гнучкість, що може знизити ефективність роботи групи [27, с. 61].
Серед специфічних властивостей застосування технології роботи в малих групах ми можемо визначити наступні:
Збільшення взаємодії: У невеликих групах кожен учасник має більше можливостей взаємодіяти з іншими учасниками, що стимулює активніше спілкування та спільну роботу.
Розвиток комунікаційних навичок: Робота в малих групах сприяє розвитку комунікаційних навичок, таких як слухання, висловлювання власної думки, взаєморозуміння та спільне прийняття рішень.
Стимулювання взаємопідтримки та співпраці: Учасники малих груп можуть підтримувати один одного, спільно вирішувати проблеми та досягати спільних цілей.
Поширення ідей і поглядів: Учасники можуть вільно висловлювати свої думки, обмінюватися ідеями та поглядами, що сприяє пошуку нових рішень та творчому процесу.
Ефективне вирішення завдань: Малі групи дозволяють ефективніше розв'язувати завдання, оскільки кожен учасник може приділяти увагу конкретним аспектам проблеми та зробити свій внесок у загальний результат.
Створення сприятливого соціального середовища: Робота в малих групах сприяє створенню більш інтимного та довірчого соціального середовища, що сприяє підвищенню мотивації та задоволенню від навчання.
Методи й прийоми роботи в малих групах, такі як ланцюжок і акваріум, допомагають структурувати і поліпшити ефективність обговорень та співпраці між учасниками. Давайте розглянемо кожен з цих методів детальніше.
Ланцюжок:
Суть методу: Учасники розбиваються на мікрогрупи і працюють над вирішенням однієї проблеми або завдання. Після завершення роботи кожна мікрогрупа вибирає представника, який коротко представляє спосіб вирішення завдання. Потім представник наступної мікрогрупи повторює точку зору попередньої мікрогрупи і додає власні пропозиції.
Переваги: Даний метод сприяє розгортанню ідей, аналізу різних підходів та забезпечує широкий погляд на проблему.
Недоліки: Іноді процес може бути витратним у часі, адже кожна мікрогрупа повинна мати достатньо часу для роботи та представлення своїх ідей.
Акваріум:
Суть методу: Учасники мікрогрупи працюють у колі, одна мікрогрупа перебуває в центрі аудиторії і представляє свої результати. Інші мікрогрупи уважно слухають, не втручаючись. Потім зовнішні мікрогрупи обговорюють виступ групи в центрі та додають свої коментарі та ідеї.
Переваги: Цей метод сприяє зосередженому обговоренню, дозволяє учасникам вільно висловлювати свої думки та ідеї та розвивати навички слухання.
Недоліки: Іноді може бути складно підтримувати певний рівень уваги та активності усіх учасників, особливо під час довгих обговорень.
Обидва ці методи можуть бути корисними в залежності від конкретної ситуації та мети роботи малих груп. Важливо враховувати потреби та характер групи, щоб вибрати найбільш підходящий метод для досягнення поставленої мети.
«Змінювані трійки» - це метод, де усі здобувачі освіти формують трійки та працюють над однаковим завданням. Після обговорення та узгодження спільного рішення, двоє членів трійки переходять в інші трійки, де залишається один представник. Таким чином, кожен здобувач освіти має можливість обмінятися ідеями з різними колегами. Цей метод дозволяє активізувати усіх здобувачів освіти, оскільки кожен з них має змогу співпрацювати з різними людьми.
«Діалог» - це метод, який передбачає спільний пошук узгодженого рішення групами здобувачів освіти. Протягом робочого процесу немає протистояння чи критики позицій інших груп. Увага зосереджена на сильних аспектах ідей інших груп. Здобувачі освіти поділяються на робочі підгрупи та групу експертів. Робочі групи мають обмежений час для виконання завдання, після чого група експертів представляє свій варіант виконання завдання. Потім представники кожної робочої групи представляють свої результати, а експерти узагальнюють відповідь. Групи обговорюють і доповнюють узагальнену відповідь.
Круговий метод ідей - це інтерактивний підхід, спрямований на вирішення актуальних суперечливих питань та залучення всіх здобувачів освіти до обговорення. Цей метод використовується, коли всі групи працюють над одним завданням, яке складається з декількох питань або позицій. Кожна група по черзі представляє свої відповіді на питання, і викладач запитує всі групи по черзі, поки не буде зібрано всі ідеї. Цей метод дозволяє кожній групі розповісти про свої результати без переваги для першої, що виступає. Крім того, результати можуть подаватися не тільки групово, а й індивідуально, що дозволяє ефективно вирішувати проблемні питання. Для збору ідей можна просити здобувачів освіти по черзі пропонувати свої ідеї усно або писати їх на картках-індексах без імені. Викладач потім...
01.10.2024 15:10-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора