Розробка міжнародного інвестиційного проєкту, що передбачає створення мережі зарядних станцій для електрокарів. Курсова робота з Інвестиційний менеджмент. Робота № 100823

Перехід до торгівельного партнера Binance

Розробка міжнародного інвестиційного проєкту, що передбачає створення мережі зарядних станцій для електрокарів

Інформація про навчальний заклад

ВУЗ:

Інші

Інститут:

Не вказано

Факультет:

ПЦБ

Кафедра:

Не вказано

Інформація про роботу

Рік:

2024

Тип роботи:

Курсова робота

Предмет:

Інвестиційний менеджмент

Завантажити

Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):

УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ АЛЬФРЕДА НОБЕЛЯ КАФЕДРА Представлено на кафедру_______________________ (дата, підпис секретаря кафедри) Рецензування :_________________________________ _____________________________________________ _____________________________________________ (кількість балів, „до захисту” („на доопрацювання”), дата, підпис керівника курсової роботи) Захист: _______________________________________ (кількість балів, дата, підпис викладача) Підсумкова оцінка______________________________ ___________________________(кількість балів, оцінка за 4-х бальною системою, дата, підпис викладача) КУРСОВА РОБОТА З дисципліни: Міжнародна інвестиційна діяльність На тему: Розробка міжнародного інвестиційного проєкту, що передбачає створення мережі зарядних станцій для електрокарів Студентки: Анастасії (ПІБ) Групи: Керівник курсової роботи: Задоя Анатолій Олександрович (ПІБ, науковий ступень, вчене звання) Дніпро 2023 ЗМІСТ ВСТУП………………………………………………………………………………..3 РОЗДІЛ 1. АНАЛІЗ ІНВЕСТИЦІЙНОГО КЛІМАТУ В США.……………………5 1.1. Міжнародні методики оцінки інвестиційного середовища.……….……..…...5 1.2. Аналіз інвестиційного середовища в США…..…………………..…………....7 1.3. Дослідження конкурентного середовища…………………………………….12 РОЗДІЛ 2. ОБГРУТУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЕКТУ.………………...16 2.1. Опис інвестиційного проекту…….…………………………………………....16 2.2. Обсяги та форми здійснення інвестицій……………………………………..21 РОЗДІЛ 3. ОЦІНКА ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ ПРОЕКТУ………..31 3.1. Розрахунок показників ефективності інвестицій………………………..…...31 3.2. Аналіз ризиків інвестиційного проекту..……………………………………...35 3.3. Висновок про інвестиційну привабливість проекту………………………….39 ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...…43 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….….45 ВСТУП Актуальність теми. В сучасному світі, коли використання електромобілів стає все більш популярним і набуває обертів у зусиллях зменшення викидів від автотранспорту та збереження довкілля, розробка міжнародного інвестиційного проєкту, спрямованого на створення мережі зарядних станцій для електрокарів, стає актуальною та стратегічно важливою задачею. Електромобільна індустрія переживає швидкий ріст, відображаючи загальний тренд у напрямку сталого розвитку та зменшення залежності від традиційного палива. Зарядні станції для електромобілів відіграють ключову роль у розвитку цієї галузі, адже вони є необхідною інфраструктурою для забезпечення зручності користувачів і подальшого поширення електротранспорту. Цей проєкт пропонує створення мережі зарядних станцій для електрокарів на міжнародному рівні, охоплюючи різні країни та регіони, з метою забезпечення максимального покриття і зручності для користувачів електротранспорту. Враховуючи швидко зростаючий попит на електромобілі та постійні технологічні зміни, успішна реалізація цього проєкту може виявитися важливим кроком у напрямку зменшення вуглецевого сліду та створення більш сталого майбутнього для нашої планети. У цьому контексті важливо детально проаналізувати всі аспекти інвестиційного проєкту, включаючи економічну доцільність, технічну реалізовність, вплив на довкілля, а також політичні та правові аспекти. Тільки з урахуванням усіх цих факторів можна розробити ефективну стратегію розвитку мережі зарядних станцій, що буде успішно функціонувати в умовах сучасного глобального ринку та сприятиме подальшому зростанню використання електротранспорту. Метою курсової роботи є розробка концепції та стратегії створення міжнародної мережі зарядних станцій для електрокарів. З огляду на мету постають наступні завдання: Оглянути основи інвестиційного клімату в США шляхом застосування міжнародних методик оцінки інвестиційного середовища. Провести дослідження конкурентного середовища в галузі розвитку мережі зарядних станцій для електрокарів в США. Оцінити інвестиційну привабливість проекту шляхом розрахунку показників ефективності, аналізу ризиків та формулювання висновків про його перспективність та можливості успішної реалізації. Сформулювати висновки на основі проведеного дослідження та визначити основні напрямки подальшого розвитку інвестиційного проекту. Об’єктом дослідження є міжнародний інвестиційний проєкт зі створення мережі зарядних станцій для електрокарів. Предметом дослідження є інвестиційне середовище в США, конкурентне середовище в галузі розвитку мережі зарядних станцій для електрокарів, обґрунтування інвестиційного проєкту та його оцінка на ефективність та ризики. Методи дослідження включають аналіз статистичних даних, економіко-порівняльний аналіз та аналіз фінансових показників, SWOT-аналіз, а також методи математичного моделювання та прогнозування. Практична значимість полягає в можливості розробки та реалізації інвестиційного проєкту зі створення мережі зарядних станцій для електрокарів, що сприятиме розвитку електротранспорту та зменшенню викидів від автотранспорту, а також відіграє важливу роль у збереженні довкілля та створенні сталого майбутнього. Наукова новизна полягає у вивченні інвестиційного середовища в США з орієнтацією на розвиток галузі електротранспорту, а також у розробці комплексного підходу до обґрунтування та оцінки інвестиційного проєкту в цій сфері. Структура роботи. Кваліфікаційна робота складається зі вступу, трьох розділів із підрозділами, загальних висновків та списку використаних джерел у кількості 11 найменувань. РОЗДІЛ 1. АНАЛІЗ ІНВЕСТИЦІЙНОГО КЛІМАТУ В США 1.1 Міжнародні методики оцінки інвестиційного середовища Існують різні міжнародні методики оцінки інвестиційного середовища, які використовуються для порівняння країн за їх привабливістю для інвесторів. Деякі з найпоширеніших методик [4]: Doing Business (Світовий банк): Ця методика оцінює 12 аспектів ведення бізнесу, таких як реєстрація власності, отримання дозволів на будівництво, підключення до електромереж, оподаткування, захист прав інвесторів, торгівля через кордон, виконання контрактів, вирішення спорів про неплатоспроможність. IMD World Competitiveness Ranking (Міжнародний інститут розвитку менеджменту): Цей рейтинг оцінює конкурентоспроможність 63 країн світу на основі 4 факторів: економічна ефективність, урядова ефективність, бізнес-ефективність та інфраструктура. Country Risk Assessment (Економічний інтелект-юніт журналу The Economist): Ця оцінка ризику країни враховує 10 факторів: політичний ризик, економічний ризик, ризик ведення бізнесу, фінансовий ризик, ризик ліквідності, ризик трансферу, ризик страхування, ризик стихійних лих, ризик воєнних дій та ризик соціальних заворушень. Кожна з цих методик має свої переваги та недоліки. Doing Business дає уявлення про те, наскільки легко вести бізнес в країні, але не враховує такі фактори, як політична стабільність або рівень корупції. IMD World Competitiveness Ranking дає більш загальну оцінку конкурентоспроможності країни, але не дає детального аналізу окремих аспектів інвестиційного середовища. Country Risk Assessment фокусується на ризиках, пов'язаних з інвестуванням в країну, але не враховує потенційні винагороди. При виборі методики для аналізу інвестиційного середовища США важливо врахувати наступні фактори: Мета дослідження: Якщо метою дослідження є вибір країни для інвестування, то важливо використовувати методику, яка дає комплексну оцінку інвестиційного середовища. Дані, які доступні: Деякі методики, такі як Doing Business, потребують детальних даних, які не завжди доступні для всіх країн. Ресурси, які доступні: Деякі методики, такі як IMD World Competitiveness Ranking, потребують значних ресурсів для проведення дослідження. Для аналізу інвестиційного середовища США в цій курсовій роботі буде використовуватися методика Doing Business. Ця методика дає уявлення про те, наскільки легко вести бізнес в країні, а також враховує такі фактори, як захист прав інвесторів, оподаткування та торгівля через кордон. Doing Business оцінює 12 аспектів ведення бізнесу: Реєстрація власності: Цей показник оцінює простоту та прозорість процедури реєстрації права власності на нерухомість. Отримання дозволів на будівництво: Цей показник оцінює простоту та прозорість процедури отримання дозволів на будівництво. Підключення до електромереж: Цей показник оцінює простоту та прозорість процедури підключення до електромереж. Отримання кредиту: Цей показник оцінює доступність та вартість кредитів для малих та середніх підприємств. Захист прав інвесторів: Цей показник оцінює рівень захисту прав інвесторів в країні. Оподаткування: Цей показник оцінює податкове навантаження на підприємства. Торгівля через кордон: Цей показник оцінює простоту та прозорість процедур торгівлі через кордон. Виконання контрактів: Цей показник оцінює ефективність судової системи країни щодо врегулювання комерційних спорів. 9. Вирішення спорів про неплатоспроможність: Цей показник оцінює ефективність процедур банкрутства та реструктуризації боргів. 10. Зайнятість працівників: Цей показник оцінює простоту найму та звільнення працівників. 11. Торгівля з іншими країнами: Цей показник оцінює ступінь відкритості економіки країни для міжнародної торгівлі. 12. Сплата податків: Цей показник оцінює час, який необхідно витратити підприємству для підготовки та подання податкової звітності. Аналіз цих 12 аспектів ведення бізнесу дозволить оцінити інвестиційний клімат США та визначити його переваги та недоліки для іноземних інвесторів. 1.2 Аналіз інвестиційного середовища в США Система управління іноземними інвестиціями в США відрізняється від традиційних європейських моделей, оскільки має федеративний характер. На федеральному рівні встановлюються загальні принципи та вимоги, тоді як конкретні регуляції та рекомендації стосовно іноземних інвестицій розробляються й приймаються на рівні окремих штатів. Ця система передбачає гнучкість у вирішенні питань приваблення іноземних інвестицій, враховуючи особливості кожного регіону [1]. Аналіз механізмів управління інвестиційною діяльністю в США може бути корисним для України з метою оновлення організаційно-правових засад. Деякі ключові аспекти, які можуть бути важливими для врахування: Федералізм і децентралізація, гнучкість і адаптивність, партнерство з місцевими громадами і бізнесом, стимулювання інновацій та розвиток інфраструктури, захист прав інвесторів. У подальшому Україні може бути корисною адаптація кращих практик з США у сфері регулювання іноземних інвестицій з урахуванням внутрішніх потреб та особливостей країни. У США, на федеральному рівні, регулювання іноземних інвестицій ґрунтується на ряді галузевих законів, серед яких важливим є Публічний закон "Про іноземні інвестиції та національну безпеку" № 110-49, прийнятий у 2007 році. США є лідером у світі за кількістю створених вільних економічних зон. У країні функціонують три основних типи таких зон: зони зовнішньої торгівлі, технологічні парки і підприємницькі зони. Кожна з цих зон вносить значний внесок у розвиток регіонів країни та сприяє розширенню й диверсифікації її зовнішньої торгівлі [7]. Сучасні зони зовнішньої торгівлі пропонують різноманітні послуги, включаючи не лише зберігання, сортування й упакування товарів, а й можливість їх переробки, складання з компонентів місцевого або іноземного виробництва, або навіть створення нових видів виробництва на основі продукції, що поступає в зону, або створюється у ній. Організація вільних торгових зон зазвичай ґрунтується на кількох факторах, включаючи вигідне географічне розташування поряд з міжнародними транспортними маршрутами, промисловими центрами та прикордонними торговельними зонами, а також наявність розвиненої інфраструктури, такої як вантажні термінали, складські приміщення, дороги та технічне обладнання для вантажних перевезень, а також надійне енергопостачання та водопостачання. Зони зовнішньої торгівлі часто розміщуються в портах або поблизу них, зокрема, через їхню зручну локацію для міжнародних торговельних операцій. У той час як підприємницькі зони можуть розташовуватися у будь-яких районах, необов'язково пов'язаних з зовнішньою торгівлею, і вони часто пропонують різні податкові та фінансові стимули для приваблення бізнесу [2]. Такі зони часто розміщуються в економічно-депресивних районах міст з високим рівнем безробіття, з метою стимулювання розвитку та приваблення інвестицій. Технологічні парки у США представляють собою згруповання наукових лабораторій та виробничих приміщень, які здаються в оренду венчурним компаніям за сприятливими умовами. Ці компанії займаються комерційним впровадженням перспективних наукових і технологічних інновацій. Зараз багато технопарків не отримують пільг від державних організацій, але в минулому, особливо в 1950-1960-х роках, вони користувалися пільгами, такими як зниження податку на швидке зношення основних фондів, знижка на податок на інвестиції, призначені для досліджень та розробки високотехнологічної продукції. У 1907 році в США біля Чикаго з’явився перший індустріальний парк, що став важливим кроком у розвитку індустрії країни. Досвід управління технологічними парками в США, разом з системою комерціалізації технологій, є важливим для вивчення і є показовим. Американська концепція управління технологічними парками використовується по всьому світу з необхідними адаптаціями до місцевих умов. Стенфордський технопарк є відмінним прикладом успішної реалізації концепції технологічного парку. Розташований на території Стенфордського університету, цей парк здає в оренду землю високотехнологічним компаніям на довготривалий період. Університет співпрацює з парком через наукові та викладацькі програми. На території парку розташовані відомі компанії, такі як Apple, Google, IBM, HewlettPackard, а також великі науково-дослідні інститути [6]. Успішний експеримент з технологічним парком на базі Стенфордського університету сприяв появі подібних утворень по всій країні, таких як науково-технологічні парки «Дорога 128» в Масачусетсі та «Біонічна долина» в Юті. Пізніше такі ж аналогічні об'єкти з’явилися в Японії, Європі, Індії та Китаї. Стенфордський парк часто отримує замовлення за військово-космічними програмами федерального уряду, тому він включає в себе об’єкти державної власності, такі як військові полігони та аеродроми. Фінансування Стенфордського університету здійснюється за рахунок оплати навчання студентами, прибутку від власних підприємств, державних субсидій, доходів від продажу науково-технічної продукції державним та приватним установам, а також за рахунок благодійних внесків. Отже, розвиток економічних зон спеціального призначення, таких як індустріальні парки, науково-технологічні парки та підприємницькі зони, є чудовою можливістю для стимулювання економічної активності у державі. Усі сторони отримують користь: власники земель отримують орендну плату, створюються нові робочі місця, що забезпечує економічну активність населення, а держава стимулює надходження інвестицій та збільшує виробництво та експорт товарів. Ці фактори сприяють загальному розвитку економіки та позитивному іміджу країни на міжнародній арені. Зважаючи на це, розгляд досвіду США у супроводі інвесторів є доцільним, оскільки Україна лише почала свій шлях у цьому напрямку. Українські громадяни вважають за краще зберігати свої заощадження вдома, а не інвестувати їх. Проте, окрім вкладення у долари або нерухомість, українські приватні інвестори можуть розглянути інші варіанти. У США існує інший підхід до інвестування: більше половини населення США виступають як приватні інвестори. За даними Інституту Геллапа, 52% жителів країни інвестують свої кошти у цінні папери. Для них такі інвестиції є привабливою альтернативою банківським депозитам і можуть принести більший прибуток. Проте серед українців приватне інвестування залишається малопопулярним. За даними BusinessViews, українці утримують від 26 до 86 мільярдів доларів "під матрацом" [2]. Якщо врахувати нижній поріг оцінки, сума, яку українці утримують "під матрацом", все одно перевищує золотовалютні резерви країни: у липні 2018 року ці резерви складали 18,1 мільярда доларів. Доля готівки в Україні становить 28%, що значно вище, ніж у середньому в країнах Європейського Союзу, де цей показник становить 9,4%. У США він є ще нижчим. За оцінками Федерального агентства США по страхуванню вкладів, у 2017 році приблизно 6,5% американських домогосподарств не користувалися банківськими операціями, а ще 24 мільйони використовували лише частково, наприклад, мали лише ощадний рахунок. Загалом, лише 6% населення не мають рахунків у банках. Отже, значні суми грошей в Україні не активно використовуються в економіці, а просто зберігаються у готівковій формі. Якщо ж українець наважиться на інвестування, то найчастіше він купує долари або інвестує в нерухомість. Усім особистим інвесторам, які працюють на американському ринку, надається гарантія збереження коштів у випадку банкрутства або ліквідації їх брокера, за умови, що цей брокер є членом SIPC і FINRA. Зокрема, SIPC захищає кошти на брокерських рахунках кожного клієнта до суми $500 000, при цьому до $250 000 можуть бути у готівковій формі. Перевірити членство брокера в FINRA і SIPC можна на їхніх офіційних веб-сайтах, використовуючи спеціальну форму BrokerCheck на сайті www.finra.org та розділ List of Members на www.sipc.org. Крім того, сам брокер зазвичай надає інформацію про своє членство в FINRA і SIPC на своєму веб-сайті [5]. У випадку банкрутства брокера, SIPC призначає зовнішнього керівника, який звертається до клієнтів з повідомленням та формою спеціальної заявки для заповнення. В цій заявці клієнт підтверджує список своїх активів на момент банкрутства компанії. Для уникнення втрат клієнтам необхідно зберігати всі виписки по рахунку та підтвердження брокера про проведення угод. Якщо заявка не заповнена, інвестор може втратити частину або всі свої кошти, оскільки SIPC та зовнішній керівник можуть вірити брокерові, а не клієнту. Іноді активи інвесторів просто переносяться до іншого брокера, про що клієнтів також інформують у спеціальному повідомленні. Процедура компенсації або перенесення до іншого брокера зазвичай займає в середньому від 1 до 3 місяців, залежно від обставин та обсягу активів клієнта. У 2022 році у Сполучених Штатах виникла серія корпоративних скандалів, пов'язаних з нечесністю менеджерів великих компаній та маніпулюванням фінансовою звітністю. Це призвело до ухвалення закону Сарбейнса – Оксли (SOX). Цей закон значно посилив вимоги до процесу підготовки фінансових звітів та вважається однією з найзначніших подій у федеральному законодавстві США з питань цінних паперів протягом останніх 60 років. SOX застосовується до всіх компаній, цінні папери яких зареєстровані у Комісії з цінних паперів та бірж (SEC), і складається з 11 розділів, які охоплюють питання незалежності аудиторів, корпоративної відповідальності, фінансової прозорості, конфліктів інтересів та інших аспектів корпоративної фінансової звітності. Як видно з викладеної інформації, у США значно вищий рівень фінансової грамотності серед населення та ефективність державних механізмів регулювання інвестиційних процесів порівняно з Україною. У цій країні інвестиційна діяльність регулюється не лише державними установами, а й незалежними фірмами, що забезпечує більший рівень захисту інвесторів, як державних, так і іноземних, за допомогою законодавства, що зменшує ризики втрати капіталу. У США держава не лише захищає інтереси інвесторів, а й активно підтримує інвестиційні проекти через державні замовлення та фінансування програм розвитку на місцевому та федеральному рівнях. Особливість державних замовлень у Сполучених Штатах полягає в тому, що вони спрямовані не лише на підтримку технічного стану федеральних та місцевих органів, а й на розвиток державних програм. 1.3 Дослідження конкурентного середовища Дослідження конкурентного середовища інвестиційної політики Сполучених Штатів Америки включає в себе аналіз різноманітних факторів, які впливають на привабливість країни для інвесторів, а також порівняння її з іншими країнами. Політична стабільність Сполучених Штатів Америки (США) відіграє важливу роль у привабленні інвесторів та забезпеченні стабільного економічного середовища. При цьому важливо розуміти, що політична стабільність охоплює не лише стійкість уряду та законодавчої системи, але й спокій національного політичного клімату в цілому. Одним із ключових аспектів політичної стабільності є здатність країни до підтримання консенсусу між політичними партіями, а також між фракціями в межах цих партій. У США, де діє двопартійна система з домінуючими Демократичною та Республіканською партіями, здатність до компромісу та здійснення конструктивного діалогу між ними є основними факторами стабільності. Перехід від одного адміністративного періоду до іншого повинен відбуватися мирно і відповідно до закону, забезпечуючи безперервність управління та континуїтет політичної стратегії [4]. Крім того, важливою складовою політичної стабільності є дотримання законності та рівня правової захищеності. Судова система має бути незалежною від впливу політичних чинників і гарантувати рівність перед законом для всіх громадян та підприємств. Забезпечення прав і свобод громадян, включаючи свободу слова, право на приватну власність та підприємницьку діяльність, також сприяє стабільності та відкритості суспільства. Для інвесторів, які розглядають можливість вкладання коштів у економіку США, політична стабільність є ключовим фактором ризику. Нестабільність урядового керівництва, політичні кризи або раптові зміни у політичному курсі можуть призвести до негативних змін у законодавстві, регулюючому середовищі та економічній політиці, що може вплинути на прибутковість інвестицій та загальну економічну ситуацію. Отже, політична стабільність США визначається не лише стабільністю уряду, а й глибиною демократичних інститутів, які гарантують рівень законності, правову захищеність та сприяють сталому розвитку економіки. Для інвесторів вона є важливим сигналом надійності та прозорості управління, що збільшує їх довіру до ринку та знижує ризики здійснення інвестиційних операцій [9]. Економічна ситуація є ключовим фактором для інвесторів, оскільки вона визначає потенційну дохідність їхніх інвестицій та ризики, пов'язані з ними. Основні макроекономічні показники, на які звертають увагу інвестори, включають [10]: Економічний розвиток: Це відображає загальний стан економіки, включаючи зростання ВВП, рівень інвестицій та споживання. Високий рівень економічного зростання може свідчити про привабливість країни для інвестицій. Рівень безробіття: Низький рівень безробіття свідчить про економічну стабільність та підвищений рівень споживання, що може сприяти підвищенню прибутковості бізнесу та інвестицій. Інфляція: Інфляція впливає на покупчу потужність грошей та вартість інвестицій. Мати контроль над інфляцією є важливим для забезпечення стабільності вартості активів. Бюджетний дефіцит/перевищення: Стан фінансів уряду впливає на фінансові ринки та може відображати загальну економічну дисципліну країни. Торговий баланс: Стан зовнішньої торгівлі вказує на конкурентоспроможність експортерів та залежність країни від імпорту. Негативний торговий баланс може викликати турбулентності на валютних ринках та зміну цін на товари. Легіслативне середовище включає правові аспекти, які можуть впливати на інвестиційну привабливість країни. До них відносяться [7]: Податкова політика: Рівень оподаткування та податкові ставки можуть впливати на доходність інвестицій та рішення щодо їхнього розміщення. Правила інвестування: Чіткі та прозорі правила щодо інвестування сприяють довірі інвесторів та забезпечують їхню захищеність. Торговельні угоди: Укладення міжнародних торговельних угод може впливати на доступ до ринків та умови торгівлі для іноземних інвесторів. Інвестиційний клімат: Стабільність політичної та економічної ситуації, а також наявність захисних механізмів для іноземних інвесторів, впливають на загальний інвестиційний клімат країни. Для інвесторів важливо, щоб економічна та легіслативна ситуація в країні були стабільними та прозорими, що сприяє зростанню довіри та зниженню ризиків інвестування. Інфраструктура та технологічний розвиток грають значну роль у визначенні привабливості країни для інвесторів. Розвинена інфраструктура включає в себе систему транспорту, енергетики, телекомунікацій, та інші сфери, які є необхідними для підтримки ефективного функціонування економіки. Доступ до сучасних технологій також є критичним фактором, оскільки він сприяє інноваціям, підвищенню продуктивності та конкурентоспроможності. Розвинена інфраструктура дозволяє інвесторам здійснювати ділову діяльність з більшою ефективністю та знижує ризики, пов'язані з недоліками в цій сфері. Наприклад, наявність розвинутої системи транспорту забезпечує легкий доступ до ринків та ресурсів, що підвищує швидкість та ефективність поставок товарів і послуг. Розвинуті телекомунікаційні мережі дозволяють швидко обмінюватися інформацією і здійснювати дистанційну роботу, що є важливим для багатьох галузей сучасного бізнесу. Технологічний розвиток, у свою чергу, стимулює інновації та підвищує конкурентоспроможність. Країни з високим рівнем технологічного розвитку зазвичай мають привабливі умови для інвесторів, оскільки це означає доступ до новітніх технологій, талановитого персоналу та можливостей для впровадження інноваційних проектів. Ринковий доступ також є ключовим фактором для інвесторів. Можливість вільного доступу до ринків і можливість здійснення бізнесу без перешкод сприяє розвитку підприємництва та стимулює економічний розвиток. Наявність відкритих та прозорих ринків сприяє конкуренції, що знову ж таки може підвищити ефективність та привабливість країни для інвесторів. Усі ці аспекти інфраструктури, технологічного розвитку та ринкового доступу є важливими для інвесторів у процесі прийняття рішення щодо розміщення своїх інвестицій. РОЗДІЛ 2. ОБГРУТУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЕКТУ 2.1 Опис інвестиційного проекту Проект: виробництво зарядних станцій для електромобілів Мета проекту: розвиток інфраструктури швидких зарядних станцій, що спричиняє зростання ринку електротранспорту. Ймовірний ринок збуту: Мережа заправних станцій; торгові комплекси, готелі, кафе та ресторани, що знаходяться на трасах; місця стоянки служб електротаксі; автопарки електротранспорту. Територія: Україна, Польща, Румунія, Туреччина, Грузія, Литва, Латвія і т.д. ОСНОВНІ ПЕРЕВАГИ ЕЛЕКТРОМОБІЛІВ 1.Екологічність – повна відсутність шкідливих вихлопних газів, які є одним із головних елементів забруднення навколишнього середовища. Відсутність шуму працюючого двигуна. 2.Економічність – значно нижчі витрати на проїзд, порівняно з класичними авто з видами палива – бензин/дизель/газ. Проїзд на електромобілі обходиться в 10 – 30 разів дешевше, ніж на бензині (залежно від тарифів на електроенергію). Високий ККД електродвигуна 85-90%, порівняно з двигунами внутрішнього згоряння (ДВС) звичайних автомобілів xx-xx%. Також, у електромобілів істотно нижчі витрати на техобслуговування порівняно з класичними авто. 3.Безпека – електромобілі відрізняються підвищеною пожежостійкістю та вибухобезпекою, оскільки не використовують бензин чи газ. 4.Висока надійність і довговічність вузлів і агрегатів електромобіля, зважаючи на значно меншу (у десятки разів) кількість рухомих механічних вузлів у силовій установці. 5. Можливість для України «злізти з гачка» нафтової залежності. Це дозволить припинити наповнювати бюджети країн імпортерів нафти і перенаправити грошовий потік за «електро-паливо» до скарбниці своєї держави. / Рисунок 2.1 – Структура ринку електрокарів в США, 2023 р. Електромобілям віддають перевагу дедалі більше людей (рис. 2.1). Так, за підсумками січня – червня 2015 року продаж автомобілів з нульовим шкідливим викидом в атмосферу піднявся в усьому світі на +xx%, порівняно з аналогічним періодом минулого року. Особливо відзначився тут Китай, де реалізація таких транспортних засобів зросла на +xxx%. Не підкачала і Європа – зі зростанням +xx%, повідомляє https://site.ua/ з посиланням на http://ev-sales.blogspot.com/ Усього за перше півріччя 2022 року у всьому світі було реалізовано 204 255 електромобілів. По окремих країнах (перше півріччя 2022 р.): Північна Корея – 17 тис., США – 22 тис., Китай – 470 тис. (рис. 2.2) [11]. / Рисунок 2.2 – Кількість загальнодоступних зарядних станцій для електромобілів за типами, 2023 р. (ТОП-13 країн світу) Далі наведемо графіки динаміки кількості загальнодоступних зарядних пристроїв для електромобілів (рис. 2.3). / / Рисунок 2.3 – Динаміка кількості загальнодоступних зарядних станцій у світі за географічною ознакою, тис. За прогнозами експертів, світовий ринок зарядних станцій для електромобілів до 2028 року перевищить 115 млрд. дол. США, а середній темп зростання становитиме 35% (Globenewswire). Важливими факторами, що впливають на зростання ринку зарядних пристроїв для електромобілів, є урядові постанови щодо обмеження забруднення навколишнього середовища, збільшення проникнення електромобілів на ринок і зростання урядових ініціатив щодо розвитку інфраструктури зарядки електромобілів. Крім того, обмежена кількість станцій для зарядки електромобілів, відсутність стандартизації зарядки електромобілів, зростання попиту на розкішні та оснащені додатковими функціями транспортні засоби, а також бездротова зарядка для електромобілів значно впливають на ринок [3]. Очікується, що кожен із цих факторів матиме певний вплив на ринок зарядних пристроїв для електромобілів. Крім того, різні уряди в усьому світі розгорнули кілька стратегій, щоб задовольнити екологічні умови. Наприклад, Electric Vehicle Initiative (EVI), багатофірмовий урядовий політичний форум, створений у 2019 році під керівництвом міністрів чистої енергії (CEM), допоміг ключовим гравцям прискорити розгортання електромобілів у всьому світі (згідно з IEA.org). Крім того, протягом останнього кварталу 2022 року уряд Китаю оголосив про свій мандат на новий енергетичний автомобіль (NEV), який передбачає заборону автомобілів з двигунами внутрішнього згоряння (ICS) у довгостроковій перспективі. Уряд Індії також створює дочірні компанії для просування продажів і використання електромобілів. Очікується, що всі ці фактори сприятимуть зростанню ринку зарядних пристроїв для електромобілів (Alliedmarketresearch). Європейський Генеральний план інфраструктури зарядки електромобілів містить фактичний аналіз інфраструктури та інвестицій, необхідних для досягнення цілей ЄС щодо скорочення викидів CO2. Це також сприяє усвідомленню факторів, які можуть уповільнити розгортання інфраструктури, і пропонує втручання для прискорення її розбудови [8]. Синхронізуючи заряджання електромобілів, розширення мережі та потреби у відновлюваних джерелах енергії з цільовими показниками викидів CO2, продажами електромобілів і автопарком, Генеральний план зарядки забезпечує цілісну перспективу для всіх країн ЄС і типів транспортних засобів (автомобілів, мікроавтобусів, вантажівок і автобусів). Ключові висновки Європейського Генерального плану інфраструктури зарядки електромобілів наступні [6]: 1. До 2030 року необхідно створити до 6,8 млн. громадських зарядних станцій, щоб досягти запропонованого 55%-го скорочення CO2 для легкових автомобілів. 2. У період з 2021 по 2030 рік для автомобілів потрібно встановлювати до 14 тис. громадських зарядних станцій на тиждень – порівняно з лише 2 тис. на тиждень зараз. 3. На кожні 100 км дороги для автомобілів знадобиться близько 184 зарядних станцій. 4. До 2030 року для вантажівок знадобиться до 279 тис. зарядних станцій, 84% з яких будуть розташовані у центрах автопарку. Решта обов’язкових пунктів зарядки будуть переважно громадськими (швидкими), розташованими вздовж автомагістралей, та громадськими нічними пунктами заряджання. 5. Для автобусів до 2030 року буде потрібно до 56 тис. зарядних станцій, з яких 92% будуть розміщені у центрах парку. Інші 4 тис. зарядних точок повинні дозволити швидку зарядку на автомагістралях, особливо для регіональних автобусів. 6. У середньому для вантажівок і автобусів знадобиться 24 тис. громадських швидких зарядних пристроїв (на 47 тис. км основної мережі TEN-T), що призведе до наявності в середньому 51 точки швидкої зарядки на кожні 100 км. 7. До 2030 року потрібно буде інвестувати 280 млрд. євро у встановлення державних і приватних зарядних станцій, модернізацію електромережі та створення потужностей для виробництва відновлюваної енергії. Для громадської зарядної інфраструктури це становить 8 млрд. євро на рік. Ця цифра становить лише близько 16% інвестицій у 5G та високошвидкісні мережі Інтернет (European Electric Vehicle Charging Infrastructure Masterplan). Наостанок зазначимо, що у наступне десятиліття кількість електромобілів (EV) на дорогах значно зросте, і ми вважаємо, що основна частина зарядки цих транспортних засобів відбуватиметься вдома. Але легкодоступна зарядка далеко від дому (або робочого місця) також буде ключовою для підтримки зростання ринку електромобілів. Такі заряджання «на ходу» мають бути такими ж простими та зручними, як заправка двигуна внутрішнього згоряння (ДВЗ) сьогодні. 2.2 Обсяги та форми здійснення інвестицій Деякі автовиробники активно беруть участь у будівництві зарядних станцій. Так, Японія розробила NipponChargeService - партнерство автовиробників для розвитку інфраструктури зарядки. Французьке агентство з питань навколишнього середовища та енергетики розподілило фінансування між регіональними урядами та муніципалітетами в плані побудови понад 12 000 пунктів зарядних станцій. У США прийнято Закон про відновлення та реінвестування, який передбачає дотації на фінансування зарядних станцій, а Міністерство енергетики США передбачило кошти на суму близько 37 млн дол. США для впровадження 4600 місць зарядки [9]. На рис. 2.4 представлено обсяг запланованих автовиробниками інвестицій у розвиток електромобільності на наступні 5-10 років. / Рисунок 2.4 – Обсяг інвестицій автовиробників у розвиток електромобільності, млрд дол. США Із запланованих на 2020-2025 рік обсяг інвестицій становить 300 млрд доларів. З них найбільше планує інвестувати Німеччина (за даними виробників авто) – 139,5 млрд дол. США, наступним у рейтингу Китай – 57 млрд дол. США, потім США – 39 млрд дол. США, Японія – 24,3 млрд дол. США та Південна Корея – 20 млрд дол. США. Зазначена інформація вказує на те, наскільки важливим є зелені тенденції технологічного розвитку в різних країнах світу та дозволить зробити висновки, наскільки дана галузь є інвестиційно привабливою для інвесторів на різних рівнях економічного, соціального та екологічного розвитку [10]. Проведений аналіз розвитку інфраструктури зарядних станцій в США свідчить про значну асиметрію в їх структурі та динаміці. Це вказує на відсутність комплексної стратегії розвитку такої інфраструктури, що створює перепони на шляху до переходу України до «зеленої» економіки в цілому. З метою виходу з наявного положення варто включити питання розвитку інфраструктури зарядних станцій до стратегій розвитку міст та США в цілому; стимулювати виробництво зарядних станцій, надавши відповідні преференції вітчизняним виробникам; розробити стандарти для зарядних станцій, надавши перевагу автономним станціям-виробникам електроенергії з альтернативних джерел енергії. У цьому контексті проект створення мережі зарядних станцій для електрокарів стане практичною реалізацією концепту створення інтегрованої системи зарядки для автономного руху транспортних засобів, що не базується на традиційних заправних станціях. Техніко-економічна інноваційна модель, розроблена для впровадження в мережі зарядних станцій електрокарів, має на меті створення зручної та доступної інфраструктури для зарядки та забезпечення майбутніх управлінців та споживачів технологій у сфері електромобільності. Економічна модель проекту передбачає збирання та зберігання електроенергії з сонячної електростанції (з нульовою вартістю за кіловат-годину) та міської електричної мережі (за використання нічного тарифу - 1,15 грн/кВт*год або стандартного тарифу - 2,39 грн/кВт*год) для задоволення потреб конкретної будівлі в університетському кампусі з урахуванням знижки 20% (1,91 грн/кВт*год - енергоефективний аспект) та продажу надлишкової електроенергії для зарядження електромобілів (за ціною 8 грн/кВт*год). Цей проект є комплексною інженерно-технічною системою, яка буде використовуватися як навчальний кейс для студентів факультету інформаційних та природничих наук. Суть проекту полягає в розробці бізнес-екосистеми, яка включає в себе станцію з генерації та продажу електроенергії, а також систему стимулювання попиту на неї. Основні компоненти проекту включають: - Система зберігання енергії потужністю 150 кВт (СЗЕ); - Сонячна електростанція з потужністю 38 кВт (СЕС); - Зарядна станція для електромобілів потужністю 60 кВт (ЗСЕ); - Сервіс оренди електромобілів та електросамокатів. Кінцевим результатом проекту буде розгорнута та функціонуюча мережа зарядних станцій для електрокарів. Проект передбачає виконання протягом до 6 місяців. Серед зацікавлених сторін проекту виступають: - Розробники проекту; - Підрядники; - Постачальники електроенергії; - Потенційні користувачі електрокарів; - Інвестори. Життєвий цикл проекту включає такі етапи: 1. Розроблення концепції мережі зарядних станцій. 2. Дослідження ринку, технологічних можливостей та організаційних аспектів. 3. Оцінка фінансової моделі та підготовка техніко-економічного обґрунтування (ТЕО). 4. Підготовка та впровадження моделі фінансування. 5. Розробка проектної документації для будівництва зарядних станцій. 6. Будівництво та встановлення зарядних станцій. 7. Тестування та пусконалагодження системи зарядних станцій. 8. Запуск мережі зарядних станцій та пов'язаних сервісів для користувачів. / Рисунок 2.5 – Організаційно-проектна схема команди Нижче викладено опис матриці відповідальності учасників команди проекту (табл. 2.1). Таблиця 2.1 – Матриця відповідальності Фаза Відпoвідальний Керівник команди Проектний менеджер Технічний спеціаліст Спеціаліст з інновацій Науковий співробітник Вивчення ринку П2 В2, В1 В1 В1 Фінансова модель П1 В2, В1 П2 П2 П2 ТЕО З П2 В1, В2 П2 Розробка і тестування додатку З В2 П2 Закупівля електротранспорту З, П1 В2, П2 П2 Будівництво енергетичного модулю З, П1 П2 В2 П2 Пуско-наладка З В2 Супровід проекту З В2, В1 В1 – виконавець, В2 – відповідальний, П1 – підписує, П2 – погоджує, З - затверджує Після розуміння зон відповідальності кожного учасника команди та його сфери роботи, доцільно викласти зміст окремих робочих задач (табл. 2.2). Мережевий графік виконання робіт наведено у Додатку А. Таблиця 2.2 – Зміст та тривалість робіт № роботи Зміст роботи Попередня робота Тривалість, тижнів 1 Вивчення ринку 2 2 Підтвердження наукової актуальності 1 3 3 Створення ТЗ 2 1 4 Пошук та перемовини з підрядниками, постачальниками 3 4 5 Розробка фінансового плану 1,2,3,4 2 6 Створення ТЕО 1,2,3,4 1 7 Розробка системи управління бізнесу 1 2 8 Підготовка бізнес-плану 1,2,3,4,5,6,7 3

Курсова робота Інвестиційний менеджмент

darynakond

01.10.2024 16:10-

Коментарі

Ви не можете залишити коментар. Для цього, будь ласка, або зареєструйтесь.

Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!

Маєш корисні навчальні матеріали, які припадають пилом на твоєму комп'ютері? Розрахункові, лабораторні, практичні чи контрольні роботи — завантажуй їх прямо зараз і одразу отримуй бали на свій рахунок! Заархівуй всі файли в один .zip (до 100 МБ) або завантажуй кожен файл окремо. Внесок у спільноту – це легкий спосіб допомогти іншим та отримати додаткові можливості на сайті. Твої старі роботи можуть приносити тобі нові нагороди!

поділитись