Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Малі підприємства
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2007
Тип роботи:
Інші
Предмет:
Менеджмент
Група:
ЕК
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Національний університет „Львівська політехніка”
Навчально-науковий інститут економіки і менеджменту
Кафедра теоретичної та
прикладної економіки
НАУКОВА РОБОТА
з дисципліни „Фінанси”
на тему
„Малі підприємства”
Зміст
Вступ_______________________________________________________________________
1.Суть та зміст малих підприємств___________________________________________________4
2.Державна політика підтримки малого п-ства________________________________________6
3. Розвиток малого підприємництва в Україні: проблеми та перспективи______________8
Висновки__________________________________________________________________________
Список використаної літератури_______________________________________________
Вступ
Актуальність даної теми визначена в першу чергу об‘єктивно важливою роллю малого підприємництва у сучасній соціально орієнтованій ринковой економіки, перехід до якої є головним вектором реформ в Україні. Мале підприємництво - це істотна складова ринкового господарства, невід‘ємний елемент конкурентного механізму. Мале підприємництво дає ринковій економіці гнучкість, мобілізує фінансові і виробничі ресурси населення, несе в собі могутній антимонопольний потенціал, слугує серйозним фактором структурної перебудови і забезпечення проривів науково-технічного прогресу, вирішує проблему зайнятості та інші соціальні проблеми ринкового господарства. Ось чому становлення та розвиток малого підприємництва (звичайно, в єдності з великим) являє собою стратегічну задачу реформаційної економічної політики.
Значення вивчення проблем розвитку малого підприємництва підсилюється тим, що малому бізнесу менш за все пощастило у відношнні державної та іншої підтримки. Недооцінка малого підприємництва, ігнорування його економічних і соціальних можливостей можуть бути квалифіковані як великий, стратегічний прорахунок, який може призвести до багатьох нардногосподарських негативів. Без підтримки держави і без власної внутрішньогрупової взаємодії малий бізнес не завжди може протистояти у конкурентній боротьбі великому капіталу, відстоювати свої економічні, політичні і соціальні інтереси.
Потенціал малих підприємств залишається нереалізований. Існують серйозні економічні і адміністративні бар‘єри для виходу нових підприємств на ринок і розвитку їх діяльності. Все більша кількість малих підприємств змушенні прибувати «в тіні» завдяки нестійкому законодавству. Положення, що склалося, відкриває безмежні можливості для корупції, найбільш масовою жертвою якою на місцевому рівні є представник малого бізнесу.
Мале підприємництво не має яких-небудь істотних переваг в кредитно- фінансовій системі, в митному захисті, відчуває значні перешкоди в розвитку бізнесу, діє в неімовірно складних умовах для існування. Для представника малого підприємництва невигідна бідь-яка підприємницька діяльність в сфері виробництва, і він намагається затвердитися в торгівлі і посередництві. В теж самий час в малий бізнес вступає все більша кількіть громадян. Заняття власною справою як природня форма прояву здібностей людини і реалізація його громадянських прав формують умови створення самостійного суспільного прошарку підприємців, які складають соціально політичну базу демократичних перетворень суспільства.
1.Суть та зміст малих підприємств
Малий бізнес, або мале підприємництво, представляє самий численний шар дрібних власників, які внаслідок своєї масовості в значній мірі визначаютьсоціально - економічний і частково політичний рівень розвитку країни. По своєму рівню життя і соціальному положенню вони належать до більшості населення і являють собою і безпосередніх виробників, і споживачів широкого спектра товарів і послуг одночасно. Мале підприємство є «клітинкою» малого підприємництва. Звідси слідує, що останнє є особливий сектор економіки, що утворюється сукупністю малих підприємств і тому що є специфічною суспільною формою дрібного виробництва в умовах ринку.
Як виявляється із самого визначення, «малий бізнес» - це підприємницька діяльність, здійснювана суб'єктами ринкової економіки при певних встановлених законах, державними органами або іншими представницькими організаціями критеріях, конституціонуючих сутність цього поняття[11, c.14].
Як показує світова практика, основним критеріальним показником, на основі якого підприємства різних організаційно правових форм відносяться до суб'єктів малого підприємництва, є насамперед середня чисельність працівників, зайнятих за звітний період на підприємстві. Більшість вчених під малим бізнесом розуміють діяльність, яка здійснювана невеликою групою осіб, або підприємство, кероване одним власником. Як правило, найбільш загальними критеріями, на основі яких підприємства відносяться до малого бізнесу, є: чисельність персоналу, розмір статутного капіталу, величина активів, об'єм обороту (прибутку).
Приведу критерії віднесення підприємств до малого бізнесу, що застосовуються в країнах з розвиненою ринковою економікою. Отже, в Європейському співтоваристві з 1 січня 1995 р. до малих підприємств відносяться ті, які не перевищують наступних показників: кількість зайнятих працівників до 50 чол.;
річний оборот менше за 4 млн. ЕКЮ;
сума балансу менше за 2 млн. ЕКЮ.
Основними економічними чертами малого підприємництва є:
відособленість (тобто господарювання на свій страх і ризик);
спеціалізація на якому-небудь виді діяльності;
реалізація вироблених товарів (послуг) через купівлю - продаж на ринку;
Можна сформулювати декілька груп стійких меж малого підприємництва,
зумовлених:
1. Характером виробничого процесу:
. обмеженість масштабів засобів виробництва, що застосовуються і
технологічних процесів;
. невелика номенклатура виробів, що випускаються, тобто вузька
спеціалізація;
. спрощеность системи збуту.
2. Специфікою системи управління і керівництва:
. єдність права власності і безпосереднього управління підприємством;
. особливе значення ролі керівника в житті підприємства, його безпосередня
включеність практично у всі функціональні області;
. компактність управлінської команди і многофункціональності менеджерів;
. відсутність громіздких управлінських структур, простоту інформаційних
зв'язків, неформальний характер планування і контролю;
. швидкість прийняття рішень.
3. Станом окремих компонентів (кадри, фінанси і т.д.):
. особливий, персоніфікований характер відносин між працівником і
господарем;
. гнучкість, сприйнятливість до нововведень;
. невеликий масштаб фінансових ресурсів, що використовуються;
. низька капіталізація, що означає, що власники пускають на розширення
основного капіталу лише малу частку прибутків;
. висока оборотність капіталу;
. істотний вплив на кадрову політику, прийняття стратегічних рішень, вибір
правових форм і на інші параметри господарської діяльності сімейних і
родинних зв'язків, що зумовлено правом успадкування.
4. Особливостями зовнішніх впливів:
. локальність ресурсних і збутових ринків;
. не формальність взаємовідносин з вузьким довкола постачальників і
споживачів;
. положення «веденого» в системі коопераційних зв'язків з великими і
середніми підприємствами;
. надчутливість до коливань економічної кон'юнктури, політичної обстановки,
змінам законодавства;
. обмеженість джерел фінансування і хронічна недостача капіталів (якщо
«гіганти» черпають необхідні ресурси головним чином через фондові біржі,
то малі підприємства покладаються на обмежені кредити банків, власні
ощадження, грошові кошти друзів, знайомих і родичів);
. велика міра залежності від системи підтримки малого підприємництва.
Мале підприємництво - цілком самостійна і найбільш типова форма організації економічного життя суспільства зі своїми відмітними особливостями, перевагами і недоліками, закономірностями розвитку.
Інфраструктура ринку малих підприємств в с-мі ринкових відносин показана на рис.1
Малі підприємства, звичайно ж, як з'являються, так і розпадаються з багатьох причин. Частка банкрутств підприємств малого бізнесу завжди вище, оскільки, йдучи на ризик, підприємець вирішує досить складну проблему конкурентоздатності продукції, що випускається. Починаючому підприємцеві на самому початку треба провести свою роботу при більш високих витратах, ніж підприємцеві вже існуючої фірми. Початкова вартість ставить фундаторів фірми в невигідне положення в порівнянні з діючою фірмою. У зв'язку з цим починаюча фірма завжди має більш високу собівартість продукції. Найбільш часті причини банкрутства малих підприємств це невдачі в сфері збуту продукції, а також недостатня компетентність і відсутність досвіду.
Але все ж, незважаючи ні на що, кількість фірм, що створюються перевершує число ліквідованих, що говорить про абсолютне збільшення числа підприємств алого і середнього бізнесу в економіці.
Але часто мале підприємство банкрутує не повністю, що досить важливо, а лише викупляється більш великою фірмою.
У зв'язку з цим можна виділити три моделі розвитку малого бізнесу:
- повільне розширення ділової активності;
- швидкий розвиток малих підприємств і перетворення їх в середні, а потім у великі компанії;
- збереження масштабів діяльності на досягнутому рівні.
Для підприємництва все більш важливої стає швидка і гнучка адаптація внутрішньої і зовнішньої середи фірм до невизначеної господарської середи.
Підприємці все більше усвідомлюють необхідність використати не тільки ереваги спеціалізації, особливу атмосферу зацікавленості, але і ожливості, які відкриваються при виробничій кооперації: економія на асштабах, спільні науково-дослідні розробки, розділення ризику.
Значний плюс малих підприємств полягає в тому, що багато хто з них иявився більш пристосованими, ніж великі компанії, до умов розвитку в ризові періоди для економіки. Великі фірми не так чутливо і швидко еагують на які-небудь зміни в економіці. Не випадково в політиці урядів імеччини, США, Японії і багатьох інших розвинених капіталістичних країн опомога дрібному бізнесу займає особливе місце. Невеликі підприємства айбільш чуйно реагують на зміну в економіці, на падіння або підвищення орми прибули в галузях економіки. Розорення і утворення нових компаній ідбувається, передусім, в немонополізованому секторі і лише пізніше, абравши силу, відбуваються і на більш великих фірмах, відбиваючись на їх іяльності. У таких умовах великі компанії експортують капітал. Дрібні ж ірми, як правило, не мають такої можливості. Для виживання дрібні фірми имушені переглядати свою виробничу і збутову діяльність. Ті фірми, які уміли пристосуватися вижили, інші просто розорилися. Однак, розвиток алих підприємств при подоланні цієї кризи послужив важливим засобом для здоровлення економіки. І пояснюється це передусім роллю і функціями, які алий бізнес виконує.
2.Державна політика підтримки малого п-ства
Існують різні підходи до вирішення проблем формування й підтримки державою малого сектора, конкурентного середовища в перехідній економіці.
Можна виділити два основних напрями державної політики щодо становлення
приватного підприємництва:
1) проведення приватизації з метою формування відповідального власника-
господаря, здатного до інвестиційної діяльності й зацікавленого в прискореному оновленні виробництва;
2) забезпечення умов (економіко-політичних, законодавчих, інституціональниї тощо) для утворення й ефективного функціонування малих і середніх приватних підприємств.
Оскільки роздержавлення й приватизація мають об`єктивні межі, визначенні межами даржавної власності, головний наголос поряд із завершенням зазначених процесів повинен бути зроблений на сприяння з боку держави діяльності малого підприємництва.
Державна політика підтримки малого бізнесу – сукупність пріоритетних рішень(заходів), що визначають основні напрями й форми правового, економічноо та організаційного сприяння розвитку малого підприємництва з урахуванням інтересів держави та суб`єктів господарювання[9,с.112]. Тобто під державною підтримкою розуміється, з одного боку, державне регулювання цього сектора економіки, що передбачає формування державними структурами відповідних умов становлення й розвитку малогопідприємництва, а з іншого – створення стимулів, використання матеріальних і фінансових ресурсів, що залучаються у сферу малого підприємництва на пільгових засадах.
Існують три аспекти державної політики підтримки малого підприємництва.
По-перше, треба взяти до уваги аспект програмний, що стосується комплексу взаємопов`язаних і послідовних цілей, планів і правил вирішення завдань у галузі державного регулювання малого бізнесу. По-друге, у руслі так званої "позитивної економіки" державного управління слід аналізувати реальний перебіг процесів застосування державними органами та їх працівниками владних повноважень і різноманітних можливостей впливу на функціонування та розвиток малого підприємництва. По-третє, адекватним завершенням цього руху виступає характеристика політичної організації суспільства в тій частині, що стосується діяльності держави у сфері підтримки малого бізнесу, відповідних соціальних інститутів.
Діяльність із налагодження результативного й ефективного механізму формування та реалізації державної політики підтримки малого бізнесу в Україні, безсумнівно, вимагає творчого запозичення та використання світових досягнень у цій сфері, насамперед досвіду країн з розвинутою риновою еконмікою. Вивчення досвіду малого підприємництва в розвинутих країнах свідчить, що сприяти його розвитку можна лише шляхом поєднання, комбінування різних форм, методів засобів регулювання й підтримки, головними серед яких є: фінансово-кредитна підтримка, що передбачає прямі гарантовані позики, цільове субсидіювання, цільове бюджетне фінансування, сприятлива податкова політика, що передбачає пільгового оподаткування, надання права прискоренної амортизації і вилучення амортизаційних відрахувань з об`єктів оподаткування, інформаційно-консультативна підтримка, що забезпечує інформаційне обслуговання.
Залишаються гостроактуальними проблеми формування цілісної системи державної підтримки розвитку підприємництва, зокрема формування високоякісного правового поля.
Національна програма підтримки малого підприємництва (на базі [2]): Національна програма сприяння розвитку малого підприємництва в Україні є комплексом заходів, спрямованих на реалізацію державної політики щодо вирішення проблем розвитку малого підприємництва. Національна програма сприяння розвитку малого підприємництва в Україні затверджується Верховною Радою України шляхом прийняття відповідного закону.
Основними чинниками, які заважають розвитку малого підприємництва, є:
. відсутність чітко сформульованої через систему правових актів державно політики у сфері підтримки малого підприємництва;
. збільшення адміністративних бар'єрів (реєстрація, ліцензування,
сертифікація, системи контролю і дозвільної практики, регулювання
орендних відносин тощо);
. відсутність реальних та дієвих механізмів фінансово-кредитної
підтримки;
. надмірний податковий тиск і обтяжлива система звітності;
. невпевненість підприємців у стабільності умов ведення бізнесу;
. надмірне втручання органів державної влади в діяльність суб'єктів
господарювання.
Проте темпи зростання малого підприємництва в Україні свідчать про його достатній внутрішній потенціал, а результати аналізу розвитку в умовах ринкових реформ — про необхідність формування та проведення державної політики щодо підтримки малого підприємництва.
Все це зумовило необхідність прийняття Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні.
Метою державної підтримки малого підприємництва є:
1) створення умов для позитивних структурних змін в економіці України;
2) сприяння формуванню і розвитку малого підприємництва, становлення малого підприємництва як провідної сили в подоланні негативних процесів в
економіці та забезпечення сталого позитивного розвитку суспільства;
3) підтримка вітчизняних виробників;
4) формування умов для забезпечення зайнятості населення України,
запобігання безробіттю, створення нових робочих місць.
Державна підтримка малого підприємництва здійснюється Кабінетом Міністрів України та іншими центральними органами виконавчої влади.
На основі визначених пріоритетів Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своєї компетенції:
. готують пропозиції про встановлення для суб'єктів малого підприємництва податкових та інших пільг;
. приймають рішення про виділення та використання коштів відповідних
бюджетів та позабюджетних коштів для підтримки малого підприємництва;
. сприяють діяльності об'єднань суб'єктів малого підприємництва;
. сприяють залученню суб'єктів малого підприємництва до виконання науково-
технічних і соціально-економічних програм, здійснення поставок продукції (робіт, послуг) для державних та регіональних потреб.
Державна підтримка малого підприємництва щодо формування його інфраструктури здійснюється шляхом створення та забезпечення діяльності мережі бізнес-центрів, бізнес-інкубаторів тощо.
Основними завданнями таких організацій є:
. консультування з питань законодавства України;
. надання інформації щодо здійснення державної підтримки суб'єктів малого
. підприємництва;
. надання інформації щодо наявності в регіоні необхідності використання
товарів
. (послуг), що виготовляються суб'єктами малого підприємництва, які
розташовані
. на території регіону;
. підвищення рівня кваліфікації управлінського персоналу суб'єктів малого
. підприємництва.
Основними напрямами державної підтримки малих підприємств є:
1. вдосконалення нормативно-правової бази у сфері підприємницької
діяльності;
2. формування єдиної державної регуляторної політики у сфері
підприємницької діяльності;
3. активізація фінансово-кредитної та інвестиційної підтримки малого
підприємництва;
4. сприяння створенню інфраструктури розвитку малого підприємництва;
5. впровадження регіональної політики сприяння розвитку малого
підприємництва.
3. Розвиток малого підприємництва в Україні: проблеми та перспективи
Проблема фінансування суб`єктів малого підприємництва полягає в обмеженні оступу до таких традиційних для ринкової економіки джерел фінансових есурсів, як кошти банківської системи та ринку цінних паперів.
анківські кредити використовуються обмежено через великі процентні тавки та відсутність гарантій для банків (у вигляді застав або исоколіквідних активів). Такий стан посилюється в кризових умовах кономіки України. На Заході роль банківських кредитів як одноого з оловних джерел фінансових ресурсів малого бізнесу вагома [10, с.57]
Як правило, фінансування малих підприємств банками здійснюється у формі вердрафту. Плата за кредит при цьому варіюється залежно від ризикової премії підприємців і перевищує зазвичай основну ставку процента на 1-5%. Переваги цієї форми фінансування пов`язані насамперед із гнучкістю банківської політики.
Доступ на фондовий ринок підприємств невеликого та середнього розміру досить ускладненний. Це пов`язано із витратами від недооцінки цінних паперів підприємств. Недооцінка при первинному розміщенні акцій може сягати 10% від їх реалізованої вартості [10, с.57], і з точки зору емітента це прямі втрати, пов`язані із залученням зовнішнього фінансування. Іншою причиною є страх одноосібного власника втратити контроль над своєю фірмою через продаж акцій. До того ж особливі умови економіки України, а саме нерозвинутість ринку цінних паперів, не дають змоги розглядати такий напрямок отримання фінансових ресурсів як повноцінний чи взагалі можливий.
Звуження вказаних джерел фінансових ресурсів підвищує роль власних коштів. Приблизно 55% фірм повністю підтримується за рахунок власних коштів. Також підвищується роль кредиту у формі заборгованості:
. за розрахунками з партнерами (через відповідний механізм товарного
кредиту, впровадження вексельного обігу);
. за розрахунками з бюджетом (завдяки відстроченню сплати податків та
подовженню терміну сплати податку);
. за оплатою праці (оскільки часто на малих підприємствах працівниками є
їхні власники, їхні родичі, вони можуть відмовлятися від негайного
споживання для фінансування підприємства)
Існують спеціалізовані джерела підтримки малих підприємств, до яких треба віднести: державну фінансову допомогу, міжнародну донорську допомогу, підтримку великих підприємств. В Україні державна фінансова допомога малим підприємствам проводиться в рамках державних цільових програм підтримки малого підприємництва за рахунок бюджетних коштів. Але ці програми не стали дійовимі інструментами фінансової підтримки малих підприємств, що пов`язано з незначними фінансовими можливостями, викликаними обмеженими ресурсами бюджетної системи. Іншим напрямком державної підтримки є пільги в оподаткуванні. Податківцям нема сенсу закривати очі на результати опитування підприємців, які серед головних першкодназивають високий податковий тягар, що змушує певну частину суб`єктів підприємницької діяльності перебувати "у тіні"[7,с.142]. Враховуючи чинники, які перешкоджають розвитку підприємництва (високомонополізована структура економіки, недосконалість кредитних джерел фінансування тощо), податкова адміністрація України намагається запроваджувати ефективне стимулююче оподаткування малого бізнесу. Йдеться про застосування спрощеної системи оподаткування, змістом якої є диференційовані механізми, які враховують особливості господарської діяльності тих чи інших прошарків підприємництва.
Існуюча система оподаткування малого підприємництва створює альтернативні можливості вибору найбільш ефективного механізму. Але водночас податкові ставки певних видів підприємницької діяльності запроваджуються за рішеннями відповідних місцевих органів влади, тобто здебільшого на суб'єктивних підставах.
Cпрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Підприємець - фізична особа - має право самостійно обирати вид оподаткування залежно від виду діяльності та обсягу валового доходу. Він може працювати на підстав загального оподаткування із застосуванням авансових платежів або фіксованого податку чи єдиного податку. Якщо суб'єкт малого підприємництва сплачує єдиний податок, він звільняється від обов'язку нарахування, відрахування та перерахування до державних цільових фондів зборів, пов'язниях з виплатою заробітної плати працівникам, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї. Якщо суб'єкт малого підприємництва - фізична особа бажає залишатися платником податку на додану вартість, він може обрати інший механізм оподаткування
який базується на 6% ставці суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору у разі сплати податку на додану вартість(не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць).
Є і певні обмеження (регулююча функція податків), наприклад, не дозволяється застосування фіксованого податку при торгівлі лікеро- горілчаними та тютюновими виробами. Слід звернути увагу на те, що лише близько половини підприємців - фізичних осіб застосовують спрощену систему оподаткування, а податкові надходження під їх підприємницької діяльності перевищують 80%[7,с.144].
Привабливе ставлення підприємців до спрощеної системи оподаткування значною мірою викликане відповідністю цієї системи важливим принципам оподаткування: зрозумілістю, простотою та невеликими витратами на адміністрування. Підприємці досить швидко реагують на певні зміни у податковому законодавстві.
Перспективи інноваційної діяльності малих підприємств
В нашій державі досі багато малих інноваційних підприємств зберігають статус державних, оскільки їх засновниками є державні підприємства. В зв'язку із цим здійснюється їх державне фінансування, яке постійно зменшується. За таких умов виникає потреба в пошуку інших джерел фінансування, якими можуть бути кошти від реалізації власної готової продукції, або від продукції, виготовленої спеціально на замовлення.
Скорочення обсягів виробництва товарів і послуг не супроводжується відповідним виведенням з експлуатації застарілих і неефективних основних фондів, які залишаються на балансах підприємств.
В умовах переходу до ринку інвестиційна діяльність визначається, насамперед, можливостями фінансування капітальних вкладень та їх обмеженнями з боку запитів.
Малі інвестиційні підприємства в нашій країні стали створюватися ще в період перебудови. Але, прикриваючись назвами "впроваджувальні", " досліджувальні", "інноваційні", вони спеціалізувалися переважно на наданні посередницьких послуг.
В останні кілька років малі інноваційні підприємства стали формуватися різними шляхами, відповідно до чого виділяються такі їх групи:
1. Ті, що виокремлюються з великих НВО, НДІ, які стають все більш непридатними до умов швидких змін, інновацій, що здійснюються цими підприємствами, мають характер "таких, що покращують" .
2. Ті, які створюється як "ринкові дублери" лабораторій і відділів галузевих НДІ і заводів. Вони займаються як чисто науковими і прикладними дослідженнями, так і повним інноваційним циклом, а інколи і виробництвом.
3. Що утворюються за ініціативою підприємливих розробників, які об'єднуються для виробництва конкурентоспроможної і прибуткової науковомісткої продукції. Часто з метою спрощення кооперації із зарубіжними партнерами в процесі створення науковомісткої продукції і виходу її на ринки інших країн ці малі фірми об'єднуються у спільні підприємства.
4. Що виступають посередниками в просуванні інновацій і технологій. Зарубіжний досвід свідчить про те, що останнім часом інвестори ризикового капіталу намагаються поглибити міжнародну кооперацію.
Малий інноваційний бізнес у нашій країні сьогодні перебуває в найбільш важкому становищі навіть порівняно з усіма складними ситуаціями, які виникають у сфері малого підприємництва в цілому.
Цей вид бізнесу може бути ефективним лише в умовах добре налагодженої інфраструктури передачі технологій (взаємодія між різними секторами науки, наукою і виробництвом, центром і регіонами) і системи комунікацій. Але така система сьогодні відсутня, а інформації, яка була у доперебудовчий період, стала недостатньою.
У зв'язку із цим потрібно створити базу даних про розробки і попит на них і надання допомоги у розширенні такої інформації. На наш погляд, доцільне формування спеціальних структур з визначення перспективності технологій з їх оцінки на базі існуючих НДІ.
Основні показники розвитку малих підприємств в Україні
Кількість малих підприємств, одиниць
Кількість малих підприємств у розрахунку на 10 тис. осіб наявного населення, одиниць
Середньорічна кількість зайнятих1) працівників на малих підприємствах, тис.осіб
Середньорічна кількість найманих2) працівників на малих підприємствах, тис.осіб
Частка найманих працівників на малих підприємствах у загальній кількості найманих працівників на підприємствах – суб’єктах підприємництва
Частка малих підприємств у загальному обсязі реалізованої продукції, робіт, послуг
2000
217930
44
1730,4
1709,8
15,1
8,1
2001
233607
48
1818,7
1807,6
17,1
7,1
2002
253791
53
1932,1
1918,5
18,9
6,7
2003
272741
57
2052,2
2034,2
20,9
6,6
2004
283398
60
1978,8
1928,0
20,2
5,3
2005
295109
63
1890,4
1834,2
19,6
5,5
2006
307398
66
1816,6
1746,0
19,0
4,8
Кількість малих підприємств в Україні з 2000-2006рр.
Кількість малих підприємств у розрахунку на 10 тис. осіб наявного населення, одиниць
Середньорічна кількість зайнятих працівників на малих підприємствах, тис.осіб
Середньорічна кількість найманих працівників на малих підприємствах, тис.осіб
Частка найманих працівників на малих підприємствах у загальній кількості найманих працівників на підприємствах – суб’єктах підприємництва
Частка малих підприємств у загальному обсязі реалізованої продукції, робіт, послуг
Висновки
Проаналізувавши ситуацію малих підприємств в Україні можна зробити певні висновки. На сьогоднішній час в Україні це досить болюче питання тому що цей вид діяльності досить слабо розвинений ніж в інших країнах світу. Щоб відбувався приріст в цій діяльності потрібно приймати відповідні закони для полегшення створення п-ств та багато інших.
Поглянувши на таблицю можна сказати що порівняно з 2000 роком в 2006 році малих підприємств достатньо побільшало, але кількість найманих працівників стрімко зменшується. Це також стосується того яка частка малих підприємств у загальномі обсязі реалізованої продукції.
Після проголошення Україною незалежності та обрання курсу на створення правової демократичної держави розпочався принципово новий етап економічного життя суспільства. Але на цьому етапі господарський організм виявився у кризовій ситуації: розбалансованим, з порушеними звичними господарськими зв'язками. Відбулася глибока структурна деформація виробництва, що характизувалася значною відсталістю галузей споживчого комплексу за потужністю і технічним станом, спрацьованістю значної частини фондів у цивільному виробництві і надмірним навантаженням виробництва на довкілля у багатьох районах та ін. Жорсткі методи командно- адміністративного управління, всілякі дотації, директивний перерозподіл фінансових ресурсів тощо не давали змоги здійснити різні структурні перетворення. Після переходу на нові методи управління виявилися усі ці недоліки, що накопичувалися тривалий час, дуже уповільнивши реформи.
Формування ринку в Україні збіглося з глобальними структурними реформами, що здійснюються на основі перетворення як матеріально-речової, так і соціально-економічної структури суспільного виробництва. Органічним об'єктом цих реформ є невеликі підприємства, які на відміну від великих характеризуються особливими умовами функціонування.
Малі підприємства в умовах нашої держави також можуть забезпечити значне підвищення ефективності господарства, насамперед за рахунок кращого використання капітальних і поточних витрат. Стосовно капітальних витрат потрібно виділити такі фактори, як висока швидкість обороту капітальних вкладень на основі скорочення строків будівництва, введення і освоєння виробничих потужностей, низькі витрати на спорудження інфраструктурних об'єктів.
Малі підприємства впливають на просторову структуру ринку і розвиток ринкових відносин передусім за рахунок приросту кількості суб'єктів ринку.
Саме малі підприємства, особливу в разі успішного проведення земельної реформи, можуть стати основою динамічних ринкових структур у всіх без винятку галузях, забезпечать переведення ресурсів у найбільш ефективні сфери і тим самим об'єднають процеси структурної політики і формування ринку.
Динамічність, здатність швидко змінювати номенклатуру продукції, що виготовляється, перетворюють малі підприємства на основу структурної гнучкості народного господарства.
Сьогодні провідну роль у створенні ефективного недержавного сектора відіграє малий бізнес. Саме малі і середні підприємства, різні комерційні структури, що належать до сфери малого бізнесу, беруть на себе ризик і працюють згідно з новими вимогами, що ставляться до ефективності. Створення широкої мережі малих підприємств у всіх галузях господарства сприятиме демонополізації та розвитку конкуренції. Але такий бажаний розвиток сектора малого бізнесу наштовхується на безліч перепон.
Список використаної літератури
1) Закон України "Про підтримку малого підприємництва" від 19.10.2005р.№2063-ІІІ
2) Закон України "Про Національну програму сприяння розвитку малого підприємництва" від 21.12.2005р. №2157-ІІІ
3) Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" із змінами і доповненнями, внесеними Указом Президента України від 28 червня 2004 року N 746/99
4) Державний сайт статистики . http://www.ukrstat.gov.ua
5) Інші Інтернет ресурси
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора