Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Фразеологізми як маркери експлікації образів персонажів у художньому тексті
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Педагогічний
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Бакалаврська робота
Предмет:
Філологія
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ГНАТЮКА
Кафедра української та зарубіжної літератур і методик їх навчання
БАКАЛАВРСЬКА РОБОТА
Фразеологізми як маркери експлікації образів персонажів у художньому тексті
Спеціальність:
014.01 Середня освіта
(Українська мова та література, зарубіжна мова)
Студентки групи зСОУМск-21
Українська мова і література, зарубіжна література
Ярош Наталі Русланівни
Науковий керівник - доктор
філологічних наук, професор
Вільчинська Тетяна Пилипівна
Робота захищена з оцінкою:
Національна шкала _______________
Кількість балів:____ Оцінка: ECTS___
Тернопіль 2024
АНОТАЦІЯ
Ярош Н. Фразеологізми як маркери експлікації образів персонажів у художньому тексті: бакалаврська робота. Тернопіль: ТНПУ імені Володимира Гнатюка, 2024. 64 с.
Робота присвячена дослідженню ролі фразеологізмів у створенні та експлікації образів персонажів у художньому тексті. Зважаючи на зростаючий інтерес до мовної стилістики та прагматичних аспектів фразеології, метою роботи було розглянути, як фразеологічні одиниці функціонують у текстах української літератури, сприяючи створенню образів персонажів, розкриттю їхніх психологічних характеристик та емоційного стану. Аналіз проведено на основі текстів українських письменників ХІХ–ХХ ст., що дозволило виявити специфіку використання фразеологізмів у різних жанрах та стилях.
У результаті дослідження було встановлено, що фразеологізми відіграють важливу роль у побудові образів, виконуючи як номінативну, так і стилістичну функцію. Запропонована класифікація фразеологізмів за їхніми функціями в тексті дозволила чіткіше окреслити їхню роль у художній експлікації персонажів. Визначено, що найбільш частотними є фразеологізми, які відображають емоційний стан персонажів, їхні моральні та етичні характеристики, а також соціальний статус. Дослідження підкреслює важливість фразеології для створення повноцінних і багатогранних літературних образів, що сприяє глибшому розумінню тексту читачами.
Ключові слова: фразеологізми, образи персонажів, художній текст, мовна стилістика, емоційний стан, літературні жанри.
ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………………..
4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ…
8
1.1. До проблеми кваліфікації фразеологізмів у мові та літературі……………
8
1.2. Функції фразеологізмів у структурі тексту………………………………...
14
1.3. Особливості вживання фразеологізмів у художній мові………………….
19
РОЗДІЛ 2. ФУНКЦІОНАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ У ХУДОЖНЬОМУ ТЕКСТІ………………………………………………………..
25
2.1. Лінгвальна об'єктивація позитивних рис персонажів……………………..
25
2.2. Мовне вираження негативних рис………………………………………….
30
2.3. Специфіка рольового використання фразеологізмів……………………...
34
РОЗДІЛ 3. РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВИКОРИСТАННЯ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ У ХУДОЖНІЙ МОВІ…………………………………………………………….
41
3.1. Використання фразеологізмів для розбудови образів……………………..
41
3.2. Про збалансоване вживання емоційних та описових фразеологізмів…….
49
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………….
56
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ І ДЖЕРЕЛ………………………..
59
ВСТУП
Фразеологія як розділ мовознавства, що вивчає сталі словосполучення з фіксованим значенням, займає важливе місце в аналізі художніх текстів. Фразеологізми не лише збагачують мовлення, але й виконують ключові функції у створенні художніх образів та експлікації персонажів. У контексті художньої літератури фразеологічні одиниці стають потужним інструментом для розкриття внутрішнього світу персонажів, їхніх психологічних особливостей та соціальних взаємозв'язків. Важливість фразеологізмів полягає в їхній здатності надавати тексту емоційної насиченості, створювати специфічний національно-культурний колорит, а також сприяти глибшому сприйняттю читачем літературного твору.
Актуальність дослідження фразеологізмів як маркерів експлікації образів персонажів у художньому тексті зумовлена кількома чинниками. Зростаючий інтерес до лінгвостилістики та прагматики художніх текстів підкреслює необхідність детального аналізу мовних засобів, що використовуються для створення літературних образів. Сучасна філологічна наука все більше звертає увагу на міждисциплінарні дослідження, які поєднують літературознавчий та мовознавчий підходи для всебічного вивчення текстів. Вивчення фразеологізмів у контексті української літератури дозволяє не лише глибше зрозуміти специфіку національної мовної картини світу, але й сприяє збереженню та популяризації культурної спадщини. Оскільки фразеологічні одиниці відображають багатство народної мудрості та історичний досвід, їхнє вивчення є важливим для формування мовної компетенції та естетичного смаку читачів. Враховуючи зазначені аспекти, дослідження ролі фразеологізмів у художній літературі є актуальним та перспективним напрямом наукових пошуків.
Аналіз останніх досліджень та публікацій. У кінці XX – на початку XXI ст. вивчення української фразеології активно збагачується психокогнітивним та етнокультурним підходами, що відзначають О. Селіванова та О. Левченко. Дослідження діалектної (народної, ареальної) фразеології активно проводять Н. Бабич, В. Лавер, Р. Міняйло, М. Олійник, Н. Романюк, Г. Ступінська та інші вчені. Сучасне українське мовлення засвідчене у фразеографічних зібраннях В. Білоноженка, Я. Головацького, М. Коломійця, М. Наконечного, І. Виргана, В. Ужченка та ін.
Також спостерігається активізація дисертаційних досліджень різних аспектів української фразеології в системі мови у працях таких учених, як Я. Баран, Ю. Кохан, Л. Щербачук, Ю. Прадід, М. Липчук, Л. Мельник, О. Майборода, О. Назаренко, Л. Давиденко, А. Смерчко, В. Стишов, А. Архангельська, Н. Бобух, О. Каракуц , О. Куцик, О. Мороз, Н. Пасік, М. Філон, Д. Ужченко та ін.
Метою дослідження є аналіз фразеологізмів як маркерів авторської мови для виявлення їх ролі в характеризації позитивних та негативних рис персонажів.
З огляду на мету визначаємо такі завдання:
1. Окреслити теоретичні засади дослідження (визначити роль та значення фразеологізмів у мові і літературі, а також їх функції в художньому тексті, зокрема описати вплив на творення образів, атмосфери та стилю твору).
2. Дослідити вживання фразеологізмів як інструменту формуванню образів та виявити, які з фразем використовуються для характеризації позитивних та негативних рис персонажів.
3. Визначити функції фразеологізмів у художньому творі: чи підсилюють вони емоційний вираз, чи допомагають створити певну атмосферу або стиль.
4. Проаналізувати, як вживання фразеологізмів впливає на визначення авторського стилю.
5. На основі здійсненого аналізу окреслити рекомендації щодо використання фразеологізмів у художній мові для досягнення бажаного результату.
Об'єктом дослідження є фразеологізми, вжиті в тексті повісті «Кайдашева сім'я».
Предметом – вивчення функціональних особливостей фразеологізмів у художньому тексті та впливу фразеології на створення образів персонажів.
Наукову новизну теми бакалаврської роботи визначає її міждисциплінарний характер, тобто спрямованість векторів дослідження в укріїнську мову, українську літературу, а також у лінгвопоетику, лінгвокультурологію, що може сприяти подальшим дослідженням в галузі фразеології та стилістики української мови і літератури.
Методи дослідження включають як загальнонаукові (аналізу, синтезу, узагальнення, описовий), так і лінгвістичні, як-от: метод контекстуального аналізу тексту для ідентифікації фразеологізмів, встановлення їхнього контекстуального значення та специфіки використання і метод лінгвокультурологічного аналізу з метою розуміння контексту та особливостей культурного середовища, в якому створювався твір.
Матеріалом дослідження послужила, з одного боку, повість І. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім'я», написана у 1878 році. Цей твір є визначним зразком української літератури, що відображає життя селянської родини в епоху пізнього ХІХ століття. Іван Нечуй-Левицький майстерно використовує фразеологізми для вираження як позитивних, так і негативних рис характеру своїх персонажів, що надає їхній мові образності та виразності.
З іншого боку, для дослідження було використано також інші тексти української літератури тієї ж епохи, які містять багатий фразеологічний матеріал. Серед них можна відзначити твори Марка Вовчка, Панаса Мирного та Лесі Українки. Аналіз цих текстів дозволяє простежити особливості використання фразеологізмів різними авторами та в різних жанрах, що сприяє глибшому розумінню мовної картини української літератури кінця ХІХ – початку ХХ століття.
Практична цінність роботи полягає в розширенні уявлень про вплив фразеологізмів на літературний текст, що може бути корисним для мовознавчого та літературознавчого аналізу при вивчення української культурної спадщини.
Структура роботи. Кваліфікаційна робота складається зі вступу, трьох розділів із підрозділами, загальних висновків та списку використаних джерел у кількості 53 найменувань.
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ
До проблеми кваліфікації фразеологізмів у мові та літературі
Дослідження мови на всіх етапах розвитку суспільства завжди приділяло велику увагу сталим словосполученням. Вони найбільш повно відображають не тільки уявлення народу про світ і національні особливості, але й складність і багатогранність мови та її феноменів. Ця складність пояснює, чому низка питань у фразеології залишається невирішеною, незважаючи на інтенсивні дослідження, які продовжують викликати інтерес мовознавців.
Фразеологізми тісно пов’язані з людиною і різноманітними сферами її діяльності, оскільки людський фактор відіграє в них значну роль. Важливим елементом комунікації є фактор адресата [4, с. 34]. Крім того, людина часто наділяє неживі об’єкти персоніфікованими рисами. Як зазначав Ш. Баллі, людина завжди прагне надихнути все, що її оточує, не може уявити природу мертвою і бездушною; її уява наділяє життям неживі предмети і постійно приписує їм риси та прагнення, властиві їй самій [2, с. 221].
Оскільки термін «фразеологізм» є центральним об'єктом фразеології як науки, мовознавці трактують його значення по-різному. Зазвичай, поняття «фразеологічна одиниця» та «фразеологізм» використовуються як синоніми. Наприклад, Г. П. Їжакевич зазначає, що «ідіоми, або фразеологічні зрощення, характеризуються семантичною неподільністю, тобто значення цілого не може бути виведене з значень його компонентів» [21].
О. В. Свешнікова розрізняє фраземи та ідіоми, які мають цілісне значення, і на відміну від фразем, є одиницями постійного контексту [39]. Н. Сіденко вважає фразеологізм «порівняно стійким, відтворюваним, експресивним сполученням лексем, що має цілісне значення» [40]. Таким чином, у наведених визначеннях підкреслюється цілісність і неподільність фразеологізму як його семантична особливість.
Існують різні підходи до класифікації фразеологізмів, зокрема структурно-семантичний, граматичний та функціонально-стилістичний. Структурно-семантичну класифікацію фразеологічних одиниць розглядали такі вчені, як О. Мороз [32], І. Запухляк [20], П. Єрченко [19] та інші. Цей підхід підтримує велика кількість науковців, які вважають його беззаперечним і найуспішнішим. І. Б. Монін зазначає, що фразеологічні одиниці різняться як функціонально, так і семантично, що ускладнює чітке окреслення об'єктів фразеології [10, с. 7]. Таким чином, визначення семантики фразеологічних одиниць залишається важливою проблемою лінгвістики. У межах цієї класифікації ми здійснили спробу класифікувати фразеологічні одиниці за семантичним критерієм.
У своїй книзі І. Запухляк виділив чотири групи словосполучень [20]:
1. Незалежні словосполучення – сполучення, позбавлені стійкості, які розпадаються після їх перетворення.
2. Звичайні сполучення – словосполучення з відносно вільним зв’язком компонентів, які допускають деякі зміни.
3. Фразеологічні ряди – групи слів, де поняття майже зливаються в одне, що дозволяє перегрупування компонентів.
4. Фразеологічні єдності – сполучення, в яких слова втратили своє значення і виражають єдине поняття, без можливості перегрупування компонентів [2, с. 11].
Фразеологізми є невід'ємною частиною будь-якої мови та відображають її культурну та історичну специфіку. Їхнє значення й вживання часто виходять за межі простого словосполучення, що робить їх досить цікавими об'єктами для вивчення та дослідження. Одна з ключових ролей фразеологізмів у мові – надання кольору та виразності. Вони додають тексам особливого відтінку, роблять їх більш образними й запам'ятовуваними. Часто вони використовуються письменниками для створення живописних образів та виразних сцен.
Крім того, фразеологізми є важливим елементом культурної спадщини. Вони відображають особливості менталітету та традицій певного народу, його спосіб мислення та відношення до світу. Тому вони можуть бути важливим джерелом для вивчення історії та культури певної нації. Також фразеологізми допомагають в усному мовленні, збагачуючи мову різноманітними виразами та варіантами вираження думок та почуттів.
Узагальнюючи, можна сказати, що фразеологізми відіграють значну роль у мові, збагачуючи її та роблячи більш виразною й насиченою. Їхнє вивчення дозволяє краще розуміти культурні та мовні особливості певного народу.
Цитата «Хто не знає фразеологізмів, той не володіє мовою повністю» точно відображає значення фразеологізмів у мові. Вони є не лише складовою частиною лексики, а й важливим інструментом для ефективного спілкування. Фразеологізми допомагають зрозуміти та виразити думки та почуття швидше та точніше. Вони використовуються для підкреслення певної позиції, вираження емоцій, створення особливого тону мовлення. Наприклад, у ситуації, коли потрібно висловити співчуття, фразеологізм «зломити серце» може бути більш виразним, ніж просте словосполучення «засмутити» [10]. Важливо зазначити, що вживання фразеологізмів варіюється залежно від контексту, ситуації та аудиторії. Деякі вирази можуть бути дуже інформальними або навіть діалектними, тому вони можуть бути невідповідними для офіційного або академічного спілкування. Отже, фразеологізми дійсно є важливою складовою мови, яка сприяє не лише точному вираженню думок, а й створенню особливого стилю та індивідуального підходу до мовлення.
Фразеологізми нашої мови справді є важливим елементом національної культури та традицій. Вони відображають не лише спосіб мислення, а й унікальні особливості нашого погляду на світ. Наприклад, у фразеологічному виразі «дурень на всю голову» закладена не лише ідея про нерозсудливу особу, але й певна суб'єктивна оцінка її дій, яка відображається через вживання саме такого виразу [2]. Крім того, фразеологізми розширюють можливості мовлення, допомагаючи нам кольорово та образно виражати наші думки та почуття. Вони є своєрідними метафорами, які дозволяють нам уникнути банальності та передати складні емоції та враження. Наприклад, фразеологізм «казати на показ» не лише підкреслює факт неправдивого висловлювання, але й вносить у текст елементи образності та жвавості, що робить мовлення більш емоційним та цікавим [5].
Фразеологізми дійсно відіграють важливу роль у мові, яка полягає у полегшенні та покращенні комунікації. Вони є такими потужними засобами виразності, що дозволяють нам передати складні думки та почуття у лаконічній формі. Такий аспект вживання фразеологізмів забезпечує не лише ефективність мовлення, а й робить його більш експресивним. Крім того, фразеологізми збагачують мову, надаючи їй багатства та колориту, а також відображають культурні та історичні аспекти життя суспільства. Тому вони є важливим елементом для розуміння та вивчення мови та культури в цілому.
Фразеологізми, як сталі сполучення слів з закріпленим значенням, відіграють важливу роль у будь-якій мові, сприяючи її розвитку та різноманітності. Вони допомагають збагачувати мовлення, надаючи йому точності та експресивності. Насамперед фразеологізми виконують функцію уточнення абстрактних понять, перетворюючи їх на конкретні образи, що сприяє розумінню та запам’ятовуванню інформації. Крім того, вони є важливим засобом передачі національного менталітету та культурних традицій, оскільки часто відображають унікальні особливості народних поглядів на цінності в суспільстві.
Фразеологізми надають мовленню емоційного забарвлення та підкреслюють індивідуальний стиль мовця. Вони допомагають створити живописні образи та виразно передати почуття й емоції, роблячи мовлення більш виразним та запам’ятовуваним. Отже, фразеологізми відіграють ключову роль у мові, сприяючи не лише точному вираженню думок, а й розширенню мовленнєвих можливостей при передачі культурних та емоційних аспектів спілкування.
Фразеологізми – це невід’ємна складова будь-якої мови, яка не лише визначає її унікальність, але й свідчить про багатство її культурного спадку. Вони відображають історію, традиції та особливості кожного народу. Використання фразеологізмів у тексті дійсно допомагає збагачувати його виразною палітрою та робить мовлення більш живим та емоційним. Вони використовуються в різних сферах мовлення – від літературної творчості до повсякденного спілкування, надаючи кожному виду мовлення своєрідного колориту та характеру.
Популяризація та вивчення фразеологізмів сприяє не лише розвитку мови, але й розширенню словникового запасу, розвитку мовного мислення та підвищенню рівня комунікативних навичок. Тому вони є надзвичайно важливим компонентом мови, який варто досліджувати та використовувати для збагачення мовлення та розуміння культурних аспектів мовного спадку.
Фразеологізми, завдяки своїй глибокій інтеграції в мову, стають невід'ємною складовою нашого мовлення. Вони надають комунікації кольору, виразності та живості, роблячи мову більш насиченою. У художній мові фразеологізми використовують для створення виразних образів та надання творам особливого характеру. Вони допомагають письменникам передати емоції, почуття та настрій героїв, створюючи неповторну атмосферу та відчуття. Іноді сам вибір фразеологізмів може бути важливим художнім засобом, що розкриває характери та забезпечує особливий стиль автора.
Отже, фразеологізми не лише роблять мову більш експресивною, але й відіграють важливу роль у формуванні образності та виразності художнього твору. Вони є невід'ємним елементом літературного мистецтва, який додає текстам глибини та витонченості.
Фразеологізми у моі художньої літератури дійсно є потужним інструментом для передачі складних думок та емоцій у лаконічній формі. Вони дозволяють письменникам точно вибирати слова, щоб передати потрібний емоційний стан або описати певну ситуацію. Глибокий вміст і емоційна насиченість фразеологізмів роблять їх важливим елементом для побудови яскравих образів та розкриття літературних персонажів. Використання фразеологізмів у літературі сприяє збагаченню мови та надає текстам оригінальності та образності. Вони допомагають створити специфічну атмосферу та передати внутрішній світ персонажів. Тому використання фразеологізмів у літературі є невід'ємною складовою процесу творчості, яка дає можливість збагатити мову, зробити текст більш виразним та ефективним, а також зробити його більш привабливим для аудиторії.
Так, фразеологізми є важливим елементом розмовної мови, оскільки допомагають зрозуміти та передати складні почуття, ситуації та ідеї швидко та ефективно. Вони є невід'ємною складовою будь-якого спілкування, дозволяючи виразити думки за мінімальних зусиль. Фразеологізми, які вже відомі співрозмовнику, дозволяють економити час й уникати зайвих пояснень чи деталізації. Вони стають своєрідними «скороченнями» для передачі конкретного значення або інформації, що робить спілкування більш ефективним та лаконічним. Отже, фразеологізми в розмовній мові не лише допомагають збагачувати мовний вираз, але і забезпечують швидке та точне сприйняття інформації між співрозмовниками, роблячи спілкування більш приємним та ефективним.
Фразеологізми допомагають у встановленні контакту із співрозмовником, оскільки вони є відомими і загальноприйнятими в різних соціальних групах. Це дозволяє швидше зрозуміти, яке конкретне значення має певний вислів та уникнути неправильного тлумачення або неприємних ситуацій. Наприклад, якщо вжити фразеологізм «на крайній випадок» у розмові, то співрозмовник, ймовірно, зрозуміє, що йдеться про останній варіант або останній засіб у певній ситуації [11]. Це спрощує спілкування та допомагає уникнути непорозумінь. Фразеологізми також додають ритму та колориту висловлюванням, роблячи їх більш цікавими та ефективними. Тому використання фразеологізмів у розмовній мові є важливим елементом комунікації, який спрощує спілкування, робить його більш виразним та ефективним, та допомагає у встановленні контакту між співрозмовниками.
Як бачимо, фразеологізми глибоко вкорінені в культуру та мову нашого народу, вони не лише допомагають у спілкуванні, а й є важливим засобом вираження національної ідентичності українців та специфіки їхнього способу мислення.
1.2. Функції фразеологізмів у структурі тексту
Фразеологізми – це стійкі словосполучення, які мають визначене фразеологічне значення, що часто відрізняється від суми значень їхніх складників. У творі вони можуть виконувати різноманітні функції, які розглянемо далі.
Естетична функція фразеологізмів у творі полягає в їхній здатності збагачувати мовлення автора шляхом введення виразних зворотів. Використання фразеологізмів сприяє формуванню особливого стилю тексту, надаючи йому кольору та вишуканості. Ці вирази, завдяки своїй стійкості та образності, вирізняються в тексті, привертаючи увагу читача і роблячи читання більш цікавим та захоплюючим. Наприклад, використовуючи фразеологізм «бити головою об стіну», автор не лише передає ідею спроби досягнути чогось невдалим способом, але й створює образну картину, яка робить текст більш живим і виразним [14]. Подібні вирази не лише передають конкретне значення, але і надають твору художнього смаку, роблячи його більш естетичним. Таким чином, естетична функція фразеологізмів в творі полягає в їхній здатності прикрашати мовлення, надавати тексту оригінальності та вишуканості, а також робити його привабливим для читача через яскравість та емоційність виразу.
Комунікативна функція фразеологізмів у творі зумовлена їхньою здатністю сприяти ефективному спілкуванню автора із читачем шляхом використання загальноприйнятих виразів із фразеологічним значенням. Це допомагає зрозуміти авторське повідомлення, є медіатором між автором та читачем та сприяє налагодженню контакту з аудиторією.
Фразеологізми, які вже закріпилися в мові та мають стале значення, є засобом точного та ефективного вираження ідей. Їхнє використання в творі допомагає авторові уникнути непорозумінь із читачем, оскільки вони передають конкретне значення, що вже відоме аудиторії. Це робить текст доступним та зрозумілим для широкого кола читачів, без необхідності тлумачення або додаткових пояснень. Наприклад, фразеологізм «із чорними думками» має чітке значення – «бути в піднесеному настрої» [3]. Використання такого виразу допомагає авторові точно передати стан думок персонажа, зробивши сприйняття тексту однозначним для читача. Отже, комунікативна функція фразеологізмів полягає в їхній здатності робити мовлення автора більш зрозумілим, точним та доступним для читача, сприяючи ефективному обміну інформацією та налагодженню контакту з аудиторією.
Експресивна функція фразеологізмів у творі полягає в їхній здатності виражати певні емоції, настрої та ставлення автора до подій, персонажів або ситуацій. Вони допомагають передати атмосферу твору, підкреслити його настрій та тон, роблячи текст більш емоційним та живим для читача.
Фразеологізми, вжиті автором, можуть бути засобом вираження радості, смутку, обурення, захоплення та інших почуттів. Наприклад, вживання виразу «серце замерло» вказує на страх або шок, відчуття непередбачуваності або дива [2]. Також фразеологізми можуть передавати авторське ставлення до подій та персонажів. Наприклад, вживання виразу «з гіркою посмішкою» засвідчує певний сарказм або роздуми автора щодо подій у творі [8].
Крім того, фразеологізми підкреслюють загальний настрій та визначають тон твору. Наприклад, використання виразу «на крилах радості» може вказувати на легкість та безтурботність атмосфери, змальованої в тексті [3]. Таким чином, експресивна функція фразеологізмів у творі полягає в їхній здатності виражати емоції, настрої та ставлення автора, а також в окресленні загального настрою та тону тексту, що робить його більш емоційно насиченим та живим для читача.
Когнітивна функція фразеологізмів зумовлена їхньою здатністю передавати певну культурну чи історичну інформацію, засвідчуючи певні соціокультурні аспекти та традиції. Фразеологізми є важливим засобом передачі та утримання культурних та історичних аспектів мовлення. У творі вони можуть бути пов'язані з певними культурними або історичними контекстами, відображаючи традиції, звичаї або історичні події. Наприклад, фразеологізм «тягти за вуха» пов'язаний із культурними та історичними традиціями, де такий образ має певне значення або символіку [19].
Крім того, фразеологізми можуть відображати особливості соціокультурного контексту, включаючи мовні особливості певної групи людей, їхні традиції, звичаї та способи вираження. Використання таких виразів може розширювати словниковий запас читача та допомагати збагатити його знання про мову та культуру певного народу. Наприклад, у творі можуть вживатися фразеологізми, які властиві окремій групі людей, такі як професійні терміни, сленгові вирази або національно-культурні символи. Це допомагає читачеві краще розуміти контекст та особливості мови та культури, представлені у творі. Отже, когнітивна функція фразеологізмів полягає в їхній здатності об'єктивувати певні соціокультурні аспекти або традиції, розширювати словниковий запас читача та допомагати збагатити його знання про мову та культуру народу.
Фразеологізми відіграють ключову роль у створенні образів у тексті. Звідси одна з важливих функцій – надання конкретності та переконливості описуваним образам. Фразеологізми – це вирази, що мають уже відоме та фіксоване значення, яке часто базується на культурних або історичних відомостях. Завдяки цьому вони здатні створювати максимально яскраві образи у свідомості читача, викликаючи в нього асоціації та відтворюючи відчуття або картини. Наприклад, вислів «класти відліт» порівняно з простим «покидати» може створювати образ особливого виду розставання – можливо, відчуття важливості або навіть драматичності ситуації [16]. Це дозволяє авторові передати більше емоцій та відтінків у своєму описі, роблячи текст більш цікавим і доступним для читача. Загалом фразеологізми виступають не лише як мовні конструкції, але і як потужні інструменти в руках письменника для створення яскравих та запам'ятовуваних образів у творах.
Фразеологізми впливають на атмосферу тексту через їхній емоційний заряд та асоціації, які вони викликають у читачів. Кожен фразеологізм несе у собі певну емоційну нюансованість, яка може змінювати загальний настрій твору. Наприклад, коли автор вживає фразеологізм «свіжий вітер», це може створювати враження легкості, чистоти та оновлення. Цей образ може підсилити відчуття свіжості, натхнення або нового початку у творі [22]. Натомість фразеологізм «залізна рука» має зовсім іншу емоційну конотацію. Він може викликати асоціації із суворістю, контролем та навіть насильством [31]. Такий вираз може створювати атмосферу напруження, небезпеки чи конфлікту в тексті. Отже, використання фразеологізмів може ефективно впливати на атмосферу твору, роблячи його емоційно насиченим та глибоким.
Фразеологізми справляють значний вплив на стиль твору через їхні особливості та вживання в різних соціокультурних контекстах. Використання фразеологізмів з арго або діалектів може додати тексту колориту, автентичності та специфічного характеру.
Колорит. Фразеологізми з діалектної мови надають тексту особливих національних або регіональних барв. Вони відображають мовні особливості певної групи людей або конкретного регіону, що додає твору неповторності та індивідуальності.
Автентичність. Використання подібних фразеологізмів робить текст більш автентичним, особливо якщо вони стосуються конкретної соціальної або культурної групи. Це дозволяє авторові відтворити специфічний спосіб мовлення та менталітет цієї групи людей.
Характер мовлення. Відповідні фразеологізми впливають на характер мовлення персонажів або навіть визначають загальний стиль твору. Вони надають тексту певного ритму, мелодії та емоційного забарвлення, що робить його більш живим та правдивим.
Як бачимо, фразеологізми з діалектної мови не лише збагачують текст різноманітністю мовленнєвих засобів, а й впливають на його стиль, роблячи його більш виразним.
Фразеологізми відіграють також важливу роль у розбудові побічних сюжетних ліній і діалогів у тексті. Вони можуть не лише підсилити діалоги між персонажами, але й додати глибини та індивідуальності кожному персонажу, зокрема, забезпечують:
підсилення діалогів, роблячи їх більш живими та реалістичними. Вони допомагають передати особливості мови кожного персонажа, його характер, показати соціальний статус або емоційний стан;
розкриття характерів, наприклад, якщо персонаж вживає пестливі або невиразні фразеологізми, це може вказувати чи на лагідність його вдачі, чи замкнутість. З іншого боку, вживання грубих або агресивних виразів може свідчити про його суворість чи напругу;
соціокультурні аспекти, коли фразеологізми вказують на соціокультурний аспект, зокрема приналежність персонажа до певної соціальної групи. Наприклад, використання фразеологізмів, характерних для певного регіону або професійного середовища, може розкривати деталі їхнього життя або досвіду.
Отож, фразеологізми мають важливе значення для побудови діалогів та розвитку побічних сюжетних ліній у тексті, допомагаючи не лише рухати сюжет вперед, а й розкривати глибину та складність образів.
Загалом, фразеологічні одиниці є важливим виражальним засобом мови, що не лише збагачує текст, але й справляє суттєвий вплив на його атмосферу, стиль і розвиток сюжету. Фразеологізми надають тексту виразності й індивідуальності, роблячи його більш живим та цікавим для читача.
1.3. Особливості вживання фразеологізмів у художній мові
Фразеологізми, або стійкі вирази, відіграють важливу роль у художній мові, надаючи тексту колориту, емоційної насиченості й оригінальності. Вони є своєрідними мовними фігурами, які збагачують мову твору і роблять його більш привабливим для читача. Коли автор використовує фразеологізми, це може викликати в адресата асоціації з уже відомими виразами або ситуаціями, що зробить текст більш зрозумілим. Крім того, фразеологізми можуть додати насиченості описуваній ситуації, роблячи її більш живою та запам'ятовуваною для читача. Таким чином, використання фразеологізмів сприяє увиразненню тексту.
Під час використання фразеологізмів у художній літературі важливо брати до уваги контекст, в якому вони вживаються. Ефект, який вони створюють, може значно відрізнятися в залежності від того, де і як саме вони використовуються в тексті. Автор повинен уміло вбудовувати фразеологізми у свій твір, щоб вони не виглядали надмірно або неприродно. Неправильне вживання фразеологізмів може порушити логіку тексту або вивести читача з контексту. Тому автор повинен уважно відбирати та розташовувати фразеологізми в тексті, аби вони гармонійно вписувалися в нього і не порушували структуру та стиль твору.
Індивідуальний стиль використання фразеологізмів у художній мові відображає унікальність кожного письменника та його підхід до вибору мовних засобів. Деякі автори можуть використовувати фразеологізми у великій кількості, вплітаючи їх у текст часто й різноманітно. Це може бути характерно для тих митців, які прагнуть до максимальної емоційності та насиченості мови своїх творів. Вони можуть навіть створювати власні фразеологізми або варіювати відомі вирази, щоб підкреслити свою індивідуальність і створити неповторний стиль.
Інші письменники, навпаки, можуть бути обмеженими у використанні фразеологізмів, вживаючи лише найбільш відомі і виразні вирази. Вони вдаються до фразеологізмів тільки в тих випадках, коли ті дійсно додають тексту особливої ефектності або є необхідними для розкриття змісту. Це може бути характерним для авторів, які віддають перевагу іншим мовним засобам для досягнення своїх літературних цілей.
Однак будь-який письменник, незалежно від кількості фразеологізмів у його творах, завжди прагне до використання найвдаліших і найбільш ефективних виразів. Це означає, що автори текстів обирають фразеологізми, які найкраще виражають їх задуми та передають потрібну емоційну та образну сферу тексту. Таким чином, індивідуальний стиль використання фразеологізмів відображає не лише стиль письменника, а й його художнє бачення та творчу концепцію.
Особливості вживання фразеологізмів у художній мові часто відіграють ключову роль у створенні якісного тексту. Розглянемо докладніше, яке функціональне навантаження несуть фразеологізми в художньому тексті.
По-перше, надають характерам індивідуальності. Використання фразеологізмів допомагає авторові створити індивідуальний стиль мови для кожного персонажа. Наприклад, якщо один персонаж часто користується фразеологізмами із сільського життя, то це вказує на його селянське походження або спосіб мислення.
По-друге, служать для передачі потрібної атмосфери. Тут фразеологізми автор вживає, аби передати атмосферу певного часу, місця або події. Наприклад, використання фразеологізмів, пов'язаних із морем і судноплавством, створює атмосферу морських пригод.
По-третє, забезпечують створення образності. Фразеологізми часто містять у собі образність, що робить текст більш виразним. Вони допомагають створити візуальні образи, які об'єктивуються в уяві читача і роблять твір більш запам'ятовуваним.
По-четверте, фраеологізми додають емоційної насиченості тексту. Це дає змогу передати потрібний настрій або почуття персонажів. Фразеологізми передають напруження, смуток, радість або будь-які інші емоції, які автор хоче донести читачеві.
Крім того, використання фразеологізмів в художній мові може бути важливим для відтворення мовного середовища персонажів, зокрема через додавання автентичності до діалогів. При цьому актуалізуються три такі моменти:
відтворення мовного середовища персонажів. Відомо, що кожен персонаж реалізує свій спосіб спілкування, має власну мову, яка відображає його соціальний статус, професію, регіональне походження тощо. Використання фразеологізмів, характерних для конкретного соціального середовища чи регіону, допомагає авторові передати мовну манеру кожного персонажа;
надання автентичності діалогам. Фразеологізми роблять діалоги більш реалістичними та живими, оскільки частіше використовуються саме в розмовній, діалогічній, мові. Це дозволяє читачам краще усвідомити характер персонажа та його взаємини з іншими;
створення атмосфери. Вживання фразеологізмів, характерних для певного часу або місця, визначає атмосферу та контекст, у якому відбувається дія. Наприклад, у діалогах персонажів, які живуть у сільській місцевості, можуть звучати фразеологізми, пов'язані з аграрною сферою або природними явищами, що підсилює автентичність сценарію.
Загалом використання фразеологізмів у художній мові допомагає читачам глибше зануритися у світ твору та зрозуміти характери та ситуації, з якими вони стикаються. Фразеологізми є невід'ємною складовою мовленнєвого мистецтва, що, з іншого боку, дозволяє авторам текстів створити багатий емоційний, експресивний текст, через який вони спілкуються з читачами на різних рівнях.
Коли автор використовує фразеологізми, які відповідають характеру персонажа, це допомагає створити більш реалістичний образ і поглибити розуміння про його характер і внутрішній світ. Наприклад, якщо персонаж є веселим і енергійним, письменник використовує фразеологізми, які виражають оптимізм та життєрадісність. Навпаки, якщо персонаж є замкнутим або меланхолійним, вживання фразеологізмів із глибоким сенсом або песимістичним забарвленням підкреслює стан його душі.
Наприклад, у художньому творі є персонаж, який завжди має позитивний настрій і любить життя. Це у його мовленні засвідчують такі фразеологізми [20]:
«Життя – це квітка, треба насолоджувати кожною миттю!»
«Кожен день – це новий початок, а не вчорашній кінець.»
«Завжди дивися на яскравий бік речей!»
Ці фразеологізми допомагають відтворити оптимістичний та життєрадісний характер у цьому випадку героїні твору, надаючи їй більшої реалістичності.
Фразеологізми є також потужним інструментом для підсилення емоційного виразу в художній мові. Володіючи емоційним забарвленням, допомагають авторові виразити інтенсивність почуттів персонажів або створити потрібну атмосферу сцени чи діалогу.
Наприклад, під час сцени, де головний герой отримує погані новини про втрату близької людини, автором вжито фразеологізми, що конотують сум, біль, розпач, аби підсилити емоційну насиченість цього моменту [17]:
«Для нього час зупинився, коли він почув цю новину.»
«Він відчув, як серце розривається на шматки.»
«Сльози котилися йому по щоках, як гіркий дощ.»
Ці фразеологізми допомагають читачеві краще усвідомити емоційний стан героя та відчути його глибоку скорботу. Вони підсилюють ефект сцени та роблять її більш інтенсивною.
Використання фразеологізмів у художній літературі відіграє ключову роль у формуванні авторського стилю. Кожен письменник має свій унікальний підхід до мови, і вибір фразеологізмів відображає його індивідуальність та манеру виразності.
Порівняємо двох письменників, які описують одну й ту ж сцену різними способами [11]:
Автор 1: «Вітер вив вулицями, ніби співав пісню про тугу та самітність. Його дихання було холодним, немов доторк до душі, викликаючи згортання серця від сліз відчаю.»
Автор 2: «Вітер віяв вулицями, наче німий свідок спраглий почуттів. Він обіймав місто холодними обіймами, вкриваючи його в туманній пелені, що ховала безтілесний плач.»
Обидва автори описують ту саму сцену, але їхній вибір фразеологізмів та спосіб їхнього використання різниться. Перший автор використовує фразеологізми, які підкреслюють емоційну насиченість та інтимність сцени, викликаючи в читачів глибокі почуття. Другий автор вибирає більш образний та метафоричний підхід, створюючи картину, що майже трансцендує реальність. Тому вибір фразеологізмів і їхнє використання є ключовим елементом формування авторського стилю. Це дозволяє письменнику надати своїм творам унікальності, вираженості та відчуття особистого стилю.
Отже, використання фразеологізмів у художній мові не лише допомагає відтворити характери, підсилити емоційність виразу та створити авторський стиль, але й збагачує текст, роблячи його більш насиченим та цікавим. Фразеологізми виступають важливим елементом літературної мови, який не лише передає зміст, але й надає тексту індивідуальності та виразності.
РОЗДІЛ 2
ФУНКЦІОНАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ У ХУДОЖНЬОМУ ТЕКСТІ
2.1. Лінгвальна об'єктивація позитивних рис персонажів
Лінгвальну об’єктивацію позитивних і негативних рис персонажів простежимо на прикладі повісті Івана Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я» – справжньої скарбниці фразеологічного багатства мови, твору, який відзначається не лише влучним описом побуту селянства, а й використанням оригінального, живого мовного матеріалу. Письменник із великою увагою працював над мовою своїх персонажів, намагаючись відтворити автентичність сільського говору та втілити в тексті різноманітні фразеологічні вирази, які точно передають характери та уявлення мешканців села.
У «Кайдашевій сім’ї» І. Нечуя-Левицький майстерно використовує фразеологізми
01.10.2024 16:10-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора