Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
ПСИХОЛОГІЧНЕ БЛАГОПОЛУЧЧЯ У ПОДРУЖНІХ ПАРАХ У ЗВꞌЯЗКУ З ДОМІНУЮЧИМИ СТИЛЯМИ СПІЛКУВАННЯ
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний авіаційний університет
Інститут:
О
Факультет:
Психологія
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Кваліфікаційна робота
Предмет:
психологія педагогічні засади творчості в професійній діяльності
Група:
ПС
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ФАКУЛЬТЕТ ЛІНГВІСТИКИ ТА СОЦІАЛЬНИХ КОМУНІКАЦІЙ
КАФЕДРА АВІАЦІЙНОЇ ПСИХОЛОГІЇ
ДОПУСТИТИ ДО ЗАХИСТУ
Завідувач випускової кафедри
________ Любов ПОМИТКІНА
«_____»_____________ 2024 р.
КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА
(ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА)
ЗДОБУВАЧА ОСВІТНЬОГО СТУПЕНЯ МАГІСТР
ЗА СПЕЦІАЛЬНІСТЮ 053 «ПСИХОЛОГІЯ»
ТЕМА: «ПСИХОЛОГІЧНЕ БЛАГОПОЛУЧЧЯ У ПОДРУЖНІХ ПАРАХ У ЗВꞌЯЗКУ З ДОМІНУЮЧИМИ СТИЛЯМИ СПІЛКУВАННЯ»
КИЇВ – 2024
ЗМІСТ
ВСТУП
3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ ПСИХОЛОГІЧНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ У ЗВꞌЯЗКУ ЗІ СТИЛЯМИ СПІЛКУВАННЯ У ПОДРУЖНІХ ПАРАХ
6
1.1 Проблема психологічного благополуччя у подружній парі та його детермінації
6
1.2 Стиль спілкування як можлива детермінанта психологічного благополуччя у подружній парі
16
Висновки до 1 розділу
24
РОЗДІЛ 2. ЕМПІРИЧНЕ ВИВЧЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ ТА СТИЛІВ СПІЛКУВАННЯ У ПОДРУЖНІХ ПАРАХ
25
2.1 Методика констатувального етапу дослідження
25
2.2 Результати дослідження та їх аналіз
30
Висновки до 2 розділу
51
РОЗДІЛ 3. ПРОГРАМА ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ ПСИХОЛОГІЧНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ У ПОДРУЖНІХ ПАРАХ
53
3.1 Методика формувального етапу дослідження
53
3.2 Результати дослідження та їх аналіз
Висновки до 3 розділу
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ
ВСТУП
Актуальність теми дослідження В сучасному світі інститут шлюбу переживає не найкращі часи, існує ряд негативних проявів, серед них - нестабільність шлюбу, стан, коли відносини між подружжям характеризуються великою непевністю і ризиком розпаду. Це може бути викликано різними чинниками, такими як невідповідність очікуванням, проблеми з комунікацією, фінансові труднощі, релігійні або культурні розбіжності, непорозуміння, негативний вплив зовнішніх факторів і багато інших., Як результат це призводить до втрати сімейних традицій, низьких культурних стандартів сімейних стосунків. В результаті цього, стрімко зростає чисельність розлучень, збільшується кількість одиноких матерів та одиноких батьків, все більше пар не бажають офіційно реєструвати шлюб, все більше людей віддають перевагу самотності. Статистика показує, що кількість розлучень у сім'ях, які прожили у шлюбі менше трьох років, зростає з кожним роком.
Психологи та соціологи, які вивчали проблему психологічне благополуччя подружніх пар, наголошують на важливості цілеспрямованого формування сім'ї на ранніх етапах (Л.Б. Костровець [18], О.М. Кікінежді та О.Б. Кізь [20], З.Г. Кісарчук [21], О.Е. Орбан-Лембрик та С .П. Лембрик [36]), Л.В. Помиткіна [57], Т. Пушко та Д. Анпілова [19], К. Роджерс [50], В.А. Семиченко та В.С. Заслуженюк [22], К.В. Сєдих [41], О.А. Столярчук [44], В.Є. Ткаченко [46], І.М. Ушакова [57]). Саме в цей період відбувається подружня адаптація, формуються сімейні норми та налагоджується рольова поведінка. При цьому відмічається, що в умовах послаблення соціального контролю у сфері шлюбно-сімейних відносин, розмитості соціальних норм і втрати сімейних традицій подружні пари стикаються з серйозними труднощами у досягненні психологічного благополуччя в сім’ї. Аналіз проблеми сучасної сім'ї показує, що існує багато проблем у її становленні. Окремі проблеми та загальне сімейне психологічне неблагополуччя переважно зумовлені або особливостями спілкування в сім'ї, або особистісними характеристиками її членів.
Незважаючи на зростаючий науковий інтерес до проблеми, питання функціонування подружніх пар та досягнення між ними психологічного благополуччя, виявлення психологічних детермінант, що його обумовлюють, зокрема стильових особливостей спілкування подружжя, все ще залишаються недостатньо вивченими. Відсутні й розробки щодо надання психологічної допомоги подружнім парам у зазначеному аспекті. Все це і зумовило вибір теми дослідження: «Психологічне благополуччя у подружніх парах у звꞌязку з домінуючими стилями спілкування».
Мета дослідження – виявити наявність та характер звꞌязку між психологічним благополуччям та стилями спілкування у подружніх парах; розробити та апробувати Програму підвищення рівня психологічного благополуччя подружжя.
Завдання дослідження:
1. На основі теоретичного аналізу літературних джерел з’ясувати сутність проблеми дослідження, її основних питань та ключових понять.
2. Емпірично вивчити психологічне благополуччя та стиль спілкування у подружніх парах.
3. Виявити наявність та характер звꞌязку між психологічним благополуччям та стилями спілкування у подружніх парах.
4. Розробити та апробувати програму підвищення рівня психологічного благополуччя у подружніх парах.
Обꞌєкт дослідження – психологічне благополуччя у подружніх парах.
Предмет дослідження – психологічне благополуччя у подружніх парах у звꞌязку з домінуючими стилями спілкування.
Методи дослідження. Для розв’язання першого завдання використовувався теоретичний аналіз психологічної літератури.
Для розв’язання другого завдання застосовувались емпіричні методи – метод тестування з використанням стандартизованих психологічних методик: - «Шкала психологічного благополуччя К. Ріфф» (в адаптації Т. Д. Шевеленкової, П. П. Фесенко);
методика «Психологічний клімат сім’ї»;
методика «Особливості спілкування між подружжям» (Ю. Є. Альошина, Л. Я. Гозманов та Е. М. Дубовська); методика «Реакції подружжя на конфлікт» (А.С. Кочарян).
Детально розглянуто кожен з цих методів, з чого він складається та що дозволяє оцінити. Порівняно всі результати дослідження та проведено їх характеристику.
Наукова новизна результатів дослідження вирізняється через виявлення та систематизацію раніше невивчених аспектів впливу особистісних факторів на якість сімейного життя. Ми вивчили унікальні взаємозв'язки між психологічними аспектами особистості кожного з членів сім’ї ( чоловіка та жінки по окремості ) та їхнім спільним часом проживання.
Практичне значення результатів дослідження має важливе практичне значення для сімейних відносин та психологічного здоров'я. На основі отриманих даних можна розробити інтервенційні програми, спрямовані на підтримку та розвиток позитивних стилів спілкування в парах. Результати дослідження можуть бути використані в навчальному процесі при розробці курсів з психології сім’ї.
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ ПСИХОЛОГІЧНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ У ЗВꞌЯЗКУ ЗІ СТИЛЯМИ СПІЛКУВАННЯ У ПОДРУЖНІХ ПАРАХ
1.1 Проблема психологічного благополуччя у подружній парі та його детермінації
Незважаючи на те, що розуміння поняття психологічне благополуччя має глибоке коріння в певних школах і напрямах в історії психології, дослідження проблеми психологічного благополуччя залишається й на сьогодні актуальним і перспективним. Зростання інтересу до проблеми психологічного благополуччя особистості в останні десятиліття зумовлене низкою факторів, серед яких збільшення соціальної віктимізації, зміна соціально-політичних та економічних умов, геополітичні зміни, глобалізація та швидка трансформація освіти.
Проблеми психологічного благополуччя в подружній парі можуть виникати з різних причин і включати різноманітні аспекти. Деякі з основних проблем та факторів, що впливають на психологічне благополуччя в подружній парі та їх детермінація, включають:
Комунікаційні труднощі в подружній парі можуть виникати з різних причин і включати різноманітні аспекти. Часто причиною таких труднощів можуть бути недостатня відкритість та чесність між партнерами; різне сприйняття слів або жестів може призвести до помилкових інтерпретацій та непорозумінь; не спроможність слухати один одного; негативна тоніка; відсутність емпатії.
Комунікаційні труднощі є невіддільною частиною будь-яких відносин, але важливо працювати над ними, щоб зберегти взаєморозуміння та гармонію в подружній парі. Пари, які активно працюють над своєю комунікацією, зазвичай мають більше шансів подолати труднощі та підтримувати стабільні відносини.
Фінансові труднощі можуть викликати стрес, конфлікти та впливати на загальний рівень задоволеності від життя. Частими причинами фінансових труднощів можуть стати недостатній дохід партнерів або їх нерегулярний дохід; відсутність чіткості та взаєморозуміння щодо управління та розподілу фінансів у сім'ї може стати джерелом конфліктів.
Розбіжності в цінностях і цілях. Якщо партнери мають різні уявлення про цілі в житті, цінності та пріоритети, це може викликати конфлікти та неврівноваженість. Часто причиною розбіжностей може бути різні життєві погляди партнерів. Наприклад, один з партнерів може бажати більше матеріального благополуччя, тоді як інший може приділяти більше уваги духовному або культурному розвитку. Різні пріоритети в сім’ї є також частою проблемою в подружніх парах. Наприклад, один з партнерів може покладати основний акцент на кар'єрний розвиток, тоді як інший може вважати сімейні стосунки більш пріоритетними.
Стрес та перевантаженість: велике навантаження на роботі або в особистому житті може призвести до втоми та вплинути на психічне здоров'я партнерів. Також часто причиною перевантаженості є сімейні обов’язки та нерівномірність їх розподілення.
Проблеми із сексуальним життям: розбіжності в сексуальних потребах, відсутність інтимності або сексуальні проблеми можуть впливати на загальне задоволення від відносин.
Також однією з важливих складових психологічного благополуччя є гармонійні міжособистісні стосунки [10]. Неблагополучні сімейні стосунки, пов'язані з фізичним та психологічним насильством, неадекватне виховання, засноване на догматизмі та гіперопіці, труднощі у побудові стосунків під час роботи та навчання (мобінг та булінг у колективах), травматичні особисті стосунки (розставання, насильство, зрада тощо) - все це знижує психологічне благополуччя.
Однією з найважливіших сфер у житті людини є сім'я, в якій подружні стосунки посідають центральне місце. В умовах динамічних суспільних відносин особливого значення набуває вивчення соціально-психологічної природи суб'єктивного благополуччя індивідів у шлюбі та стає основою психологічного комфорту та позитивного психоемоційного самопочуття, а отже проблема дослідження соціально-психологічної сутності благополуччя подружньої пари в умовах динамічних суспільних відносин є особливо актуальною.
Для оцінки ступеня успішності подружніх стосунків дослідники виділяють щонайменше три аспекти групового життя: міжособистісні емоційні стосунки членів групи, структуру взаємодії в процесі спільної діяльності та характер ціннісних орієнтацій, установок і нормативних уявлень, які формують групу людей [1; 3; 9].
У психологічних дослідженнях неодноразово піднімалася проблема визначення ґрунтовних ознак, за якими можна констатувати благополуччя стосунків подружньої пари. Тривалий час основним критерієм подружнього щастя вважався показник стабільності стосунків (правового забезпечення), а стабільність сім'ї розглядалася як головний чинник виконання соціальних функцій інституту шлюбу та сім'ї. Дослідження, спрямовані на виявлення чинників благополуччя подружніх стосунків, базувалися на порівнянні двох категорій, відповідно, невдалих шлюбів та сімей з різними варіантами оптимального шлюбу ("щасливі сім'ї", "успішні шлюби" та "здорові сім'ї"). Таким чином, порівнюючи розлучені та непорушні пари, дослідники традиційно вважають, що вони суттєво відрізняються за рівнем "задоволеності"
Окрім розлучення, ще одним критерієм, який часто використовувався для поділу сімей на "щасливі" та "нещасливі", було те, чи зверталося подружжя до консультаційного центру з питань сімейних проблем. У цьому випадку пари, які не зверталися за професійною допомогою у вирішенні сімейних проблем, вважалися умовно задоволеними своїм шлюбом. Однак переважна більшість досліджень останніх років показала, що недоцільно розглядати стабільність шлюбу як показник успішності психологічної взаємодії між подружжям. Адже зрозуміло, що факт збереження шлюбу ще нічого не говорить про психологічні аспекти взаємодії між шлюбними партнерами. Стабільний шлюб не обов'язково свідчить про високий рівень задоволеності подружжя, і шлюб, в якому подружжя задоволене своїми міжособистісними стосунками, може бути нестабільним.
Р. Левіс та Ж. Спаньє вважають, що психологічне благополуччя в шлюбі пов'язане з високим рівнем подружньої адаптації, адекватною подружньою комунікацією, високим рівнем подружнього щастя, інтеграцією та високою задоволеністю стосунками [20]. Ю. Альошина у своїх дослідженнях подружніх стосунків керується поняттям задоволеності шлюбом, яке трактує як суб'єктивну оцінку, ставлення подружжя до шлюбу [1].
У. Белла стверджує, що психологічне благополуччя шлюбу оцінюється за ступенем досягнення поставлених індивідом шлюбних цілей [8]. М. Мацковський виділяє такі елементи психологічного благополуччя шлюбу: характер і ступінь виконання соціальних та особистісних функцій; ступінь задоволеності подружжя стосунками; ступінь стабільності шлюбу (суб'єктивна оцінка ймовірності розлучення); ступінь і характер впливу сім'ї на розвиток особистості кожного з її членів [8].
В. Сисенко визначає психологічне благополуччя шлюбу як ступінь оптимальності функціонування сімейної структури [15]. С. Торохтій визначає психологічне благополуччя шлюбу через поняття психологічного здоров'я сім'ї [17]. О. Кряпець при створенні типології сімей спирається на критерій гармонії. Гармонія, на її думку, означає психологічне благополуччя подружньої пари та гарантує узгодженість поведінки у спілкуванні та діяльності [7]. Ю.Трофімова, яка демонструє розуміння сім'ї як системи, що самоорганізується, підкреслює важливість узгодженості цінностей подружжя [18].
Теоретичний аналіз літератури з проблеми психологічного благополуччя подружньої пари дозволив схематично представити співвідношення пов'язаних з ним понять та показники прояву (рис. 1.1).
Рисунок 1.1 – Схематичне зображення співвідношення понять для розкриття суті психологічного благополуччя
Виходячи з рис. 1.1, питання психологічного благополуччя стосується об'єктивних (подружня інтеграція) та суб'єктивних (благополуччя подружжя) аспектів подружніх стосунків.
Вихідним у низці основних понять є поняття подружньої інтеграції – це єдність двох особистостей, яка забезпечується узгодженістю усіх процесів іх спільного буття, та подружньою сумісністю. Подружня сумісність – це ефект спілкування, який характеризується найвищою задоволеністю стосунками, подружньою єдністю та цілісністю. Сумісність не обов'язково означає схожість, але взаєморозуміння між подружжям у всіх сферах співіснування, що є динамічним, а не статичним явищем.
Саме подружня інтеграція уможливлює собистісне зростання партнерів в шлюбі – їх розвиток та самореалізацію. Така можливість сприяє благополуччю подружжя, стрижнем якого є саме психологічне благополуччя кожного партнера в парі, що забезпечує відчуття щастя, задоволеність життям кожного в сім'ї і подружжя загалом. На думку Р. Шаміонова, подружнє благополуччя породжує благополуччя суб'єктивне. Суб'єктивне ж благополуччя являє собою власне ставлення подружжя до особистості, життя і процесів, важливих з точки зору засвоєних нормативних уявлень про зовнішнє і внутрішнє середовище, яке (ставлення) характеризується задоволеністю [19].
Задоволеність стосунками, тобто суб'єктивне благополуччя у шлюбі, виникає тоді, коли якість взаємодії влаштовує кожного з подружжя. Тоді співіснування стає стійким зв'язком незалежних особистостей, які реагують на зміни у відносинах один з одним. Стаючи частиною екзистенційного простору іншого, партнер у щасливому шлюбі функціонує як ресурс для розвитку вільної особистості.
Щодо діадичної взаємодії подружжя, то відзначається важливість синхронізації процесуальних характеристик, міжособистісних стосунків та часової і предметно-просторової організації кожного з партнерів у рамках спільного сімейного життя. Так, В. Ткаченко стверджує, що одним із перших кроків у формуванні гармонійних подружніх стосунків є побудова адекватної суб'єктивної моделі індивідуальності один одного, в якій важливу роль відіграє схожість особистісних конструктів партнерів та процесів розуміння. Запропонована ним система чинників благополуччя в подружніх діадних взаємодіях включає два блоки характеристик, наведених у таблиці 1.1 [16].
Перший блок включає в себе особистісні якості шлюбних партнерів, другий блок описує особливості міжподружньої взаємодії.
Таблиця 1.1 – Схема чинників благополуччя в подружніх діадних взаємодіях
Блок особистісних якостей
шлюбних партнерів
Блок особливостей
Міжподружньої взаємодії
– високий рівень особистісної зрілості;
– адекватність самооцінок кожного з подружжя, узгодженість оцінок одне щодо одного;
– інтегральні соціально-психологічні характеристики особистості (інтернальність, самоповага, самоприйняття, активність як здатність до змін, особистісна диференційованість);
– узгодженість особливостей ціннісносенсової сфери особистості подружжя (у тому числі домінуючих потреб, життєвих і сімейних цінностей);
– толерантність щодо індивідуальних розбіжностей з партнером;
– соціально-психологічна компетентність (комунікативний потенціал) подружжя: соціальний інтелект, соціально-психологічна адаптивність, уміння долати повсякденні стреси, здатність до децентрації, уміння дотримуватися оптимальної дистанції в спілкуванні, здатність співпереживати, рефлексивні здібності, здатність і готовність до взаємодії з партнером, наявність навичок міжособового спілкування, схильність до кооперації і співпраці, уміння вибирати адекватний тип поведінки залежно від ситуації, здатність налагоджувати стосунки;
– готовність пробачати і бути пробаченим.
– взаємна допомога в особистісному
зростанні;
– взаємна спрямованість на особистісну ідентифікацію з партнером;
– взаємне емоційне прийняття (любов
як взаємоповага, турбота, відповідальність, розуміння одне одного), емоційна теплота щодо партнера;
– дотримання оптимальної дистанції в спілкуванні (забезпечення особистісної волі, взаємна автономія подружжя, узгодженість психологічної близькості
і віддаленості);
– можливість саморозкриття в спілкуванні;
– взаємне підтвердження й підтримка
особистісної ідентичності кожного з подружжя;
– легкість спілкування;
– узгодженість особливостей взаємодії;
– ступінь задоволеності значимих потреб.одне одного;
– створення сімейної субкультури
З блоку особистісних якостей шлюбних партнерів можна зробити висновок, що стійкі та здорові шлюбні відносини базуються на ряді ключових аспектів. Високий рівень особистісної зрілості в обох партнерів є важливим фактором, сприяючим вирішенню конфліктів та ефективному управлінню відносинами. Адекватність самооцінок та узгодженість оцінок одне щодо одного створюють основу для взаєморозуміння та підтримки в парі. Інтегральні соціально-психологічні характеристики, такі як інтернальність, самоповага, активність та особистісна диференційованість, сприяють утвердженню позитивної динаміки відносин.
Узгодженість ціннісно-сенсової сфери та толерантність до індивідуальних розбіжностей створюють фундаментальні умови для спільного життя. Соціально-психологічна компетентність, яка включає в себе комунікативний потенціал, готовність до співпраці та взаємодії, а також здатність до взаємодії з партнером, грає важливу роль у побудові позитивного міжособового середовища.
Наявність навичок міжособового спілкування, готовність пробачати та бути пробаченим роблять партнерів гнучкими та спроможними вирішувати труднощі. Зазначені якості формують основу для гармонійних та стабільних шлюбних відносин, що підтримуються взаємним розумінням, повагою та готовністю до спільного розвитку. З блоку про особливості міжподружньої взаємодії важливи є те, що глибоко впливає на якість та стабільність шлюбних відносин. Взаємна допомога в особистісному зростанні та спрямованість на особистісну ідентифікацію з партнером створюють позитивне середовище для взаємного розвитку.
Емоційне прийняття, взаємоповага, турбота і відповідальність, а також емоційна теплота щодо партнера є основними складовими гармонійних відносин. Дотримання оптимальної дистанції в спілкуванні сприяє узгодженій психологічній близькості і віддаленості, забезпечуючи особистісну волю та взаємну автономію. Можливість саморозкриття в спілкуванні сприяє поглибленню взаєморозуміння, а взаємне підтвердження й підтримка особистісної ідентичності кожного з подружжя впливає на зміцнення відносин.
Легкість спілкування та узгодженість особливостей взаємодії сприяють формуванню сімейної субкультури, що відображає внутрішні цінності та обрані цілі подружжя. Ступінь задоволеності взаємними потребами визначає рівень взаємного задоволення від спільного життя. Узагальнюючи, розглянуті аспекти вказують на важливість взаємодії, взаєморозуміння та взаємної підтримки для будівництва міцних та здорових сімейних відносин.
Останніми роками дослідники називають потенціал подружжя до самореалізації одним із критеріїв психологічного благополуччя в сімейних стосунках. Модель самореалізації в особистому житті може бути представлена такими етапами: самовизначення та вибір супутника життя, формування стабільних особистих стосунків, подальше особистісне та подружнє зростання [9, с. 110].
Самореалізація в сфері особистого життя стосується глибокого та інтенсивного характеру стосунків і взаємодій, інтимності. Високий рівень самореалізації у шлюбі забезпечується гармонізацією, правильним перерозподілом, самозціленням та регенерацією внутрішніх ресурсів людини. Зокрема, Л. Колостілова зазначає, що самореалізація в особистому житті означає наявність задоволеності та корисності на психофізіологічному, психологічному, соціально-психологічному та духовному рівнях взаємодії [9, с. 124].
Спираючись на численні дані зі сфер психологічного консультування та сімейної психотерапії, автори підкреслюють, що задоволеність свідчить про психологічне здоров'я (за А. Маслоу), конгруентність (за К. Роджерсом) і загалом позитивну емоційну атмосферу в родині. Корисність (продуктивність) відображає той факт, що шлюбно-сімейні стосунки сприяють зростанню сім'ї. Це дозволяє кожному з партнерів "знайти свою безперервність один в одному" [9, с. 17] і надає додаткові можливості для досягнення своїх життєвих цілей.
Таким чином, основними критеріями психологічного благополуччя подружньої пари дослідники визначили стабільність сім'ї (як результат виконання основних сімейних функцій та подружньої інтеграції), можливість самореалізації у шлюбі та задоволеність подружнім життям.
Дослідники приділяють значну увагу внутрішнім чинникам подружнього благополуччя. Найповніший перелік внутрішніх умов, що визначають якість шлюбу, знаходимо в працях Р. Лавіса та Ж. Спаньє, які об'єднують їх у категорію "особистісні та внутрішньошлюбні фактори". Ось деякі з цих умов:
- позитивне ставлення до партнера (сприйнята схожість, легкість у спілкуванні, сексуальна, фізична та інтелектуальна привабливість партнера, збіг цінностей);
- емоційна задоволеність стосунками з партнером (вираження прихильності з боку партнера, взаємна підтримка подружжя в особистісному розвитку, широкі особистісні зв'язки між партнерами, сексуальна задоволеність, відчуття себе єдиною парою і т.д.);
- параметри ефективності подружньої комунікації (спільні очікування, глибина саморозкриття партнера, точність невербальної комунікації, наявність спільних символів, частота успішної подружньої комунікації);
- рольова конгруентність подружжя (взаємодоповнюваність потреб і ролей, конгруентність рольового виконання і рольових очікувань, схожість особистісних якостей, чіткість рольового розподілу в сім'ї);
- взаємодія (дружба подружжя, спільна діяльність, ефективність діадної взаємодії, ефективність вирішення проблем, фізична близькість у взаємодії, спільне відвідування церкви).
Г. Волкова стверджує, що головною умовою, яка гарантує стабільність та успішність шлюбу, є особистісна сумісність подружжя. При цьому авторка дуже широко розуміє сумісність, включаючи психофізіологічні, соціально-психологічні та психологічні аспекти [3]. Характеризуючи соціально-психологічну сумісність партнерів, необхідно додати, що на цьому рівні формується узгодженість сімейних ролей взаємодії між партнерами.
Результати останніх досліджень показують, що рольова структура сім'ї визначає її благополуччя і безпосередньо впливає на суб'єктивне благополуччя кожного з партнерів у шлюбі, виступаючи як фактор ризику або, навпаки, як фактор стабільності шлюбу. Рольові очікування кожного з партнерів є глибоко індивідуалізованими і можуть бути представлені та сприйняті в парі по-різному. Змішування, стереотипізація та відсутність різних ролей призводить до напруження, взаємного незадоволення та емоційного дискомфорту в сім'ї.
Тому важливим фактором рольової узгодженості в шлюбі є узгодженість сімейних ролей, яка стає можливою завдяки здатності партнерів до діалогу і досягнення згоди щодо характеру лідерства та розподілу ролей відповідно до завдань, які вирішує сім'я на певних етапах життєвого циклу. Оцінка подружжям рівня конфліктності в тій чи іншій сфері сімейної рольової взаємодії визначається тим, наскільки рольова поведінка партнера по шлюбу відповідає їх рольовим очікуванням як виконавців певної сімейної ролі [19].
На думку В. Альбісетті, кожен з партнерів може висловлювати свої бажання і сподівання щодо шлюбу. При цьому автор наголошує, що партнери повинні усвідомлювати свою особисту відповідальність, визнаючи, що ці очікування можуть бути перебільшеними або нереалістичними, або що їх потрібно спрямувати у певному напрямку у співпраці один з одним [3]. Така робота може допомогти звільнити подружні стосунки від ілюзорних намірів, позбавити подружжя від хибного і марного почуття провини за свою неспроможність дати шлюбу міфічне щастя, перейти від ірраціонального мислення (ідеалістичних уявлень про партнера) до практичного вирішення реальних проблем. На думку сімейних психотерапевтів, критерієм функціонування сім'ї є не відсутність конфліктів і труднощів, а ефективність механізмів сімейної інтеграції в успішному вирішенні конфліктів і складних життєвих ситуацій [20].
Таким чином, аналіз наукових джерел дозволив нам дійти до з'ясування суті психологічного благополуччя подружньої пари, виходячи з таких міркувань. Вихідним для його розуміння є поняття подружньої інтеграції – це єдність двох особистостей, яка забезпечується узгодженістю усіх процесів їх спільного буття та подружньою сумісністю. Саме подружня інтеграція уможливлює особистісне зростання партнерів в шлюбі – їх розвиток та самореалізацію. Така можливість сприяє благополуччю подружжя, стрижнем якого є саме психологічне благополуччя кожного партнера в парі, що забезпечує відчуття щастя, задоволеність життям кожного в парі і подружжя загалом.
Основними групами чинників, які сприяють психологічному благополуччю подружньої пари є особистісні особливості партнерів та особливості спілкування, а саме взаємодії між ними. Вивчення проблеми показало значний інтерес до дослідження проблеми, але й виявило недостатню увагу зв'язку психологічного благополуччя пари зі стильовими особливостями спілкування в сім'ї.
1.2 Стиль спілкування як можлива детермінанта психологічного благополуччя у подружній парі
Взаємодія та спілкування в подружній парі є значущими аспектами психологічного благополуччя. Стиль спілкування може визначати якість відносин між партнерами та впливати на їхнє емоційне та соціальне самопочуття.
Позитивний стиль спілкування, що включає в себе взаєморозуміння, емпатію та відкритість, сприяє створенню сприятливого психологічного середовища в парі. Здатність вислуховувати одне одного, висловлювати свої почуття та думки, а також розвивати спільне рішення проблем, сприяє підтримці емоційного здоров'я обох партнерів.
Негативний стиль спілкування, який включає в себе критику, конфлікти та відсутність взаєморозуміння, може призвести до напруги та невдоволеності в стосунках. Конструктивне вирішення конфліктів та взаємне повагу до думок і почуттів можуть допомогти подолати негативний вплив такого стилю спілкування.
Сутність спілкування полягає в обміні інформацією, емоціями, думками та виявленні взаєморозуміння між партнерами. Однак, в контексті подружніх стосунків, спілкування виходить за межі просто обміну словами — це також спосіб вираження любові, підтримки та розвитку взаємодії.
Основні аспекти сутності спілкування для психологічного благополуччя у подружній парі включають:
спілкування дозволяє партнерам відчувати, що їхні думки, почуття та потреби розуміються. Здатність пояснити свої ідеї та емоції, а також вміння слухати іншого, веде до взаєморозуміння, що є важливим для гармонійних відносин.
спілкування — це ефективний спосіб надавати підтримку та розуміння в труднощах. Здатність виражати свої почуття та знаходити спільні рішення в ситуаціях стресу допомагає партнерам взаємно підтримувати одне одного.
спілкування надає можливість виражати свої почуття та емоції. Відкриті розмови про власні переживання сприяють зменшенню напруги, вибудовують емоційну близькість та сприяють створенню емоційного зв'язку між партнерами.
спілкування — це засіб для вирішення конфліктів, покращення стосунків та розвитку взаємин. Взаємна відкритість та готовність слухати дозволяють партнерам рости як особистості та разом розвивати свої відносини.
Отже, сутність спілкування в подружній парі полягає в здатності виражати, слухати та розуміти одне одного, що є важливим фактором для створення та підтримки здорових та щасливих стосунків.
Спілкування в подружній парі може виявлятися в різних стилях та мати свої особливості, які формують динаміку взаємодії між партнерами.
Розглянемо основні стилі спілкування подружніх пар та особливості кожного з них.
Демократичний стиль спілкування в сімейних парах є ефективним і конструктивним підходом до взаємодії між партнерами. Основні риси цього стилю включають:
обидва партнери мають можливість вільно висловлювати свої думки, почуття й ідеї;
партнери розглядаються як рівноправні учасники розмови, і їхні думки важливі однаково. Рішення приймаються спільно;
партнери прагнуть розуміти одне одного, враховуючи почуття та досвід кожного. Емпатія грає важливу роль в підтримці емоційної збалансованості;
партнери відчинені для діалогу та обговорення різних тем. Здатність говорити про будь-які питання сприяє покращенню взаєморозуміння;
вирішення конфліктів та прийняття рішень в сімейній парі здійснюється шляхом обговорення та пошуку компромісів;
партнери взаємодіють для вирішення питань та викликів разом. Вони відчувають відповідальність за свої дії та взаємне благополуччя;
партнери розвивають навички слухання, висловлювання почуттів, вирішення конфліктів, що сприяє покращенню якості взаємин.
Демократичний стиль спілкування в сімейній парі сприяє глибокому взаєморозумінню, розвитку партнерських відносин та створенню позитивного емоційного клімату в родині. Цей підхід сприяє вирішенню труднощів та сприяє зміцненню зв'язку між партнерами.
Агресивний стиль спілкування в сімейній парі може створювати напруженість та негативний емоційний клімат. Основні риси агресивного стилю спілкування включають:
один з партнерів намагається домінувати над іншим, встановлюючи свої правила та диктуючи свою точку зору;
взаємне критикування та обвинувачення, що часто призводить до конфліктів та погіршення взаємин;
відмова враховувати думки, почуття та точку зору іншого партнера;
можливе вираження агресії через фізичні дії або вербальні напади;
відсутність уваги до потреб, думок та емоцій іншого партнера;
висловлення думок та вимог з використанням агресивного тону голосу;
намагання вирішувати конфлікти через боротьбу та конфронтацію, а не через спільне пошук рішень.
Агресивний стиль спілкування може призводити до загострення конфліктів, віддалення партнерів один від одного та погіршення загального психологічного благополуччя. Спільна робота над зменшенням агресивного спілкування та розвиток більш конструктивних підходів можуть сприяти поліпшенню взаємин в сімейній парі.
Пасивний стиль спілкування в сімейній парі може виникати з низки факторів, таких як нехтування власних потреб, бажання уникнути конфліктів або відсутність впевненості у власних можливостях. Основні риси пасивного стилю спілкування включають:
схильність утримуватися від висловлення власних думок, почуттів чи бажань;
прагнення уникати конфліктів, навіть якщо це може призвести до невирішених проблем;
відсутність активного внеску у вирішення проблем та прийняття рішень;
низьке віру в власні здібності та право висловлювати власні потреби;
тенденція приховувати свої справжні почуття та бажання, щоб уникнути непорозумінь або конфліктів;
схильність покладатися на рішення та дії іншого партнера, навіть якщо вони не відповідають власним потребам;
боязнь відмови або відкидання може призводити до утримання власних потреб та бажань.
Пасивний стиль спілкування може викликати проблеми в сімейних відносинах, так як він може сприяти невирішеним конфліктам та віддаленню партнерів один від одного. Розвиток асертивних навичок та здатність висловлювати власні почуття та бажання можуть сприяти покращенню якості взаємин в сімейній парі.
Пасивно-агресивний стиль спілкування в сімейних парах може виникати, коли один партнер обирає стратегію ухилення від конфлікту та вираження власних почуттів, але водночас виявляє свою невдоволеність чи непокоїться через пасивні методи. Цей стиль може призводити до непорозумінь та негативних емоцій в сімейному житті. Основні риси пасивно-агресивного стилю спілкування включають:
ухилення від висловлення власних почуттів чи думок, а також приховування невдоволення через пасивність;
вираз обурення, невдоволення або обвинувачення через пасивні дії, такі як саркастичні зауваження або ігнорування;
спроба передати свою невдоволеність чи незгоду за допомогою невизначених сигналів, що може викликати плутанину та конфлікти;
нездатність висловити власні потреби та очікування чітко, використовуючи пасивні методи;
мовчання або відмова від відповіді як форма покарання чи вираження невдоволення;
виявлення агресії через пасивні методи, такі як вираз обличчя, тіла чи ігнорування.
Пасивно-агресивний стиль спілкування може створювати токсичний емоційний клімат в сімейній парі, оскільки він може викликати непорозуміння та суперечливі відчуття. Для подолання цього стилю спілкування, важливо навчитися висловлювати свої почуття та думки більш прямо та відверто, зберігаючи взаємну повагу та враховуючи почуття партнера.
Асертивний стиль спілкування в сімейних парах є конструктивним та здоровим підходом до взаємодії. Основні риси асертивного стилю спілкування включають:
здатність відверто висловлювати свої думки, почуття та потреби без брехні чи маніпуляцій;
здатність уважно слухати партнера, проявляти інтерес та розуміння його/її поглядів;
здатність чітко висловлювати свої потреби та очікування, не відкладаючи їх у бік;
здатність відмовляти, коли це необхідно, зберігаючи взаємне повагу;
прийняття відповідальності за власні дії та наслідки, а також за власне емоційне благополуччя;
здатність шукати спільні рішення та компроміси, щоб задовольнити потреби обох партнерів;
здатність виражати вдячність та висловлювати зауваження конструктивним способом;
здатність виражати свої думки та почуття, зберігаючи повагу до думок та почуттів партнера.
Асертивний стиль спілкування допомагає створити відкрите та здорове середовище в сімейній парі, де кожен партнер вільний висловлювати свої потреби та думки. Цей підхід сприяє розвитку партнерських відносин, рішенню конфліктів та спільному досягненню гармонії в родині. Важливо пам'ятати, що стиль спілкування в подружній парі може змінюватися в залежності від конкретних ситуацій. Здорові відносини часто вимагають гнучкості та вміння змінювати стиль спілкування відповідно до потреб і обставин.
Наукові дослідження в галузі сімейних відносин та стилів спілкування показують, що певні стилі спілкування можуть мати важливий вплив на психологічне благополуччя сімейних пар. Декілька емпіричних результатів вказують на можливі зв'язки між стилями спілкування та рівнем задоволення від сімейного життя, емоційною стабільністю та загальним психологічним благополуччям:
1) дослідження свідчать, що пари, де партнери використовують асертивний стиль спілкування, частіше демонструють високий рівень взаєморозуміння, поваги та задоволення від відносин. Асертивне висловлення власних потреб сприяє створенню здорового комунікативного середовища;
2) пасивний стиль спілкування, особливо коли він супроводжується ухиленням від конфліктів, може призводити до невирішених проблем та внутрішнього напруження. Партнери, які уникають висловлювання своїх потреб, часто можуть відчувати невдоволення від взаємин та психологічного благополуччя;
3) використання агресивного стилю спілкування може призвести до великої кількості конфліктів та погіршення загальної психологічної стійкості в парі. Партнери, що стикаються з агресивними проявами, можуть відчувати стрес та психологічний дискомфорт;
4) пасивно-агресивний стиль спілкування може призвести до невирішених конфліктів, оскільки партнери можуть виражати своє невдоволення через пасивні методи, такі як ігнорування чи саркастичні зауваження. Це може впливати на рівень психологічного благополуччя.
Інший аспект міжособистісних відносин у сім'ї полягає в емоційно-оціночному зв'язку, який включає в себе уявлення подружжя про якості, риси характеру та поведінку один одного. Ці оцінки часто ґрунтуються на "симпатіях і антипатіях". Романтичні почуття, що є головною мотивацією для вступу в шлюб, фактично фокусуються на першому аспекті цієї опозиції.
Важливим аспектом сімейних відносин є особистісні та значущі стосунки. Цей аспект проявляється в установці на спільну діяльність в ім'я благополуччя сім'ї. Позитивні особистісно-смислові стосунки виявляються в повному взаємопорозумінні подружжя, в готовності співпереживати, розуміти симпатії і антипатії, бажання і неприязні один одного. Механізм пристосування виступає одним з ключових психологічних механізмів формування цих стосунків, дозволяючи гармонізувати взаємні оцінки та світогляди.
Аналіз комунікативних процесів у сім'ї передбачає аналіз психологічного клімату. Психологічний клімат визначається станами, настроями та відносинами у сімейній групі. Його можна розділити на позитивний і негативний. Позитивний груповий клімат включає в себе задоволеність спільною діяльністю, доброзичливі взаємини, взаєморозуміння та емоційний комфорт, що є ключовими для збереження гармонії в сімейному оточенні. Здавалося б, рівень задоволеності у подружжя багато в чому визначається відповідністю їхніх цінностей та норм у взаємному спілкуванні. Несумнівно, що різдразливість, нестабільність, інтровертованість та інші негативні риси характеру можуть негативно впливати на якість сімейного спілкування.
Важливим елементом взаємодії між близькими людьми є візуальний контакт, який сприяє концентрації на розповіді іншої людини та виявленню інтересу до її особистості. Психологи стверджують, що жінки, як правило, налагоджують більше зорового контакту, ніж чоловіки. Також відзначено, що члени сім'ї частіше спостерігають один за одним, коли вони поважають та мають довірливі відносини.
Інтимне спілкування відіграє ключову роль у комунікації між парами, представляючи собою не лише фізичний акт, але й відкрите духовне спілкування. Це вимагає відкритості та взаємопізнання. Однак деякі люди залишаються на рівні формальної комунікації з декількома способами:
розкриття, проявляючи хворобливу боязнь відкриття власного "я";
страх "покинуття" через виявлення всіх своїх особливостей;
страх перед власними деструктивними імпульсами, що може виявитися в сімейному спілкуванні;
страх втратити власну індивідуальність через перехід відмінностей.
Важливою перешкодою для взаєморозуміння між партнерами є егоїстичне мислення, яке проявляється у нездатності всебічно та об'єктивно аналізувати власну особистість. Жінки, як правило, оцінюють себе скромно, в той час як чоловіки схильні перебільшувати свої досягнення.
Висновки до 1 розділу
В даному розділі розглянуто основні пробеми психологічного благополуччя сімейних пар, представлені основні стилі спілкування як можлива детермінанта психологічного благополуччя у подружній парі. До основних проблем психологічного благополуччя відносяться: комунікаційні труднощі, фінансові труднощі, розбіжності в цінностях і цілях, стрес...
01.10.2024 15:10-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора