Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
3 (лекція 1
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Кафедра техногенно-екологічної безпеки
Інформація про роботу
Рік:
2008
Тип роботи:
Лекція
Предмет:
Цивільна оборона
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки України
Національний університет "Львівська політехніка"
Кафедра техногенно-екологічної безпеки
Розглянуто і схвалено
на засіданні кафедри ТЕБ
29 серпня 2008 р. (протокол № 1)
Зав. кафедри _____________Мохняк С.М.
Тема 3 (лекція 1 )
Моніторинг і прогнозування обстановки у НС
з дисципліни "Цивільна оборона"
для студентів всіх спеціальностей
Укладач:
доц. к.ф.м.н. Качан С.І.
Львів - 2008
План лекції
1. Основні параметри при оцінці радіаційної обстановки
2. Терміни і визначення при оцінці хімічної обстановки
3. Основні поняття і критерії при оцінці інженерної та пожежної обстановки
4. Режими радіаційного захисту
5. Організація дозиметричного і хімічного контролю на ОГД
Вступ
Щоб отримати достовірну інформацію про стан довкілля, необхідно проводити постійний моніторинг навколишнього середовища. Це питання особливо гостро стоїть у період виникнення НС, коли треба надати необхідну інформацію населенню та органам влади для адекватних дій.
Оцінка обстановки проводиться з метою своєчасного визначення необхідних заходів захисту і обґрунтованих рішень на проведення рятувальних та інших невідкладних робіт (РНР), а в разі потреби і евакуації населення з районів надзвичайних ситуацій.
1. Основні параметри при оцінці радіаційної
обстановки
Радіаційна обстановка — це сукупність наслідків радіоактивного забруднення (зараження) місцевості, які впливають на виробничу діяльність об'єктів господарської діяльності, дії сил (формувань) цивільної оборони при проведенні рятувальних та інших невідкладних робіт та життєдіяльність населення.
Радіаційна обстановка характеризується масштабами (розмірами зон) і характером радіоактивного забруднення місцевості (рівнем радіації).
Розміри зон радіоактивного забруднення і рівні радіації є основними показниками ступеня радіаційної небезпеки.
Інтенсивність іонізуючого випромінювання на забруднених територіях залежить від кількості радіоактивної речовини, що осіла на місцевості в результаті аварії на АЕС та її ізотопного складу.
Радіаційна аварія - порушення межі безпечної експлуатації, при якому відбувся вихід радіоактивних продуктів і/або іонізуючого випромінювання за передбачені проектом для нормальної експлуатації границі в кількостях, що перевищують установлені проектом для нормальної експлуатації значення.
Іонізуюче (радіоактивне) випромінювання - випромінювання, взаємодія якого із середовищем приводить до утворення в останньому іонів різних знаків.
Радіонуклід - вид атомів, що володіє радіоактивністю і характеризується масовим числом (атомною масою) і атомним номером.
Активність радіонукліда - фізична величина, що характеризується числом розпадів у даній кількості атомів (ядер) радіонукліда за одиницю часу.
Поглинута доза випромінювання - відношення приросту середньої енергії, переданої випромінюванням речовині в елементарному об’ємі, до маси речовини в цьому об’ємі.
Експозиційна доза випромінювання - відношення збільшення сумарного заряду всіх іонів одного знака, що були утворені фотонами в елементарному об’ємі повітря, до маси повітря в цьому об’ємі.
Еквівалентна доза випромінювання - поглинена доза випромінювання, помножена на середній коефіцієнт якості випромінювання для біологічної тканини стандартного складу. Еквівалентна доза використовується в радіаційній безпеці для урахування шкідливих ефектів біологічного впливу різних видів іонізуючих випромінювань при хронічному опроміненні людини малими дозами.
Потужність поглиненої, експозиційної, еквівалентної дози - відношення збільшення поглиненої, експозиційної, еквівалентної дози за інтервал часу до цього інтервалу відповідно.
Наведені вище поняття характеризуються певними одиницями виміру, приведеними в таблиці 1.
Таблиця 1.
Одиниці вимірювання радіоактивного забруднення
Величини
Одиниці вимірювання
Переведення одиниць
Система СІ
Несистемні
Активність
(А)
Беккерель (Бк)
(1 розпад ядра атома за 1 секунду)
Кюрі (Кі)
(3,7·1010 розпадів за 1 сек.)
1 Кі =3,7·1010Бк
Ступінь забруднення
Бк/м2
Кі/м2
1 Кі/м2= 3,7·1010 Бк/м2
Експозиційна доза
(Х)
Кл/кг
(доза радіоактивного випромінювання, яка створює у 1 кг сухого повітря таку кількість іонів одного знаку, що їх сумарний заряд ста новить 1 кулон)
Рентген (Р)
(доза радіоактивного випромінювання, яка створює у 1 см3 сухо го повітря таку кіль кість іонів одного знаку, що їх сумар ний заряд становить 1 од. заряду СГС)
1 Р = 2,58·10-4 Кл/кг
Поглинена доза
(D)
Грей (Гр)
(доза радіоактивного випромінювання, при якій 1 кг речовини, що опромінюється, погли нає енергію в 1 Дж)
Рад
(доза радіоактивного випромінювання, при якій 1 г речовини, що опромінюється, погли нає енергію в 100 ерг)
1рад=0,01 Гр
Еквівалентна доза
(Н)
Зіверт (Зв)
(доза радіоактивного випромінювання любого виду, що призво дить до таких же дій на біологічний об’єкт, як і доза рентгенівського або γ-випромінювання в 1 Гр)
бер
(доза радіоактивного випромінювання лю бого виду, що призво дить до таких же дій на біологічний об’єкт, як і доза рент генівського або γ-ви промінювання в 1 Р)
1бер=0,01 Зв
Потужність дози
(Р)
Ампер на кілограм
(А/кг)
(потужність експози ційної дози радіоакти вного (фо-тонного) ви промінювання, при якій за 1 с створюється експозиційна доза 1 Кл/кг)
Рентген на годину (Р/год.)
(потужність експози ційної дози радіоак тивного (фотонного) випромінювання, при якій за 1 год. створю ється експозиційна доза 1 Р)
1Р/год=
7,166·10-8А/кг
Примітка: для фотонного випромінювання в повітрі 1 Рад = 0,869 Р (бер).
2. Терміни і визначення при оцінці хімічної обстановки
Хімічна обстановка — це сукупність умов, які виникають на території міста, району або ОГД внаслідок аварії на хімічно-небезпечному об'єкті (ХНО) з викидом небезпечних хімічних речовин (НХР), які негативно впливають на довкілля і потребують проведення відповідних заходів для захисту населення.
Характер обстановки при аваріях на ХНО з витіканням небезпечних хімічних речовин (НХР) і можливі наслідки залежать від масштабів і виду аварії, кількості викинутої речовини, її фізико - хімічних і токсичних властивостей, метеорологічних умов, умов зберігання та рельєфу місцевості.
Методика прогнозування наслідків впливу (викиду) небезпечних хімічних речовин при аваріях на промислових об’єктах і транспорті призначена для довгострокового (оперативного) і аварійного прогнозування масштабів зараження місцевості і приземного шару атмосфери небезпечними хімічними речовинами (НХР) при аваріях на хімічно-небезпечних об’єктах (ХНО) і транспорті, а також для визначення ступеня хімічної небезпеки ХНО і адміністративно-територіальних одиниць (АТО).
Таблиця 2.
Критерії класифікації адміністративно-територіальних одиниць і хімічно- небезпечних об’єктів (крім залізниць).
№
п/п
Найменування об’єкту, що класифікується
Критерії класифікації
Оди-ниці вимі-рюва-ння
Чисельне значення критерію, що використовується при класифікації ХНО і АТО для присвоєння ступеня хімічної небезпеки
Ступінь хімічної небезпеки
І
ІІ
ІІІ
ІV
1.
Хімічно-небезпечний об’єкт
Кількість населення, яке потрапляє в прогнозовану зону хімічного забруднення (ПЗХЗ) при аварії на хімічнонебезпечому об’єкті
тис.
чол.
більше 3,0
від 0,3 до 3,0
від 0,1 до 0,3
менше 0,1
2.
Хімічно небезпечна адміністративно - теротиріальна одиниця
Частка території,що потрапляє в зону можливого хімічного забруднення (ЗМХЗ) при аваріях на хімічно- небезпечних об’єктах
%
більше 50
від 30 до 510
від 10 до 30
менше 10
Довгострокове (оперативне) прогнозування здійснюється заздалегідь для визначення можливих масштабів зараження, сил і засобів, які залучатимуться для ліквідації наслідків аварії, складання планів роботи та інших (довідкових) матеріалів. Прогнозування наслідків аварій на ХНО і транспорті здійснюється розрахунковим методом з нанесенням прогнозованих зон хімічного зараження на топографічну карту відповідного масштабу.
Аварійне прогнозування здійснюється під час виникнення аварії за даними розвідки для визначення можливих наслідків аварії і порядку дій в зоні можливого зараження.
Методика застосовується тільки для НХР, які зберігаються у газоподібному або рідкому стані і які в момент викиду (впливу) переходять у первинну або/і вторинну хмару НХР.
Для аварійного прогнозування використовуються такі дані:
– загальна кількість НХР в ємності (трубопроводі) на момент аварії;
– характер розливу НХР на підстильній поверхні (“вільно” або “у піддон”);
– висота обвалування (піддону);
– реальні метеорологічні умови: температура повітря (оС), швидкість (м/с) і напрямок вітру у приземному шарі атмосфери, ступінь вертикальної стійкості повітря (СВСП).
Приймається, що при вільному розливі на підстильну поверхню висота шару (h) НХР не перевищує 0,05 м.
При розливі, у піддон висота шару розлитої НХР має бути h=Н-0,2 м, де Н – висота обвалування ємності з НХР, або ж висота піддону.
Прогнозування здійснюється на термін не більше 4 годин, після чого прогноз має бути уточнений.
2.1 Основні терміни і визначення
Зона хімічного зараження НХР (ЗХЗ) – територія, яка включає осередок хімічного зараження, де фактично розлита НХР і ділянки місцевості, над якими утворилася хмара НХР.
При прогнозуванні масштабів зараження НХР визначаються розміри зон можливого і фактичного хімічного зараження.
Зона можливого хімічного зараження (ЗМХЗ) – територія, у межах якої внаслідок зміни напрямку вітру може переміщатися хмара НХР з вражаючими концентраціями.
Зона фактичного хімічного зараження (ЗФХЗ) – розрахункова зона в межах ЗМХЗ, параметри якої приблизно визначаються за формою еліпса.
Хімічно небезпечна адміністративно-територіальна одиниця (ХАТО) - адміністративно-територіальна одиниця до якої зараховуються області, райони а також будь-які населені пункти областей, які потрапляють в ЗМХЗ при аваріях на ХНО.
Небезпечна хімічна речовина (НХР)– хімічна речовина, безпосередня чи опосередкована дія якої може спричинити загибель, гостре чи хронічне захворювання або отруєння людей і завдати шкоди довкіллю. Також, зустрічається вираз "сильно-діюча отруйна речовина" (СДОР).
Хімічно- небезпечний об’єкт (ХНО)– промисловий об’єкт (підприємство) або його структурні підрозділи, на якому знаходяться в обігу НХР і при аваріях на якому можливі зараження довкілля, ураження тварин і людей.
Аварія з НХР– це подія техногенного характеру, що сталася на ХНО внаслідок виробничих, конструктивних, технологічних чи експлуатаційних причин або від випадкових зовнішніх впливів, що призвела до пошкодження технологічного обладнання, пристроїв, споруд, транспортних засобів з виливом (викидом) НХР в атмосферу і реально загрожує життю, здоров’ю людей.
Хмара НХР– суміш парів і дрібних крапель НХР з повітрям в обсягах (концентраціях), небезпечних для здоров’я людей і навколишнього середовища (вражаючих концентраціях).
Розрізняють первинну і вторинну хмару зараженого повітря.
Первинна хмара НХР– це пароподібна частина НХР, яка знаходиться в ємності над поверхнею зрідженої речовини і яка миттєво виходить в атмосферу безпосередньо при руйнуванні ємності.
Вторинна хмара НХР – це хмара НХР, яка виникає протягом певного часу внаслідок випару розлитої речовини з підстильної поверхні.
Зображення на топографічних картах ЗФХЗ у вигляді еліпса відповідає її розмірам на фіксований момент часу N.
На топографічних картах ЗМХЗ зображається у вигляді сектора, форма і розміри якого залежать від швидкості та напрямку вітру.
Еквівалентна кількість НХР — це така кількість хлору, масштаб зараження яким в умовах інверсії еквівалентний масштабу зараження кількістю даної речовин при даних погодних умовах.
На масштаби зараження, глибину поширення хмари зараженого повітря істотно впливають метеорологічні умови. Вони формують стан вертикальної стійкості атмосфери (СВС).
Вертикальна стійкість атмосфери має три стани:
Інверсія — зростання температури повітря з висотою. Такий стан приземного шару атмосфери перешкоджає розсіюванню зараженого повітря по висоті і створює найбільш сприятливі умови для збереження високих концентрацій НХР.
Ізотермія — характеризується стабільною рівновагою повітря. Це також сприяє тривалому застою парів НХР на місцевості, в лісі, в житлових кварталах міст і населених пунктів.
Конвекція — зниження температури повітря з висотою. Спостерігаються висхідні потоки повітря, що сприяє швидкому розсіюванню хмари зараженого повітря і зменшенню вражаючої дії НХР.
Вихідні дані при завчасному прогнозуванні хімічної обстановки:
1) Викид із одиничної максимальної ємкості;
2) Метеорологічні умови : СВС= інверсія, Тпов = 20 0 С;
швидкість вітру = 1м/с
3. Основні поняття і критерії
при оцінці інженерної та пожежної обстановки
Інженерна обстановка характеризується ступенем руйнування будівель, споруд, комунально-енергетичних мереж, обладнання на об'єкті або території внаслідок дії таких вражаючих факторів надзвичайних ситуацій, як ударна хвиля при вибухах, сейсмічні хвилі при землетрусах, гідравлічна хвиля при повені, швидкісний натиск при ураганах, тепловий вплив при пожежі і т. п.
Ударна хвиля — зона стиснутого повітря, яка поширюється у всі сторони від центру вибуху з великою швидкістю, вище швидкості звуку.
Основний параметр ударної хвилі — надлишковий тиск у фронті ударної хвилі (ΔРф).
ΔРф= Рф-Р0 (кПа),
де Рф — максимальний тиск у фронті ударної хвилі;
Р0 — атмосферний тиск (при розрахунках приймають 100 кПа)
Надлишковий тиск у будь-якій точці залежить від відстані до центра вибуху і маси продуктів вибуху.
Дія ударної хвилі на людей викликає контузії і травми різного ступеня:
легкі — ΔРф=20 ÷ 40кПа
середні — ΔРф.=40 ÷ 60кПа
важкі — ΔРф=60 ÷ 100кПа
вкрай важкі — ΔРф>100кПа
Методи розрахунку критеріїв вибухопожежної
небезпеки приміщень
При визначенні критеріїв вибухопожежної небезпеки приміщень, як розрахунко вий слід вибирати найбільш несприятливий варіант аварії або період нор мальної роботи апаратів, при якому у вибуху бере участь найбільша кількість речовин чи матеріалів, які є найнебезпечнішими щодо наслідків такого ви буху.
Кількість речовин, що надійшли у приміщення, які здатні утворю вати вибухонебезпечні газоповітряні або пароповітряні суміші, визначається виходячи з таких передумов:
а) виникає розрахункова аварія одного з апаратів згідно з пунктом 1;
б) увесь вміст апарату надходить у приміщення;
в) виникає одночасно витік речовин з трубопроводів, які живлять апа рат по прямому і зворотному потоках впродовж часу, що необхідний для відключення трубопроводів.
Розрахунковий час відключення трубопроводів визначається у кожному конкретному випадку, виходячи з реальної обстановки, і повинен бути мінімальним з врахуванням паспортних даних на запірні пристрої, характе ру технологічного процесу і виду розрахункової аварії. Розрахунковий час відключення трубопроводів слід приймати рівним:
часу спрацювання системи автоматики відключення трубопроводів згідно з паспортними даними установки, якщо ймовірність відмови системи автоматики не перевищує 10-6 на рік або забезпечено резервування її еле ментів (але не більше 3 с);
120 с, якщо ймовірність відмови системи автоматики перевищує 10-6 на рік і не забезпечено резервування її елементів;
300 с у разі ручного відключення.
Не допускається використання технічних засобів для відключення тру бопроводів, для яких час відключення перевищує вищенаведені значення.
Під часом спрацювання і часом відключення слід розуміти проміжок часу від початку можливого надходження горючої речовини з трубопроводу (перфорація, розрив, зміна номінального тиску тощо) до повного припинення надходження газу або рідини у приміщення. Швидкодіючі клапани-відсікачі повинні автоматично перекрити подачу газу чи рідини в разі порушення електропостачання.
У виняткових випадках у встановленому порядку допускається пере вищення наведених значень часу відключення трубопроводів спеціальним рішенням відповідних міністерств та відомств при узгодженні з органами Держнаглядохоронпраці України.
Допуски при розливі:
виникає випаровування з поверхні рідини, що розлилася, площа випаровування при розливі на підлогу визначається (в разі відсутності довідкових даних), виходячи з розрахунку, що 1 л сумішей і розчинів, які містять 70%, та менше (за масою) розчинників, розливається на площі 0,5 м2, а решта рідин - на 1 м2 підлоги приміщення;
виникає випаровування рідини з ємностей, які експлуатуються з відкритим дзеркалом рідини, та із свіжопофарбованих поверхонь;
тривалість випаровування рідини приймається рівною часу її повного випаровування, але не більше 3600 с.
Кількість пилу, який може утворювати вибухонебезпечну суміш, визначається з таких передумов:
розрахунковій аварії передувало пилонакопичення у виробничому приміщенні, що виникає в умовах нормального режиму роботи (наприклад, внаслідок пиловиділення з негерметичного виробничого обладнання);
під час розрахункової аварії виникла планова (ремонтні роботи) або раптова розгерметизація одного з технологічних апаратів, через що стався аварійний викид у приміщення усього пилу, що був в апараті.
Вільний об’єм приміщення визначається як різниця між об’ємом приміщення та об’ємом, що займає технологічне обладнання. Якщо вільний об’єм приміщення визначити неможливо, його допустимо умовно приймати 80% геометричного об’єму приміщення.
Швидкісний натиск ΔРн— це динамічні навантаження, що створюються потоками повітря. Як і надлишковий тиск, швидкісний натиск вимірюється в паскалях (Па). Швидкісний натиск залежить від густини повітря, швидкості повітряних мас і зв'язаний з надлишковим тиском ударної хвилі.
Руйнівна дія швидкісного натиску помітно виявляється у місцях з надлишковим тиском більше 50кПа, де швидкість переміщення повітря більше 100м/с.
Пожежа —це неконтрольований процес горіння, наслідками якого можуть бути загибель людей і знищення матеріальних цінностей.
Світловий імпульс — це кількість світлової енергії, яка падає на 1м2 поверхні, що освітлюється. Вимірюється світловий імпульс в Дж/м2 (кДж/м2) або в кал/см2.
Мінімальним розрахунковим світловим імпульсом, який викликає загоряння і пожежі, може бути імпульс в 100÷150 кДж/м2.
На промислових підприємствах можуть виникати окремі або суцільні пожежі.
Окрема пожежа виникає в окремій будівлі або споруді. Суцільна пожежа характеризується тим, що усі або більшість будівель і споруд підприємства на значній території охоплені вогнем.
На виникнення і поширення пожеж впливають головним чином наступні фактори:
вогнестійкість будівель і споруд;
пожежна небезпека виробництва;
щільність забудови;
метеоумови та інші фактори.
Вражаючими факторами при пожежі є:
- тепловий вплив
- дія продуктів згоряння.
3.2 Прогнозування і оцінка можливої
обстановки на ОГД
Для виявлення характеру і ступеня втрат при НС і завчасного проведення заходів, які включають або обмежують масштаби уражень і руйнувань проводиться моделювання уразливості об’єкта та його елементів до дії вражаючих факторів як при аварії на самому об’єкті, так і на інших об’єктах, розташованих поблизу. Прогнозування можливої обстановки на об’єкті проводиться в такій послідовності:
1) Виявляються всі можливі джерела уражень: внутрішні і зовнішні. Внутрішні є на самому підприємстві, наприклад склади нафтопродуктів і паливо-мастильних матеріалів, склади вибухонебезпечних речовин, вибухонебезпечні технологічні установки, перекриття будівель, які руйнуються при певному надлишковому тиску у фронті ударної хвилі та інші.
Зовнішні джерела розташовуються за межею об’єкта, наприклад, хімічні та нафтопереробні заводи, греблі ГЕС, АЕС, нафтобази та інші.
2) Визначається відстань від об’єкту до кожного можливого джерела ураження. Відстань визначається вимірюванням безпосередньо на місцевості або на карті (плані місцевості і об’єкта).
3) Визначається характер вражаючої дії (пожежа, затоплення, зараження, надлишковий тиск).
4) Визначається тривалість вражаючої дії кожного фактора і можливі збитки та втрати.
Початкові дані для проведення розрахунків:
- місцезнаходження об’єкту відносно джерела небезпеки;
- потужність аварійного реактора, а у воєнний час- потужність ядерного боєприпасу і виду вибуху; кількість НХР на об’єкті та умови зберігання;
- метеорологічні умови (середній вітер, напрям, швидкість, стан вертикальної стійкості атмосфери);
- склад і характеристика об’єкту (цеху);
- кількість сховищ та їх місткість;
- чисельність найбільшої працюючої зміни;
- забезпеченість засобами індивідуального захисту;
- знання робітників та службовців правил дій по забезпеченню діяльності у надзвичайних ситуаціях,
- встановлена доза опромінення.
Прогнозування можливої обстановки на ОГД дозволить ефективніше розробити заходи по захисту персоналу.
4. Режими радіаційного захисту
4.1. Поняття і зміст режимів радіаційного захисту населення
та виробничої діяльності ОГД
Під режимом радіаційного захисту розуміється порядок дій людей, застосування засобів і способів захисту в зонах радіоактив ного забруднення, який передбачає максимальне зменшення можливих доз опромінення.
Режим радіаційного захисту визначає послідовність і тривалість використання захисних споруд (сховищ, ПРУ), захисних властивостей житлових і виробничих приміщень, обмеження перебування людей на відкритій місцевості, використання засобів індивідуального захисту, протирадіаційних препаратів і здійснення контролю опромінення.
Режим радіаційного захисту включає час безперервного перебу вання людей в захисних спорудах, тривалість короткочасного виходу з них (обмеження перебування їх на відкритій місцевості після виходу із захисних споруд або при проведенні рятувальних та інших невідкладних робіт в осередках ураження).
Тривалість безперервного перебування людей в захисних спорудах і в цілому, тривалість дотримування режиму захисту залежить від ряду факторів, визначальними з яких є: рівень радіації на місце вості, захисні властивості сховищ, протирадіаційних укриттів, виробничих і житлових будівель, а також встановлені (допустимі) дози опромінення.
З урахуванням всіх цих факторів розробляються режими радіа ційного захисту населення, робітників і службовців об’єктів господарської діяльності, особового складу формувань цивільної оборони.
Для непрацюючого населення, що мешкає в населених пунктах, розроблені і рекомендуються для використання у воєнний час типові режими радіаційного захисту №І-3.
Для захисту робітників і службовців підприємств, що продовжу ватимуть виробничу діяльність в умовах радіоактивного забруднення місцевості, прийняті типові режими №4-7.
Для захисту особового складу формувань під час проведення РНР в осередках радіоактивного забруднення застосовується режим №8.
4.2 Порядок вибору і введення в дію режимів
радіаційного захисту
Режими радіаційного захисту робітників і службовців ОГД вико нуються в три етапи:
І етап - час безперервного перебування виробничого персоналу у
захисній споруді (час тимчасового припинення виробничого процесу);
П етап - тривалість роботи ОГД з використанням для відпочинку робочих змін
захисних споруд;
ІІІ етап - тривалість роботи ОГД з обмеженим перебуванням людей на
відкритій місцевості.
Режим захисту робітників і службовців вводиться в дію за розпорядженням начальника ЦО - керівника підприємства на основі рівнів радіації, виміряних за допомогою дозиметричних приладів на території ОГД.
При виявленні початку випадання радіоактивних речовин на території об’єкту по розпорядженню начальника ЦО подається сигнал "Радіаційна небезпека".
По сигналу проводиться безаварійна зупинка виробництва і всі робітники і службовці укриваються в захисних спорудах.
З початком спаду рівня радіації проводяться вимірювання на території ОГД і по максимальному значенню потужності дози визначається відповідний режим захисту.
Інформація про порядок дотримування режиму радіаційного захисту доводиться до всіх робітників і службовців, які знаходять ся в захисних спорудах.
Якщо захисні властивості споруд не забезпечують надійний захист людей від іонізуючих випромінювань (при високих рівнях радіації) за рішенням начальника ЦО ОГД проводиться евакуація виробничого персоналу в безпечні райони.
Час і порядок проведення евакуації встановлює вище керівництво ЦО після ретельної оцінки радіаційної обстановки за даними розвідки.
4.3. Режими захисту населення у випадку ускладнення радіаційної обстановки при аварії на АЕС
І. ПОТУЖНІСТЬ ЕКСПОЗИЦІЙНОЇ ДОЗИ 0,1÷ 0,3мР/год.
Режимні заходи по захисту населення:
Укриття дітей, герметизація приміщень, укриття і упаковка продуктів харчування. Обмеження часу перебування на відкритій місцевості дорослих, улаштування санітарних бар’єрів на входах у квартири.
2. ПОТУЖНІСТЬ ЕКСПОЗИЦІЙНОЇ ДОЗИ 0,3 ÷ 1,5 мР/год.
Режимні заходи по захисту населення:
Ті ж заходи, плюс йодна профілактика дітей, обмеження часу перебування на відкритій місцевості всіх контингентів населення. Улаштування санітарних бар"єрів на входах в будинки.
3. ПОТУЖНІСТЬ ЕКСПОЗИЦІЙНОЇ ДОЗИ 1,5 ÷ 15 мР/год.
Режимні заходи по захисту населення:
Ті ж заходи, плюс йодна профілактика всього населення, часткова евакуація дітей і вагітних жінок.
4. ПОТУЖНІСТЬ ЕКСПОЗИЦІЙНОЇ ДОЗИ 15 ÷ 100 мР/год.
Режимні заходи по захисту населення:
І+2+3; евакуація населення, окрім контингенту, задіяного в аварійно-рятувальних роботах.
5. ПОТУЖНІСТЬ ЕКСПОЗИЦІЙНОЇ ДОЗИ БІЛЬШЕ 100 мР/год.
Повна евакуація населення.
Примітка
Похідні нормативи визначені, виходячи з розрахунку одержання населенням дози в 75 бер за час після аварії на АЕС або 250 ÷ 400 бер на щитовидну залозу.
5. Організація дозиметричного і хімічного контролю на ОГД
З метою своєчасного захисту населення і території від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання та реагування на них відповідними центральними та місцевими органами виконавчої влади відповідно до статей 9 та 15 Закону України "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру" (1809-14) і постанови Кабінету Міністрів У країни від 3 серпня 1998 р. № 1198 (1198-98 - п) "Про єдину державну систему запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру" наказом МНС за № 186 від 06.08.2002 р. була введена в дію "Методика спостережень щодо оцінки радіаційної та хімічної обстановки".
Ця методика визначає єдиний порядок спостережень щодо оцінки радіаційної обстановки та хімічної обстановки у разі виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У межах цієї Методики введені такі терміни:
зона відповідальності- це визначена територія, на якій здійснюється радіаційне та хімічне спостереження відповідно до встановлених завдань регламенту;
пост радіаційного та хімічного спостереження (ПРХС) - позаштатне спеціалізоване формування (від 2 до 4 осіб), яке здійснює періодичне або постійне радіаційне та хімічне спостереження відповідно до встановлених завдань та регламенту;
диспетчерська служба - передбачені штатами розписом підприємства, організації або установи в разі потреби (виробничої, службової тощо) підрозділ, який здійснює цілодобове чергування силами одній або декількох осіб (далі -черговий об'єкта);
радіаційне та хімічне спостереження - комплекс заходів щодо збирання, обробляння, передавання, збереження та аналізу інформації про стан радіаційної та хімічної обстановки для прийняття рішень про своєчасне реагування на негативні зміни стану довкілля у разі виникнення надзвичайної ситуації або інших подій з радіоактивними і хімічними речовинами;
розрахунково-аналітична група (РАГ) - позаштатне спеціалізоване формування, яке здійснює збирання, оброблення, передавання і збереження інформації про стан радіаційної та хімічної обстановки.
Для ПРХС відповідно до конкретних завдань, які уточнюються на період спостережень, завчасно визначаються місця розташування або зони відповідальності.
Для виконання окремих завдань ПРХС за рахунок суб’єкта, який залучає, можуть оснащуватися автомобілями, у тому числі спеціально обладнаними.
З метою збирання та обробки великого обсягу інформації, яка надходить від диспетчерських служб і ПРХС у період посилення роботи у режимах підвищеної готовності та діяльності у надзвичайних ситуаціях, за рішеннями Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій для роботи в Центрах управління в надзвичайних ситуаціях Автономної Республіки Крим, областей, сільських районів, міст і міських районів у порядку, відзначеному у пункті 17 Положення про єдину державну систему запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного (1198-98 -п), створюються РАГ.
Для роботи у закладі РАГ залучаються спеціалісти, які мають відповідну кваліфікацію (викладачі, математики, хіміки, креслярі, оператори ПК , зв’язківці, тощо).
РАГ забезпечується за рахунок місцевих органів виконавчої влади, за рішенням яких вони створені, відповідними методиками оцінки можливої обстановки, засобами зв’язку, обчислювальною технікою, картами, формами звітних документів, канцелярським приладдям тощо.
За РАГ сільських районів, міст і міських районів завчасно закріплюються відповідні ПРХС і диспетчерські служби. Зазначені РАГ здійснюють збір, узагальнення та обробку отриманої інформації з метою своєчасного захисту населення і території від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання та реагування на них відповідними центральними та місцевими органами виконавчої влади відповідно до підпорядкування, передачі її у РАГ Автономної Республіки Крим, області у встановленому законодавством порядку.
Для ведення радіаційного та хімічного спостереження використовуються:
прилади радіаційної розвідки - для спостереження за радіаційною обстановкою (стаціонарні), з граничним рівнем інформації 0,05 мР/год (0,5 мкЗв/год), і визначення потужності експозиційної (поглинутої) дози в діапазоні від фонових значень до значень не менше 100 Р\год (1 Зв/год) (переносні);
спеціальні прилади хімічної розвідки - для визначення типу або виду небезпечної хімічної речовини ( переносні автоматичні або ручні);
Усі прилади повинні бути в робочому стані та регулярно перевірятися у встановлений для них термін.
За періодичне обстеження приладів та підтримку їх у робочому стані з числа працівників об’єкта призначаються відповідальні особи.
На випадок виходу з ладу приладів радіаційного та хімічного контролю на об’єкті може створюватися запас таких приладів, які теж підлягають повірці в установлені терміни.
Дозиметричний і хімічний контроль є складовою частиною радіаційного і хімічного захисту населення.
Контроль включає комплекс організаційних та технічних заходів, які проводяться з метою:
а) одержання даних про дози радіоактивного опромінення особового складу формувань ЦО, робітників і службовців ОГД, інших кате горій населення;
б) визначення ступеня забруднення (зараження) радіоактивними, отруйними і іншими шкідливими речовинами людей, техніки, обладнання, ЗІЗ, продуктів харчування та інших матеріальних засобів.
За даними контролю визначається:
- працездатність особового складу формувань ЦО, робітників і службовців ОНД;
- первинна діагностика важкості гострих променевих та хімічних уражень;
- режими радіаційного захисту людей;
- необхідність і обсяг санітарної обробки людей, дезактивації (дегазації) техніки, транспорту, обладнання, ЗІЗ, одягу і ін. засобів;
-можливість використання продуктів харчування і води в зонах радіоактивного і хімічного зараження і ін.
Дозиметричний контроль
Дозиметричний контроль включає контроль опромінення і контроль радіоактивного забруднення.
Контроль опромінення
Контроль опромінення поділяється на груповий та індивідуальний.
Груповий контроль проводиться з метою одержання даних про середні дози опромінення для оцінки і визначення категорії праце здатності людей.
Дози опромінення особового складу формувань, робітників і службовців визначаються за допомогою вимірювачів дози ІД-І або дозиметрів ДКП-50А, для непрацюючого населення - розрахунковим методом.
Дозиметри (вимірювачі дози) видаються перед виходом на місце вість, яка забруднена радіоактивними речовинами, виходячи з розрахунку - один дозиметр на групу людей чисельністю до 20 чоловік. Особам, які діють окремо від своїх підрозділів - кожному по дозиметру.
Після виходу із зони забруднення або в установлений час командирами формувань (начальниками служб ЦО), або призначеними особами знімаються показники дозиметрів.
Дози опромінення всього особового складу враховуються в групі (бригаді, формуванні) і записуються в «Журнал контролю опромінення». Періодично сумарну дозу записують також в окрему «Картку обліку доз опромінення».
Дози опромінення населення в зонах радіоактивного забруднення розраховуються по формулі:
Д = ( 4.1 )
де Рср - середній рівень радіації в місці перебування людей, Р/год;
Т - тривалість опромінювання, год ;
Кпос- коефіцієнт послаблення радіації.
Рівні радіації вимірюються приладом типу ДП-5В (вимірювач потужності дози). В залежності від одержаної дози і часу, протягом якого одержана ця доза, за таблицями визначається категорія працездатності людей. Це дає можливість командирам формувань ЦО (начальникам цехів, бригадирам) приймати обгрунтовані (грамотні) рішення щодо викорис тання особового складу при діях на місцевості, яка забруднена радіоактивними речовинами.
Індивідуальний контроль проводиться з метою одержання даних про дози опромінення кожної людини, які необхідні для первинної діагностики важкості гострої променевої хвороби. Особовому складу формувань ЦО, робітникам і службовцям видаються індивідуальні вимірювачі дози ІД-ІІ.
Контроль радіоактивного забруднення
При контролі ступеня зараження (забруднення/ радіоактивними речовинами людей, техніки, обладнання, одягу визначається вимірю ванням потужності дози /рівня радіації/ з поверхні цих об"єктів за допомогою приладів типу ДП-5. Одиниця вимірювання - мР/год.
1) Спочатку вимірюється гамма-фон у місці, де визначатимуть ступінь зараження об’єкту, але не ближче 15-20 м від об’єкту, який обстежується.
2) Потім вимірюється потужність дози випромінювання з поверхні даного об’єкту. З максимального значення потужності експозиційної дози на поверхні, об’єкту віднімається гамма-фон: ( Р вим; мР/год)
Р=Рвим-Рф (мР/год) (4.2)
Результат буде характеризувати ступінь радіоактивного зараження (забруднення) об'єкту. ( Р ; мР/год)
Для визначення радіоактивного зараження людей від виміряного значення потужності дози необхідно відняти величину гамма-фону, поділену на 1,2, тобто:
= ( мР/ год) (4.3)
Для визначення радіоактивного забруднення інженерної, автомобільної техніки і т.п. від виміряного значення потужності дози необхідно відняти величину гамма-фону, поділену на 1,5, тобто:
= ( мР/ год) (4.4)
Коефіцієнт 1,2 і 1,5 характеризують екрануючу дію об’єктів, які обстежуються.
А. Якщо потужність дози на поверхні техніки і технічного майна рівна або менше гамма-фону, тоді радіоактивне забруднення такого об'єкту не визначається.
Б. Якщо гамма-фон більше ніж у 3 рази перевищує гранично допусти му величину зараження людей, інструменту, одягу, засобів харчування, тоді вимірювання проводяться у різного виду укриттях, які суттєво знижують гамма-фон. Отримані таким чином величини зараження (забруднення) порівнюються з допустимими, на основі чого роблять висновки про необхідність спеціальної обробки (дезактивації) техніки, транспортних засобів, інших об'єктів, санітарної обробки людей.
Ступінь радіоактивного забруднення продуктів і води визначається також в радіометричних лабораторіях в одиницях питомої активності: Кі/кг, Кі/л.
Відбір зразків хліба, м'яса, риби, твердих жирів проводиться шляхом зрізання ножем поверхневого шару товщиною 10 мм. Зрізані шари складають разом зараженим боком один до одного. Потім їх кладуть у скляну банку або поліетиленовий пакет масою 0,3 ÷ 0,5 кг і маркують. На зразках вказують вид зразка, місце відбору, дату і час зараження і відбору зразка.
Відбір зразків води із водоймищ або вододжерел проводиться з поверхневого і донного шарів разом з донним ґрунтом.
Після порівняння ступеня забруднення продуктів харчування і води з допустимими нормами визначається можливість їх використання за призначенням.
Хімічний контроль
Хімічний контроль проводиться для визначення ступеня зараження небезпечними хімічними речовинами /НХР/ засобів індивідуального захисту, техніки, продуктів, води, а також місцевості і повітря.
За результатами даних хімічного контролю визначаються можли вість дій без застосування ЗІЗ, повнота дегазації техніки і споруд, ступінь зараження продуктів, води та інших засобів. Крім цього визначається способи засоби захисту людей в осередку хімічного ураження.
Хімічний контроль здійснюється за допомогою приладів хімічної розвідки відразу після виходу особового складу формувань ЦО і техніки з осередків хімічного ураження і зон хімічного зараження. Кількісне визначення (НХР) в продуктах харчування і воді здійснюється шляхом відбору зразків і лабораторного аналізу.
5.4 Організація забезпечення засобами індивідуального захисту працівників, та інших категорій населення
Порядок накопичення, збереження і видачі засобів індивідуаль ного захисту визначається наказами і директивами начальника цивільного захисту України.
Забезпечення населення, робітників і службовців ОГД здійснюється централізовано через Управління цивільного захисту та штаби цивільної оборони. Засоби індивідуального захисту надходять на обласні склади спецмайиа, де розподіляються між районними і обласними службами ЦО. Об'єкти господарської діяльності накопичують ЗІЗ за нормами поста чання, встановленими МНС країни по безготівковому розрахунку. Витрати на потреби ЦО включаються в загальний фінансовий план об'єкту.
Видача ЗІЗ населенню проводиться у випадку виробничих аварій і катастроф, пов'язаних із забрудненням навколишнього сере довища радіоактивними, отруйними речовинами і бактеріальними засобами у відповідності з планами видачі ЗІЗ на ОГД, а також у воєнний час.
В планах видачі визначаються:
- пункти видачі ЗІЗ;
- терміни і черговість видачі;
- порядок забезпечення транспортними засобами для доставки ЗІЗ;
- група видачі.
Робітникам і службовцям ОГД видаються;
- протигаз ГП-5 (ГП-7);
- аптечка індивідуальна АІ-2 ;
- індивідуальний протихімічний пакет ІПП-8 ;
- пакет перев'язочний індивідуальний ППІ;
- ватно-марлева пов'язка ВМП (додатково).
Особовому складу формувань ЦО видаються:
- протигаз ГП-5 (ГП-5М), ГІІ-7 (ГІІ-7В), ІД-4 ;
- респіратор Р-2, РПГ-67РУ-60, 'Пелюсток' і ін.;
- аптечка індивідуальна АІ-2;
- індивідуальний протихімічний пакет ІПП-8;
- пакет перев'язочний індивідуальний ППІ;
- засоби захисту шкіри: костюм Л-І, ЗФО.
Населенню видаються:
-протигаз ГД-5 /ГП-7/, ПДФ-2Д, ПДФ-2Ш ;
-камера захисна дитяча КЗД-4/6/ ;
-ватно-марлева пов'язка ВИД /протипилова тканинна маска ПТМ—І/.
Черговість видачі ЗІЗ на ОГД
- особовий склад формувань ЦО підвищенної готовності (спеціалі - зованих формувань);
- робітники і службовці ОГД ;
- члени сімей робітників і службовців, інші категорії населення.
Особовий склад формувань ЦО, робітники і службовці ОГД забезпечуються ЗІЗ через пункти видачі, які розгортаються на об'єктах, виходячи з розрахунку - один пункт видачі ЗІЗ на 180-200 чоловік.
Всі інші категорії населення забезпечуються засобами індиві дуального захисту через ЖЕКи за місцем мешкання.
Закінчення
Таким чином, суворе дотримування режимів радіаційного захисту, повне і якісне проведення дозиметричного і хімічного контролю, своєчасне забезпечення населення засобами індивідуаль ного захисту можуть суттєво знизити втрати людей в осередках радіаційного та хімічного ураження.
...
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора