Лізинг як форма оновлення техніко - технологічної бази виробництва. Курсова робота з Економіка та управління підприємствами. Робота № 100817

Перехід до торгівельного партнера Binance

Лізинг як форма оновлення техніко - технологічної бази виробництва

Інформація про навчальний заклад

ВУЗ:

Університет митної справи та фінансів

Інститут:

Не вказано

Факультет:

КН

Кафедра:

Кафедра економіки

Інформація про роботу

Рік:

2024

Тип роботи:

Курсова робота

Предмет:

Економіка та управління підприємствами

Завантажити

Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ УНІВЕРСИТЕТ МИТНОЇ СПРАВИ ТА ФІНАНСІВ Кафедра економіки та економічної безпеки КУРСОВА РОБОТА з дисципліни «Економіка суб’єктів господарювання» на тему: Лізинг як форма оновлення техніко - технологічної бази виробництва Студента____курсу ______групи спеціальності 051 Економіка _______________________________ Керівник к.е.н, доц. Бикова А.Л. Національна шкала _______________ Кількість балів: __________ Оцінка: ECTS _____ Члени комісії _________ ______________________ (підпис) (прізвище та ініціали) _________ ______________________ (підпис) (прізвище та ініціали) _________ ______________________ (підпис) (прізвище та ініціали) м. Дніпро – 2024 рік ЗМІСТ ВСТУП 4 РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЛІЗИНГУ ЯК ФОРМИ ОНОВЛЕННЯ ТЕХНІКО-ТЕХНОЛОГІЧНОЇ БАЗИ ВИРОБНИЦТВА 7 1.1 Значення лізингу у забезпеченні оновлення техніко-технологічної бази підприємства та фактори, що впливають на його використання 7 1.2 Огляд методичних підходів до використання лізингу для оновлення техніко-технологічної бази підприємства 10 1.3 Послідовність реалізації процесу лізингу на основі ефективного управління ресурсами 13 Висновки до розділу 1 17 РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ЛІЗИНГУ ДЛЯ ОНОВЛЕННЯ ТЕХНІКО-ТЕХНОЛОГІЧНОЇ БАЗИ ВИРОБНИЦТВ 18 2.1 Загальна характеристика лізингових угод та їх вплив на техніко-технологічну базу підприємства 18 2.2 Оцінка стану, руху та ефективності використання основних засобів підприємства 26 2.3 Оцінка впливу лізингу на рух оборотних коштів та їх ефективне використання 39 2.4 Оцінка ролі лізингу у використанні трудових ресурсів підприємства 43 Висновки до розділу 2 49 РОЗДІЛ 3. ФІНАНСОВІ АСПЕКТИ ВИКОРИСТАННЯ ЛІЗИНГУ ДЛЯ ОНОВЛЕННЯ ТЕХНІКО-ТЕХНОЛОГІЧНОЇ БАЗИ ВИРОБНИЦТВА 50 3.1 Розрахунок витрат та фінансових результатів використання лізингу 50 3.2 Оцінка доцільності використання лізингу як форми оновлення техніко-технологічної бази 56 3.3 Аналіз фінансової стійкості та ризиків при використанні лізингу 59 Висновки до розділу 3 63 ВИСНОВКИ 64 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 67 ВСТУП Актуальність теми. В сучасному світі, де технології швидко розвиваються, підприємствам постійно потрібно оновлювати свою техніко-технологічну базу для забезпечення конкурентоспроможності і відповідності вимогам ринку. Існують різні способи фінансування цього процесу, але одним із найбільш зручних і ефективних є лізинг. Лізинг, як форма оновлення техніко-технологічної бази виробництва, має свої переваги. По-перше, він дозволяє підприємствам отримати доступ до сучасного обладнання без великих початкових інвестицій. Замість того, щоб витрачати значну суму на покупку нового устаткування, компанії можуть укласти угоду про лізинг і платити за його використання в розстрочку. По-друге, лізинг зазвичай включає в себе обслуговування і технічну підтримку з боку лізингодавця, що зменшує технічний ризик для підприємства. Вони можуть бути впевнені, що їхнє обладнання буде у належному стані протягом усього терміну лізингу, що полегшує планування виробничих процесів. Крім того, лізинг дозволяє підприємствам швидко оновлювати своє устаткування відповідно до змін потреб ринку і технологічного прогресу. Завдяки гнучким умовам угоди, компанії можуть легко замінювати застаріле обладнання на нове, що дозволяє їм залишатися на передовій у своїй галузі. Отже, лізинг являє собою ефективний і зручний спосіб для підприємств оновлювати свою техніко-технологічну базу виробництва, забезпечуючи при цьому конкурентоспроможність і ефективність їхніх виробничих процесів. Аналіз останніх досліджень та публікацій. Науковці, такі як Н. Ярошевич, Н. Брюховецька, В. Андрійчук, В. Газман, В. Черненко, О. Петрук і багато інших, досліджували рівень розвитку та поширення лізингу. В їхніх роботах висвітлені проблеми, пов’язані з підвищенням ефективності використання лізингу, а також проведено порівняння його переваг і недоліків. Вчені, такі як О. Гриценко, М. Лещенко, В. Міщенко, В. Терещенко, Я. Усенко і інші, також звертали увагу на проблеми підвищення ефективності лізингу та робили порівняння між його перевагами і недоліками у своїх наукових працях. Метою роботи є визначення ефективності використання лізингу як форми оновлення техніко-технологічної бази виробництва на підприємствах. З огляду на мету постають наступні завдання: 1. Вивчити фактори впливу на ефективність використання лізингу для оновлення техніко-технологічної бази підприємств. 2. Визначити основи методичних підходів до використання лізингу з метою оновлення техніко-технологічної бази підприємств. 3. Розробити послідовний план реалізації процесу лізингу на основі ефективного управління ресурсами підприємств. 4. Дослідити вплив лізингових угод на техніко-технологічну базу підприємств та розробити рекомендації щодо оптимізації даного процесу. 5. Провести розрахунки витрат та фінансових результатів використання лізингу для оновлення техніко-технологічної бази підприємств. Об’єктом дослідження є практика використання лізингу для оновлення технічного обладнання у підприємствах конкретної галузі. Предметом дослідження є процес впровадження і ефективне використання лізингових угод для оновлення технічного обладнання та його вплив на результативність виробництва. Методи дослідження включають аналіз статистичних даних про використання лізингу в конкретній галузі, проведення опитувань серед керівників підприємств щодо їхнього досвіду з використання лізингу, а також порівняльний аналіз фінансових показників та результатів виробництва між підприємствами, що використовують лізинг і тими, що не використовують. Практична значимість полягає у можливості для підприємств даної галузі використовувати результати дослідження для прийняття обґрунтованих рішень щодо використання лізингу для оновлення своєї техніко-технологічної бази. Наукова новизна полягає в системному аналізі використання лізингу в контексті оновлення техніко-технологічної бази виробництва на підприємствах конкретної галузі, включаючи оцінку ефективності цього процесу та виявлення факторів, що впливають на його успішність. Структура роботи. Кваліфікаційна робота складається зі вступу, трьох розділів із підрозділами, загальних висновків та списку використаних джерел у кількості 39 найменувань. РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЛІЗИНГУ ЯК ФОРМИ ОНОВЛЕННЯ ТЕХНІКО-ТЕХНОЛОГІЧНОЇ БАЗИ ВИРОБНИЦТВА Значення лізингу у забезпеченні оновлення техніко-технологічної бази підприємства та фактори, що впливають на його використання Лізинг є одним з ефективних інструментів для забезпечення оновлення техніко-технологічної бази підприємства. Основне значення лізингу полягає у можливості отримати доступ до необхідного обладнання, машин або технологій без необхідності великих початкових інвестицій. Лізинг дозволяє підприємствам отримати доступ до сучасного обладнання та технологій без необхідності купівлі. Це важливо, оскільки швидкі темпи технологічного розвитку вимагають постійного оновлення устаткування для підтримки конкурентоспроможності. Лізинг дозволяє підприємствам швидко реагувати на зміни в ринкових умовах та використовувати найновіші технології без значних початкових витрат. Замість купівлі обладнання за одноразову велику суму, лізинг дозволяє платити за нього в розстрочку. Це допомагає мінімізувати вплив на ліквідність підприємства, оскільки замість одноразового великого витрати платежі за лізинг розподіляються в часі, що полегшує фінансове планування та управління обсягами заборгованості. Такий підхід дозволяє підприємствам ефективніше використовувати свої фінансові ресурси та збільшує їх фінансову гнучкість для інших потреб, таких як розвиток бізнесу чи реагування на економічні зміни. Гнучкість у виборі та оновленні обладнання – це ще одна перевага лізингу для підприємств. Лізингова угода може бути укладена з умовою оновлення обладнання через певний період часу. Це означає, що підприємство може використовувати найсучасніше обладнання без необхідності постійно вкладати кошти в його оновлення або зазнавати втрати від застарілого устаткування. Можливість оновлення обладнання дозволяє підприємствам мати постійний доступ до найновіших технологій та уникнути ситуації, коли їхне обладнання стає застарілим або втрачає конкурентну перевагу. Крім того, це забезпечує більшу гнучкість у виборі обладнання, оскільки підприємство може легко адаптувати свої потреби до швидко змінюючихся вимог ринку та технологій. Такий підхід допомагає підприємствам залишатися конкурентоспроможними, ефективно використовуючи свої ресурси та забезпечуючи найкращі умови для розвитку свого бізнесу. Лізингові компанії зазвичай надають послуги з технічної підтримки та обслуговування обладнання, що також сприяє підтримці ефективності технічної бази підприємства. Це важливо, оскільки надійна робота обладнання є критичною для безперебійної діяльності підприємства. Завдяки послугам технічної підтримки від лізингової компанії підприємство може забезпечити своє обладнання регулярним обслуговуванням, ремонтом та заміною деталей за потреби, що сприяє підвищенню його ефективності та тривалості служби. У деяких країнах лізинг може мати податкові переваги, такі як можливість списання витрат на лізингові платежі. Це означає, що підприємство може скористатися податковими вигодами, які дозволяють зменшити загальні податкові платежі. Податкові переваги лізингу можуть бути значними і варто розглядати їх при прийнятті рішення щодо вибору фінансової стратегії для придбання обладнання. Ці елементи разом з іншими перевагами лізингу роблять його привабливим варіантом для багатьох підприємств, що шукають спосіб отримати доступ до сучасного обладнання та зберегти фінансову гнучкість. Щодо факторів, що впливають на використання лізингу, то вони включають наступні аспекти: 1) Фінансові умови, такі як відсоткова ставка, тривалість лізингової угоди та інші фінансові параметри, можуть значно впливати на вигідність лізингу для підприємства. Наприклад, низька відсоткова ставка та сприятлива тривалість угоди можуть знизити загальні витрати на лізинг та зробити його більш привабливим з фінансової точки зору. Однак низька відсоткова ставка може супроводжуватися іншими умовами, такими як високі комісії чи обов’язкові страхові внески, які також потрібно враховувати. 2) Потреби підприємства грають ключову роль у вирішенні, чи варто використовувати лізинг. Наявність потреби в оновленні технічної бази може стимулювати підприємство до використання лізингу як швидкого та зручного способу отримання сучасного обладнання. Специфіка виду діяльності підприємства також може впливати на рішення щодо лізингу, оскільки деякі сектори можуть потребувати постійного оновлення обладнання для забезпечення високої якості продукції або послуг. Крім того, стратегічні цілі підприємства, такі як збільшення конкурентоспроможності чи розширення ринків збуту, також можуть впливати на рішення щодо використання лізингу. 3) Стан ринку є важливим чинником, який впливає на рішення підприємства щодо лізингу. Доступність обладнання для лізингу може варіюватися залежно від сектора промисловості, регіону та конкретних умов на ринку. Конкуренція між лізинговими компаніями також може впливати на умови лізингу, наприклад, пропозиції щодо відсоткових ставок та умов сплачування. Врахування цих факторів допомагає підприємству вибрати оптимальний варіант лізингу, який відповідає його потребам та фінансовим можливостям. 4) Податкова політика є ще одним важливим аспектом при розгляді лізингу. Податкові ставки та правила, пов’язані зі списанням витрат на лізинг, можуть значно впливати на фінансову вигідність лізингової угоди для підприємства. Наприклад, можливість списання витрат на лізинг може зменшити податкове навантаження підприємства і зробити лізинг більш привабливим з фінансової точки зору. Тому аналіз податкових переваг та обмежень лізингу є важливим етапом прийняття рішення про використання цього фінансового інструменту. Загалом, врахування фінансових умов та потреб підприємства допомагає прийняти обгрунтоване рішення щодо використання лізингу як інструменту для отримання доступу до сучасного обладнання та досягнення стратегічних цілей бізнесу. У кінцевому підсумку, вибір лізингу як засобу для оновлення техніко-технологічної бази підприємства залежить від комплексного аналізу фінансових, стратегічних та ринкових факторів. 1.2 Огляд методичних підходів до використання лізингу для оновлення техніко-технологічної бази підприємства Оновлення техніко-технологічної бази підприємства через лізинг стає дедалі популярнішим рішенням у сучасному бізнес-середовищі. Лізинг дозволяє підприємствам швидко та ефективно оновлювати своє устаткування, зменшуючи фінансові ризики та збільшуючи доступність нових технологій. Перш ніж приймати рішення про лізинг, підприємству слід ретельно проаналізувати свої потреби та розробити стратегічний план оновлення техніко-технологічної бази. Це включає визначення обладнання, яке необхідно оновити, та встановлення пріоритетів для цього оновлення. Перш за все, підприємство повинне оцінити поточний стан свого обладнання та визначити, яке обладнання потребує оновлення. Це може включати застаріле або неефективне обладнання, яке стримує розвиток бізнесу чи негативно впливає на продуктивність. Потім слід встановити пріоритети для оновлення, враховуючи стратегічні цілі підприємства, бюджетні обмеження та важливість кожного обладнання для виробничого процесу. Після визначення потреб у оновленні техніко-технологічної бази підприємство повинне розглянути різні фінансові варіанти, включаючи лізинг, купівлю або інші форми фінансування. Стратегічне планування допоможе підприємству обрати найбільш оптимальний варіант, який відповідає його потребам та можливостям. Такий підхід допомагає підприємству не лише прийняти обґрунтоване рішення щодо лізингу, але й розробити стратегічний план розвитку технічної бази, який відповідає його поточним і майбутнім потребам. Під час фінансового аналізу для визначення оптимального рішення між лізингом, купівлею та іншими формами фінансування важливо враховувати кілька ключових аспектів. Спочатку, потрібно ретельно розрахувати загальні витрати на лізинг, включаючи всі лізингові платежі протягом усього терміну угоди. Це дозволить порівняти їх з загальною вартістю кредитування при купівлі обладнання. Далі варто вивчити вплив лізингу на ліквідність підприємства, оскільки рівномірні лізингові платежі можуть забезпечити більшу фінансову стабільність в порівнянні з великими витратами при купівлі обладнання. Не менш важливою є оцінка податкових переваг та обмежень кожного з варіантів. Рішення про лізинг чи купівлю може суттєво вплинути на податкове навантаження підприємства. Крім того, слід розглянути ризики, пов’язані з кожним варіантом, включаючи відповідальність за обладнання, ремонт та обслуговування. Збалансований аналіз цих факторів допоможе підприємству прийняти обґрунтоване рішення щодо вибору найбільш підходящої фінансової стратегії, яка відповідає його потребам, можливостям та стратегічним цілям. При виборі лізингового партнера важливо провести ретельний аналіз різних варіантів. Спочатку необхідно звернути увагу на досвід партнера, його репутацію та пропозиції, які відповідають вашим потребам. Партнер з багатим досвідом у сфері лізингу буде здатний надати професійну консультацію та оптимальні умови. Оцінюючи умови лізингу, слід звернути увагу на такі параметри, як строк лізингу, ставка відсотка, гнучкість умов та відповідальність за обслуговування та ремонт. Строк лізингу повинен бути зручним для вашого бізнесу і відповідати тривалості корисного використання об’єкта лізингу. Ставка відсотка також має бути конкурентоспроможною на ринку і не перевищувати ваші фінансові можливості. Гнучкість умов лізингу дозволить вам адаптувати угоду до змінних потреб вашого бізнесу і уникнути непередбачених ситуацій. Також важливо з’ясувати, хто несе відповідальність за обслуговування та ремонт об’єкта лізингу – ви чи партнер. Перед підписанням угоди варто ретельно оцінити всі витрати та умови, щоб уникнути неприємних сюрпризів у майбутньому. Тільки після грунтовного аналізу варто зробити остаточне рішення щодо вибору лізингового партнера. Планування використання оновленого обладнання вимагає уважного підходу для максимізації його користі та ефективності для підприємства. Перш за все, варто розглянути питання підтримки, включаючи технічну підтримку та сервісне обслуговування. Впевніться, що ваш лізинговий партнер гарантує вчасне та якісне обслуговування обладнання, щоб уникнути перебоїв у виробництві. Крім того, навчання персоналу щодо використання нового обладнання є важливим етапом. Переконайтеся, що ваші працівники отримають достатній рівень підготовки та підтримки для ефективного використання нових технологій. Це може включати тренінги, семінари або навіть спеціально розроблені програми навчання. Оцінка ризиків пов’язана з використанням лізингового обладнання вимагає уваги до різних аспектів. На перший план виходять можливі проблеми з обслуговуванням та ремонтом. Важливо мати чіткий механізм вирішення проблем та швидкого реагування на випадки неполадок. Крім того, зміни умов лізингу також можуть вплинути на операційну діяльність. Перед підписанням угоди слід уважно розглянути всі умови та їх потенційний вплив на бізнес. Це може включати зміни в ставках відсотка, термінах лізингу та інші аспекти, які можуть вплинути на фінансову стійкість вашої компанії. Після укладення угоди про лізинг важливо забезпечити постійний моніторинг використання обладнання та його ефективності. Це дозволить вчасно виявляти будь-які проблеми чи неефективності і вносити необхідні корективи в стратегії використання обладнання. Моніторинг може включати в себе регулярні перевірки роботи обладнання, аналіз показників ефективності, звіти від персоналу, що працює з обладнанням, та зворотний зв’язок від клієнтів або внутрішніх відділів компанії, які користуються продукцією. При виявленні будь-яких проблем або недоліків в роботі обладнання важливо негайно реагувати і вносити корективи в стратегії використання. Це може включати проведення додаткових навчань персоналу, модифікації умов експлуатації обладнання або навіть звернення до лізингового партнера для отримання додаткової підтримки чи заміни обладнання. Постійний моніторинг і оновлення стратегії використання обладнання допоможе забезпечити максимальну ефективність і вигоду від лізингової угоди протягом усього її терміну дії. Окреслені методичні підходи допоможуть підприємству максимально використати можливості лізингу для оновлення техніко-технологічної бази з мінімізацією ризиків та оптимізацією фінансових витрат. 1.3 Послідовність реалізації процесу лізингу на основі ефективного управління ресурсами Процес лізингу є важливим елементом стратегії управління ресурсами бізнесу. Розглянемо послідовність реалізації цього процесу з акцентом на ефективне управління ресурсами. Аналіз потреб – це перший і ключовий етап в будь-якій стратегії розвитку компанії. Він полягає у вивченні та ретельному аналізі всіх аспектів діяльності організації з метою визначення ресурсів, які необхідні для її успішної діяльності. Цей процес охоплює не лише матеріальні активи, такі як обладнання і транспортні засоби, а й інтелектуальні ресурси, які включають у себе технології, знання та навички персоналу. Для початку необхідно провести глибокий аналіз внутрішнього та зовнішнього середовища компанії. Внутрішній аналіз допомагає виявити сильні та слабкі сторони організації, її ресурси та компетенції. Зовнішній аналіз включає дослідження ринку, конкурентів, законодавчого середовища та інших факторів, які можуть впливати на діяльність компанії. Після цього необхідно визначити, які саме ресурси необхідні для досягнення стратегічних цілей компанії. Це може бути сучасне обладнання для виробництва, автопарк для розширення логістичних можливостей, або нові інформаційні технології для оптимізації бізнес-процесів. Окрім цього, компанія також має оцінити свої фінансові можливості для придбання або лізингу необхідних ресурсів. Важливо враховувати не лише поточні фінансові показники, а й можливі ризики та можливості залучення додаткових ресурсів, таких як кредити або інвестиції. Таким чином, аналіз потреб – це складний та багатоетапний процес, який допомагає компаніям зрозуміти, які саме ресурси необхідні для досягнення їх стратегічних цілей, а також оцінити свої можливості для їх отримання та використання. Після ретельного аналізу потреб компанії настає час вибору найбільш підходящого лізингодавця. Цей етап вимагає уважного розгляду різних аспектів та параметрів, щоб забезпечити найвигідніші умови для компанії. Одним із ключових факторів при виборі лізингодавця є ставка лізингу. Компанія повинна детально дослідити різні пропозиції на ринку та порівняти їх ставки, щоб обрати найбільш конкурентоспроможну. Крім цього, важливо врахувати інші параметри, такі як умови угоди та сервісні пакети. Наприклад, деякі лізингодавці можуть пропонувати додаткові послуги, такі як технічна підтримка або страхування, що можуть бути корисними для компанії. Після вибору лізингодавця настає час укладання детальної угоди, яка чітко визначає права та обов’язки обох сторін. Угода повинна містити в собі ряд важливих аспектів, щоб уникнути непорозумінь та конфліктів у майбутньому. По-перше, важливо визначити тривалість лізингу та розмір щомісячних виплат. Це дозволяє сторонам чітко розуміти обсяг зобов’язань та графік платежів. Крім того, угода повинна включати умови викупу об’єкта лізингу, щоб компанія мала можливість викупити ресурс за певну вартість в кінці терміну лізингу. Крім того, важливо узгодити інші умови, такі як страхування, обслуговування та можливість розірвання угоди у разі необхідності. Після успішного укладання лізингової угоди компанія отримує доступ до необхідного ресурсу, що стає ключовим елементом для подальшого розвитку та функціонування бізнесу. Важливою метою на цьому етапі є забезпечення ефективного використання ресурсу для досягнення стратегічних цілей компанії. Це означає не лише його правильне використання в поточних процесах та проектах, але й врахування його потенціалу для майбутнього розвитку та інновацій. Компанія повинна забезпечити, щоб використання лізингованого ресурсу було оптимальним та ефективним. Це може включати ретельне планування його використання, розробку стратегій оптимізації та постійний моніторинг результативності. Також важливо забезпечити належне технічне обслуговування та підтримку, щоб забезпечити надійність та тривалість роботи ресурсу. Ефективне управління лізингованими ресурсами вимагає систематичного моніторингу їх використання та ефективності. Компанія повинна постійно відслідковувати, як ресурс впливає на її фінансові показники, продуктивність та загальну ефективність діяльності. Це означає аналізувати дані про використання ресурсу, оцінювати його вплив на виробничі процеси та результати, а також розробляти та впроваджувати стратегії для оптимізації та підвищення ефективності. Крім того, важливо враховувати зміни в потребах компанії та ринкових умовах і адаптувати стратегії використання ресурсу відповідно до цих змін. Це може включати перегляд умов угоди з лізингодавцем, модернізацію ресурсу або пошук нових можливостей для його використання. Періодична оцінка умов лізингової угоди є важливим етапом в управлінні лізингованими ресурсами. Цей процес дозволяє компанії переконатися, що умови угоди відповідають її стратегічним цілям і фінансовим можливостям. Під час оцінки умов угоди, компанія аналізує різні аспекти, такі як ставка лізингу, строк дії угоди, умови викупу ресурсу, а також зміни в ринкових умовах та потребах бізнесу. У разі виявлення необхідності або можливості поліпшення умов угоди, компанія може розглянути можливості рефінансування. \Рефінансування лізингової угоди може включати перегляд умов з лізингодавцем з метою отримання більш вигідних умов, таких як зниження ставки лізингу, зміна строку угоди або інші корегування. Це дозволяє компанії забезпечити максимальну ефективність використання лізингованих ресурсів та оптимізувати її фінансові потоки. Окрім цього, під час оцінки умов угоди, компанія також може перевірити свої стратегічні цілі та переконатися, що лізингований ресурс досі відповідає її потребам та планам розвитку. У разі необхідності, цей етап може також включати переговори щодо зміни параметрів угоди або навіть пошук нових лізингодавців, які можуть надати більш вигідні умови. Окреслені етапи важливі для успішної реалізації лізингової угоди і забезпечують прозорість та взаємоповагу між сторонами. Тільки шляхом уважного аналізу та укладання детальної угоди компанія може забезпечити собі найвигідніші умови лізингу, що сприятиме її подальшому розвитку та успіху. Висновки до розділу 1 Значення лізингу в контексті забезпечення постійного оновлення обладнання та технологічних ресурсів підприємства виявлено як критичний елемент стратегічного управління. Виходячи з огляду методичних підходів до використання лізингу, було встановлено, що цей інструмент виявляється досить гнучким і ефективним засобом забезпечення потреб у модернізації обладнання, не супроводжуючи значних витрат на його придбання. Послідовність реалізації процесу лізингу, що базується на ефективному управлінні ресурсами, виявляється ключовим етапом у забезпеченні успішної інтеграції цієї форми фінансування в стратегічні плани підприємства. Враховуючи різноманітні фактори, що впливають на вибір лізингу, такі як фінансові можливості, технічні потреби та ризики, необхідно виявити оптимальний підхід до використання цього інструменту для максимізації конкурентоспроможності та стабільності підприємства на ринку. Отже, в результаті теоретичного аналізу та обговорення основних засад лізингу, можна зробити висновок, що він є важливим інструментом для забезпечення сталого розвитку техніко-технологічної бази підприємства, сприяючи його інноваційному потенціалу та конкурентній переваги на ринку. РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ЛІЗИНГУ ДЛЯ ОНОВЛЕННЯ ТЕХНІКО-ТЕХНОЛОГІЧНОЇ БАЗИ ВИРОБНИЦТВ 2.1 Загальна характеристика лізингових угод та їх вплив на техніко-технологічну базу підприємства Україна має велике значення у целюлозно-паперовій індустрії, яка є важливим сектором національної економіки. У цій галузі діє близько 100 підприємств, що спеціалізуються на виробництві паперу, картону та виробів з них. На додаток до цього, у сфері цієї промисловості діють переробники, трейдери, посередники, наукові, монтажні та спеціалізовані торговельні організації, загальна кількість суб'єктів яких перевищує 300. Українська целюлозно-паперова промисловість є важливим джерелом робочих місць, забезпечуючи зайнятість близько 30 тисяч осіб. Це свідчить про значний внесок галузі у соціально-економічний розвиток країни. У целюлозно-паперовій галузі України працюють 72 паперо- та картоноробні машини, а також більше 80 гофроагрегатів. Майже 50 підприємств оснащені обладнанням для виробництва зошитів, а 10 мають можливість виготовляти шпалери. Загальна потужність паперо- та картоноробних машин у країні становить приблизно 1 мільйон тонн паперу і картону на рік. Це свідчить про високий технічний рівень у цій галузі та її потенціал для виробництва великої кількості продукції. Головною причиною обмеження темпів зростання обсягів виробництва паперу, картону та виробів з них в Україні є не лише застарілість основних фондів багатьох підприємств у цій галузі, але й відсутність сучасного обладнання. Багато устаткування вже працює понад століття, і його експлуатація підтримується переважно за рахунок постійного ремонту та модернізації. Додатково, проблемою є відсутність власної сировинної бази, що призводить до залежності вітчизняних виробників від імпортерів целюлози та деревної маси. Це викликає необхідність орієнтуватися на виробництво паперу та картону з використанням вторинного волокна, зокрема, макулатури. Українські підприємства, які виробляють целюлозу високого виходу та деревинну масу, мають обмежену кількість. Ці напівфабрикати в основному використовуються для власних потреб ВАТ «Жидачівський ЦПК» та ВАТ «Луцький картонно-рубероїдний комбінат». У зв’язку з цим, в структурі виробництва переважають такі види паперу та картону, як картон тарний, папір для гофрування, картон коробковий та папір санітарно-гігієнічний. Ці продукти також відіграють значну роль у структурі експорту картонно-паперової продукції з України, разом із шпалерами та картонною тарою. Стан розвитку целюлозно-паперової промисловості в Україні відображається за допомогою показника споживання картонно-паперової продукції на душу населення. На сьогоднішній день цей показник для України становить 28,2 кг паперу та картону на рік на одного жителя. Це майже вдвічі нижче від середньосвітового рівня споживання, який складає 65 кг на рік. Для порівняння, у розвинених країнах Західної Європи, США, Канаді, Японії цей показник значно вищий і становить понад 200 кг на рік. Найвищі показники споживання в Європі спостерігаються у таких країнах, як Бельгія (333,7 кг/рік), Фінляндія (333,4 кг/рік), Швеція (268,0 кг/рік), Данія (233,8 кг/рік) та Великобританія (208,8 кг/рік) (рис. 2.1). Визначені дані свідчать про те, що в Україні є значний потенціал для зростання споживання картонно-паперової продукції, і в цілому розвиток цієї галузі може сприяти підвищенню рівня життя та економічному зростанню. / Рисунок 2.1 – Споживання паперу та картону в рік на душу населення в Україні, 2016 – 2023 рр. У 2023 році обсяг продукції целюлозно-паперової промисловості в Україні, вирахований в діючих цінах, зріс на 14,1% порівняно з показниками 2022 року і склав 9,7 мільярдів гривень. Обсяг виробленого паперу і картону в 2023 році становив 812,2 тисячі тонн, що складає 87,3% від показників попереднього року (рис. 2.2). Ці дані свідчать про позитивну динаміку в цій галузі у порівнянні з попереднім роком, що може бути результатом різноманітних чинників, таких як підвищення попиту на папір та картон, розвиток технологій виробництва, або зміни в регулятивному середовищі. Порівняно з розвиненими країнами світу, виробництво паперу і картону в Україні значно менше. Наприклад, у США цей показник становить 83 мільйони тонн, у Китаї – 55 мільйонів тонн, у Японії – 31 мільйон тонн, у Німеччині – 21 мільйон тонн, у Канаді – 19 мільйонів тонн, у Фінляндії – 12 мільйонів тонн, у Франції та Італії – по 10 мільйонів тонн, а в Росії – 7 мільйонів тонн. Це свідчить про значне відставання України у цій галузі в порівнянні з іншими країнами. Високий рівень виробництва у розвинених країнах світу свідчить про великий попит на папір та картон у цих регіонах та їх відповідне забезпечення продукцією власного ринку. / Рисунок 2.2 – Динаміка виробництва та споживання паперу та картону в Україні, 2016 – 2023 рр. Вступ України до СОТ призвів до відкриття внутрішнього ринку для картонно-паперової продукції, що призвело до збільшення імпорту різних товарів, включаючи папір для гофрування, тарний картон, ящики з гофрокартону, зошити, шпалери та папір для туалету. Це поставило вітчизняних виробників у складне положення, особливо з огляду на старіючі основні фонди. Для збереження конкурентоспроможності на внутрішньому і зовнішньому ринках підприємства цієї галузі активно впроваджували модернізацію та реконструкцію виробництва. Однак світова фінансово-економічна криза та нестабільність національної валюти призвели до призупинення численних інвестиційних проектів. У 2023 році обсяг експорту картонно-паперової продукції зменшився на 9,1% порівняно з 2022 роком і склав 354,4 тисяч тонн. Рівень споживання картонно-паперової продукції також знизився, становлячи 1295,5 тисяч тонн у 2023 році порівняно з 1592,6 тисяч тонн у 2022 році. Тим самим, імпорт склав 837,7 тисяч тонн, що становило 64,7% від загального обсягу (рис. 2.3). / Рисунок 2.3 – Динаміка змін експорту та імпорту картонно-паперової продукції, 2016 – 2023 рр. Навіть при урахуванні різноманітних чинників, потреба в газетному та офсетному папері, які використовуються для друкування, переважно задовольняється імпортними поставками. Нестійкість курсу української національної валюти в порівнянні з іноземними валютами негативно впливає на ціни на газетний та офсетний папір, що імпортується для друкованих видань. Нині головним джерелом сировини для вітчизняних підприємств паперової галузі є макулатура. Однак у зв'язку з тим, що обсяг виробництва картонно-паперової продукції у 2023 році становив 1295,5 тисяч тонн, а потреба сягає майже мільйона тонн, приблизно 15-20% цієї потреби, або 150-200 тисяч тонн макулатури на рік, доводиться імпортувати. Українські компанії з заготівлі не можуть повністю задовольнити потреби виробників картонно-паперової продукції у макулатурі. Відмінності у рівні використання вторинного волокна між Україною та країнами Європи пояснюються технічними та культурними особливостями заготівлі, а також відмінностями у державній підтримці цієї галузі. Збільшення використання паперу та картону та підвищення рівня регенерації мають стати результатом задоволення потреб споживачів у макулатурі як вторинній сировині для виробництва паперу та картону. Поточні можливості недостатні для радикального вирішення проблеми. Необхідно ухвалити рішення на рівні держави щодо будівництва нового целюлозно-паперового заводу, який використовуватиме деревину як основну сировину. Цей комплекс має включати паперовий завод для виготовлення друкарського паперу та завод для виробництва деревної маси з використанням однорічних рослин. Такий крок допоможе задовольнити потреби підприємств целюлозно-паперової галузі в основній волокнистій сировині – целюлозі та деревині. Створення потужностей в сфері лісового господарства та переробки деревини може бути суттєво ускладнене через декілька ключових факторів. По-перше, непривабливий інвестиційний клімат, породжений нестабільністю політичної та економічної ситуації, а також частою зміною законодавства, створює значні ризики для потенційних інвесторів. Такі умови можуть значно ускладнити залучення необхідних інвестицій та вплинути на загальну впевненість у майбутньому успіху проекту. По-друге, монополізація ринку лісоматеріалів у багатьох випадках перешкоджає конкуренції та може ускладнити створення власної лісосировинної бази. Наприклад, українські ліси знаходяться під контролем Державного агентства лісових ресурсів, що ускладнює доступ до деревини для потенційних виробників та споживачів. Без можливості забезпечення сировиною на довгострокових умовах стає важко забезпечити стабільний розвиток у цій сфері. Враховуючи ці фактори, необхідно створити стратегії, спрямовані на поліпшення інвестиційного клімату та зменшення монополізації ринку, щоб забезпечити стабільні умови для розвитку лісового господарства та переробки деревини. Ринок металоконструкцій завжди чутливо реагує на тенденції в будівельній сфері та оновлення металофонду країни. Його можна вважати надійним індикатором економічної активності в цій галузі. У минулому, учасники ринку металоконструкцій сподівалися на розвиток, переважно через активізацію нежитлового будівництва та зростання інтересу до відновлюваних джерел енергії. У 2022 році інфраструктурне будівництво стало важливим драйвером для виробників металоконструкцій. Програма «Велике будівництво», запроваджена державою, дала можливість багатьом виробникам вже сформувати портфель замовлень на перший квартал наступного року. Зараз передбачається, що інфраструктурне будівництво буде стимулювати попит на металоконструкції протягом усього 2023 року. Згідно з офіційними даними Держстату, виробництво металоконструкцій в Україні минулого року зменшилося через загальне падіння економіки країни. Однак точність цих цифр може бути під сумнівом. По-перше, в країні спостерігалось зростання споживання металоконструкцій за рахунок програми інфраструктурного будівництва. По-друге, потім Держстат може уточнити дані за 2023 рік, і вони можуть значно відрізнятися від поточних, що змінить загальну картину ринку. За попередніми даними Держстату, виробництво основних видів металоконструкцій в Україні в 2023 році знизилося на 26,3%, до 346,5 тис. т. По різних категоріях металоконструкцій спостерігалася наступна динаміка (рис. 2.4): - збірні будівельні конструкції – зниження на 23,7%, до 41,7 тис. т; - башти й щогли – впад одразу на 69%, до 3,9 тис. т; - риштування, опалубки, кріплення для шахт та інше – зниження на 14,8%, до 71,6 тис. т; - інші конструкції – зниження на 5,9%, до 123,3 тис. т; - водозливи, шлюзові ворота, доки та інші гідротехнічні конструкції – зниження на 54,4%, до 82,8 тис. т. / Рисунок 2.4 – Виробництво окремих видів металоконструкцій в Україні, 2016 – 2023 рр. Облік обсягу виробництва металоконструкцій має свої особливості, оскільки включає в себе різноманітні типи продукції, що може ускладнювати їх оцінку. Держстат розглядає металоконструкції за окремими видами, включаючи збірні будівельні конструкції, мости, ворота шлюзів, резервуари і навіть двері й вікна. Також важливо враховувати різноманітність іншої продукції, яка може бути класифікована як металоконструкції у міжнародній торгівлі за допомогою різних кодів. Уточнення даних Держстатом у подальшому також важливе, оскільки це може змінити загальну картину ринку. Це стає особливо актуальним у зв’язку з тим, що різні підприємства, включаючи навіть напівлегальних виробників, можуть виготовляти металоконструкції, що може впливати на загальний обсяг виробництва та статистику ринку. Однією з ключових проблем ринку є існування напівлегальних виробників, які зменшують ціни на продукцію, створюючи конкуренцію для легальних підприємств. Це може впливати на якість виробів та загальний імідж ринку. Таким чином, облік виробництва металоконструкцій потребує уважного аналізу та урахування різноманітних факторів, що впливають на його динаміку. 2.2 Оцінка стану, руху та ефективності використання основних засобів підприємства Підприємство, що спеціалізується на виробництві паперової маси, паперової чи картонної тари, картону, паперу та паперових виробів, постійно інтегрує інноваційні та енергоефективні технології. Ці новації сприяють підвищенню екологічних стандартів, зменшенню негативного впливу на навколишнє середовище та раціональному використанню ресурсів. У всіх підприємствах групи впроваджена та сертифікована система управління безпекою та гігієною праці OHSAS 18001:2007. Крім того, на підприємстві постійно функціонує програма контролю виробництва та постійного підвищення якості продукції. Головними інвестиціями підприємства є капіталовкладення в основні засоби та капітальні інвестиції. У компанії з акціонерною структурою діє стабільна програма модернізації та розширення виробництва, що супроводжується постійними капітальними інвестиціями. Забезпечення підприємства необхідними основними засобами має велике значення в сучасних умовах, оскільки продуктивність та енергоефективність обладнання безпосередньо впливають на ефективність підприємства, його конкурентоспроможність та якість продукції. На промислових підприємствах основні засоби складаються з обладнання для виробництва та додаткових активів. Важливо зауважити, що на підприємствах, які спеціалізуються на виробництві паперу, картону та паперових виробів, використовуються виключно засоби, призначені для виробництва. Ефективність управління основними засобами на підприємстві, що спеціалізується на виробництві паперу, картону та паперових виробів, відображається у структурі й динаміці їхнього складу. Ці показники представлені в табл. 2.1. Таблиця 2.1 – Склад основних засобів підприємства, 2021 – 2023 рр, тис. грн Показник 2021р. 2022р. 2023р. Абсолютне відхилення, тис.грн. Відносне відхилення, % 2021р. 2023р. 2022р. 2023р. Будівлі та споруди 1609331 1536754 1522218 -72577 -14536 -4,5 -0,9

Курсова робота Економіка та управління підприємствами

darynakond

01.10.2024 16:10-

Коментарі

Ви не можете залишити коментар. Для цього, будь ласка, або зареєструйтесь.

Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!

Маєш корисні навчальні матеріали, які припадають пилом на твоєму комп'ютері? Розрахункові, лабораторні, практичні чи контрольні роботи — завантажуй їх прямо зараз і одразу отримуй бали на свій рахунок! Заархівуй всі файли в один .zip (до 100 МБ) або завантажуй кожен файл окремо. Внесок у спільноту – це легкий спосіб допомогти іншим та отримати додаткові можливості на сайті. Твої старі роботи можуть приносити тобі нові нагороди!

поділитись