Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Обґрунтування перспективних напрямів розвитку ринку праці України
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2025
Тип роботи:
Кваліфікаційна робота
Предмет:
Трудове право
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Обґрунтування перспективних напрямів розвитку ринку праці України
ЗМІСТ
ВСТУП
3
РОЗДІЛ 1. Сутність ринку праці та його значення для економіки України
6
РОЗДІЛ 2. Аналіз існуючих підходів до аналізу ринку праці країни
9
РОЗДІЛ 3. Стан ринку праці України
13
РОЗДІЛ 4. Структурно-динамічний аналіз та визначення тенденцій розвитку ринку праці Вінницької області
20
РОЗДІЛ 5. Напрямки удосконалення ринку праці України
25
ВИСНОВКИ
31
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
33
ВСТУП
Ринок праці є однією з ключових складових економічної системи будь-якої країни, що безпосередньо впливає на її соціально-економічний розвиток. В умовах глобалізації, технологічних змін та постійної трансформації економічних процесів, розвиток ринку праці в Україні набуває особливої актуальності. Одним із викликів для України є адаптація до нових умов, зокрема змін в структурі попиту на робочу силу, міграційних процесів та технологічного прогресу. Необхідність формування стратегії щодо розвитку ринку праці з урахуванням цих факторів є важливим кроком для забезпечення сталого економічного зростання та підвищення конкурентоспроможності національної економіки.
Актуальність дослідження перспективних напрямів розвитку ринку праці обумовлена потребою в реформуванні системи зайнятості та підвищенні рівня кваліфікації робочої сили. Зростання цифровізації та автоматизації виробничих процесів змінює вимоги до робочих місць і вимагає нових навичок та компетенцій. Дослідження напрямів розвитку ринку праці дозволить оцінити потенціал інтеграції новітніх технологій, підвищити ефективність управління трудовими ресурсами та сформувати політику зайнятості, яка відповідає сучасним викликам і трендам світової економіки.
Аналіз останніх досліджень та публікацій. Проблематика розвитку ринку праці в Україні, його регулювання, реформування, а також питання зайнятості населення та безробіття широко висвітлені у наукових дослідженнях українських учених, серед яких варто виокремити В. Близнюка, В. Петюха, І. Бондар, Е. Лібанову, І. Дехтярьову, А. Колота, М. Войнаренка, Д. Богиню, І. Петрову, М. Ведернікова, О. Піщуліну та інших. Їхні роботи охоплюють широкий спектр питань, пов'язаних із функціонуванням ринку праці в різних економічних умовах. Однак, недостатньо дослідженим залишається питання впливу загальної економічної ситуації, анексії частини території та військових дій на ринок праці України, що значно ускладнює його функціонування. У зв'язку з цим виникає необхідність у подальших дослідженнях, спрямованих на вивчення специфіки функціонування ринку праці в умовах кризи та конфлікту, а також на розробку шляхів його адаптації та подальшого розвитку.
Метою кваліфікаційної роботи є обґрунтування перспективних напрямів розвитку ринку праці України в сучасних економічних та соціальних умовах, зокрема за умов кризи, спричиненої військовими діями та економічними викликами.
З огляду на мету постають наступні завдання:
Дослідити сутність ринку праці та його значення для економіки України.
Провести аналіз сучасних підходів до вивчення ринку праці в Україні.
Оцінити поточний стан ринку праці України в умовах економічних змін та військових дій.
Здійснити структурно-динамічний аналіз ринку праці Вінницької області та визначити ключові тенденції його розвитку.
Запропонувати шляхи удосконалення ринку праці України з урахуванням економічних викликів та можливостей інтеграції новітніх технологій.
Об’єктом дослідження є ринок праці України в умовах економічних та соціальних трансформацій.
Предметом дослідження є процеси функціонування та розвитку ринку праці України в сучасних умовах.
Методи дослідження. Для дослідження використовувалися методи аналізу і синтезу, порівняльний аналіз, структурно-динамічний аналіз, економіко-статистичні методи, а також експертні оцінки та методи прогнозування розвитку ринку праці.
Практична значимість роботи полягає в розробці рекомендацій щодо вдосконалення державної політики на ринку праці України. Отримані результати можуть бути використані для розробки заходів щодо підвищення ефективності управління трудовими ресурсами, зокрема в умовах економічної нестабільності та технологічних змін.
Наукова новизна полягає в тому, що вперше проведено комплексне дослідження стану ринку праці України з урахуванням сучасних викликів, включаючи військові дії та економічну кризу, а також запропоновано перспективні напрями його розвитку та адаптації до нових економічних умов.
Структура роботи. Кваліфікаційна робота складається зі вступу, п’яти розділів, загальних висновків та списку використаних джерел у кількості 30 найменувань.
РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ РИНКУ ПРАЦІ ТА ЙОГО ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ
Ринок праці – це одна з ключових складових економічної системи, що відображає взаємодію між роботодавцями, які потребують робочої сили, та найманими працівниками, які пропонують свою працю в обмін на заробітну плату. Цей ринок функціонує за правилами попиту і пропозиції, а його особливістю є те, що на відміну від товарів чи послуг, робоча сила виступає у вигляді індивідуальних людських ресурсів. Таким чином, ринок праці визначає ефективність використання людського капіталу, а також впливає на загальний рівень добробуту населення.
Ринок праці в Україні має свої специфічні особливості, що обумовлені як загальними тенденціями світової економіки, так і внутрішніми факторами, такими як соціально-економічні зміни, демографічна ситуація, рівень освіти та професійної підготовки населення. Значення ринку праці для економіки України полягає в тому, що він є джерелом виробничого потенціалу країни. Через раціональне використання трудових ресурсів держава може забезпечити зростання продуктивності праці, підвищення рівня життя населення та економічне зростання [13].
Попит на ринку праці визначається потребами роботодавців у робочій силі. Він залежить від таких факторів, як стан економіки, рівень технологічного розвитку, інвестиційний клімат та державна політика. Зі зростанням потреб підприємств у висококваліфікованих працівниках, виникає потреба у підвищенні якості професійної освіти та системи підготовки кадрів. Особливо важливою є адаптація освіти до вимог ринку, що постійно змінюється під впливом нових технологій та цифрових трансформацій.
Пропозиція на ринку праці визначається кількістю людей, які шукають роботу. Вона залежить від таких факторів, як демографічна ситуація, рівень зайнятості, еміграційні процеси та рівень оплати праці. В Україні значний вплив на пропозицію робочої сили мають міграційні процеси, коли частина кваліфікованих працівників шукають кращі умови працевлаштування за кордоном. Це створює дефіцит кваліфікованих кадрів у країні, що негативно впливає на розвиток ключових галузей економіки.
Ринок праці виконує кілька важливих функцій, серед яких основною є розподіл робочої сили між галузями економіки та підприємствами. Завдяки цьому процесу економіка отримує необхідні ресурси для розвитку, а працівники – можливість реалізувати свій трудовий потенціал та отримувати винагороду у вигляді заробітної плати [4].
Другою важливою функцією ринку праці є регулювання рівня заробітної плати. Заробітна плата виступає одним із основних інструментів, що стимулює працівників до підвищення ефективності своєї діяльності. Водночас вона є важливим чинником соціального захисту населення та визначає рівень матеріального добробуту. На ринку праці також відбувається конкуренція між роботодавцями за кращі трудові ресурси, що сприяє підвищенню рівня оплати праці та створенню більш привабливих умов для працівників.
Третьою функцією ринку праці є інтеграція соціальних процесів. Ринок праці відіграє важливу роль у зниженні соціальної напруги, оскільки надає можливість працевлаштування та забезпечує механізми соціальної підтримки у випадку безробіття. Створення нових робочих місць, розвиток підприємництва та стимулювання самозайнятості сприяють зростанню соціальної стабільності та зниженню рівня безробіття [15].
Висока конкуренція на ринку праці та недостатній рівень підготовки випускників вищих навчальних закладів до реальних вимог роботодавців призводять до того, що багато молодих фахівців не можуть знайти роботу за спеціальністю. Ще однією проблемою є дисбаланс між попитом і пропозицією на робочу силу. Наприклад, у промисловості та аграрному секторі спостерігається дефіцит робочих кадрів, тоді як у сфері послуг, навпаки, відбувається перенасичення ринку праці. Це вимагає від держави впровадження ефективних програм для розвитку професійної освіти та перепідготовки кадрів, що дозволить краще адаптувати робочу силу до потреб економіки [2].
Держава відіграє важливу роль у регулюванні ринку праці через впровадження соціальних та економічних програм, спрямованих на підтримку зайнятості населення, створення нових робочих місць та захист прав працівників. Важливими інструментами державного регулювання є мінімальна заробітна плата, соціальні програми підтримки безробітних, а також програми розвитку підприємництва та стимулювання самозайнятості. У контексті сучасної економічної кризи, спричиненої пандемією COVID-19 та повномасштабною війною, роль держави в підтримці ринку праці є ще важливішою. Зокрема, програми фінансової підтримки бізнесу, спрямовані на збереження робочих місць, а також заходи з модернізації системи соціального захисту є ключовими факторами для збереження стабільності на ринку праці [1].
Отже, ринок праці є невід’ємною частиною економіки України, що впливає на її загальний розвиток та соціально-економічний стан. В умовах сучасних викликів, таких як безробіття, міграція та дисбаланс між попитом і пропозицією на робочу силу, державна політика відіграє ключову роль у забезпеченні стабільності та розвитку ринку праці. Ефективне управління трудовими ресурсами сприятиме підвищенню продуктивності праці, економічному зростанню та покращенню добробуту населення.
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ІСНУЮЧИХ ПІДХОДІВ ДО АНАЛІЗУ РИНКУ ПРАЦІ КРАЇНИ
В економічній науці існує кілька концептуальних підходів до аналізу функціонування ринку праці, серед яких неокласичний, кейнсіанський, монетаристська модель, інституціоналістська модель, контрактна теорія зайнятості та концепція гнучкого ринку. Класики вважали методологію ринку праці однією з основних у цій галузі. Вони підкреслювали, що трудова вартість є фундаментом для дослідження. На їхню думку, ринкова ціна кінцевого продукту та продуктивність є результатом попиту на працю, а тривалий дефіцит робочої сили та безробіття не можуть існувати в класичній моделі ринку праці. Відзначалося, що безробіття серед населення є серйозною проблемою для суспільства та країни в цілому, і класики вважали саморегулюючу економіку капіталізму нормальною.
Засновником класичної школи є Адам Сміт, а серед її представників можна виділити таких вчених, як Томас Мальтус, Давид Рікардо, Жан-Батіст Сей та Джон Стюарт Міль. Загальна та цілісна класична модель ринку праці, однак, була розвинена неокласиками, представниками Лозанської та Кембриджської шкіл. Постулати класичної політекономії стали основою неокласичного підходу, який передбачає існування цінової рівноваги, де заробітна плата є основним регулятором, а також ціною робочої сили.
Відповідно до неокласичного підходу, рівновага на ринку праці забезпечується через співвідношення попиту та пропозиції робочої сили, регульованої заробітною платою. У цій моделі вважається, що безробіття неможливе, оскільки ціна праці підлаштовується під потреби ринку. Однак недосконалість ринку праці вказує на те, що безробіття завжди буде існувати внаслідок недостатньої інформації, встановлення мінімальних ставок заробітної плати з боку держави та впливу профспілок.
До неокласичної теорії ринку праці належать два основні постулати: заробітна плата та її корисність, які пов’язані з граничним продуктом праці. Відповідно до цього, якщо ринок або конкуренція є недосконалими, то може порушитися баланс заробітної плати стосовно вартості. Це означає, що зниження зайнятості на одну одиницю може призвести до зменшення вартості. Корисність заробітної плати при певній кількості зайнятих робітників дорівнює граничній важкості праці за тієї ж величини зайнятості. Пропозиція робочої сили залежить від достатньої заробітної плати, проте це співвідношення може бути порушене для окремого працівника в умовах недосконалої конкуренції.
Коли корисність заробітної плати для окремої особи або групи осіб є нижчою за мінімально допустимий рівень, то відмова від роботи стає більш привабливою альтернативою, що визначається як важкість праці. Це поняття показує, як зміни в заробітній платі можуть впливати на рішення індивідів щодо участі в ринку праці. Водночас неокласична теорія ринку праці зазнала суттєвих змін через глобальну економічну кризу 1922-1933 років. Відзначено, що економіст Джон Мейнард Кейнс став засновником нової кейнсіанської теорії, яка отримала широку підтримку серед економістів і призвела до так званої «кейнсіанської революції».
Основні положення кейнсіанської теорії викладені в праці Кейнса "Загальна теорія зайнятості, процента та грошей" (1936). Велика депресія змусила багато урядів відмовитися від неокласичного підходу до саморегулювання ринку на користь активного державного регулювання ринкової системи. Відтак, держави почали впливати на сукупний попит, що в рамках кейнсіанської теорії не передбачає наявності безробіття. Згідно з цими поглядами, заробітна плата жорстко фіксована, а ринок праці не регулюється ціною.
На думку кейнсіанців, ринок праці є постійною і стабільною рівноваги. Кейнс акцентує увагу на попиті, який залежить від платоспроможності та забезпечує реалізацію продукції. Він вводить поняття «ефективного попиту», що складається з інвестицій і споживання, і базується на динаміці виробництва національного доходу. Основна мета кейнсіанської теорії полягає в формуванні оптимального рівня попиту та визначенні закономірностей його руху. Кейнс пояснює, що безробіття та циклічний характер виробництва виникають через недостатньо ефективний попит, і для їх усунення розробляє систему заходів, спрямовану на його збільшення.
Кейнсіанській моделі притаманні кілька важливих закономірностей, серед яких визначальним є вплив сукупного попиту на рівень зайнятості та обсяг кінцевого продукту. Однак слід зазначити, що сукупний попит не гарантує повного використання ресурсів і досягнення повної зайнятості. Існує можливість встановлення рівноваги між попитом і пропозицією навіть за умов неповної зайнятості. Макроекономічні ідеї, розроблені Джоном Мейнардом Кейнсом, справили значний вплив на економістів наступних поколінь.
Зміни у світових економічних процесах спонукали теоретиків до розробки нових підходів. Кейнсіанська теорія поступово була змінена монетаристською, відомою також як посткейнсіанська. Основоположниками цієї теорії стали Фрідріх Хайєк, Мілтон Фрідмен, Едвард Фелпс та інші. Для монетаристів характерні певні тенденції, такі як зростання реальної заробітної плати та зміни в структурі цін на робочу силу. Грошова маса стала важливим елементом у цій теорії, а вільні конкурентні ринки з гнучкою заробітною платою і цінами стали основою для монетаристських підходів до досягнення макроекономічної стабільності.
Монетаристи вважають, що грошово-кредитна політика може сприяти дисципліні на ринку. Вони також ввели поняття «природний» рівень безробіття. В умовах впровадження нових технологій зростає потреба в кваліфікованих працівниках, що призводить до появи вакантних місць. Безробіття триває доти, поки роботодавці шукають необхідних фахівців. Крім того, монетаристи критикують державну соціальну політику як регулятора ринку праці, вважаючи, що вона призводить до підвищення рівня безробіття через підтримку безробітних і активність профспілок, які заважають саморегулюванню ринкового механізму. Теорія гнучкого ринку, розроблена Р. Буайє та Г. Тендингом, акцентує увагу на дерегуляції ринку праці, пропонуючи гнучкі форми зайнятості, такі як часткова зайнятість, короткострокові контракти та неповний робочий день.
Наприкінці 70-х років минулого століття розпочалася перебудова економік західних країн, в рамках якої дерегламентація ринку праці ставила за мету зменшення витрат. Це передбачало модифікацію форм зайнятості, запровадження різних форм найму працівників, а також гнучкість у регулюванні заробітної плати та робочого часу. Крім того, особливу увагу було приділено соціальному захисту працівників. Інституціоналістська концепція акцентує на професійно-демографічних групах і динаміці окремих галузей, розглядаючи рівень заробітної плати та галузеві розбіжності в структурі робочої сили.
Сучасні економічні процеси в Україні свідчать про необхідність дерегламентації ринку праці. Ця концепція прагне раціоналізувати витрати, формуючи різноманітні відносини між найманими працівниками та підприємцями, що забезпечує високий динамізм ринку праці та зростання прибутковості. Хоча традиційні теорії не відображають повною мірою сучасного функціонування ринку праці, вони все ж надають корисні принципи, які можуть бути адаптовані в умовах сучасної економіки.
РОЗДІЛ 3. СТАН РИНКУ ПРАЦІ УКРАЇНИ
Затяжна війна суттєво вплинула на функціонування економічної системи України, зокрема на ринок праці. Протягом періоду повномасштабного конфлікту ринок праці зазнав значних змін у структурі та географії. В умовах турбулентності та невизначеності він поступово відновлюється, адаптуючись до нових викликів і вимог. Однак у зв’язку з бойовими діями, структурними та територіальними змінами, попит на робочу силу та масштабне переміщення населення, а також мобілізація, виникають серйозні проблеми у сфері зайнятості [12].
Згідно з оцінками Національного банку України (НБУ), чисельність робочої сили у віці 15–70 років на початок 2024 року зменшилася на понад 25% у порівнянні з 2021 роком. Значна частина цього скорочення (близько половини) сталася через зовнішніх мігрантів, які не працюють дистанційно, при цьому частка таких мігрантів, які працюють дистанційно, становила 8–10% у 2023 році [3]. За даними НБУ, приблизно 40% від загального скорочення робочої сили у 2023 році було спричинено демографічними втратами, окупацією та переходом до категорії економічно неактивного населення, зокрема через труднощі у пошуку роботи для внутрішньо переміщених осіб, необхідність догляду за родичами, збільшення числа пенсіонерів та відсутність необхідних навичок для працевлаштування.
На початку 2024 року, разом із відновленням економіки, починає відновлюватися й пропозиція вакантних робочих місць. Однак активність шукачів роботи не відповідає змінам у потребах робочої сили. За даними Work.ua, у першому півріччі 2024 року кількість вакансій зросла майже на 19 тисяч, досягнувши понад 110 тисяч у червні. Водночас кількість резюме, оновлених або створених у червні, становила 304 тисячі, що на 47 тисяч менше, ніж у січні 2024 року. Це свідчить про низьку активність шукачів роботи, яка навіть менша за показники 2022 та 2023 років [10]. У результаті знижується конкуренція за вакансії, досягнувши найнижчого рівня за останні три роки, що ускладнює роботодавцям пошук необхідних працівників.
Стан ринку праці також демонструє значний дефіцит кадрів, про що свідчать дослідження, проведені Європейською бізнесовою асоціацією. У 2023 році 74% роботодавців зазначили про відчутний брак кадрів, 17% — про часткову нестачу, а лише 7% — про відсутність дефіциту. Загострення проблеми значно пов’язане з масовою міграцією українців за кордон, мобілізацією до Збройних сил України, а також поглибленням секторальних, професійних та регіональних диспропорцій на ринку праці [8]. Міністерство економіки України оцінює дефіцит кадрів на ринку праці приблизно в 30%. Ситуація відновлення ринку праці за кількістю вакансій у різних регіонах варіюється, що зумовлено, насамперед, віддаленістю від зон активних бойових дій (рис. 3.1).
/
Рисунок 3.1 – Відновлення регіональних ринків праці
(січень – червень 2024/2022 рр.), %
Джерело: складено автором на основі [16]
У порівнянні з довоєнними даними, найбільше зростання кількості вакансій спостерігається в Івано-Франківській (+88 %), Закарпатській (+87 %) та Хмельницькій (+51 %) областях. Лідерами за абсолютною кількістю пропозицій залишаються Київська, Дніпропетровська, Львівська, Одеська та Івано-Франківська області. Проте зростання вакансій у І півріччі 2024 року відбувалося нерівномірно. Найбільше збільшення відбулося в Івано-Франківській (+42 %), Закарпатській (+32 %), Волинській та Тернопільській областях (по +30 %) [22].
Попри значні зміни на ринку праці, в Україні продовжує залишатися високий рівень безробіття, включаючи структурне безробіття, яке пов'язане зі стрімкими географічними та структурними змінами, а також недостатньою адаптивністю робочої сили. За оцінками агенції «Info Sapiens», рівень безробіття в І півріччі 2024 року коливався між 20,9 % і 13,1 % [17]. Хоча в червні цей показник досяг найнижчого рівня з початку повномасштабної війни (13,1 %), він все ще залишається на високому рівні, і позитивних тенденцій у його зменшенні не спостерігається (рис. 3.2).
/
Рисунок 3.2 – Рівень безробіття в Україні (2022–2024 рр.), %
Джерело: складено автором на основі [16]
Згідно з офіційними даними Державної служби зайнятості, у першій половині 2024 року статус безробітного мали 254,6 тисяч осіб, з яких 124 тисячі знайшли роботу, що складає приблизно 50 %. Більше 4 % офіційних безробітних отримали ваучери на навчання, а майже 9 % проходили професійне перенавчання [26]. Однак ці статистичні дані не відображають реального стану справ в Україні, оскільки не враховують осіб на тимчасово окупованих територіях, внутрішніх і зовнішніх вимушених мігрантів, які не шукають роботу, та тих, хто перебуває у неоплачуваних відпустках.
Крім того, багато безробітних не зареєстровані в Державній службі зайнятості через різні причини, включаючи ухилення від призову до ЗСУ, втрату мотивації до праці та небажання брати участь у суспільно корисних роботах. В умовах низької економічної активності та браку робочої сили адекватні заходи для підвищення працевлаштованості, особливо молоді, є критично важливими для життєздатності та відновлення економіки. Серед шукачів роботи в червні 2024 року 35 % становили особи до 25 років, а 24 % – у віці 25–34 років, при цьому частка безробітної молоді до 25 років зросла протягом півріччя (рис. 3.3) [20].
/
Рисунок 3.3 – Розподіл кандидатів на заміщення вакансій за віком, %
Джерело: складено автором на основі [16]
Забезпечення належного рівня зайнятості молоді є одним з ключових завдань для державного розвитку. Молодь володіє значним потенціалом працездатності, що робить її важливою для економічного зростання та соціальної стабільності. Вона швидше адаптується до змін, є соціально мобільною і має високий рівень мотивації для отримання доходу. Саме тому активна політика зайнятості під час війни та в період відновлення повинна фокусуватися на створенні умов, які сприятимуть підвищенню зайнятості молоді [11]. Це можна досягти шляхом формування системи заходів, що регулюють, стимулюють і мотивують, включаючи підтримку молоді у пошуку першої роботи, модернізацію професійної підготовки, впровадження гнучких форм зайнятості та стимулювання попиту на робочу силу в стратегічних для країни спеціальностях.
Сучасний ринок праці характеризується високою конкуренцією за дистанційні вакансії. Формати віддаленої роботи, які стали популярними під час пандемії, дозволили зберегти стабільність у виробничих процесах під час повномасштабного вторгнення. У червні 2024 року понад 14 % кандидатів шукали онлайн-роботу, тоді як лише менше 7 % від загальної кількості вакансій було дистанційними. Дослідження Work.ua свідчить, що 31 % респондентів надають перевагу гнучкому графіку та можливості працювати віддалено, в той час як корпоративні пільги та програми навчання їх цікавлять менше. Протягом війни кількість дистанційних вакансій в Україні зросла на 40 %, причому найбільші прирости спостерігалися в великих містах: Київ (+96 %), Харків (+68 %), Львів (+35 %), Одеса (+34 %) та Дніпро (+16 %) [30].
У період пандемії та війни дистанційна робота стала однією з найбажаніших опцій для працівників, адже вона забезпечує особисту безпеку, економить час на дорогу та підвищує продуктивність. Фахівці, які прагнуть віддаленої роботи, можуть працевлаштуватися не лише в українських компаніях, а й у міжнародних організаціях. Для роботодавців дистанційний формат роботи дозволяє знизити витрати на оренду приміщень та матеріали, а також забезпечує більшу гнучкість в організації робочого процесу. В умовах змін на ринку праці гнучкі форми зайнятості стають все популярнішими. Для підвищення зайнятості населення та збереження робочої сили в Україні важливо розвивати новітні форми зайнятості, що вимагає удосконалення трудового законодавства для забезпечення гнучкості і мінімізації ризиків.
Згідно з прогнозами Національного банку України, через зростання конкуренції за висококваліфікованих працівників очікується подальше підвищення заробітних плат. У 2024 році прогнозується зростання номінальної заробітної плати на 14,8 %, а реальної – на 8,1 %. У 2025 році ці показники становитимуть 14,2 % та 6,5 % відповідно, а в 2026 році – 8,6 % та 3,0 %. Однією з причин зростання зарплат є підвищення мінімальної зарплати, яке заплановано на 6,0 % з січня і майже на 12,7 % з квітня 2024 року [25]. За даними Work.ua, середня зарплата за вакансіями в Україні залишалася стабільною на рівні 20 тис. грн до червня 2024 року, коли вона підвищилася на 2,5 % до 20,5 тис. грн, здебільшого завдяки збільшенню вакансій у Силах оборони. У цивільних професіях середній рівень зарплат не змінився.
Експерти НБУ вважають, що підвищення зарплат зумовлене не тільки внутрішньою конкуренцією, а й зростаючою конкуренцією з боку закордонних роботодавців. Оптимістичні прогнози передбачають, що зростання реальної заробітної плати у приватному секторі разом із помірною фіскальною політикою стимулюватиме приватне споживання на 5–9 % щороку. Попит на споживчі товари буде підтримуватись збільшенням зайнятості та поверненням мігрантів, які були змушені виїхати [29].
Для подолання дефіциту робочої сили існують значні резерви, зокрема, внутрішньо переміщені особи (ВПО), які мають низький рівень зайнятості в Україні. За даними на квітень 2024 року, серед 2,1 млн ВПО працездатного віку лише 800 тис. були офіційно працевлаштовані. У I півріччі Державна служба зайнятості надала послуги 67,3 тис. ВПО, з яких лише 20,5 тис. були працевлаштовані [18]. Основними причинами низького рівня зайнятості є психологічні травми, невідповідність кваліфікацій потребам ринку, брак робочих місць, недосконала система професійної підготовки та інші бар'єри, що ускладнюють реінтеграцію ВПО в трудову сферу. Для підвищення зайнятості ВПО необхідно розвивати економіку та створювати нові робочі місця, впроваджуючи спеціальні програми підтримки та перекваліфікації.
Отже, зростання зарплат в Україні у найближчі роки стане наслідком посилення конкуренції на ринку праці, включаючи вплив зовнішніх роботодавців. У той же час дефіцит робочої сили, зокрема серед внутрішньо переміщених осіб, потребує активних заходів з боку держави, аби реінтегрувати цю категорію населення в економіку. Успішна реалізація програм перекваліфікації, підтримка зайнятості та врахування потреб ринку праці допоможуть не лише підвищити рівень зайнятості ВПО, але й сприятимуть загальному економічному відновленню країни.
РОЗДІЛ 4. СТРУКТУРНО-ДИНАМІЧНИЙ АНАЛІЗ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ТЕНДЕНЦІЙ РОЗВИТКУ РИНКУ ПРАЦІ ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
Війна, розв'язана росією, завдала значного удару по економіці України, що спричинило різке скорочення діяльності вітчизняного бізнесу та призвело до стрімкого зростання безробіття. За даними Національного банку України, на початку повномасштабного вторгнення близько 30 % компаній припинили роботу, а 45 % значно скоротили обсяги виробництва. За прогнозами Міжнародної організації праці, кількість безробітних в Україні у 2024 році може сягнути 4,1 мільйона осіб, що підвищить загальний рівень безробіття до 28 %, а рівень зайнятості впаде на 15,5 % порівняно з 2021 роком.
Вінницький обласний центр зайнятості (ВОЦЗ) активно працює над підтримкою громадян у пошуку роботи, а також сприяє роботодавцям у підборі кваліфікованого персоналу. Серед основних послуг установи – консультування, профорієнтація, організація професійного навчання, а також допомога у відкритті власної справи. Для безробітних надається можливість перекваліфікації або здобуття нових професій, затребуваних на ринку праці. Програми навчання орієнтовані переважно на спеціальності у сфері аграрного сектору, торгівлі, переробної промисловості та будівництва, що відповідає потребам економіки регіону.
Однією з ключових ініціатив ВОЦЗ є використання сучасних цифрових технологій для забезпечення доступності послуг. Так, центр активно застосовує електронну платформу "Електронна черга", яка дозволяє громадянам записатися на прийом без необхідності особистого відвідування установи. Також діє сервіс "Електронний кабінет шукача роботи", де можна створювати резюме, переглядати вакансії та отримувати індивідуальні консультації онлайн. Завдяки цим рішенням процес пошуку роботи та комунікації з роботодавцями значно спрощується.
ВОЦЗ впроваджує інноваційні підходи у сфері профорієнтації. Одним із популярних інструментів є онлайн-тестування для визначення професійних схильностей, що допомагає громадянам знайти відповідну сферу діяльності. Для роботодавців організовуються "Дні кар’єри" та ярмарки вакансій у форматі онлайн, що сприяє налагодженню прямих контактів між роботодавцями та потенційними працівниками. Крім того, використовуються соціальні мережі для поширення інформації про вакансії, що забезпечує більший охоплення аудиторії.
Особливу увагу Вінницький обласний центр зайнятості приділяє підтримці соціально вразливих категорій громадян, зокрема внутрішньо переміщених осіб, осіб з інвалідністю та молоді. Для ВПО пропонуються спеціальні програми інтеграції на ринок праці, включаючи професійне навчання та консультаційний супровід. Активно працює служба кар’єрних радників, які індивідуально допомагають кожному клієнту в складанні плану працевлаштування. Такі заходи сприяють зниженню рівня безробіття серед найуразливіших верств населення регіону.
У Вінницькій області, за даними місцевого Центру зайнятості, протягом січня-листопада 2022 року допомогою скористалося 49,2 тисячі громадян, з яких 44,7 тисячі отримали статус безробітного. На початку 2023 року кількість офіційно зареєстрованих безробітних склала 16,9 тисячі осіб. Вінниччина посідає друге місце в країні за кількістю працевлаштованих громадян у цей період.
Протягом 11 місяців 2022 року Вінницькому обласному центру зайнятості вдалося працевлаштувати 17,4 тисячі осіб, які звернулися до служби з метою пошуку роботи. Це стало другим результатом по країні за кількістю працевлаштованих громадян, зазначає директорка обласного Центру зайнятості Галина Скоковська. Протягом зазначеного періоду з Вінницькою службою зайнятості співпрацювали 4,9 тисячі роботодавців, які подали загалом 19,1 тисячі вакансій. Найбільше пропозицій було у сфері сільського господарства (36%), переробної промисловості (16,7%), торгівлі (11,1%) та на транспорті (6%).
У професійному розрізі 32% вакансій стосувалися обслуговування та експлуатації устаткування (трактористи, водії, робітники сільського господарства), 15% – для працівників найпростіших професій (прибиральники, підсобники), 12% – для кваліфікованих робітників з інструментом (швачки, слюсарі, пекарі), і 10% – у сфері торгівлі та послуг. Середня зарплата за поданими вакансіями у січні-листопаді 2022 року становила 7 638 гривень [5].
З січня по листопад 2022 року роботодавці повідомили про плани масового вивільнення 5 064 працівників, що майже в 2,5 рази менше порівняно з аналогічним періодом попереднього року. Найбільшу частку серед працівників, яких попередили про звільнення, склали: 33,3% – представники переробної промисловості, 25,8% – працівники сфери охорони здоров’я та соціальної допомоги, 19,4% – працівники сільського господарства, 10,5% – держслужбовці та працівники оборони, а також 6,3% – представники освіти [9].
Серед внутрішньо переміщених осіб (ВПО), які шукали роботу, переважали жінки. Більшість із них знайшли працевлаштування у роздрібній та оптовій торгівлі, харчовій промисловості, виробництві одягу, будівництві, а також у медичних установах та закладах громадського харчування. За даними на 1 грудня 2022 року, 963 безробітних із числа ВПО звернулися до Центру зайнятості в пошуках роботи. З цієї кількості, жінки становили 804 особи (83%), віком до 35 років було 255 осіб (26%), від 35 до 45 років – 321 особа (33%), а тих, хто старший за 45 років, було 387 осіб (41%) [6].
З огляду на переважно сільськогосподарський характер економіки Вінницької області та сезонні коливання, з початку 2023 року очікувалося зниження попиту на робочу силу. У січні-лютому вакансій могло бути значно менше, проте з березня ситуація покращилася, оскільки з’явилися нові можливості для працевлаштування, особливо в аграрному секторі. Це дозволило безробітним легше знайти роботу в регіоні.
Згідно з даними порталу "Work.ua", станом на кінець 2023 року український ринок праці продовжує стабілізуватися, навіть попри труднощі через воєнні дії та блекаути. Лише в листопаді 2023 року роботодавці розмістили 54 696 вакансій, що всього на 4% менше, ніж у жовтні, свідчить про адаптацію бізнесу до викликів. У Вінницькій області кількість вакансій на порталі на початок грудня становила 1 454, на кожну з них претендувало 2,4 кандидата, що відповідає середньому по регіону [6].
Протягом останніх трьох місяців 2024 року середня заробітна плата в Вінниці становила 13 500 гривень, згідно з даними 3 605 вакансій на "Work.ua". Водночас середній розмір зарплати, на яку претендують шукачі роботи в місті, склав 13 000 гривень за цей період (рис. 4.1) [14]. Прогнозується, що на кінець 2024 року ситуація на ринку праці області збережеться стабільною з подальшим помірним зростанням вакансій, особливо в аграрному секторі та виробництві.
/
Рисунок 4.1 – Кількість вакансій та резюме у Вінницькій області, 2023
Джерело: складено автором на основі [16]
Внаслідок економічної кризи та війни, 18% підприємств припинили діяльність, а ще 28% скоротили робочий день. Уряд переглянув свої прогнози щодо економічного спаду, очікуючи падіння ВВП на 39% цього року, що також вплине на ринок праці. Кількість безробітних може зрости до 7 мільйонів, а вже в жовтні-листопаді кількість вакансій скоротилася на 70%.
Уряд запустив програму "єРобота", спрямовану на створення нових робочих місць, виділивши на неї 628,5 млн грн і плануючи додаткові 657 млн грн. Однак, програма поки що не досягла значних результатів, створивши лише близько 5 тисяч робочих місць, що не вплинуло на загальний рівень безробіття. Ще одна ініціатива, "Армія відновлення", охоплює 7 областей і залучає безробітних до суспільно корисних робіт, таких як розбір завалів та відновлення інфраструктури [16]. Проте у Вінницькій області програма поки не запрацювала. В межах цієї ініціативи було створено близько 3 тисяч робочих місць, але цього недостатньо, щоб суттєво знизити рівень безробіття.
Отже, станом на 2022-2024 роки, ринок праці України стикається з серйозними викликами через економічний спад та війну, що призвело до закриття частини підприємств та значного скорочення вакансій. Хоча урядові програми, такі як "єРобота" та "Армія відновлення", спрямовані на зниження безробіття і створення робочих місць, їх результати поки що є обмеженими і не здатні суттєво вплинути на ситуацію. Очікується, що кількість безробітних залишатиметься високою, а економічне відновлення вимагатиме додаткових зусиль і часу.
РОЗДІЛ 5. НАПРЯМКИ УДОСКОНАЛЕННЯ РИНКУ ПРАЦІ УКРАЇНИ
Сучасний ринок праці України, починаючи з 2024 року, потребує суттєвого реформування та вдосконалення внаслідок економічних, соціальних та політичних викликів, які виникли через війну, економічні кризи та глобальні зміни на світовому ринку. Одним із найважливіших завдань для держави є створення умов для відновлення ринку праці, стабілізації рівня зайнятості та підвищення конкурентоспроможності робочої сили. Для досягнення цих цілей необхідно розробити та впровадити комплексні стратегії, спрямовані на розв'язання як короткострокових проблем, так і довгострокових структурних викликів [19]. У цьому контексті важливими є напрямки, що стосуються стимулювання економічного розвитку, удосконалення механізмів державного регулювання ринку праці, розвитку професійної освіти та підтримки малих і середніх підприємств.
Першим ключовим напрямком є стимулювання економічного розвитку, який безпосередньо впливатиме на рівень зайнятості. Сучасний стан ринку праці в Україні характеризується високим рівнем безробіття, особливо серед внутрішньо переміщених осіб (ВПО) та молоді. Для подолання цієї проблеми необхідно підтримувати економічне зростання, залучаючи інвестиції та стимулюючи розвиток ключових галузей економіки, таких як IT, сільське господарство, логістика, енергетика та промисловість [21]. Створення умов для розвитку інфраструктурних проектів, зокрема відновлення зруйнованих війною об'єктів, матиме позитивний вплив на ринок праці, адже це відкриє нові робочі місця для будівельників, інженерів, архітекторів та інших спеціалістів. Крім того, інвестиції у високотехнологічні галузі, такі як інформаційні технології та зелена енергетика, створять нові можливості для зайнятості та підвищать рівень оплати праці. Для стимулювання таких напрямків важливо створити сприятливі умови для іноземних інвесторів, розробляючи податкові стимули, спрощуючи регуляторні вимоги та забезпечуючи стабільність економічної та політичної ситуації.
Держава має відігравати важливу роль у регулюванні ринку праці та забезпеченні стабільного функціонування трудових відносин. Для цього необхідно вдосконалити правову базу, що регулює працевлаштування, права працівників та роботодавців, а також забезпечити її належне виконання. Зокрема, важливо адаптувати законодавство до сучасних умов ринку праці, враховуючи потреби нових галузей економіки та
28.04.2025 09:04-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора