Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Тіньова загроза»: серія інформаційних журналістських матеріалів про небезпеку борщівника Сосновського
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Не вказано
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2025
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Організація роботи редакції і праці журналіста
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Тіньова загроза»: серія інформаційних журналістських матеріалів про небезпеку борщівника Сосновського
ЗМІСТ
ВСТУП
3
РОЗДІЛ 1. ІНФОГРАФІКА ЯК ІНСТРУМЕНТ ВІЗУАЛІЗАЦІЇ В ЖУРНАЛІСТИЦІ
5
1.1 Термін «інфографіка»: визначення та наукові підходи
5
1.2 Місце інфографіки в системі журналістських жанрів
7
1.3 Класифікація інфографіки
9
1.4 Найкращі вітчизняні та зарубіжні практики використання інфографіки
12
1.5 Тренди і сучасні напрями у створенні журналістської інфографіки
14
РОЗДІЛ 2. ІНФОРМАЦІЙНІ ЖУРНАЛІСТСЬКІ МАТЕРІАЛИ ПРО ПРОБЛЕМУ БОРЩІВНИКА
17
2.1 Жанрові особливості журналістських розслідувань на екологічну тематику
17
2.2 Аналіз журналістських матеріалів про борщівник в українських ЗМІ
19
2.3 Власний проєкт серії журналістських матеріалів про загрозу борщівника
21
ВИСНОВКИ
25
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
27
ВСТУП
Актуальність теми. Проблема поширення борщівника Сосновського на території України має не лише екологічне, а й соціальне, медичне та інформаційне значення. Незважаючи на небезпеку цієї рослини — від хімічних опіків до витіснення місцевих екосистем — суспільна обізнаність щодо її загроз залишається низькою. У цьому контексті журналістика відіграє ключову роль у поширенні знань та формуванні екологічної свідомості, а інфографіка стає ефективним засобом візуального супроводу таких повідомлень.
Сучасна журналістика дедалі частіше звертається до інфографіки як до інструменту не лише подачі, а й пояснення складної інформації. В умовах кліпового мислення аудиторії, візуальні елементи дозволяють зробити екологічні розслідування більш доступними, динамічними та емоційно виразними. Саме тому дослідження інфографіки в контексті екологічної журналістики, зокрема при висвітленні теми борщівника, є актуальним і своєчасним.
Аналіз останніх досліджень та публікацій. Питання інфографіки в журналістиці розглядалися у роботах С.Ю. Корко, О.В. Баранника, зарубіжних авторів, зокрема М. Мередіта й Е. Роуз, які акцентують на значенні графічного дизайну в інтерпретації даних у ЗМІ. У сфері екологічної журналістики також заслуговують уваги публікації Н.В. Кузьміної та Т. Шміда, які торкаються жанрових особливостей журналістських розслідувань з природоохоронною тематикою.
Мета роботи - дослідити особливості використання інфографіки у журналістських матеріалах на екологічну тематику, зокрема при висвітленні проблеми борщівника Сосновського, та створити власну серію інформаційних матеріалів із візуальним супроводом.
Завдання дослідження:
- вивчити основні визначення, класифікації та функції інфографіки в журналістиці, окреслити її жанрове позиціювання та розвиток у сучасному медіапросторі;
- проаналізувати специфіку інфографіки в екологічній журналістиці на прикладі існуючих українських матеріалів про борщівник, визначити їх сильні та слабкі сторони;
- розробити власний журналістський проєкт з використанням інфографіки, спрямований на інформування громадськості про екологічну загрозу, спричинену борщівником Сосновського.
Об’єктом дослідження є інфографіка як інструмент візуалізації у сучасній журналістиці.
Предметом дослідження є особливості застосування інфографіки у журналістських матеріалах, що висвітлюють екологічну тематику, зокрема проблему поширення борщівника Сосновського.
Методи дослідження включають, зокрема контент-аналіз для вивчення журналістських матеріалів, порівняльно-описовий метод для аналізу практик візуалізації, метод проєктування для створення власної серії матеріалів.
Практична значимість. Матеріали дослідження можуть бути використані як методичні рекомендації для журналістів, що працюють з екологічною тематикою, а також як приклади інтеграції візуального контенту в інформаційні кампанії. Власний журналістський проєкт із використанням інфографіки може слугувати платформою для медіаосвіти, формування екологічної обізнаності громадян та популяризації візуального сторітелінгу.
Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів із підрозділами, загальних висновків та списку використаних джерел у кількості 25 найменувань.
РОЗДІЛ 1. ІНФОГРАФІКА ЯК ІНСТРУМЕНТ ВІЗУАЛІЗАЦІЇ В ЖУРНАЛІСТИЦІ
1.1 Термін «інфографіка»: визначення та наукові підходи
Термін «інфографіка» активно застосовується у сфері журналістики, освіти та дизайну як позначення способу візуалізації інформації за допомогою графічних елементів. У наукових джерелах трапляються різні трактування цього поняття залежно від дисциплінарного підходу. У журналістиці інфографіка розглядається як інструмент подання складної інформації у стислому, наочному й зрозумілому вигляді для широкої аудиторії [1, с. 6]. Деякі автори наголошують на її функціональності, підкреслюючи роль у полегшенні інтерпретації текстів. Водночас існує тенденція до розширення дефініції інфографіки, що охоплює як статичні, так і інтерактивні форми візуального контенту.
У публікації Н. С. Левчук подано визначення інфографіки як «візуально-комунікаційного способу подання журналістського контенту, який синтезує текст, графіку, числа, піктограми й діаграми» [14, с. 98]. У цьому визначенні підкреслено синкретичну природу інфографіки, яка об'єднує різноманітні види знакових систем для досягнення інформаційної ясності. Альтернативний підхід запропонувала Т. О. Гладка, яка розглядає інфографіку як «модель подання інформації через просторово організовану символіку, що дозволяє здійснити когнітивну обробку повідомлення» [11, с. 42]. Обидва визначення вказують на спільну мету — ефективне донесення змісту. Проте акценти зміщуються від жанрової належності до когнітивних механізмів сприйняття.
Ряд авторів вказує на еволюцію поняття інфографіки у контексті цифрової журналістики. І. Бойко зазначає, що інфографіка стала невід’ємною частиною мультимедійного контенту, де взаємодіють статичні та динамічні компоненти [1, с. 8]. У таких умовах термін набуває нового виміру: як засіб інтерактивного представлення фактів, тенденцій та процесів. При цьому зберігається її базова функція – структурування й акцентування ключових інформаційних блоків. Застосування інфографіки зумовлює появу нових професійних ролей у журналістських редакціях.
Деякі дослідники пропонують класифікувати інфографіку не лише за формою (статична, динамічна, інтерактивна), але й за функціональним призначенням. Наприклад, С. Ю. Корко виокремлює аналітичну, пояснювальну, порівняльну та прогностичну інфографіку, вказуючи на їх різний ступінь залучення аудиторії до сприйняття інформації [13]. Такий підхід дозволяє глибше зрозуміти специфіку інфографіки як медійного продукту, що виконує як пізнавальну, так і експресивну функцію. Визначення зміщується в бік функціонального аналізу. У журналістській практиці така класифікація полегшує вибір формату під конкретне завдання.
Поширеним є трактування інфографіки як способу графічного структурування складної інформації для цільової аудиторії з урахуванням принципів дизайну. У роботі «Візуалізація даних у сучасній журналістиці» наголошується, що інфографіка виконує роль сполучного елемента між журналістським текстом і його споживачем, забезпечуючи оперативність, лаконічність та емоційний вплив [7, с. 46]. Такий підхід дає підстави розглядати інфографіку як форму візуального наративу. Інформаційна ефективність досягається за рахунок цілеспрямованого графічного кодування повідомлень. Особливо актуальним є це у швидкоплинному інформаційному середовищі.
Інфографіка також часто фігурує як засіб інтеграції вербальної й невербальної інформації, що підвищує її дидактичний потенціал. У дослідженні «Інфографіка як ефективний засіб навчання» наголошено, що така форма подання сприяє запам’ятовуванню та систематизації знань у навчальних проєктах [12]. Інфографіка розглядається як інструмент педагогічної комунікації, що базується на візуальних аналогіях і метафорах. Її переваги особливо помітні у викладанні складних понять, які важко передати лише текстом. Таке розширення функцій зумовлює міждисциплінарний інтерес до теми.
Підсумовуючи, інфографіка постає як багатофункціональне явище, що об'єднує елементи графічного дизайну, журналістики та когнітивної психології. У науковому дискурсі використовуються різні визначення, що відображають особливості контексту застосування: від «візуальної мови фактів» до «графічного інтерфейсу інформації». Така множинність трактувань свідчить про складність категорії й необхідність подальших досліджень її природи. Найбільш продуктивним є поєднання функціонального, когнітивного та комунікативного підходів. У результаті інфографіка залишається актуальним інструментом для створення переконливого інформаційного продукту.
1.2 Місце інфографіки в системі журналістських жанрів
Інфографіка стала важливою складовою сучасної журналістики, що дедалі частіше функціонує на межі між жанрами. У зв’язку з розвитком цифрових медіа розширилася межа класичного жанрового поділу, і візуальна форма подачі інформації набула самостійного статусу. Журналісти й редактори дедалі частіше використовують інфографіку не як допоміжний інструмент, а як основний спосіб комунікації. Такий підхід змінює уявлення про структуру новинних повідомлень, аналітики, репортажів і навіть інтерв'ю. Візуалізація дає змогу переосмислити жанрову типологію медіатекстів.
У наукових працях інфографіку класифікують або як самостійний мультимедійний жанр, або як форму подання журналістського матеріалу. На думку Ю. Перепелиці, інфографіка виконує функцію жанрового модифікатора, який трансформує звичну текстову подачу в інтегровану систему даних, фактів та образів [20, с. 67]. У такому підході простежується тенденція до інтермедіальності, коли інформація подається одночасно через текстові й візуальні коди. Візуальні компоненти стають не лише ілюстраціями, а рівноправними носіями смислу. Такий підхід вимагає переосмислення жанрової структури журналістики.
Інфографіка інтегрується у класичні жанри, адаптуючись до функцій повідомлення, пояснення, аналізу або інтерпретації. У новинному жанрі вона допомагає лаконічно донести факти, дати хронологію подій або порівняльну статистику. У публіцистиці інфографіка часто виконує аналітичну функцію, візуалізуючи причинно-наслідкові зв’язки, тенденції та прогнози. Дослідниця І. Бойко підкреслює, що інфографіка дедалі частіше замінює традиційний аналітичний текст у цифрових платформах [1, с. 9]. Візуальна подача інформації підвищує зрозумілість та сприйнятливість навіть найскладніших тем.
Особливу роль інфографіка відіграє в аналітичному журналістському жанрі, де важливо структурувати великі обсяги інформації. Такий підхід дозволяє читачеві швидко орієнтуватися у змісті, виокремити головне й зіставити дані. Візуальна логіка інфографіки сприяє концентрації уваги на ключових аспектах аналізу. І. Решетуха зазначає, що в економічній журналістиці інфографіка є незамінною формою подачі числових показників і кореляцій [21]. Завдяки цьому жанр стає більш доступним для ширшої аудиторії без втрати глибини.
Інфографіка також активно використовується у жанрі репортажу, де слугує засобом реконструкції подій. Візуальні карти, маршрути, схеми розташування або часові лінії дають змогу глядачеві унаочнити контекст подій. Подібне поєднання елементів розповіді та візуальної репрезентації створює нові типи репортажного контенту. У цифрових ЗМІ виникають мультимедійні лонгріди, де інфографіка органічно доповнює або навіть формує основну наративну вісь. У таких випадках жанрова межа між репортажем і візуальним есе стирається.
Деякі дослідники вважають інфографіку ознакою конвергентного типу журналістики, де жанри гібридизуються. Наприклад, С. Корко трактує її як універсальний жанровий інструмент, що може адаптуватися до будь-якого медіаформату — від новинного дайджесту до глибокої аналітики [13]. Перевага такого підходу полягає у гнучкості й ефективності сприйняття. Глядач не просто читає текст, а «бачить» його структуру та зміст через графіку. У результаті інфографіка стає ключовим елементом журналістської комунікації.
Позиціонування інфографіки в журналістських жанрах залежить від її функціонального навантаження, ступеня автономності та типу взаємодії з іншими елементами повідомлення. У наукових джерелах можна зустріти визначення інфографіки як супровідного візуального жанру, як форми синтетичного жанру або як повноцінного візуального жанру. Кожен підхід має теоретичне обґрунтування залежно від мети дослідження.
1.3 Класифікація інфографіки
У сучасній журналістиці інфографіка виступає не лише візуальним елементом, а й структурною одиницею інформаційного повідомлення. Залежно від змісту, форми подачі та цільової функції, науковці пропонують різні підходи до її класифікації. Найбільш поширеним є поділ на статистичну, аналітичну, описову, порівняльну, хронологічну та структурну інфографіку. Така типологія ґрунтується на характері поданої інформації та її призначенні у журналістському матеріалі. Візуальна структура змінюється відповідно до складності даних і логіки їх подання.
Аналітична інфографіка передбачає інтерпретацію даних, пояснення зв’язків між фактами та формування висновків. У статті І. Бойка зазначено, що цей тип найчастіше використовується у медіа з аналітичним спрямуванням, зокрема в економічних і політичних виданнях [1, с. 11]. Статистична інфографіка базується на числових показниках, які структуруються у вигляді діаграм, графіків, таблиць. Вона застосовується для наочного порівняння показників, динаміки змін або структури явища. Описова інфографіка переважно складається з текстуально-графічного пояснення предмета чи явища, орієнтованого на загальне інформування.
Окрему категорію становить хронологічна інфографіка, що відображає події у послідовному часовому порядку. Вона часто представлена у вигляді таймлайну, що дозволяє читачеві відстежити етапи розвитку подій або історичну ретроспективу. Такий формат є ефективним у репортажах, історичних оглядах та розслідуваннях. Порівняльна інфографіка зіставляє кілька об'єктів або показників, використовуючи графічну симетрію, колірне кодування або масштаб. Подібний тип забезпечує чітке виявлення відмінностей і спільних рис.
У журналістиці також виокремлюють структурну інфографіку, яка візуалізує елементи певної системи, ієрархії або мережі зв’язків. Така форма подачі надає можливість побачити внутрішню логіку об’єкта дослідження, його компоненти та взаємозв’язки. Часто використовуються схеми, блоки, карти, діаграми потоків. Зазвичай структурна інфографіка зустрічається в темах, що потребують деталізації, наприклад, у поясненні функціонування держустанов або технологічних процесів. Вона сприяє підвищенню прозорості складних систем.
Деякі класифікації враховують ще й спосіб реалізації — статичну, анімовану й інтерактивну інфографіку. Статична є традиційною формою для друкованих ЗМІ, а також для цифрових медіа у форматі зображення. Анімована додає рух і динаміку, покращуючи сприйняття за рахунок поступової появи елементів. Інтерактивна дозволяє користувачеві самостійно взаємодіяти з елементами інфографіки, що є особливо актуальним у вебжурналістиці. Такий поділ увиразнює технічний аспект класифікації. Він також демонструє залежність типу інфографіки від формату платформи.
Окремі дослідники пропонують класифікувати інфографіку за функціональними ознаками: інформативна, інструктивна, аргументативна, естетична. І. Решетуха підкреслює важливість інструктивної інфографіки у публікаціях, що пояснюють процеси: інструкції з голосування, вакцинації або дій під час надзвичайної ситуації [21]. Аргументативна інфографіка застосовується у дискусійних публікаціях для підкріплення тез доказами. Естетична переважає у культурному контенті та рекламі, де важлива не лише інформативність, а й візуальне враження. Такий підхід дозволяє гнучко адаптувати форму до журналістських завдань.
Класифікація інфографіки залишається відкритим і багаторівневим питанням, що залежить від дослідницьких інтересів, технологічних можливостей і цілей комунікації. Узагальнення різних підходів дозволяє створити багатовекторну типологію, що охоплює змістові, формальні, технічні й функціональні ознаки. Комплексна класифікація підвищує ефективність використання інфографіки в журналістиці, освіті та візуальній комунікації загалом. Стандартизація термінології й типології сприяє якісному розвитку інфографічного контенту. У перспективі можливе формування єдиного науково обґрунтованого класифікатора.
1.4 Найкращі вітчизняні та зарубіжні практики використання інфографіки
Світова журналістика активно застосовує інфографіку як один із головних способів візуалізації даних, особливо у форматах цифрових медіа. Провідні західні видання, зокрема The New York Times, The Guardian, Le Monde та Der Spiegel, формують високі стандарти якості інфографічного контенту. Графіка у таких матеріалах відзначається точністю, глибокою аналітикою та художньою виразністю. Команди з візуального сторітелінгу створюють складні інтерактивні структури, що поєднують дані, текст і графіку в єдиний інформаційний простір. Подібний рівень інтеграції вимагає як журналістської, так і дизайнерської експертизи.
Американське видання The Washington Post активно використовує інфографіку у щоденних новинах, зокрема для відображення виборчих результатів, статистики захворюваності або економічних тенденцій. Сильним прикладом є візуалізації COVID-даних, де динамічні графіки й анімації оновлювались у реальному часі. Німецьке видання Zeit Online вирізняється узгодженістю стилю, глибоким аналітичним підходом та уважністю до кольору, типографіки й інтерактивності. У Франції Le Monde поєднує в інфографіці аналітичну глибину з візуальним лаконізмом, що робить матеріали зрозумілими широкій аудиторії. Така практика орієнтована на максимальну інформативність при мінімалізмі форм.
В Україні інфографіка також набула сталого поширення, зокрема у матеріалах онлайн-ЗМІ та спеціалізованих медіа. У дослідженні І. Бойка наведено приклади з українських новинних сайтів, які ефективно використовують інфографіку для пояснення бюджетних процесів, судової статистики або екологічних загроз [1, с. 12]. Видання TEXTY.org.ua є визнаним лідером у галузі дата-журналістики, де аналітична інфографіка використовується для розслідувань, аналітики та громадянської освіти. Українська правда, Економічна правда та Суспільне демонструють сталість у використанні графічних елементів у своїх матеріалах. Журналісти активно співпрацюють з дизайнерами, що дозволяє підвищити якість подання контенту.
Окреме місце посідають візуалізації у розслідувальній журналістиці, де інфографіка допомагає структурувати складні схеми зв'язків, руху коштів, часові послідовності подій. Проєкти типу Bihus.Info та Слідство.Інфо застосовують графічну візуалізацію як інструмент переконання та доказу. Такий формат поєднує інформативність, емоційну виразність і доказовість. Глядач отримує не лише сухі факти, а візуальну логіку подій. У поєднанні з відео та мультимедіа інфографіка посилює довіру до джерела.
Зарубіжний досвід показує, що інфографіка може слугувати основним жанром публікації, зокрема в контексті дата-журналістики. Наприклад, платформа Information is Beautiful ґрунтується виключно на графічному способі подання даних, де графіка є не доповненням, а сутністю матеріалу. У шведському виданні Dagens Nyheter кожен матеріал із даними супроводжується чіткою й адаптивною візуалізацією, що враховує як мобільний, так і десктопний інтерфейс. Іспанське медіа El País демонструє використання кольорової палітри та графічної драматургії, що підвищує емоційний вплив. Така практика показує потенціал інфографіки як жанрово самостійної одиниці.
У практиці українських видань спостерігається поступовий перехід до використання інтерактивної інфографіки, що вимагає більшого технічного ресурсу, але забезпечує глибше занурення користувача в тему. Дослідниця С. Корко акцентує увагу на позитивних зрушеннях у візуальній культурі вітчизняної журналістики, зокрема завдяки популяризації візуального сторітелінгу в онлайн-медіа [13]. Інфографіка стає не лише інструментом, а показником якісної журналістики. Вона допомагає адаптувати медіапродукт до вимог сучасного глядача. Поєднання аналітичності та візуальної простоти стає маркером професійного підходу.
Систематизація найкращих практик дозволяє виокремити ключові критерії якісної інфографіки: точність даних, композиційна логіка, візуальна доступність, відповідність контексту та емоційна нейтральність. Вітчизняні ЗМІ демонструють динамічний розвиток у цьому напрямі, орієнтуючись на західні стандарти. Підвищення якості інфографіки залежить від наявності спеціалізованих фахівців у командах редакцій. Освітні курси з дата-журналістики та візуальної комунікації сприяють професіоналізації цього напряму. Міжнародний досвід підтверджує доцільність комплексного підходу до розробки візуального контенту.
1.5 Тренди і сучасні напрями у створенні журналістської інфографіки
Інфографіка в журналістиці зазнає стрімких змін під впливом цифровізації та розвитку візуальної культури. Зростання кількості мобільних користувачів зумовило популярність адаптивного дизайну, коли графіка оптимізується під різні екрани без втрати функціональності. Відзначається зміщення акценту від статичних зображень до інтерактивних, динамічних та анімованих візуалізацій. Такий підхід забезпечує глибше занурення користувача у тему та підвищує рівень утримання уваги. Редакції починають розглядати інфографіку як повноцінну форму журналістського наративу.
Інтерактивна інфографіка дозволяє користувачеві самостійно обирати послідовність вивчення матеріалу, змінювати параметри візуалізації або отримувати додаткову інформацію за запитом. Вона активно використовується у розслідувальній журналістиці, де складність даних потребує гнучкої структури подання. Видання The New York Times і El País стали піонерами у цій сфері, демонструючи можливості глибокої персоналізації візуального контенту. Подібна практика поширюється й на українські медіа, зокрема у проектах TEXTY.org.ua. Такий формат сприяє залученню аудиторії до аналітичного сприйняття.
Дедалі більшої популярності набуває дата-журналістика, що базується на аналізі великих масивів інформації та її візуальному поданні через графіки, діаграми та інтерактивні мапи. У контексті цього тренду інфографіка перетворюється на засіб пояснення складних соціальних, економічних та екологічних процесів. У дослідженні І. Бойка зазначено, що журналістські команди все частіше об’єднують фахівців із дизайну, програмування та аналітики для створення якісного візуального контенту [1, с. 14]. Завдяки цьому інфографіка виходить за межі ілюстрації, стаючи основою журналістського продукту. Дата-візуалізація активно підтримується міжнародними грантовими програмами.
Однією з ключових тенденцій є мінімалістичний підхід до дизайну, орієнтований на простоту сприйняття. Візуальна насиченість поступається місцем лаконічним формам, точній типографіці та обмеженій палітрі кольорів. Такий стиль сприяє зосередженню уваги на основному змісті, уникаючи інформаційного перевантаження. У поєднанні з адаптивним верстанням мінімалізм дозволяє зберегти читабельність графіки на різних пристроях. У публікаціях The Economist та Bloomberg чітко простежується цей тренд як складова брендової стилістики.
Зростає інтерес до використання візуального сторітелінгу, де інфографіка інтегрується у розповідь і виконує функцію не лише подання даних, а й розвитку сюжету. Графіка використовується для створення драматургічних акцентів, емоційних ефектів і логічного структурування матеріалу. С. Корко наголошує, що вітчизняні медіа починають експериментувати з формами візуального наративу, зокрема у мультимедійних лонгрідах та тематичних спецпроєктах [13]. Поєднання інфографіки з відео, звуком та текстом створює нові формати споживання журналістики. Такий підхід забезпечує високий рівень залучення аудиторії.
Особливу увагу медіа приділяють питанням верифікації джерел для інфографічних матеріалів, адже точність даних безпосередньо впливає на довіру аудиторії. Журналісти, які працюють з візуальним контентом, дедалі частіше залучають фахівців з перевірки фактів та використовують відкриті бази даних. У цьому контексті інфографіка стає не лише візуальним, а й етичним викликом. Надійність джерел, прозорість методології обрахунків та можливість перевірки цифр — основа сучасної відповідальної графіки. У цифрову добу довіра формується не через яскравість, а через точність.
Майбутнє журналістської інфографіки пов’язане з розвитком штучного інтелекту та автоматизованих платформ створення графіки. Алгоритми дозволяють оперативно обробляти дані та генерувати візуалізації у реальному часі. Водночас зростає потреба у критичному мисленні, дизайнерському смаку та журналістській відповідальності у візуальному представленні фактів.
РОЗДІЛ 2. ІНФОРМАЦІЙНІ ЖУРНАЛІСТСЬКІ МАТЕРІАЛИ ПРО ПРОБЛЕМУ БОРЩІВНИКА
2.1 Жанрові особливості журналістських розслідувань на екологічну тематику
Журналістські розслідування на екологічну тематику відзначаються поєднанням аналітичності, документальності та публіцистичної виразності. Основою таких матеріалів зазвичай стають дані про порушення природоохоронного законодавства, недбалість місцевих органів влади чи бізнесу, що завдає шкоди довкіллю. Наприклад, у розслідуванні про незаконну вирубку лісів у Карпатах журналісти Суспільного використали дрон-зйомку, карти вирубок і коментарі екологів, що створило багаторівневий викривальний наратив. Важливою рисою жанру є глибоке занурення в тему, що передбачає роботу з офіційними звітами, експертними висновками та польовими спостереженнями. Такий підхід дозволяє викрити приховані екологічні загрози та привернути увагу суспільства.
Практика демонструє, що ефективне розслідування потребує синтезу жанрових форм: журналістської експедиції, інтерв’ю, інфографіки та відеофрагментів. У матеріалі Bihus.Info про незаконне сміттєзвалище під Києвом журналісти поєднали відео з квадрокоптера, юридичні документи та свідчення місцевих мешканців. Така структура посилює достовірність і створює ефект присутності. Актуальність теми часто підсилюється даними з відкритих реєстрів, що підтверджують участь конкретних підприємств або посадовців у порушеннях. Завдяки цьому жанр журналістського розслідування виходить за межі сухої фактографії.
Часто розслідування на екотематику зосереджуються на впливі промисловості, зокрема хімічного або аграрного сектору. У серії матеріалів Радіо Свобода було висвітлено діяльність підприємств, що забруднюють водойми на Херсонщині та Донбасі, з детальними хронологіями і схемами викидів. Інфографіка в таких матеріалах відіграє важливу роль, візуалізуючи технічні процеси, рівень забруднення або шляхи поширення токсичних речовин [1, с. 14]. Структуроване подання складної інформації дозволяє залучити ширшу аудиторію, не спрощуючи суть проблеми. Візуальний супровід формує довіру до даних і полегшує їх засвоєння.
Використання документів є обов’язковою складовою розслідувань, особливо коли йдеться про державне фінансування або ліцензування. У розслідуванні про поширення борщівника журналісти використали офіційні статистичні звіти та бюджетні документи, щоб показати розрив між заявленими заходами й фактичними діями [2]. Успішний приклад було реалізовано й у медіапроєкті TEXTY.org.ua, де для теми інвазійних рослин застосовано картографічну візуалізацію поширення виду за роками. Така глибина подачі дозволяє не лише фіксувати проблему, а й показувати динаміку її розвитку. Жанрова гнучкість дає змогу адаптувати форму до складності теми.
Особливою рисою є участь громади або активістів як джерел інформації. У багатьох екологічних розслідуваннях саме громадські спостерігачі надають ключові факти, фото- чи відеофіксацію порушень, координати подій. Це спостерігається, наприклад, у кейсі з Бориспільського району, де місцеві мешканці разом із журналістами документували викиди підприємства у річку. Формат citizen journalism посилює достовірність та дозволяє журналістам охопити більше локацій. Такий підхід збільшує соціальний резонанс і створює ефект колективного контролю.
Жанрова побудова екологічного розслідування часто передбачає драматургію: конфлікт між суспільними інтересами та економічною доцільністю, між мовчанням влади й активністю громади. Висвітлення конфлікту створює емоційну залученість читача та формує запит на дії з боку контролюючих органів. Публікації подібного типу мають не лише інформаційну, а й адвокаційну функцію. Вони стають основою громадських кампаній або підставою для відкриття кримінальних проваджень. Таким чином, розслідування виконує роль механізму суспільного впливу.
Зміни у форматах екологічної журналістики, розвиток мультимедіа, зростання значення інфографіки і краудсорсингу формують сучасну модель журналістського розслідування. Вона ґрунтується на верифікованих даних, гібридних жанрових поєднаннях і активному залученні аудиторії. Актуальність теми посилюється зміною клімату, втратою біорізноманіття та урбанізаційним тиском. Журналісти дедалі частіше виконують функцію «екологічних сторожів», які не лише інформують, а й ініціюють зміни. Практика показує: ефективне екологічне розслідування — це симбіоз фактажу, аналітики та сторітелінгу.
2.2 Аналіз журналістських матеріалів про борщівник в українських ЗМІ
Українські медіа дедалі активніше висвітлюють проблему поширення борщівника Сосновського як екологічну та соціальну загрозу. У публікації Kunsht акцент зроблено на токсичності рослини та небезпеці контакту з нею для людини, з додатковими порадами щодо захисту шкіри [25]. Такий підхід поєднує інформаційний жанр з елементами популярної науки, роблячи матеріал доступним широкому колу читачів. У тексті використано інфографіку для пояснення біологічних властивостей рослини. Автори підкріплюють свої твердження експертними цитатами та результатами лабораторних досліджень.
У журналі Громадське здоров’я борщівник розглянуто як загрозу урбаністичній екології, з акцентом на поширення у межах міст і недбалість комунальних служб [5]. Автори подають конкретні приклади з Ужгорода, Тернополя та Чернівців, де стихійне заростання призводить до блокування тротуарів, дитячих майданчиків і берегових зон. Публікація містить репортажні фото, що фіксують масштаби проблеми, а також короткі інтерв’ю з місцевими мешканцями. Така структура дозволяє поєднати емоційне занурення з інформуванням. Матеріал стимулює громадське обговорення й апелює до дій влади.
Видання AgroBusiness зосереджується на економічному аспекті проблеми, зокрема витратах фермерів на боротьбу з інвазійним видом і втратах врожаю через загарбання земель [4]. Автор аналізує прогалини у нормативному регулюванні та відсутність системної державної програми з ліквідації борщівника. Матеріал містить блок з порадами для агровиробників та порівняльну таблицю витрат на боротьбу у різних регіонах. Такий формат орієнтований на професійну аудиторію, що включає аграріїв і представників ОТГ. Публікація виконує інформаційну й консультативну функції.
У журналі Екологічна безпека та збалансоване ресурсокористування борщівник розглянуто через призму екологічної політики держави, з акцентом на статистику поширення виду в Україні [3]. Автори оперують цифрами з відкритих реєстрів та матеріалів наукових інститутів, наводять графіки динаміки зростання площ заражених територій. Основну увагу зосереджено на Закарпатті, Івано-Франківщині та Чернігівщині. Журналістський стиль поєднано з елементами наукової аналітики. Така публікація корисна для фахівців з охорони довкілля й посадовців органів місцевого самоврядування.
Автори платформи Медійні дослідження аналізують репрезентацію теми борщівника в українських ЗМІ, звертаючи увагу на жанрову структуру публікацій і риторику заголовків [6]. Встановлено, що найбільше матеріалів має ознаки репортажу або проблемної замітки, тоді як глибокі журналістські розслідування залишаються рідкістю. Часто використовується емоційна лексика, яка формує уявлення про рослину як «ворога» або «екологічного монстра». Поширено використання візуальних елементів — фото, карт, схем. Дослідження демонструє, як медіа формують громадське сприйняття явища через стилістичні прийоми.
Журнал Природа Карпат зосереджується на регіональних особливостях поширення борщівника в Закарпатті, подаючи дані спостережень місцевих науковців і екоактивістів [24]. Автори наводять приклади інтерактивної співпраці громади з органами місцевої влади щодо боротьби з рослиною. Матеріал має локалізований характер, однак демонструє дієві практики, які можуть бути адаптовані в інших регіонах. Інтерв’ю з біологами посилює довіру до інформації. Висвітлення здійснюється у форматі науково-популярної публікації з журналістською логікою.
Публікації на тему борщівника в українських ЗМІ охоплюють широкий спектр жанрів — від новин і заміток до аналітики й репортажів. Найбільше уваги приділяється локальним проявам проблеми та емоційному залученню читача. Наявність візуального супроводу у вигляді фото й інфографіки посилює ефект залучення та підвищує рівень засвоєння інформації. Загальний висновок вказує на потребу в розширенні журналістських розслідувань та системному висвітленні державної політики щодо боротьби з інвазійними видами.
2.3 Власний проєкт серії журналістських матеріалів про загрозу борщівника
Назва проєкту: «Тіньова загроза: як борщівник підкорює Україну».
Формат: Серія мультимедійних журналістських матеріалів (5 публікацій + 1 інтерактивна карта).
Ціль проєкту: Проінформувати широку аудиторію про масштаб, причини та наслідки поширення борщівника Сосновського в Україні, привернути увагу до прогалин у протидії його поширенню, запропонувати практичні кроки на рівні громад.
Матеріал 1: «Карта небезпеки: де борщівник уже переміг»
Жанр: аналітична стаття + інтерактивна карта
Зміст:
аналіз офіційної статистики заражених територій (із залученням даних Держгеокадастру, ОДА, ГО);
візуалізація динаміки поширення борщівника за останні 10 років;
відеофрагменти дрон-зйомок у Житомирській, Закарпатській, Львівській областях;
інфографіка: площа ураження / темпи зростання / витрати на боротьбу;
цитати науковців і місцевих активістів.
Матеріал 2: «Опіки й страхи: як рослина калічить українців»
Жанр: репортаж з елементами сторітелінгу
Зміст:
розповіді потерпілих: діти, туристи, пенсіонери;
фотодокументація уражень шкіри (за згодою);
коментарі дерматологів, токсикологів;
пояснення, чому борщівник небезпечний навіть у хмарну погоду;
поради з першої допомоги та уникнення контакту.
Матеріал 3: «Гроші в бур’яни: чому бюджети не зупиняють отруйну рослину»
Жанр: журналістське розслідування
Зміст:
аналіз місцевих тендерів на боротьбу з борщівником;
приклади неефективних заходів або відсутності контролю (Київщина, Тернопільщина);
коментарі представників громад і екоактивістів;
інфографіка: розподіл коштів на рівні громад / кількість скарг у Prozorro;
встановлення зв’язку між недієвістю програм і зростанням площ ураження.
Матеріал 4: «Борщівник як зброя: чому небезпека більша, ніж здається»
Жанр: аналітична публікація з інфографікою
Зміст:
вплив борщівника на біорізноманіття, ґрунти, водні ресурси;
коментарі науковців (ботаніків, агрономів, екологів);
приклади деградації земель і витіснення місцевої флори;
пояснення механізму поширення насіння;
екологічні ризики для агросектору.
Матеріал 5: «Як громади дають раду: приклади успішної боротьби»
Жанр: конструктивний репортаж
Зміст:
кейс села Тисовець (Львівщина): участь громади, мобілізація школярів, підтримка бізнесу;
волонтерський досвід у Мукачеві;
фото та відео з місць знищення рослини, карта «до і після»;
ідеї для бюджетної боротьби: природне мульчування, місцеві ініціативи, соціальні кампанії;
практичні рекомендації для громад і ОТГ.
Проєкт може бути реалізований у партнерстві з регіональними медіа та ГО, що працюють в екологічній сфері.
ВИСНОВКИ
В ході проведеного дослідження були сформовані наступні висновки.
1. Інфографіка в журналістиці постає як синтетичний формат візуалізації даних, що поєднує елементи графіки, тексту та чисел для досягнення інформативної лаконічності. Визначення інфографіки у наукових джерелах варіюються від технічного до когнітивно-комунікативного підходу, однак спільним є акцент на її здатності полегшувати сприйняття складної інформації. Класифікації охоплюють поділ за функціями (інформативна, інструктивна, аналітична), формою (статична, динамічна, інтерактивна) та структурою (таблична, картографічна, діаграмна). У жанровій системі журналістики інфографіка набуває як допоміжної, так і самостійної ролі — особливо в дата-журналістиці, аналітичних форматах та мультимедійних спецпроєктах. Сучасний медіапростір стимулює розвиток інфографіки як ключового елемента цифрової журналістики, що відповідає потребам візуалізованого і мобільного споживання новин.
2. Українські медіа дедалі частіше вдаються до використання інфографіки в екологічній журналістиці, зокрема при висвітленні проблеми поширення борщівника Сосновського. Серед сильних сторін виділяється візуальна структура окремих публікацій (Kunsht, AgroBusiness), де графічні елементи допомагають пояснити біологічну специфіку рослини, зони ризику та наслідки контакту. У кількох матеріалах наявні карти поширення, діаграми зараження по регіонах і поради щодо захисту, що підвищує рівень сприйняття. Водночас більшість публікацій мають фрагментарну візуалізацію, бракує інтерактивності, єдиної стилістики і структурованості, а також недостатньо глибокої аналітики даних. Більшість прикладів базуються на репортажному стилі з додатковими фото, тоді як системного інфографічного підходу з інтеграцією даних та інтерактивної карти поки не реалізовано.
3. Власний журналістський проєкт «Тіньова загроза» складається з серії тематичних матеріалів, що висвітлюють проблему борщівника в Україні через призму географії поширення, медичних загроз, фінансової неефективності боротьби, екологічних наслідків і прикладів позитивного досвіду громад. Кожна публікація супроводжується інфографікою: інтерактивною картою, хронологією зараження, діаграмами бюджетних витрат, таблицями ефективності та графічними інструкціями з протидії. Проєкт орієнтований на широку аудиторію — від місцевих жителів до журналістів, освітян і представників ОТГ. Використання інфографіки тут не є декоративним, а виступає центральним засобом структурування й пояснення матеріалу, забезпечуючи зручне споживання контенту та підвищення екологічної свідомості. Такий формат поєднує жанрові елементи розслідування, репортажу й аналітики у мультимедійному середовищі.
У цілому, дослідження демонструє, що інфографіка є ефективним інструментом в екологічній журналістиці, здатним посилити вплив журналістських матеріалів шляхом візуального структурування складної інформації та активізації громадської уваги до проблеми поширення борщівника Сосновського.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Бойко І. Інфографіка в сучасній журналістиці: Кваліфікаційна робота бакалавра. DSpace ZNU. 2024. URL: https://dspace.znu.edu.ua/jspui/bitstream/12345/19614/1/Boiko.pdf (дата звернення: 17.04.2025)
Бойчук І. Досвід європейських країн у протидії поширенню борщівника. Екологічна політика і практика. 2020. №2. С. 52–56.
Борщівник Сосновського: боротьба з небезпечною рослиною в Україні. Екологічна безпека та збалансоване ресурсокористування. 2021. № 1. С. 89–92.
Борщівник Сосновського: небезпека поширення та застереження. AgroBusiness. 2020. URL: https://agro-business.com.ua/item/20412.html (дата звернення: 17.04.2025)
Борщівник у місті: урбаністичні ризики і практика реагування. Громадське здоров’я. 2023. №2. С. 54–58.
Борщівник як інформаційна проблема: аналіз репрезентації у медіа. Медійні дослідження. 2023. №2. С. 21–25.
Візуалізація даних у сучасній журналістиці: інфографіка як формат інтерпретації складної інформації. Медіаосвіта в Україні. 2022. №2. С. 45–48.
Візуальна комунікація в онлайн-медіа: особливості побудови інфографіки. Український журнал медіа досліджень. 2022. №3(18). С. 27–31.
Візуальні технології в журналістиці: аналіз використання інфографіки у друкованих та цифрових ЗМІ. Дослідження візуальної культури. 2022. №5. С. 10–15.
Геоекологічні загрози поширення борщівника Сосновського на території України. SciSpace. 2024. URL: https://scispace.com/pdf/geoekologichni-zagrozi.pdf (дата звернення: 17.04.2025)
Гладка Т. О. Стан поширення борщівника в Україні та методи боротьби. Екологічна безпека. 2022. №1(31). С. 40–45.
Інфографіка як ефективний засіб навчання. ResearchGate. 2024. URL: https://www.researchgate.net/publication/323731561 (дата звернення
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора