Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
СЕМАНТИЧНІ РОЗРЯДИ В ПОЕЗІЯХ Б. ТОМЕНЧУКА
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Не вказано
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Дипломна робота
Предмет:
Філологія
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
СЕМАНТИЧНІ РОЗРЯДИ В ПОЕЗІЯХ Б. ТОМЕНЧУКА
ЗМІСТ
ВСТУП
3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ РОЗКРИТТЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ОЦІНКИ ТА ОБРАЗНОСТІ У ПОЕЗІЯХ Б. ТОМЕНЧУКА
6
1.1 Образність та оцінка в творчості Б. Томенчука: аналіз зосереджено на експресії та оцінці
6
1.2 Трансформація образів: від міфологічних структур до сучасних метафор
9
1.3 Естетична природа образів: відтворення реальності та її трансформація у світі поезії Б. Томенчука
12
РОЗДІЛ 2. СЕМАНТИЧНІ РОЗРЯДИ В ПОЕЗІЯХ Б. ТОМЕНЧУКА: ЗОВНІШНІСТЬ, ВНУТРІШНІСТЬ, ПРИРОДА, МОРАЛЬ
22
2.1 Художній канвас: відтінки кольорів у поетичній палітрі як засіб образності та оцінки
22
2.2 Інтонаційна гра: ритміка та мелодійність образів у віршах Б. Томенчука як засоби вираження оцінки
26
2.3 Символічне забарвлення: відображення внутрішнього світу через кольори та тони з орієнтацією на образність та оцінку
30
2.4 Оцінно-образні номінації при викладанні української мови у школі
33
РОЗДІЛ 3. СЕМАНТИЧНІ ФУНКЦІЇ ОЦІНКИ У ТВОРАХ Б. ТОМЕНЧУКА
39
3.1 Імпресіоністична основа: сприйняття та трансформація світу через образи як засоби оцінки
39
3.2 Метафоричний вимір: відображення складних емоцій та станів через образи з акцентом на оцінку
46
3.3 Культурно-історична глибина: образи як відображення колективного досвіду та національної пам'яті з орієнтацією на оцінку
51
ВИСНОВКИ
54
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
57
ВСТУП
Актуальність теми. Поезія завжди була важливим засобом вираження людських почуттів, думок та переживань. У сучасному літературному контексті творчість Богдана Томенчука видається особливо цікавою та значущою. Його поезія наповнена образами, що не лише розкривають різноманітні сторони людського буття, а й відображають його власні оцінки та сприйняття навколишнього світу.
Дослідження оцінно образних номінацій у поезіях Б. Томенчука є актуальним у контексті сучасної літературної критики та літературознавства. Особливий інтерес полягає у вивченні того, як поет використовує образи для вираження своїх оцінок, які ці оцінки можуть відображати його світогляд, ставлення до різних явищ та ідеалів. Аналіз оцінно образних номінацій у творчості Б. Томенчука дозволить краще зрозуміти його поетичну майстерність, стиль та індивідуальний погляд на світ, а також внести вагомий внесок у розвиток сучасної поетичної критики.
Дана ослідницька робота спрямована на аналіз оцінно образних номінацій у поезіях Б. Томенчука з метою виявлення їхніх особливостей, значення та впливу на поетичний текст. Для досягнення цієї мети будуть використані методи літературного аналізу, порівняльного аналізу та інтерпретації текстів. Таким чином, дослідження оцінно образних номінацій у поетичних текстах Б. Томенчука є важливим етапом у розумінні та оцінці його творчості, а також сприяє розширенню знань у галузі сучасної поезії та літературної критики.
Аналіз останніх досліджень та публікацій. Багато лінгвістів, серед яких І. Л. Гоцинець, С. П. Бибик, С. Я. Єрмоленко, Л. О. Пустовіт, Н. М. Сологуб, Л. О. Ставицька, Г. М. Сюта та інші, досліджують образність у поетичному мовленні. Вони аналізують способи побудови образності в поетичних текстах, звертаючи увагу на розширення асоціативного поля слова, що відбувається через парадигматичні й синтагматичні зв'язки, часто за рахунок порушення "семантичної узгодженості" та "синтагматичної умотивованості знаків".
Метою дослідження є вивчення оцінно образних номінацій у поезіях Б. Томенчука з метою розкриття їхнього значення, впливу на поетичний текст та розуміння поетичної майстерності автора.
З огляду на мету постають наступні завдання:
1. Провести аналіз образності та оцінки в поезіях Б. Томенчука, зосереджуючись на різних варіантах їх вираження та взаємозв'язку.
2. Дослідити процес трансформації образів у творчості поета: які етапи цього процесу спостерігаються, які зміни відбуваються від міфологічних структур до сучасних метафор.
3. Вивчити естетичну природу образів у поезіях Б. Томенчука, аналізуючи їхнє відтворення реальності та трансформацію у світі поезії.
4. Аналізувати семантичні розряди в поезіях поета: як змінюється сприйняття зовнішності, внутрішності, природи та моралі через образи у його творах.
5. Вивчити семантичні функції оцінки в творчості Б. Томенчука: як імпресіоністична основа, метафоричний вимір та культурно-історична глибина впливають на сприйняття та трансформацію світу через образи.
Об’єктом дослідження є поетичні тексти Богдана Томенчука, в яких виявляються оцінно образні номінації.
Предметом дослідження є способи використання образів для вираження оцінок, їхнє значення та вплив на сприйняття поетичного тексту.
Методи дослідження включають літературний аналіз, порівняльний аналіз поетичних текстів, інтерпретацію образів та їхніх оцінних забарвлень, а також методи контент-аналізу для систематизації та класифікації виявлених оцінних номінацій.
Практична значимість дослідження полягає в можливості кращого розуміння та оцінки поетичної творчості Богдана Томенчука, що може бути корисним для літературних критиків, літературознавців, викладачів та студентів філологічних факультетів.
Наукова новизна дослідження полягає в систематизації та аналізі оцінно образних номінацій у творчості конкретного поета, що дозволяє виявити їхню специфіку та внести вагомий внесок у розуміння сучасної поетичної мови.
Структура роботи. Кваліфікаційна робота складається зі вступу, трьох розділів із підрозділами, загальних висновків та списку використаних джерел у кількості 21 найменувань.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ РОЗКРИТТЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ОЦІНКИ ТА ОБРАЗНОСТІ У ПОЕЗІЯХ Б. ТОМЕНЧУКА
1.1 Образність та оцінка в творчості Б. Томенчука: аналіз зосереджено на експресії та оцінці
Презентації поезії Богдана Томенчука завжди стають особливою подією, яка привертає великий інтерес глядачів та шанувальників справжнього поетичного слова. Неважливо, чи відбувається це в затишному залі драмтеатру чи в будь-якому іншому місці, куди відвідувачі приходять, щоб поглибитися у світ поезії, кожна вистава чи презентація відзначається особливим емоційним навантаженням та майстерністю.
Тексти Богдана Томенчука, як правило, вражають своєю поетичною глибиною і майстерністю використання мовних засобів. Вони переповнені лексико-семантичними антагонізмами, які створюють контраст та відтінки значень, що пронизують твір усюди. Дозвольте розглянути це на прикладі вірша "Сонячна долина".
У тексті "Сонячна долина" Томенчук майстерно використовує контраст між світлом і темрявою, життям і смертю, природою і людиною. Цей контраст відображається не лише на рівні образів, а й у виборі мовних засобів. Один з найяскравіших прикладів цього контрасту - використання антонімів. Наприклад, слова "світло" і "тьма", "життя" і "смерть" використовуються поруч, створюючи глибину та напругу в тексті. Також можна відзначити використання тропів, таких як метафора ("сонце - велика лампада") та епітети ("сонячна долина", "місячні ліки"), які підсилюють контраст між різними станами світу.
Стійкі фразеологізми та образні вислови також грають важливу роль у створенні поетичної картини світу Томенчука. Вони додають тексту глибини і емоційної насиченості, роблячи його більш запам'ятовуваним і виразним. Крім того, колороназви, використані в поезії, можуть мати символічне значення, підкреслюючи контрастність образів і створюючи асоціації, які розширюють тлумачення тексту. Отже, в поезіях Богдана Томенчука контраст та антагонізми лексико-семантичного рівня не лише створюють цікаву поетичну картину світу, але й глибоко проникають у сутність твору, надаючи йому поетичної сили та емоційної виразності.
Експресивність слова часто визначається його образністю, яка надає йому потенційну виразність. У тексті деякі слова можуть мати вбудовану креативність, наприклад, символи або власні назви, що надають додаткового смислу та асоціацій. Інші слова стають креативними в контексті, через взаємодію з іншими словами в тексті. Це стає можливим завдяки тому, що слова в тексті взаємодіють між собою, створюючи нові асоціації та значення.
У поезії образне мовлення виявляється через різноманітні літературні засоби, такі як символи, алегорії, метафори та інші. Вони допомагають поетам передати складні емоції, думки та ідеї за допомогою образів і метафор, що набувають глибокого символічного значення. Важливо зауважити, що образне мовлення не обов'язково обмежується лише літературними фігурами. Воно може пронизувати всі мовні елементи тексту, від окремих слів і речень до загальної структури твору. Таким чином, образність тексту створює систему художнього бачення світу, яка розширює та збагачує сприйняття читача.
Вивчення творчого доробку Богдана Томенчука дійсно підтверджує його майстерність у використанні образів у поезіях. Часто ці образи виявляються через вживання словникових одиниць, які мають виразну внутрішню форму, такі як метафори, метонімії, синоніми та інші стилістично насичені слова. Це дозволяє створювати живописні та емоційно насичені образи, які здатні глибоко зачіпати читача. Застосування власних назв у поезіях Томенчука також є важливим елементом його творчого стилю. Ці власні назви служать ретрансляторами образної алюзії, розширюючи асоціації та надаючи образам додаткової глибини та конкретності. Вони можуть відображати власні враження та переживання поета, розкриваючи його внутрішній світ та особистість.
Такий підхід до створення образності не лише допомагає створити поетичну картину світу, але й дозволяє відобразити унікальність мислення та відчуттів самого автора. Це надихає до подальшого вивчення та аналізу сучасної української поезії, де образність відіграє ключову роль у створенні виразного та емоційно насиченого тексту.
Згідно з деякими дослідниками, до лексичних засобів, які сприяють створенню образності, належать антропоніми (імена людей), топоніми (назви місць) та іншомовні слова. Ці слова, використані в тексті, мають потенційно образну складову, оскільки вони можуть викликати уявлення про певні людей, місця або культурні концепти. Наприклад, ім'я "Гамлет" вже само по собі може створювати образ літературного героя Шекспіра.
З іншого боку, Т. І. Крайнікова вважає, що до лексичних засобів творення образності слід віднести неологізми (новостворені слова), архаїзми (старі, застарілі слова) та історизми (слова, що мають історичне значення). Ці слова також можуть мати образотвірний потенціал, оскільки вони несуть у собі історичні, культурні або новаторські аспекти, що можуть викликати в уяві читача певні образи чи асоціації. Наприклад, слово "зоряний" може викликати уявлення про щось благородне або високе, що переноситься на образ особи чи явища.
Обидва підходи підтверджують, що лексичні засоби можуть мати образотвірний потенціал, що сприяє створенню виразних образів або асоціацій незалежно від контексту їхнього вживання. Це може бути досягнуто через їхнє пряме значення, а також через історичні або культурні конотації, які вони несуть. Важливо відзначити, що багато з таких слів часто використовуються у тексті в рамках тропів або стилістичних фігур, що дійсно підсилює їхню образність та ефект. Наприклад, метафори чи епітети можуть застосовуватися для того, щоб надати новий образний шар значенню певного слова чи поняттю.
Результати дослідження показали, що для створення образності у поетичному тексті Богдана Томенчука використовуються різні лексичні засоби. Серед них можна виділити:
- Слова з виразною внутрішньою формою, які за своєю звучанням або фонетичною структурою вже мають емоційний або образний заряд.
- Оказіоналізми, або слова, які використовуються в конкретному історичному або культурному контексті і можуть викликати специфічні асоціації.
- Власні назви, які можуть мати власні конотації або асоціації через їхній історичний або культурний контекст.
- Лексеми зі стилістичним позначенням, які особливим чином вживаються, щоб підкреслити художній аспект мовлення або надати тексту певний тон чи настрій.
Кожен з цих аспектів сприяє розширенню образності тексту, допомагаючи поетові передати свої почуття, думки та ідеї у формі живих та емоційно насичених образів.
1.2 Трансформація образів: від міфологічних структур до сучасних метафор
Трансформація образів з міфологічних структур до сучасних метафор є цікавим процесом, який відображає еволюцію мовлення та культурних парадигм. Міфологічні образи відображають колективне навантаження символів та архетипів, які мають глибокі корені в історії та культурі. Їхнє використання може бути дуже потужним, оскільки вони надають тексту глибокого смислу та відтінків значень.
Проте з розвитком суспільства та змінами в культурних та соціальних уявленнях, міфологічні образи можуть зазнавати трансформації. Вони можуть перетворюватися на сучасні метафори, відображаючи нові реалії та цінності. Наприклад, образ Фенікса, який у давніх міфах символізував вічне відродження та сили, може стати метафорою для опису чогось, що відроджується або оновлюється після негативних подій або випробувань. Або образ Мідаса, який здатен перетворювати все, що він доторкнеться, в золото, може бути використаний як метафора для пояснення надмірного прагнення до багатства або влади, що призводить до негативних наслідків.
Дана трансформація відбивається в літературі, мові масової культури та публічному дискурсі, де міфологічні образи поступово перетворюються на нові метафори, які відображають сучасні реалії та цінності. Такий процес відображає живучість мови та культури, а також демонструє здатність культурних символів адаптуватися до змін у суспільстві.
Крім того, важливо враховувати, що трансформація міфологічних образів у сучасні метафори може відбуватися не лише через їхнє пряме використання, але і через переосмислення значень та концепцій, які вони втілюють. Нові контексти та перспективи можуть привносити нові інтерпретації, а отже, і нові метафори. Також варто відзначити, що трансформація міфологічних образів може бути спрощеною або стилізованою, щоб вони краще відповідали сучасному контексту чи аудиторії. Наприклад, у популярній культурі міфологічні персонажі часто використовуються як символи або архетипи, а їхні історії адаптуються до сучасних сюжетів і потреб аудиторії.
Останні дослідження в області трансформації образів від міфологічних структур до сучасних метафор підкреслюють значення культурного контексту та рецепції в цьому процесі. Вони вказують на те, що сприйняття та інтерпретація міфологічних образів може змінюватися залежно від культурних та історичних особливостей суспільства. Наприклад, деякі дослідження демонструють, як інтернет-культура та соціальні мережі впливають на трансформацію міфологічних образів.
Міфологічні персонажі можуть стати ключовими елементами мемів та інших віральних контентів, які швидко поширюються через мережу та набирають нові значення відповідно до поточних соціокультурних контекстів. Також важливо враховувати гендерний та постколоніальний підхід до трансформації образів. Деякі дослідження розглядають, як міфологічні образи можуть бути переосмислені та переінтерпретовані з точки зору різних гендерних та культурних ідентичностей, а також як вони відображають динаміку влади та підкорення у сучасному світі.
Інші дослідження досліджують взаємозв'язок між трансформацією міфологічних образів та процесами глобалізації. Вони аналізують, як міфологічні мотиви та образи адаптуються до нових культурних контекстів у результаті взаємодії різних культурних та цивілізаційних традицій. Таким чином, нові дослідження в області трансформації образів від міфологічних структур до сучасних метафор розширюють наше розуміння впливу культурного контексту, соціальних процесів та глобальних трансформацій на еволюцію мовлення, міфології та культурних практик.
Останні дослідження також розглядають вплив технологій і штучного інтелекту на трансформацію образів у сучасні метафори. Зокрема, деякі дослідники вивчають, як алгоритми машинного навчання та обробки природної мови можуть аналізувати великі обсяги текстів та виявляти нові зв'язки між словами та концепціями. Це може призвести до виявлення нових метафоричних використань слів та фраз, які раніше не були відомі або розумілі.
Крім того, вивчається вплив глобальних криз, таких як зміна клімату, на трансформацію метафор та образів у сучасній мові. Дослідники аналізують, які нові метафори виникають для опису цих складних проблем, а також як вони відображають способи, якими суспільство реагує на такі виклики. Також активно досліджується використання образів та метафор у політичному та громадському дискурсі. Вивчаються, наприклад, як політичні лідери використовують метафори для маніпулювання громадською думкою або створення сприятливих образів навколо певних ідей чи пропозицій. Дані напрямки досліджень дозволяють розширити розуміння того, як трансформація образів відбувається у сучасній мові та культурі, а також які фактори впливають на цей процес.
Таким чином, трансформація образів від міфологічних структур до сучасних метафор є складним та динамічним процесом, що відображає не лише зміни у мові та культурі, але й способи, якими сучасні суспільства розуміють і використовують символи та образи для вираження своїх ідеї та цінностей.
1.3 Естетична природа образів: відтворення реальності та її трансформація у світі поезії Б. Томенчука
У поезії слова часто стають не просто носіями значень, а мають внутрішню форму, яка відображає глибину почуттів та образність. Ця внутрішня форма, чи, як її ще називають, внутрішньоформний компонент семантики, збагачує поетичний текст асоціаціями, образами і значеннями. Вона робить текст компактним, але при цьому відкриває безмежний простір для вираження митцевої ідеї. Наприклад, у цьому вірші "Ми володарі, ми собі слуги, Ми любові по долі в боргах", кожне слово має внутрішню форму, яка розкривається через асоціації та образи. "Володарі" та "слуги" можуть викликати асоціації зі сферою влади та покірності, що підкреслює динаміку взаємин. "Любов" у поєднанні з "боргами" створює образ боргу перед коханням, що розширює його смислове поле.
Отже, ці слова стають не лише будівельним матеріалом поетичного тексту, а й малюнками, які відтворюють внутрішні світи поета та читача.
У мікротексті показано, як два слова - "володарі" і "слуги", мають виразно виражену внутрішню форму. "Володарі" асоціюються з тими, хто володіє, має владу, тоді як "слуги" вказують на тих, хто служить, підпорядковується. Ці внутрішні форми створюють антагоністичний контраст, що забезпечує образне домінування цих слів. Вони взаємодіють у контексті, утворюючи образний контраст, що проявляється через їх творче "розростання". Наприклад, в поезії Б. Томенчука образ жінки представлено різними внутрішньоформними лексемами з різною конотацією. Такі слова як "невільниця", "бранка" асоціюються з обмеженістю та неволею, у той час як "принцеса", "богиня" викликають асоціації з владою, вишневістю. Цей контраст розширює спектр образів та додає глибини поетичному тексту.
Такі слова, як "невільниця", "бранка", "полонянка" - хоч і близькі за лексичним значенням, але мають різні додаткові асоціативні образи, які базуються на їх внутрішній формі. Наприклад, "невільниця" асоціюється з особою, яка знаходиться в неволі, "бранка" - з тим, кого забрали проти їх волі, а "полонянка" - з тим, хто перебуває в полоні. Ці внутрішньоформні лексеми мають потенційну образність, оскільки їх внутрішня форма містить в собі асоціативні можливості, які активізуються у фантазії читача. У досліджуваному тексті вони використовуються як мікро- та макрообрази, інтегруються в тропеїчні структури та стилістичні фігури, розширюючи образний потенціал поетичного тексту і збагачуючи його смислове поле.
Оказіоналізми - це індивідуально-авторські слова, які створюються письменником для вираження образності та новизни в конкретному тексті. Ці слова не фігурують у загальних словниках, оскільки вони є унікальними творіннями автора і використовуються лише у певному контексті. У вищезгаданому прикладі "В податливім світінні твого тіла, / В нагому танго слів і довмлівань", слова "податливім світінні", "довмлівань" - це саме оказіоналізми, створені автором для вираження конкретного образу чи почуття. Ці слова можуть мати власні асоціації та навіть творчі метафори, які відображають унікальний стиль та мову письменника. Такі оказіоналізми додають тексту оригінальності, виражаючи індивідуальну креативність автора та розширюючи його можливості у виразному засобі мовлення.
Виночерпень" - це ще один приклад оказіоналізму, створеного автором з метою асоціативно-образного розширення меж і плану виразності та змісту тексту. Слово "виночерпень" не є словниковим і з'являється лише у конкретному контексті твору. У зазначеному вірші "А він все наливає, виночерпень… / Давай по вінця. Лиш не половинь…", "виночерпень" відображає образно-ілюстративний зміст, який асоціюється з тим, хто черпає вино або наливає напій. Ця внутрішня форма слова створює живописний образ, який поглиблює емоційне й образне вираження тексту. Оказіоналізми, такі як "виночерпень", додають твору оригінальності та виразності, розширюючи можливості автора у творчому вираженні. Такі слова стають важливим елементом стильового розвитку та індивідуальної мови письменника, збагачуючи його текст новими образами та асоціаціями.
Зокрема, це цікавий підхід до розуміння взаємодії між поетичним текстом та читачем. Кожен читач уявно уособлює образи, що виникають у тексті, відповідно до свого власного багажу знань, досвіду та естетичних уподобань. Такі образні лінії можуть бути різними для кожного читача, залежно від його мовної зрілості та індивідуальних особливостей.
Слова, що використовуються в поезії, можуть мати велику експресивність в конкретному контексті, надаючи тексту глибину та виразність. Наприклад, у виразі "нетриєдиний гріх" чи "наймадонніша з мадонн" використані слова набувають додаткового виразного забарвлення, що розширює образність та емоційну сферу тексту. Такі експресивні слова в поезії допомагають підкреслити авторську індивідуальність та створити максимально насичений образний світ, який кожен читач може сприймати по-своєму, залежно від свого власного досвіду та сприйняття.
Поетичні оказіоналізми-епітети дійсно є дуже ефективними в поетичному мовленні. Вони не лише надають віршу креативності та виразності, але й формують лексично оригінальну архітектоніку тексту, яка вражає своєю новизною та цікавістю в плані естетики мовлення. Наведені приклади, такі як "очі-агати", "жінка-пожежа", "прочани-комиші", "притоки-руки", "жаль-птиця", є чудовими виявами творчого підходу до мовлення. Кожен з цих оказіоналізмів створює унікальний образ, об'єднуючи дві різні сфери або об'єкти в одне ціле, яке здебільшого несподіване, але дуже ефективне.
Такі епітети-оказіоналізми змінюють уявлення про звичайні предмети або явища, розширюючи образність та естетичні можливості поетичного тексту. Вони допомагають читачеві побачити звичайне в новому світлі, створюючи цікавий та емоційно насичений образ. Ця новизна форми та змісту робить поезію захоплюючою та непередбачуваною, а контекст, у якому використовується кожен окремий оказіоналізм, визначає його смислове звучання і сприйняття.
Власні назви, використані у поезії, є дійсно потужними засобами вираження образності та створення атмосфери. Літературна ономастика, або поетична ономастика, вивчає використання власних назв у художньому стилі мовлення. Ці терміни підкреслюють, що власні назви в поезії використовуються не лише для номінативної функції, але й з метою створення художнього образу, викликання асоціацій та створення специфічної атмосфери. Власні назви можуть мати глибокий символічний зміст або відтворювати певні образи, що вже закріпилися в культурі чи літературі. Вони можуть бути історичними, міфологічними, літературними або архітектурними термінами, які використовуються для створення відповідного настрою чи відтворення певного контексту. Таким чином, власні назви в поезії є не лише засобом ідентифікації конкретних об'єктів чи місць, але й потужними елементами творчого вираження, які додають тексту глибину, багатогранність та естетичну цінність.
Текст Богдана Томенчука відзначається широким використанням власних назв, що належать до різних культурно-релігійних та літературних контекстів. Ці власні назви додають тексту глибину, атмосферність та емоційну насиченість, а також створюють асоціації з різними історичними, релігійними та міфологічними образами. Наприклад, в поезії Томенчука ми зустрічаємо такі власні назви, як "Бог", "Господь", "Спас", "Христос", "Богородиця", "Марія", "Єва", "Мойсей", "Миколай", "Адам", "Гоморра", "Змій", "Вифлеєм" і багато інших. Кожна з цих назв має свої особливості та символічне значення, яке відображається у вірші.
Використання власних назв у поезії Богдана Томенчука дозволяє створювати багатоярусні образи, що надають тексту глибини та виразності. Ці назви створюють асоціації з різними культурними та релігійними звичаями та переконаннями, розширюючи тим самим образний потенціал тексту. Вони допомагають читачеві відчути емоційну напругу та відтворити особливу атмосферу, створену автором.
У поезії Богдана Томенчука імена героїв літературних чи міфічних творів, а також відомих авторів, філософів, художників, композиторів використовуються як літературні алюзії. Ці алюзії є способом відсилання до певних літературних творів, історичних подій або видатних особистостей з метою викликати певні асоціації у читача. Наприклад, у зазначеному вірші "Тінь Ярославни від крику німа", "півкрилий Ікар" і "Місяць котився, мов Котигорошко" автор поетично асоціює образи героїв міфологічних чи літературних творів з конкретними ситуаціями або образами у власному творі. Таким чином, власні назви відіграють роль символічних елементів, що збагачують семантику тексту та надають йому глибини.
Літературні алюзії у поезії Томенчука допомагають створити складні образи та накладаються на образність, запропоновану самим автором. Вони можуть викликати різні асоціації у читача, що розширює можливості тлумачення тексту та збагачує його семантику. Таке використання імен героїв та відомих особистостей додає тексту поетичну глибину та емоційну насиченість.
У вірші Богдана Томенчука топоніми використовуються як символічні елементи, що відображають певні ідеї або емоційний стан. Кожен з цих топонімів має свою конотацію та асоціації, які автор використовує для підкреслення певних аспектів образів та ситуацій. У вірші згадано такі топоніми, як "Колима", "Олімп", "Парнас", "Бермуди", "Сомалі", "Гондурас", "Везувій", "Дніпро", "Темза", "Ніл", "Україна". Кожен з них має свою символічну значимість та асоціації, які допомагають створити певну атмосферу та емоційний настрій у вірші. Наприклад, "Колима" може викликати асоціації зі суворістю та трагічними подіями, "Олімп" і "Парнас" відсилають до місць творчості та величі, "Бермуди" символізують таємницю та загадку, "Сомалі" та "Гондурас" можуть асоціюватися з екзотикою та віддаленими країнами, а "Україна" – з батьківщиною та ідентичністю. Ці топоніми створюють складні образи та асоціації, які надають тексту глибини та емоційної насиченості. Вони допомагають читачеві зануритися у світ поезії та розуміти його значення на різних рівнях.
Виправдано, що в поезії Богдана Томенчука власні назви набувають нових, образних значень. Це стає можливим завдяки авторській валентності слів та контекстуальному використанню топонімів. Наприклад, у рядках "Може, в Бога є два Гондураси?" автор створює асоціації між реальним Гондурасом і Україною, уявно прирівнюючи їх за віддаленістю від комфорту та правди, а також за асоціаціями з фестивалями, карнавалами та наркоторгівлею. Також відзначається протиставлення Дніпра річкам інших держав, які є образами позик або милостині. Це використання топонімів у поезії створює глибокий контраст і додає тексту емоційного забарвлення. Крім того, у вірші "і ти – Україна" лексема "Україна" набуває нового, сакрального образу, де "ти" може бути імпліцитним образом Бога. Це використання топоніму надає йому специфічного та значущого змісту в контексті вірша. Отже, топоніми в поезії Богдана Томенчука дійсно мають новаторське, образне значення, що додає тексту глибини та емоційної насиченості на лексико-семантичному рівні.
Авторство від загальних назв, поданих як власні, та відповідно - перекидання лексики зі загальних до власних назв або навпаки, є важливим стилістичним прийомом, що активізує образність тексту. Подібні мовні засоби створюють несподівані асоціації та надають тексту глибини та нових смислових шарів. У поезії Богдана Томенчука відбувається перекидання лексики, зокрема, від загальних назв до власних. Наприклад, "Мудрі Півні", "Мор Наших Доль", "Вселенська Любов", "Незмарновані Роки", "Вередливий Раз", "Поезія", "Слово", "Ти", "Ви", "Чумацька Мажа", "Галявина Планет", "Небесний Черпак" - всі ці назви відображають особливий авторський погляд на різні явища та ідеї. Вони набувають нових образних значень, які додають тексту глибини та емоційного забарвлення.
Такі слова, які автор подає з великої букви, підсилюють їхню сакральність чи повагу. Наприклад, "Він" або "Ти" можуть відноситися до Бога чи коханої. Таке використання зміцнює їхнє значення в контексті вірша. Ці власні назви та асоціоніми створюють образи та включаються в авторську естетизацію дійсності, збагачуючи текст новими смисловими відтінками та нюансами. Такий стиль використання мовних засобів надає поезії індивідуальності та оригінальності.
Структура поезії Богдана Томенчука насичена стилістично маркованими лексемами, які активно використовуються для створення образності та виразності тексту. Серед них особливе місце займають кольороназви, які відображають різноманіття образного сприйняття автором.
У тексті зустрічаються кольороназви, які додають візуальність та емоційну забарвленість:
- "білий світ" у поєднанні з тілом викликає асоціації з чистотою або непорушністю;
- "сивочолий" місяць передає образ відліку часу та старіння;
- "сивий туман" та "сиві тіла" створюють атмосферу таємничості та меланхолії;
- "рожевий лет" та "рожеві" відтінки надають ніжності та романтичності;
- "вишневий янтар" передає образ теплого, затишного світла;
- "чорно-білі пересуди" відображають конфлікт та контраст.
Кольорова символіка додає відтінків інтенсивності та емоційного забарвлення, сприяючи глибшому розумінню та сприйняттю тексту. Ці образи створюють живописну картину та викликають різні асоціації у читача, розширюючи його сприйняття та емоційне реагування на поезію.
В аналізованому тексті використано різні стилістичні засоби, які сприяють формуванню образності та емоційності. Кольорові назви відображають різні аспекти відчуттів та асоціацій, викликаючи яскраві образи. Вони створюють контраст та виразність у тексті, використовуючи різні стилістичні фігури, такі як антитеза, оксиморон та тропеїчні структури. Крім того, в тексті зустрічаються експресиви, які відображають емоційне забарвлення та додають виразності мовленню. Такі слова мають емоційні компоненти значень і надають тексту відтінку індивідуальності та оригінальності. Наприклад, "дощенятко сліпе", "кульбабеня", "бісенят", "джмелятко", "наливайко" - усі ці слова мають емоційну зарядку та активізують читачеві уяву та емоційну реакцію. Таким чином, використання кольороназв, експресивів та інших стилістичних засобів додає тексту виразності та глибини, роблячи його більш емоційно насиченим та запам'ятовуваним.
Використання архаїзмів, діалектизмів та іншомовної лексики в тексті підсилює його образність та стилістичний вираз, роблячи мову більш насиченою та мальовничою. Ці стилістично марковані слова надають тексту особливого колориту та виразності. Архаїзми, такі як "благоговіти", "Божа длань", "Божа десниця", додають тексту атмосферу стародавності та урочистості. Ці слова переносять читача у минуле та створюють асоціації зі звичаями та переконаннями певного історичного чи релігійного контексту.
Діалектизми, такі як "сіруватий", "нендзний", "дзигарок", надають тексту специфічного кольору та автентичності. Вони відображають місцевий колорит та традиційні мовні особливості певної мовної групи чи регіону. Іншомовна лексика, така як "селфі", "мачо", "менует", використовується для досягнення певного ефекту екзотичності чи оригінальності. Вона додає тексту сучасності та інтернаціонального характеру, а також може відображати культурний або мовний вплив інших народів чи культур. Використання цих стилістично маркованих слів допомагає підсилити виразність та емоційність мовлення, роблячи текст більш насиченим та цікавим для читача.
Так, аналіз показує, що лексичні одиниці у художньому тексті використовуються як складові образності та стилістичного виразу. Вони часто включаються в різноманітні тропічні структури, такі як метафори, епітети, порівняння, а також стилістичні фігури, наприклад, антитези.
Метафори, як "позлітка плеса", "біжить кульбабеня", допомагають утворити образну асоціацію, що збагачує семантику тексту та робить його більш живим та виразним. Епітети, такі як "нендзний світ", "сива фата", надають додаткового кольору та емоційного забарвлення образам, роблячи їх більш живими та виразними для читача. Порівняння, як "Люстро тріснуло, яко звір", створюють образні аналогії, які розширюють сферу розуміння та емоційне сприйняття тексту. Стилістичні фігури, як антитези (наприклад, "Дніпро – Ніл"), підсилюють контраст та суперечність між образами, створюючи більш насичену та цікаву текстуальну динаміку. Такі лексичні одиниці утворюють парадигматику тексту, розширюючи його смислове поле та створюючи багатогранний образний світ.
Отже, у досліджуваному поетичному тексті Богдана Томенчука використовуються різноманітні лексичні одиниці, які виконують різноманітні функції. Вони будують образну «зримість» тексту, актуалізують розширення семантики зі знаком «+» чи «-», забезпечують сприйняття авторського образного переосмислення дійсності, формують різні види тропів і створюють ключові образи тексту. Домінантними лексичними засобами творення образності є слова з яскраво вираженою внутрішньою формою, оказіоналізми, власні назви, стилістично марковані слова.
РОЗДІЛ 2. СЕМАНТИЧНІ РОЗРЯДИ В ПОЕЗІЯХ Б. ТОМЕНЧУКА: ЗОВНІШНІСТЬ, ВНУТРІШНІСТЬ, ПРИРОДА, МОРАЛЬ
2.1 Художній канвас: відтінки кольорів у поетичній палітрі як засіб образності та оцінки
У поезії Богдана Томенчука використання різних відтінків кольорів функціонує як потужний засіб для створення образності та передачі оцінок. Кожен обраний кольоровий відтінок має своє власне значення й символіку, що додає глибини та насиченості тексту. Наприклад, використання білого кольору може асоціюватися з чистотою, світлом, добром, але також викликати асоціації з пустотою, холодом або відсутністю життя. Червоний колір може символізувати любов, страсть, але також ризик, кров, агресію. Синій колір може викликати асоціації зі спокоєм, глибиною, але також з сумом та тугою.
Такі образи кольорів допомагають створити мальовничий образний світ в поезії Богдана Томенчука. Вони виражають поетичні емоції, враження та ставлення до зображуваних об'єктів, роблять текст більш насиченим та емоційно виразним. Використання різних відтінків кольорів у поетичній палітрі Томенчука додає його творам глибини, естетичного сприйняття та розширює можливості сприйняття читачем.
Крім символіки кольорів, їх використання в поезії Богдана Томенчука також викликає асоціації з конкретними образами, подіями та емоціями. Наприклад, описуючи природу, поет може використовувати різні кольорові палітри для передачі настрою та атмосфери кожного конкретного моменту. Крім того, кольори можуть використовуватися для оцінки або характеризації об'єктів, явищ або персонажів. Наприклад, червоний колір може використовуватися для позначення небезпеки або страху, тоді як синій - для позначення спокою чи надійності. Такий вибір кольорів допомагає створювати багатогранні образи та глибші враження від поезії.
Використання різних кольорів у поетичному творі може також слугувати для підкреслення контрастів, нюансів та протирічь у темах або образах, що робить поезію Томенчука більш емоційно насиченою та виразною. Таким чином, художній канвас кольорів в його поезії допомагає створювати глибокі образи та виражати складні емоції, роблячи твори більш доступними та захоплюючими для читача.
Використання кольорів у поезії Богдана Томенчука відкриває широкий спектр можливостей для вираження образності та оцінки. Наприклад, жовтий колір може символізувати радість, оптимізм або світло, тоді як чорний може викликати асоціації зі смертю, сумом або втратою. Цей контраст у використанні кольорів дозволяє поетові передавати широкий спектр емоцій та настроїв у своїх творах. Крім того, кольорова символіка може бути пов'язана з конкретними образами або метафорами, що розширює їхню семантику та відтінки значень. Наприклад, використання червоного кольору може асоціюватися з коханням, страстю чи вогнем, а зелений - зі свіжістю, природою або відродженням. Завдяки цьому художньому засобові, поет може не лише створювати візуально привабливі образи, а й глибоко впливати на почуття та емоції своїх читачів. Кольоровий канвас у поезії Богдана Томенчука стає важливим елементом образності та експресивності, що додає його творам виразності та смислового багатства.
У поезії Богдана Томенчука спостерігається виразне використання кольорів як засобу образності та оцінки, що додає текстам глибину та емоційну насиченість. Різні відтінки кольорів використовуються для створення образів та вираження різних настроїв, що сприяє збагаченню поетичного висловлення
11.10.2024 10:10-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора