Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
🚀 Вийди на новий рівень крипто-торгівлі!
Easy Trade Bot — автоматизуй свій прибуток уже зараз!
Ми пропонуємо перелік перевірених прибуткових стратегій на такі пари як BTC, DOT, TRX, AAVE, ETH, LINK та інші. Ви можете підключити автоматичну торгівлю на своєму акаунті Binance або отримувати торгові рекомендації на email у режимі реального часу. Також можемо створити бота для обраної вами монети.
Всі результати торгів ботів доступні для перегляду у зручних таблицях на головній сторінці. Швидко, динамічно та прозоро!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2021
Тип роботи:
Методичні вказівки до виконання розрахунково-графічної роботи
Предмет:
Основи охорони праці та безпека життєдіяльності
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
до виконання розрахунково-графічної роботи
з дисципліни «Основи охорони праці та безпека життєдіяльності» для студентів першого (бакалаврського) рівня вищої освіти
галузі знань 07 «Управління та адміністрування» спеціальності 072 «Фінанси, банківська справа та страхування»
денної та заочної форм навчання
Львів – 2021
ЗМІСТ
Вступ 3
Розрахунок системи кондиціювання повітря 4
Розрахунок дренчерної системи пожежогасіння 11
Приклад розрахунку системи кондиціювання повітря 17
Приклад розрахунку дренчерної системи пожежогасіння 20
Вихідні дані для розрахунку системи кондиціювання повітря 22
Вихідні дані для розрахунку дренчерної системи пожежогасіння 26
ВСТУП
Виконання розрахунково-графічної роботи спрямоване на закріплення студентами теоретичних знань та набуття практичних умінь з дисципліни
«Основи охорони праці та безпека життєдіяльності».
Розрахунково-графічну роботу студенти виконують згідно варіанту, який видає викладач та оформлюють вручну (за наявності розбірливого почерку) на одному боці аркуша білого паперу формату А4 (201 х 297 мм).
Поля для індивідуальних завдань є таких розмірів: ліве – 25 мм; праве – 15 мм; верхнє та нижнє – 20 мм.
Розрахунково-графічна робота повинна бути написана ручкою одного кольору.
У випадку ж нерозбірливого почерку за дозволом викладача допускається виконання індивідуальних завдань з допомогою комп’ютерного набору. При цьому, шрифт для написання індивідуальних робіт є Times New Roman (розмір шрифту – 14, інтервал – 1,5). Шрифт друку повинен бути чітким, чорного кольору середньої жирності, з однаковою щільністю тексту.
Нумерацію сторінок подають із правої сторони унизу аркуша та розпочинають нумерацію із другого аркуша, тобто титульний аркуш не нумерують.
Умова, вихідні дані та розв’язок кожної задачі повинен розпочинатися із нового аркуша паперу.
При оформленні розрахунково-графічної роботи студенти мусять обов’язково вказати номер варіанту на титульному аркуші всієї роботи. Приклад титульного аркушу наведений у даних методичних вказівках.
Розв’язання задач обов’язково має супроводжуватися поясненнями до скорочень та формул. Після розв’язання кожної задачі повинні бути чітко сформульовані висновки до отриманого результату.
При виявлені помилок у процесі розв’язання розрахунково-графічної роботи допускається зафарбування їх коректором і нанесенням виправлень на тому ж місці, при цьому допускається наявність не більше двох виправлень на одній сторінці.
Графічна частина до задачі виконується тільки олівцем і у масштабі.
Ілюстрації позначають словом «Рис.» і проставляють посередині знизу під малюнком.
Бальна оцінка розрахунково-графічної роботи проводиться згідно робочої програми дисципліни.
РОЗРАХУНОК СИСТЕМИ КОНДИЦІЮВАННЯ ПОВІТРЯ
Кондиціювання повітря – це створення і автоматичне підтримування в закритих приміщеннях і спорудах постійних або змінних за певною програмою таких якостей (кондицій) повітряного середовища: температури, вологості, тиску, чистоти, газового та іонного складу, наявності запахів та швидкості руху повітря, сприятливих для людини.
В залежності від вимог кондиціювання повітря поділяється на повне (забезпечується сталість температури та вологості повітря) і часткове (забезпечується сталість тільки одного параметра). Взагалі у промислових та загальних спорудах необхідно підтримувати лише частку згаданих кондицій.
Комплекс технічних засобів, які здійснюють необхідну обробку повітря (фільтрацію, підігрів, охолодження, осушування та зволоження, транспортування його та розподілення в обслуговуючих приміщеннях, пристрої для заглушування шуму, викликаного роботою обладнання, джерела тепло- і холодопостачання, засоби автоматичного регулювання контролю і управління, а також допоміжне обладнання) складають систему кондиціювання повітря (СКП).
Пристрої, в яких здійснюється необхідна теплозволожуюча обробка повітря та його очистка, називаються кондиціонерами. Вони забезпечують в приміщеннях необхідний мікроклімат для створення умов комфорту і нормального протікання технологічного процесу. Кондиціонери бувають автономні і неавтономні.
Автономні кондиціонери характеризуються наявністю джерел тепла і холоду. Взагалі це електрокалорифери і холодильні машини. Зовні повинні бути підведені – електроенергія для привода компресора, вентилятора та роботи електрокалорифера, а також вода в конденсатор холодильної машини.
Неавтономні кондиціонери вимагають для роботи подання зовні: електроенергії (привод насосів і вентилятора), теплоносія (нагрів і охолодження оброблюваного повітря).
Системи кондиціювання повітря, призначені для створення повітряного середовища, найбільш сприятливого для праці та відпочинку людини, і носять назву комфортних. Організм людини в процесі життєдіяльності виділяє тепло, вологу, вуглекислоту, шкідливі органічні речовини. Всі ці виділення можуть бути видалені з приміщення разом з забрудненим повітрям.
Санітарно-гігієнічні вимоги до комфортного кондиціювання полягають у підтримуванні заданих температури, відносної вологості, чистоти та швидкості руху повітря, різниці між температурами повітря в приміщенні і припливного повітря, рівня шуму в приміщеннях, який створюється роботою обладнання СКП.
Технологічні системи кондиціювання забезпечують створення повітряного середовища, яке сприяє протіканню технологічного процесу. У виробничих приміщеннях, де люди працюють тривалий час, технологічне кондиціювання повітря здійснюється з урахуванням санітарно-технічних вимог.
За ознаками СКП поділяються так:
за призначенням – на комфортні та технологічні, а також технологічно- комфортні в приміщеннях з тривалим перебуванням обслуговуючого персоналу;
за режимом роботи – на цілорічні, які підтримують нормативні параметри повітря на протязі усього року, та сезонні, які здійснюють для холодного періоду нагрів та зволоження повітря, а для теплого періоду – охолодження та осушування повітря;
за характером зв'язку з приміщенням, яке обслуговується – на центральні та місцеві. В центральних СКП кондиціонери розміщують поза об'єктами, які обслуговуються. Системи призначені для створення мікроклімату в одному великому або кількох невеликих приміщеннях. У місцевих системах кондиціонери розташовані і створюють необхідні умови повітряного середовища в невеликих приміщеннях. Можливе розміщення місцевих кондиціонерів на робочих місцях виробничих цехін, що забезпечує створення необхідного мікроклімату тільки в частині об'єму приміщення (в зонах обслуговування);
за схемою обробки повітря – на прямоточні, які характеризуються обробкою в кондиціонерах лише зовнішнього повітря, і рециркуляційні, які характеризуються обробкою в кондиціонерах суміші зовнішнього та рециркуляційного повітря;
за тиском ΔР, що досягає вентилятор – на системи низького (ΔР< 1,0 кПа), середнього (1,0 ≤ ΔР ≤ 3,0 кПа) та високого тиску (ΔР > 3,0 кПа);
за продуктивністю – від 10 до 250 тис.м3/год. (центральні) та від 0,5 до 18 тис.м3/год. (місцеві);
за способом обслуговування приміщення з різними параметрами повітря і тепловологісними режимами – на однозональні та багатозональні. В багатозональних СКП подача повітря до приміщення здійснюється за однотрубною або двохтрубною схемами з використанням місцевих змішувачів;
за ступенем забезпечення необхідних параметрів повітря в приміщенні, що обслуговується протягом усього року. Розрахункові параметри зовнішнього повітря для СКП вибираються в залежності від кліматичних умов місцевості та функціонального призначення приміщення, в якому необхідно застосовувати кондиціювання повітря.
Системи кондиціювання повітря (СКП) бувають комфортними та технологічними. В СКП комфортного призначення повинні бути забезпечені оптимальні умови самопочуття людей, які перебувають у приміщенні, тобто необхідний тепловий обмін людини з оточуючим середовищем. В системах кондиціювання повітря технологічного призначення параметри повітря всередині приміщення вибираються при умові забезпечення нормального протікання виробничих процесів або зберігання готової продукції та сировини.
Для розрахунку СКП визначаються такі чинники:
джерела тепла в приміщенні ;
визначення надлишків тепла, яке надходить до приміщення через різні елементи будівлі.
Всі джерела поділяються на дві групи. До першої відносяться: тепло від людей; тепло від електричного та технологічного обладнання; тепло від освітлення. До другої групи відноситься тепло, яке надходить через: зовнішні стіни; покрівлю; стіни, підлогу, стелю сусідніх приміщень; двері; вікна.
Для розрахунку СКП складають рівняння теплового балансу з урахуванням усіх видів джерел надходжень тепла до приміщення. Після визначення загальної кількості надлишків тепла розраховують повітрообмін, виграти повітря та вибирають конструктивні елементи системи кондиціювання.
Рівняння теплового балансу з урахуванням всіх видів джерел надходжень тепла до приміщення для теплого періоду року є таким:
QT
Q Qосвіт Qприл Qлюд Qзовн.огород. ,
(1)
Qосвіт Qприл Qлюд
- виділення тепла за рахунок освітлення;
виділення тепла від електричних приладів;
виділення тепла від людей, які перебувають у приміщенні;
Qзовн.огород.
- надходження тепла через зовнішнє огородження в теплий
період року за рахунок сонячної радіації через вікна.
Виділення тепла у приміщенні за рахунок освітлення можна розрахувати за формулою:
Qосвіт
nсвіт Pсвіт освіт ,
(2)
nсвіт Pсвіт
освіт
кількість світильників у приміщенні;
потужність одного світильника;
коефіцієнт використання світлового потоку.
Виділення тепла від електричних приладів, які використовують у приміщенні визначають за формулою:
Qприл
N прил прил ,
(3)
N прил
прил
- сумарна потужність електричних приладів;
коефіцієнт використання електричних приладів.
Виділення тепла від людей, які перебувають у приміщенні розраховують таким чином:
Qлюд
0,2 n,
(4)
n - кількість працівників у приміщенні.
Надходження тепла через зовнішні огородження в теплий період року за рахунок сонячної радіації через вікна можна встановити за таким співвідношенням:
Qзовн.огород. F0 0 A0 103 ,
F0 - площа засклення вікон;
(5)
0 - питома теплова потужність від сонячної радіації в залежності від
орієнтації вікон (табл. 1);
Питома теплова потужність від сонячної радіації
Таблиця 1
Орієнтація вікон
Питома теплова потужність від сонячної радіації γ0, Вт/м2
північний схід
190
схід
250
південний схід
240
південь
240
південний захід
350
захід
470
північний захід
370
A0 - коефіцієнт, який враховує наявність сонцезахисних елементів на
вікнах (табл. 2).
Коефіцієнт наявності сонцезахисних елементів на вікні
Таблиця 2
Вид сонцезахисту
Коефіцієнт наявності сонцезахисних елементів на вікнах А0
відсутність захисту
1
жалюзі
0,5
штори
0,4
зовнішній навіс
0,3
Враховуючи значення теплового балансу для теплого періоду року без урахування втрат, необхідно розрахувати повітрообмін для боротьби із надлишками тепла:
GHT .
QT ,
c t
(6)
c 1
кДж
/
кг 0 C
теплоємність повітря;
t - змінення температури повітря у робочій зоні.
Оскільки у приміщенні працюють люди, варто розраховувати повітрообмін, який потрібний для боротьби із вологою, яку виділяють працівники під час виконання своїх професійних обов’язків:
G g n ,
(7)
HB d d
внутр зовн
g - кількість вологи, яка виділяється людиною в залежності від важкості праці та температури повітря, яка є у приміщенні (табл. 3).
Таблиця 3 Значення вологи, яку виділяє тіло людини під час виконання своїх
професійних обов’язків
Характер роботи
Температура повітря у приміщенні, 0С
Вологовиділення g, г/год
Легкі роботи (І)
15
55
20
75
25
115
30
150
35
200
Середньої важкості роботи (ІІ)
15
110
20
140
25
185
30
230
35
280
Важкі роботи (ІІІ)
15
185
20
240
25
295
30
355
n - кількість працівників у приміщенні;
dвнутр і
d зовн - відповідно вологість повітря, яке надходить у приміщення та
видаляється з нього. При цьому,
d внутр
d зовн
0,1.
Порівнявши значення повітрообміну, який необхідний для боротьби із надлишками тепла та значення повітрообміну, який необхідний для боротьби із вологою, яку виділяють працівники під час виконання своїх професійних обов’язків, та вибравши більше значення, розраховують витрати повітря на вентиляцію:
L G ,
(8)
1,23 кг / м3
густина повітря.
У відповідності із розрахунковим значенням необхідних витрат повітря на вентиляцію вибираємо тип вентилятора (табл. 4).
Таблиця 4
Технічні характеристики деяких вентиляторів
Тип вентилятора
Потужність двигуна, кВт
Оберти двигуна,
об/хв
Продуктивність вентилятора, тис.
м3/год.
Повний тиск, Па
0,12
1450
0,52…1,1
230…103
ВЦ 4-70-2,5
0,37
2900
0,75…1,77
540…230
(№ 2,5)
0,55
2900
0,96…1,97
740…380
0,75
2900
1,02…2,25
900…425
0,18
1450
0,75…1,79
230…90
0,25
1450
1,0…1,95
315…165
ВЦ 4-70-3,15
0,37
1450
1,08…2,25
375…178
(№ 3,15)
1,1
2900
1,44…3,5
900…360
1,5
2900
2,0…3,75
1250…650
2,2
2900
2,17…4,5
1500…700
Тип вентилятора
Потужність двигуна, кВт
Оберти
двигуна, об/хв
Продуктивність
вентилятора, тис. м3/год.
Повний тиск, Па
ВЦ 4-70-4
(№ 4)
0,18
960
1,03…2,4
167…68
0,25
960
1,25…2,95
230…130
0,37
960
1,45…3,1
325…175
0,55
1450
2,2…3,75
460…240
0,75
1450
1,85…4,3
520…290
1,1
1450
2,2…4,6
750…350
5,5
2900
3,8…8,8
2100…1190
7,5
2900
4,4…9,2
2950…1400
ВЦ 4-70-5
(№ 5)
0,55
960
1,95…4,6
265…107
0,75
960
2,6…5,1
370…195
1,1
960
2,95…5,8
530…275
1,1
1450
2,97…7,0
620…245
1,5
1450
4,2…7,3
750…375
2,2
1450
3,95…7,9
860…440
3,0
1450
4,2…8,9
1050…470
ВЦ 4-70-6,3
(№ 6,3)
0,55
660
2,9…7,1
275…118
0,75
735
3,25…8,0
350…144
1,1
855
3,75…9,2
470…198
1,1
960
4,0…9,2
430…170
1,5
950
4,25…10,8
580…245
1,5
960
5,6…8,8
520…260
2,2
960
5,6…11,8
720…340
2,2
1090
4,8…12,0
780…320
3,0
960
5,85…12,0
830…400
3,0
1215
5,25…13,0
950…400
4,0
1330
6,0…14,2
1180…470
7,5
1450
8,5…17,8
1650…770
7,5
1670
7,3…18,0
1800…750
11,0
1450
8,7…18,0
1900…900
ВЦ 4-70-8,0
(№ 8)
0,75
495
4,5…11,0
253…108
1,1
575
5,2…12,8
245…144
1,5
640
5,8…14,1
430…175
2,2
725
8,2…15,3
520…380
2,2
735
6,8…16,1
550…240
3,0
725
8,8…16,0
660…310
3,0
815
7,4…18,0
690…285
4,0
725
8,9…18,2
780…360
4,0
900
8,2…20,0
830…350
4,0
960
8,1…19,0
700…275
5,5
960
11,1…21,6
990…640
5,5
1000
9,1…22,1
1040…430
7,5
960
11,6…24,5
1180…540
7,5
1120
10,2…25,0
1300…530
11,0
1280
11,7…27,5
1630…700
18,5
1450
17,1…32,4
2150…1400
ВЦ 4-70-10,0
(№ 10)
1,1
395
7,05…17,1
251…107
1,5
440
7,9…19,0
315…130
2,2
505
9,0…22,5
410…175
3,0
560
10,0…24,7
505…212
Тип вентилятора
Потужність двигуна, кВт
Оберти
двигуна, об/хв
Продуктивність
вентилятора, тис. м3/год.
Повний тиск, Па
4,0
620
11,0…26,5
620…255
4,0
725
12,0…27,3
620…345
5,5
690
12,3…30,1
780…325
5,5
725
17,1…29,0
740…370
7,5
725
15,9…31,5
860…550
7,5
775
13,9…33,9
990…400
11,0
690
16,0…36,5
1090…430
11,0
725
17,0…35,5
1070…480
11,0
880
15,8…37,5
1250…530
18,5
960
21,5…42,0
1500…790
18,5
1050
18,4…45,3
1800…720
22
960
23,1…46,5
1800…840
ВЦ 4-70-12,5
(№ 12,5)
3,0
385
13,7…33,5
375…154
4,0
425
14,8…36,1
455…190
5,5
475
16,5…40,1
580…245
7,5
535
18,6…45,1
730…300
11,0
605
21,8…52,1
920…380
15,0
675
23,5…58,1
1180…470
15,0
725
23,7…54,6
980…385
18,5
720
25,1…61,1
1310…540
18,5
725
33,7…58,1
1170…590
22,0
725
31,1…61,5
1350…700
22,0
765
26,7…65,1
1490…610
30,0
725
34,1…69,1
1600…750
30,0
850
29,8…71,4
1820…750
37,0
725
34,1…70,5
1870…895
ВЦ 4-70-16
(№ 16)
11,0
400
28,5…71,4
680…275
15,0
445
33,1…79,8
820…340
18,5
480
35,1…85,1
950…395
22,0
505
36,8…90,1
1080…440
30,0
565
42,1…100,0
1350…545
37,0
610
44,8…108,1
1580…630
45,0
650
47,5…118,1
1750…720
55,0
700
50,8…126,1
2020…830
ВЦ 4-70-20
(№ 20)
45,0
420
30,0…150
1100…580
55,0
465
37,0…179,0
1350…830
75,0
500
40,0…196,0
1560…875
РОЗРАХУНОК ДРЕНЧЕРНОЇ СИСТЕМИ ПОЖЕЖОГАСІННЯ
Система пожежогасіння – це стаціонарний або транспортований комплекс технічних засобів, який складається з одного або декількох резервуарів для зберігання вогнегасної речовини, та призначений для локалізації і/або ліквідації пожежі подаванням вогнегасної речовини до фіксованого об’єкта протипожежного захисту.
Системи пожежогасіння відрізняються від інших технічних засобів пожежогасіння тим, що втручання людини в їх роботу відсутнє або обмежене, а мета їх – гасіння пожежі на початкових стадіях в автоматичному режимі або ж недопущення її поширення з метою забезпечення можливості швидкого гасіння пожежними підрозділами. Вони можуть бути стаціонарними (у тому числі модульного типу) або транспортованими, автоматичними або передбачати ручний пуск, забезпечувати гасіння поверхневим або об’ємним способом.
Системи автоматичного пожежогасіння складаються з резервуарів, наповнених необхідною кількістю вогнегасної речовини, пристроїв керування й контролю, мережі трубопроводів і насадок-розпилювачів. Вони розраховані на максимально швидку реакцію на загоряння і більш повне виключення чинників, завдяки яким відбувається процес горіння (наявність горючих речовин, присутність кисню, наявність високої температури).
Залежно від виду вогнегасної речовини, яка використовується, розрізняють системи водяного, пінного, порошкового, газового (азот, фреон, СО2), аерозольного або комбінованого пожежогасіння.
Системи водяного пожежогасіння поділяють на спринклерні, дренчерні системи і системи пожежогасіння тонкорозпиленою водою.
Спринклерні системи пожежогасіння призначені для своєчасного виявлення займання, оповіщення про пожежу, локалізації пожежі та локально- поверхневого пожежогасіння. Основними елементами спринклерної системи пожежогасіння є спринклери, які вмонтовано у мережу трубопроводів, розміщених на рівні стелі приміщення. Кожен спринклер герметичний, важливим компонентом ущільнення якого є скляна термочутлива колба, заповнена рідиною, що розширюється при нагріванні. Колба зруйнується у випадку, коли приріст температури внаслідок пожежі перевищить на 300C максимальну нормальну температуру в приміщення. Після цього вода під тиском через звільнений отвір з мережі трубопроводів потрапляє на розетку спринклера і розпорошується на осередок пожежі.
Спринклерні установки пожежогасіння залежно від температури повітря у приміщеннях проектують водозаповненими (для приміщень з мінімальною температурою повітря +50С та вище) та повітряними (для неопалюваних приміщень з мінімальною температурою повітря нижче +50С).
Опалювані приміщення обладнують спринклерними системами пожежогасіння, трубопроводи яких завжди заповнені водою. Після розкриття декількох спринклерів, вода у вигляді розпорошених струменів потрапляє на осередки займання. Протягом перших хвилин пожежі вода надходить від автоматичного водоживильника, а потім контрольно-сигнальний клапан вмикає пожежні насоси, які забезпечують подавання необхідної для ліквідації пожежі кількості води. Неопалювані приміщення, які потребують протипожежного захисту, обладнують повітряними спринклерними системами пожежогасіння. У цих системах мережа труб від спринклерів до контрольно-сигнального клапана перебуває під тиском стиснутого повітря.
Дренчерні системи пожежогасіння призначені для одночасного гасіння пожежі на всій площі пожежонебезпечного приміщення, де можлива велика початкова швидкість поширення пожежі; гасіння пожежі з підвищеними витратами води (наприклад, у разі займання горючих природних і синтетичних волокон, пластмас, синтетичного каучуку, лаків, фарб тощо); створення водяних заслонів (наприклад, у прорізах, де проходять конвеєри, транспортери з вибухо- і пожежонебезпечними речовинами); зрошення будівельник конструкцій, резервуарів з нафтопродуктами, технологічного обладнання тощо. Дренчерні системи вмикаються за командою від сповіщувача, що дозволяє ліквідувати пожежу на більш ранній стадії поширення пожежі. Загальним недоліком таких систем є те, що на місце пожежі потрапляє велика кількість води, яка завдає збитків, які можна іноді порівняти зі збитками внаслідок дії вогню.
У системах пожежогасіння тонкорозпиленою водою, застосовують як вогнегасну речовину воду, яку подають під великим тиском для отриманням крапель величиною не більше 100 мкм. Такі системи характеризуються високою теплоємністю і значною сумарною активною площею поверхонь крапель, що дозволяє різко знизити температуру в зоні пожежі, зменшити концентрацію кисню, внаслідок чого припиниться хімічна реакція горіння. Використання такої системи дозволяє знизити витрати на купівлю резервуарів і вмістищ для зберігання води, не виконувати секціонування частин приміщення. Окрім цього, шкода, яка завдається тонкорозпиленою водою, набагато менша, ніж збитки, які завдає вода у разі спрацьовування спринклерної або дренчерної установок, де діаметр крапель розпилення становить 0,4…2 мм.
Системи пожежогасіння тонкорозпиленою водою використовують для гасіння пожеж класів А (твердих горючих матеріалів), В (горючих рідин), С (горючих газів) і електроустановок під напругою до 1000 В у будівлях, спорудах і приміщеннях різного призначення. Але заборонено їх застосовувати для гасіння лужних металів, карбідів і розжареного вугілля − ці речовини після контакту з водою внаслідок хімічної реакції виділяють велику кількість тепла.
Установки пінного пожежогасіння відрізняються від водяних наявністю пристроїв для отримання піни (зрошувачі, піно-генератори), а також наявністю
в установці піноутворювача і системи його дозування. Решта елементів і вузлів конструкційно відповідають установкам водяного пожежогасіння. Вибір дозувального пристрою в установках пінного пожежогасіння здійснюють залежно від особливостей об'єкту, системи водопостачання і типу установки (спринклерна або дренчерна). Нині системи дозування піноутворювача проектують згідно з двома основними схемами: з наперед приготованим розчином піноутворювача і з дозуванням піноутворювача у потік води за допомогою насоса-дозатора з дозувальною шайбою або за допомогою змішувача.
Системи порошкового пожежогасіння використовують для усунення й локалізації осередку загоряння твердих горючих матеріалів, горючих рідин і електроустаткування у приміщеннях різного призначення. Як вогнегасну речовину у них застосовують спеціальний порошок. Установки порошкового пожежогасіння можуть працювати згідно з командою пожежної сигналізації, так і в автономному режимі. У першому випадку вогнегасна речовина потрапляє на територію приміщення не пізніше ніж за 30…35 с після виявлення пожежі. Автономні установки найчастіше викидають разовий заряд порошку і гасять пожежу на початковій стадії у локальній зоні. Спрацьовують вони від підвищення температури у повітряному довкіллі.
Установки порошкового пожежогасіння можна розділити на кілька видів. За способом зберігання вогнегасної речовини розрізняють установки модульного типу та установки із централізованим зберіганням. Перші відрізняються тим, що у разі спрацювання системи порошок викидається з окремих модулів, розташованих безпосередньо у приміщеннях, де може виникнути пожежа. До складу установок другого типу входить спеціальний резервуар для зберігання вогнегасної речовини, а також система труб, якими порошок потрапляє до осередку пожежі. Системи порошкового пожежогасіння мають як переваги (універсальність, висока вогнегасна здатність, відносно невисока вартість порошку), так і недоліки (злежування порошку і через це обмежений термін його зберігання). Крім того, після потрапляння порошку в зону пожежі відбувається повна втрата видимості, що обмежує залучення до гасіння пожежі пожежників та інших людей.
Системи газового пожежогасіння застосовують на тих об'єктах, де під час боротьби з пожежею необхідно заповнити весь об'єм приміщення вогнегасною речовиною, наприклад у приміщеннях з великою кількістю електроустановок і електронного обладнання. Принцип роботи таких систем полягає у тому, що внаслідок надходження у приміщення негорючого газу знижується концентрація кисню і полум'я гасне. Технологія гасіння пожежі газом вимагає, щоб приміщення було герметично закрите. Під час зберігання газу необхідно дотримуватися певного температурного режиму і контролювати герметичність резервуарів. Установки газового пожежогасіння працюють в інтервалі температур -400С…+500С незалежно від перепадів температур довкілля. Іншою
перевагою таких систем є те, що газ не спричиняє корозії обладнання, яке перебуває у приміщенні, не завдає йому шкоди і видаляється з приміщення після провітрювання. Застосовувані гази не містять токсичних компонентів, не утворюють отруйних продуктів під час контакту з вогнем і є безпечними для озонового шару атмосфери. Оскільки пожежу цим способом, як правило, вдається погасити протягом 10…30 с, то одна батарея газових балонів здатна забезпечити пожежний захист декількох приміщень.
Однак існують матеріали, які здатні горіти й без доступу повітря, а також здатні до самозаймання і тління всередині об'єму речовини. У таких випадках рекомендують використовувати установки аерозольного пожежогасіння.
Установки аерозольного пожежогасіння належать до об'ємних засобів боротьби з вогнем. Вони мають переваги традиційних вогнегасних речовин: газів (висока проникна здатність) і порошків (висока ефективність гасіння й простота зберігання). Крім цього час їх застосування відсутні токсичні і екологічно небезпечні продуктів виділення. Порівняно зі звичайним порошком аерозоль характеризується високою проникною здатністю і відсутністю швидкого осідання суспензії. Установки аерозольного пожежогасіння не можна застосовувати у приміщеннях вибухонебезпечних категорій. Через підвищення температури, тиску газового середовища та різкого зменшення видимості люди повинні завчасно, ще до увімкнення генератора аерозолю, покинути приміщення.
Тип системи пожежогасіння за видом вогнегасної речовини, а також способами гасіння і запускання вибирають залежно від характерних чинників можливої пожежі, особливостей об’єкта чи приміщення, які потрібно захистити від пожежі, впливу вогнегасної речовини на людей та довкілля, а також забезпечувати виконання вимог ДБН В.2.5-56:2014 «Інженерне обладнання будівель і споруд. Системи протипожежного захисту».
Розрахунок дренчерної системи пожежогасіння у приміщенні полягає у розрахунку необхідної кількості дренчерів та продуктивності одного дренчера.
Для цього необхідно визначити групу приміщень та значення пожежного навантаження для приміщення (табл. 5), яке має бути забезпечене дренчерною системою пожежогасіння.
Таблиця 5
Пожежне навантаження для приміщень
Група
Приміщення
Пожежне навантаження,
МДж/м2
1
Приміщення книгосховищ, бібліотек, цирків, зберігання спалимих музейних цінностей, фондосховищ, музеїв і виставок, картинних галерей, концертних і кіноконцертних залів, залів розташування електронно-обчислювальних
машин, магазинів, будинків управлінь, готелів, лікарень
до 200
2
Приміщення фарбувальні, просочувальні, малярні,
знежирювальні, консервації і розконсервації,
200…2000
Група
Приміщення
Пожежне
навантаження, МДж/м2
сумішеприготувальні, промивки деталей із застосуванням ЛЗР та ГР; приміщення деревообробного, текстильного, трикотажного, текстильно-галантерейного виробництва; приміщення виготовлення вати, швейної промисловості, взуттєвого, шкіряного і хутрового виробництва, штучних і плівкових матеріалів; приміщення целюлозно-паперового і друкарського виробництва; приміщення виробництв із застосуванням гумотехнічних виробів, підприємств з
обслуговування автомобілів
3
Приміщення гумотехнічного виробництва
>2000
4
Приміщення виробництва, переробки і обробки горючих природних і синтетичних волокон і пластмаси, кіноплівки на нітрооснові; фарбувальні і сушильні камери, ділянки відкритого фарбування і сушіння; приміщення фарбоготувальних, лакоготувальних, клеєготувальних виробництв із застосуванням ЛЗР і ГР; машинні зали компресорних станцій, станцій регенерації, гідрування, екстракції і приміщення інших виробництв, що переробляють горючі гази, бензин, спирти, ефіри та інші
ЛЗР і ГР
>2000
28.02.2025 17:02-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора