Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Управління бізнес процесами організації
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Економіка та управління підприємствами
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
ЗМІСТ
ВСТУП
3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ СИСТЕМНОГО ПІДХОДУ В УПРАВЛІННІ СУЧАСНИМИ БІЗНЕС-ОРГАНІЗАЦІЯМИ
6
РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНЕ ЗАСТОСУВАННЯ СИСТЕМНОГО ПІДХОДУ В СУЧАСНИХ БІЗНЕС-ОРГАНІЗАЦІЯХ
16
РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМНОГО ПІДХОДУ В УПРАВЛІННІ СУЧАСНОЮ ОРГАНІЗАЦІЄЮ
28
ВИСНОВКИ
34
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
36
ВСТУП
Актуальність теми. Використання системного підходу у практиці управління сучасними бізнес-організаціями є надзвичайно актуальною темою, особливо в умовах постійних змін у бізнес-середовищі. Системний підхід спрямований на розгляд системи як цілісного цілого, складного взаємозв'язку компонентів, які взаємодіють між собою та з оточуючим середовищем. Отже, він дозволяє розуміти бізнес як систему, де кожен елемент впливає на інші, і відповідно, успішне управління бізнесом вимагає комплексного підходу.
У сучасних умовах, коли бізнес-середовище швидко змінюється через технологічний прогрес, глобалізацію та інші фактори, важливо мати системний підхід до управління. Це дозволяє бізнес-організаціям бути гнучкими та адаптивними до змін, а також швидко реагувати на виклики та можливості, які виникають.
Однією з ключових переваг системного підходу є можливість аналізувати бізнес в цілому, враховуючи всі аспекти його діяльності, від стратегічного планування до оперативного управління. Це допомагає уникнути тунельного бачення проблеми, коли лише окремі її аспекти розглядаються ізольовано від загального контексту. Також, системний підхід дозволяє виявляти внутрішні та зовнішні взаємозв'язки, що сприяє збалансованому прийняттю рішень та уникненню неочікуваних наслідків. Він дозволяє управлінцям бачити бізнес як велику систему, в якій зміни в одній частині можуть мати вплив на всю організацію.
Таким чином, використання системного підходу в практиці управління сучасними бізнес-організаціями є важливим і актуальним завданням, що дозволяє ефективно реагувати на зміни у бізнес-середовищі та досягати успіху в умовах постійної нестабільності.
Аналіз останніх досліджень та публікацій. Дослідження системного підходу в управлінні підприємствами відображається в роботах вітчизняних та зарубіжних практиків, експертів, бізнес-тренерів та науковців, таких як Е. Демінг, М. Хаммер, Дж. Чампі, М. Портер, О. Амош, Б. Андерсен, Ф. Кросбі, Т. Конті, В. Пономаренко, Т. Попова, Т. Гринько та інші. У їх наукових дослідженнях фундаментально аналізуються теоретичні аспекти системного підходу до управління підприємством. Однак серед різноманітності підходів до управління підприємством спостерігається різна інтерпретація системного підходу. Науковці зосереджують увагу на важливості впровадження системного підходу, але порівняння з іншими підходами, які також використовуються, залишається поза їх увагою.
Метою роботи є вивчення впливу застосування системного підходу на ефективність управління сучасними бізнес-організаціями
З огляду на мету постають наступні завдання:
1. Теоретичний аналіз основ системного підходу в управлінні.
2. Дослідження впливу впровадження системного підходу до управління на ефективність бізнес-процесів та стратегічне управління в конкретних організаціях.
3. Запропонувати шляхи вдосконалення системного підходу в управлінні організацією.
Об’єктом дослідження є процес управління сучасними бізнес-організаціями.
Предметом дослідження є системний підхід в управлінні бізнес-організаціями та його вплив на їхню ефективність.
Методи дослідження включають аналіз літературних джерел, емпіричні дослідження, опитування керівників та співробітників бізнес-організацій, порівняльний аналіз та інші методи соціологічного та економічного аналізу.
Практична значимість дослідження полягає в тому, що висновки та рекомендації, отримані в результаті, можуть бути використані керівництвом сучасних бізнес-організацій для покращення управлінської практики та досягнення кращих результатів.
Наукова новизна полягає у вивченні конкретних аспектів впливу системного підходу на управління в контексті сучасних бізнес-організацій та висновків, які можуть доповнити чи підтвердити існуючі теоретичні уявлення про цю проблематику.
Структура роботи. Кваліфікаційна робота складається зі вступу, трьох розділів із підрозділами, загальних висновків та списку використаних джерел у кількості 35 найменувань.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ СИСТЕМНОГО ПІДХОДУ В УПРАВЛІННІ СУЧАСНИМИ БІЗНЕС-ОРГАНІЗАЦІЯМИ
Системний підхід у менеджменті ґрунтується на розгляді організації як цілісної системи, що складається з взаємопов'язаних частин. Це дозволяє аналізувати не тільки окремі елементи, а й їх взаємодію, що сприяє ефективнішому управлінню. Важливими характеристиками системи є цілісність, структурованість, інтеграція, адаптивність та цілеспрямованість.
Підприємство є організаційно виокремленою та економічно самостійною основною ланкою виробничої сфери народного господарства, основною функцією якої є виготовлення продукції, виконання робіт або надання платних послуг. Усі підприємства мають статус юридичної особи, що передбачає наявність замкненої системи обліку та звітності, самостійного балансу, розрахункового рахунку в банку, а також печатки з власною назвою. Крім того, підприємство володіє товарним знаком (маркою), який може бути представлений у вигляді терміна, символу, малюнка або їх комбінацій.
Юридична особа підприємства має власне ім’я, під яким вона функціонує, і підлягає обов’язковій державній реєстрації. Це надає підприємству правові рамки для здійснення господарської діяльності, забезпечуючи легітимність його функціонування на ринку. Державна реєстрація також сприяє прозорості і підзвітності підприємства перед державними органами та суспільством.
Підприємство, як основна ланка народного господарства, відіграє ключову роль у забезпеченні економічного зростання та розвитку країни. Його ефективне функціонування сприяє створенню робочих місць, генеруванню доходів та підвищенню якості життя населення. Самостійність підприємства у веденні господарської діяльності дозволяє йому оперативно реагувати на ринкові зміни, що є важливим фактором конкурентоспроможності в умовах сучасної економіки.
Для ефективного господарювання важливим аспектом є визначення мети створення та функціонування підприємства (фірми). У світовій економіці генеральна мета підприємства, яка чітко окреслює його існування, зазвичай називається місією. При формуванні місії необхідно коротко відповісти на запитання: „Хто ми? Що ми робимо? Куди прямуємо?”.
Цілі підприємства є конкретними кінцевими становищами або бажаними результатами, які передбачається досягти спільною працею колективу підприємства. Цілі можуть бути поділені на короткострокові, що спрямовані на негайне отримання бажаних результатів, та довгострокові, що спрямовані на зміцнення положення фірми та покращення показників у довгостроковій перспективі.
Існують два основні типи цілей: фінансові та стратегічні. Фінансові цілі орієнтовані на збільшення показників, таких як прибуток, віддача від інвестицій, розмір займу та дивідендів. Стратегічні цілі відносяться до підвищення конкурентоспроможності фірми і спрямовані на забезпечення більш високих темпів зростання, збільшення частки ринку та поліпшення якості продукції, щоб вона перевершувала продукцію конкурентів.
Визначення місії та цілей є фундаментальним елементом стратегічного планування, оскільки дозволяє підприємству сформувати чітке бачення свого розвитку та сконцентрувати зусилля на досягненні визначених результатів. Це забезпечує підприємству можливість ефективного функціонування в умовах динамічного ринкового середовища та підвищує його здатність до адаптації та інновацій.
Система є сукупністю взаємодіючих елементів, які утворюють цілісне утворення з новими властивостями, що відрізняються від властивостей окремих елементів. Підприємство можна розглядати як систему, цілісне утворення, особливе об'єднання її частин. Ефективна діяльність підприємства як системи залежить від узгодженої взаємодії (співвідносності) окремих частин, сформованих відповідно до мети. Проте ця взаємодія періодично порушується в процесі розвитку виробництва, особливо при формуванні нових цілей, коли сама система залишається незмінною. Наприклад, під час революційних перетворень технічної бази виробництва в ході її реконструкції можуть виникати ситуації, коли передова техніка застосовується несистемно, що ускладнює досягнення поставлених цілей.
Підприємство також є ймовірною системою, що зумовлено значною мірою наявністю людського фактора, який може бути непередбаченим у конкретних ситуаціях. Функціонування підприємства як системи є нормальним лише за умови організаційної та гармонійної взаємодії всіх його підрозділів (елементів, підсистем), незважаючи на те, що кожен з них виконує свою роль. Взаємозв'язок та співпраця між підрозділами підприємства повинні бути чітко визначеними і скоординованими для забезпечення загальної ефективності системи. Це вимагає постійного моніторингу та корекції взаємодії елементів, щоб підприємство могло швидко адаптуватися до змін і підтримувати свою конкурентоспроможність на ринку.
На підприємствах, окрім основних підсистем управлінської та управляємої, існують також наступні підсистеми:
Технічна підсистема: включає комплекс устаткування, яке забезпечує виконання завдань системи. Це обладнання, машини, інструменти та інші технічні засоби, необхідні для виробничого процесу.
Технологічна підсистема: заснована на поділі процесу виробництва на стадії та окремі процеси. Вона охоплює методи, прийоми та способи виробництва, що використовуються для перетворення сировини та матеріалів у готову продукцію.
Система організації виробництва та управління: включає структури та механізми, які забезпечують ефективну координацію та контроль виробничих процесів. Це організаційні форми, методи управління, інформаційні потоки та комунікації між різними підрозділами підприємства.
Економічна підсистема: відображає єдність економічних процесів та економічних зв’язків у русі виробничих фондів. Вона включає планування, облік, аналіз та контроль фінансових ресурсів, а також управління витратами та доходами підприємства.
Соціальна підсистема: складається з людей, які утворюють колектив та мають певні соціальні відносини в процесі спільної праці. Вона охоплює питання соціальної політики, мотивації, підвищення кваліфікації працівників, соціального забезпечення та підтримки.
Кожна з цих підсистем є невід'ємною частиною загальної системи підприємства і сприяє його ефективному функціонуванню. Їх взаємодія та узгодженість є ключовими факторами, що впливають на досягнення стратегічних цілей підприємства та забезпечення його конкурентоспроможності на ринку.
Підприємство діє та господарює в межах законодавства, яке регулює всі напрями його діяльності. Одним із ключових нормативних актів є Закон України «Про підприємства в Україні», що регламентує діяльність різних видів підприємств, визначає їхні види та організаційні форми, правила створення й ліквідації, механізм здійснення підприємницької діяльності. Цей закон створює однакові правові умови для діяльності підприємств незалежно від форм власності та системи господарювання, забезпечує їхню самостійність, чітко фіксує права та відповідальність у здійсненні господарської діяльності, а також регулює відносини з іншими суб'єктами господарювання та державою.
Крім закону, важливими документами для підприємства є статут підприємства та колективний договір, узгоджений з чинним законодавством. Статут підприємства визначає його організаційно-правову форму, структуру управління, права та обов'язки засновників і учасників. Колективний договір регулює відносини між трудовим колективом та адміністрацією підприємства, визначає умови праці, соціальні гарантії, права та обов'язки сторін.
Створення підприємства може відбуватися кількома шляхами:
1. За рішенням власника або уповноваженого ним органу, організації-засновника.
2. Внаслідок примусового поділу іншої організації згідно з чинним антимонопольним законодавством.
3. Через відокремлення зі складу існуючого підприємства за рішенням трудового колективу і за згодою власника майна.
Ліквідація або реорганізація підприємства може бути здійснена у випадках:
1. Прийняття відповідного рішення власника майна.
2. Визнання підприємства банкрутом.
3. Заборони діяльності за невиконання встановлених законодавством умов.
Таким чином, правове регулювання діяльності підприємства забезпечує його легітимність, захист прав і інтересів як самого підприємства, так і його працівників, контрагентів та держави. Це сприяє стабільному функціонуванню підприємства та його розвитку в умовах ринкової економіки.
Основні принципи системного підходу – цілісність, ієрархічність, адаптивність і взаємодія – є ключовими для ефективного управління сучасними бізнес-організаціями (табл. 1.1). Вони дозволяють більш комплексно та глибоко розглядати організацію, її структуру та процеси, що сприяє підвищенню ефективності, гнучкості та конкурентоспроможності.
Таблиця 1.1 – Принципи системного підходу до управління в організаціях
Принцип
Опис
Принцип
Опис
Цілісність
Розгляд організації як єдиного цілого, де всі елементи взаємозалежні. Зміни в одній частині системи впливають на інші частини та на організацію загалом.
Ієрархічність
Багаторівнева структура системи, де кожен рівень впливає на інші. Організація складається з підсистем, які в свою чергу можуть бути системами з меншими підсистемами.
Адаптивність
Здатність системи змінювати свою структуру та поведінку у відповідь на зміни зовнішнього середовища, що дозволяє організаціям бути гнучкими та реагувати на зовнішні виклики.
Взаємодія
Аналіз взаємозв'язків між елементами системи та їх впливу на загальну ефективність. Взаємодія може бути синергічною, коли співпраця підвищує продуктивність, або конфліктною, коли протиріччя знижують ефективність.
Системний підхід, спираючись на ці принципи, надає інструментарій для аналізу та оптимізації як окремих частин, так і організації в цілому, що є необхідним у сучасному динамічному бізнес-середовищі.
Системний підхід у менеджменті є важливим інструментом, який надає кілька ключових переваг для ефективного управління бізнес-організаціями. Його застосування дозволяє досягти високих результатів у різних аспектах діяльності компанії, що сприяє її довгостроковому успіху.
Одна з головних переваг системного підходу полягає у здатності забезпечити комплексне бачення проблем. Це досягається через аналіз організації як цілісної системи, де враховуються всі взаємозв'язки та залежності між її елементами. Такий підхід допомагає виявити неочевидні проблеми, які можуть залишитися поза увагою при традиційному аналізі окремих частин системи. Комплексне бачення дозволяє краще розуміти причини виникнення проблем і розробляти більш ефективні стратегії для їх вирішення.
Системний підхід сприяє підвищенню ефективності організації через оптимізацію процесів та ресурсів. Аналіз всієї системи дозволяє виявити вузькі місця, надлишкові або недостатньо використовувані ресурси, що може призвести до їх оптимального перерозподілу. Завдяки цьому підвищується продуктивність, зменшуються витрати і покращується загальна ефективність роботи організації. Крім того, системний підхід допомагає впроваджувати процеси безперервного вдосконалення, що є важливим для сталого розвитку компанії.
Системний підхід забезпечує гнучкість та адаптивність організації, дозволяючи швидко реагувати на зміни в ринку та внутрішньому середовищі. Це досягається через постійний моніторинг зовнішніх і внутрішніх факторів, аналіз їхнього впливу на систему і відповідне коригування стратегії та операційних процесів. Гнучкість і адаптивність є критично важливими в умовах сучасного динамічного ринку, де швидкі зміни можуть створювати як ризики, так і можливості для бізнесу.
Системний підхід сприяє інтеграції нових технологій та методів, що стимулює інновації в організації. Аналіз системи в цілому дозволяє виявити області, де технологічні новації можуть принести найбільшу користь, а також оцінити їхній вплив на всю систему. Впровадження інноваційних рішень сприяє підвищенню конкурентоспроможності організації, дозволяє покращувати продукцію та послуги, а також відкриває нові можливості для розвитку бізнесу.
Таким чином, системний підхід у менеджменті бізнес-організацій надає важливі переваги, включаючи комплексне бачення проблем, підвищення ефективності, гнучкість та адаптивність, а також стимулювання інновацій. Завдяки цим перевагам компанії можуть більш ефективно управляти своїми ресурсами, швидко адаптуватися до змін та впроваджувати нові технології, що забезпечує їхній довгостроковий успіх та сталий розвиток.
Системний підхід є надзвичайно корисним інструментом в управлінні бізнес-організаціями, оскільки він дозволяє розглядати організацію як цілісну систему з взаємозалежними компонентами. Його застосування охоплює різні аспекти управління, що дозволяє досягти більш ефективних результатів.
Системний підхід у стратегічному плануванні включає визначення довгострокових цілей організації та розробку шляхів їх досягнення з урахуванням внутрішніх та зовнішніх факторів. Цей підхід дозволяє розглядати організацію як комплекс взаємопов'язаних підсистем, що взаємодіють між собою та з зовнішнім середовищем. Завдяки цьому можна більш точно передбачати можливі зміни та ризики, а також розробляти стратегії, які будуть гнучкими і адаптивними до змін. Стратегічне планування з використанням системного підходу сприяє створенню стійких конкурентних переваг та забезпеченню довгострокового успіху організації.
Побудова ефективної організаційної структури є ключовим аспектом управління, де системний підхід відіграє важливу роль. Організаційна структура визначає, як розподіляються завдання, обов'язки та ресурси між різними підрозділами та рівнями управління. Системний підхід дозволяє створити структуру, яка забезпечує оптимальне використання ресурсів та ефективну координацію між підрозділами. Це досягається через аналіз взаємозв'язків між різними елементами організації та їх впливу на загальну продуктивність. Ефективна організаційна структура сприяє підвищенню продуктивності, покращенню комунікацій та спрощенню управлінських процесів.
Управління людськими ресурсами є ще однією сферою, де системний підхід знаходить широке застосування. Цей підхід допомагає в розвитку персоналу та мотиваційних систем, які враховують взаємозв'язки між різними аспектами діяльності працівників. Системний підхід дозволяє створювати програми розвитку та навчання, які відповідають потребам як окремих працівників, так і організації в цілому. Крім того, він сприяє розробці мотиваційних систем, які враховують індивідуальні та колективні потреби, що підвищує задоволеність працівників та їх продуктивність.
Впровадження нових технологій та процесів для підвищення конкурентоспроможності є важливим аспектом інноваційного менеджменту, де системний підхід може забезпечити значні переваги. Аналіз організації як цілісної системи дозволяє визначити області, де технологічні інновації можуть принести найбільшу користь. Це включає оцінку впливу нових технологій на різні аспекти діяльності організації та їх взаємозв'язок з існуючими процесами. Завдяки системному підходу, інноваційний менеджмент стає більш ефективним, оскільки враховуються всі можливі наслідки та забезпечується інтеграція нових технологій у загальну стратегію розвитку організації.
Таким чином, системний підхід може бути ефективно застосований до різних аспектів управління бізнес-організаціями, таких як стратегічне планування, організаційна структура, управління людськими ресурсами та інноваційний менеджмент. Він забезпечує комплексний аналіз і оптимізацію внутрішніх процесів та зовнішніх взаємозв'язків, що сприяє підвищенню ефективності, гнучкості та конкурентоспроможності організації. Використання системного підходу дозволяє більш точно прогнозувати ризики та можливості, розробляти адаптивні стратегії та впроваджувати інноваційні рішення, що є ключовими чинниками успіху в сучасному бізнес-середовищі.
Незважаючи на численні переваги, які надає системний підхід у управлінні бізнес-організаціями, він також супроводжується рядом викликів та обмежень, які потрібно враховувати при його впровадженні та застосуванні. Одним із головних викликів системного підходу є його складність реалізації. Впровадження системного підходу вимагає значних зусиль та ресурсів. Це означає, що організація має витратити час і гроші на підготовку персоналу, впровадження нових методів аналізу та управління, а також зміну корпоративної культури. Більшість компаній також стикаються з опором з боку старих структур і процесів, що може ускладнити процес переходу до системного підходу. Ще одним викликом є необхідність спеціальних знань управлінців в області системного аналізу.
Використання системного підходу вимагає глибокого розуміння концепцій системного мислення, теорії систем і методів системного аналізу. Це може становити проблему для компаній, які не мають кваліфікованих фахівців у цій області або не готові інвестувати в їх навчання та розвиток. Ще одним обмеженням системного підходу є ризик перенасичення даними. При прагненні до комплексного аналізу та моделювання всіх аспектів організації може виникнути небажане перенасичення інформацією. Надмірна увага до деталей може призвести до втрати загального бачення та утруднити прийняття стратегічних рішень. Крім того, перенасичення даними може затягувати процес прийняття рішень та ускладнювати комунікацію між різними частинами організації.
Враховуючи вищезазначені виклики та обмеження, необхідно усвідомлювати, що системний підхід, хоча і надає значні переваги в управлінні бізнес-організаціями, також потребує серйозних зусиль та обережності при його впровадженні та застосуванні. Важливо пам'ятати про баланс між складністю аналізу та практичною застосовністю системного підходу, а також про необхідність постійного удосконалення та адаптації методів управління до конкретних умов і потреб організації.
РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНЕ ЗАСТОСУВАННЯ СИСТЕМНОГО ПІДХОДУ В СУЧАСНІЙ БІЗНЕС-ОРГАНІЗАЦІЇ
Система управління на підприємстві визначається як комплексний механізм, спрямований на регулювання та оптимізацію всіх процесів, що відбуваються у його межах. Ця система відповідає за встановлення цілей, планування робіт, створення структури управління, мотивацію персоналу, забезпечення ефективного контролю та забезпечення інформаційної бази.
У кожному конкретному випадку система управління формується з урахуванням особливостей діяльності підприємства. Потреба в управлінні виникає через різноманітні фактори, серед яких наявність ресурсів, які потребують ефективного розподілу та використання, грає ключову роль. Також важливою є наявність горизонтального та вертикального розподілу праці, підрозділів і, звичайно, чітко сформульованих цілей.
Загальна мета системи управління полягає в забезпеченні оптимального функціонування підприємства, його конкурентоспроможності та досягненні стратегічних цілей. Це вимагає не лише розробки ефективних стратегій, а й постійного контролю, аналізу та вдосконалення управлінських процесів. Така система є необхідною складовою успішного функціонування будь-якого сучасного підприємства.
Система управління на підприємствах, що діють у сприятливих агрокліматичних умовах, включає ряд ключових компонентів, необхідних для ефективного ведення господарської діяльності. Одним із таких компонентів є організаційна структура управління, яка визначає ієрархію та розподіл відповідальності серед працівників. При цьому не менш важливі є принципи та методи управління, які визначають стратегічні підходи та конкретні інструменти, за допомогою яких досягаються поставлені цілі.
Управлінський процес та управлінський цикл відображають послідовність дій управлінців від формулювання стратегічних завдань до їх втілення в життя та контролю результатів. Система інформаційного забезпечення грає важливу роль у забезпеченні необхідною інформацією для прийняття рішень, а також в оцінці ефективності діяльності підприємства. Однак, особливості господарської діяльності в агрокліматично сприятливих регіонах, наприклад, на території ТОВ "ЛАН" вимагають специфічного підходу до управління. З урахуванням особливостей ґрунтового покриву та ґрунтових вод, важливим стає впровадження агротехнічних заходів, спрямованих на підвищення родючості ґрунтів та забезпечення високої врожайності культур. Такий підхід вимагає системи розробки та реалізації управлінських рішень, що враховують специфіку аграрної сфери.
Отже, система управління на підприємствах агропромислового сектору, зокрема в районах зі сприятливими агрокліматичними умовами, повинна бути гнучкою та адаптивною, щоб успішно враховувати особливості господарської діяльності та досягати поставлених цілей.
Підприємство, яке займається виробництвом сільськогосподарської продукції, перетворенням її через заготівлю та переробку, а також торгівельною діяльністю в оптовій та роздрібній сферах, будівництвом, ремонтом об’єктів цивільного та промислового призначення, наданням майна в оренду та іншими послугами, є складною системою, яка базується на різноманітних виді діяльності. Закріплення самостійного балансу, наявність рахунків у банківських установах та власна печатка свідчать про його правову та фінансову самостійність. Важливою характеристикою є також те, що підприємство не може бути утворене з інших юридичних осіб, що підкреслює його самостійність та відповідальність за власну діяльність.
У взаємодії з власниками земельних та майнових паїв підприємство ґрунтується на укладенні господарських договорів, що передбачають виплату орендної плати за користування земельними ресурсами. Таким чином, підприємство в сфері сільськогосподарської діяльності є складною організацією, яка має чітку правову та фінансову структуру, відображену у власному балансі, наявності рахунків у банках та печатці, що підтверджує його самостійність та відповідальність. Управління взаємовідносинами з власниками ресурсів здійснюється через укладання господарських договорів, що регулюють умови користування землею та іншими ресурсами.
Формування майнового фонду приватного підприємства є складним та багатостороннім процесом, який базується на різноманітних джерелах та вимагає відповідності з законодавством України та метою діяльності підприємства. Основними складовими майнового фонду є основні фонди та оборотні кошти, які є ключовими ресурсами для здійснення виробничої та комерційної діяльності підприємства. Окрім цього, до майна підприємства включаються інші цінності, такі як майнові паї, що набуті при виході з колгоспів.
Джерела формування майнового фонду різноманітні та включають у себе:
- грошові та матеріальні внески засновників;
- прибуток від реалізації продукції, послуг та інших видів діяльності;
- доходи від цінних паперів;
- фінансування від банків та інших кредиторів;
- капітальні вкладення та дотації з різних бюджетів;
- придбане майно від інших суб'єктів господарювання відповідно до законодавства;
- інші джерела, що не суперечать встановленому законодавству.
Володіння, користування та розпорядження майном підприємства проводиться відповідно до його діяльності та в рамках чинного законодавства, що вимагає відповідального та прозорого підходу до управління ресурсами.
Цілісний майновий комплекс підприємства, який включає в себе нерухомість, визнається об'єктом для різних угод, включаючи купівлю-продаж та інші договори, які регулюються чинним законодавством. Підприємство має право на володіння і користування природними ресурсами відповідно до встановленого законодавства, за умови сплати відповідної плати. В окремих випадках, передбачених законом, це може здійснюватися на пільгових умовах.
На 1 січня 2023 року підприємство мало в оренді 765 гектарів сільськогосподарських угідь. Це свідчить про активне використання земельних ресурсів для господарської діяльності підприємства. Така інформація є важливою для аналізу та планування діяльності підприємства в майбутньому (табл. 2.1).
Таблиця 2.1 – Наявність земельних угідь, га
Роки
З них
взято в оренду
Частка від
загального обсягу,%
2021
2022
2023
Усього сільськогосподарських угідь
765
765
765
765
100
у тому числі:
рілля
685
685
685
685
90
сінокоси
-
-
-
-
-
пасовища
85
85
85
85
10
багаторічні насадження
-
-
-
-
-
ТОВ "ЛАН" представляє собою тип організаційно-правової форми господарювання, яка характеризується одноосібним володінням та управлінням окремим громадянином. Згідно з вказаними даними, структура земельних угідь підприємства в основному складається з сільськогосподарських угідь, причому 90% займає рілля, а 10% - пасовища.
Однією з ключових переваг підприємства є його здатність привертати увагу банківських установ та інвесторів, що сприяє отриманню кредитів та інвестицій. Це відрізняє приватне підприємство від індивідуального, оскільки останнє зазвичай має обмежені можливості щодо надання кредитів. підприємства, що мають орендні відносини, виконують функцію перехідного етапу до більш розвинених форм господарювання. Це відображає необхідність адаптації та поступового вдосконалення в умовах ринкової економіки.
Отже, ТОВ "ЛАН" є важливим гравцем у сільському господарстві, яке завдяки своїй організаційній формі та ринковій активності може забезпечити стабільний розвиток та ефективне управління своїми ресурсами.
Економічна відповідальність за розвиток приватного підприємства покладається виключно на його засновника. Він несе відповідальність за всі аспекти функціонування підприємства, включаючи визначення цілей, планування робіт, мотивацію працівників, контроль за досягненням цілей та прийняття управлінських рішень. Орендодавці, у свою чергу, не несуть жодної економічної відповідальності за результати діяльності підприємства.
Власник підприємства, для забезпечення його діяльності, може залучати громадян до праці на основі трудового договору або інших форм, які регулюють відносини працівника з підприємством як суб'єктом підприємницької діяльності. Структура управління ТОВ "ЛАН" показана на рис. 2.1. Така система управління, що описана, є важливою складовою успішного функціонування підприємства, оскільки вона забезпечує організацію та контроль за всіма аспектами його діяльності, сприяючи досягненню поставлених цілей та оптимізації виробничих процесів.
Представлена на рис. 2.1 організаційна структура управління характеризується функціональним підходом, який відображає виробничу спеціалізацію наявних у господарстві підрозділів. Цей тип структур управління сприяє формуванню конкурентних переваг шляхом зниження собівартості продукції, що забезпечується вузькою виробничою спеціалізацією.
/
Рисунок 2.1 – Організаційна структура управління ТОВ «ЛАН»
Орендодавці та працюючі за контрактом не мають права втручатися у виробничу діяльність підприємства, а також у рішення та розпорядження його власника стосовно господарського використання майна і землі. Підприємство забезпечує своїх працівників соціальними та іншими пільгами та гарантіями, сплачує в бюджет соціальні внески за працюючих громадян, а також гарантує їм умови праці і відпочинку, що передбачені чинним законодавством України. Ці заходи сприяють покращенню якості життя працівників та підвищенню їхнього соціального статусу, що в свою чергу може позитивно позначитися на продуктивності праці та ефективності виробничих процесів підприємства.
З інструкцій головних спеціалістів досліджуваного підприємства видно, що на їхні плечі лягає значна частина обов'язків, пов'язаних з виконанням функцій постачання. Наприклад, головний агроном, згідно з посадовою інструкцією, зобов'язаний забезпечувати господарство насінням кращих районованих сортів та організовувати закупівлю мінеральних і органічних добрив, а також контролювати своєчасне виконання технологічних операцій.
Завдання головного інженера також включає організацію та контроль діяльності інженерної служби, забезпечення якісного технічного обслуговування галузей та операцій господарства. Крім того, він несе відповідальність за технічний стан машинно-тракторного парку та забезпечення його запчастинами, нафтопродуктами та іншими матеріалами. Ці обов'язки становлять ключову частину діяльності підприємства, оскільки вони безпосередньо впливають на ефективність виробничих процесів та загальний успіх господарства. Від виконання цих функцій залежить якість і кількість продукції, а також здатність підприємства до конкуренції на ринку.
Згідно з посадовою інструкцією, головний зоотехнік має на собі відповідальність за ряд важливих завдань, серед яких - забезпечення своєчасного завезення кормів на ферму та надання спецодягу для тваринників. Ці обов'язки є необхідними для ефективної діяльності господарства та забезпечення комфортних умов для тварин. Враховуючи описану організаційну структуру та специфіку обов'язків головного зоотехніка, можна зробити висновок, що система управління ПАП "Провесінь" є типовою для більшості господарств у районі. Функціональний характер цієї системи дозволяє оптимізувати виробничі витрати та досягати запланованих результатів.
Такий підхід сприяє ефективному веденню господарської діяльності, забезпечуючи необхідний контроль над процесами виробництва та збільшуючи його конкурентоспроможність на ринку.
Внутрішнє середовище підприємства є ключовим аспектом його функціонування та успіху на ринку. У ТОВ "ЛАН" це середовище побудоване на ефективному поєднанні зовнішніх і внутрішніх елементів. Основними складовими внутрішнього середовища є персонал, технології, цілі, завдання та структура, які утворюють систему управління підприємством.
Управління ТОВ "ЛАН" базується на поєднанні прав власника майна та принципів самоврядування трудового колективу. Власник може здійснювати управління безпосередньо або через уповноважених ним органів, при цьому керівні права делегуються директору. Структура управління визначається самостійно підприємством, встановлюються штати різних підрозділів. Власник має право наймати керівника підприємства і укладати з ним контракт, який визначає умови роботи, права та обов’язки. Підприємство діє на підставі власного статуту, який регулює його діяльність та взаємовідносини з іншими суб’єктами господарювання. Такий підхід до управління сприяє оптимізації процесів на підприємстві та досягненню поставлених цілей і завдань.
Статут підприємства визначає ключові аспекти його функціонування та управління. Він уточнює точне найменування та місцезнаходження підприємства, вказує власника або засновника, формулює основну місію й цілі діяльності. Крім того, статут визначає органи управління та порядок їхнього формування, а також повноваження трудового колективу та його виробничих органів. У контексті аграрних підприємств, задоволення потреб населення в продуктах харчування та товарах широкого вжитку є суттєвим. Кінцеві результати виробничої діяльності цих підприємств визначають ефективність їхньої діяльності. Зокрема, такі результати включають в себе валову продукцію, товарну продукцію, кінцеву продукцію, чисту продукцію та прибуток.
Собівартість виробленої продукції є важливим показником, що впливає на кінцеві результати господарювання аграрних підприємств. Цей показник відображає грошовий вираз витрат підприємства на виробництво та реалізацію продукції, робіт чи послуг. Ефективне керування собівартістю є ключовим аспектом у досягненні економічної вигідності виробництва в умовах конкретного аграрного господарства. Отже, статут і собівартість є невід’ємними складовими успішного функціонування та управління аграрним підприємством, визначаючи основні принципи й напрямки його діяльності.
Структура собівартості виробництва є важливим аспектом аналізу ефективності господарської діяльності підприємства (табл. 2.2).
Таблиця 2.2 – Структура собівартості виробництва продукції ТОВ «ЛАН», тис. грн
Статті витрат
Витрати на
виробництво продукції
Частка витрат в рослинництві, %
Частка витрат в тваринництві, %
Рослинництва
Тваринництва
Затрати на оплату праці
42
15
9,1
26,3
Відрахування на соціальні заходи
5
2
1,1
3,5
Матеріальні витрати
316
39
68,1
68,4
В т. ч. насіння
45
9,7
0,0
Корми
12
21,1
Мінеральні добрива
88
19,0
Нафтопродукти
95
20
20,5
35,1
Електроенергія
45
6
9,7
10,5
Запасні частини
43
1
9,3
1,8
Інші затрати
101
1
21,8
1,8
У тому числі орендна плата за
земельні паї
71
15,3
Всього витрат
464
57
100,0
100,0
З табл. 2.2 видно, що в ТОВ "ЛАН" собівартість виробництва продукції рослинництва становила 464 тис. грн., тоді як виробництво продукції тваринництва обійшлося у 57 тис. грн. У структурі собівартості обох напрямків діяльності найбільшою частку займають матеріальні витрати - по 68%. У рослинництві це нафтопродукти і мінеральні добрива, в тваринництві - нафтопродукти і корми. Водночас, в тваринництві витрати на оплату праці становлять 26,3%, що відзначено вище, ніж у рослинництві, де цей показник складає лише 9,1%. Аналіз структури собівартості виробництва вказує на те, що підприємство має значні витрати на матеріальні ресурси, особливо на паливо, добрива і корми. Збільшення витрат на оплату праці в тваринництві може бути обумовлене великим обсягом ручної праці, необхідної для догляду за тваринами.
Отже, аналіз структури собівартості виробництва продукції відображає важливі аспекти економічної діяльності підприємства і може слугувати основою для прийняття управлінських рішень з метою оптимізації виробничих процесів та зниження витрат.
У сучасних умовах розвитку ринкової економіки підприємство не може існувати як ізольована одиниця економічної системи. Його існування безпосередньо пов'язане з тісною взаємодією з зовнішнім середовищем. Ця взаємодія передбачає отримання ресурсів, енергії та відповідь на потреби споживачів зовнішнього середовища, а також відправку на зовнішнє середовище готової продукції, інформації, заробітної плати.
Зовнішнє середовище кожного підприємства складається з макросередовища і мікросередовища, кожне з яких має визначені особливості та впливає на діяльність підприємства.
Макросередовище включає в себе матеріально-технічні та економічні умови, суспільні відносини та інші чинники, які опосередковано впливають на підприємство. До складових макросередовища відносяться демографічні, природні, науково-технічні, економічні, екологічні та політичні фактори. Ці чинники визначають різноманітні аспекти діяльності підприємства, від чисельності населення та ступеня державного регулювання економіки до екологічної безпеки та міжнародного співробітництва.
Мікросередовище, у свою чергу, є середовищем прямого впливу на підприємство і включає чинники, що діють як у близькому оточенні, так і всередині організації. До чинників близького оточення відносяться кліматичні умови, постачальники, споживачі, конкуренти, фінансово-кредитні організації та державні органи. Чинники, які діють усередині організації, включають рівень заробітної плати, кваліфікацію працівників, забезпеченість матеріальними ресурсами та організаційну структуру підприємства.
Отже, взаємодія підприємства з зовнішнім середовищем є ключовим фактором успішної діяльності і передбачає аналіз і врахування різноманітних зовнішніх чинників, які впливають на його роботу.
Основними елементами зовнішнього середовища для ТОВ "ЛАН" є споживачі, постачальники та органи державної влади. Оскільки ТОВ "ЛАН" є сільськогосподарським підприємством, його особливістю є те, що воно рідко діє на ринку продукції, призначеної для кінцевого споживання. Зазвичай, воно реалізує свою продукцію на ринку сировини.
Споживачами продукції ТОВ "ЛАН" є суб’єкти ринку, які придбають сільськогосподарську продукцію для особистого споживання, подальшої переробки або перепродажу. Головними споживачами продукції ТОВ "ЛАН" можуть бути комбінати хлібопродуктів, спиртзаводи, підприємства борошномельно-круп’яної промисловості, а також комерційні структури, що спеціалізуються на торгівлі сільськогосподарською продукцією. Взаємовідносини із вказаними суб’єктами ринку будуються на основі укладання договорів купівлі-продажу, де обумовлюються розміри партій, їх вартість, терміни поставки та відповідальність сторін. У випадку виникнення неузгод...
05.11.2024 15:11-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора