Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
АНАЛІЗ СИСТЕМИ МИТНОГО ОПОДАТКУВАННЯ ПРИ РЕГУЛЮВАННІ ЗЕД
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Митне регулювання
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
АНАЛІЗ СИСТЕМИ МИТНОГО ОПОДАТКУВАННЯ ПРИ РЕГУЛЮВАННІ ЗЕД
ЗМІСТ
ВСТУП
3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ЗАСТОСУВАННЯ ІНСТРУМЕНТІВ ТАРИФНОГО РЕГУЛЮВАННЯ
6
1.1 Сутність та функції тарифного регулювання
6
1.2 Нормативно-правове забезпечення застосування інструментів тарифного регулювання
19
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СИСТЕМИ МИТНОГО ОПОДАТКУВАННЯ ПРИ РЕГУЛЮВАННІ ЗЕД
26
2.1 Порівняльний аналіз застосування імпортного мита та акцизного податку при ввезенні товарів
26
2.2 Аналіз динаміки сплати митних платежів
35
РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ ТАРИФНОГО РЕГУЛЮВАННЯ В УКРАЇНІ
42
3.1 Використання іноземного досвіду щодо тарифного регулювання імпорту
42
3.2 Удосконалення інструментів тарифного регулювання ЗЕД
45
ВИСНОВКИ
49
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
52
ДОДАТКИ
55
ВСТУП
Актуальність теми. За останні десятиліття світова економіка пережила значні зміни, спричинені глобалізацією та швидким розвитком технологій. У цьому контексті зовнішньоторговельні операції стають надзвичайно важливим елементом економічної діяльності багатьох країн. Зокрема, зовнішньоекономічна діяльність (ЗЕД) України відіграє ключову роль у формуванні національного бюджету та економічного розвитку країни в цілому.
ЗЕД є однією з основних сфер діяльності, що забезпечує зовнішній оборот товарів і послуг країни. Перед Україною стоять виклики, пов'язані з удосконаленням та оптимізацією механізмів тарифного регулювання у сфері ЗЕД. Це обумовлено необхідністю адаптації до змін у світових торговельних відносинах, розвитку внутрішнього ринку та забезпечення конкурентоспроможності українських товарів і послуг на зовнішніх ринках.
У контексті глобалізації та формування зон вільної торгівлі, важливо розробити ефективні механізми тарифного регулювання, які б дозволяли забезпечити баланс між захистом вітчизняних виробників та стимулюванням експорту. Також, необхідно враховувати міжнародні зобов'язання України перед світовими торговельними організаціями та партнерами з метою забезпечення відкритості та прозорості торгових відносин.
Отже, удосконалення інструментів тарифного регулювання в сфері ЗЕД є актуальним завданням, яке вимагає комплексного підходу та узгоджених дій з боку державних органів, бізнес-спільноти та інших зацікавлених сторін. Тільки за умови ефективного регулювання можна забезпечити стійкий розвиток зовнішньоекономічних відносин країни та її інтеграцію в світову економічну систему.
Аналіз останніх досліджень та публікацій. Проблематика розвитку тарифного регулювання в сфері зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) є складною та багатогранною і привертає увагу вчених з різних галузей економічної науки. Серед дослідників, які займаються цією проблематикою, можна виділити таких авторів, як Безрукова Н.В., Бестужева С.В., Глушаченко Н.А., Дроздова Г. М., Козак Ю.Г., Логвінова Н.С., Батанова Т.В. та багато інших.
Метою дослідження є аналіз поточного стану та розробка пропозицій щодо удосконалення інструментів тарифного регулювання в сфері зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) України.
З огляду на мету постають наступні завдання:
1. Оглянути сучасний стан тарифного регулювання в Україні та визначити його основні проблеми.
2. Вивчити діюче законодавство щодо застосування інструментів тарифного регулювання і зробити відповідні пропозиції щодо його вдосконалення.
3. Провести порівняльний аналіз між застосуванням імпортного мита та акцизного податку при ввезенні товарів для визначення їхнього впливу на економіку.
4. З'ясувати тенденції в динаміці сплати митних платежів та визначити можливі шляхи їх оптимізації.
5. Дослідити зарубіжний досвід тарифного регулювання імпорту та визначити, які практики можуть бути застосовані в Україні.
6. Розробити пропозиції щодо удосконалення механізму тарифного регулювання в Україні, зокрема, шляхом використання іноземного досвіду та модернізації інструментів регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Об’єктом дослідження є система тарифного регулювання в сфері зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) України.
Предметом дослідження є процес тарифного регулювання ЗЕД України.
Методи дослідження включають аналіз літератури та нормативно-правових актів, порівняльний аналіз практики інших країн, статистичний аналіз даних про зовнішню торгівлю, а також моделювання можливих сценаріїв розвитку тарифного регулювання.
Практична значимість дослідження полягає в тому, що воно може допомогти у вдосконаленні політики тарифного регулювання в Україні, сприяти зниженню бюрократичних перешкод для бізнесу, підвищити конкурентоспроможність українських товарів на зовнішніх ринках та забезпечити збалансований розвиток економіки країни.
Наукова новизна дослідження полягатиме в аналізі сучасних тенденцій та впровадженні передових підходів у сфері тарифного регулювання ЗЕД, враховуючи специфіку українського ринку та міжнародні зобов'язання країни. Також, новизною може бути розробка конкретних рекомендацій і стратегій, які враховують сучасні виклики та потреби української економіки.
Структура роботи. Кваліфікаційна робота складається зі вступу, трьох розділів із підрозділами, загальних висновків, списку використаних джерел у кількості 29 найменувань та додатків на 3-х сторінках.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ЗАСТОСУВАННЯ ІНСТРУМЕНТІВ ТАРИФНОГО РЕГУЛЮВАННЯ
1.1 Сутність та функції тарифного регулювання
Мито, один із найстаріших податків, виникло в давнину і пройшло через віки, зберігаючи свою значущість. У середньовіччі в Європі мито було впроваджено з метою забезпечення матеріальної підтримки феодальних структур. Ці податки стали невід'ємною складовою фінансової системи того часу, забезпечуючи доходи держав та феодалів.
Вже з V-VII століть до нашої ери ми можемо відстежити наявність митних установ у містах Причорномор'я, таких як Ольвія і Херсонес, а також в скіфській державі. У 911 році, у договорі між князем Олегом Київським та імператором Візантії, були врегульовані питання, пов'язані з митом між цими двома державами [21]. Саме тоді серед київських слов'ян стало нормою звичаєвого права збирати мито за перевезення товарів, як іноземних, так і місцевих, між різними місцевостями.
Отже, Київська Русь вже на той час впроваджувала власну митну політику, встановлюючи розміри митних податків (визначаючи свого роду тарифи) на товари, що імпортувалися з інших країн. Купці з Київської Русі сплачували мито в інших країнах, використовуючи для цього товари або золото. Це означає, що терміни "митник" і "мито" були добре відомі не лише самим слов'янам, а й іншим народам, що ведуть торгівлю з Київською державою. Коли Ярослав Мудрий склав найстаріший відомий збірник норм давньоруського права "Руська правда" у 1016 році, ці терміни вже були загальновідомими і використовувалися в торговельних відносинах [15].
Термін "мит" відносився до спеціального податку або збору, який стягувався з товарів та худоби, що ввозилися в державу. Право на встановлення цього збору, визначення його розміру або навіть звільнення від мита належало вищій державній особі - князю. Система оподаткування виникла разом з формуванням простої державної структури. Деякі дослідники вбачають коріння оподаткування у давніх обрядах жертвопринесення, які виконувалися як своєрідна данина вищим силам ще до настання християнства.
Державний апарат в Римській імперії практично утримував себе самостійно. Навіть обрані магістрати не лише виконували свої державні обов'язки без оплати, але й вносили свої власні кошти на громадські потреби, розглядаючи це як почесний обов'язок. У часи війни, яка практично не припинялася, громадяни Риму оподатковувалися відповідно до свого майнового стану. Кожні п'ять років вони зобов'язані були подавати звіти про своє майно та сімейний стан обраним чиновникам, відомим як цензори [3]. Ці документи можна розглядати як відомки сучасних податкових декларацій.
Отже, у XVIII столітті Європа може похвалитися раціональною системою оподаткування, яка охоплювала як прямі, так і непрямі податки. З непрямих податків особливою ролью відігравав акциз. Процедура його стягнення була простою й прозорою: зазвичай акциз сплачувався безпосередньо біля міських воріт з усіх товарів, що ввозилися та вивозилися. Іноді акциз був стягнутий лише з імпортованих товарів, звільняючи від нього експортні товари. Розміри акцизу зазвичай коливалися від 5 до 25%. Відсутність наукового обґрунтування цих ставок спричиняла перевищення в певних випадках, що тормозило розвиток торгівлі. Прямі податки включали подушний та податок на прибуток, від яких звільнялись дворянство та духівництво [11].
Економісти більше зацікавлені були не тільки у процесі збирання податків, але й у тому, як ефективно використовувати ці кошти для виробництва суспільних благ. Суть теорії суспільного сектора полягала в тому, щоб з'ясувати, що громадяни отримують у замін за свої податки та як найбільш ефективно організувати виробництво цих благ. Це підкреслило важливість оптимального використання податків у процесі надання суспільних послуг та його вплив на економіку без спотворень. Така концепція розширила принципи оподаткування, висловлені Адамом Смітом, щодо ефективного використання податків для виробництва суспільних благ та його впливу на економіку без спотворень [1].
У сучасних умовах митна політика держави має важливе значення для розвитку зовнішньоекономічних відносин. Якісно побудована система митної оплати у сфері зовнішньої торгівлі впливає на функціонування економіки в цілому та на всі макроекономічні показники розвитку, а також на підприємницьку діяльність фізичних і юридичних осіб.
Митні платежі відіграють значну економічну роль, оскільки вони впливають на цінову політику товарів та відокремлюють національний ринок від світового. Це спричиняє підвищення рівня цін на товари та має важливий вплив на конкурентоспроможність товарів. Цей вплив відображається на рівні накопичення капіталу, темпах розвитку і нормах прибутку в різних галузях економіки, а також сприяє зменшенню різниці між умовами виробництва на міжнародному та національному рівнях.
Інструменти тарифного регулювання можна розділити на кілька функцій [4]:
1. Захисна функція полягає у формуванні бар'єрів, які перешкоджають вторгненню іноземних товарів на митну територію країни. Митний тариф, навіть коли вітчизняна продукція не конкурує прямо з іноземними товарами, виконує захисну роль.
2. Фіскальна функція спрямована на формування доходної частини державного бюджету. Використання митних платежів завжди має фіскальну природу, оскільки митний тариф є формою податку.
3. Регулятивна функція спрямована на формування раціональної структури експорту та імпорту. За допомогою митних зборів держава може контролювати обсяги та характер товарних потоків, стимулюючи або стримуючи рух товарів.
4. Політична функція полягає в економічному тиску на інші держави або в наданні їм митних пільг. Держави можуть застосовувати економічні заходи щодо інших країн, спонукуючи їх до взаємодії або відповідати принципом "дія-протидія".
Розгляд чинного законодавства України показує, що термін "митні платежі" охоплює наступні обов'язкові внески (рис. 1.1).
/
Рисунок 1.1 – Митні платежі включає такі види обов’язкових платежів
Джерело: розроблено автором за даними [5]
Одним із важливих надходжень до бюджету держави є імпорт надходження з акцизного збору. Застосування акцизів зовнішньої економічної діяльності може мати різні наслідки для економіки країни. З одного боку, це може допомогти збільшити доходи державного бюджету та заохотити споживачів до зменшення споживання шкідливих товарів. З іншого боку, це може призвести до підвищення цін на імпортовані товари та зменшення конкурентоспроможності вітчизняних товарів [3].
Обсяг ставок акцизу на товари зовнішньої економічної діяльності встановлюється законодавцем в кожній країні. В Україні, ставки акцизу для придбання нафтопродуктів залежать від виду пального та від місця здійснення митного оформлення. Акцизний збір зовнішньої економічної діяльності може мати як фіскальну, так і регулюючу функції. З одного боку, цей збір приносить дохід у бюджет країни, що може бути використано на розвиток економіки та соціальної сфери. З іншого боку, встановлення високих ставок акцизу може бути економічним засобом стимулювання виробників до створення менш шкідливих та більш екологічно чистих товарів.
Акциз зовнішньої економічної діяльності може також використовуватися для захисту внутрішнього виробника від конкуренції з-за кордону. Наприклад, встановлення високого акцизу на імпортні автомобілі може заохочувати споживачів купувати вітчизняні машини, що сприяє розвитку вітчизняного автомобілебудування [18].
У контексті глобалізації міжнародної торгівлі, питання акцизу зовнішньої економічної діяльності є досить складним, оскільки він може затримувати міжнародну торгівлю та порушувати правила Всесвітньої організації торгівлі. Тому, при прийнятті рішення про встановлення ставок акцизу на зовнішню економічну діяльність, державам необхідно враховувати міжнародне право, міжнародні зобов'язання, а також економічні та соціальні наслідки таких рішень [22].
Мито стимулює підвищення цін на імпортний товар під час його ввезення на внутрішній ринок, що сприяє підвищенню загального рівня цін на вітчизняні товари. Це дозволяє місцевим виробникам збільшувати свій прибуток, захищаючи внутрішні ціни та прибутки вітчизняних виробників і торговців. Митний тариф складається з експортного та імпортного компонентів. Експортний митний тариф використовується для збору додаткових надходжень до бюджету та регулювання експорту певних товарів. Імпортний митний тариф, з свого боку, є основним інструментом регулювання зовнішньоекономічної діяльності шляхом встановлення податків на імпортні товари.
Імпортне мито спочатку використовувалося переважно для збору коштів до державного бюджету. Проте разом з розвитком економіки його функції стали більш різноманітними. Чим вищий рівень економічного розвитку країни, тим більше вона спирається на митну політику для регулювання зовнішньої торгівлі. Ця політика стає важливим інструментом для визначення стратегії розвитку національної економіки та її майбутнього [12]. Зміцнення ролі митного тарифу як регулятора економічного розвитку дозволяє впливати на обсяги торгових операцій, забезпечуючи баланс в зовнішньому торговельному обігу.
Митні тарифи відіграють ключову роль у економіці країни і виконують різноманітні функції, що мають значний вплив на економічний розвиток. Їх функції можна узагальнити та представити у вигляді різних аспектів, які вони забезпечують, як показано на рис. 1.2.
/
Рисунок 1.2 – Митні тарифи виконують ряд функцій
Джерело: розроблено автором за даними: [12]
Україна є країною з високим рівнем зовнішньої торгівлі, що зумовлює необхідність ефективного митно-тарифного регулювання. Однак, у цій сфері існують певні проблемні аспекти, які необхідно вирішувати. Основними проблемами розвитку митно-тарифного регулювання в Україні є наступні [20]:
1. Низький рівень ефективності митного контролю: митні органи не забезпечують достатній рівень контролю за ввезенням товарів на територію України, що сприяє незаконному ввезенню товарів та порушенням митних правил.
2. Недостатня прозорість митно-тарифного регулювання: відсутність прозорої митно-тарифної політики та відсутність механізмів контролю за її дотриманням з відповідних сторін, що може призвести до несправедливого встановлення митних ставок.
3. Недостатнє використання інформаційних технологій: відсутність сучасних інформаційних технологій та програмного забезпечення для забезпечення ефективного митного контролю та оформлення митних декларацій.
4. Невідповідність митних ставок міжнародним стандартам: низький рівень гармонізації митних ставок з міжнародними стандартами, що ускладнює зовнішньоекономічні відносини та знижує конкурентоспроможність українських товарів на зовнішньому ринку.
5. Недостатня кваліфікація працівників митних органів: недостатній рівень кваліфікації митних працівників та недостатня підготовка до використання сучасних технологій та методів аналізу.
Тарифне регулювання відображає спосіб, яким країна формує свою зовнішньоекономічну стратегію. Це важливий механізм, який спрямований на забезпечення конкурентоспроможності виробників власних товарів на міжнародному ринку, а також захист внутрішнього ринку від занадто сильної конкуренції з-за кордону. Одним із ключових інструментів цієї стратегії є встановлення податків на імпорт та експорт, які відіграють важливу роль у регулюванні зовнішньої торгівлі.
Правові аспекти тарифного регулювання закріплені у законодавстві України, зокрема у Законі "Про єдиний митний тариф" та інших нормативно-правових актах. Зміни в тарифах часто відбуваються через постанови Уряду, які адаптуються до змін на ринку. Це особливо актуально з огляду на те, що тарифне регулювання світової торгівлі відбувається за загальноприйнятими принципами, які визначені у міжнародних договорах [17].
Тарифне регулювання - це форма державного впливу на зовнішньоторговельну діяльність, що базується на встановленні митних зборів на імпортні товари. Його основна мета - захист внутрішнього ринку та вітчизняних виробників, забезпечення стабільності цін та можливості отримання додаткового прибутку від продажу національних товарів.
Митний тариф – це перелік митних зборів, які стягуються при ввезенні товарів або транспортних засобів у країну. Встановлені ставки мита прямо впливають на ціну імпортованих товарів і можуть впливати на внутрішні ціни та ефективність підприємств. Митні тарифи є одним із ключових інструментів захисту вітчизняних виробників від зарубіжної конкуренції.
Імпортне мито збільшує вартість імпортного товару при ввезенні його на внутрішній ринок країни. Це дозволяє національним виробникам підвищувати ціни на свої товари і отримувати додатковий прибуток. Ця практика прямо захищає внутрішні ціни та прибутки вітчизняних виробників і торговців. Митний тариф поділяється на експортний, який використовується для збільшення бюджетних надходжень та регулювання експорту, і на імпортний – як основний інструмент тарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності [21].
Імпортне мито спочатку використовувалося переважно для забезпечення бюджетних потреб, що стало важливим джерелом фінансування державних програм. Проте разом із тим, воно також стало ефективним інструментом для регулювання міжнародної торгівлі. Зі зростанням рівня економічного розвитку держави та розширенням її зовнішньоекономічних зв'язків, фіскальні мотиви втрачають свою вагу на користь стратегічного впливу на національну економіку та її майбутній розвиток. Поетапне посилення ролі митного тарифу як інструменту регулювання стимулює або стримує міжнародні торгові потоки, сприяючи збалансованості зовнішньоторгового обігу.
Складність та різноманітність впливу митного тарифу на розвиток зовнішньоторговельних відносин та економіки країни вимагає більш системного підходу до визначення рівня митних ставок, оскільки необхідно враховувати всі можливі економічні та соціальні наслідки.
Для координації тарифної політики була створена Тарифна рада України, яка має такі завдання [19]:
1) розробка пропозицій з основних напрямів тарифної політики, включаючи встановлення, скасування або зміну митних ставок, надання тарифних пільг та преференцій, а також внесення змін до номенклатури Єдиного Митного тарифу України.
2) Тарифна рада України також відповідає за підготовку та розгляд законодавчих і міжнародних договорів з питань митного регулювання.
3) Вона також розробляє комплекс заходів, спрямованих на захист українського ринку та вітчизняних виробників під час зовнішньоторговельних операцій.
Отже, можна стверджувати, що тарифне регулювання виконує дві основні функції: фіскальну, що передбачає збір податків для наповнення державного бюджету, та захисну, спрямовану на захист внутрішніх товарів від зовнішньої конкуренції. Окрім цього, слід зазначити спеціальні імпортні процедури, такі як введення тимчасової надбавки до існуючих митних ставок на певні товари та додатковий імпортний збір. Ці заходи призначені для зменшення впливу світової фінансової кризи на платіжний баланс України і на практиці належать до інструментів тарифного регулювання [20].
Функції робочого апарату Тарифної ради України виконує спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері митної справи [8]:
1. Захист внутрішнього ринку від недобросовісної конкуренції. Митні тарифи та інші митні заходи можуть бути застосовані для захисту внутрішнього ринку від недобросовісної конкуренції з боку іноземних виробників.
2. Захист національних інтересів. Митні тарифи можуть бути застосовані для захисту національних пріоритетів, таких як енергетика, безпека, здоров'я та середовище.
3. Регулювання зовнішньої торгівлі. Митні тарифи можуть бути використані для регулювання зовнішньої торгівлі, зокрема для збалансування торгового балансу та регулювання імпорту та експорту.
4. Підтримка економіки. Митні тарифи можуть бути використані для захисту вітчизняних виробників та підтримки національної економіки, зокрема шляхом зменшення імпорту та підтримки вітчизняних виробників [13].
5. Регулювання цін. Митні тарифи можуть бути використані для регулювання цін на імпортні товари, що може допомогти знизити витрати на виробництво вітчизняних товарів.
6. Захист інтелектуальної власності. Митні тарифи можуть бути використані для захисту прав на інтелектуальну власність, зокрема для боротьби з підробкою та порушеннями авторських прав.
7. Регулювання міжнародної торгівлі. Митні тарифи можуть бути використані для регулювання міжнародної торгівлі, зокрема для зменшення дискримінації та забезпечення рівних умов для всіх учасників ринку.
Як штучний інструмент зовнішньої торгівлі, митне тарифне регулювання відіграє важливу роль у стимулюванні економічного зростання, захисту національних інтересів та збалансуванні зовнішньої торгівлі. Нижче наведено деякі статистичні дані про функції тарифного регулювання [7]:
- Захист внутрішнього ринку від недобросовісної конкуренції. За даними Всесвітньої організації торгівлі (ВОТ), у 2021 році було застосовано майже 3 800 міжнародних митних заходів, що забезпечило захист внутрішнього ринку від недобросовісної конкуренції з боку іноземних виробників [21].
- Захист національних інтересів. За даними ВОТ, у 2021 році більше 1 300 митних заходів було застосовано для захисту національних пріоритетів, таких як енергетика, безпека, здоров'я та середовище.
- Регулювання зовнішньої торгівлі. За даними ВОТ, у 2021 році майже 2 500 митних заходів було застосовано для регулювання зовнішньої торгівлі, зокрема для збалансування торгового балансу та регулювання імпорту та експорту.
- Підтримка економіки. За даними ВОТ, у 2021 році більше 1 000 митних заходів було застосовано для захисту вітчизняних виробників та підтримки національної економіки [28].
- Регулювання міжнародної торгівлі. За даними ВОТ, у 2021 році більше 1 700 митних заходів було застосовано для регулювання міжнародної торгівлі, зокрема для зменшення дискримінації та забезпечення рівних умов для всіх учасників ринку [17].
Структура митно-тарифного регулювання взаємодіє з рядом інших податків і зборів, які стягуються при переміщенні товарів через митний кордон. Серед них податок на додану вартість (ПДВ), акцизи, витрати на митне оформлення товарів і транспортних засобів, а також єдиний збір. У відміну від мита, ПДВ та акцизи сплачуються як імпортерами при ввезенні товарів, так і національними виробниками під час їх продажу на внутрішньому ринку.
Податки на додану вартість (ПДВ) та акцизи застосовуються як до імпортованих, так і до внутрішніх товарів, що веде до рівних умов конкуренції для виробників. За винятком мита, інші збори, такі як єдиний збір і плата за митне оформлення, мають обмежений вплив на ціну імпортованих товарів. Окрім того, єдиний збір стосується транспортних засобів, а не самого товару. Отже, мито є ключовим інструментом, що дозволяє впливати на цінову конкуренцію, надаючи перевагу національним товарам [27].
Мито, яке збирається митницею, є податком на товари та інші предмети, що пересуваються через митний кордон України. Існують три види митних ставок для товарів, які перетинають митний кордон: преференційні, пільгові і повні.
Преференційні ставки мита це спеціальні пільгові ставки, які можуть передбачати звільнення від сплати мита. Їх застосовують до товарів, що походять з країн-партнерів України у митних союзах або в спеціальних митних зонах. Також вони можуть бути застосовані на підставі спеціальних рішень відповідно до міжнародних договорів з участю України, переважно для товарів з країн, що розвиваються. Пільгові ставки застосовуються до товарів з країн або економічних союзів, які мають найбільший рівень підтримки в Україні, а також до товарів з країн, які розвиваються. Повні ставки застосовуються до інших товарів [23].
Мито і митні збори варто розрізняти, оскільки вони мають різні призначення. Мито є обов'язковим платежем за перетин митного кордону і має основні податкові характеристики, такі як обов'язковість сплати, безплатність платежу та використання для фінансового забезпечення держави і муніципальних утворень. При імпорті товарів застосовується стягнення мита. Ставки ввізного мита і перелік товарів, на які вони застосовуються, визначені "Митним тарифом України" і його змінами та доповненнями. Митні збори, натомість, представляють собою плату за послуги митниці і не мають податкових характеристик, пов'язаних з фінансовим забезпеченням держави [14].
Ставки ввізного мита визначаються та змінюються згідно із законами Верховної Ради України. При імпорті товарів з країн, з якими укладені угоди про вільну торгівлю, мито не стягується. Проте потрібно підтвердити походження товарів шляхом представлення відповідних документів. Переваги з ввізного мита також поширюються на товари з митних територій країн СНД, які постачаються в рамках Угоди про загальні умови та механізм підтримки розвитку виробничої кооперації підприємств і галузей держав-учасниць СНД. Деякі товари можуть підпадати під сезонне ввізне та вивізне мито на строк не більше чотирьох місяців з моменту його встановлення.
З метою захисту економічних інтересів України та українських виробників, а також у випадках, передбачених законами України, при ввезенні на митну територію України і вивезенні за межі цієї території товарів можуть застосовуватися спеціальні види мита [5]:
- Спеціальне мито;
- Антидемпінгове мито;
- Компенсаційне мито.
Спеціальне мито застосовується як засіб захисту українських виробників.
1.2 Нормативно-правове забезпечення застосування інструментів тарифного регулювання
Сьогоднішні економічні зміни в Україні не лише спрямовані на створення нових моделей та механізмів для побудови та реалізації сучасних економічних структур. Вони також спрямовані на поступове включення українських підприємств у світові економічні мережі та привертання іноземних інвесторів до українського бізнесу.
У дослідженнях, присвячених правовому регулюванню зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) в Україні, висвітлено різні аспекти цього питання. О. Вишняковим були детально проаналізовані основні інструменти державного регулювання ЗЕД, тоді як С. Коломацька, А. Мазаракі і І. Михасюк розглянули правові аспекти господарських операцій з іноземними контрагентами та відповідальність перед державою за порушення законодавства. Щодо практичних аспектів ЗЕД, існують посібники, в яких систематизовано регулювання цієї сфери та особливості відповідальності суб'єктів підприємництва за порушення законодавства. Однак структура системи державного регулювання ЗЕД не отримала належного уваги в науковій літературі. Більшість дослідників не розглядали це питання або аналізували його поверхово, що залишило невирішеним питання про повноваження та компетенцію органів державного регулювання ЗЕД [22].
Останні дані від Держкомстату України свідчать про активний розвиток зовнішньоекономічної діяльності в країні протягом останніх років. Ефективність цієї діяльності, незалежно від того, чи мають на неї вплив вітчизняні, чи іноземні підприємці, визначається перш за все ступенем охоплення регулювання різних сфер та ліберальністю законодавства. Україна, як і багато інших країн, не є винятком у цьому відношенні (табл. 1.1). Тому велике значення набуває правове регулювання діяльності різних суб'єктів господарювання, що базується на взаємодії, яка відбувається як в межах України, так і за її межами.
Таблиця 1.1 – Результати зовнішньоекономічної діяльності України, 2021 – 2023 рр. (млн. дол США)
Вид діяльності
2021 (млн. дол США)
2022 (млн. дол США)
2023 (млн. дол США)
Експорт товарів
49296,1
66967,3
39695,1
Імпорт товарів
60618,0
85535,3
45433,1
Експорт послуг
9038,9
11741,3
9598,3
Імпорт послуг
4980,6
6468,0
5173,5
Прямі іноземні інвестиції
21607,0
29542,0
35616,4
Джерело: розроблено автором за даними [21]
Основні принципи зовнішньоекономічної діяльності та її регулювання закріплені у базовому законі "Про зовнішньоекономічну діяльність", прийнятому 16 квітня 1991 року. Держава в особі своїх органів, а також недержавні органи управління економікою (такі як товарні, фондові, валютні біржі, торгові палати, асоціації, спілки та інші координаційні організації) регулюють безпосереднє проведення підприємствами зовнішньоекономічної діяльності. Це відбувається на основі відповідних координаційних угод, які укладаються між ними та самими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності [18].
Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності має за мету забезпечення економічної стабільності та розвитку внутрішнього ринку України, сприяння структурним змінам у національній економіці та інтеграції української економіки у світову систему. З цією метою державні органи приймають ряд нормативно-правових актів, спрямованих на регулювання різних аспектів зовнішньоекономічної діяльності, включаючи торгівлю, науково-технічне співробітництво, сферу послуг, банківські операції та інші.
Загальні функції державного регулювання випливають із системи принципів зовнішньоекономічної діяльності та включають в себе сприяння ефективному функціонуванню ринків, контроль за забезпеченням національних інтересів у сфері зовнішньоекономічних відносин, створення сприятливих умов для розвитку експорту та залучення інвестицій, а також забезпечення відповідності законодавства та міжнародних стандартів [11]. Розподіл цих функцій між різними органами державного регулювання відбувається з урахуванням їхніх компетенцій та завдань (табл. 1.2).
Таблиця 1.2 – Принципи та функції державного регулювання ЗЕД в Україні
Принцип та його зміст
Функції регулювання ЗЕД
Органи державного регулювання ЗЕД
Створення нормативно-правової бази ЗЕД
-
Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, міністерства та відомства, Національний банк України, органи місцевого самоврядування
Суверенітету народу України у здійсненні ЗЕД
Організація і забезпечення її дотримання по всій території України
Кабінет Міністрів України, міністерства та відомства, Національний банк України, відповідні підрозділи регіональних та місцевих органів державної влади
Створення системи важелів для узгодження інтересів суб’єктів ЗЕД та держави, суспільства в цілому
-
Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України
Свободи зовнішньоекономічного підприємництва
Визначення переліку обмежень видів ЗЕД і зовнішньоекономічної правосуб’єктності, створення механізмів їх реалізації
Кабінет Міністрів України, Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції, Національний банк України, Державна митна служба України, Державна податкова адміністрація України, регіональні та місцеві підрозділи центральних органів влади
Запровадження системи оподаткування і управління її ефективністю
-
Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Державна податкова адміністрація України, Державна митна служба України
Юридичної рівності і недискримінації
Забезпечення рівних прав для суб’єктів ЗЕД, сталості нормативно-правової бази, дотримання принципу незворотності дії закону, визначення підстав і наслідків відповідальності за порушення зобов’язань, системи моніторингу виконання зобов’язань
Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції, Державна податкова адміністрація України, Державна митна служба України, Міністерство внутрішніх справ, Прокуратура України, Національний банк України та комерційні банки як уповноважені агенти валютного контролю
Верховенства закону
Узгодження нормотворчих функцій різних органів та рівнів влади, змісту нормативно-правових документів різних рівнів
Верховна Рада України, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, Міністерство юстиції
Захисту інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності
Створення системи захисту прав суб’єктів ЗЕД України
Верховна Рада України, суди України, Міністерство закордонних справ, торговельно-економічні місії в складі дипломатичних представництв України, Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції
Еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів
Визначення підстав, організація процедури розслідувань, визначення покарань за порушення правил конкуренції
Міністерство економіки та питань європейської інтеграції, Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі, Державна митна служба
Джерело: розроблено автором за даними [21]
В Україні основні нормативно-правові засади зовнішньоекономічної діяльності закладені в різних законах, таких як Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність", Цивільний та Господарський кодекси. Ці документи визначають, хто може бути учасником зовнішньоекономічних відносин та які умови їх правомірної реалізації. Крім того, спеціальними законодавчими та підзаконними актами регулюється порядок проведення різних видів зовнішньоекономічної діяльності, встановлюються відповідальність за порушення цих правил та процедурні аспекти їх вирішення [12]. Однак існують протиріччя у законодавстві, що потребують уваги та подальшого вирішення.
Створення нормативно-правового середовища для зовнішньоекономічної діяльності повинне відповідати стратегічним цілям України щодо інтеграції у глобальний економічний простір та забезпечення стабільності та привабливості внутрішнього законодавства для розвитку міжнародних зв'язків. Однак існують випадки, коли дії уряду не відповідають цим цілям, наприклад, порушення державних гарантій щодо стабільності законодавства у галузі спільного підприємництва, іноземних інвестицій та функціонування територій зі спеціальним режимом [16]. Також відомі випадки недооцінення податкової політики у сфері міжнародних фінансових операцій, що призводить до обмежень у розвитку таких видів зовнішньоекономічної діяльності, як лізинг, факторинг та форфейтинг.
Органи державної влади та місцевого самоврядування утворюють складну систему регулювання зовнішньоекономічної діяльності як суб'єкти регулювання. Ця система включає такі інституції, як Верховна Рада України, Президент України та його Адміністрація, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції, Міністерство закордонних справ, Державна митна служба, Державна податкова адміністрація, Антимонопольний комітет, Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі, Державна служба експортного контролю, а також органи місцевого самоврядування, які включають місцеві ради та їх виконавчі та розпорядчі органи, місцеві державні адміністрації, та територіальні підрозділи органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності [23].
Центральні органи влади мають компетенцію у сфері загального забезпечення зовнішньоекономічної діяльності, визначення інструментів державного регулювання та порядку їх застосування, формування фінансових ресурсів для розвитку зовнішньоекономічної діяльності та інших аспектів, що визначають найважливіші моменти цієї діяльності. На рівні регіонів України управління в цій сфері здійснюють обласні державні адміністрації, уряд Автономної Республіки Крим, міські адміністрації міст Києва і Севастополя. Згідно зі статтею 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", ці органи вирішують питання регулювання зовнішньоекономічної діяльності в межах своєї компетенції, визначеної Конституцією України та законодавством [29].
Аналіз розподілу функцій державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності між регіональними та місцевими органами влади та самоврядування свідчить про те, що регулятивні повноваження переважно зосереджені в центральних органах влади. Це призводить до обмеження можливостей регіональних та місцевих органів впливати на розвиток зовнішньоекономічної діяльності, особливо в умовах централізації бюджетного процесу та недостатньої фінансової підтримки на рівні місцевих бюджетів. Ця ситуація суперечить принципам європейської регіональної політики і навіть принципам бюджетного федералізму, які використовуються, наприклад, у Російській Федерації.
У високорозвинених країнах для запобігання подібним проблемам у сфері зовнішньоекономічної діяльності використовуються різні системи ієрархізації законодавства, елементи яких можна і доцільно впроваджувати в Україні. "Другий рівень" законодавства включає закони, які регулюють основні аспекти зовнішньої економічної діяльності: експортно-імпортні операції, митно-тарифну сферу, обслуговування зовнішньої торгівлі (наприклад, закони про експортну інспекцію, страхування зовнішньої торгівлі, надзвичайні заходи з розвитку імпорту та розширення прямих інвестицій) та стандартизацію та технічні вимоги (закони про патенти, авторські права тощо). Важливою особливістю цієї системи є відсутність суперечностей між законами завдяки чіткому розмежуванню їх предметів [17].
У контексті стрімкої інтеграції України у світовий економічний простір і глибоких змін в умовах зовнішньоекономічних відносин, удосконалення нормативно-правового поля зовнішньоекономічної діяльності та її регулювання стає вирішальним завданням. Це передбачає конкретизацію принципів ЗЕД та вдосконалення нормативно-організаційного механізму їх реалізації для виявлення та усунення внутрішніх протиріч у системі законодавства на рівні основних засад. Важливою є гармонізація законодавства з європейськими стандартами, а також створення сприятливих умов для залучення іноземних інвестицій та розвитку експортних ринків, що допоможе Україні ефективніше конкурувати на міжнародній арені.
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СИСТЕМИ МИТНОГО ОПОДАТКУВАННЯ ПРИ РЕГУЛЮВАННІ ЗЕД
2.1 Порівняльний аналіз застосування імпортного мита та акцизного податку при ввезенні товарів
У процесі перетворення економічної системи в Україні, розвиток ефективного механізму державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності стає надзвичайно важливим. Це пояснюється тим, що національна промисловість України зі своїми застарілими виробничими факторами ще не може конкурувати з імпортними товарами, які виготовляються за кордоном за допомогою більш сучасних технологій та вищого рівня організації виробництва. Відсутність захисту національної економіки на цьому етапі може призвести до зменшення виробництва національних товарів, збільшення безробіття та загрози національній економічній безпеці. Тому для країни з перехідною економікою вельми важливим стає розвиток системи митного оподаткування. Ця система ґрунтується на митних платежах, які стягуються при переміщенні через митний кордон товарів та інших предметів під контролем митних служб [22].
Ця визначення дозволяє точно встановити, що об'єктом оподаткування є товари, предмети та інші об'єкти, які перетинають митний кордон, а суб'єктами системи митного оподаткування є не лише держава та митні органи, але й безпосередні платники податків та зборів - юридичні та фізичні особи, які здійснюють зовнішньоекономічну діяльність. Важливою особливістю митних платежів є їхній односторонній характер, коли вартість переходить від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності до держави. Таким чином, критерієм визначення митних платежів є не лише їхній об'єкт, але й суб'єкт - органи, які виконують функції контролю та нарахування або сплати цих платежів. Важливо зазначити,
10.11.2024 16:11-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора