Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
2 (лекція 2
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Кафедра техногенно-екологічної безпеки
Інформація про роботу
Рік:
2008
Тип роботи:
Інші
Предмет:
Цивільна оборона
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки України
Національний університет "Львівська політехніка"
Кафедра техногенно-екологічної безпеки
Розглянуто і схвалено
на засіданні кафедри ТЕБ
29 серпня 2008 р. (протокол № 1)
Зав. кафедри _____________Мохняк С.М.
Тема 2 (лекція 2)
Надзвичайні ситуації в Україні та їх уражаючі фактори
(НС природного характеру)
з дисципліни "Цивільна оборона"
для студентів всіх спеціальностей
Укладачі :
доц. к.т.н. Васійчук В.О.,
доц. к.т.н. Дзяний Р.Б.
Львів - 2008
План лекції
1. Коротка характеристика можливих стихійних лих
2. Осередки ураження, які виникають при стихійних лихах
3. Захист населення при стихійних лихах
Вступ
Історія Землі знає надзвичайно великі катаклізми (стихійні лиха): виверження вулканів та землетруси, зледеніння континентів, льодовикові періоди та інше. Вчені вважають, що на геофізичні процеси на планеті значно впливають магнітне поле і зміщення його полюсів, тектонічні рухи у земній корі та пов’язані з цим явища, а також тяжіння Місяця і Сонця.
Отже, природні стихійні лиха пов’язані з надзвичайно динамічними природними процесами, однією з характерних ознак яких є невизначеність сили й часу прояву їх та неоднозначність наслідків. При однаковій потенційній небезпеці природних процесів розміри стихійних лих визначають такі головні, разом з тим неоднорідні, фактори як: геологічне положення, геологічна будова району, можлива послідовність чи взаємозалежність стихійних процесів, їх поєднання, характер поширення, тривалість прояву і сила дії, історичні та соціальні умови й рівень економічного розвитку території, умови землекористування тощо. Стихійне лихо визначають як руйнівне природне явище, що безпосередньо впливає на стан середовища та добробут населення й у багатьох випадках є екстремальним екологічним чинником. Територія України за цими ознаками характеризується достатньо складними умовами. Різноманітність природних умов зумовлює полі-генетичний характер стихійних лих і певні просторові закономірності прояву їх у різних географічних зонах та районах. Найчастіше небезпечні процеси, проявляються на межах розділу різних природних середовищ – атмосфери і гідросфери, гідросфери та літосфери, атмосфери й літосфери тощо.
Небезпечні природні (стихійні) явища, які виникають на території України, зумовлені проявом ендогенних, екзогенних та гідрометеорологічних чинників. Група стихійних явищ, спричинених ендогенними процесами, зумовлює сейсмічність, активізацію сучасних рухів земної кори по зонах активних розломів, болотяний вулканізм. До стихійних екзогенних процесів відносяться селі, зсуви, обвали, карст, просідання ґрунту, абразія, ерозія, дефляція тощо. Група гідрометеорологічних стихійних явищ об’єднує суховії, посухи, пилові бурі, снігові лавини, повені, зливи, вітровали. Крім цього, надзвичайно небезпечними є епідемії, епізоотії та епіфітотії, які можуть викликати масові захворювання населення і голод.
1. Коротка характеристика можливих стихійних лих
Методологічні підходи до визначення оцінки
природних катастроф як НС
Критерій – це мірило оцінки, розпізнавальна ознака явища, який виражає ідеальну характеристику об’єкта чи явища, що є основою для їх оцінки й прогнозування. Критерій, призначений для всебічної порівняльної оцінки варіантів з урахуванням усіх їх характеристик і виражає якісну сторону оцінки безпеки, найбільш повну та комплексну оцінку її чинників, на основі яких адекватно відображається рівень природної безпеки.
До розряду надзвичайних відносяться тільки ті катастрофи, що мають хоча б одну з наведених нижче ознак-критеріїв оцінки катастроф як надзвичайних ситуацій природного характеру:
Геологічні небезпечні явища (землетруси, виверження вулканів, обвали, зсуви, просідання земної поверхні) – землетруси в 4 і більше балів; кількість потерпілих 15 осіб і більше; кількість загиблих 4 особи і більше; прямі матеріальні збитки 500 тис. грн. і більше; вплив на функціонування інших галузей господарства;
Гідрометеорологічні і геліогеофізичні небезпечні явища – кількість потер пілих 10 осіб і більше; кількість загиблих 2 особи і більше; прямі матеріальні збитки 500 тис. грн. і більше, зокрема:
– сильний вітер (у т.ч. смерчі, шквали) – швидкість вітру при поривах 25-30 м/с і більше;
– сильний дощ (зливи) – більше 120 мм, а в селенебезпечних гірських районах понад 30-50 мм за 12 годин;
– крупний град – розміром більше 20 мм;
– сильний снігопад – 30 мм і більше за 12 годин;
– сильна хуртовина (снігові заноси) – вітер 20 м/с і більше протягом доби із снігопадом;
– сильна ожеледь – діаметр налипання на лініях електропередач 20 мм і більше;
– сильний мороз або спека;
– високі хвилі, вітрові нагони, дощові паводки (повені);
– заморозки – зниження температури повітря нижче 0 °С в екстремально пізні строки (весна – початок літа) і в екстремально ранні (літо – початок осені) в період активної вегетації сільгоспкультур, що може призвести до їх загибелі;
– засуха – поєднання високих температур повітря, дефіциту опадів, низької вологості повітря, малих запасів вологи в ґрунті, що призводить до загибелі врожаю польових культур;
– високі рівні води при дощових повенях, заторах, вітрових нагонах, що перевищують небезпечні рівні води для конкретних об’єктів;
– низькі рівні води – нижче проектних значень водозабірних споруд та навігаційних рівнів на судноплавних річках протягом місяця і більше;
– селі, лавини – загроза населеним пунктам, господарським об’єктам, туристичним базам тощо;
– погіршення радіаційної обстановки в наземному космічному просторі у випадку, коли щільність потоку протонів з енергією більше 25 МеВ становить понад 5÷10 см-2 · с-1);
– зменшення загального вмісту озону в атмосфері понад 25% протягом 2-3 місяців у період вегетації рослин.
Природні пожежі (лісові, польові, торф’яні) – кількість потерпілих понад 15 осіб, кількість загиблих 4 особи і більше; прямі матеріальні збитки понад 100 тис. грн.; великі неконтрольовані пожежі на площі понад 25 га.
Особливо небезпечні хвороби й ураження токсичними хімічними речовинами:
– епідемії – захворювання 30 осіб; групові захворювання невизначеної етомологіі 20 осіб; рівень смертності перевищує середньостатистичний у 3 рази;
епізоотія – факти масового захворювання або загибелі тварин;
епіфітотія – масова загибель рослин.
При оцінці наслідків катастроф використовують 2 показники: втрати населення (кількість загиблих і поранених), економічні втрати (у грошовому виразі) (табл. 1.). На думку фахівців, залежно від кількості потерпілих (уражених) людей можна виділити такі основні категорії надзвичайних ситуацій (аварій):
– малі – кількість потерпілих від 25 до 100 осіб, із яких 10-15 потребують госпіталізації;
– середні – потерпілих від 100 до 1000 осіб, підлягають госпіталізації від 25 до 250 осіб;
великі – потерпілих більше 1000 осіб, госпіталізації підлягають більше 250 осіб.
Шкала теоретичних втрат має приблизно наступний вигляд:
– глобальна катастрофа з руйнуванням умов життя на Землі: сума втрат – до безконечності, тобто економічно безглузда, оскільки економіка має справу лише з кінцевими величинами;
– найбільша соціально-політична катастрофа з глобальними наслідками (типу світової війни), втрати від якої оцінюються приблизно в 1017 дол. США.
Класифікація надзвичайних ситуацій природного характеру за тяжкістю наслідків для населення і економіки
Таблиця 1
Категорія НС
Характер управління
Характер наслідків НС (максимальна кількість прямих втрат)
Вірогідна кількість НС на рік
Ступінь відновлення
Строки
відновлення
Найлегші
повністю
до 3 діб
Порушена робота комунікацій, кількість втрат до η·10; інші пошкодження незначні
η · 102
Легкі (слабкі)
повністю
до 1 року
Пошкодження комунікацій, підприємств, споруд, населених пунктів, втрата урожаю тощо, кількість втрат до η· 102–η· 103 осіб.
η · 10
Середні
повністю
до 5-7 років
Пошкодження і руйнування населених пунктів, підприємств, втрата урожаю, але без значних збитків для навколишнього середовища, кількість втрат до η· 104–η· 106 осіб.
–
Сильні (тяжкі)
не повністю
понад 5-7 років
Різноманітні збитки із значними втратами населення, кількість жертв до η· 105–η· 106 осіб.
–
Нищівні
невіднов-лювані
невіднов-лювані
Різноманітні збитки з втратою природної основи, що призводить до втрати територіального комплексу
–
Найбільша техногенна катастрофа (типу Чорнобильської) – до 5·1012 дол. США. Аварія на АЕС "Трі Майл Айленд" в США – до 2·1011 дол. США). Аварії на АЕС за їх тяжкістю мають градації від 1 до 7 балів (Чорнобильська – 7 балів, на "Трі Майл Айленд" – 5 балів);
– крупномасштабна природно-антропогенна катастрофа типу Аральської – до 5·1012 дол. США;
– найбільша природна катастрофа типу потужного землетрусу (м. Спітак, Вірменія) – до 1012 дол. США;
– локальна соціально-політична катастрофа з екологічними наслідками – до 1012 дол. США;
– крупна техногенна або природна катастрофа (аварія) – до 109 дол. США;
– велика техногенна аварія – до 107 дол. США;
– середня (рядова) техногенна аварія – до 106 дол. США;
– мала (дрібна) техногенна аварія – до 105 дол. США.
Надзвичайні ситуації природного характеру в світі
Надзвичайні ситуації природного характеру досить поширені на планеті (рис.1) і з року в рік кількість їх зростає. Стихійні лиха завдають значних людських втрат. Цей ризик постійно зростає внаслідок збільшення кількості НС протягом останніх 30 років. Сучасний період розвитку суспільства характеризується все більш зростаючими суперечностями між людиною і природним середовищем. В результаті економічного розвитку рівень впливу стихійних лих наблизився до критичного і загрожує незворотними наслідками для світової цивілізації.
Поєднання факторів природної небезпеки і підвищеного ризику ураження в НС посилює потреби людини у забезпеченні індивідуальної безпеки. У багатьох випадках направлена антропогенна діяльність призводить до того, що потенційно небезпечні ситуації стають з року в рік безпечнішими для людей, що також зменшує небезпеку виникнення вторинних НС.
Найбільш типовими природними НС є повені, буревії, епідемії, землетруси (рис.2). Серед 123 країн, які потрапили під руйнівний вплив природних НС, найбільш постраждалими стали країни Азії (рис. 3).
1.3 Оцінка ризику надзвичайних ситуацій природного характеру в Україні
Протягом 2007 року в Україні виникло 368 надзвичайних ситуацій, які згідно Державного класифікатора надзвичайних ситуацій розподілилися на:
– 212 НС техногенного характеру; – 129 НС природного характеру;
– 27 НС соціально-політичного характеру.
За видами надзвичайні ситуації розподілилися таким чином (рис.4) .
Додатковими факторами збільшення ускладнень в цьому році були незадовільний стан дренажних систем, недотримання водоохоронного режиму на прибережних землях (в першу чергу забудова берегів річок в місцях їх ймовірного затоплення), знижена спроможність русел річок, підмостових отворів внаслідок захаращеності, замулення або утворення штучних гребель зі сміття, також нерідко незадовільна робота систем відведення дощових вод в населених пунктах.
Аналіз причин виникнення НС медико-біологічного характеру показує, що вони є досить традиційні. Це, в першу чергу, порушення технології виготовлення, термінів зберігання та реалізації харчової продукції, недотримання санітарно-гігієнічних та санітарно-епідеміологічних норм, невідповідність якості питної води нормативним вимогам, низький рівень санітарно-просвітницької роботи, що відображає негативний сучасний екологічний та соціально-економічний стан суспільства.
Виникнення природних НС, у більшості випадків, є об’єктивним неконтрольованим процесом. Разом з тим існує низка антропогенних факторів, що сприяють виникненню НС природного характеру та посилюють ризики ураження і загибелі. До них належать:
збільшення техногенного впливу на природне середовище;
аномальні зміни деяких параметрів природного середовища;
висока урбанізація територій;
нераціональне розміщення об’єктів життєдіяльності у зонах потенційної природної небезпеки;
неефективність чи відсутність систем моніторингу компонентів природного середовища;
низька достовірність прогнозування небезпечних природних явищ;
відсутність чи поганий стан захисних споруд;
невідповідність споруд вимогам територій;
згортання розробки і впровадження заходів щодо запобігання деяким небезпечним природним явищам.
Підсумовуючи викладене, можна виділити наступне:
у світі і в Україні можливе виникнення небезпечних стихійних явищ широкого спектру у всіх можливих формах їх проявів;
небезпечним є факт глобальних змін клімату, тому існуватиме стійка тенденція до збільшення ризику стихійних лих і НС збережеться;
розмір соціально-економічних збитків і втрат унаслідок природних НС вимірюється в досить широкому діапазоні і залежить від ступеня розвитку економіки, щільності населення і наявної захищеності;
Жертв і наслідків можливо уникнути. Значною мірою така можливість залежить від рівня організації економіки, аналізу прогнозування інформаційного забезпечення системи управління та забезпечення готовності до природних НС.
2. Осередки ураження, які виникають при стихійних лихах
2.1 Сельові прояви
Селями називають паводки, які відбуваються на гірських річках і тимчасових водотоках, що несуть багато твердого уламкового матеріалу (глиб, щебеню, валунів, гальки, піску) і глинистого мілкозему. Як і всякі паводки вони, як правило, короткочасні або проходять з великими і порівняно великими швидкостями за декілька годин. В залежності від переважаючого складу твердого матеріалу селі можуть бути водокам'яними, грязекам'яними і грязьовими. Як свідчить статистика, в природі утворюються переважно перших два типи селів,
Водокам'яні селі мають дуже неоднорідний склад валунів, брил, гальки, піску і мало містять глинистого мілкозему, який легко вимивається з сельової маси в процесі її пересування і сортування. Селі є одним із видів геологічних явищ, що розповсюджений лише в гірських місцевостях. Вони добре відомі в Карпатах, Криму, на Північному Кавказі і в Закавказзі, в гірських районах Далекого Сходу.
Спостереження показують, що долину найбільш селенебезпечних річок можна розділити на три частини:
Верхня частина, де долина розширена і по формі являє собою напівконус з крутими (від 30-40 до 50-60°) ділянками із стрімкими схилами, що покриті осипами, кам'яними розсипами зі слідами обвалів різноманітних зсувних посувань. Схили часто розчленовані глибокими ярами, по яких зі всіх сторін стікають дощові і талі води, утворюючи основний потік. Це головна частина водозбірного басейну ріки, тут в загальному створюється сельовий паводок.
Середня (транзитна) частина долини, являє собою каньйон. В паводок насичення потоку уламковим матеріалом частково відбувається і за рахунок розмиву русла річки, схилів долин і накопичень в їх основі.
Нижня (пригирлова) частина долини, поступово переходить в передгірську рівнину. Ця частина долини являє собою область виносу і накопичень пролювіального матеріалу.
Така будова долин характерна не для всіх селенебезпечних гірських річок і тимчасових паводків, хоча спостерігається часто.
Таким чином, головними умовами, від яких залежить утворення селів є:
1. Кліматичні і мікрокліматичні умови району, з яким пов'язане не рівномірне розподілення осадків, утворення злив, накопичення снігу і льодовиків та бурхливе їх танення.
Геоморфологічні умови, що визначають розміри і форму водозбірних басейнів, висот їх положення, схили поверхонь рельєфу і будівля долин гірських річок.
Геологічні умови, що визначають накопичення рихлого матеріалу у водозбірних басейнах, розвиток різноманітних геологічних процесів, що приймають участь в утворенні цього матеріалу; а також древні, новітні і сучасні тектонічні рухи.
4. Діяльність людини, що викликає порушення істотних природних рівноваг і водозаборах.
Масштаби і, відповідно, наслідки сельових паводків бувають різноманітні, що пов'язані з умовами їх формування. Тому при прогнозі цих явищ необхідно вивчати і оцінювати можливі умови формування.
2.2 Зсуви
Зсувом слід називати масу гірських порід, що сповзає або сповзла вниз по схилу або відкосу (штучний схил) під впливом сили ваги, гідродинамічного тиску, сейсмічних і деяких інших сил. Утворення зсуву є результатом геологічного зсувного процесу, що проявляється у вертикальному і горизонтальному зміщенні мас гірських порід внаслідок порушення їх стійкості (рівноваги). Зсуви руйнують схили і відкоси, змінюють їх риси, створюють специфічний зсувний рельєф. Зсувні явища супроводжуються завжди змінами рельєфу місцевості, її геологічної будови і вказують на те, що гірські породи на схилі або у відкосі втратили стійкість під впливом якихось причин.
Зсуви - досить різноманітні явища за розмірами, за видом зміщення мас гірських порід, за причинами порушення їх рівноваги, за динамікою розвитку процесу і іншими ознаками.
Кожен зсув має ту чи іншу ступінь стійкості. Коли маси гірських порід сповзли і причини, що викликали зміщення, повністю чи тимчасово знешкоджені, зсув стійкий. Коли причини лише частково знешкоджені, зсув нестійкий. При проектуванні, будівництві і експлуатації споруд важливо не лише виявити розповсюдження зсувів, прогнозувати можливість їх утворення, але і оцінювати ступінь їх стійкості. В окремих районах вони суттєво змінюють рельєф поверхні землі, порушують стійкість споруд, будівель, доріг, каналів, цілих комплексів споруд, міст, руйнують їх, виключаючи катастрофи з людськими жертвами і великими матеріальними збитками. Зсуви являють велику небезпеку не лише на природних схилах, але і на схилах штучних, тобто на укосах насипів, дамб, бортів кар'єрів і ін. Зсуви не лише порушують стійкість місцевості, споруд, бортів кар'єрів, але і впливають на зміни природних умов взагалі і на розвиток інших геологічних процесів, з якими вони часто генетично пов'язані.
Зсуви широко розповсюджені по передгір'ях і схилах Північного Кавказу, по Кавказькому побережжю Чорного моря і в Закавказзі - в Грузії, Азербайджані, Вірменії. Крупні зсувні райони розміщені в Середній Азії, по долинах річок Сибіру і в Україні.
Кожен зсув створює зсувну ділянку, границі і форма якої в плані визначаються розміром зсуву і його типом. Маси порід, що змістилися, утворюють тіло зсуву - зсувні накопичення (або зсув). Спосіб (механізм) руху мас гірських порід буває різним, це визначає вид явища. В одних випадках відбувається сповзання блоку чи блоків гірських порід (структурні зсуви), в інших маса гірських порід зміщується (повзе), подібно в'язкій рідині по поверхні ковзання (пластичні зсуви). Бувають і перехідні типи зсувів. Розміри зсувних масивів, що визначають масштаб явища, можуть бути різноманітними, малі - окремі глиби, невеликі - від десятка кубічних метрів до 1000; великі - тисячі і десятки тисяч кубічних метрів до 100-200 тис.м3; грандіозні - сотні тисяч кубічних метрів і більше.
2.3 Карст
При розчиненні і вилуджуванні поверхневими і підземними водами вапняків, доломітів, крейди, мергелей, гіпсу, кам'яної солі на поверхні землі утворюються воронки, провали і інші форми рельєфу, а в товщі гірських порід - різноманітні пустоти, канали, печери. Всі поверхневі і підземні форми, що утворилися таким шляхом, називають карстом. Виникає карст в результаті розвитку геологічного карстового (корозійного) процесу (розчинення, руйнування), який проявляється в утворенні своєрідних форм рельєфу і, в цілому, карстового рельєфу, а також у формуванні певного типу підземних вод.
Карст виникає в тих районах, де розповсюджені практично розчинні у воді гірські породи - карбонатні, сульфатні, кам'яна і калійна сіль. У відповідності з цим розрізняють карст карбонатний, сульфатний і соляний. В інших породах карст утворюватися не може. Розчинні породи можуть утворюватися біля донної поверхні, або залягати на тій чи іншій глибині серед нерозчинних порід того ж віку, або бути перекритими більш молодшими утвореннями. У відповідності з цим, в першому випадку має розвиток поверхневий (відкритий) карст, що проявляється помітно або сильно в рельєфі місцевості, в іншому - глибинний (підземний) карст з характерним для нього утворенням пустот, каналів, печер і інших форм в породах, що користуються. Може мати місце і змішаний тип карсту - поверхневий і глибинний, коли умови для його розвитку сприятливі. Прикладом розвитку такого карсту може бути Гірський Крим, де карст розповсюджується з поверхні на глибину до 1000 м і більше.
2.4 Землетруси
Наукою встановлено, що тверда поверхня Землі постійно здригається. Протягом року на планеті відбувається понад мільйон здригань поверхні Землі. Більшість цих поштовхів ми не відчуваємо, лише невелика частина із них може досягти відчутної сили. Такі відчутні коливання поверхні Землі сприймаються як землетруси.
В другій половині XIX ст. була створена загальна теорія, згідно якої земна кора була поділена на стародавні стабільні щити і молоді щити та рухливі гірські масиви. Молоді гірські системи — Альпи, Піренеї, Карпати, Гімалаї, Анди – схильні до сильних землетрусів, тоді як стародавні щити (до них відноситься Чеський масив) є областями де сильні землетруси відсутні. Виникнення землетрусів пов’язують з раптовим вивільненням енергії пружної деформації. В результаті тривалих рухів в районі розлому і накопичення у зв'язку з цим напруг, що досягають граничних для міцності порід величин, відбувається розривання або зріз цих порід з раптовим швидким зсувом - пружною віддачею, внаслідок чого і виникають сейсмічні хвилі. Таким чином, повільні і тривалі тектонічні рухи при землетрусі переходять в сейсмічні хвилі, які відрізняються великою швидкістю, через швидке вивільнення пружної енергії. Це вивільнення відбувається всього за 10-15 секунд (іноді за 40-60 секунд). Землетруси класифікуються залежно від глибини розташування їх вогнища. Вони діляться на три типи: 1) нормальні – з глибиною вогнища 0-70 км; 2) проміжні – 70-300 км; 3) глибоко фокусні – більше 300 км.
Більшість землетрусів (майже 95%) відбувається по краях тектонічних плит. Землетруси, викликані рухом плит, називаються тектонічними. Хоча звичайно вони відбуваються на межах плит, проте невелика частка їх виникає всередині плит. Деякі землетруси, наприклад, на Гавайських островах, мають вулканічне походження і вже зовсім рідко землетруси бувають викликані діяльністю людини (заповненням водосховищ, закачуванням води в свердловини, гірськими роботами, великими вибухами).
Зона землетрусів, що оточує Тихий океан, називається Тихоокеанічним поясом: тут відбувається близько 90% всіх землетрусів планети. Інший район високої сейсмічності, що включає 5-6% всіх землетрусів – це Альпійський пояс, що простягається від Середземномор’я на схід через Туреччину, Іран і Північну Індію. Інші 4-5% землетрусів відбуваються уздовж серединно-океанічних хребтів або всередині плит.
До числа найбільш вживаних сейсмологічний термінів, пов'язаних з поняттям «землетрус», відносять наступні: вогнище землетрусу, гіпоцентр, епіцентр, магнітуда, бал.
Під вогнищем тектонічного землетрусу розуміється замкнений об’єм земної речовини, в якій протягом незначного (до 1-3 хвилин) часу відбулися руйнування. Як правило, в області вогнища відбувається зсув (переміщення) однієї частини об’єму земної речовини відносно іншої. Місце, в якому починається переміщення, називається гіпоцентром. Саме з цього місця починається процес генерації сейсмічних хвиль, які можуть привести до руйнувань за межами вогнища землетрусу. Проекція гіпоцентру, по вертикалі, на земну поверхню отримала назву епіцентру.
Поняття бала землетрусу характеризує інтенсивність струсу в точці спостереження. В нашій країні з 1964 року використовується 12-бальна шкала МSК - 64. Шкала МSК-64 (в балах) складена стосовно будівель і споруд, що не мають сейсмостійкого підсилення конструкцій. При описанні кожного бала в дужках вказана частота повторень землетрусів даної сили для Петропавловська-Камчатського. Наприклад:
1 бал. Невідчутний землетрус. Інтенсивність коливань лежить нижче межі чутливості, струси ґрунту виявляються і реєструються тільки сейсмографами.
3 бала. Слабкий землетрус. Відчувається людьми, що знаходяться всередині приміщень, під відкритим небом - тільки за сприятливих умов. Коливання схожі із струсами, що створює проїзд легкої вантажівки. Уважні спостерігачі помічають невелике розгойдування висячих предметів.
5 балів. (15-25 раз в 100 років). Відчувають майже всі люди, коливається і частково розплескується вода в посуді, можуть перекинутися легкі предмети, розбитися посуд. Будівлі не ушкоджуються.
7 балів. (4-6 раз в 100 років). Коливання заважають стояти на ногах. Рухаються і можуть впасти меблі. В усіх будівлях – тріщини в перегородках. Тріщини в тиньку, тонкі тріщини в стінах, тріщини в швах між блоками і в перегородках, нерідко тонкі тріщини в блоках.
9 балів. (приблизно 1 раз в 300 років). Тріщини в ґрунті. На схилах –обвали ґрунту. В усіх будівлях – обвалення перегородок. Руйнування частини несучих стін, пошкодження і зсув деяких панелей. Дерев’яні будинки з колод і бруса, як правило, без руйнувань переносять 9-бальні поштовхи.
10...12 балів. Все, що створено людиною, руйнується, змінюються ландшафти, річки змінюють свої русла.
Однак, за шкалою Ріхтера, використовується безрозмірна величина магнітуди (М) землетрусу, яка пропорційна логарифму виділеної у вогнищі енергії. Магнітуди відомих, до цих пір, землетрусів не перевищують 9 одиниць (в каталогах є М рівна 8,9). Тобто, якщо з’являється повідомлення, що землетрус має 7 балів за шкалою Ріхтера, то насправді це означає, що магнітуда землетрусу М=7. Відчуватися в різних населених пунктах землетрус може силою 10 балів, 8 балів, 5 балів – все залежить від відстані до вогнища та інших геофізичних факторів. Таким чином, якщо бальність залежить від відстані до вогнища землетрусу, то магнітуда – не залежить.
На земній кулі є два потужних епіцентри - Вранча в Румунії та в горах Гіндукушу. На території України відчуваються глибинні (до півтораста кілометрів) поштовхи із Румунії. Власне, ті землетруси, які всім запам'яталися (1977, 1986, 1990 рр.), надійшли з Вранчі. Підземні поштовхи з Румунії даються взнаки навіть у Москві та Києві, а от Закарпаття їх не відчуває: Карпати екранують сейсмохвилі з Вранчі.
Техногенна діяльність людей за останні роки значно знизила сейсмічну стійкість і збільшила сейсмонебезпеку за рахунок розвитку техногенних карстів і підтоплень, утворення просідань при видобутку корисних копалин і використанні підземних вод. Будівництво залізобетонних гігантів призвело до порушення рівноваги навантажень на ґрунт. Аналіз стану сейсмостійкості, що наведений в інформаційному листку "Укргеології" свідчить, що в межах України на 70% території відбулось значне її зниження.
2.5 Бурі і буревії
Бурі і буревії виникають при проходженні глибинних циклонів і представляють собою переміщення повітряних мас з великою швидкістю. Буревій - це вітер величезної руйнівної сили і чималої тривалості.
При буревії швидкість руху повітря сягає інколи до 30 - 50 м/с і більше.
Силу буревію прийнято оцінювати в залежності від швидкості вітру за 12-бальною шкалою (шкала Бофорта). Вітер силою 12 балів (швидкість вітру більше 32 м/с) руйнує і спустошує все на своєму шляху. По руйнівній силі буревій не поступається землетрусу.
Причиною виникнення буревіїв є різке порушення рівноваги в атмосфері. Це проявляється за незвичайних умов циркуляції повітря з надзвичайно великими швидкостями повітряних потоків. Щорічно в атмосфері Землі зароджуються сотні сильних вітрів, але тільки один із 10 набирає достатню силу, щоб перетворитися в буревій.
Буревій ламає і вириває з корінням дерева, зриває дахи, руйнує будинки, лінії електропередач і зв'язку, приміщення і споруди, виводить із ладу різну техніку. Внаслідок короткого замикання електромереж виникають пожежі, зупиняється робота об'єктів, можливе виникнення інших негативних наслідків. Люди можуть потрапити під уламки зруйнованих будівель і споруд. Уламки зруйнованих приміщень і споруд та інші предмети, які летять з великою швидкістю, можуть нанести людям значні травми.
Непоправних збитків наносять буревії лісовим масивам. Є випадки, коли площа вітровалу досягала 90 га. Буревій, який виник в 1997 році над Волинню, наніс величезні збитки регіону. Було пошкоджено 3500 житлових будинків, 1380 промислових і сільськогосподарських будівель, 505 об'єктів соціально-культурного призначення. Вітер порвав дроти 266 ліній електропередач, вивів з ладу 129 електропідстанцій та 177 АТС, позбавивши зв'язку 603 населених пункти. Стихія знищила 14 тисяч та пошкодила 35 тисяч гектарів посівів. Травмовано 92 та загинуло 9 чоловік.
2.6 Повені
Осередок ураження під час повені характеризується тимчасовим затопленням водою значної території суші. В межах затоплення руйнуються житлові будівлі, промислові споруди і комунікації, гинуть посіви, матеріальні цінності, створюється реальна загроза здоров’ю і життю людей, погіршується екологічний стан зони затоплення.
Основний вражаючий фактор під час повені – гідравлічна хвиля прориву. Висота (h.) – більше 4 м; швидкість руху (V) більше 2,5 м/с).
В районі затоплення прийнято виділяти:
зону надзвичайно-небезпечного затоплення (час затоплення t = 1 год.);
зону катастрофічного затоплення (час затоплення t = 4 год.);
зону можливого затоплення.
Найбільш ймовірними зонами можливих повеней на території України є:
в північних регіонах – басейни річок Прип’ять, Десни;
в західних регіонах – басейни верхнього Дністра, річок Тиса, Прут, Західний Буг;
в східних регіонах – басейни річок Сіверський Бонець, Псел, Ворскла;
в південному регіоні – басейни нижнього Дунаю, річки Південний Буг.
Можливі аварії, катастрофи, стихійні лиха та їх наслідки для м. Львова
Таблиця 3
Назва
Наслідки
Аварія на АЕС
У разі аварії на АЕС можливе радіаційне забруднення території міста з рівнем радіації до 10 мр/год.
Землетрус
У разі землетрусу силою 7-8 балів за дванадцяти-бальною шкалою можливе руйнування частини споруд міста, порушення енерго-, водо-, тепло-, газопостачання, системи оповіщення, зв'язку, можливе виникнення пожеж. Люди можуть дістати травми різного ступеня
Аварія на об'єктах, що використовують небезпечні хімічні речовини (НХР)
На території м. Львова розміщуються об'єкти, які використовують НХР. Найбільші з них:— Холодокомбінат (аміак) — овочева база (аміак) Унаслідок аварій на цих підприємствах можливе зараження НХР території міста і виникнення загрози для здоров'я і життя людей
Стихійне лихо (ураган, буря, сильні морози)
Різке зниження температури повітря може спри чинити порушення комунальних, водоканалізаційних і теплових мереж, поранення, обмороження людей, що негайно виявиться на їх працездатності
Пожежа
У будинках, де розміщуються організації, установи, навчальні заклади, при порушенні пожежної безпеки можливе виникнення пожеж
3. Захист населення при стихійних лихах
Рятувальні і невідкладні аварійно-відновлювальні роботи у залежності від масштабів лиха і обставин, що склалися, мають різноманітний характер.
Так, при землетрусах, для виконання рятувальних, невідкладних, аварійно-відновлювальних робіт залучаються рятувальні зведені загони, загони механізації робіт, аварійно-технічні команди, інші формування, які мають бульдозери, екскаватори, крани, механізований інструмент і засоби малої механізації. При землетрусах, перш за все, витягують з-під завалів, напівзруйнованих і палаючих будинків людей, яким надають першу медичну допомогу. Влаштовують в завалах проїзди, локалізують і усувають аварії на інженерних мережах, які загрожують життю людей або заважають виконувати рятувальні роботи. Завалюють або укріплюють конструкції приміщень і споруд, що знаходяться в аварійному стані, організовують водопостачання та обладнують пункт збору потерпілих та медичні пункти
При повенях, для виконання рятувальних робіт залучають загони ЦО, міністерства надзвичайних ситуацій, а також відомчі спеціалізовані команди і підрозділи, які оснащені плавзасобами, санітарні пости і дружини, гідрометеорологічні пости, розвідувальні групи, збірні загони механізації робіт, формування будівельних, ремонтно-будівельних організацій та охорони громадського порядку. Рятівні роботи при повенях спрямовані на пошуки людей на затоплених територіях, посадку їх в плавзасоби або вертольоти і евакуацію в безпечні місця. Групи розвідки повинні переміщуватись на швидких плавзасобах і вертольотах, встановлювати місця накопичення людей на затоплених територіях, їх стан, а потім подавати звукові і світові сигнали. Невеликим групам людей, що знаходяться у воді, кидають рятівні круги, гумові кулі, дошки, жердини та інші предмети, що плавають. При виконанні цих робіт треба враховувати течію та напрям вітру. Для рятування і вивезення із затоплених територій великої кількості людей використовують судна, баржі, баркаси та інші плавзасоби. Посадку людей на них здійснюють безпосередньо з берега. Для цього вибирають і позначають місця, зручні для підходу суден до берега, а також обладнують причали.
Для зняття людей з напівзатоплених будинків, споруд, дерев або рятування їх із води всі плавзасоби оснащують необхідним обладнанням і пристроями. Першу медичну допомогу надають рятівні підрозділи або санітарні дружини безпосередньо в зоні затоплення. Перша лікарська допомога надається після доставки людей на причал.
Зруйнування гідротехнічних споруд може ускладнити обстановку в районі затоплення. Роботи в цьому випадку спрямовуються на підвищення стійкості захисних властивостей існуючих дамб, насипів, а також виконання заходів, які б ліквідували вимивання водою земляних споруд і збільшення їх висоти. Боротьбу з повенями в період льодоходу проводять шляхом ліквідації заторів, що утворюються на річках. Виконання рятівних і невідкладних аварійно-відновлювальних робіт при боротьбі з повенями спричиняє певну небезпеку для людей із складу формувань, а тому особовий склад формувань має бути навченим правилам поведінки на воді, заходам рятування людей і користування рятівним інвентарем. Забороняється працювати несправним інвентарем, перевантажувати плавзасоби, виконувати вибухові роботи без попереднього погодження з відповідними організаціями.
Для зменшення наслідків сельових потоків і оповзнів використовують гідротехнічні споруди. Основним засобом боротьби з селями є закріплення і стимулювання розвитку ґрунтового і рослинного покриву на гірських схилах, особливо в місцях зародження селей, а також зменшення надходження поверхневих вод, спускання води, перекачування води за допомогою насосів, а також науково-обгрунтоване на схилах гір різних інженерних гідротехнічних споруд. Ефективним засобом боротьби з селями є виловлювання їх спеціальними котлованами, а також штучне розведення селевого потоку водою.
Існує спеціальна протисельова служба оповіщення, яка повинна з початком утворення селю сповістити про це населення і формування цивільної оборони. Потім проводиться збір формувань ЦО та їх пересування до загрозливих дільниць. Рятівні і аварійно-технічні групи рятують людей і евакуюють їх в безпечні райони, влаштовують проїзди, очищають оглядові колодязі, відновлюють шляхи сполучення, дорожні і гідротехнічні споруди. Якщо починається зсування великих глиб гірських порід (оповзень) штаб цивільної оборони оповіщає про це об'єкти і населення, що знаходиться в оповзневому районі, приводить в готовність формування, організує евакуацію людей і матеріальних цінностей. В осередок оповзня направляють розвідку і оперативну групу на чолі з провідним спеціалістом оповзневої станції. Згідно даних розвідки начальник оперативної групи уточнює завдання формування. У першу чергу шукають людей і витягують їх з-під завалів, зруйнованих приміщень і споруд і надають їм першу медичну допомогу. Аварійно-технічні групи роблять проїзди в завалах, локалізують і ліквідують пожежі. Формування інженерної служби ліквідують наслідки оповзня. Після зупинки оповзня формування шляхового будівництва і мостобудівні організації приступають до робіт по відновленню доріг, мостів, ліній і засобів зв'язку, будівництву водовідвідних канав, прибиранню доріг і вулиць від завалів. При виконанні робіт з ліквідації оповзня необхідно суворо дотримуватись заходів безпеки. Небезпечні дільниці необхідно огороджувати спеціальними знаками. Особливу увагу слід звертати на крен працюючих машин. Вночі небезпечні місця огороджують і позначають світловими знаками.
Для боротьби з сніговими завалами і ожеледями залучаються формування загального призначення, а також все працездатне населення даного району, а при необхідності сусідніх районів.
Роботи з очищення від снігу в містах виконуються спочатку на основних транспортних магістралях і відновлюється робота основних життєзабезпечуючих об'єктів енерго-, тепло- та водозабезпечення. Сніг з дороги необхідно прибирати на підвітряну сторону. Для виконання цих робіт необхідно широко використовувати інженерну техніку формувань ЦО, а також снігоочищувальну техніку промислових об'єктів. Для виконання робіт широко залучається транспорт, навантажувальна техніка і населення.
При обледенінні руйнуванню найбільше підлягають лінії електропередач і зв'язку, контактні мережі електротранспорту. Для боротьби з обледенінням використовують три способи: механічний, тепловий та із застосуванням антиналеднів. При механічному способі лід і замерзлий сніг збивають з проводів жердинами, скребками, закріпленими на жердинах, мотузками, перекинутими через провід. Щоб зняти наледні на проводах електротранспорту, використовують спеціальні автодрезини і електровози. При тепловому способі використовують змінний і постійний струм. На шляхах лід сколюють або посипають піском, гравієм, особливо на поворотах та дільницях з поганою видимістю.
Боротьба з сніговими лавинами організовується протилавинними службами. У місцях накопичення снігу ставлять щити і огорожі, завдяки чому сніг накопичується в безпечних місцях. На схилах гір для затримання снігу ставлять щити і огорожі, дротяні сітки, а на шляхах можливого спуску лавин споруджують відбійні дамби, лавинорізи, галереї і накриття. Небезпечні дільниці, де сніг накопичується і загрожує обвалом, обстрілюють із артилерійських гармат та мінометів. У місцях постійної загрози сходу снігових лавин організують лавинні станції, які ведуть спостереження і попереджають людей про небезпеку. При використанні формувань для ліквідації наслідків сходу лавин уточнюють температуру повітря, вітер, наявність снігопаду та обледеніння. Ці фактори обумовлюють необхідність забезпечення людей теплим одягом і вжиття заходів для уникнення обморожень і нещасних випадків. Снігоочищувальні і снігозбиральні машини обладнують приладами звукового і світлового попередження. Необхідно також організовувати місця для зігрівання і відпочинку особового складу формувань і населення, яке залучають для виконання цих робіт.
При бурях і буревіях проводять попереджувальні, рятувальні та аварійно-відновлювальні роботи. У районах, де часто виникають буревії, будівлі і споруди будують із найбільш міцних матеріалів, з найменшою парусністю, ставлять зміцнені опори ліній електропередач і зв'язку, для укриття людей будують заглиблені захисні споруди. Про час появи буревію сповіщають штаби та формування цивільної оборони і населення.
До приходу буревісного вітру у виробничих приміщеннях і житлових будинках закривають двері, вікна, відключають електромережу, газ, воду, закріплюють техніку і окремі будівлі. Населення ховається в захисних або заглиблених спорудах.
Після буревію формування спільно з усім працездатним населенням об'єкта виконують рятувальні і аварійно-відновлювальні роботи, рятують людей із завалених захисних та інших споруд і надають їм допомогу, відновлюють пошкоджені приміщення, лінії електропередач, зв'язку, газо- і водопроводу, ремонтують техніку і виконують інші аварійно-відновлювальні роботи.
Значна частина катастрофічних явищ у природі виникає в результаті техногенної діяльності людини.
На промислових об'єктах завчасно розробляються спеціальні заходи із запобігання або максимального зниження наслідків стихійних лих і зменшенню можливих втрат людей і матеріальних цінностей. До таких заходів відносяться:
суворе дотримання вимог безпеки;
організація повідомлення керівного складу, формувань цивільної оборони (ЦО) і населення;
спеціальна підгото...
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора