Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
СУЧАСНИЙ СТАН РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ (на прикладі Житомирщини)
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Дипломна робота
Предмет:
Туризм
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
СУЧАСНИЙ СТАН РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ
(на прикладі Житомирщини)
ЗМІСТ
ВСТУП
3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ СТРАТЕГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ТУРИСТИЧНІЙ СФЕРІ
6
1.1 Сутність поняття «стратегії» в туристичній діяльності
6
1.2 Огляд стратегій розвитку туризму в Україні
11
РОЗДІЛ 2. СУЧАСНИЙ СТАН РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ
16
2.1 Загальний аналіз туристичної діяльності в Україні
16
2.2 Туристична привабливість Житомирської області
25
РОЗДІЛ 3. ТЕНДЕНЦІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ НА ЖИТОМИРЩИНІ
36
3.1 SWOT- аналіз туризму в Житомирській області
36
3.2 Формування стратегічних пропозицій розвитку сфери туризму в Житомирській області
40
ВИСНОВКИ
43
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
45
ДОДАТКИ
49
ВСТУП
Актуальність теми. Сучасна глобалізація та швидкий темп розвитку суспільства створюють нові можливості і виклики для регіонального розвитку, зокрема для розвитку сфери туризму. Туризм є одним з найважливіших сегментів економіки, що впливає на соціально-економічний розвиток регіонів, сприяючи зростанню ВВП, створенню нових робочих місць та підвищенню рівня життя населення.
Розвиток туристичної галузі є ключовим чинником в економічному розвитку регіонів України. Збільшення потоку туристів приносить додаткові доходи до місцевих бюджетів, сприяє створенню нових робочих місць, підвищенню рівня промислового та сільськогосподарського виробництва в регіоні, а також зменшує міграцію мешканців з сільських районів до обласних центрів.
Житомирська область, зі своїм багатим історичним та культурним спадщиною, природними красами та унікальними туристичними об'єктами, має потенціал стати привабливим напрямком для туристів як з України, так і з-за кордону. Проте, на сьогоднішній день цей потенціал не використовується повністю через відсутність чіткої стратегії розвитку туризму в регіоні. Саме тому важливо визначити проблеми, які існують у розвитку туристичних регіонів, зокрема Закарпатської області, і розробити теоретичні та методологічні засади для створення стратегії їхнього подальшого розвитку, враховуючи унікальні особливості їх функціонування.
Аналіз останніх досліджень та публікацій. Проблематика розвитку туристичної сфери Житомирської області висвітлена у працях вітчизняних дослідників, зокрема О.О. Бейдика, Л.С. Гринів, М.І. Долішнього, В.Ф. Кифяка, О.О. Любіцевої, М.П. Мальської, О.І. Мілашовської та інших. Щодо маркетингових досліджень туристичних можливостей області, цей напрямок тільки починає розвиватися і представлений окремими науковими роботами, зокрема І.В. Бережної, П.В. Гудзя, В.П. Мікловди, Д.М. Стеченка та іншими.
Метою роботи є ретельний аналіз та оцінка розвитку туристичної індустрії в Житомирській області з метою виявлення можливостей її покращення та вдосконалення.
З огляду на мету постають наступні завдання:
- вивчити концепцію «стратегії» в контексті туристичної діяльності, зокрема розглянути основні підходи до формулювання туристичних стратегій та їхню роль у розвитку галузі;
- дослідити існуючі стратегії розвитку туризму в Україні з метою виявлення їхніх переваг та недоліків, а також можливостей їх впровадження в Житомирській області;
- оцінити сучасний стан розвитку туризму в Україні, зокрема виявити основні тенденції, проблеми та перспективи подальшого розвитку галузі;
- проаналізувати туристичну привабливість Житомирської області, виявити основні ресурси та потенціал для подальшого розвитку туризму в регіоні;
- провести SWOT-аналіз туризму в Житомирській області та на його основі сформулювати стратегічні пропозиції для подальшого розвитку туризму в регіоні.
Об’єктом дослідження є туристична індустрія Житомирської області.
Предметом дослідження є процеси, фактори та проблеми, що впливають на розвиток туристичної сфери в області, а також можливі шляхи їх вирішення.
Методи дослідження, які будуть використовуватися у даній роботі, включають теоретичний аналіз джерел інформації з проблем дослідження, метод системного аналізу, метод аналізу економічних показників та їх динаміки, графічний метод, методи моделювання та прогнозування.
Практична значимість полягає у можливості використання результатів дослідження для розробки стратегій та програм розвитку туристичної галузі в Житомирській області, підвищення її привабливості для туристів та стимулювання економічного зростання регіону.
Наукова новизна полягає у виявленні нових підходів до аналізу та покращення туристичної інфраструктури в Житомирській області, а також у внесенні вагомого вкладу в наукове пізнання сфери туризму на регіональному рівні.
Структура роботи. Кваліфікаційна робота складається зі вступу, трьох розділів із підрозділами, загальних висновків, списку використаних джерел у кількості 30 найменувань та додатків на 2 сторінках.
РОЗДІЛ 1. РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ СТРАТЕГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ТУРИСТИЧНІЙ СФЕРІ
Сутність поняття «стратегії» в туристичній діяльності
Розвиток сектору туризму стає все важливішим для економіки країн у всьому світі. Стратегічний менеджмент грає ключову роль у керуванні організаціями, що може підвищити їх ефективність та зміцнити позиції на ринку. Вибір правильної стратегії в бізнесі – це одне з основних завдань управління, а розробка стратегій для туристичних організацій є критичною для їхнього успіху в довгостроковій перспективі та забезпечення конкурентоспроможності. Оскільки умови на ринку постійно змінюються, необхідно періодично переглядати та адаптувати стратегії. Іноді в туристичній індустрії доцільно використовувати класичні стратегії, а іноді – інноваційні. Тому важливо вивчати як сучасні, так і традиційні бізнес-стратегії [8].
Туризм в сучасному світі виступає як один з ключових факторів, що впливає на економічне зростання та розвиток суспільства. Він відіграє важливу роль у створенні робочих місць, залученні інвестицій, розвитку інфраструктури та збагаченні культурного обміну між різними національностями. Туризм є ключовим галуззю для багатьох країн, особливо тих, які мають природні, історичні або культурні достопримічальності.
Однією з важливих переваг туризму є його спроможність стимулювати економічний розвиток різних регіонів. Наприклад, туристичний сектор може забезпечувати нові можливості для розвитку малого і середнього бізнесу, створення робочих місць в готельному господарстві, ресторанному бізнесі, транспортних послугах та інших супутніх галузях. Крім того, туристи зазвичай витрачають кошти на різноманітні товари і послуги, що стимулює розвиток роздрібної торгівлі та інших секторів економіки. Для країн, що розвиваються, туризм може мати особливо велике значення. Він може слугувати джерелом валютних надходжень та сприяти збалансуванню зовнішньоекономічного балансу. Крім того, розвиток туризму може сприяти збільшенню інвестицій у розвиток інфраструктури, охорону природних ресурсів та підтримку місцевих громад.
Незважаючи на те, що туризм часто асоціюється з відпочинком та розвагами, його вплив на економіку є значним, а вклад у цю сферу становить мільярди доларів по всьому світу [2]. Тому дослідження туризму важливо проводити серйозно і систематично, залучаючи науковців, дослідників, політиків, а також національні та місцеві владні органи. Стратегії є інструментами або планами, які допомагають здійснити місію підприємства та досягти поставлених цілей у сфері туризму. Різні автори використовують різні підходи до тлумачення туристичних стратегій (табл.1.1).
Таблиця 1.1
Підходи до визначення поняття «стратегії»
Автор
Визначення
Ансофф
Основна зв'язуюча ланка між організаціями, їхньою діяльністю та товарними ринками, що визначає сутність бізнесу, яку організація має в даний момент або планує мати у майбутньому.
Ендрюс
Організаційна структура цілей, намірів, основної стратегії та планів розвитку викладена таким чином, щоб визначити ідеологію та напрямок розвитку компанії, що відповідають її поточному або майбутньому статусу бізнесу.
Джонсон, Скоулз та Уїттингтон
План дій на довгострокову перспективу, який визначає напрямок та масштаби діяльності організації. Вона розробляється для забезпечення переваг в умовах невпевненості, шляхом оптимізації використання ресурсів та компетенцій з метою задоволення очікувань різних зацікавлених сторін.
Джерело: складено автором на основі [12] [17] [19]
Кожна загальна стратегія вимагає відмінного підходу до створення та підтримки конкурентних переваг для досягнення головної стратегічної мети. Зазвичай компанія має обрати одну або дві стратегії з різноманіття варіантів, або вона може залишитися у розвитку. Оптимізувати стратегію для певного цільового сегмента (фокус) неможливо, якщо компанія одночасно працює з широким спектром сегментів (лідерство за витратами або диференціація). Інколи компанія може створити два окремі бізнес-підрозділи під однією юридичною особою, кожна з яких має свою власну загальну стратегію [18]. Дж. Еванс, Г. Кемпбелл та Дж. Стоунхаус досліджують, як загальні стратегії, розроблені М. Портером, можуть бути застосовані у галузі подорожей та туризму (табл. 1.2).
Таблиця 1.2
Впровадження загальних стратегій М. Портера в галузі туризму
Стратегія
Реалізація
Лідерство за витратами
- мінімізація витрат за допомогою копіювання, а не унікальних дизайнерських рішень.
- ефективне використання доступних, менш коштовних ресурсів.
- виробництво товарів без зайвих складових, що зменшує витрати на працю та підвищує її продуктивність.
- забезпечення економії за рахунок великих обсягів продажів, можливо, за допомогою реклами, яка дозволяє вкладати значні суми в сучасні технології для масштабного виробництва.
- отримання знижки на оптові закупівлі ресурсів, таких як місця розміщення або транспортні послуги, через покупку великими обсягами.
Диференціація
- розробка продуктів, що видаляються з-поміж конкурентів завдяки унікальному дизайну, передовими технологіями, високою продуктивністю та іншими перевагами.
- забезпечення вищого рівня обслуговування для клієнтів.
- реалізація через наявність ефективних каналів збуту.
Фокусування
- фокус на особливій аудиторії клієнтів.
- спеціалізація на певних географічних регіонах.
- надання кейтерингу для здобуття переваг у конкретній групі споживачів.
Джерело: складено автором на основі [12] [17] [19]
І. Ансофф розробив матрицю, яка визначає чотири основні стратегії для зростання бізнесу: проникнення на наявні ринки, розвиток продуктів, розвиток нових ринків і диверсифікація. Стратегія проникнення на ринок спрямована на збільшення участі на наявних ринках шляхом просування існуючих продуктів. У стратегії розвитку продукту компанія ставить за мету розширити свою частку на наявних ринках, представляючи нові або покращені товари. Розвиток ринку полягає в збільшенні частки ринку за рахунок введення існуючих продуктів на нові ринки. Диверсифікація вимагає від компанії пропозиції нових продуктів на нових ринках. Серед цих стратегій найбільш складною і важкою є стратегія диверсифікації. Це означає різницю між концентричною диверсифікацією, коли компанія розширюється на суміжні ринки, і диверсифікацією конгломерату, коли компанія виходить на не пов’язані ринки [22].
Вертикальна інтеграція та горизонтальна інтеграція є двома основними стратегіями зростання. У вертикальній інтеграції організація прагне контролювати свої постачальники або ринки збуту, забезпечуючи таким чином контроль над усіма аспектами виробництва та реалізації продукту. Ця стратегія може бути здійснена або вперед (коли компанія контролює свої постачальники) або назад (коли вона контролює канали збуту). Однак існують обмеження для вертикальної інтеграції, наприклад, зовнішні постачальники можуть надавати продукти або послуги за більш низькою ціною, ніж внутрішні операції компанії. Крім того, вертикальна інтеграція може призвести до бюрократичних витрат та обмежити гнучкість компанії. Незважаючи на те, що вертикальна інтеграція може підвищити конкурентоспроможність через контроль над ринками або постачальниками, вона супроводжується ризиками та витратами [14].
В туризмі структура продукту може бути простішою, оскільки туристичний продукт має модульний характер. Це означає, що можна легко вносити зміни до окремих складових частин туру, таких як транспорт, житло та інші послуги, або комбінувати їх у різні конфігурації туристичного пакету. Стратегія диверсифікації включає розробку нових або зміну існуючих туристичних продуктів. Наприклад, компанія, що спеціалізується на конкретному типі подорожей, може розширити свою пропозицію, додавши до свого асортименту тури з акцентом на культурний досвід або медичні курортні маршрути [10]. Ця стратегія забезпечує гнучкість у середньо- та довгостроковій перспективі для адаптації до змін в запитах туристів.
Стратегії туристичних продуктів з низьким сезоном є особливими для готельної галузі. У зв’язку з цим маркетологам потрібно знаходити способи компенсації зниження активності туристичних напрямків у цей період шляхом розширення асортименту послуг та продуктів. Наприклад, можна впровадити комбіновані подорожі, що включають елементи з різним ступенем сезонності, такі як приморські, гірські або бальнеологічні курорти. Для підвищення доступності туристичного продукту в низький сезон може бути встановлено мінімальний набір послуг у програмі туру, наприклад, варіанти розміщення з напівпансіоном або без нього, а також встановлення мінімального терміну подорожі з можливістю подовження за додаткову плату для туристів, які бажають продовжити свій відпочинок [18].
Для підвищення привабливості туристичного продукту в низький сезон можна пропонувати туристам різноманітні активності та розваги на місці призначення, такі як програми полювання та риболовлі, катання на незвичних видів транспорту, різні екскурсії, етнічні програми, пішохідні походи тощо. Щодо стратегій ціноутворення, можна використовувати різноманітні підходи: високі ціни, які застосовуються в разі ексклюзивності пропозиції або обмеженої доступності, договірні ціни (всеосяжні або «все включено»), диференційовані ставки цін, а також стратегії зі знижками та бонусами, які стимулюють певний тип клієнтів, наприклад, тих, хто відпочиває в низький сезон або бере великий обсяг послуг [16].
1.2 Огляд стратегій розвитку туризму в Україні
Розвиток туризму в Україні є невід'ємною складовою економічного потенціалу країни, оскільки він тісно пов'язаний з різними галузями економіки, такими як транспорт, роздрібна торгівля, зв'язок, будівництво, сільське господарство та виробництво товарів широкого споживання. Цей розвиток вважається одним із перспективних шляхів структурної перебудови економіки країни. Насамперед, туризм сприяє зростанню обсягів транспортних перевезень, розвитку інфраструктури та підвищенню ефективності роботи транспортних підприємств. Зокрема, збільшення обсягів пасажирських перевезень може стимулювати розвиток авіаційної та залізничної галузей. Потреба у комфортному розміщенні туристів також сприяє розвитку готельного бізнесу та будівництву готелів, гостьових будинків.
Крім того, розвиток туризму активізує сектор роздрібної торгівлі, оскільки зростає попит на сувеніри, подарунки, продукти харчування та інші товари серед туристів. Велике значення має також розвиток зв'язку і Інтернету, оскільки туристи потребують доступу до інформації про місцеві пам'ятки, ресторани, готелі. Сільське господарство також може скористатися розвитком туризму через збільшення попиту на місцеві сільськогосподарські продукти та створення агротуристичних маршрутів. Водночас, розвиток туризму сприяє підтримці та відродженню кулінарних традицій, що сприяє розвитку місцевих промислів та малого бізнесу.
Важливим аспектом розвитку туризму є охорона довкілля та створення сприятливих умов для соціально-економічного розвитку. Це включає в себе збереження природних та культурних ресурсів, раціональне використання територій та розвиток екологічно чистих форм туризму [10]. Серед основних викликів, що стоять перед розвитком туризму у період невизначеності, варто визначити пріоритети для негайного розв’язання. Ці пріоритети включають пошук можливих способів підтримки галузі на державному рівні та розгляд можливостей диверсифікації видів туристичних послуг, зокрема, розвиток внутрішнього туризму.
Навіть при тому, що в динаміці світового туризму в 2020 році було зафіксовано рекордний спад на 74% у кількості міжнародних туристів, туристична індустрія лишається ключовим сектором світової економіки. Це особливо актуально для певних регіонів України, де туризм відіграє важливу роль у соціально-економічному розвитку територій та сприяє збереженню наявних туристичних ресурсів [13].
З інтенсифікацією обмежень, туристична галузь стикається з кризою, яка може стати найважчою у своїй історії. Раніше туризм і його компоненти відігравали важливу роль у зростанні глобальної економіки, і навіть вважалися її ключовими каталізаторами розвитку, оскільки вони розвивалися швидше, ніж світова економіка в цілому. Сучасна туристична індустрія була однією з найбільш прогресивних галузей світової економіки.
Справді, карантинні заходи призвели до мінімізації споживчих настроїв населення та часткового або повного припинення діяльності таких галузей, як роздрібна торгівля, готельно-ресторанний бізнес, авіаперевезення та розважальна сфера. Обсяги доходів до бюджету зменшилися, інвестиційні проекти заморожені, а приплив прямих іноземних інвестицій майже припинився [4]. Однак обмеження на міжнародні подорожі через карантин сприяли розвитку внутрішнього туризму, збільшивши попит на відпочинок в Україні. Традиційно національні курорти мали низький попит серед закордонних туристів через недоліки в обслуговуванні та інфраструктурі. Але пандемія змусила українських споживачів обирати вітчизняні курорти натомість іноземних, що створює перспективи для розвитку внутрішнього туризму [11].
Розвиток туризму в Україні в наш час можна описати як складний, проте з великими перспективами. Для поліпшення ситуації можуть бути використані ефективні управлінські підходи, спрямовані на інноваційний розвиток територій та впровадження виробничих, інформаційних та технологічних процесів. Це сприятиме досягненню спільних соціально-орієнтованих цілей державної політики та підприємців у туристичній галузі. Ефективне управління туризмом на національному рівні можливе лише за умови глибокого і комплексного розуміння загальних проблем економіки та особливостей самої галузі [18].
Отже, ефективне управління туристичною галуззю в Україні в умовах невизначеності передбачає застосування як відомих, так і нових підходів, серед яких можна виділити: комплексне удосконалення методів управління туризмом, створення сприятливого середовища для розвитку галузі, розробку та оцінку моделей розвитку туристичної сфери в контексті державного та регіонального економічного розвитку, формулювання економічної політики для різних типів туристичних підприємств [1]. Також важливими є впровадження автоматизованих інформаційно-аналітичних систем, організація мережевих баз даних, систем електронного маркетингу та бронювання послуг, а також визначення стратегій розвитку та оцінка потенційних можливостей ресурсів.
Табл. 1.3 пропонує огляд стратегій розвитку туризму в Україні, що включають маркетингові кампанії, покращення інфраструктури та сервісу, регіональний розвиток, культурний туризм, екологічний туризм, технологічні інновації, підвищення якості послуг та партнерство з громадськістю. Кожна стратегія супроводжується описом та прогнозом її впливу, а також очікуваними результатами.
Таблиця 1.3
Стратегії розвитку туризму в Україні
Стратегія
Опис
Прогноз/Результати
Маркетингові кампанії
Розроблення та впровадження ефективних маркетингових стратегій для просування туристичних пам'яток, культурних заходів, природних резерватів та інших унікальних місць в Україні на міжнародному рівні.
Очікуваний збільшений потік туристів з інших країн та підвищення обсягів туристичного бізнесу в Україні.
Інфраструктура та сервіс
Покращення туристичної інфраструктури, включаючи будівництво та ремонт готелів, розвиток транспортної системи, створення туристичних маршрутів та підвищення якості обслуговування.
Покращення зручностей для туристів та збільшення задоволеності клієнтів, що призведе до зростання популярності України серед туристів.
Регіональний розвиток
Направлення зусиль на розвиток туризму в різних регіонах України, включаючи мало відомі або малоексплуатовані місця, для розподілу туристичного потоку та забезпечення сталого економічного зростання.
Розширення географічного розподілу туристичних потоків та збільшення доходів для менш розвинених регіонів.
Культурний туризм
Продаж інтересу до культурної спадщини України як ключової атракції для міжнародних туристів, включаючи участь у програмах культурного обміну та фестивалях.
Збільшення кількості культурних подій та заходів, що привертають увагу міжнародних туристів та сприяють культурному обміну.
Екологічний туризм
Заохочення екологічно чистих форм туризму, таких як еко-туризм, ягідництво та відпочинок у природних парках, що сприяє збереженню природного середовища.
Зменшення негативного впливу туризму на довкілля та підтримка екологічно чистих способів відпочинку.
Технологічні інновації
Використання технологій для покращення туристичного досвіду, включаючи мобільні додатки для навігації, віртуальні тури та інтерактивні платформи для бронювання.
Забезпечення зручностей та інновацій у туристичному досвіді, що призведе до збільшення привабливості України як туристичного напрямку.
Підвищення якості послуг
Навчання та сертифікація персоналу в туристичній галузі з метою забезпечення високого рівня обслуговування для міжнародних туристів.
Покращення репутації України як гостинної та дружньої країни, що призведе до збільшення лояльності та повторних візитів туристів.
Партнерство з громадськістю
Залучення місцевих громад у розвиток туризму через спільні проекти та ініціативи, спрямовані на збереження культурної та природної спадщини.
Підтримка сталого розвитку та збереження природно-культурних цінностей за участю активної участі місцевих громад.
Джерело: складено автором на основі [15]
Серед основних способів використання інноваційного потенціалу туристичної галузі для отримання конкретних переваг можна виділити наступні напрямки [22]:
1. Розробка та випуск нових якісних видів туристичного продукту і готельних послуг.
2. Застосування та використання нових інформаційних технологій у наданні готельних, транспортних та фінансових послуг.
3. Переосмислення та розширення традиційних послуг з впровадженням нових характеристик та властивостей.
4. Вивчення та розвиток абсолютно нових туристичних ресурсів.
5. Використання креативних методів у організаційній та управлінській діяльності при створенні, виробництві та споживанні туристичних послуг.
Незважаючи на перелічені проблеми та усвідомлюючи важливу роль, яку туризм відіграє в економіці України, наша основна мета в розвитку цієї галузі полягає у створенні сприятливого організаційно-правового та економічного середовища [3]. Дана стратегія розвитку туристичної галузі передбачає розробку комплексної державної політики, яка визначить туризм як один із пріоритетних напрямків в розвитку національної культури, традицій та економіки. Впровадження цієї стратегії має сприяти зростанню туристичної активності в Україні і зміцнити взаємозв'язок між туризмом та іншими сферами соціального, економічного і культурного розвитку окремих регіонів і країни в цілому.
РОЗДІЛ 2. СУЧАСНИЙ СТАН РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ
2.1 Загальний аналіз туристичної діяльності в Україні
Туризм є ключовою сферою як у в Україні, так і в світі загалом, оскільки він відіграє значну роль у соціальному та економічному зростанні країни. Згідно з аналізами Всесвітньої туристичної організації, туризм має стійко позитивний вплив на економіку, сприяючи розвитку різних секторів, таких як транспорт, торгівля, зв'язок, будівництво, сільське господарство та виробництво товарів. Розвиток туризму в Україні зокрема має важливе значення для країни, оскільки він допомагає стимулювати економічний зріст та розвиток різних галузей. Він сприяє зростанню інфраструктури, розширенню мережі транспортних зв’язків, створює робочі місця та стимулює підприємництво у туристичному секторі [6]. Крім того, туризм є важливим фактором у збереженні національних традицій, розвитку народних промислів та збереженні природних ресурсів.
Такий розвиток туризму вимагає створення сприятливих соціальних умов, таких як підтримка місцевих громад, збереження культурної спадщини, покращення якості життя та забезпечення безпеки для туристів. Таким чином, туризм в Україні є одним з ключових напрямків структурної перебудови економіки, який сприяє її сталому розвитку та процвітанню.
Україна має значний потенціал для розвитку туризму. По-перше, її вигідне географічне розташування сприяє привабливості для відвідувачів з усього світу. По-друге, різноманітність кліматичних умов і рельєфу створюють ідеальні умови для різних видів відпочинку. Крім того, наявність розвиненої транспортної інфраструктури полегшує переміщення туристів по країні. Популярність нових туристичних маршрутів, розвиток готельної бази і покращення рівня обслуговування також сприяють збільшенню туристичного попиту. Такі фактори разом сприяють активному розвитку туристичного бізнесу в Україні, що підтверджується зростанням туристичних потоків [9] (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Туристичні потоки в Україні, 2018 – 2023 рр.
Роки
К-сть іноземних осіб, що відвідали Україну, осіб
К-сть українських туристів, осіб
Загальна к-сть туристів, яких обслуговано суб'єктами туристичної діяльності в Україні, осіб
Із загальної кількості туристів
Іноземні туристи, млн.осіб
Українські туристи, млн. осіб
Внутрішні туристи, млн.осіб
2018
21 415 296
19 773 143
2 199 977
234 271
1 250 068
715 638
2019
23 012 823
21 432 836
3 000 696
270 064
1 956 662
773 970
2020
24 671 227
23 761 287
3 454 316
232 311
2 519 390
702 615
2021
12 711 507
22 437 671
2 425 089
17 070
2 085 273
322 746
2022
12 428 286
23 141 646
2 019 576
15 159
1 647 390
357 027
2023
13 333 096
24 668 233
2 549 606
35 071
2 060 974
453 561
Джерело: складено автором на основі [22]
Аналізуючи дані про туристичні потоки в Україні з 2018 по 2023 роки, можна визначити наступні тенденції:
Загальна кількість іноземних туристів, що відвідали Україну, зросла з 21,4 мільйонів у 2018 році до 24,7 мільйонів у 2020 році, але знизилася до 12,7 мільйонів у 2021 році, після чого знову зросла до 13,3 мільйонів у 2023 році. Кількість громадян України, які виїжджали за кордон, збільшилася з 19,8 мільйонів у 2018 році до 23,7 мільйонів у 2023 році.
Кількість туристів, обслугованих суб'єктами туристичної діяльності України, збільшилася з 2,2 мільйонів у 2018 році до 3,5 мільйонів у 2020 році, після чого знизилася до 2,0 мільйонів у 2022 році, але знову зросла до 2,5 мільйонів у 2023 році. Щодо розподілу туристів, зауважується, що у 2018 році 234 тисячі іноземних туристів та 1,25 мільйона громадян України виїжджали за кордон, в той час як 715 тисяч внутрішніх туристів відвідали інші міста України.
У 2019 році ці ифр изросли відповідно до 270 тисяч, 1,96 мільйона та 773 тисячі осіб. У 2020 році ці цифри складають 232 тисячі, 2,52 мільйона та 703 тисячі осіб. У 2021 році кількість іноземних туристів значно зменшилася до 17 тисяч, громадяни України, які виїхали за кордон, становили 2,08 мільйона, а внутрішні туристи – 322 тисячі осіб.
У 2022 році кількість іноземних туристів становила 15 тисяч, громадяни України, які виїжджали за кордон – 1,65 мільйона, а внутрішні туристи – 357 тисяч осіб. Нарешті, у 2023 році кількість іноземних туристів зросла до 35 тисяч, громадяни України, які виїжджали за кордон, становили 2,06 мільйона, а внутрішні туристи – 454 тисячі осіб. Ці дані демонструють зміни в туристичному потоці України протягом останніх кількох років, включаючи як коливання в загальних обсягах, так і в розподілі туристів за різними напрямками.
Аналіз тенденцій у розвитку галузі туризму у всьому світі підтверджує, що ефективність туристичної індустрії в кожній країні залежить від різних факторів, що включають наявність привабливих туристичних об'єктів, стан довкілля, рівень розвитку інфраструктури та розважальних послуг, а також якість обслуговування.
В аналізованому періоді з 2018 по 2021 рік в Україні спостерігався активний розвиток в'їзного туризму, що свідчить про зростання кількості іноземних відвідувачів країни. Також відзначалося збільшення виїзного туризму, що свідчить про зростання зацікавленості українців у подорожах за кордон. Крім того, внутрішній туризм також залишався на стабільному рівні, що свідчить про постійний інтерес мешканців України до подорожей по власній країні. Зазначені тенденції свідчать про те, що Україна набуває більшої конкурентоспроможності на міжнародному туристичному ринку та продовжує приваблювати як іноземних туристів, так і власних громадян до відвідування своїх туристичних атракцій [15].
У 2022 році спостерігалося значне скорочення числа туристів у всіх категоріях, особливо помітне було зменшення кількості іноземних громадян, які відвідували Україну (порівняно з 2020 роком їх кількість зменшилася майже на 12 мільйонів). Це зменшення туристичних потоків було викликане нестабільною економічною та політичною ситуацією в країні, що суттєво вплинуло на динаміку прибуття туристів. Крім того, зменшення кількості громадян України, що виїжджали за кордон, також було помітним (порівняно з 2020 роком їх кількість скоротилася з 23,76 мільйонів до 22,43 мільйонів осіб у 2021 році). Ми вважаємо, що це зменшення виїзних потоків українських туристів у цей період пов'язане з тим, що громадяни України переважно віддавали перевагу поїздкам до сусідніх країн, де не було необхідності здійснювати значні витрати.
Починаючи з 2022 року, виникла нова складна ситуація в країні внаслідок військового вторгнення, що ще більше загострило економічну та політичну нестабільність. Військові події призвели до подальшого скорочення туристичних потоків і зміни у виїзних пріоритетах громадян України. Крім того, зменшення кількості громадян України, що виїжджали за кордон, також було помітним (порівняно з 2020 роком їх кількість скоротилася з 23,76 мільйонів до 22,43 мільйонів осіб у 2021 році) (табл. 2.2).
Таблиця 2.2
Країни-лідери, з яких приїжджали іноземні громадяни до України у 2023 році (за даними Адміністрації Держприкордонслужби України)
Країна
Кількість іноземних туристів, осіб
Мета подорожі
Ділова, службова
Туризм
Приватна
Навчання
Культурний та спортивний обмін
Ізраїль
216 638
143
10 752
200 054
-
5 624
Молдова
4 296 409
4 910
190
4 289 184
-
1 914
Німеччина
171 118
299
2 978
166 169
267
1 287
Польща
1 195 163
96
132
1 194 097
1
255
Румунія
774 585
58
35
742 710
-
31 778
Словаччина
410 508
13
5
410 064
-
423
США
138 006
11
5 701
132 012
1
276
Таджикистан
163 881
4
4
163 286
-
586
Туреччина
199 618
11 188
12 192
175 939
9
48
Угорщина
1 269 653
133
3
1 184 730
-
84 787
Джерело: складено автором на основі [26]
У 2023 році до України прибуло значна кількість іноземних туристів з різних країн. Найбільше туристів прибуло з Молдови – більше 4 мільйонів осіб. Інші значні потоки туристів були з Угорщини (понад 1 мільйон осіб), Польщі (близько 1,2 мільйона осіб) та Румунії (приблизно 774 тисячі осіб). Ізраїль також займає значне місце у списку, з більш ніж 200 тисячами туристів. Загалом, велика кількість людей приїхала в Україну з різних метою, включаючи туризм, приватні візити, а також для ділових та навчальних цілей.
Українські громадяни у 2023 році здійснили значно більше поїздок за кордон порівняно з попереднім роком, їхня загальна кількість становила 24,66 мільйони. Це на 1,5 мільйони більше, ніж у 2022 році [20]. Згідно з даними Державної служби статистики України, українські туристи активно відвідували сусідні країни, такі як Польща, Молдова, Угорщина, а також віддалені напрямки, такі як Єгипет, Туреччина, Словаччина, Грузія та інші, як це зазначено у табл. 2.3.
Таблиця 2.3
Країні-лідери, куди виїжджали українські туристи у 2023 році
(за даними Адміністрації Держприкордонслужби України)
Країна
Кількість громадян України, які виїжджали за кордон, усього
осіб
Мета подорожі
Службова поїздка
Організований туризм
Приватна поїздка
Грузія
104 517
3 677
2 753
98 087
Єгипет
417 949
481
23 351
394 117
Молдова
16 557 75
790
2 806
165 2179
Польща
101 11 086
105 072
9 436
9 996 578
Словаччина
886 120
-
-
886 120
Туреччина
930 657
9 377
93 698
827 582
Угорщина
2 893 370
-
-
2 893 370
Джерело: складено автором на основі [21]
Аналізуючи дані про подорожі українських туристів у 2023 році, можна відзначити, що українські туристи активно вибирають Грузію, Єгипет, Молдову, Польщу, Туреччину та Угорщину як свої основні напрямки подорожей. Що цікаво, попри те, що приватні поїздки переважають серед усіх мет подорожей, службові та організовані туристичні поїздки також мають свою частку.
Головними масовими напрямками для приватних поїздок є Єгипет та Туреччина, можливо, через їхню доступність та привабливість для відпочинку. У той же час, інші країни, такі як Грузія та Польща, привертають увагу українських туристів не лише для відпочинку, а й для службових поїздок чи організованого туризму. Це може свідчити про різноманітність інтересів та потреб українських подорожуючих.
Багато українців, які подорожують до Польщі, роблять це переважно для здобуття робочих можливостей. Вони користуються туристичними, гостьовими візами, ваучерами або запрошеннями, а не спеціальною робочою візою. Після закінчення терміну дії таких віз багато з них залишаються в Польщі, переходячи на нелегальний статус, не офіційно реєструючись у країні [23].
Точно визначити обсяги трудової міграції в окремій країні неможливо через те, що не всі мігранти працюють у країні, куди спочатку планували переїхати. Наприклад, багато українців, що їдуть до Польщі, можуть подальше переїхати до інших країн Шенгенської зони. Таким чином, Польща часто виступає як тимчасова база, звідки мігранти продовжують свою подорож. Україна також спостерігає зростання внутрішніх туристичних потоків, зокрема в сільській місцевості, де селяни здають кімнати або будинки для відпочинку (рис. 2.1).
/
Рисунок 2.1 – Динаміка туристичних потоків в Україні, 2018 – 2023 рр.
Джерело: складено автором на основі [12]
Аналіз туристичних потоків підкреслює важливість в’їзного та внутрішнього туризму як основного чинника у покращенні якості життя в Україні. Це сприяє створенню нових робочих місць, збільшенню валютних резервів та підвищенню авторитету країни на міжнародній арені. Крім того, цей напрямок позитивно впливає на зростання надходжень до державного бюджету від туристичної діяльності. Щодо внеску туризму у ВВП країни, то за 2023 рік ця сума склала 128,5 мільярдів гривень, що на 19,4 мільярди більше, ніж у 2022 році [21]. У відсотковому відношенні туризм становив 5,6% від загального внеску у ВВП країни, як показано в табл. 2.4.
Таблиця 2.4
Загальний вклад туризму до ВВП України в період з 2018-2023 роки
Роки
Прямий вклад туризму до ВВП України, млрд. грн
Зміни, %
Від загального числа ВВП, %
Зміни, %
2018
93,1
13,25
7,2
-5,97
2019
105,1
12,84
7,5
4,43
2020
111,3
5,90
7,6
1,52
2021
86,6
-22,19
5,5
-28,16
2022
109,1
26,04
5,5
1,04
2023
128,5
17,74
5,6
1,80
Джерело: складено автором на основі [25]
02.10.2024 16:10-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора