ФОРМУВАННЯ САМООЦІНКИ У ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ. Курсова робота з Педагогіка вищої школи. Робота № 100866

Перехід до торгівельного партнера Binance

ФОРМУВАННЯ САМООЦІНКИ У ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ

Інформація про навчальний заклад

ВУЗ:

Не вказано

Інститут:

Не вказано

Факультет:

УІ

Кафедра:

Не вказано

Інформація про роботу

Рік:

2024

Тип роботи:

Курсова робота

Предмет:

Педагогіка вищої школи

Завантажити

Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):

ФОРМУВАННЯ САМООЦІНКИ У ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ ЗМІСТ ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ САМООЦІНКИ У ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ 6 1.1 Психологічний аспект вивчення самооцінки як наукового феномену 6 1.2 Самооцінка та її місце в структурі самосвідомості 12 1.3 Фактори формування самооцінки в юнацькому віці 16 РОЗДІЛ 2. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ФОРМУВАННЯ САМООЦІНКИ У ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ 19 2.1 Методи та організація дослідження 19 2.2 Аналіз та інтерпретація результатів дослідження 21 2.3 Розробка психокорекційної програми підвищення самооцінки в юнацькому віці 25 ВИСНОВКИ 31 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 33 ДОДАТКИ 37 ВСТУП Самооцінка є одним з ключових компонентів особистісного розвитку, що визначає загальний емоційний стан, мотивацію та соціальні взаємини індивіда. Особливо актуальною ця тема стає у юнацькому віці, який характеризується активним пошуком свого "я", формуванням життєвих цінностей та соціальної ідентичності. Саме в цей період відбувається значний вплив на самооцінку з боку різних факторів, таких як сім'я, школа, однолітки, медіа та інші соціальні інститути. Дослідження самооцінки у юнацькому віці є надзвичайно важливим для розуміння того, як молоді люди сприймають себе, свої можливості та місце в суспільстві. Висока або, навпаки, низька самооцінка може мати суттєві наслідки для їхнього подальшого розвитку, професійного становлення та психічного здоров'я. Наприклад, надмірно висока самооцінка може призводити до агресивної поведінки та проблем у взаєминах з іншими людьми, тоді як низька самооцінка часто асоціюється з депресією, тривожністю та соціальною ізоляцією. Актуальність теми дослідження самооцінки юнаків обумовлена також тим, що сучасне суспільство висуває високі вимоги до особистісного та професійного розвитку молоді. Успішна соціалізація, формування адекватного рівня самоповаги та самосвідомості є важливими аспектами, що сприяють гармонійному розвитку особистості та її інтеграції в суспільство. Тому вивчення особливостей самооцінки осіб юнацького віку допоможе розробити ефективні психологічні програми та інтервенції, спрямовані на підтримку позитивного самосприйняття та запобігання негативним наслідкам його порушень. Таким чином, діагностика особливостей самооцінки у юнацькому віці є важливим напрямком психологічних досліджень, що має велике значення для практичної психології, педагогіки та соціальної роботи. Це дозволяє не тільки виявити проблеми, але й створити умови для їх своєчасного вирішення, сприяючи гармонійному розвитку молодої особистості. Аналіз останніх досліджень та публікацій. Досліджувана проблематика знайшла підтвердження у наукових дослідженнях, зокрема, у роботах Р. Бернса, Л. Божович, Т. Драгунової, Д. Ельконіна, І. Кона, А. Петровського, С. Рубінштейна, Д. Фельдштейна та інших. Ці та інші наукові праці переконливо доводять, що особливості самооцінки впливають на емоційний стан, ступінь задоволення своєю діяльністю, навчанням, життям, а також на стосунки з оточуючими. Самооцінка також залежить від зазначених чинників. Тому ставлення юнака до самого себе є однією з фундаментальних властивостей його особистості. Метою дослідження є виявлення та аналіз особливостей самооцінки осіб юнацького віку. З огляду на мету постають наступні завдання: 1. Розглянути основні теоретичні концепції щодо самооцінки та їхні взаємозв'язки. 2. Визначити ключові фактори, які впливають на формування самооцінки в юнацькому віці та їхні можливі взаємозв'язки. 3. Сформувати методику та план дослідження, що дозволить зібрати об'єктивні дані про самооцінку учасників. 4. Розробити психокорекційну програму, спрямовану на підвищення рівня самооцінки учасників дослідження, з урахуванням отриманих результатів. Об’єктом дослідження є самооцінка осіб юнацького віку. Предметом дослідження є особливості формування та динаміка самооцінки у юнацькому віці. Методи дослідження. У дослідженні використовувалися такі методи, як анкетування та опитування для збору даних про самооцінку та фактори, що на неї впливають; психодіагностичні методики для вимірювання рівня самооцінки, спостереження для аналізу поведінкових проявів самооцінки в реальних ситуаціях; статистичні методи обробки даних для аналізу та інтерпретації результатів дослідження. Практична значимість дослідження полягає у можливості використання його результатів для розробки психологічних програм, спрямованих на підвищення рівня самооцінки у молоді. Це може включати інтервенційні програми для шкіл, консультаційні послуги для юнаків та їхніх батьків, а також тренінги та семінари для педагогів і психологів. Результати дослідження можуть сприяти поліпшенню психологічного клімату в освітніх установах та загальному підвищенню рівня психологічного здоров'я молоді. Наукова новизна дослідження полягає в систематичному аналізі самооцінки осіб юнацького віку з урахуванням різноманітних соціально-психологічних факторів, що впливають на її формування. У рамках дослідження було розроблено комплексну методику оцінки самооцінки, яка враховує не тільки кількісні, але й якісні аспекти цього явища. Це дозволило отримати більш повну та глибоку картину стану самооцінки у молоді та визначити основні напрямки для подальших досліджень та практичної роботи у цій сфері. Структура роботи. Кваліфікаційна робота складається зі вступу, двох розділів із підрозділами, загальних висновків, списку використаних джерел у кількості 27 найменувань та додатків на 12 сторінках. РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ САМООЦІНКИ У ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ 1.1 Психологічний аспект вивчення самооцінки як наукового феномену Самооцінка є комплексним психологічним феноменом, що відображає ставлення людини до себе, своїх можливостей і здібностей. Вона формується через взаємодію різних аспектів самосвідомості та є ключовим елементом, який впливає на психологічне благополуччя та поведінку людини. Самооцінка визначає, як людина бачить себе, свої сильні та слабкі сторони, і впливає на її рішення, цілі та взаємини з іншими людьми. Когнітивний компонент самооцінки охоплює уявлення людини про власні якості і здібності. Це включає в себе самоаналіз і самоусвідомлення, що дозволяють людині оцінити свої сильні та слабкі сторони, досягнення та невдачі. Наприклад, людина може розмірковувати про свою компетентність у певних сферах, таких як професійні навички або соціальні здібності. Когнітивний компонент формується на основі особистого досвіду, навчання, та зворотного зв’язку від оточення [12]. Емоційний компонент самооцінки включає в себе відчуття задоволеності або незадоволеності собою. Це емоційна реакція на власні дії, успіхи та невдачі. Позитивні емоції виникають, коли людина задоволена своїми досягненнями або отримує позитивний зворотний зв’язок, а негативні - коли відчуває себе невдахою або отримує критику. Емоційний компонент самооцінки безпосередньо пов’язаний з самоповагою і відчуттям власної гідності. Поведінковий компонент відображає самооцінку в поведінці та діях людини. Він включає в себе те, як людина проявляє себе у різних життєвих ситуаціях, як вона реагує на виклики та вирішує проблеми. Наприклад, люди з високою самооцінкою зазвичай виявляють більше впевненості в собі, беруть на себе ініціативу і готові ризикувати. Натомість люди з низькою самооцінкою можуть уникати складних ситуацій, проявляти нерішучість або залежати від думки інших. Когнітивний, емоційний та поведінковий компоненти самооцінки тісно взаємодіють між собою. Наприклад, позитивне когнітивне сприйняття своїх здібностей може підвищувати емоційну задоволеність собою, що, в свою чергу, сприяє більш впевненій поведінці. Навпаки, негативні думки про себе можуть призводити до емоційного дискомфорту і уникання складних ситуацій. Ця взаємодія створює динамічний процес формування та зміни самооцінки в залежності від життєвих обставин і досвіду. На формування та розвиток самооцінки впливає безліч факторів, серед яких [22]: Сімейне виховання: Оцінки та реакції батьків і найближчих родичів відіграють важливу роль у формуванні самооцінки дитини. Соціальне оточення: Думка друзів, вчителів, колег та суспільства в цілому може значно впливати на самооцінку. Особисті досягнення та невдачі: Власний досвід успіхів та поразок формує когнітивні та емоційні компоненти самооцінки. Генетичні фактори і темперамент: Індивідуальні особливості, такі як рівень тривожності або схильність до ризику, також можуть впливати на самооцінку. Самооцінка як комплексний психологічний феномен відіграє ключову роль у розвитку особистості та її соціальному функціонуванні. Взаємодія когнітивного, емоційного та поведінкового компонентів визначає ставлення людини до себе і впливає на її поведінку та рішення. Розуміння структури та факторів, що впливають на самооцінку, є важливим для розробки ефективних методик підтримки і корекції самооцінки, що сприятиме гармонійному розвитку особистості і покращенню якості життя. Гуманістична психологія розглядає самооцінку як центральний елемент особистісного розвитку і благополуччя. Вчені цього напряму, такі як Карл Роджерс і Абрахам Маслоу, наголошують на важливості позитивної самооцінки для досягнення самоактуалізації та психологічного здоров'я. Карл Роджерс вважав, що самооцінка є важливою для "повністю функціонуючої людини", тобто особистості, яка реалізує свій потенціал і живе гармонійно з собою та оточенням. Він підкреслював, що для формування здорової самооцінки необхідна безумовна позитивна увага з боку значущих інших, особливо в дитинстві. Це означає прийняття і любов до людини незалежно від її дій та досягнень [1]. Абрахам Маслоу розробив теорію ієрархії потреб, в якій самооцінка займає важливе місце. На його думку, після задоволення базових фізіологічних і безпекових потреб, людина прагне до поваги і самоповаги. Позитивна самооцінка є необхідною для досягнення найвищого рівня потреб - самоактуалізації, тобто реалізації свого потенціалу і досягнення особистісних цілей. Біхевіоризм акцентує увагу на ролі підкріплення і навчання в формуванні самооцінки. Представники цього напряму, такі як Б.Ф. Скіннер, вважають, що самооцінка формується через процеси умовного і оперантного навчання [13]. Б.Ф. Скіннер стверджував, що самооцінка розвивається через підкріплення - позитивне або негативне. Якщо поведінка людини отримує позитивне підкріплення, це сприяє формуванню позитивної самооцінки. Наприклад, коли дитина отримує похвалу за свої успіхи, це підвищує її самооцінку. Негативне підкріплення або покарання, навпаки, можуть призводити до зниження самооцінки. Когнітивні теорії розглядають самооцінку як результат когнітивних процесів, таких як автоматичні думки і когнітивні схеми. Представники цього напряму, такі як Аарон Бек і Альберт Елліс, зосереджуються на вивченні того, як мислення людини впливає на її самооцінку. Аарон Бек, розробник когнітивної терапії, вважає, що негативні автоматичні думки і дисфункціональні когнітивні схеми можуть призводити до низької самооцінки. Наприклад, людина, яка постійно думає "Я не вартую нічого", буде мати низьку самооцінку. Бек пропонує когнітивну реструктуризацію як метод корекції негативних думок для підвищення самооцінки. Альберт Елліс, засновник раціонально-емотивної терапії, також наголошує на ролі ірраціональних переконань у формуванні самооцінки. Він вважає, що люди часто мають ірраціональні переконання про себе, такі як "Я маю бути досконалим, щоб мене приймали". Заміна цих переконань на більш раціональні може допомогти підвищити самооцінку [2]. Різні психологічні теорії надають різні підходи до розуміння самооцінки, кожна з яких підкреслює важливі аспекти цього феномену. Гуманістична психологія наголошує на важливості позитивного ставлення до себе для особистісного розвитку, біхевіоризм акцентує на ролі підкріплення і навчання, а когнітивні теорії зосереджуються на впливі мислення і переконань на самооцінку. Кожен з цих підходів робить свій внесок у загальне розуміння самооцінки і пропонує різні методи для її підтримки і корекції. На формування самооцінки впливає ряд чинників, серед яких соціальне оточення, особистий досвід, виховання, успіхи та невдачі, а також порівняння себе з іншими. Соціальне оточення відіграє важливу роль у формуванні самооцінки, оскільки людина отримує зворотний зв'язок від інших, що впливає на її уявлення про себе. Оцінки та реакції батьків, вчителів та однолітків є особливо значущими в дитинстві. Позитивні оцінки та підтримка сприяють формуванню високої самооцінки, тоді як негативні коментарі та критика можуть знижувати її. Особистий досвід також має велике значення. Успіхи в різних сферах життя, таких як навчання, робота, спорт чи особисті стосунки, підвищують самооцінку, тоді як невдачі можуть її знижувати. Важливу роль відіграє й процес порівняння себе з іншими. Людина часто оцінює свої досягнення та якості у порівнянні з оточуючими. Якщо порівняння є на користь людини, це підвищує самооцінку, якщо ж ні – вона може знижуватись [15]. Виховання в сім'ї є основним фактором, що впливає на самооцінку з раннього дитинства. Підтримка та схвалення батьків допомагають дитині розвивати позитивне ставлення до себе, тоді як критика і зневажливе ставлення можуть призводити до низької самооцінки. Важливо також враховувати генетичні фактори та темперамент людини. Деякі люди від природи схильні до більшої впевненості в собі, тоді як інші можуть бути більш тривожними і сумнівними. Темперамент, що включає риси, такі як емоційна стабільність або схильність до ризику, також впливає на самооцінку. Таким чином, самооцінка формується під впливом багатьох взаємопов'язаних чинників, які взаємодіють між собою протягом усього життя людини. Розуміння цих факторів допомагає виявити способи підтримки і корекції самооцінки, що є важливим для гармонійного розвитку особистості і психологічного благополуччя. Самооцінка має значний вплив на різні аспекти життя людини. Висока самооцінка сприяє впевненості в собі, ініціативності, здатності до подолання труднощів і загальному психологічному благополуччю. Люди з високою самооцінкою зазвичай демонструють більшу впевненість у своїх силах і можливостях, що допомагає їм брати на себе ініціативу в різних ситуаціях, як у професійному, так і в особистому житті. Вони легше долають труднощі, оскільки вірять у свою здатність знаходити рішення і досягати поставлених цілей. Це позитивно впливає на їхнє психологічне благополуччя, оскільки вони рідше стикаються з відчуттям безпорадності або невдачі [27]. Низька самооцінка, навпаки, може призводити до невпевненості, тривожності, депресії та проблем у міжособистісних стосунках. Люди з низькою самооцінкою часто сумніваються у своїх можливостях, що робить їх менш рішучими і більш залежними від думки оточуючих. Це може призводити до постійного відчуття тривожності і страху перед невдачею. У крайніх випадках низька самооцінка може стати причиною депресивних станів, оскільки людина втрачає віру в себе і свої перспективи. У міжособистісних стосунках це може виявлятися в залежності від партнера, низькій комунікабельності або, навпаки, агресивній поведінці як захисному механізмі. Крім того, рівень самооцінки впливає на мотивацію і академічні та професійні досягнення. Висока самооцінка сприяє більшій внутрішній мотивації, що дозволяє людині ставити амбітні цілі і наполегливо працювати для їх досягнення. Люди з високою самооцінкою частіше демонструють високу успішність у навчанні та кар'єрі, оскільки вірять у свої здібності і не бояться викликів. Низька самооцінка може знижувати мотивацію і бажання досягати високих результатів, оскільки людина сумнівається в своїх силах і боїться невдачі. Це може негативно впливати на академічні та професійні досягнення, обмежуючи можливості особистісного і професійного росту [3]. Таким чином, рівень самооцінки відіграє ключову роль у формуванні поведінкових і емоційних реакцій, визначаючи загальний рівень життєвої задоволеності і успішності людини в різних сферах життя. Розуміння впливу самооцінки на ці аспекти є важливим для розробки ефективних методик підтримки і підвищення самооцінки, що сприятиме гармонійному розвитку особистості. Тому, вивчення самооцінки як наукового феномену є важливим аспектом психології, що має значний вплив на розуміння розвитку особистості та її поведінки. Самооцінка формується під впливом багатьох факторів і має важливі наслідки для психологічного здоров’я та соціального функціонування людини. Подальші дослідження в цій сфері можуть сприяти розробці ефективних методик для підтримки і корекції самооцінки, що є ключовим для досягнення гармонійного розвитку особистості та покращення якості життя. 1.2 Самооцінка та її місце в структурі самосвідомості Самосвідомість - це ключовий аспект психологічної структури особистості, який визначає, як людина сприймає і розуміє себе. Це складний і багатогранний феномен, що включає в себе різноманітні аспекти, які взаємодіють між собою, формуючи цілісне уявлення про себе і свій світ. Основні складові самосвідомості включають усвідомлення власної ідентичності, відчуття своєї унікальності та внутрішньої цілісності, а також спроможність аналізувати свої дії, думки та почуття [13]. Самоідентичність є одним з основних аспектів самосвідомості і полягає у відчутті себе як окремої особистості з унікальними характеристиками і властивостями. Вона включає у себе усвідомлення свого індивідуального «я» і розрізняє нас від інших. Самопізнання - це здатність аналізувати свої дії, думки і почуття, розуміти їх причини та наслідки. Воно дозволяє людині розвивати глибше розуміння самої себе і своїх потреб. Самосприйняття відображає відношення людини до себе, включаючи внутрішнє ставлення до своїх характеристик, як позитивних, так і негативних. Це означає прийняття себе таким, яким ти є, з усіма своїми сильними і слабкими сторонами. Самореалізація - це процес виявлення та розвитку свого потенціалу, досягнення внутрішньої гармонії і задоволення від самовираження. Вона означає створення життя відповідно до своїх цінностей, бажань і потреб. Усі ці складові взаємодіють між собою, створюючи комплексне уявлення про себе і світ навколо. Самосвідомість забезпечує основу для саморозвитку, адаптації до змін та психологічного благополуччя. Вона дозволяє людині бути більш усвідомленою та обґрунтованою в своїх рішеннях і діях, сприяючи її особистісному зростанню і самореалізації. Самооцінка відіграє ключову роль у формуванні та розвитку самосвідомості і є важливим компонентом психологічної структури особистості. Вона відображає ставлення людини до себе, своїх можливостей, здібностей і особистих якостей. Самооцінка складається з трьох основних компонентів - когнітивного, емоційного і поведінкового - кожен з яких впливає на спосіб, як людина сприймає і оцінює саму себе. Когнітивний компонент самооцінки включає уявлення про власні якості і здібності. Це відображення того, як людина оцінює свої внутрішні ресурси, такі як інтелект, таланти, навички і знання. Наприклад, людина може вважати себе розумною та обізнаною в певній галузі, або, навпаки, вважати себе недостатньою у цьому відношенні [11]. Емоційний компонент самооцінки відображає відчуття задоволеності або незадоволеності собою. Він визначає, наскільки людина задоволена своїм власним життям, досягненнями і внутрішнім самопочуттям. Наприклад, висока самооцінка може призводити до відчуття власної цінності і задоволеності, тоді як низька самооцінка може викликати почуття невпевненості та незадоволеності з собою. Поведінковий компонент самооцінки відображається у вчинках та діях людини. Це включає в себе рішення, які вона приймає, спосіб, яким вона взаємодіє з іншими людьми, і як вона виконує свої завдання. Наприклад, людина з високою самооцінкою може бути більш впевненою і рішучою у своїх діях, тоді як людина з низькою самооцінкою може ухилятися від викликів і виявляти пасивність. У цілому, самооцінка грає важливу роль у формуванні психологічного стану людини, впливаючи на її емоційний стан, поведінку і спосіб сприйняття світу. Розуміння цих компонентів дозволяє краще розуміти самосвідомість і розвивати стратегії для покращення самооцінки та психологічного благополуччя. Самооцінка, як ключовий аспект самосвідомості, має глибокі зв'язки з іншими її елементами, такими як самоідентичність, самоприйняття та самореалізація. Самоідентичність відображає те, як людина сприймає себе як унікальну особистість. Це внутрішнє усвідомлення своєї унікальності, власної ідентичності та відмінностей від інших. Самооцінка впливає на спосіб, як самоідентичність сприймається і підтримується. Наприклад, висока самооцінка може збільшити впевненість у власній унікальності та важливості, тоді як низька самооцінка може призвести до сумнівів у власній цінності і унікальності [4]. Самоприйняття є іншим важливим аспектом, що забезпечує позитивне ставлення до себе, незалежно від недоліків та помилок. Це означає прийняття себе таким, яким ти є, з усіма своїми сильними і слабкими сторонами. Висока самооцінка може сприяти підвищенню рівня самоприйняття, оскільки людина з впевненістю бачить свою цінність і приймає себе з усіма своїми перевагами та недоліками. Самореалізація, або досягнення свого потенціалу, також пов'язана з рівнем самооцінки. Людина з високою самооцінкою зазвичай більш схильна до досягнення своїх цілей і подолання труднощів, оскільки вона вірить у власні можливості і сильні сторони. Наприклад, людина, яка вірить у себе та свої здібності, буде більш мотивованою та наполегливою у досягненні своїх мрій і цілей. Самооцінка, як ключовий елемент самосвідомості, формується і розвивається під впливом різноманітних факторів. Одним з найважливіших є соціальне оточення, яке включає в себе родину, друзів, колег, співробітників та інших членів суспільства. Відносини з цими людьми, їхні оцінки та реакції можуть суттєво впливати на самооцінку. Позитивна підтримка та визнання сприяють формуванню високої самооцінки, тоді як критика і негативні коментарі можуть її знижувати. Особистий досвід також має велике значення у формуванні самооцінки. Успіхи і невдачі, здобуті досягнення та пропущені можливості, усе це впливає на те, як людина сприймає себе. Успіхи можуть підвищувати впевненість у власних силах і підвищувати самооцінку, тоді як невдачі можуть призводити до почуття невпевненості і знижувати самоповагу [21]. Виховання також грає важливу роль у формуванні самооцінки. Спосіб, яким батьки, вчителі та інші авторитетні особи реагують на дитину, може суттєво впливати на те, як вона оцінює себе. Позитивна підтримка та емоційна підтримка сприяють позитивному розвитку самооцінки, тоді як негативні досвіди можуть залишити слід у вигляді низької самооцінки та відчуття неприйнятності. У дорослому житті самооцінка продовжує розвиватися під впливом професійних і особистих досягнень, взаємодії з соціальним оточенням та особистих рефлексій. Людина постійно оцінює свої дії, успіхи та невдачі, а також порівнює себе з іншими. Ці процеси впливають на формування та розвиток її самооцінки протягом усього життя. Зокрема, самооцінка займає важливе місце в структурі самосвідомості, впливаючи на всі аспекти життя людини. Вона є ключовим компонентом, що визначає, як людина сприймає себе і свої можливості. Самооцінка тісно пов'язана з іншими елементами самосвідомості, такими як самоідентичність, самоприйняття та самореалізація. Вона формується під впливом різних чинників, включаючи соціальне оточення, особистий досвід і генетичні фактори, і має значний вплив на психологічне благополуччя і життєві досягнення людини. Розуміння структури і функцій самооцінки дозволяє розробляти ефективні методики для її підтримки і корекції, що сприяє гармонійному розвитку особистості і покращенню якості життя. 1.3 Фактори формування самооцінки в юнацькому віці У юнацькому віці, сімейне оточення відіграє вирішальну роль у формуванні самооцінки. Відносини з батьками є одним із ключових чинників, які впливають на розвиток самоповаги та внутрішнього відчуття цінності у підлітків. Перш за все, ставлення батьків до дитини має значний вплив. Позитивні, сприйнятливі відносини, що ґрунтуються на взаєморозумінні, підтримці та відкритій комунікації, створюють сприятливу атмосферу для підвищення самооцінки. Дитина відчуває себе важливою та підтримуваною, що сприяє формуванню позитивного відношення до себе [23]. Крім того, вимоги батьків також впливають на самооцінку підлітка. Розумні, але реалістичні вимоги сприяють розвитку внутрішньої мотивації та відчуття власної компетентності. З іншого боку, надмірні або необґрунтовані вимоги можуть призвести до почуття невдоволеності собою та низької самооцінки. Якість комунікації в сім'ї також має важливе значення. Відкриті, емоційно насичені розмови, де дитина відчуває підтримку та розуміння, сприяють розвитку впевненості в собі. Здатність батьків слухати та враховувати думки та почуття дитини сприяє встановленню позитивного відношення до самого себе [6]. Отже, сімейне оточення в юнацькому віці є ключовим чинником у формуванні самооцінки. Позитивне, сприйнятливе та підтримуюче середовище сприяє розвитку впевненості в собі та позитивного відношення до себе, тоді як відсутність підтримки або негативні взаємини можуть призвести до зниження самоповаги та відчуття неприйнятності. Шкільне середовище впливає на формування самооцінки підлітків через їхню взаємодію з однолітками, вчителями та іншими членами шкільного колективу. Вчителі, які виявляють зацікавленість у успіхах учнів і підтримують їх у зусиллях, створюють сприятливу атмосферу для розвитку позитивної самооцінки. Коли учні отримують позитивне підтвердження та визнання за свої досягнення, вони почуваються більш впевнено в собі та своїх здібностях [17]. Спілкування з однолітками також впливає на самооцінку підлітків. Соціальна акцептованість і стосунки з ровесниками визначають, наскільки себе впевнено відчуває підліток у спілкуванні та взаємодії з іншими. Якщо учень відчуває підтримку та прийняття з боку своїх однолітків, ймовірно, його самооцінка буде позитивною. На відміну, відчуття відкинутості або соціальної відмінності можуть призвести до негативної самооцінки та почуття неприйнятності. Отже, середовище грає важливу роль у формуванні самооцінки підлітків. Підтримка вчителів і позитивні взаємини з однолітками сприяють розвитку позитивної самооцінки, тоді як відсутність підтримки та соціальна відмінність можуть впливати на негативний спосіб [15]. Особисті досягнення грають важливу роль у формуванні самооцінки у підлітків. Успіхи в навчанні, спорті, мистецтві або інших сферах діяльності можуть мати значний вплив на те, як підліток сприймає себе і свої здібності. Коли підліток досягає успіху в певній сфері, це підтверджує його власні здібності і таланти. Здатність до досягнень демонструє йому, що він може впоратися з викликами та досягати своїх цілей. Це зміцнює впевненість у собі та переконання в власній цінності. Крім того, визнання оточуючих за досягнення також може позитивно впливати на самооцінку. Прийняття та підтримка від батьків, вчителів, друзів або тренерів за успіхи підсилює віру у власні сили та позитивне ставлення до себе. Звичайно, не всі досягнення завжди будуть успішними, і це нормально. Важливо, щоб підліток вмів оцінювати свої досягнення не лише за їхньою результативністю, але й за зусиллями та висиленою працею. Такий підхід сприяє розвитку здорової самооцінки, навчаючи приймати навіть невдачі як можливість для зростання та розвитку. Емоційна підтримка з боку друзів та родичів відіграє ключову роль у формуванні самооцінки підлітків. Позитивне ставлення та підтримка з боку оточуючих створюють безпечне та сприятливе середовище для самовираження та розвитку особистості. Коли підліток відчуває, що його друзі та родичі підтримують його у життєвих справах та цінують його за те, хто він є, він почувається більш упевненим в собі та своїх можливостях. Ця підтримка створює емоційну безпеку, яка дозволяє підлітку відчувати себе комфортно у власній шкірі та вільно виражати свої думки та почуття [10]. Крім того, позитивна емоційна підтримка допомагає підлітку подолати труднощі та стресові ситуації, зберігаючи його психічне здоров'я. Важливо, щоб підліток знав, що він може підтриматися на своїх близьких у будь-який час, що створює відчуття безпеки та стабільності. Отже, емоційна підтримка від друзів та родичів є важливим фактором, який сприяє формуванню позитивної самооцінки у підлітків. Вона допомагає створити сприятливе середовище для розвитку особистості та дозволяє підліткам відчувати себе цінними та підтриманими [5]. Висновуючи, в юнацькому віці формування самооцінки є складним процесом, який залежить від багатьох факторів, таких як сімейне середовище, шкільна атмосфера, особисті досягнення та емоційна підтримка. Позитивні взаємини та підтримка сприяють розвитку здорової самооцінки, тоді як відсутність підтримки або негативні взаємини можуть призвести до зниження самоповаги та відчуття неприйнятності. РОЗДІЛ 2. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ФОРМУВАННЯ САМООЦІНКИ У ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ 2.1 Методи та організація дослідження Самооцінка — це ключовий фактор, який впливає на наше ставлення до себе і до інших, наш спосіб спілкування та наші взаємини в соціумі. Вона визначає наше відчуття власної цінності і впевненості. Коли у нас висока самооцінка, ми зазвичай відчуваємо себе впевнено і здатними до досягнень. Це сприяє нашому особистісному розвитку і допомагає нам будувати здорові відносини з іншими. Навпаки, низька самооцінка може призвести до невпевненості, комплексів і ускладнити наші міжособистісні відносини. Тому важливо дбати про свою самооцінку і розвивати позитивне ставлення до себе. Мета експериментального етапу дослідження полягала у вивченні впливу самооцінки особистості на її статусно-рольову реалізацію в групі. Дослідження проводилось у три етапи: 1) На початковому етапі адаптували опитувальник «Методика дослідження самооцінки особистості» С. Будассі та методику «Соціометрія» Дж. Моренодо для проведення дистанційного тестування в онлайн форматі. 2) Основний етап включав діагностику впливу самооцінки особистості на її статусно-рольову реалізацію в групі, що мало собою аналіз взаємозв'язку між самооцінкою учасників та їхніми ролями та статусами у групі. 3) На заключному етапі розробилась тренінгова програма розвитку адекватної самооцінки особистості, котра мала на меті покращити самооцінку учасників та сприяти їхній успішній соціальній адаптації. Дослідження проведено дистанційно у формі тестування-опитування, в якому взяли участь 24 особи юнацького віку (студенти від 18 до 21 року), серед яких було 14 дівчат та 10 хлопців. Ми обрали методику дослідження, яка дозволяє кількісно вимірювати якісні характеристики параметрів, надійна та легка у використанні. Для вимірювання рівня самооцінки учасників ми використали опитувальник С. Будассі (Додаток А). Ця методика забезпечує кількісне визначення самооцінки особистості за допомогою способу ранжування. Відповідно до цієї методики, самооцінка може мати наступні рівні вираженості: - Висока неадекватна (від 1,0 до 0,85) - Висока адекватна (від 0,84 до 0,53) - Середня адекватна (від 0,52 до -0,1) - Низька адекватна (від -0,09 до -0,32) - Низька неадекватна (від -0,33 до -1,0) Дані категорії дозволяють нам розуміти рівень самооцінки та її відповідність реальним можливостям та характеристикам особистості. Для визначення статусу та ролі особистості в групі ми скористалися методикою «Соціометрія» Дж. Морено (Додаток Б). Цей метод базується на уявному виборі, який роблять усі учасники групи. Суть соціометрії полягає в дослідженні системи «симпатій» та «антипатій» між учасниками, тобто у виявленні системи емоційних зв'язків в групі. На основі отриманих відповідей всі учасники поділяються на п'ять груп: - «Зірки»: особи, які мають найбільшу кількість позитивних виборів (зазвичай шість і більше). - «Прийняті», або «визнані»: особи, які отримали 3-5 позитивних виборів. - «Знехтувані»: особи, які отримали 1-2 позитивні вибори. - «Ізольовані»: особи, які не мають жодних виборів. - «Аутсайдери»: особи, які отримали найбільшу кількість негативних виборів або негативні вибори переважають над позитивними. Дані категорії допомагають розуміти структуру взаємин в групі та визначити соціальний статус та роль кожного учасника. Для встановлення зв'язку між самооцінкою особистості та її статусно-рольовою взаємодією в групі ми скористалися методом рангової кореляції Спірмена. 2.2 Аналіз та інтерпретація результатів дослідження У процесі початкового та подальшого етапів нашого дослідження ми адаптували та використали опитувальник «Методика дослідження самооцінки особистості» С. Будассі для вимірювання рівня самооцінки у наших учасників. Результати опитування були систематизовані та представлені в табл. 2.1. Таблиця 2.1 – Рівні вираженості показників самооцінки досліджуваних № з/п Отриманий показник Рівень самооцінки особистості 1 -0.15 Низький (адекватний) 2 0.9 Високий (неадекватний) 3 0.53 Високий (адекватний) 4 -0.25 Низький (адекватний) 5 -0.09 Низький (адекватний) 6 -0.32 Низький (адекватний) 7 -0.25 Низький (адекватний) 8 0.53 Середній (адекватний) 9 0.52 Середній (адекватний) 10 -0.25 Низький (адекватний) 11 0.52 Середній (адекватний) 12 0.53 Середній (адекватний) 13 0.52 Середній (адекватний) 14 -0.25 Низький (адекватний) 15 -0.25 Низький (адекватний) 16 -1.0 Низький (неадекватний) 17 0.52 Середній (адекватний) 18 0.53 Високий (адекватний) 19 0.52 Середній (адекватний) 20 0.53 Середній (адекватний) 21 -1.0 Низький (неадекватний) 22 0.53 Високий (адекватний) 23 0.52 Середній (адекватний) Після проведення аналізу результатів та статистичної обробки даних ми представляємо отримані результати дослідження рівнів самооцінки у досліджуваних у табл. 2.2. Таблиця 2.2 – Показники рівнів сформованості самооцінки досліджуваних Рівні самооцінки студентів Низький (неадекватний) Низький (адекватний) Середній (адекватний) Високий (адекватний) Високий (неадекватний) К-сть студентів % К-сть студентів % К-сть студентів % К-сть студентів % К-сть студентів % 2 9 8 35 9 39 3 13 1 4 Згідно з табл. 2.2, більшість студентів, які брали участь у дослідженні, мають адекватну самооцінку (87% опитаних, що складає 20 осіб). За результатами, виявлено, що 13% учасників мають неадекватний рівень самооцінки. Зокрема, 9% опитаних (2 особи) мають низький рівень самооцінки, а 4% (1 студент) - високий. Значна частина опитаних демонструє середній рівень самооцінки, який становить 39% респондентів. Самооцінка відображає, наскільки уявлення людини про себе відповідають об'єктивній реальності. Це відображає реальне та бажане уявлення про себе. Адекватна самооцінка, із тенденцією до позитивного сприйняття, відіграє важливу роль у самоповазі, прийнятті себе та відчутті власної цінності. Індивідуальна самооцінка тісно пов'язана з мотивацією, емоційною сферою та очікуваннями. Вона визначає спосіб, яким людина сприймає свій досвід та взаємодіє з іншими. Далі в ході дослідження було проаналізовано отримані результати за допомогою методики "Соціоматрія" Дж. Морено, що дозволило виявити показники статусу та ролі особистості в групі. Отримані дані було узагальнено та представлено у табл. 2.3. Таблиця 2.3 – Соціоматриця досліджуваних студентів № з/п Ім’я Прізв- ище 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 1 Д.А. 1 2 3 2 В.В. 1 2 3 3 Н. Г. 1 2 3 4 З.Д. 2 3 1 5 Н. К 1 2 3 6 М. Л. 1 2 3

Курсова робота Педагогіка вищої школи

darynakond

16.10.2024 22:10-

Коментарі

Ви не можете залишити коментар. Для цього, будь ласка, або зареєструйтесь.

Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!

Маєш корисні навчальні матеріали, які припадають пилом на твоєму комп'ютері? Розрахункові, лабораторні, практичні чи контрольні роботи — завантажуй їх прямо зараз і одразу отримуй бали на свій рахунок! Заархівуй всі файли в один .zip (до 100 МБ) або завантажуй кожен файл окремо. Внесок у спільноту – це легкий спосіб допомогти іншим та отримати додаткові можливості на сайті. Твої старі роботи можуть приносити тобі нові нагороди!

поділитись