Міністерство освіти і науки України Національний університет „Львівська політехніка” ІКТА кафедра ЗІ
ЗВІТ ДО ЛАБОРАТОРНИХ РОБІТ №4,5 З КУРСУ: ”КОМП’ЮТЕРНІ МЕРЕЖІ ” НА ТЕМУ: ״ СТЕК ПРОТОКОЛІВ TCP/IP. IP-АДРЕСАЦІЇ. ДІЛЕННЯ НА ПІДМЕРЕЖІ (SUBNETTING) ТА ОБЄДНАННЯ МЕРЕЖ (SUBNETTING) В ПРОТОКОЛІ IPv4 ״ ВАРІАНТ №7 Мета роботи – ознайомитись з механізмом ділення на підмережі (subnetting) та механізмом об’єднання мереж (supernetting) в існуючій версії протоколу IP - IPv4 та вміти використовувати набуті навички на практиці при конфігурації складніших мереж. ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ Як відомо, існуючій версії протоколу IP - IPv4 властивий ряд недоліків, зокрема, пов’язаних із класовістю IP-адрес. Організації відповідно до її потреб виділяється блок IP-адрес, що відповідає розміру її мережі (мережа класу А, класу В чи класу С відповідно). Але якщо ця мережа дуже велика (наприклад, класу А), то, по-перше, існуючі на сьогодні LAN-технології не в стані забезпечити таку велику кількість хостів в одній мережі. По-друге, це є недоцільно, бо широкомовний трафік (який завжди присутній у тій чи іншій степені в мережі) зробить цю мережу непрацездатною. По-третє, при цьому в одних випадках можливі залишки невикористаних IP-адрес, в інших – виділеного блоку IP-адрес може не вистачити у зв’язку із збільшенням кількості хостів у мережі. Рішенням цих проблем є використання механізму ділення на підмережі (subnetting) та механізму об’єднання мереж (supernetting). При діленні цієї мережі на менші частини– підмережі (subnets) ці підмережі будуть з’єднуватись між собою за допомогою маршрутизаторів. Підмережа – це фізичний сегмент TCP/IP-мережі, в якому використовується IP-адреси зі спільним ідентифікатором підмережі. Як правило, організації отримують ідентифікатор мережі від організації InterNIC. Ділення на підмережі описане в RFC 950. Для ділення мережі на декілька підмереж необхідно використати різні ідентифікатори мережі для кожної новоутвореної частини цієї мережі. Унікальні ідентифікатори підмереж створюються шляхом ділення ідентифікатора хоста на дві групи біт. Перша з цих груп служить для ідентифікації сегмента об’єднаної мережі, а друга – для ідентифікації конкретного хоста. 130.107.2.23 IP-адреса хоста класу В в мережі 130.107.2.0 255.255.252.0 маска, яка дозволить здійснити subnetting 10000010 01101011 000000 10 00010111 двійкова форма представлення ідентифікатор даної IP-адреси мережі ідентифікатор сегмента ідентифікатор об’єднаної мережі конкретного хоста Рис. 1. Приклад використання ділення на підмережі мережі класу В Ділення на підмережі не є необхідним для ізольованої мережі (тої мережі, яка не має виходу в Internet). Використання підмереж має ряд переваг. В організаціях підмережі застосовують для об’єднання декількох фізичних сегментів в одну логічну мережу. Застосовуючи підмережі, ми отримуємо можливість: - сумісно використовувати різні мережеві технології (наприклад, Ethernet, Token Ring); - подолати існуючі обмеження, наприклад, на максимальну кількість вузлів в одному сегменті; - зменшити навантаження на мережу, перенаправляючи мережевий трафік і зменшуючи кількість широкомовних пакетів. Завдання I. Розробити власний варіант ІР-структуризації корпоративної мережі. Для цього А) Навести із зазначенням ІР-адрес і масок усіх мереж, підмереж та вузлів головного будинку корпорації, а для філій – зазначити лише виділений діапазон ІР-адрес та маски об’єднаних мереж. При цьому має використовуватись наступний діапазон INTRANET адрес мереж: 192.168.0.0 – 192.168.255.0 Б) Мережу 192.168.94.0 розділити на 4-ри підмережі. Визначити маску під- мережі та кількість хостів у підмережі. В) Відобразити маршрути, внесені в таблиці маршрутизації усіх маршрутизаторів корпоративної мережі. II. Дані варіанту: А) Забезпечити ІР-адресами 1300 хостів мережі головного будинку корпорації; Б) Крім того, виділити наступну кількість ІР-адрес: на філію 1 500 ІР-адрес на філію 2 2000 ІР-адрес на філію 3 8000 ІР-адрес Розв’язання I. А) Network Address Net mask Def Getaway Interface M  0.0.0.0 255.255.255.192 192.168.100.1 192.168.100.2 -  192.168.0.0 255.255.254.0 192.168.100.1 192.168.100.2 2  192.168.2.0 255.255.248.0 192.168.100.1 192.168.100.2 2  192.168.10.0 255.255.255.192 192.168.100.1 192.168.100.2 2  192.168.94.0 255.255.255.192 192.168.100.1 192.168.94.1 1  192.168.94.64 255.255.255.192 192.168.100.1 192.168.94.65 1  192.168.94.128 255.255.255.192 192.168.100.1 192.168.94.129 1  192.168.94.192 255.255.255.192 192.168.100.1 192.168.94.193 1  192.168.100.0 255.255.248.0 192.168.100.1 192.168.100.1    Б) Розділити мережу 192.168.94.0 розділити на 4-ри підмережі. Визначити маску підмережі та кількість хостів у під мережі 192.168.0.0 – 1 підмережа 192.168.0.64 – 2 підмережа 192.168.0.128 – 3 підмережа 192.168.0.192 – 4 підмережа Маска підмережі : 255.255.255.192 Кількість хостів у кожній під мережі N =
Кількість підмереж Маска підмережі Номер підмережі Адреса маршрутизатора Широкомовна адреса Кількість хостів в підмережі  4 255.255.255.192 192.168.94.0 192.168.94.1 184.168.84.63 62   255.255.255.192 192.168.94.64 192.168.94.65 184.168.84.127 62   255.255.255.192 192.168.94.128 192.168.94.129 184.168.84.191 62   255.255.255.192 192.168.94.192 192.168.94.193 184.168.84.255 62   В)Ф1 : 192.168.0.0 255.255.254.0 192.168.94.0 255.255.255.192 192.168.94.64 255.255.255.192 192.168.100.0 255.255.248.0 192.168.100.1 192.168.100.2 192.168.94.128 255.255.255.192 Ф3 :192.168.10.0 255.255.224.0 Ф2 : 192.168.2.0 192.168.94.192 255.255.248.0 255.255.255.192 II. A) Забезпечити ІР-адресами 1300 хостів мережі головного будинку корпорації Щоб забезпечити ІР-адресами 1300 хостів нам потрібно 6 мереж, отже наш діапазон буде мати вигляд 192.168.100.0 192.168.106.0 Префікс: 192.168.100.0 II. Б) Розрахунок ІР-адрес для 3-ох філій Філія 1 : 500 хостів М: 255.255.254.0 Діапазон: 192.168.0.0 192.168.1.0 Філія 2 : 2000 хостів М: 255.255.248.0 Діапазон: 192.168.2.0 192.168.9.0 Філія 3 : 8000 хостів М: 255.255.224.0 Діапазон: 192.168.10.0 192.168.41.0 Висновок: На цій лабораторній роботі я ознайомився з стеком протоколів TCP/IP та питанням IP-адресації на основі протоколів IPv4, IPv6, та набув практичних навиків при конфігурації мережевих параметрів комп’ютерів та вирішив проблеми, пов’язані з адресацією цих комп’ютерів при підключенні їх до мережі і ознайомився з механізмом ділення на підмережі (subnetting) та механізмом об’єднання мереж (supernetting) в існуючій версії протоколу IP - IPv4 та навчився використовувати набуті навички на практиці при конфігурації складніших мереж.