Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
СУЧАСНИЙ СТАН РОЗВИТКУ МАЛОГО БІЗНЕСУ В УКРАЇНІ
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Підприємництво та бізнес культура
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
СУЧАСНИЙ СТАН РОЗВИТКУ МАЛОГО БІЗНЕСУ В УКРАЇНІ
ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………………….
3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ СТАНОВЛЕННЯ МАЛОГО БІЗНЕСУ…
5
1.1 Поняття та сутність малого бізнесу………………………………………….
5
1.2 Основні чинники впливу на сучасний стан малого бізнесу в Україні…….
9
РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА ПРОЦЕСУ СТАНОВЛЕННЯ МАЛОГО БІЗНЕСУ В УКРАЇНІ…………………………………………………………………………..
15
2.1 Характеристика для оцінки діяльності малого бізнесу…………………….
15
2.2 Державне регулювання представників малого підприємництва………….
20
2.3 Сучасний стан малого бізнесу……………………………………………….
25
РОЗДІЛ 3. ПЕРСПЕКТИВНІ НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ МАЛОГО БІЗНЕСУ В УКРАЇНІ…………………………………………………………….
38
3.1 Тенденції усунення економічних наслідків війни для малого бізнесу в Україні…………………………………………………………………………….
38
ВИСНОВКИ………………………………………………………………………
53
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………...
56
ДОДАТОК А……………………………………………………………………...
61
ВСТУП
Актуальність дослідження. Водночас створення якісних робочих місць, можливість конкуренції, зниження рівня безробіття, збільшення кількості зайнятих, покращення умов життя, активізація інноваційного розвитку тощо є тими завданнями, які можна реалізувати лише в умовах сталого розвитку підприємництва. Рівень МСП є своєрідним індикатором стану національної економіки, оскільки гнучкий характер цього сектора економіки дозволяє активно та швидко реагувати на соціальні зміни та зміни ринкової кон’юнктури.
Аналіз останніх досліджень та публікацій.Р. Кантільон першим зробив спробу теоретично узагальнити та визначити поняття підприємництва. Багато зарубіжних вчених досліджували термін підприємництва. Це А. Сміт, Ж.-Б. Сей, А. Маршалл, Й. Шумпетер, М. Вебер, К. Макконнелл, С. Брю та ін. Особливості та проблеми розвитку національного підприємництва розглядають також такі вітчизняні вчені, як А. Даниленко, А. Мельник, В. Мікловда, З. Варналій, М. Козоріз, М. Долішній, С. Мочерний, С. Реверчук та ін.
Проте, незважаючи на значну кількість наукових праць з даної тематики, існує потреба в узагальненні теоретичних уявлень щодо поділу підприємств на види та визначення малого та середнього підприємництва.
Метою курсової роботи є вивчення теоретичних та практичних аспектів малого бізнесу, факторів і сучасних проблем розвитку в Україні.
Завдання:
визначити теоретичні засади становлення малого бізнесу;
вивчити поняття та сутність малого бізнесу;
визначити основні чинники впливу на сучасний стан малого бізнесу в Україні;
дослідити тенденції функціонування малого бізнесу;
виконати оцінку процесу становлення малого бізнесу в Україні;
надати характеристику показникам діяльності малого бізнесу;
визначити сутність процесу державного регулювання малого бізнесу;
дослідити значення малого бізнесу в Україні;
запропонувати перспективні напрями вдосконалення малого бізнесу в Україні.
Обєктом дослідження є малий бізнес.
Предметом дослідження є теоретичні та практичні аспекти малого бізнесу.
Методи дослідження. У процесі написання курсової роботи використано метод аналізу, узагальнення, синтезу, порівняння, історичний, оцінки, характеристики. Опрацьовано матеріал науковий, статистичний, законодавчі документи, підручники, посібники, наукові публікації, статистичні матеріали, Інтернет-ресурси.
Структура курсової роботи складається із вступу, розділів, підрозділів, висновків, списку використаної літератури, додатку. Курсова робота містить таблиці, рисунки. Загальний обсяг роботи складає 50 сторінок.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ СТАНОВЛЕННЯ МАЛОГО БІЗНЕСУ
1.1 Поняття та сутність малого бізнесу
Концепція підприємництва є суперечливою, оскільки є «феноменом суспільного життя, що розвивається в певному соціальному, економічному та історичному середовищі», а тому його трактування залежить від аспектів і підходів, взятих за основу.
Малий бізнес - це будь-яка комерційна діяльність, яка ведеться на невеликому масштабі. Він зазвичай володіє обмеженими ресурсами в порівнянні з великими корпораціями та компаніями. Малий бізнес може бути власністю однієї людини або кількох партнерів, і він часто має малу кількість співробітників. Основні риси малого бізнесу включають гнучкість, швидкість реагування на зміни на ринку, невеликі витрати на ведення бізнесу та спроможність адаптуватися до місцевих умов. Малий бізнес грає важливу роль у створенні робочих місць, стимулюванні інновацій та розвитку економіки.
Перше теоретичне обґрунтування досліджуваного терміна запропонував Р. Кантільон. Вчений описував підприємництво як інноваційну діяльність, безпосередньо пов’язану з ризиком, а підприємця – як особу, «яка за певною ціною купує засоби виробництва для виробництва продукції та продає їх за дохід, і яка, беручи на себе витрати, не знає, що за якими цінами може бути реалізована продукція» [55]. Це розуміння стало основою для подальшого розуміння поняття в економічній теорії.
Теоретики і практики А. Сміт, Ж.-Б. Сей, А. Маршалл, М. Вебер та інші досліджували різні економічні аспекти, пов’язували підприємництво з менеджментом, визначали власників капіталу та бізнесменів, централізували фігуру підприємця в економічному процесі тощо. Наприклад, К. Макконнелл і С. Брю визначали підприємництво як особливу діяльність, у якій підприємець виконує роль посередника, поєднує земельні ресурси, капітал і працю в один виробничий процес і бере на себе відповідальність за розвиток підприємства, не забуваючи про ймовірність ризику.
Мале підприємництво успішно функціонує завдяки взаємодії держави і ринку на рівні мікроекономіки, що базується на конкретних принципах. Наукові основи цього процесу ілюструються на рис. 1.1.
/
Рис. 1.1 Наукові засади успішного функціонування малого підприємництва
Джерело: складено автором на основі: Формування фінансового механізму сталого розвитку України [47]
Проте головною концепцією у розвитку теоретичних основ підприємництва вважається теорія Й. Шумпетера. На його думку, підприємництво є універсальною функцією економічної системи, метою якої є проєктування інноваційних комбінацій, поєднання різних видів діяльності [55]. Трактування поняття підприємництва має включати поєднання трьох основних принципів:
впровадження нових комбінацій факторів виробництва;
поєднання функцій бізнесу з іншими видами діяльності;
врахування економічного та політичного середовища, яке визначає можливості, види, мотивацію підприємництва.
Американські вчені Е. Долан і Д. Ліндсей неодноразово підкреслювали, що основною метою підприємництва є пошук нових можливостей і методів виробництва, відхід від старих стратегій і впровадження нових перспективних методів і вдосконалення організації економічної діяльності [5]. Тому інновації та інноваційний підхід стали основою для визначення підприємництва різними дослідниками.
Аналіз різних підходів до визначення підприємництва дозволив зробити висновок, що найбільш повне та аргументоване тлумачення належить З. Варналію, який полягає в тому, що «підприємництво як економічна категорія – це певний вид господарювання, в якому основним суб’єктом є підприємець, який раціонально поєднує фактори виробництва, на інноваційній основі та на власний ризик організовує та управляє виробництвом з метою отримання підприємницького доходу» [36].
Таким чином, підприємництво – це ініціативний, самостійний, систематичний вид діяльності, який здійснюють суб’єкти господарювання на власний ризик і майнову відповідальність для досягнення результатів і одержання підприємницького прибутку.
У сучасній економічній теорії існує багато класифікацій поділу суб’єктів господарювання за основними критеріями. Об’єктом нашого дослідження є поділ суб’єктів господарювання на мікропідприємства, малі, середні та великі підприємства.
Вперше поділ підприємств за сферою діяльності було визначено Законом України «Про підприємництво» 1991 року. Згодом законодавство вдосконалювалося у зв’язку зі зростанням кількості підприємств та змінами в економічній, політичній і суспільне життя країни.
Критерії поділу підприємств на той чи інший тип співвідносяться із загальним рівнем розвитку економіки країни. Крім того, визначення МСП вимагає врахування не лише кількісних критеріїв (укомплектованість персоналу, розмір річного доходу, балансова вартість тощо), а й якісних характеристик (юридична самостійність, єдність власності та прямого управління фірмою, прямий характер відносини роботодавець-працівник, відповідальність за результати бізнесу, малий ринок тощо) [10].
В редакції Закону України від 05 жовтня 2017 року № 2164-VIII про внесення змін до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (щодо вдосконалення деяких положень)» [15] поділ суб’єктів господарювання залежить від середньооблікової чисельності працівників, доходу від реалізації та балансової вартості активів.
Європейська система поділу в основному базується на Рекомендації Комісії 2003 року, яка визначає пріоритетність кількості працівників.
Виходячи з вищенаведеної інформації, малі та середні підприємства – це організаційно-господарські типи підприємств, які мають штат від 10 до 250 осіб, від 700 тис. євро до 40 млн. євро річного доходу, від 350 тис. євро до 20 млн. євро. балансової вартості та спрямовувати свої незалежні інновації на отримання прибутку. За даними Державної служби статистики України, в країні нараховується близько 971 тис. юридичних осіб, без урахування некомерційних організаційно-правових форм власності, з них близько 700 тис. діючих [15].
Підтримка розвитку МСП є однією з концепцій економічного розвитку європейських країн. Таким чином, група МСП є основою німецької економіки, яка охоплює 99% усіх компаній країни. За даними Федерального міністерства економіки та енергетики Німеччини, малі та середні підприємства можуть забезпечити 60% робочих місць і виробляти більше 50% усієї продукції.
Малі підприємства – це типи корпорацій, партнерств або індивідуальних підприємців, які мають невелику кількість працівників і/або менший річний дохід, ніж звичайний бізнес або корпорація. Підприємства визначаються як «малі» з точки зору можливості отримати державну підтримку та мати право на пільгову податкову політику. Кваліфікація залежить від країни та галузі. Хоча малі підприємства також можна класифікувати за іншими методами, такими як річний дохід, поставки, продажі, активи, річний валовий дохід, чистий дохід, чистий прибуток, кількість працівників є одним із найбільш широко використовуваних показників.
Малий бізнес у багатьох країнах включає послуги або роздрібні операції, такі як магазини, невеликі продуктові магазини, пекарні або магазини делікатесів, перукарні або торговці (наприклад, столяри, електрики), ресторани, мотелі, фотографи, дуже дрібне виробництво та пов’язані з Інтернетом таких бізнесів, як веб-дизайн і комп’ютерне програмування. Деякі професіонали працюють як малі підприємства, наприклад юристи, бухгалтери, стоматологи, лікарі та розробники (хоча ці професіонали також можуть працювати у великих організаціях або компаніях).
Малі підприємства значно відрізняються за розміром, доходами та регуляторними повноваженнями як усередині країни, так і від країни до країни. Деяким малим підприємствам, таким як домашня бухгалтерія, може знадобитися лише бізнес-ліцензія. З іншого боку, інші малі підприємства, такі як дитячі садки, будинки престарілих і ресторани, де подають алкогольні напої, регулюються суворіше і можуть вимагати перевірки та сертифікації від різних державних органів.
Дослідники та аналітики малого бізнесу або бізнесу, яким керує власник, зазвичай поводяться так, ніби номінальні організаційні форми (наприклад, партнерство, одноосібний підприємець або корпорація), а відповідні юридичні та облікові межі фірм, якими керує власник, є незмінно значущими. Однак власники-менеджери часто не розрізняють свої особисті інтереси від бізнесових. Кредитори також часто обходять організаційні (корпоративні) межі, вимагаючи особистих гарантій або приймаючи приватні активи як заставу. Через таку поведінку дослідники та аналітики, можливо, захочуть бути обережними в оцінці організаційних типів і неявних меж, що стосуються фірм, якими керує власник. Це включає в себе аналіз традиційного розкриття бухгалтерської інформації та дослідження, які розглядають фірму як визначену формальною організаційною структурою.
1.2 Основні чинники впливу на сучасний стан малого бізнесу в Україні
Станом на сьогодні в Україні проблеми бізнесу є одними з найгостріших в економічному та соціальному контексті. Важливу роль у процесі створення сприятливого клімату для розвитку підприємництва відіграє оподаткування, яке є важливим чинником мобільності економічних процесів (табл. 1.1).
Таблиця 1.1
Чинники впливу на сучасний стан малого бізнесу в Україні
Назва чинника
Характеристика
Вплив
Економічна нестабільність
Низька економічна стабільність, коливання курсів валют
Збільшення ризику для бізнесу, ускладнення планування та прогнозування фінансових потоків.
Корупція
Висока рівень корупції в державних структурах та бізнесі
Зниження конкурентоспроможності малих підприємств, додаткові витрати на "підкуп".
Податкове законодавство
Складність та непередбачуваність податкових законів
Збільшення адміністративних витрат, складнощі в плануванні фінансових ресурсів.
Недостатність фінансування
Обмежений доступ до кредитів та інвестицій
Обмеження можливостей розвитку, зменшення шансів на конкуренцію на ринку.
Бюрократія
Велика кількість формальностей та процедур в державі
Підвищення витрат на адміністрування, ускладнення взаємодії з державними органами.
Конкуренція
Висока конкуренція на ринку
Змушує бізнес шукати нові шляхи розвитку, підвищує вимоги до якості продукції та послуг.
Джерело: складено автором на основі: Іванченко Ю.М. Сутність, головні напрями та способи державної інформаційної політики в Україні [17]
Аналізуючи табл. 1.1 стає очевидно, що економічна нестабільність, корупція, складне податкове законодавство, обмежений доступ до фінансування, бюрократія та висока конкуренція є основними факторами, що обмежують розвиток малого бізнесу в Україні. Ці чинники створюють низку викликів та перешкод для малих підприємств, збільшуючи їхні витрати, ризики та складнощі в управлінні. Для успішного функціонування та розвитку малого бізнесу необхідно активно вирішувати ці проблеми та шукати ефективні шляхи подолання перешкод.
Особлива соціально-економічна роль малого підприємництва полягає в його здатності в умовах кризи створювати додаткові робочі місця без будь-якого фінансування з боку держави, розширювати самозайнятість населення, залучати кошти поза банківським сектором у легальну сферу економіки, формувати конкурентоспроможну сферу діяльності, формувати середній клас. І це стало дійсністю з початком повномасштабного вторгнення рф в Україну, оскільки відповідно до статистично-аналітичних даних Opendatabot станом на 4 вересня 2023 року відкрито більше 400 000 нових бізнесів, включаючи ФОПів та компанії.
Згідно із даними дослідження, проведеного Європейською Бізнес Асоціацією, українські підприємства продовжують адаптуватися до викликів, які виникли через збройну агресію росії. Наприклад, у другому кварталі 2023 року вже 68% компаній працюють у повному режимі, що в порівнянні з попередніми періодами (54% у першому кварталі та 44% у четвертому кварталі минулого року) свідчить про зростання активності підприємств. В той самий час кількість компаній, які працюють з обмеженнями, зменшилася на 31% (порівняно із 46% у січні-березні цього року).
Аналізуючи багатосторонній вплив війни в Україні, можна визначити основні наслідки війни для бізнесу. Відповідно до звіту НБУ «Економіка в умовах війни» від 1 червня 2023 року, за час повномасштабного вторгнення однією з основних проблем бізнесу стали:
перебої з постачанням е/е, водопостачанням та зв’язком, внаслідок масованих та цілеспрямованих атаки рф на енергетичну інфраструктуру України наприкінці 2022 року, що спричинило формування значного дефіциту електроенергії в системі;
кількість мігрантів за кордоном поступово зростає, збільшується частка тих, хто не планує повертатися, що зумовлює «кадровий голод»;
внутрішня міграція, що викликає додатковий тиск на ринок праці та інфраструктуру в цих областях.
для агробізнесу головною проблемою стали окупація територій, активні бойові дії, логістичні складнощі та висока невизначеність, що зумовили різке падіння врожаїв;
блокування морських шляхів різко обмежило експорт/імпорт, що, відповідно, негативно вплинуло на економічну активність бізнесу;
посилення диспропорцій на ринку праці. За умови нерівномірного впливу війни на різні галузі економіки може виникнути дисбаланс на ринку праці. У деяких секторах бізнесу може збільшитися безробіття через скорочення видатків та попиту на їх товари та послуги.
зниження пропозиції товарів та послуг. Зростання цін на ресурси і енергію, а також зміни в логістичних ланцюгах призвели до збільшення витрат на виробництво, що впливає на цінову політику підприємств та здатність конкурувати на ринку.
Табл. 1.2 відображає широкий спектр проблем, що виникають у сфері діяльності малих підприємств.
Таблиця 1.2
Визначальні характеристики та проблеми основних сегментів підприємництва
Сегмент
Характеристики
Проблеми
Фізичні особи-підприємці
Один власник, який володіє та управляє бізнесом. Зазвичай маленький обсяг операцій та оборотів. Гнучкість у прийнятті рішень.
Обмежені ресурси та капітал. Високий ризик особистого фінансового зобов'язання. Проблеми з конкуренцією від крупних компаній.
Мікропідприємства
Невеликі підприємства з невеликим числом співробітників та обмеженим обсягом операцій. Зазвичай розвиваються з ініціативи однієї або декількох осіб.
Обмежена доступність фінансування. Проблеми зі збереженням та приверненням кваліфікованих працівників. Високий рівень конкуренції.
Малі підприємства
Більша кількість співробітників та обсяг операцій порівняно з мікропідприємствами. Здатність до розвитку та розширення.
Стабільна, але не завжди достатня фінансова база для конкурування з великими компаніями. Виклики у залученні та збереженні кваліфікованих працівників. Ризики, пов'язані з ринковими коливаннями.
Джерело: складено автором на основі: Архієреєв С.І., Волоснікова Н.М., Климова С.О. Міжнародна економіка і міжнародні економічні відносини [2]
Загальна економічна невпевненість та нестабільність в умовах війни мають серйозний вплив на бізнес в Україні, призводячи до складних викликів, з якими доводиться стикаються підприємствам у різних секторах економіки. Згідно із статистичними даними на основі проведеного опитування GRADUS та ACC (Американської торгової палати), в табл. Додатку А представлені ключові потреби бізнесу, які виникли внаслідок війни в Україні.
Більшість проблем, що виникають у бізнесу, є спільними, навіть у різних сферах діяльності. Усі ідентифіковані потреби умовно можна поділити на три групи:
1) питання, які є актуальними для всіх компаній;
2) питання, що мають особливу вагу для переміщених підприємств;
3) питання, які є актуальними для підприємств в постраждалих регіонах.
У регіонах, де тривають або відбувалися бойові дії, компанії зазнають значних труднощів з отриманням доступу до комунальних мереж. Це обмежує їх можливість нормального функціонування. Основними потребами таких підприємств є забезпечення оборотних коштів, отримання податкових пільг та можливість залучення інвестиційних ресурсів. Варто зауважити, що більшість ідентифікованих проблем є схожими у різних галузях промисловості. Проте існує важлива відмінність у залежності від місця розташування підприємства: чи вони в прифронтовій зоні або в регіоні, який вважається безпечним. Така регіональна специфіка впливає на стратегії ведення бізнесу, вимагаючи адаптації до умов бойових дій або непевного середовища безпеки.
Відповідно до досліджень Європейської Бізнес Асоціації, а саме дослідження «Індекс настроїв малого бізнесу» свідчить про коливання настроїв малого бізнесу протягом років (рис. 1.2). Причинами таких коливань є війна, економічні фактори, політичні зміни, сезонні впливи, інноваційні тенденції тощо.
/
Рис. 1.2 Динаміка індексу настроїв малого бізнесу
Джерело: складено автором на основі: Козак Ю. Г. Міжнародна економіка: в питаннях та вiдповiдях [21]
Дані про індекс настроїв малого бізнесу за останні шість років показують стабільність в діапазоні від 2,2 до 3,2, проте з негативним трендом. За цей період, 2022 рік вирізняється своїм другим за важливістю показником після пандемії 2020 року. Ці дані свідчать про те, що сектор малого бізнесу знаходиться у складному стані і відчуває труднощі та нестабільність. Така ситуація може впливати на рішення та активності малих підприємств, змушуючи їх бути обережними і здійснювати обмежені дії. Наприклад, підприємці можуть зменшити рівень інвестицій або обмежити розширення бізнесу через нестабільне економічне середовище.
Важливо враховувати ці тенденції при формулюванні політики підтримки малого бізнесу та прийнятті рішень щодо економічного розвитку. Державні органи можуть розглядати можливості забезпечення додаткових пільг або стимулів для підтримки малого бізнесу, щоб збалансувати цей негативний тренд і стимулювати економічне зростання в цьому секторі.
РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА ПРОЦЕСУ СТАНОВЛЕННЯ МАЛОГО БІЗНЕСУ В УКРАЇНІ
2.1 Характеристика для оцінки діяльності малого бізнесу
Спершу оцінимо економіку України, так відповідно до Аналітичної доповіді Центру Разумкова «Стан економіки та перспективи її відновлення у 2023 році» в рамках проєкту Програми MATRA, незважаючи на великі втрати й руйнування, нинішній економічний стан країни, за оцінками респондентів, не є краховим, а навіть позитивним порівняно з 2022 роком та мирним 2021 роком (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Оцінка економічного становища України
Оцінка
2021
2022
2023
Дуже погана
22,1%
25,4%
15,7%
Досить погана
37,9%
42,0%
39,6%
Не погана і не добра
32,2%
25,9%
36,8%
Добра
4,7%
2,5%
4,0%
Дуже добра
0,7%
0,4%
0,3%
Важко відповісти
2,4%
3,8%
3,5%
Баланс (добра+дуже добра) –
(досить погана+дуже погана)
-54,6
-64,5
-51,0
Джерело: складено автором на основі: Кулицький С. Зовнішня торгівля України: стан, проблеми та перспективи [26]
Аналізуючи таблицю з оцінкою економічного становища України протягом трьох років (2021-2023), можна відзначити наступні тенденції.
Загалом, за цей період спостерігався певний рух в оцінках економічного стану. У 2021 році більшість відповідей свідчили про те, що економічне становище є досить поганим або навіть дуже поганим, займаючи 22,1% та 25,4% відповідно. У 2022 році цей тренд поглибився, з відсотком відповідей, які характеризують економіку як досить погану або дуже погану, склавши 42,0% і 25,4% відповідно. Однак у 2023 році спостерігається певне полегшення, коли відсоток відповідей, що вказують на досить погане або дуже погане становище, зменшується до 39,6% та 15,7% відповідно. Оцінка "Не погана і не дуже добра" показує певні коливання, але в цілому збільшилася з 32,2% у 2021 році до 36,8% у 2023 році. Важливо відзначити, що відсоток тих, хто оцінює становище як добре чи дуже добре, залишався низьким протягом усього періоду, з легким зниженням в 2023 році.
Варто зауважити, що зазначені дані є лише «покращенням» суспільних очікувань, що безумовно є позитивним сигналом для нинішнього стану економіки, але разом з цим необхідно сформулювати реальне бачення змін і трансформацій, які спрямовані на якісне реформування та відбудову країни і які знайдуть відображення у макроекономічних індикаторах та показниках. Навіть при тому, що те, що відбувається у світі й може мати вплив на нашу економіку, зараз вкрай непередбачуване.
Економіка України військового часу може бути описана з точки зору трьохсекторальної моделі умовний поділ на первинний сектор (сільське господарство та гірничодобувна промисловість), вторинний сектор (виробництво, включаючи будівництво) і третинний сектор (послуги) (рис. 2.1.).
/
Рис. 2.1 Основні сектори української економіки
Джерело: складено автором на основі: Міжнародна економіка та міжнародні економічні відносини [30]
Враховуючи вищевказані дані варто зауважити, що кожен з секторів має значний вплив на економіку України, її стан та стабільність.Розглянемо кожен з цих секторів окремо [7]:
Україна має потужний первинний сектор. Сільське господарство в Україні має велике значення, оскільки країна є однією з найбільших світових експортерів зернових, нафти, соняшнику та інших сільськогосподарських продуктів. Воно забезпечує продовольчу безпеку країни і важливе джерело експортних доходів [21]. Гірничодобувна промисловість включає видобуток вугілля, залізної руди, газу та інших корисних копалин. Цей сектор важливий для енергетики та виробництва сировини для інших промислових галузей.
Загальні оцінки внеску сільського господарства у поєднанні з видобутком сировини становлять близько 27% ВВП. Підприємства первинного сектору непридатні до фізичної релокації (залежать від землі та природних копалин).
Український вторинний (виробничий) сектор є достатньо диверсифікованим, а оцінки його сукупного внеску до ВВП коливаються від 10% до 25%. Мобільність вторинного сектору також є низькою, оскільки вона сильно залежить від довгострокових ланцюгів поставок, складів та іншої логістичної інфраструктури.
Третинний сектор є джерелом інновацій, інвестицій та робочих місць у сферах, які вимагають висококваліфікованої робочої сили. Хоча точні цифри різняться залежно від різних методологій, більшість джерел підтверджують, що третинний сектор створює понад 50% українського ВВП. Через відносно короткий ланцюжок створення вартості та відносно обмежене використання обладнання, підприємства сектору послуг є порівняно пристосованими та придатними для переміщення.
Важливо зазначити, що рівновага між цими секторами в економіці допомагає збалансувати ризики та забезпечити стійкий економічний розвиток. Україна, як і інші країни, має розвивати всі три сектори для досягнення сталого зростання і поліпшення життя громадян, навіть в умовах війни.
За оцінками Міністерства економіки України, економіка країни активно адаптується та відновлюється з більшою швидкістю, ніж очікувалося раніше, незважаючи на виклики, які вона зазнає через війну. Цей процес підтримується реалізацією програм відновлення та підтримки підприємств, спрямованих на полегшення доступу до фінансових ресурсів. Зокрема, варто згадати програму «Доступні кредити 5-7-9%» та грантові ініціативи під загальною назвою «єРобота». Також надається фінансування на значні суми для капітальних витрат, спрямованих на відновлення зруйнованої інфраструктури, житлових об’єктів та соціальних установ. Успіх цих заходів стає можливим завдяки міжнародній підтримці, яку надають країни-партнери України. Це спільна ініціатива надає українським підприємствам підстави для оптимізму [7].
Національний банк удосконалив свій прогноз щодо економічного зростання, враховуючи продовжувану високу адаптивність бізнесу і суспільства, а також стійкість енергетичної системи та очікуване збільшення міжнародної допомоги. Зазначено, що протягом 2024 і 2025 років передбачається прискорення темпів економічного росту на рівні від 4% до 6%, перш за все завдяки урахуванню можливості зниження безпекових ризиків з початком наступного року та відносно м’якій фіскальній політиці [21].
В період війни у 2022-2023 роках економіка України і її європейських партнерів була під значним впливом, враховуючи актуальні виклики та зміни. Згідно з оцінкою Єврокомісії, Україна в цей період показала певні позитивні зміни та була оцінена як кандидат у члени ЄС [7].
Згідно з даними ООН, Українська економіка зазнала значних втрат у своїх промислових можливостях та енергетичній інфраструктурі через війну. У 2022 році вона зменшилася на 29,1%. В 2023 році економіка може залишитися в стані стагнації, навіть при наявності зовнішньої фінансової підтримки, яка включає в себе кредити від Міжнародного валютного фонду та бюджетну допомогу зі сторони Європейського союзу та Сполучених Штатів Америки. Довгострокові перспективи для України будуть залежати від тривалості та інтенсивності війни, а також від здатності української економіки фінансувати відновлення інфраструктури. Відомо, що оцінка витрат на відновлення України зросла до 411 мільярдів доларів США [7].
У звіті Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР)вказується, що після надзвичайного спаду ВВП України у 2022 році на рівні 29,1%, економічне виробництво відновило стабільність і становить приблизно 70% від попереднього рівня до початку війни [9]. Більшість українських підприємств продовжують працювати, але з обмеженою продуктивністю через умови війни. Виробники змушені регулярно вирішувати проблеми з електропостачанням, ремонтом інфраструктури, матеріально-технічними труднощами, дефіцитом кваліфікованого персоналу та постійними атаками.
Додатково, відбуття значної кількості працездатного населення за кордон також впливає на уповільнення росту української економіки у 2023 році. Зазначається, що витрати на реконструкцію та відновлення можуть перевищити ВВП України в 2,6 рази. При цьому, варто зауважити, що на відміну від інших країн світу, Світовий банк не надає прогнозів щодо подальшого розвитку української економіки на 2024 та 2025 роки.
Війна обвалила не лише економіку України, але й створила проблеми для інших країн – зокрема Євросоюзу. При цьому східноєвропейські країни більше відчувають на собі тягар війни, ніж західні країни.
Водночас до світової економіки знову повернулася висока інфляція, яка стала головним викликом для центральних банків світу. Гібридна енергетична війна росії проти Європи підштовхнула ціни на енергоносії високо вгору, а руйнування сільськогосподарського сектору, харчової промисловості в Україні та блокада українського експорту стали одним із головних тригерів зростання продовольчих цін у світі [21].
Таким чином, військова агресія рф впливає на стабільність економічної, геополітичної складової Європейського Союзу та загрожує безпеці всього європейського регіону. Війна призвела до зниження споживчої довіри, до скорочення витрат споживачів та інвестицій корпорацій. Проте європейська економіка демонструє дивовижну стійкість, що є не малим досягненням, враховуючи характер і масштаби пережитих потрясінь. Є необхідність у подальшій реалізації Планів відновлення та стійкості.
Широкомасштабна війна, розв’язана рф, справді має фундаментально негативний вплив на економічну безпеку України. Цей конфлікт став причиною багатьох важливих викликів і загроз для економічної стабільності країни. загроз для економічної стабільності країни. Реалії сьогодення та дані свідчать про певну стабілізацію стану економічної безпеки в умовах тривалої війни, але це не означає, що всі проблеми вирішені. Багато загроз залишаються актуальними.
Україна стикається з серйозними викликами в умовах широкомасштабного конфлікту, але завдяки рішучості, міжнародній підтримці та розумному управлінню, країні вдалося долати деякі з них і забезпечити певний рівень економічної стабільності. Проте, існують актуальні завдання і виклики, які потребують уваги та дії для зміцнення економічної безпеки та відновлення економічного розвитку України.
2.2 Державне регулювання представників малого підприємництва
Теза про необхідність обов'язкової державної підтримки суб'єктів малого підприємництва є настільки переконливою, що протягом останніх десятиріч не було проведено значних наукових досліджень стосовно доцільності цього підходу на національному рівні. Однак сучасний економічний стан країни та складний процес реформування знову порушують питання економічної і політичної доцільності державної підтримки для цієї категорії підприємств (табл. 2.2).
Таблиця 2.2
Аргументи «за» та «проти» державної підтримки малого бізнесу
«За»
«Проти»
Економічний мотив
Стимулює створення нових робочих місць
Збільшує фіскальне навантаження на державу
Підтримка інновацій та розвитку нових технологій
Ризик корупції та недієвості програм
Підвищує конкурентоспроможність ринку
Може створювати нерівні умови для бізнесу
Соціальний мотив
Зменшує безробіття та бідність
Може сприяти появі тіньового сектору
Підтримує розвиток місцевих громад
Може призвести до зниження якості продуктів і послуг
Сприяє соціальній інтеграції та рівноправності
Ризик перенесення витрат на інших платників податків
Джерело: складено автором на основі: Ливч Д. Нове обличчя українського підприємництва. Як війна вплинула на малий та середній бізнес у різних регіонах України? [29]
Тенденції розвитку сучасної економіки диктують державам умови для створення сталого розвитку МСП. Для малих і середніх підприємств характерна гнучка організаційно-управлінська структура.
Невелика чисельність працівників вимагає впровадження принципів взаємозамінності та універсальності спеціалістів, що мінімізує фінансові та трудові ресурси, чого не можна сказати про великі підприємства. Можливі зміни попиту зазвичай не призводять до краху, оскільки нові потреби споживачів спонукають власників бізнесу до реструктуризації, і вони можуть запропонувати нові продукти в короткостроковій перспективі.
МСП не потребують великого стартового капіталу, забезпечуючи частину населення робочими місцями. А це насамперед означає формування середнього класу, який є основою економічного та соціального статусу. Звичайно, МСП є більш сприятливими та вразливими до зовнішніх ризиків, таких як інфляція, коливання цін, умови кредитування, зміни в оподаткуванні тощо, але внутрішня організація та гнучкий менеджмент створюють конкуренцію та сприяють інноваційному розвитку країни в цілому.
Поняття малого та середнього підприємництва знаходяться в центрі уваги дослідників через постійні зміни в економічній структурі країни. Приклад світової економіки дає право стверджувати, «що малі, середні та великі підприємства не виключають один одного, а взаємодоповнюють один одного.
Найважливішою складовою ринкової економіки має бути наявність і взаємодія багатьох великих, середніх і малих підприємств, оптимальне їх співвідношення» [33].
МСП беруть активну участь у макроекономічних та мікроекономічних процесах та залишаються індикатором структурних змін у національній економіці, а несприятливі умови ведення бізнесу та нестабільний розвиток економіки України загалом призводять до зменшення кількості великих підприємств, що у свою чергу може посилити процес створення малого та середнього підприємництва.
Макроекономічні процеси мають значний вплив на економіку, оскільки фінансовий стан держави визначається не лише її власними рішеннями та діями, але й залежить від зовнішніх факторів, таких як стан світової економіки, валютних курсів, інфляції та інших макроекономічних показників. Щодо актуального стану окремих показників та явищ варто зазначити наступне.
ВВП України в 2022 році впав на 25,5%, що є об’єктивно одним з найгірших результатів часів незалежності, втім кращим, ніж очікували більшість експертів на початку повномасштабного вторгнення, коли оцінки варіювалися в межах 40-50% падіння ВВП і більше (рис. 2.2).
/
Рис. 2.2 Динаміка ВВП
Джерело: складено автором на основі: Кучик О. С. Зовнішня політика України [28]
Загальною тенденцією є те, що економіка України продовжує демонструвати певний ріст, але її рівень далекий від попередніх показників до початку війни. Велике зменшення в порівнянні з попередніми свідчить про наявні складнощі та виклики, з якими стикається українська економіка внаслідок конфлікту та інших факторів. Для відновлення економічної стабільності та сталого росту, потрібні додаткові заходи.
Інфляція є важливим аспектом економічного аналізу та моніторингу. Інфляція відображає зміну рівня цін на споживчі товари та послуги впродовж певного періоду.
Загальна динаміка інфляції: За вказаний період спостерігається загальне зростання індексу споживчих цін. ІСЦ в Україні зріс з 105 % в 2020 році до 126,6 % в 2022 році. Це свідчить про значний інфляційний тиск, що був відповідно зумовлений спочатку наслідками пандемії COVID-19, а згодом, не встигнувши відновитися, наслідками повномасштабного вторгнення рф в Україну.
Зростання інфляції в 2022 році: За 2022 рік відзначається найвищий темп інфляції з показником зростання ІСЦ на 26,6%. Річний показник є найгіршим з 2015 року, коли інфляція становила 143,3%. Це свідчить про серйозний інфляційний ризик та може вказувати на проблеми у стабільності цін.
Місячні коливання: ІСЦ коливається впродовж року. Наприклад, є місяці, коли відбувається значний приріст індексу (наприклад, березень 2022 року), і місяці, коли він менше зростає або навіть зменшується (наприклад, листопад 2022 року). Цьому наслідком можуть бути сезонні коливання в індексі споживчих цін, коли деякі місяці відзначаються більшим зростанням цін, ніж інші.
2023 рік: На основі даних про інфляцію впродовж 2023, інфляція у серпні порівняно з липнем становила -1,4% – ціни за місяць знизилися. Від початку року за 8 місяців інфляція склала 102,5%.
Загальний висновок полягає в тому, що інфляція в Україні значно зросла впродовж 2020-2022 років, і це всебічно впливає на покупців
03.10.2024 11:10-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора