Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
АСПЕКТИ ПСИХОЛОГІЇ СІМЕЙНИХ ВІДНОСИН
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
психологія педагогічні засади творчості в професійній діяльності
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
АСПЕКТИ ПСИХОЛОГІЇ СІМЕЙНИХ ВІДНОСИН
ЗМІСТ
ВСТУП
3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПСИХОЛОГІЇ СІМЕЙНИХ ВІДНОСИН
6
1.1 Соціально-психологічна модель сімейних відносин
6
1.2 Фактори сімейного благополуччя, стадії та кризові періоди шлюбу
9
1.3 Психологічні аспекти подружніх відносин
17
РОЗДІЛ 2. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСНОВ СІМЕЙНИХ ВІДНОСИН
21
2.1 Організація та процедура дослідження
21
2.2 Аналіз результатів дослідження та їх інтерпретація
23
2.3 Психотерапевтичні методи налагодження подружніх відносин
31
ВИСНОВКИ
35
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
37
ДОДАТКИ
41
ВСТУП
Актуальність теми. Сімейні відносини є складними та многогранними, вони впливають на психологічний, емоційний та соціальний стан кожного члена сім'ї. Оскільки сім'я вважається основною одиницею суспільства, розуміння динаміки її внутрішніх відносин є важливим завданням для психологів, соціологів та інших фахівців у галузі людських відносин. З моменту появи сім'ї як соціальної галузі виникають різноманітні проблеми та виклики, які вимагають ретельного вивчення та аналізу. Сучасне суспільство зазнає змін, що впливають на традиційні структури сім'ї. Економічні труднощі, гендерні ролі, культурні відмінності, технологічний прогрес - всі ці фактори мають великий вплив на сімейні відносини.
Психодіагностика сімейних відносин - це важливий інструмент для розуміння стану сім'ї, виявлення проблем та визначення шляхів їх вирішення. Вона дозволяє оцінити рівень комунікації, розуміння та підтримки між членами сім'ї, виявити ризики девіаційного поведінки та конфліктів. Результати психодіагностики можуть бути використані для розробки індивідуальних та групових програм психологічної підтримки, а також для планування і впровадження родинних інтервенційних стратегій.
Отже, питання психодіагностики сімейних відносин є актуальними та важливими для сучасного суспільства, оскільки вони дозволяють розкрити складність сімейного життя, з'ясувати причини та наслідки різних дисфункцій та забезпечити належну підтримку та допомогу для сімей у вирішенні їх проблем.
Аналіз останніх досліджень та публікацій. Багато дослідників, таких як Л.Б. Костровець, О.М. Кікінежді, О.Б. Кізь, З.Г. Кісарчук, О.Е. Орбан-Лембрик, С.П. Лембрик, Л.В. Помиткіна, Т. Пушко, Д. Анпілова, К. Роджерс, В.А. Семиченко, В.С. Заслуженюк, К.В. Седих, О.А. Столярчук, В.Є. Ткаченко та І.М. Ушакова, підкреслюють важливість початкового періоду розвитку сім'ї. В цей час відбувається адаптація партнерів до подружнього життя, формування сімейних правил і засвоєння рольової поведінки.
Метою курсової роботи є дослідження психологічних аспектів сімейних відносин.
З огляду на мету постають наступні завдання:
1. Вивчити соціально-психологічну модель сімейних відносин з метою розуміння основних динамік, що впливають на формування та розвиток сімейного середовища.
2. Визначити фактори, які впливають на сімейне благополуччя, визначити стадії та кризові періоди у шлюбі для побудови стратегій підтримки та розвитку сімейних відносин.
3. Дослідити психологічні аспекти подружніх відносин з метою розкриття особливостей взаємодії партнерів, способів розв'язання конфліктів та підтримки взаєморозуміння.
4. Організувати та провести емпіричне дослідження з метою збору та аналізу даних щодо психологічних основ сімейних відносин, а також розробки ефективних психотерапевтичних методів для покращення подружніх відносин.
Об'єктом дослідження є сімейні відносини як цілісна система міжособистісних взаємозв'язків та взаємодій всередині сімейного середовища.
Предметом дослідження є психологічні аспекти сімейних відносин.
Методи дослідження. У процесі теоретичного та методологічного обґрунтування проблеми дослідження використовувалися аналітичні методи, які дозволили висловити припущення про детермінанти деструктивних факторів у сімейних відносинах та побудувати логіку їх інтерпретації на основі отриманих даних.
Щодо емпіричних методів дослідження, використовувалися такі методики:
1. Методика "Тест-опитувальник задоволеності шлюбом (ОУБ)" для експрес-діагностики рівня задоволеності-незадоволеності шлюбом та ступеня узгодження між партнерами.
2. Опитувальник розподілу ролей в сім'ї, спрямований на виявлення уявлень подружжя про рольову структуру в їхній сім'ї.
3. Методика "Вимірювання установок в сімейній парі" для виявлення установок подружжя та їх соціально-психологічної сумісності у шлюбі.
4. Методика "Особливості спілкування між подружжям" для виявлення характеру спілкування та міжособистісних відносин подружжя.
5. Опитувальник "Реакції подружжя на конфлікт" для виявлення індивідуально-специфічних захисних моделей подружжя та їх структури.
Практична значимість полягає у можливості застосування отриманих даних для розробки програм психологічної підтримки сімей, розвитку практичних рекомендацій для психотерапевтів та консультантів, а також удосконалення сімейних інтервенційних стратегій.
Наукова новизна полягає в внесенні вкладу у розуміння динаміки та психології сімейних відносин, виявленні нових факторів, що впливають на їхню якість та стабільність, а також у розробці і впровадженні ефективних методів психологічної підтримки для сімейних одиниць.
Структура роботи. Кваліфікаційна робота складається зі вступу, двох розділів із підрозділами, загальних висновків, списку використаних джерел у кількості 32 найменувань та додатків на 16 сторінках.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПСИХОЛОГІЇ СІМЕЙНИХ ВІДНОСИН
1.1 Соціально-психологічна модель сімейних відносин
Згідно з дослідженнями українських психологів (Р. Барнас [1], Л.О.Гапоненко [4], Т.В. Говорун, В.П. Кравець, О.М. Кікінеджі, О.Б.Кізь [6], М.С. Корольчук [12] та інші), сім'я є першою соціальною групою в житті людини. Вона дозволяє особі вступати в контакт з цінностями культури, розвиватися як особистість та вчитися перших соціальних ролей. Однак для сучасної сім'ї характерні невизначеність культури сімейних відносин та гендерних ролей. Також спостерігається емотивна спрямованість культури взаємодії.
У контексті трансформації сімейних традицій норми культури поваги один до одного поступово розпадаються. Це призводить до зростання імпульсивності та амбівалентності почуттів у сімейних відносинах, що може спричинити неусвідомлені агресивні реакції та навіть руйнування сімейної структури, яка є важливою складовою соціального утворення держави [7]. Ці тенденції особливо помітні у молодих сім'ях.
О.І.Бондар розглядає сім'ю як малу групу з жорсткими нормативними установками, які випливають з культурних уявлень, гетерогенності складу, закритості групи, функціональності та емоційності стосунків [3, с.4-5].
Під подружніми стосунками розуміють відносини між чоловіком і дружиною, що перебувають у офіційно зареєстрованому або цивільному шлюбі. Ці відносини є складними як з економічної, культурологічної, так і психологічної точок зору. Останнім часом відмова від дітонародження стає все більш популярним явищем. З цього приводу К. Роджерс зауважує, що з початку 2000-х років передбачається контроль над народженням дітей у шлюбному союзі [20, с. 8].
Слід відзначити, що поняття "сім'я" не має однозначного визначення, що призводить до різноманітності тлумачень. Отже, можна розглядати різні підходи до розуміння сім'ї:
1. Аналіз структури сім'ї, її складу та взаємозв'язків між її членами.
2. Розгляд функціональних аспектів сімейного життя, тобто те, як сім'я виконує свої основні функції.
3. Вивчення взаємодії між членами сім'ї, включаючи їхню унікальну поведінку та характер.
4. Аналіз символічних аспектів, які відображають способи сприйняття та інтерпретації сімейного досвіду людиною.
Таким чином, сім'я може бути розглянута як певна соціальна група, члени якої пов'язані шлюбними та батьківськими відносинами, спільністю побуту і взаємною моральною відповідальністю.
У шлюбі можна виділити чотири рівні відносин, які взаємодіють незалежно один від одного:
1. Психофізіологічний рівень, котрий виходить за рамки простого сексуального контакту і проявляється у формі різноманітних еротичних ігор.
2. Психологічний рівень, який передбачає взаємодію між характерами та мотивами поведінки партнерів у шлюбі.
3. Соціально-психологічний рівень, де партнери взаємодіють у спільній реалізації сімейних функцій та завдань.
4. Соціокультурний рівень, що базується на спільності духовних і соціокультурних цінностей та схожості соціальних установок між партнерами.
Визначення задоволеності в шлюбі та прогресивний розвиток взаємовідносин в основному залежать від провідних психологічних факторів. Ці фактори включають домінування особистих цінностей подружжя та сімейного життя, сприйняття партнера як доброзичливого, авторитетного та близького, образ батька протилежної статі як близького, а також важливість сексуальної інтимності. Особистий досвід, як позитивний, так і негативний, також впливає на ці показники.
Для нашого дослідження важливим є розгляд функцій та структури сім'ї. Поняття "функція" сім'ї визначається через рольові позиції, соціальні статуси та економічне забезпечення сімейного благополуччя. Функції сім'ї поділяються на два види: специфічні, які залишаються стійкими незважаючи на зміни в суспільстві, і неспецифічні, що виникають для пристосування до зовнішніх змін. Ці функції можуть включати традиційні аспекти, такі як:
1. Репродуктивна функція, яка передбачає задоволення потреб у дітях та продовження роду.
2. Виховна функція, яка орієнтована на задоволення потреб у батьківстві та вихованні дітей.
3. Господарсько-побутова та економічна функції, що стосуються отримання матеріальних засобів та розподілу обов'язків у сім'ї.
4. Соціально-статусна функція, спрямована на задоволення потреб у соціальному просуванні.
5. Гедоністичні функції, які включають сферу духовного спілкування, дозвілля, емоційне та сексуальне задоволення.
К.В. Седих пропонує тотожні функції, що і вищевказані, а також доповнює їх регенеративною, рекреативною та психотерапевтичними функціями. Регенеративна функція передбачає успадкування фамільних цінностей, реліквій, соціального статусу та прізвища. Рекреативна функція орієнтована на організацію та проведення спільного дозвілля. Психотерапевтичні функції включають почуття психологічної захищеності, емоційної близькості та підтримки [21].
Отже, сім'я для гармонійного існування має враховувати як індивідуальні, так і соціальні аспекти. Ці два рівні взаємопов'язані, проте кожен аспект сімейного життя має свою важливість для конкретної сім'ї, і це визначає, які функції стають пріоритетними.
1.2 Фактори сімейного благополуччя, стадії та кризові періоди шлюбу
Утворення сімейної пари є типовим явищем у ранній дорослості, зазвичай у віці близько 20 років. Основна мета емоційного розвитку в цей період - закріплення програмних емоційних настанов людини, досягнення самоідентифікації та прагнення до близькості.
Сучасні наукові дослідження не мають чіткого визначення терміну "молода сім'я". Одні вчені вважають, що це залежить від кількості років, які подружжя прожило разом, тоді як інші вважають, що вік членів сім'ї також важливий. Проте, є дослідники, які об'єднують обидва підходи. У нашому дослідженні ми визначаємо "молоду сім'ю" як сім'ю, у якій кожен з подружжя не досяг тридцятирічного віку, протягом перших трьох років після укладення шлюбу.
Згідно з Л.Е. Орбан-Лемрик та С.П. Лембрик, функціонування молодої сім'ї може бути уявлене на основі кількох аспектів:
- особистісні особливості подружжя (включаючи індивідуально-типологічні властивості нервової системи, когнітивні та характерологічні особливості);
- мікросистемні фактори (особливості внутрішньо-сімейних процесів у ядерній сім'ї);
- макросистемні чинники (включаючи сімейну історію, особливості взаємодій в розширеній сім'ї);
- вплив зовнішнього соціального середовища (зокрема, державну політику щодо сімей);
- економічні фактори (такі як рівень матеріального благополуччя, наявність власного житла і т. д.).
Початок подружнього життя може бути одним з найважчих етапів дорослого життя й розвитку сім'ї, оскільки на цьому етапі формуються моделі сімейних відносин, духовної єдності та розподілу влади. Саме під час цього періоду відбувається процес адаптації, який визначає подальше функціонування сім'ї. Адаптація полягає у пристосуванні подружжя один до одного та до умов, у яких перебуває сім'я.
Згідно з М.С. Корольчуком, процес адаптації може мати два види:
1. Первинний процес адаптації відбувається в ролевих та міжособистісних взаємовідносинах, де порівнюються уявлення про шлюб, його мету та мотиви створення. Цей процес має компоненти: афективний (емоційна близькість), когнітивний (рівень взаєморозуміння) та поведінковий (організація поведінкової взаємодії) [12].
2. Вторинний (негативний) процес адаптації проявляється в послабленні почуттів та байдужості один до одного. Цей тип адаптації частіше спостерігається у інтелектуальній, морально-психологічній сферах, а також у сімейно-батьківських та інтимно-особистісних стосунках [12].
"Молода сім'я" – це період, коли пара тільки починає своє подружнє життя, встановлює нові ролі та взаємини між собою. Успішна адаптація у шлюбі залежить від таких якостей, як здатність до саморефлексії, формування внутрішньої структури особистості, критичне ставлення до власних дій, а також вміння слухати й розуміти партнера [27].
Сучасні молоді сім'ї виявляють такі особливості, як бажання жити незалежно від батьків, самостійно управляти своїм господарством; прагнення до фінансової незалежності та забезпечення себе; бажання особистого розвитку та самореалізації; рівний розподіл домашніх обов'язків між партнерами; зазвичай вони вступають у шлюб на більш пізньому віці, а іноді може відсутнє бажання мати дітей.
Типологія молодої сім'ї включає наступні категорії:
1. У першому типі сімей переважає акцент на сімейних цінностях. Зазвичай вони мають традиційну рольову модель, де батько виступає головним годувальником, забезпечуючи матеріальну стабільність. Такі сім'ї зазвичай мають кілька дітей і активно проводять вільний час разом, приділяючи увагу сімейним заходам і подіям.
2. Другий тип - це подружжя, яке більше орієнтується на саморозвиток та самовдосконалення, і характеризується рівністю в соціально-рольових відносинах. В таких сім'ях зазвичай народжується один або двоє дітей, і у них є широке коло друзів і контактів.
3. Третій тип - це подружжя, що переважно спрямоване на розваги та має розгалужене соціальне коло. В таких сім'ях лідерство може бути демократичним або авторитарним, або ж вони можуть обирати бездітність.
Є такі етапи, як:
- перший - коли одинокий чоловік або жінка живуть окремо від батьківської сім'ї і самостійно вирішують свої потреби;
- другий - коли відбувається пошук компромісу між молодятами, встановлюються правила спільного життя, відбувається адаптація та формування нових ролей;
- третій - коли у молодят народжується дитина.
Пропоновані етапи можуть не завжди відбуватися, особливо перший. Сучасна практика показує, що молоді люди часто починають жити разом одразу після виходу з батьківського будинку, не маючи досвіду самостійного життя.
Л.І. Помиткіна виділяє наступні особливості формування молодої сім'ї:
1. Адаптація (1-3 рік спільного життя), під час якої відбувається перебудова моделей поведінки, формування меж сім'ї та інші аспекти.
2. Трансформація (4-5 рік), яка є періодом особливої складності і крихкості, супроводжується якісними змінами, переосмисленням і поглибленням відносин подружжя.
3. Фаза стабілізації, яка настає тільки у випадку, якщо шлюб розвивається успішно. У цей період відбуваються якісні зміни на рівні психологічного, соціально-психологічного та соціокультурного взаємодії подружжя. В іншому випадку, шлюб може припинити існування або стосунки стануть деструктивними.
Існують стадії розвитку сімейних відносин, які відрізняються за психологічними характеристиками у взаємовідносинах (табл. 1.1).
Таблиця 1.1 – Стадії розвитку сімейних відносин молодої сім’ї
Стадія
Тривалість
Завдання
Можливі проблеми
Дошлюбні відносини
Залежить від тривалості знайомства, підготовки до шлюбу, тощо
Побудова взаєморозуміння, довіра, встановлення спільних цілей та цінностей
Конфлікти через недостатнє розуміння партнера, нерішучість, непевність в майбутньому
Створення сім'ї, очікування і народження дитини
Зазвичай декілька років
Організація спільного життя, підготовка до батьківства, узгодження ролей батьків
Стрес пов'язаний з переходом до нової ролі, нестача часу та ресурсів, невпевненість у батьківстві
Виховання дитини
Залежить від віку та кількості дітей, а також від підходу до виховання
Розвиток позитивних взаємин з дітьми, навчання їх соціальним навичкам, створення стабільного та підтримуючого середовища
Конфлікти через виховання, різні погляди на виховання дітей, стрес пов'язаний з відповідальністю за дітей
Загалом, основні характеристики молодої сім'ї включають її функціонування, розподіл ролей між членами сім'ї, матеріальне забезпечення для нормального життя, а також переживання періодів кризи, які є невід'ємною частиною життя молодих сімей.
Кризовий період у подружніх відносинах молодої сім'ї можна розділити на дві основні категорії проблем:
1) Нормативні проблеми, які є типовими для більшості сімей і мають на меті процес перебудови подружніх та шлюбно-сімейних відносин. Ці проблеми можуть включати конфлікти через різницю у поглядах або цінностях, зміни в ролях партнерів після укладення шлюбу, а також неспівробітництво у вирішенні побутових або фінансових питань.
2) Ненормативні проблеми, які виникають раптово та можуть мати деструктивний характер. Ці проблеми можуть бути складні для вирішення індивідуально, і вимагати додаткової підтримки чи консультацій від фахівців, таких як психологи чи сімейні терапевти. Наприклад, це можуть бути серйозні конфлікти, зрада, насильство в сім'ї або проблеми з алкоголем чи наркотиками [26].
Аналіз тематичної літератури показує, що криза складається з трьох компонентів:
1) конфлікт між партнерами;
2) проблеми у взаємодії між батьками та молодою сім'єю;
3) непорозуміння між членами подружжя.
У цьому дослідженні ми зосередимося на нормативних кризах. Існують два можливих напрямки в розвитку сімейних криз: деструктивний, який ставить під загрозу стабільність відносин, та конструктивний, що сприяє переходу до нового етапу функціонування сім'ї. Сімейна криза відзначається порушенням звичних процесів, що призводить до розчарування у старих способах функціонування сім'ї та невміння впоратися з новою ситуацією за старими моделями поведінки.
Ці передумови виявляються ключовими, і якщо партнери проявляють уважність один до одного, їх можна вчасно помітити й таким чином зменшити негативний вплив кризового періоду на сімейне благополуччя. Також важливо розглянути типові проблемні аспекти першої кризи у сім'ї, які визначені у табл. 1.2.
Таблиця 1.2 – Основні виклики, які виникають під час першої кризи в сімейних відносинах
Аспект
Проблема
Господарсько-економічний
Фінансові труднощі, розподіл фінансів та обов'язків
Комунікативний
Неузгодженість в способах спілкування, недостатнє вирішення конфліктів
Соціально-рольовий
Перегляд ролей та очікувань від кожного партнера, зміна соціальних ролей після утворення сім'ї
Сімейна криза народжується внаслідок ускладнення ситуаційних конфліктів у сім'ї, порушень у системі та процесах її функціонування, а також через зростання нестабільності всієї сімейної структури та загальне поширення кризових явищ. Це виражається в активному відкиданні контрастів у поведінці партнера як на етапі знайомства, так і у повсякденному житті, учащенні ситуацій, коли виявляються розбіжності у поглядах, цінностях і смаках молодих партнерів, що призводить до наростання міжособистісного напруження та прояву негативних емоцій, що поглиблює кризовий процес.
Кризовий період для молодої сім'ї - це ситуація, яка порушує звичний ритм життя сім'ї та стає важкою для подружжя впоратися самостійно. Це можуть бути різні типи криз, які можуть бути свідомими або несвідомими, незначними або драматичними, тимчасовими або тривалими, а також ситуації, що наповнені емоційним напруженням, що може призвести до стресу, розчарування та конфліктів.
Таблиця 1.3 – Рівні впливу кризи на функціонування сімейної динаміки
Рівень
Прояв сімейної кризи
Індивідуальний
- Погіршення психічного стану: стрес, тривога, симптоми депресії.
- Фізичні прояви: безсоння, головні болі, шлунково-кишкові розлади.
Мікросистемний
- Збільшення конфліктів: сварки, непорозуміння, загострення взаємин між членами сім'ї.
- Втрата довіри: зменшення спілкування, відчуженість, відчуття неповаги одне до одного.
Макросистемний
- Фінансові труднощі: збільшення фінансового тиску, втрата доходу, зменшення здатності забезпечити сім'ю.
- Соціальний тиск: вплив суспільних норм, очікувань від сім'ї, зовнішніх очікувань.
Мегасистемний
- Вплив на загальні соціальні структури: зменшення ролі сім'ї у суспільстві, втрата соціального статусу, втрата підтримки від соціальних служб та іншого роду підтримки.
Під час кризи молоді подружжя можуть виявляти різні форми реагування на конфліктні ситуації. Ці форми включають захисну реакцію, спрямовану на збереження власного здоров'я, та співіснуючу реакцію, спрямовану на збереження інтересів сім'ї. Криза у молодих подружжях полягає у процесі пристосування до нових відносин в шлюбі та сім'ї, включаючи розв'язання конфліктів, встановлення ролей у подружньому житті та створення сприятливого середовища для взаєморозуміння між партнерами.
А.Г. Лідерс [13] розглядає особливості сімей, які сприяють подоланню кризових ситуацій з мінімальними втратами. Серед цих особливостей він виокремлює гнучкість взаємин між членами сім'ї, згуртованість сім'ї, відкритість у сприйнятті навколишнього світу та адекватні рольові очікування членів сім'ї щодо один одного.
У кризовий період подружжя старається знаходити спосіб пристосуватися одне до одного, шукаючи оптимальний тип сімейних відносин, який би влаштовував обох. Вміння подружжя вирішувати проблеми на ранніх стадіях сімейного життя сприяє формуванню стійких зразків поведінки, які застосовуються протягом всього терміну існування сім'ї і допомагають пережити наступні кризові моменти.
Отже, під кризою молодої сім'ї ми розуміємо нормативну кризу, що є процесом адаптації до сімейного життя та взаємного пристосування партнерів одне до одного. Під час цієї кризи подружжю необхідно виробити нові стратегії поведінки. На жаль, уникнути таких криз неможливо, але можна свідомо керувати ними та спрямовувати їх протікання на користь подальшого зміцнення сім'ї.
1.3 Психологічні аспекти подружніх відносин
Кожна родина створює свою власну особливу атмосферу, що визначається спільними відчуттями, емоціями та спілкуванням її членів. Цей унікальний психологічний клімат формується через взаємодію сімейних членів, їхніх взаємин, ставлення до один одного та навколишнього світу. Він відображає не лише внутрішні динаміки та відносини в сім’ї, а й впливає на індивідуальність кожного з її членів, їх сприйняття світу, самопочуття та життєві можливості [2].
Психологічний клімат в сім’ї є результатом взаємодії її членів і відображається у психологічних станах, настроях та взаємин у колективі. Це не щось статичне, а складна сума психологічних умов, які сприяють або перешкоджають згуртуванню родини. Основні складові цього клімату включають вміння розуміти одне одного, встановлення рівноправного партнерства, підтримку сімейних ролей та уявлень членів сім’ї. Це динамічний процес, який залежить від зусиль та бажання всіх членів сім'ї [22].
Психологічний клімат в сім’ї відображає ідеали та моральні цінності, які визначають загальний стиль життя та спільність емоцій серед її членів. Цей клімат є важливим показником якості взаємин між ними, інколи його називають морально-психологічним. Він відображає емоційну єдність та характер стосунків у родині [16].
У сімейному оточенні вчені розрізняють два основних типи психологічного клімату: сприятливий та несприятливий. Сприятливий клімат характеризується згуртованістю, дружньою атмосферою, можливістю розвитку кожної особистості в сім’ї, високою доброзичливістю та внутрішньою дисциплінованістю. В ньому притаманна взаємна підтримка, висока відповідальність і бажання зрозуміти один одного. Члени родини вільно висловлюють свої думки та проводять час разом, ділячи обов’язки залежно від можливостей. Такий клімат також відзначається відкритістю до родичів, сусідів та друзів [26].
Психологічний клімат найяскравіше проявляється в сполученні людей. Збереження сім'ї є зовнішнім показником сумісності, тоді як внутрішнє відчуття комфорту, надійності та захищеності визначається відносинами між її членами. Шлюб допомагає гармонізувати потреби чоловіка та жінки через їхній тісний контакт. Вчені вважають, що успішний шлюб ґрунтується на матеріальних, фізичних, духовних, сексуальних і психологічних аспектах. Для утримання стійких шлюбних відносин важливо не лише наявність позитивних якостей у подружжя, але й відповідність цих якостей їхнім очікуванням [6].
Матеріальний чинник у шлюбі визначається внеском кожного партнера у матеріальний стан сім’ї і відповідністю цього внеску очікуванням та потребам іншої сторони. Відповідність може бути високою навіть у випадку невеликого внеску, якщо вимоги також є невисокими. Ці очікування часто формуються ще в дитинстві: дитина, яка виростала у заможній сім’ї, зазвичай прагне до забезпеченості й комфорту у власному житті. Оцінка матеріального чинника включає співвідношення доходів та майнового стану партнерів, а також їхні взаємні очікування та амбіції. У зв'язку з цим соціальна підтримка для молодих сімей стає ключовою, оскільки самостійно накопичити необхідні кошти на матеріальне забезпечення майже неможливо.
Фізичний чинник часто працює незусиллямі: навіть без свідомого усвідомлення, одна людина може викликати у іншої симпатію або антипатію лише через свій зовнішній вигляд. Взаємне сприйняття базується на різних аспектах, таких як зовнішність, голос, манери, мова тіла, одяг і навіть запах. Цей чинник часто визначається на ранніх етапах спілкування і залишається стійким, надовго зберігаючи позитивну або негативну оцінку. Хоча в процесі спілкування можливі невеликі корекції, наприклад, посилення симпатії або більша терпимість, але в цілому перше враження має велике значення.
Характерна рівномірність ритму та подібність психомоторних особливостей можуть свідчити про гармонію в парі. Але така ідеальна узгодженість — рідкість. Зазвичай, коли партнери мають контрастні характери, їхня взаємодія може бути нерівномірною і неспівпадаючою. Наприклад, холерик, що завжди поспішає, може роздратовано поспішати меланхоліка, який відстає. Їхнє сприйняття одне одного також може бути неправильним, оскільки меланхолік може постійно критикувати: "Куди ти так поспішаєш?", тоді як холерик зрозуміло розчаровуватиметься та намагатиметься підштовхнути меланхоліка [14].
Взаємодія пари з контрастною психомоторикою часто супроводжується постійною невирівняністю і може викликати відчуття невідповідності, що нервує подружжя та призводить до незадоволення одне одним. Найнижчий рівень спрацьованості спостерігається в парі, де обидва партнери мають низький рівень психомоторної активності. У їхній взаємодії усе перебуває у стані занепаду, спільні справи здійснюються з млявістю, і вони навіть перешкоджають одне одному через неможливість ефективного розподілу обов'язків. Однак суб'єктивне задоволення одне одним в цій парі вище, ніж у пари з контрастною психомоторикою [19].
Спільні інтелектуально-культурні і соціальні прагнення у формуванні духовного зв'язку між партнерами визначаються через їхнє співвідношення, включаючи освітній рівень, культурні інтереси, спільні заходи дозвілля та урахування взаємних уподобань. Цей чинник може змінюватися протягом життя. Щодо духовної сумісності, важливою є спільність світогляду, ідеалів, цінностей, планів та спрямувань. Справжнє кохання та щасливий шлюб важко досягти, якщо партнери мають різні погляди на світ, життєві цілі та плани. Хоча психологічні і фізіологічні аспекти можуть гармонізуватися як при їхній спільності, так і при протилежності, соціальна сумісність вимагає збігу у поглядах [19].
Сексуальна сумісність визначається тим, наскільки відповідність між реальною сексуальною поведінкою кожного з партнерів відповідає очікуванням іншого. Сексуальні потреби партнерів можуть значно відрізнятися через вплив виховання в сім'ї, життєві погляди, прийнятний діапазон інтимності та біологічні фактори, такі як вік, темперамент і стан здоров'я. Фізична сумісність також важлива, оскільки вона безпосередньо впливає на сексуальну гармонію між партнерами. Отже, сексуальна сумісність полягає у відповідності потреб одного партнера у інтимному спілкуванні можливостям та бажанням іншого [9].
Останнім часом стала популярною теорія "пробного шлюбу", особливо серед молодих людей, які вважають, що перед вступом у шлюб важливо перевірити сексуальну сумісність. Проте, слабкістю цієї теорії є те, що під час періоду закоханості, коли починаються інтимні взаємодії, фізіологічна несумісність майже непомітна. Проблеми можуть виникнути лише після кількох років спільного життя, коли перші емоційні відчуття вже вщухли і партнери звикли один до одного [9].
Щоб забезпечити взаєморозуміння в повсякденному житті, важливо, щоб способи вираження почуттів були подібні. Наприклад, якщо один з партнерів зазвичай стримує свої емоції у кризових ситуаціях, це може сприйматися іншим як жорсткість або байдужість, особливо якщо він чи вона виражають свої почуття відкрито. Такі різниці можуть стати причиною конфліктів, оскільки можуть виникати непорозуміння через різні стилі комунікації і вираження емоцій [15].
Отже, в шлюбі кожен з партнерів може стати потенційним джерелом психологічної травми для іншого. Це особливо помітно, коли один з них перешкоджає задоволенню потреб, інтересів або намірів іншого. В результаті наміри та бажання одного зупиняються через опозицію та протидію іншого. У таких випадках подружжя перестають бути союзниками та партнерами, перетворюючись на суперників. Такий стиль взаємодії негативно впливає на психологічний клімат в сім'ї.
РОЗДІЛ 2. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСНОВ СІМЕЙНИХ ВІДНОСИН
2.1 Організація та процедура дослідження
Для даного дослідження, спрямованого на виявлення та подолання психологічних факторів, що впливають на подружні відносини молодих сімей у період кризи, було організовано та проведено емпіричне дослідження, спрямоване на оцінку поточного стану подружніх відносин у цій категорії сімей. Загалом в дослідженні взяли участь 30 осіб (15 сімей) віком від 21 до 30 років.
Для належної оцінки взаємодії в сім'ї найбільш відповідним буде використання комплексного діагностичного інструментарію, який охоплює:
1) "Тест-опитувальник задоволеності шлюбом" - це інструмент, що допомагає оцінити задоволеність або незадоволеність у стосунках подружжя та ступінь відповідності задоволення між партнерами. Він складається з 24 тверджень, на які респондент має вибрати відповідь, яка найкраще відображає їхні почуття. Результати тесту дають уявлення про загальний рівень задоволеності шлюбом.
2) Опитувальник розподілу ролей в сім'ї, авторами якої є Ю. Є. Альошина, Л. Я. Гозман та Е. М. Дубовська.
Методика спрямована на виявлення 24 уявлень, які подружжя мають про рольову структуру в їхній сім'ї. Вона досліджує такі аспекти, як виховання дітей, емоційний клімат, матеріальне забезпечення, організація дозвілля, роль господаря/господині, сексуальний партнер, психотерапевт та організація сімейної субкультури. Респондентам пропонується 21 питання, на які вони обирають відповідь з можливих варіантів. Результати обробляються за допомогою ключа, щоб визначити, яка саме роль реалізується особами в подружній парі: чоловіком або дружиною, залежно від набраних балів.
3) Методика «Вимірювання установок в сімейній парі» розроблена Ю. Є. Альошиною, Л. Я. Гозмановим та Е. М. Дубовською дозволяє досліджувати установки подружжя в різних аспектах сімейного життя та їх взаємозв'язок. Вона включає 40 тверджень, що оцінюються на основі таких категорій, як ставлення до людей, співвідношення між відчуттям обов'язку та задоволенням, орієнтація на сімейну спільність або автономію, та інші. Результати аналізуються за ключем для з'ясування рівня згоди між партнерами та їхньою соціально-психологічною сумісністю.
4) Методика «Особливості спілкування між подружжям» (автори ті ж самі, що й у попередньому діагностичному засобі) призначена для виявлення та аналізу особливостей взаємодії та стосунків між членами сім'ї. Запропоновані шкали включають довірливість у спілкуванні, рівень взаєморозуміння, схожість у поглядах, спільні цінності, комфорт у спілкуванні та психологічну згоду. Учасникам пропонується відповісти на 48 питань, вибираючи один варіант відповіді для кожного питання. Подальший аналіз та тлумачення результатів здійснюються відповідно до певного ключа.
5) Опитувальник «Реакції подружжя на конфлікт» А. С. Кочарянова створений для визначення індивідуальних захисних механізмів подружжя та їх структури. Він включає шкали, які оцінюють проективні та дефензивні механізми, неконструктивні погляди на шлюб, депресію, агресію, соматизацію тривоги та фіксацію на психотравмі. Парі надається 89 тверджень, на які вони мають виразити свій рівень згоди. Результати обробляються та інтерпретуються згідно з ключем. Для вивчення взаємозв'язку між шкалами методики використовується лінійний коефіцієнт кореляції Пірсона (r).
2.2 Аналіз результатів дослідження та їх інтерпретація
У Додатку А подані зведені таблиці даних. На рис. 2.1 представлені результати, отримані за допомогою методики "Тест-опитувальник задоволеності шлюбом" (розробленої В. В. Століним, Т. Л. Романовою, Г. П. Бутенко).
Статистичні показники можна знайти у Додатку Б.
/
Рисунок 2.1 – Результати дослідження за методикою «Тест-опитувальник задоволеності шлюбом» (В. В. Століна, Т. Л. Романова, Г. П. Бутенко)
Важливо відзначити, що жодна з родин не була класифікована як "абсолютно неблагополучна", "неблагополучна" або "абсолютно благополучна". Це вже є досить позитивним результатом для нашого дослідження, оскільки свідчить про достатню гармонію у відносинах між подружжям, яке може адекватно оцінювати особливості свого шлюбу. З рис. 2.1 видно, що більшість учасників дослідження (46%) оцінюють свою родину як сім'ю перехідного типу. Це означає, що вони зіткнулися з певними труднощами, розв'язання яких визначить, чи буде родина благополучною. Можна припустити, що ці родини переживають кризовий період і потребують особливої уваги з боку психологічних фахівців.
У наступній за поширеністю групі респондентів (27%) є ті, які оцінюють свої родини як скоріше благополучні, та група (18%), що вважає свої родини скоріше неблагополучними. Такі оцінки можуть вказувати на наявність незначних труднощів у родинах, з якими вони намагаються впоратися самостійно, або на те, що деякі родини не бажають відкривати свою ситуацію. Лише 9% респондентів оцінюють свій шлюб як благополучний, де переважають взаєморозуміння, повага та кохання.
Для нашого дослідження важливо дослідити, наскільки збігаються ці оцінки з оцінками, які надає саме подружжя (Додаток В). Бачимо, що лише у 4 з 10 сімей партнери мають узгоджену задоволеність шлюбом (1 сім'я - дуже задоволена, 2 - середньо, 1 - трохи). У 6 сім'ях чоловіки виявляють більшу задоволеність від шлюбу, ніж жінки, за винятком однієї сім'ї, де ситуація обернена. Це може пояснюватися більшою уважністю та чутливістю жінок до динаміки родинних відносин. Тому важливо включити узгодження поглядів подружжя на стосунки у рамках психокорекційної програми для гармонізації взаємин.
У додатку Б представлені результати опитувальника щодо розподілу ролей в сім'ї, розробленого Ю. Є. Альошиною, Л. Я. Гозманом і Е. М. Дубовською. За першою шкалою, яка визначає роль у вихованні дітей, бачимо розбіжні думки: 45% вважають, що це завдання жінки, а таку саму кількість вважають, що ця роль повинна виконуватися спільно. Щодо шкали "емоційний клімат", більшість (59%) думають, що цю роль має виконувати жінка. У розділі про "матеріальне забезпечення", 64% вважають, що цю роль мають виконувати чоловіки, покликані забезпечити родину фінансово. За шкалою "організація дозвілля", більшість вважає, що цю роль повинні виконувати обидва партнери (45%), або лише жінка (40%).
Під час розробки програми корекції та розвитку сімейних відносин, особливу увагу ми зосередили на ролі "господаря/господині", оскільки саме тут спостерігається розбіжність у уявленнях молодих сімей. Щодо цієї ролі, лише 36% вважають, що цим повинен займатися чоловік, 28% - жінка, а решта - думають, що влада повинна бути рівно розподілена між обома партнерами. Також, у молодих сім'ях немає єдиної думки щодо ролі "сексуальний партнер". Більшість (41%) вважає, що це обов'язок чоловіка, 23% - жінки, а 36% вважають, що це спільна відповідальність
03.10.2024 23:10-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора