Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
ДОСЛІДЖЕННЯ РІВНЯ КОНФЛІКТНОСТІ ОСОБИСТОСТІ
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2008
Тип роботи:
Звіт
Предмет:
Основи психології та педагогіки
Група:
ІБ-31
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки України
Національний університет „Львівська політехніка”
ЗВІТ
ДО ПРАКТИЧНОЇ РОБОТИ № 4
З КУРСУ: ” ОСНОВИ ПСИХОЛОГІЇ ТА ПЕДАГОГІКИ ”
НА ТЕМУ: ״ ДОСЛІДЖЕННЯ РІВНЯ КОНФЛІКТНОСТІ ОСОБИСТОСТІ″
Львів – 2008
Мета роботи: ознайомити з основними теоретичними положеннями про типи конфлікту, їх природу та причини виникнення.
Теоретичні відомості
Структура конфлікту. У структурі конфлікту можна виділити такі основні поняття: учасники конфлікту, умови перебігу конфлікту, образи конфліктної ситуації, можливі дії учасників конфлікту, наслідки конфліктних дій. Учасниками конфлікту можуть бути окремі індивіди, соціальні групи, організації, держави й т.д. З точки зору соціальної психології, що досліджує особистісні, між особистісні та між групові конфлікти, найтиповішими сторонами конфлікту є окремі аспекти (риси) особистості, самі особистості та соціальні групи. За такої класифікації учасників можливі конфлікти типу: риса особистості – риса особистості, особистість – особистість, особистість – група, група – група. В соціально-психологічному плані учасники конфлікту характеризуються передусім мотивами, цілями, цінностями, установками тощо.
Конфлікт суттєво залежить від зовнішнього контексту, в якому він виникає і розвивається. Важливою складовою є соціально-психологічне середовище, що представлене різними соціальними групами з їх специфічною структурою, динамікою, нормами, цінностями та ін.
Вплив учасників конфлікту та умов його перебігу ніколи не здійснюється безпосередньо. Опосередковуючою ланкою є образи конфліктної ситуації, які утворюються в кожного учасника конфлікту. Ці внутрішні картини ситуації включають уявлення учасників про самих себе (свої мотиви, цілі, цінності тощо), уявлення про протилежну сторону конфлікту та уявлення про ситуацію, в якій склалися і вирішуються конфліктні стосунки. Саме суб’єктивні образи, а не реальність є безпосередньою детермінантою конфліктної поведінки. Ці образи зумовлюють можливі дії, що визначають різні боки конфлікту. Оскільки ці дії взаємообумовлені, вони стають “взаємодіями” (протидіями), визначають стратегію поведінки, яка виражається не стільки словами, скільки діями.
Наслідки конфліктних дій уплетені в контекст конфлікту. Вони включені в конфлікт на ідеальному рівні: учасники конфлікту мають певний образ можливих результатів і відповідно до цього вибирають свою поведінку. Але й самі реальні наслідки конфліктних дій є складовим елементом процесу конфліктної взаємодії. Усвідомлення цих результатів, корекція своїх уявлень про конфліктну ситуацію – важливий бік конфліктної взаємодії.
Типи конфліктів. Залежно від форми прояву конфлікти можуть мати такі форми:
Відкриті конфлікти. У різних сферах громадського життя вони можуть протікати у формі внутріпіньоінституційних та організаційних норм і процедур: дискусій, запитів, прийняття декларацій, законів, страйків, мітингів і т.п. Найяскравішою формою вираження конфлікту є різного роду масові дії, що реалізуються у формі висування вимог до влади з боку незадоволених соціальних груп, які прагнуть мобілізувати суспільну думку на свою підтримку. У цьому виді конфліктів чітко представлені протиборчі сторони, їхні інтереси, об'єкти боротьби, стратегія і тактика. Інтереси та цілі можуть реалізуватися тільки через використання влади, оскільки в конфліктах безпосередню участь беруть такі політичні організації, як державний апарат, партії, парламентські фракції, "групи тиску" і т.ін. Саме вони є виразниками волі великих соціальних груп і основними носіями соціальних інтересів.
Приховані конфлікти (саботаж, невдоволення). Якщо не враховувати наявність прихованих форм конфліктів у трудовому колективі, вони можуть поступово перерости у відкриті.
Наявність прихованих форм є свого роду показником рівня соціальної напруженості в колективі, тому цей вид конфліктів також потребує постійного вивчення і управління.
Масовий протест — це є активна форма конфліктної поведінки. Протест може бути організованим і стихійним, прямим чи непрямим, набувати характеру насильства чи системи ненасильницьких дій.
Організаторами масових протестів є політичні організації і так звані "групи тиску", що поєднують людей за економічними цілями, професійними, релігійними і культурними інтересами.
Формами вираження масових протестів можуть бути такі: мітинги, демонстрації, пікетування, кампанії цивільної непокори, страйки. Колена з цих форм застосовується у певних цілях і є ефективним засобом вирішення цілком конкретних завдань. Тому, вибираючи форму соціального протесту, його організатори мають чітко усвідомлювати, які конкретні цілі ставляться перед цією акцією і якою є громадська підтримка тих чи інших вимог. Усвідомлення чіткості поставлених цілей є особливо важливим у зв'язку з організацією страйку як наймасовіпіої форми боротьби.
Страйк — це є форма трудового конфлікту, тому що в ній виражається потреба в оновленні, зміні існуючої форми життєдіяльності. Він є активним засобом її реорганізації. Страйк також молена визначити як груповий, організований, гласний (на відміну від саботажу), цілеспрямований вплив на виробничий процес шляхом тимчасової відмови суб'єкта від участі у регламентованій діяльності для задоволення висунутих ним вимог. Страйк — це є тимчасове колективне добровільне припинення роботи працівниками (невихід на роботу, невиконання своїх трудових обов'язків) підприємства, установи, організації (структурного підрозділу) для вирішення колективної трудової суперечки (конфлікту).
Сучасний страйк — це є заздалегідь підготована акція з чітко сформульованими цілями, попередньо обговореними в колективах, що спирається на визнаних лідерів, очолюється конкретним керівним органом (страйкомом, робітничим комітетом), який користується підтримкою преси, якоїсь частини парламенту і населення.
Трудові конфлікти на підприємствах України у багатьох випадках не можна віднести до тієї чи іншої категорії, тому що вимоги його учасників різнопланові — стосуються і економічних, і соціальних, і політичних питань, а іноді виходять далеко за межі статей колдоговорів. Трудові конфлікти виступають як складне явище, що характеризується багатьма особливостями і рисами. Тому в основу розробки класифікації конфліктів було закладено думку В.І.Сперан-ського і Г.І.Козирєва, які пропонують визначати основні види конфліктів залежно від того, що береться за основу класифікації.
Узагальнюючи існуючі в спеціальній літературі класифікації конфліктів, ґрунтуючись на даних власних досліджень, виділимо такі типи конфліктів:
Залежно від форми проведення:
• інституціоналізований конфлікт — конфлікт, за якого є обговореними норми і правила ведення боротьби, існують чіткі механізми його завершення;
• стихійний конфлікт — конфлікт, що розвивається без врахування існуючих нормативно-правових норм і правил.
За способом вирішення:
• антагоністичні — являють собою спосіб вирішення протиріччя у вигляді руйнування структур усіх конфліктуючих сторін чи відмови всіх сторін, крім однієї, від участі в конфлікті; це призводить до війни та повної поразки супротивника;
• компромісні — припускають декілька варіантів вирішення за рахунок взаємної зміни цілей учасників конфлікту, термінів, умов взаємодії.
Залежно від методів ведення:
• насильницькі та ненасильницькі.
Залежно від часу протікання:
• затяжні та швидкоплинні.
Залежно від масштабів поширення:
• локальні та широкомасштабні.
З урахуванням спрямованості впливу:
• вертикальні — передбачають поширення конфлікту влади вертикально зверху вниз (начальник — підлеглий);
• горизонтальні — передбачають взаємодію рівних учасників за обсягом влади чи ієрархічним рівнем (фахівці, постачальники — споживачі).
Залежно від реальності того, що відбувається, можна виділити:
• істинний конфлікт — реальне зіткнення між сторонами;
• конструктивний конфлікт — конфлікт, що виник на ґрунті реально існуючих між суб'єктами протиріч;
• випадковий конфлікт — конфлікт, що виник через непорозуміння чи випадковий збіг обставин;
• зміщений конфлікт — конфлікт, що виник на помилковій підставі, коли справжня причина прихована;
• невірно приписаний конфлікт — конфлікт, у якому справжній винуватець знаходиться в тіні, а у конфлікті задіяні учасники, які не мають до нього відношення, чи він виник завдяки випадковому збігу обставин;
• помилковий конфлікт — суб'єкти сприймають ситуацію як конфліктну, хоча реальних причин для конфронтації немає;
• потенційний конфлікт — існують реальні підстави для виникнення конфлікту, але поки що одна чи обидві сторони через ті або інші причини (наприклад, коли бракує інформації) ще не усвідомили ситуацію як конфліктну.
За значенням для організації конфлікти поділяються на конструктивні та деструктивні.
Конструктивний конфлікт виникає, коли опоненти не виходять за рамки етичних норм, ділових відносин і розумних аргументів. Причинами такого конфлікту є зазвичай недоліки в організації роботи і управління. Його вирішення призводить до поліпшення відносин між людьми і розвитку групи. Наслідки такого конфлікту є функціональними і ведуть до підвищення ефективності діяльності організації.
Деструктивний конфлікт виникає в двох випадках:
1) коли одна зі сторін жорстко наполягає на своїй позиції і не бажає враховувати інтереси іншої сторони чи всієї організації у цілому;
2) коли один з опонентів удається до аморальних методів боротьби, прагне психологічно придушити партнера. Наслідки такого конфлікту є дисфункціональними і призводять до зни-особистої задоволеності, групового співробітництва й ефективності діяльності організації. Таким чином, виникненню деструктивних конфліктів сприяють, як правило, суб'єктивні причини.
Залежно від суб'єктів конфлікту, молена виділити такі основні типи (при цьому доцільно відзначити, що нерідко зустрічаються конфлікти змішаного типу):
Внутрішньоособистісні конфлікти характеризуються несумісністю цінностей, мотивів, позицій, поглядів, соціальних ролей в особистості. Вони виступають у формі суб'єктивних, психологічних переживань у різних суспільних структурах. Ці конфлікти можуть полягати в тому, що особистість:
• прагне до здійснення декількох конкуруючих бажань;
• хоче уникнути двох небажаних результатів (несправедливе звільнення чи загроза власному положенню);
• відчуває страх перед виконанням бажання через негативні супутні обставини (власна кар'єра ціною збитку для інших колег).
Внутрішньоособистісні конфлікти притаманні людям, у житті яких занадто часто і з надлишковою інтенсивністю відбуваються зіткнення.
Природно, що у житті не молена уникнути розбіжностей, протиріч і конфліктів. Проте в дійсності найчастіше не самі конфлікти руйнівно діють на людей і ускладнюють їхнє спільне життя, а наслідки деяких форм поведінки в конфліктній ситуації — страх, ворожість, погрози. Якщо ці переживання надмірно інтенсивні та тривалі, у людей може виникнути і закріпитися оборонна реакція, тобто тип поведінки, що вплітається в структуру особистості та спотворює характер мислення, вчинків і почуттів.
Конфлікт між особистістю і групою. Між окремою особистістю і групою може виникнути конфлікт, якщо ця особистість стане на позицію, що відрізняється від позицій групи. Хоч людина, думка якої відрізняється від думки групи, може занадто перейматися інтересами трудового колективу чи підприємства, її все одно молена розглядати як джерело конфлікту, тому що вона йде проти думки групи.
Міжгруповий конфлікт. Організації складаються з безлічі формальних і неформальних груп. Навіть у найкращих організаціях між такими групами можуть виникнути конфлікти. Неформальні групи, які вважають, що керівник ставиться до них несправедливо, можуть міцніше згуртуватися і спробувати "розрахуватися" з ним зниженням продуктивності. Яскравий приклад міжгрупового конфлікту — конфлікт між профспілкою й адміністрацією.
Конфлікти серед різних соціальних шарів. До конфліктів можуть призвести різні типи соціальних відносин, наприклад, серед різних груп городян: відносини між зайнятими в державному і недержавному секторах економіки; між управлінською ланкою і зайнятими безпосередньо на виробництві; між міськими і сільськими жителями і т.ін. Причому найважливішим об'єктом назріваючих конфліктів виступає прагнення людей до здобуття високого соціального статусу і досягнення ліпших умов життя. Нині у нашому суспільстві соціальна диференціація поглиблюється, тому молена очікувати, що напруженість зберігатиметься і проявлятиметься в невдоволенні й осуді більш "багатих" співгромадян.
Залежно від часових параметрів конфлікти бувають одиничні, періодичні, часті.
За тривалістю: швидкоплинні, тривалі та затяжні.
За сферами прояву:
• каналізуючі конфлікти, що передбачають обмеженість суперництва й активності учасників;
• ескалуючі конфлікти, що характеризуються необмеженим і зростаючим обсягом конфліктної взаємодії, коли сфера конфлікту постійно розширюється. Конфлікти такого виду погано піддаються управлінню і спричиняють найруйнівніпіі наслідки.
За характером основних вимог, що висуваються залежно від сфер громадського життя, у яких відбуваються конфлікти, розрізнюють такі їх види:
Соціальні конфлікти. їх учасниками є дві особи і більше, у тому числі різні об'єднання людей. Залежно від мотивації розрізнюють три блоки соціальних конфліктів, що виникають:
1) у зв'язку з розподілом владних повноважень і позицій;
2) з приводу матеріальних ресурсів;
3) на ґрунті найважливіших життєвих установок.
Для соціальних конфліктів характерною особливістю є конкуренція, яка може виступати як конфлікт, метою якого є одержання прибутку, надприбутку, доступу до дефіцитних ресурсів, благ і т.ін.
Залежно від основних причин, що викликали їх появу, існують:
• емоційні конфлікти, що породжені почуттям антипатії та ворожості. У них цілі й об'єкт конфлікту формуються причинами, що склалися на цей момент — сформованими відносинами;
• ділові конфлікти, у яких цілі й об'єкти взаємодії є мотивом конфлікту.
Результати тесту:
Таблиця відповідей
№ питання
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
Ваша відповідь
A
A
B
C
A
B
B
C
A
C
C
C
B
B
Бали
1
3
3
1
3
3
2
1
2
2
3
1
1
2
Сума отриманих балів
28
Рівень конфліктності – середній
Висновки:
Одного разу викладач викликав мене до дошки і сказав розв’язати завдання. Я, вирішуючи задачу, побачив помилку в обрахунках у самому кінці розв’язку, коли я почав виправляти її, викладач попросив мене сісти за парту і оголосив оцінку – 3! Я був не згоден з цією оцінкою і в нас розпочався конфлікт, який був вирішений у сторону викладача.
Тип. За характером об’єкту цей конфлікт відноситься до реалістичного. В залежності від сторін цей конфлікт відноситься до міжособистісного. В аспекті потреб, цей конфлікт відноситься до статусно-рольвого типу. За спрямованістю – це вертикальний конфлікт. За часовими параметрами – короткочасний. За критерієм результативності – деструктивний
Причини. Неузгодженість цілей різних груп працівників, нечіткий розподіл прав і обов’язків, риси характеру і типу особистості.
Структурні елементи. Об’кт конфлікту – наука. Предмет конфлікту – завдання. Учасники конфлікту – студент та викладач. Середовище – соціальне. Мотиви конфлікту – доказ своєї правоти. Позиції конфліктуючих сторін – справедливість та несправедливість.
Динаміка. Розвивалась від передконфліктової ситуації, тобто від виклику викладача до дошки, а от відкритий конфлікт розпочався тоді, коли я зробив одну помилку в кінці виконаного завдання на дошці. Післяконфліктовий період не мав наслідків, бо викладач не мав хорошої пам’яті на обличчя та фамілії.
Виявляється ц мене середній рівень конфліктності. Я повністю згоден із результатами тесту. Якщо я бачу на всі 100%, що я правий, я буду завжди відстоювати свою думку до кінця. Отже я можу створити конфліктну ситуацію. Коли я не впевнений у своїй правоті - я не вникаю у конфлікт, але лишаюсь при своїй думці.
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора