Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Порівняльна характеристика показників
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Документаційне забезпечення установ
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПОКАЗНИКІВ УНІВЕРСИТЕТІВ
ЗМІСТ
ВСТУП
3
РОЗДІЛ 1. Порівняльна характеристика показників Львівського національного університету імені Івана Франка, одного з ЗВО з міжнародного рейтингу університетів (перша 20-ка) та одного з вузів першої 20-ки українських ЗВО
5
1.1 Порівняння показників Львівського національного університету імені Івана Франка та Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника
5
1.2 Порівняння показників Львівського національного університету імені Івана Франка та California Institute of Technology (Caltech)
7
РОЗДІЛ 2. Напрям підготовки «Менеджмент» на ринку освітніх послуг Львівської області: рекламна кампанія для Львівського національного університету імені Івана Франка
8
2.1 Напрям підготовки «Менеджмент» на ринку освітніх послуг Львівської області
8
2.2 Рекламна кампанія для спеціальності 073 «Менеджмент» Львівського національного університету імені Івана Франка
14
РОЗДІЛ 3. Менеджмент як сфера майбутньої професійної діяльності
17
3.1 Ділові властивості: компетенції (професійні знання та практичний досвід) й організаторські здібності
17
3.2 Особистісні властивості: вольові та морально-психологічні риси, здоров’я та спосіб життя
22
ВИСНОВКИ
27
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
46
ВСТУП
Під час навчальної практики студентам відкривається можливість вивчати та порівнювати навчальні процеси, що відбуваються у різних університетах, як українських, так і міжнародних. Це означає, що студенти мають можливість ознайомитися з різними педагогічними підходами, програмами та методиками, які використовуються в цих закладах. Крім того, навчальна практика допомагає студентам закріпити свої теоретичні знання, надбати практичні навички та вміння, а також ознайомитися з новітнім обладнанням та технологіями, які використовуються у вищих навчальних закладах. Крім того, ця практика дозволяє студентам отримати практичний досвід роботи та вивчити особливості навчання у різних університетах, що дозволяє їм зробити більш обдуманий вибір стосовно своєї подальшої освіти та кар'єри.
У першому розділі даної навчальної практики детально аналізуються та порівнюються різні показники, які характеризують діяльність Львівського національного університету імені Івана Франка, університету, що входить до першої двадцятки в міжнародному рейтингу університетів та з одним з українських вищих навчальних закладів, що також має високий рейтинг, але в межах країни.
У другому розділі проводиться ретельний аналіз навчальної програми для майбутніх менеджерів Львівського національного університету імені Івана Франка з точки зору потенційних студентів. Розглядаються як позитивні, так і негативні аспекти цієї програми порівняно з аналогічними програмами інших навчальних закладів у Львівському регіоні. Даний аналіз сприяє кращому розумінню потреб та очікувань абітурієнтів, тому на основі отриманих даних пропонуються конкретні заходи для поліпшення привабливості напрямку «Менеджмент», зокрема шляхи залучення більшої кількості абітурієнтів.
Третій розділ розкриває особливості менеджменту як сфери майбутньої професійної діяльності та основні професійні якості (компетенції), необхідні для успішного виконання завдань у цій галузі. Особливості менеджменту включають розуміння концепцій керування, організаційної структури, стратегічного планування, прийняття рішень та комунікації в організації. Професійні компетенції, що важливі для менеджера, включають лідерство та комунікацію, стратегічне мислення, аналітичні навички, конфліктологію та вирішення проблем, а також здатність до управління проектами.
РОЗДІЛ 1. Порівняльна характеристика показників Львівського національного університету імені Івана Франка, одного з ЗВО з міжнародного рейтингу університетів (перша 20-ка) та одного з вузів першої 20-ки українських ЗВО
1.1 Порівняння показників Львівського національного університету імені Івана Франка та Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника
Таблиця 1.1 – Порівняльна характеристика ВНЗ в межах країни
Показники
Львівський національний університет імені Івана Франка
Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника
Оцінка потенціалу науково-педагогічної компетентності
16,69
12,87
Оцінка якості освіти
13,90
9,22
Оцінка науково-дослідної діяльності
60
15
Оцінка міжнародного престижу та визнання
5,67
4,20
Оцінка комплексного індикатора активності вищого навчального закладу
36,26
26,28
З аналізу цих даних випливає, що існує невелика різниця в оцінці між двома університетами. У більшості категорій ЛНУ імені І. Франка має вищі показники, причому ця перевага становить приблизно 1.5 рази в середньому. Особливо видима ця перевага в оцінці наукової діяльності, де ЛНУ перевершує Прикарпатський університет у 4 рази. Щодо оцінки науково-педагогічного потенціалу, вона також свідчить про перевагу ЛНУ, оскільки він має на 3,82 пункти більше, ніж Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, що вказує на більш високий рівень кваліфікації викладацького складу та загальну наукову активність в університеті.
У порівнянні якості навчання, Львівський національний університет імені Івана Франка має перевагу над Прикарпатським національним університетом імені Василя Стефаника на 4.68 пунктів. У той же час, в оцінці наукової діяльності, ЛНУ імені Івана Франка показує себе краще за Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника з оцінкою, що перевищує останню в 4 рази.
За результатами порівняння, можна зробити висновок, що Львівський національний університет ім. Івана Франка та Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника мають досить подібні оцінки за багатьма показниками, однак ЛНУ ім. Івана Франка перевершує Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника за одним із показників. Зокрема, це може вказувати на те, що ЛНУ ім. Івана Франка має певні переваги або сильні сторони у цьому конкретному аспекті.
Більш конкретно, якщо говорити про рейтинг університетів України, ЛНУ ім. Івана Франка займає вищу позицію (9 сходинку), порівняно з Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, який розміщується на 24 сходинці, що може свідчити про більшу загальну визнаність, рейтинг і/або репутацію ЛНУ ім. Івана Франка в академічних колах та серед експертів. Проте, важливо врахувати, що рейтинги університетів можуть бути побудовані на основі різних критеріїв, і кожен університет може мати свої унікальні сильні сторони і особливості.
1.2 Порівняння показників Львівського національного університету імені Івана Франка та California Institute of Technology (Caltech)
Таблиця 1.2 – Порівняльна характеристика ВНЗ в межах
міжнародного рейтингу
Показники
Львівський національний університет імені Івана Франка
California Institute of Technology (Caltech)
Оцінка потенціалу науково-педагогічних зусиль
16,69
97,6
Оцінка ефективності навчального процесу
13,90
99,7
Оцінка результатів наукової діяльності
60
92,4
Оцінка міжнародного престижу та визнання
5,67
100
Оцінка інтегрального впливу діяльності вищого навчального закладу
36,26
93,9
З табл. 1.2 видно, що Львівський національний університет імені Івана Франка має значно менші показники за всіма оцінками порівняно з California Institute of Technology (Caltech).
Перший показник - потенціал науково-педагогічних зусиль - у Львівського університету набагато нижчий, що свідчить про менший науковий та педагогічний потенціал у порівнянні з Caltech. Також, ефективність навчального процесу, результати наукової діяльності, міжнародний престиж та визнання, а також інтегральний вплив діяльності вищого навчального закладу у Caltech вищі, порівняно з Львівським університетом. Отже, загальною тенденцією є те, що Caltech володіє вищою якістю та престижністю у порівнянні з Львівським національним університетом.
РОЗДІЛ 2. Напрям підготовки «Менеджмент» на ринку освітніх послуг Львівської області: рекламна кампанія для Львівського національного університету імені Івана Франка
2.1 Напрям підготовки «Менеджмент» на ринку освітніх послуг Львівської області
Кафедра менеджменту Львівського національного університету імені Івана Франка була заснована у березні 1998 року з п'ятьма викладачами, які мали за мету підготувати кваліфікованих спеціалістів у галузі адміністративного менеджменту. Починаючи з 1997 року, викладачі кафедри активно працювали над підготовкою молодих фахівців у цих напрямках. Протягом цього часу було підготовлено понад 2 тисячі бакалаврів, спеціалістів та магістрів, які отримали нове ринкове мислення. Згодом, спеціальність "Адміністративний менеджмент" перетворилася на бакалаврів і магістрів із спеціальності 073 "Менеджмент" зі спеціалізацією "Менеджмент організацій і адміністрування". Цей перехід відображає еволюцію програм та відповідь на потреби ринку та суспільства.
Важливо зауважити, що випускники цієї кафедри відіграють значну роль у розвитку економіки України. Завдяки їхній підготовці та компетентності у сфері менеджменту, вони сприяють підвищенню ефективності управління організаціями та розвитку бізнесу в країні. Такий внесок в розвиток економіки є надзвичайно важливим і підкреслює значення роботи кафедри менеджменту Львівського національного університету.
Протягом періоду з 1998 року по 2007 рік кафедра здійснювала підготовку викладацьких кадрів та фахівців-управлінців через аспірантуру за спеціальністю 08.02.03 – "Організація управління планування та регулювання економікою". Цей період характеризувався постійним зростанням кількості викладачів на кафедрі, оскільки успішні випускники аспірантури, які захистили кандидатські дисертації, долучалися до науково-педагогічної діяльності. З 2007 року кафедра змінила спеціальність підготовки кадрів і почала здійснювати підготовку викладацьких кадрів та фахівців-управлінців за спеціальністю 08.00.03 – "Економіка і управління національним господарством". Ця зміна спеціальності може відображати зміни в освітніх потребах та вимогах ринку праці.
У 2016 році кафедра знову змінила спеціальність підготовки кадрів і почала здійснювати підготовку за спеціальністю 073 "Менеджмент". Це може свідчити про постійне оновлення програм навчання та адаптацію їх до потреб сучасного управлінського середовища. Отже, кафедра протягом років активно здійснювала підготовку викладацьких кадрів та фахівців-управлінців через аспірантуру, постійно адаптуючи свою спеціалізацію до змін у вимогах суспільства та ринку праці.
На кафедрі маємо 19 викладачів з таким розподілом за кваліфікацією:
3 доктори наук
1 професор
1 кандидат економічних наук
11 доцентів (кандидатів економічних наук)
1 старший викладач
3 асистенти, з яких 2 працюють за сумісництвом
Крім того, за історію роботи кафедри було підготовлено 2 доктори наук та більше ніж 20 кандидатів економічних наук.
Очолює кафедру професор Олександр Олександрович Кундицький.
Місія кафедри менеджменту полягає в формуванні лідерів та підготовці висококваліфікованих спеціалістів у сфері менеджменту і адміністрування. Це досягається завдяки проведенню досліджень проблем сучасного менеджменту, розробці та виданню сучасних підручників і навчальних посібників, а також використанню нових, інтерактивних методів ведення навчання. Викладачі кафедри активно залучаються до наукової діяльності, спрямованої на вирішення актуальних проблем у сфері менеджменту, що дозволяє не лише забезпечувати розвиток наукової школи, але й забезпечувати студентів актуальними знаннями та навичками, необхідними для успішної кар'єри в цій галузі.
Кафедра забезпечує викладання широкого спектру дисциплін для студентів різних спеціальностей факультету. Серед них знаходяться курси, що охоплюють основи менеджменту, господарського права та стратегічного управління. Наприклад, студенти можуть вивчати такі дисципліни, як «Менеджмент», «Менеджмент персоналу», «Господарське право», «Стратегічне управління». Крім того, надаються навчальні курси, спеціалізовані на конкретних аспектах менеджменту, такі як «Адміністративне управління», «Адміністративний менеджмент», «Логістика», «Маркетинг», «Операційний менеджмент», «Управління інноваціями», «Управління персоналом» та багато інших.
Кафедра також пропонує навчальні курси, які допомагають студентам засвоїти практичні навички і навички у сфері менеджменту, такі як «Аналіз господарської діяльності», «Економічна діагностика», «Контролінг», «Зовнішньоекономічна діяльність підприємства» та інші. Крім того, студенти можуть обирати зі списку нормативних і вибіркових дисциплін ті, які відповідають їхнім інтересам та майбутнім професійним цілям. Все це сприяє здобуттю студентами широкого спектру знань у галузі менеджменту і підготовці їх до успішної кар'єри в цій сфері.
На кафедрі працює 19 викладачів з різними академічними ступенями та посадами:
5 викладачів мають науковий ступінь доктора наук.
11 викладачів мають ступінь кандидата економічних наук та є доцентами.
1 викладач є старшим викладачем.
викладачі є асистентами, 2 з яких працюють за сумісництвом.
Крім того, на кафедрі працюють 4 доктори наук, які були підготовлені саме на цій кафедрі та більше 20 кандидатів економічних наук, що свідчить про високий рівень наукової роботи та підготовку кадрів на кафедрі. Також важливо відзначити, що понад 60% викладачів кафедри є молодшими за 35 років, що свідчить про молодий та динамічний склад персоналу та можливе привернення молодих науковців.
Сильні сторони підготовки менеджерів на кафедрі в університеті включають ряд важливих аспектів. По-перше, на кафедрі існує широкий вибір дисциплін вільного вибору, що дозволяє студентам самостійно обирати предмети згідно з їхніми інтересами та потребами. Це дозволяє студентам глибше вивчати конкретні аспекти менеджменту, які вони вважають найбільш важливими або цікавими для свого майбутнього кар'єрного розвитку.
По-друге, на кафедрі приділяється увага не лише вивченню англійської мови, але і інших іноземних мов, що дозволяє студентам ефективно спілкуватися та працювати в міжнародному середовищі, що стає все більш важливим у сучасному світі бізнесу. Третя сильна сторона полягає в успішних випускниках, які займають важливі посади як у бізнесі, так і у викладацькій та науковій сферах як в Україні, так і за її межами. Це свідчить про ефективність підготовки на кафедрі та про високу якість навчання.
Крім того, викладачі кафедри активно займаються дослідженням проблем сучасного менеджменту, що дозволяє студентам отримувати актуальні знання та використовувати їх у своїй практиці. Розвиток наукової школи забезпечується виданням сучасних підручників і навчальних посібників, а також використанням нових, інтерактивних методів ведення навчання, що сприяє покращенню якості навчання та підвищенню мотивації студентів.
Програма кафедри "Менеджмент" Національного університету «Львівська політехніка» (НУ ЛП) орієнтована на надання студентам широкого спектру знань і практичних навичок у різних сферах діяльності, пов'язаних з менеджментом. Студенти отримують освіту, яка дозволяє їм працювати в сферах виробничої діяльності, послуг, туризму, готельного господарства, управління зовнішньоекономічною діяльністю, митною справою, валютно-фінансовими і кредитними відносинами, матеріально-технічного постачання, дистрибуції, складування і транспортування товарів, надання інформаційних та інших видів послуг.
Основні напрямки навчання включають оптимізацію матеріальних, фінансових та інформаційних потоків, узгодження логістичної, маркетингової та виробничої стратегій, прийняття системних рішень з організації міжнародних ланцюгів поставок, системний аналіз і прогнозування розвитку конкурентного середовища, антимонопольну експертизу, захист економічної конкуренції, інтелектуальної власності та прав споживачів, антимонопольне регулювання, аналіз і планування діяльності організацій та реалізацію різноманітних інноваційних проектів у національній економіці.
Дана програма спрямована на підготовку фахівців, які можуть успішно функціонувати в сучасному бізнес-середовищі, приймаючи обґрунтовані та стратегічні рішення в умовах постійних змін і конкуренції. Вона надає студентам не лише теоретичні знання, але й практичні навички, необхідні для ефективного управління різноманітними організаційними процесами та проектами.
Ключовими результатами навчання НУ ЛП є:
Базові принципи реалізації загальних функцій управління організацією, що включають в себе стратегічне планування, організацію, контроль, та управління персоналом.
Теоретичні та прикладні засади розроблення та реалізації оперативних рішень, включаючи основи функціональної та інформаційної підготовки проектів рішень. Це означає, що студенти отримують навички не лише у виборі оптимальних рішень, але і у практичній реалізації цих рішень у реальних умовах.
Методи оперативного управління первинними підрозділами організації, будь то лінійні (основна діяльність) або функціональні (підготовча та допоміжна діяльність). Це включає у себе визначення і реалізацію стратегій управління персоналом, фінансами та іншими ресурсами для досягнення поставлених цілей.
Сучасні підходи до моніторингу і впровадження нововведень в організаціях, що означає здатність ефективно впроваджувати інноваційні ідеї та технології для підвищення продуктивності та конкурентоспроможності.
Розподіл повноважень в управлінні підрозділом, розроблення проектів делегування повноважень, організація виконання функціонально зв’язаних дій та колективних зусиль членів групи. Це важливо для підтримки ефективного співробітництва та досягнення спільних цілей.
Методи і засоби підтримування належного рівня якості послуг, захисту споживача від неякісних послуг, аналізування причин рекламацій і запобігання їх виникненню. Це важливо для забезпечення задоволеності клієнтів та підтримки репутації організації.
Інструменти і важелі організації господарських зв’язків, що включають в себе засоби ведення бізнесу, управління фінансами, маркетинг та інші аспекти, необхідні для успішної діяльності організації на ринку.
2.2 Рекламна кампанія для спеціальності 073 «Менеджмент» Львівського національного університету імені Івана Франка
Рекламна кампанія для кафедри "Менеджменту" Львівського національного університету імені Івана Франка спрямована на привертання уваги потенційних абітурієнтів та формування позитивного іміджу навчального закладу.
План кампанії включає аналіз цільової аудиторії, створення унікального бренду, активне використання соціальних мереж і інтернет-реклами, розповсюдження інформаційних матеріалів та організацію заходів для залучення абітурієнтів. Стратегія також передбачає партнерство з компаніями та іншими установами, публікацію відгуків та рекомендацій, а також візуалізацію успіхів студентів і викладачів кафедри. Моніторинг та аналіз результатів дозволить відстежувати ефективність кампанії та коригувати стратегію залучення абітурієнтів у реальному часі.
Для ефективного привернення зацікавлених абітурієнтів та створення позитивного іміджу вищого навчального закладу (ВНЗ) та його кафедри, необхідно використовувати комплексний підхід, який включає в себе різноманітні стратегії та інструменти маркетингу, реклами та PR:
- проведення регулярних семінарів та зустрічей, на яких представники університету розкажуть абітурієнтам про умови вступу, програми навчання, можливості для студентів, а також поділяться практичними порадами щодо успішного вступу та навчання, що дозволить абітурієнтам краще зрозуміти, що їх чекає під час навчання в університеті і як вони можуть досягти своїх академічних та професійних цілей;
- розроблення та реалізація рекламної кампанії, спрямованої на цільову аудиторію, де буде висвітлюватися діяльність університету, його місце і роль серед провідних ВНЗ України, а також можливості, які відкриваються перед його студентами і випускниками;
- рекламна кампанія повинна створити образ університету, який чітко позиціонує його як високоякісний освітній заклад з перспективними можливостями для розвитку як студентів, так і випускників. Важливо також забезпечити доступність цієї інформації для потенційних абітурієнтів через різноманітні канали комунікації, включаючи соціальні медіа, веб-сайт університету, інформаційні буклети.
Варто зауважити, що успішне досягнення поставленої мети також може вимагати впровадження інших стратегій та заходів, таких як покращення якості освіти, розвиток студентського життя та активної студентської громадськості, співпраця з підприємствами для забезпечення практичного досвіду.
Ремаркетинг для привернення зацікавлених абітурієнтів передбачає використання різних цифрових маркетингових інструментів, таких як реклама в соціальних медіа, електронна пошта, рекламні банери на веб-сайтах та пошукова реклама. Ці кампанії спрямовані на тих, хто вже виявив інтерес до ВНЗ або схожих освітніх закладів. На кафедрі існують численні переваги, включаючи високу якість викладачів, доступ до сучасного обладнання та лабораторій, а також широкі можливості для практичного навчання. Унікальні програми навчання та індивідуальний підхід до абітурієнтів підкреслюються для надання їм повного уявлення про переваги навчання на цій кафедрі порівняно з іншими ВНЗ.
Для формування позитивного іміджу ВНЗ та кафедри проводяться різноманітні заходи, такі як публікація актуального контенту на веб-сайті кафедри та в соціальних медіа. Організація відкритих днів та екскурсій надає абітурієнтам можливість знайомитися з умовами навчання та спілкуватися з представниками кафедри, що сприяє створенню позитивного сприйняття. Усі ці заходи спрямовані на підвищення довіри до ВНЗ та якості навчання. Публікація відгуків задоволених студентів та випускників, а також інформаційні кампанії про можливості кар'єрного росту після закінчення навчання підтримують позитивне сприйняття кафедри серед абітурієнтів.
Розроблена стратегія висвітлення діяльності вищого навчального закладу (ВНЗ) у місцевих ЗМІ та проведення наукових та позанавчальних заходів базується на комплексному підході до комунікаційної діяльності. Перш за все, проведено аналіз цільової аудиторії, що дозволило зрозуміти їхні інтереси та очікування. На основі цього аналізу розроблено різноманітні матеріали, такі як історії та прес-релізи, які відображають ключові події та досягнення ВНЗ.
З метою забезпечення більшої доступності та об'єктивності висвітлення подій, університет встановив партнерства з місцевими ЗМІ. Організація різноманітних наукових та позанавчальних заходів, таких як конференції, семінари, презентації, концерти, спортивні змагання тощо, є одним із ключових компонентів стратегії. Паралельно з цим, використано рекламу у ЗМІ, виставки та дні відкритих дверей для підвищення свідомості громадськості про діяльність ВНЗ. Соціальні мережі та веб-сайт також активно використовуються для широкого поширення інформації.
Ключовим етапом стратегії є систематичний моніторинг та оцінка ефективності всіх заходів, що дозволяє вчасно коригувати стратегію комунікації для досягнення максимальних результатів.
РОЗДІЛ 3. Менеджмент як сфера майбутньої професійної діяльності
3.1 Ділові властивості: компетенції (професійні знання та практичний досвід) й організаторські здібності
З точки зору американських вчених Майкла Вудкока та Девіда Френсіса, ефективний менеджер повинен володіти рядом якостей, що включають:
- здатність управляти собою - менеджер повинен мати здатність контролювати свої дії, реакції та емоції. Для цього він повинен підтримувати свій фізичний стан здоров'я, вміти ефективно справлятися зі стресовими ситуаціями, а також вміло планувати та використовувати свій час як на роботі, так і під час відпочинку, що дозволяє менеджеру бути більш продуктивним і успішним у своїй роботі, а також зберігати баланс між професійним і особистим життям;
- лідерські якості та комунікаційні навички - ефективний менеджер повинен мати здатність впливати на інших, мотивувати їх до досягнення спільних цілей та вести команду до успіху. Для цього важливо мати розвинені комунікаційні навички, вміти ефективно спілкуватися з підлеглими, колегами та клієнтами;
- менеджер повинен мати здатність аналізувати ситуації, розуміти стратегічні цілі організації та приймати обдумані рішення, спрямовані на досягнення цих цілей. Він повинен бути здатний бачити довгострокову перспективу та розробляти плани дій, спрямовані на забезпечення успіху компанії;
- ефективний менеджер повинен бути відкритий до навчання, постійно вдосконалювати свої навички та знання, стежити за трендами та інноваціями в своїй галузі. Він повинен бути готовий адаптуватися до змін та вдосконалювати свою роботу для досягнення кращих результатів.
Ці якості допомагають менеджерам досягати успіху в своїй роботі та керувати командою ефективно.
Розумне сприйняття особистих цінностей вимагає від менеджера активної саморефлексії, відкритості до нових ідей та готовності розглядати різні точки зору. Для досягнення цього, менеджер повинен виконувати наступні кроки:
- піддавати сумніву своє розуміння цінностей - визнання того, що особисті цінності можуть змінюватись з часом і з додатковим досвідом. Менеджер повинен бути відкритим до переосмислення власних цінностей і переконань, особливо під впливом нових інформаційних або життєвих досвідів;
- менеджер повинен аналізувати свої дії та рішення на основі власних цінностей, а також враховувати результати своїх дій. Від цього залежить збереження або зміна підходів до прийняття рішень;
- менеджер повинен розвивати емпатію та здатність сприймати різні точки зору, що дозволяє краще розуміти цінності своїх колег, підлеглих або клієнтів, що в свою чергу може полегшити співпрацю та вирішення конфліктів.
Загалом, розумне сприйняття особистих цінностей включає в себе постійний процес вдосконалення свого розуміння, гнучкість у відношенні до власних переконань і готовність розглядати погляди інших людей з повагою і розумінням.
Цілеспрямованість визначається як здатність чітко визначити мету або ціль і сконцентрувати зусилля на досягненні цієї мети. У бізнесі визначення цілей є критичним етапом стратегічного планування. Цілі повинні бути конкретними, досяжними, вимірюваними, реалістичними та мають бути встановлені на конкретний термін. Наприклад, ціль для менеджера може бути сформульована так: "Збільшити обсяг продажів на 20% протягом наступного кварталу". Ця ціль конкретизована (20% збільшення продажів), вимірювана (за обсягом продажів), реалістична (можливість досягнення збільшення на 20%) і має встановлений термін (протягом наступного кварталу). Таке чітке визначення цілей допомагає команді зосередитися на конкретних завданнях та досягнути бажаних результатів.
Прагнення до самовдосконалення є важливою характеристикою успішного менеджера. Це відображає бажання особистості постійно розвиватися, вдосконалювати свої навички та знання, щоб досягти вищих результатів у своїй професійній діяльності. Самовдосконалення пов'язане з потребою особи в реалізації свого потенціалу, тобто зусиллями до досягнення найбільш повного розвитку власних здібностей і можливостей.
Здібності до інновацій також важливі для менеджерів, оскільки інновації є ключовим фактором у сучасному бізнесі. Це включає в себе здатність успішно розв'язувати нові проблеми, впроваджувати новаторські ідеї та керувати творчими колективами. Успішні менеджери повинні бути відкриті до нововведень, здатні адаптуватися до змін та стимулювати інноваційний дух серед своїх підлеглих. Отже, якщо менеджер проявляє інтерес до самовдосконалення і володіє здібностями до інновацій, це створює підґрунтя для його успішної діяльності у сучасному бізнес-середовищі.
Вміння впливати на оточуючих є критичним аспектом успішного ведення бізнесу. Психологічні аспекти грають велику роль у створенні уявлення про людину у інших. Ефективність впливу залежить від різних факторів, включаючи зовнішність, осанку, поведінку, вміння спілкуватися та слухати. Менеджерам особливо важливо мати вміння чітко давати вказівки. Це створює ясність і направленість у роботі колективу, дозволяючи досягати поставлених цілей ефективніше. Важливо, щоб вказівки були конкретними, зрозумілими і дотримувалися встановлених стандартів.
Здатність чітко комунікувати і давати вказівки також сприяє підвищенню авторитету менеджера в колективі. Коли співробітники відчувають, що їх керівник чітко визначає завдання і напрямок дій, вони більш схильні до співпраці та досягнення результатів. Отже, розвиток вміння впливати на оточуючих, зокрема, шляхом чіткого давання вказівок, є важливим аспектом лідерських навичок для успішного управління в бізнесі.
Сучасне виробництво і управління компаніями стали надзвичайно складними завдяки швидкому темпу змін у технологіях, ринковій конкуренції та глобалізації. Успішне керівництво вимагає глибокого розуміння основ сучасного менеджменту та практичних навичок їх використання.
Основні принципи сучасного менеджменту включають у себе такі аспекти, як стратегічне планування, ефективне управління ресурсами, комунікації, мотивація персоналу, прийняття рішень, інновації та управління змінами. Керівники повинні розуміти ці принципи та вміти застосовувати їх у практичній діяльності для досягнення поставлених цілей та успішного функціонування компанії. Оскільки сфера управління постійно змінюється і розвивається, менеджери повинні бути постійно в активному пошуку нових знань та навичок. Це означає участь у навчальних програмах, семінарах, тренінгах, читання спеціалізованої літератури та використання можливостей для професійного розвитку.
Також важливою складовою успішного менеджменту є вміння впроваджувати нові досягнення науки та техніки в управлінській діяльності. Це може охоплювати використання новітніх технологій для підвищення ефективності процесів, впровадження інноваційних методів управління та адаптацію до швидкозмінюючогося ринкового середовища. Отже, менеджерам необхідно поєднувати теоретичні знання з практичними навичками та постійно вдосконалювати свої знання та вміння для успішного управління в сучасному бізнес-середовищі.
Бути ефективним менеджером означає не лише успішно керувати ресурсами та процесами, але й вміти ефективно спілкуватися та мотивувати своїх підлеглих. Керівна роль складає сутність діяльності менеджера, оскільки він несе відповідальність за досягнення поставлених цілей та забезпечення ефективного функціонування команди чи підрозділу. Ключовим аспектом керівництва є мотивація підлеглих до досягнення спільних цілей.
Керівництво людьми є динамічною формою поведінки менеджера, що вимагає постійного адаптування до змін у внутрішньому та зовнішньому середовищі підприємства. Це комплекс взаємовідносин, який визначається рядом факторів, включаючи особисті якості менеджера, атмосферу в колективі, особливості типу підприємства (його цілей, структури та характеру роботи). Успішне керівництво передбачає уміння адаптувати свій стиль керівництва до потреб та особливостей конкретної ситуації, розвивати ефективні комунікаційні навички, стимулювати та підтримувати високий рівень мотивації у колективі, а також розуміти та враховувати індивідуальні потреби та мотивації кожного працівника.
Успішне керівництво в будь-якій галузі бізнесу вимагає від менеджера відповідності певним вимогам, щоб забезпечити якість продукції та послуг, а також високу культуру обслуговування. Основні вимоги до менеджера включають професійну компетентність, лідерські якості, клієнтоорієнтованість, якість і безпеку продукції, управління ресурсами, інноваційність, ефективну комунікацію, етику і відповідальність. Загальною основою успішного керівництва у ресторанній галузі є особиста поведінка менеджера, яка відображає його професійні якості, етику і лідерські здібності.
У період, коли виконавці були в більшості своєю сірою безликою масою, мали низький рівень освіти й універсальні навички, весь час перебуваючи під страхом звільнення і в той же час у постійній готовності до бунту через нестерпні умови праці та життя, роль керівника суттєво відрізнялася від сучасності. У такому контексті керівник виступав як безжалісний диктатор, який управляв персоналом за допомогою примусу. Така соціальна роль керівника відповідала вимогам і особливостям соціального середовища того часу. Використання примусу та авторитарного стилю керівництва були типовими методами управління в такі періоди. Керівник мав зберігати контроль над персоналом і забезпечувати виконання вимог, враховуючи домінуючий контекст підпорядкування і страху.
Проте з розвитком суспільства і зміною умов праці та життя виконавців, а також з підвищенням рівня освіти й усвідомленням власних прав та можливостей, ця соціальна роль керівника поступово зазнавала змін. Сучасний менеджер повинен бути більшим за диктатора - він повинен бути лідером, наставником, співробітником. Він виступає як фасилітатор розвитку свого колективу, допомагаючи працівникам розвивати свій потенціал, мотивуючи їх до досягнення спільних цілей та сприяючи створенню сприятливого та вдячного середовища. Отже, соціальна роль керівника відображає динаміку суспільства та вимагає постійного пристосування до змін у соціальному та економічному середовищі.
3.2 Особистісні властивості: вольові та морально-психологічні риси, здоров’я та спосіб життя
З підвищенням культурного рівня працівників та їх усвідомленням себе як особистостей, традиційна роль керівника як диктатора перестала відповідати реальним потребам сучасної практики управління. В умовах, коли працівники мають більше знань, навичок та самостійності, ніж коли-небудь раніше, та коли технологічні та соціальні процеси стають надзвичайно складними, виникла потреба в новій ролі керівника – ролі "батька родини".
У сучасному світі керівник вже не просто видає розпорядження, карає або винагороджує підлеглих. Він стає співтворцем сприятливого морально-психологічного клімату в колективі, вирішує міжособистісні конфлікти та підтримує своїх підлеглих не лише у професійному, але й у особистому розвитку. Ця роль передбачає не лише здатність керівника до ефективного взаємодії з підлеглими, а й вміння розвивати та стимулювати їхні здібності та ініціативу.
Диктаторські методи управління, а також патерналістський підхід, де керівник вважає себе єдиним джерелом знань і влади, стають неприпустимими та неефективними в сучасних умовах. Замість цього, домінує ділове співробітництво, колективна робота та консультування, де керівник є фасилітатором розвитку своєї команди, а не її авторитарним володарем. Він стимулює та підтримує ініціативу та творчий потенціал своїх підлеглих, сприяє розвитку відкритої та довірливої атмосфери в колективі, що сприяє досягненню спільних цілей та успішної роботи.
Цікавість до проблеми лідерства існує в суспільстві здавна, але активне, цілеспрямоване вивчення цього явища розпочалося лише в епоху Фредеріка Тейлора. Проте, до сьогодні не вдалося досягти повної згоди щодо визначення лідерства та методів його дослідження. Щоб зрозуміти, що таке лідерство, важливо порівняти його з управлінням. Терміни "лідер" і "керівник" мають багато спільних рис. Обидва організовують і мотивують групу для вирішення поставлених завдань та визначають способи їх реалізації. Проте вони не ідентичні. Розбіжності між поняттями "управління" і "лідерство" зумовлені наявністю у будь-якій організації двох видів відносин: формальних і неформальних.
Лідерство та управління - це два різні підходи до впливу на людей у відносинах у колективі. Управління зазвичай базується на формальних структурах та правилах, де керівник виконує свої функції через чітко визначені процеси та механізми контролю, включаючи право на застосування санкцій. Лідерство, натомість, виходить з неформальних відносин і впливає на людей шляхом здібностей, довіри та авторитету лідера. Воно часто розвивається спонтанно та стихійно, засноване на психологічних перевагах та підтримці спільних цілей. Основні види лідерства включають формальне, пов'язане з позицією, та неформальне, яке ґрунтується на особистих якостях та вміннях лідера.
Лідер може одночасно виступати як формальний керівник групи. Існують різні підходи до визначення ефективності лідерства. Один з них - це аналіз особистих якостей лідера. Згідно з теорією "великих людей", ефективний лідер повинен мати певний набір якостей, проте точний склад цього набору неоднозначний. Іншим підходом є аналіз поведінки лідера. За цим підходом ефективність лідерства залежить від стилю керівництва, такого як демократичний або орієнтований на роботу або на людину. Також існує ситуаційний підхід, в якому ефективність лідерства визначається контекстом та умовами, в яких діє лідер. Жоден з цих підходів не надає чіткого логічного зв'язку між якостями лідера, його поведінкою та ефективністю керівництва, але вони усі сприяють розумінню успішного лідерства.
Ситуаційні фактори, такі як характер завдання, потреби співробітників, вплив середовища та інформація, можуть вирішально впливати на ефективність керівництва. В організації можуть спостерігатися різні види лідерства: ділове, що базується на виробничих цілях; емоційне, що забезпечує довіру та впевненість; та ситуативне, яке змінюється залежно від обставин і може бути як емоційним, так і діловим.
Саморозвиток менеджера - це систематичний процес усвідомленого й цілеспрямованого росту як керівника, що включає самостійне підвищення рівня знань, умінь, особистих і професійних якостей, а також компетентностей, що сприяють підвищенню ефективності професійної діяльності. Цей процес охоплює особистісний розвиток, розвиток інтелектуальних здібностей, професійний розвиток та підтримку фізичного стану й оздоровлення.
Рівень активності в професійному розвитку менеджера визначається його мотивацією до праці. Якщо в цій мотивації переважають внутрішні фактори, особливо якщо один з них виступає як головний, це стимулює менеджера до саморозвитку. Протилежна ситуація виникає, коли головним мотивом є зовнішня винагорода, а внутрішні мотиви відсутні. У такому випадку можна стверджувати про низький інтерес до професійного зростання. Формування мотивації та зміна її структури є складним та тривалим процесом, тому швидке втілення мотивації на саморозвиток у менеджера неможливе, якщо вона не існує вже в його мотиваційній системі. Вміння бути мотивованим до саморозвитку є ключовою професійною якістю для менеджера, який має амбіції рости та досягати успіху в кар'єрі.
Розвиток особистості менеджера відбувається завдяки різноманітності видів його діяльності і взаємодії з іншими людьми. Але найактивніше він проходить тоді, коли різносторонній професіоналізм доповнюється цілеспрямованим саморозвитком. Здатністю до саморозвитку, так само, як і вмотивованістю на нього, володіють далеко не всі менеджери. Проте, на відміну від мотивації, здатність до саморозвитку можна сформувати і розвинути досить швидко. Основу здатності до саморозвитку складають уміння: бачити свої недоліки і обмеження; аналізувати їх причини у власній діяльності; критично оцінювати результати своєї роботи, причому не лише невдачі, але й особливо успіхи.
Якщо запитати у директора будь-якого підприємства про умови для саморозвитку менеджерів, ймовірно, відповідь буде на зразок: "Чи дійсно потрібні спеціальні умови для саморозвитку? Підсвідомо вірю, що це процес, який може відбуватися в будь-який час і в будь-яких умовах. Менеджери, які дійсно прагнуть розвиватися, знайдуть способи навіть у повсякденних обставинах без необхідності спеціальних ресурсів або обладнання". Однак, насправді це значно складніше. Саморозвиток вимагає певних умов та ресурсів. До двох ключових груп умов можна віднести культурні та особисті, які взаємодіють між собою.
Організаційна культура, яка виражається через традиції, норми і цінності, може бути як стимулюючою, так і блокуючою для ініціативи працівників у самовдосконаленні. Залежно від домінуючого стилю керівництва в компанії, вищі керівники можуть виступати як приклади новаторів, які прагнуть до саморозвитку, або як обережні консерватори, що віддають перевагу старим звичаєвим правилам.
03.10.2024 17:10-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора